Акредитивна
форма розрахунків
Вступ.
Форми безготівкових
розрахунків розрізняються між собою видом застовуваніх розрахуноквіх документів
та порядком їх обігу.
На сьогоднішній
день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в
таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви,
векселя.
Способи
платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганамі своїх грошових
зобов'язань один перед одним.
При кожній
формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає
можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов'язання на більш вигідних
для себе умовах.
Основними
видами міжнародних банківських розрахуноквіх операцій є акредитиви та інкасо.
Найпоширенішою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитиви, що
переважно застосовюється в іногородніх та міжнародних розрахунках за товари та
послуги, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати.
З огляду на
необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова
започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування
загальноприйнятих у міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків
набувають як ніколи великої важливості та значущості.
У зв "язку з цим
і обумовлено вибір визначеної теми та її розгляд у запропонованій Вам науково-дослідній
роботі.
Перш за все,
метою виконня роботи був розгляд акредитиву як форми безготівкових міжнародних
розрахунків, що проводиться у роботі через ознайомлення з його теоретичною
сутністю та економічним підгрунтям використання.
Окрім того, виконавці
намагалися здійснити посильну спробу аналізу практичного впровадження
акредитивної форми розрахунків в міжнародних безготівкових операціях.
У заключній
частині роботи запропоновано певні оцінки після детального ознайомлення з
акредитивом, його безпосереднім впливом на фінансово-господарську діяльність
суб "єктів мікро-та макроекономіки.
Акредитивна
форма розрахунків за експортноімпортнімі операціями.
1.1.Міжнародні
розрахунки без помилок і затримок.
Вітчизняні
комерційні банки, прілучаючісь до міжнародного співробітництва, опановують
різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше
уповноважених банків України (на сьогодні - близько вісімдесяти) самостійно
встановлюють кореспондентські відносини з іноземними. І все ж сфера
зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих.
Українське законодавство, яке регулює діяльність комерційних банків України
щодо виконання операцій, пов'язаних із міжнародними розрахунками, містить
нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких
операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано
освоєні основні міжнародноправові положення, які регулюють окремі форми
міжнародних розрахунків і значною мірою визначають характер міжбанківських
взаємовідносин.
На жаль, через
брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами
постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок
у розрахунках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають
недостатню внутрішню інструктівнометодологічну базу. Іноземним підприємцям
часто Важко визначити фінансове становище, надійність та технічні можливості
свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акредитивів,
експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми, які
виникають у міжнародній торгівлі, а саме:
Експортер має
змогу, використовуючи Акредитивна форма розрахунків, звести до незначних
ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового
освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні
імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті,
специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його
ввезення та відправку.
Імпортер, у
свою чергу, скориставшись Акредитивна форма розрахунків, може звести до
мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням
особливостей валютного законодавства країніекспортера (зокрема, стосовно можливості
ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.
Сістематізувавші
різноманітні ризики, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі
зовнішньоекономічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумови,
що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:
Фінансова
надійність експортера/імпортера.
Взаємовідносини:
продавецьпокупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).
Політична та
економічна стабільність країніімпортера.
Вид товарів.
Особливості
даної галузі.
Сума угоди.
Отже, саме
Акредитивна форма розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між
експортером та імпортером укладаються:
а) перша угода;
б) угоди на
великі суми;
в) угоди,
пов'язані з кредитами на тривалі строки;
г) угоди з
імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих
низькою культурою оплати та нестабільністю політікоекономічної ситуації;
д) угоди з
резидентами й країн, які потребують оформлення платежів виключно через
акредитиви.
1.2. Види
акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.
Таким чином,
усвідомивши необхідність розвитку та подальшого вдосконалення акредитивної
форми розрахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів (Таблиця 1.1.),
які використовуються у міжнародній торгівлі.
При здійсненні
розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їхні клієнти
повинні керуватися "Уніфікованімі правилами та звичаями для документарних
акредитивів ", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в
редакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі - "Уніфіковані
правила ", або" правила "), та чинним законодавством країни, яке
регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарської діяльності.
