Нестор Махно про державу, народ і суспільство

Махновський рух, як політичне, соціально-економічне і військове явище, зародився на етнічно та історично усталеним з прадавніх часів суспільному грунті на території теперішньої Української держави.

Конкретно слід узяти до уваги саме явище заселення Гуляй-Поля переселенцями із Златополя (до 1787 р. - Гуляй-Поля, нині - Новомиргородського району Кіровоградської області). Назви семи околиць і центру Гуляй-Поля походять від назв Подолянської, Бочанської, Вербівської, Рябопупівської, П'ятихатської та інших сотень, які запали в моє серце з дитинства.

Цікаво, що територіальний устрій тогочасного Гуляй-Поля носив на собі трієдіне адміністративне, військове і суспільне начало у вигляді традиційної громади. В основу існування Гуляй-Поля було покладено самоуправління, як врівноважене утворення зазначених трьох начал. Воно уособлювали в собі інтереси держави, особи і громади.

Згодом російський царизм і три російські революції 1905 і 1917 років розладналі усталений спосіб життя громадян Гуляй-Поля - як і всього українського народу. Породжені ними спорадичні процеси і протиріччя призвели до перетворення держави на сукупність