В
"Уніфікованих правилах" визначено:
• види
акредитивів;
• спосіб та
порядок їх виконання і передачі;
• зобов'язання
та відповідальність банків;
• умови, яким
повинні відповідати надані за акредитивом документи.
Крім того, в
цьому документі подаються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання,
які виникають у практиці Акредитивна розрахунків. "Уніфіковані
правила "є складовою частиною кожного документарного акредитива, на що
вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.
Визначення
акредитива.
Акредитив, який
використовується у розрахунках за зовнішньоторговельнімі угодами, незалежно від
того, який він ( "документарний акредитив", "акредитив",
"Жена лист" тощо) - це одностороннє умовне грошове
зобов'язання банкуемітента, видане ним за дорученням клієнтанаказодавця
акредитива (імпортера) на користь його
Таблиця 1.1. Види
акредитивів та їх класифікація.
1.
За способом використання
документарні (товарні);
грошові (ціркулярні)
2.
За формою
документарні акредитиви;
акредітівні листи
3.
За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття
акредитива на його користь
а) прямо авізовані акредитиви; акредитиви, авізовані через авізуючій
банк;
б) попередньо авізовані акредитиви
4.
За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені
експортеру
відклічні;
безвідклічні
5.
За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку
авізуючого або іншого банку
підтверджений;
непідтвердженій
6.
За валютою платежу
у національній валюті бенефіціара (експортера);
у національній валюті імпортера;
у третій валюті
7.
За характером платежу у зв'язку з можливістю/неможливістю здійснювати
часткові поставки продукції
подільні;
неподільні
8.
За місцем та суб'єктом виконання
виконуються банкомемітентом у країні імпортера;
виконуються авізуючім або підтверджуючим банком, який знаходиться у
країні бенефіціара (експортера);
виконуються за участю третього банку
9.
Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів
господарювання (експорту чи імпорту товарів та послуг)
акредитиви на імпорт
акредитиви на експорт
транзитні акредитиви
10.
За способом виконання
шляхом платежу за пред'явленням;
шляхом акцепту;
шляхом платежу з відстрочкою;
шляхом негоціації
обмежені;
необмежені
11.
Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку
покриті;
непокриті
12.
Залежно від наявності інших бенефіціарів
переказні (трансферабельні);
непереказні
13.
Спеціальні форми акредитивів
компенсаційні акредитиви;
зустрічні акредитиви;
резервні акредитиви ( "стендбай ");
відновлювані акредитиви;
револьверні акредитиви;
акредитиви з червоною смугою
фінансова модель;
комерційна модель;
кумулятивні;
некумулятівні;
чисті;;
документарні
контрагента за
контрактом бенефіціара (експортера). За цим грошовим зобов'язанням банк, який
відкрив акредитив (банкемітент), повинен здійснити
бенефіціару
платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та
сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі
платежі, акцепт або негоціацію тратт бенефіціара за умови надання ним документів,
передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.
1.3. Види
акредитивів та їх класифікація.
1. За способом
використання акредитиви поділяються на документарні (товарні) та грошові
(ціркулярні):
а) документарні
(товарні) використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні
обумовлених в акредитиві документів;
б) грошові
(ціркулярні) - це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням
документів.
2. За формою
акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредітівні листи.
У більшості
країн терміни "документарний акредитив" та "комерційний
Жена лист "- синоніми. Але, наприклад, у Сполучених Штатах
Америки, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших
банків Англії та США технологічні процеси та можливості Акредитивна листів
суттєво відрізняються від запропонованих документарними акредитивами.
Розрахунки у формі Акредитивна комерційних листів повинні бути погоджені
сторонами у контракті купівліпродажу.
Особливість Акредитивна
комерційних листів у тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а
безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може
використовуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення
товару та отримання усіх необхідних, передбачених у Акредитивна листі,
документів може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, або направити
для сплати безпосередньо банку, який виписав Акредитивна лист.
Суб'єктам
господарської діяльності України можна порекомендувати погоджуватися на
розрахунки за Акредитивна листами лише за умови, якщо акредітівні листи
віпісуватімуться банкамікореспондентамі Національного банку України та іншими
першокласними іноземними банками, платоспроможність яких не викликає сумніву, а
також з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюватиметься обома
сторонами на принципах взаємності. В іншому акредітівні листи відповідають
документарним акредитивом. Вони можуть бути, як і акредитиви, відклічнімі або
безвідклічнімі, підтвердженими, трансферабельного, передбачати право часткової
виплати вказаної в Акредитивна листі суми. Підтвердження Акредитивна
листа "може бути здійснене тільки банком, який виписав цей лист, тобто
підтвердження не має того змісту, який воно може мати при підтвердженні
документарного акредитива банком країніекспортера або якимось іншим банком.
3. За способом
повідомлення бенефіціара про відкриття акредитива на його користь акредитиви
поділяються на:
а) прямо
авізовані та авізовані через авізуючій банк;
б) попередньо
авізовані.
Прямо авізовані
акредитиви банкемітент * направляє безпосередньо бенефіціару без втручання
іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звертатися з вимогами до
закордонного банку, що його обслуговує. Ця форма Авізування має ряд недоліків,
характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для
контролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясування
платоспроможності банкуемітента.
Акредитиви, які
направляються безпосередньо бенефіціару, тобто без втручання іншого банку,
використовуються підробнікамі документації навіть щодо банків, які є досить
надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити
себе від подібної практики, повинен вимагати авізований акредитив або
підтверджений банком у його власній країні.
авізований
акредитив - це акредитив, за яким банкемітент звертається з дорученням до
іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива
без будьякого зобов'язання з боку авізуючого банку.
Акредитив із
попереднім Авізо - це акредитив, за яким банкемітент звертається з дорученням
до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповістити бенефіціара про
відкриття акредитива без будьякого зобов'язання як із боку авізуючого банку,
так і з боку банкуемітента.
4. За ступенем
гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви
поділяються на відклічні та безвідклічні.
Відклічній
акредитив - це акредитив, який може бути в будьякий час зміненим або
відкліканім (анульованим) банкомемітентом за дорученням імпортера, що доручив
банкуемітенту відкрити цей акредитив, без обов'язкового повідомлення
бенефіціара.
Оскільки
відклічній акредитив не створює додаткових зобов'язань імпортера в частині
оплати куплених ним товарів, експортери не вважають його достатньою гарантією і
у зовнішньоторговельних розрахунках він використовується досить рідко. У
випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання
у міжнародних розрахунках відклічного акредитива, останній може бути використаний
як інструмент, який завдяки своїй простоті, точності та невеликій вартості
порівняно з безвідклічнім акредитивом забезпечить:
• платіж у
встановлені терміни, роблячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;
• контролювання
банком розпорядилася жень продавця, що стосуються документів про відправку товару.
Юридичне
зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідклічній акредитив, не може
переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих
сторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, з
одного боку, між покупцем та банком, а з іншого - між банком та експортером.
Однак слід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між
покупцем та продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов'язує їх та
накладає зобов'язання на експортера за поставку товару, а на імпортера - за
оплату цього товару.
5. За наявністю
або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку
акредитиви поділяються на підтверджені та непідтверджені.
Безвідклічній
акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будьякої
відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвідклічній акредитив
за дорученням банкуемітента може бути підтверджений іншим банком (безвідклічній
підтверджений акредитив). Банк, який підтвердив акредитив, зобов'язаний перед
бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі. Тому
підтвердженім може бути тільки безвідклічній акредитив.
Таким чином,
підтверджений безвідклічній акредитив - це акредитив, за яким банкемітент
звертається з проханням до іншого банку (досить часто - до авізуючого банку)
взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання
до безвідклічного зобов'язання банкуемітента. Між продавцем та підтверджуючим
банком встановлюється новий юридичний зв'язок, який дає змогу експортеру
скористатися двома банківськими зобов'язаннями, які доповнюють одне одного.
Підтверджуючий банк зв'язаний із банкомемітентом. Останній повинен здійснити
Рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж.
Безвідклічній підтверджений акредитив дає експортеру ту перевагу, що перед ним
відповідає не тільки банкемітент, але й банк, який підтвердив акредитив.
Останній бере на себе ті ж зобов'язання, що й банкемітент. Якщо акредитив
підтверджено іншим банком, експортер отримує додаткові гарантії від деяких
ризиків, які не можуть бути забезпечені банкомемітентом (наприклад, ризиків,
пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за
торговельним зобов'язанням).
Банки, які
підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазначених ризиків,
вимагаючи при підтвердженні від банкуемітента негайного перерахування коштів у
рахунок покриття прийдешніх платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування
коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним.
Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених
акредитивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається
експортером лише у тому випадку, коли він не дуже довіряє банкуемітенту.
Англійські
банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідклічніх
акредитивів з одночасним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що
експортер у даному випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження
не має нічого спільного з "Уніфікованімі правилами" та практикою
більшості країн. Відповідно до "уніфікованих правил" безвідклічній
акредитив, підтверджений банкомемітентом, може розглядатися просто як
безвідклічній акредитив. Тому якщо український експортер хоче отримати
додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком
(своєї або третьої сторони) цей акредитив повинен бути підтверджений.
Якщо
уповноважений банк не є кореспондентом
банкуемітента, в платіжних
умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючій банк, який розташований у
країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При
використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те,
що Рамбурс здійснюється згідно з "Уніфікованімі правилами" для
"BanktoBank" рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими
та затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 525).
У деяких
випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви
банківкореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже є
позитивний досвід співпраці у різних галузях банківської діяльності. Такі
акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених
банком. При цьому під правилами підтвердження акредитивів мається на увазі
дотримання таких умов:
при акредитива
на експорт як виконуючий банк необхідно вказувати уповноважений український
банк;
рамбурсні
інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання уповноваженому банку
Покриття. Тобто банкемітент при відкритті акредитива мусить надати право
дебетуваті свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право Рамбурс
на один із банківкореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід
співробітництва), або повинен перерахувати попередньо валютне покриття;
при акредитива
на імпорт (для оператівнішого виконання акредитивної операції) українським
банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного
банкукореспондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке
регулює здійснення експортноімпортніх операцій.
Так, згідно з
практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до
надання їхнього підтвердження необхідно не тільки депонуваті кошти за
акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, але й підписати заставну угоду.
Ліберальнішім стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з
найнадійнішімі українськими банками такі авторитетні німецькі банки, як
Дойчебанк, Комерцбанк у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими
українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить
про досить тісне співробітництво українських та німецьких банків у цьому
напрямі. Непідтвердженій акредитив - це акредитив, який не містить зазначеного
вище зобов'язання. У цьому випадку авізуючій банк обмежується тільки
авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому
випадку, коли банкемітент (банк імпортера) перерахує йому відповідну суму.
6. За валютою
платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:
• у
національній валюті бенефіціара,
• у
національній валюті імпортера,
• у третій
валюті.
Якщо за
акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито
акредитив, у його умовах повинен чітко зазначити курс перерахунку з валюти
акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні
виплат з акредитива.
7. За
характером платежу у зв'язку з можливістю (неможливістю) здійснювати часткові
поставки продукції акредитиви поділяються на подільні та неподільні.
Подільнім
акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після
кожної часткової поставки.
неподільним
акредитивом передбачається, що уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена
після завершення поставок або після останньої часткової поставки. Такий
акредитив використовується зазвичай при постачанні окремими партіями
обладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непостачання однієї або
кількох партій, робить неможливим використання обладнання, яке надійшло раніше.
Неподільний акредитив, таким чином, захищає інтереси покупця (імпортера).
8. За місцем та
суб'єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:
а) виконуються
банкомемітентом у країні імпортера,
б) виконуються авізуючім
або підтверджуючим банком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера),
в) виконуються
за участю третього банку.
У тих випадках,
коли виконуючим банком є банкемітент, строк дії акредитива закінчується у
країні банкуемітента, і акредитив сплачується тільки після отримання та
перевірки документів, необхідних для розкриття акредитива.
У випадку, коли
виконуючим банком є авізуючій банк, можливі декілька видів оплати документів
залежно від того, який спосіб оплати зазначено в умовах контракту.
9. Залежно від
виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності
(експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяються на акредитиви на
імпорт та акредитиви на експорт:
а) акредитиви
на імпорт - використовуються для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами
товари та надані послуги і відкриваються українськими банками за дорученням
українських фірмімпортерів.
б) акредитиви
на експорт - використовуються для розрахунків за експортовані інофірмамі товари
та надані послуги і відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних
фірмімпортерів.
У розрахунках
за український експорт акредитиви відкриваються, як правило, іноземними банками
з авізуванням їх через українські банки. Найвігіднішім у цьому випадку є
призначення виконуючим банком уповноваженого українського банку.
При розрахунках
за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими передбачено платіж в
українському банкуемітенті проти документів, що надходять від іноземного
експортера. Це дає змогу запобігти можливому заморожування валютних коштів
суб'єктів господарської діяльності України та банків на рахунках в іноземних
банках для наступних платежів за акредитивами.
Одним із видів
імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватіся,
підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за дорученням іноземних
банківкореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Як
правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок іноземного банкуемітента,
який також сплачує комісійні та інші витрати авізуючого банку. Підтвердження та
виконання транзитних акредитивів доцільно здійснювати тільки в особливих
випадках, наприклад, за умови надання уповноваженому Українському банку з
боку банкуемітета попереднього валютного покриття.
10. За способом
виконання акредитиви поділяються на акредитиви, які виконуються:
а) шляхом
платежу за пред'явленням;
б) шляхом
акцепту;
в) шляхом
платежу з відстрочкою;
г) шляхом
негоціації.
Платіж за
пред'явленням здійснюється, як правило, авізуючім або підтверджуючим банком у
країні експортера при наданні відповідних фінансових та комерційних документів.
Такий спосіб виконання акредитива дає змогу експортеру отримати платіж одразу
після надання відповідних документів до банкуплатніка.
Акредитиви, які
виконуються шляхом акцепту.
При
акцептуванні акредитива надається також вексель. Незалежно від того, на кого
виставлено вексель, банкемітент, а за необхідності - підтверджуючий банк
зобов'язуються акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.
Перший варіант,
найспріятлівішій для експортера: авізуючій або підтверджуючий банк після
пред'явлення необхідних документів у його "касах" акцептує тратту.
Другий варіант:
акцепт банкомемітентом, який акцептує тратту після отримання документів та
визнання їх відповідно до умов акредитива.
Третій варіант,
найменш сприятливий для експортера: акцепт наказодавцем.
Акредитиви, які
виконуються шляхом платежу з відстрочкою.
Вибір між
відстроченім платежем та акцептом обумовлюється головним чином звичаями та
законодавством країніекспортера. Наказодавець може уникнути оплати мита та
митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав відстрочений платіж
замість акцепту. При цьому способі виконання платежу банкемітент та
підтверджуючий банк (якщо акредитив підтверджений) зобов'язуються здійснити платіж
у визначений термін.
Акредитиви, які
виконуються шляхом негоціації.
За такої форми
виконання акредитива (використовується у США, Китаї та англомовних країнах)
банкемітент зобов'язується платити експортеру за пред'явленням або шляхом
акцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило,
банкемітент відправляє листа безпосередньо на адресу бенефіціара, де
передбачається:
термін дії для
негоціації у країні бенефіціара;
уточнення про
добропорядність ( "bona fide"), за яким банкемітент зобов'язується
платити пред'явнику акрі дітіва з доданими до нього оформленими належним чином
документами.
На практиці
банкемітент для передачі акредитива бенефіціару досить часто використовує
послуги банкукореспондента, якому відводиться допоміжна роль при пересиланні
акредитива та засвідченні підписів, зазначених в акредитиві, і який не отримує
повноваження на здійснення платежів. При виконанні акредитива бенефіціару НЕ
обов'язково звертатися до банку, який передав цей акредитив, за винятком
випадку, коли банкемітент обмежив негоціацію визначеним банком (за акредитивом
"restricted ").
11. Залежно від
наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку акредитиви
поділяються на покриті та непокриті.
покрити
вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банкемітент попередньо надає у
розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на
строк дії зобов'язань банкуемітента з умовою можливості їх використання для
виплат за акредитивом.
Валютне
покриття може надаватися шляхом:
• кредитування
на суму акредитива кореспондентського рахунка виконуючого банку у банкуемітенті
або іншому банку;
• надання
виконуючому банку права на списання всієї суми акредитива з кореспондентського
рахунка, відкритого у нього банкомемітентом у момент отримання акредитива до
виконання;
• відкриття
банкомемітентом у виконуючому банку депозитів покриття або страхових депозитів.
Непокритий
вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не депонує кошти клієнта
на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо у розпорядження
виконуючого банку валютні кошти (покриття).
12. Залежно від
наявності інших бенефіціарів акредитиви поділяються на переказні
(трансферабельні) та непереказні.
У статті 48
"Уніфікованих правил" дається таке тлумачення переказного акредитива:
"А.
Переказний (трансферабельні) є акредитив, за яким бенефіціар (перший
бенефіціар) має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіж з
відстрочкою платежу, акцепт чи негоціацію, або будьякий банк, уповноважений
негоціюваті переказуючій банк, нате, щоб акредитивом могли користуватися
повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі бенефіціарі).
Таким чином,
переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціару право давати
розпорядження банку, який здійснює оплату, акцепт або купівлю тратт
(документів), передати акредитив повністю або частинами одному або кільком
третім особам (іншим бенефіціарам). Другі бенефіціарі не мають права
подальшого переказу трансферабельного акредитива. Права за акредитивом
передаються для того, щоб постачальник міг профінансувати субпостачальніка
(субпостачальніків) за рахунок коштів за акредитивом. Частини трансферабельного
акредитива можуть бути переказані окремо, якщо часткові відвантаження НЕ
заборонені умовами акредитива. Трансферабельний акредитив частіше
використовується у межах однієї країни. Право на переказ акредитива в іншу
країну повинно вказуватися в його умовах. Український імпортер може відмовитися
від такої вказівки на тій підставі, що він не знає субпостачальніків і перед
ним відповідає за умовами контракту тільки безпосередньо постачальник.
У свою чергу
акредитив, який не може бути використаний другим (и) бенефіціаром
(бенефіціарамі) є непереказнім акредитивом.
13. Спеціальні
форми акредитивів.
А.
Компенсаційні акредитиви. Компенсаційний акредитив має багато схожого з
трансферабельні, але існують також і суттєві відмінності. При
трансферабельного акредитиві виставляється лише один акредитив, який потім
переказується першим бенефіціаром (посередником) другому бенефіціару. При компенсаційному
акредитиві використовуються два акредитиви. Перший акредитив (основний ак
редітів) за дорученням іноземного покупця виставляється банком покупця, де
посередник виступає у ролі бенефіціара. Другий акредитив за дорученням
посередника виставляється банком посередника, де справжній постачальник товарів
виступає у ролі бенефіціара.
Компенсаційні
акредитиви НЕ відображені в "уніфікованих правилах". Слід зазначити,
що посередник та його банк будуть домагатися виконання постачальником умов
другого акредитива таким чином, щоб посередник, у свою чергу, мав можливість
виконати належним чином умови першого (основного) акредитива. При
компенсаційному акредитиві посередник звертається з дорученням до свого банку
про прийняття основного акредитива як "забезпечення" для іншого
акредитива. Тому банкемітент для виставлення другого акредитива прагне
впевнитися, що платіж за основним акредитивом буде здійснено належним чином.
Отже, найоптимальнішим є такий варіант, коли основний акредитив є підтвердженим
безвідкдічнім акредитивом.
Умови основного
акредитива можуть бути схожими з умовами другого акредитива, за винятком того,
що:
а) ціна за
одиницю та за весь товар за основним акредитивом повинна бути нижчою, ніж за
іншим акредитивом;
б) дата
відправки товарів за основним акредитивом повинна передувати даті відправки за
іншим акредитивом;
в) дата
закінчення строку платежу за основним акредитивом повинна бути ранішою, ніж за
іншим акредитивом.
Якщо основний
акредитив відкрито в одній валюті, а другий акредитив - в іншій, необхідно, щоб
банкемітент другого акредитива своєчасно сповістив українського посередника про
тенденцію зміни курсу валюти основного акредитива відносно валюти другого
акредитива. Це потрібно для того, аби український посередник мав можливість
вжити заходів в умовах несприятливої зміни біржового курсу.
Б. Зустрічні
акредитиви.
зустрічні
акредитиви схожі з компенсаційними (back to back) за винятком того, що при
зустрічному акредитиві банкемітент для другого акредитива не приймає перший
(основний) акредитив як "забезпечення". Замість цього банк отримує
інструкції дебетуваті рахунок експортера (посередника) за всіма платежами, які
здійснюються за другим акредитивом. Перший (основний) акредитив
використовується як потенційне джерело надходження грошових коштів на рахунок
експортера (посередника).
В. Резервні
акредитиви ( "стендбай ").
Резервні
акредитиви, або акредитиви "стендбай" (stand by letter of credit),
які інколи ще називають чистими, є спеціальними видами акредитивів і за своєю
суттю більше тяжіють до банківської гарантії. Практика використання таких
акредитивів зародилася у США, оскільки банки цієї країни відповідно до діючого
законодавства не можуть надавати гарантії у чистому вигляді. На відміну від
документарних акредитивів, які забезпечують перш за все інтереси експортера,
резервний акредитив як інструмент забезпечення платежів є значно гнучкішим та
універсальнішім.
Так, резервний
акредитив може використовуватися і як Документарний акредитив, і для
додаткового забезпечення платежів на користь експортера (скажімо, при
розрахунках у формі інкасо або банківського переказу). Але такий акредитив (як
аналог авансової гарантії або гарантії виконання) може виступати і як
забезпечення повернення раніше виплаченого імпортером (замовником) авансу або
виплати неустойок та штрафів на користь імпортера при неналежному виконанні
експортером контракту. Таким чином, резервний акредитив (як і банківську
гарантію), на відміну від документарного акредитива, можна віднести до
непрямого забезпечення платежу. Такий акредитив може бути реалізовано лише у
тому випадку, коли наказодавець резервного акредитива не виконає свої
зобов'язання.
Резервні
акредитиви отримали велике поширення у міжнародній практиці (значною мірою
завдяки банкам США). Тому вони також стали предметом уніфікації та
підпорядковуються "уніфікованим правилам та звичаям для документарних
акредитивів "(у редакції 1993 року). Із цієї позиції резервні акредитиви
мають певні переваги порівняно з банківськими гарантіями, які підпорядковуються
національному законодавству. Оскільки резервні акредитиви належать до категорії
незабезпечених кредитів, більшість банків виставляє 'їх за дорученням тих
клієнтів, які мають у них свої рахунки.
Слід також
зазначити, що є фінансова і комерційна моделі акредитива "стендбай":
Фінансова
модель акредитива "стендбай" фактично розглядається як міжнародна
гарантія, в той час як комерційний "стендбай" може розглядатися як
гарантія за документарним акредитивом. При характеристиці фінансової моделі
акредитива
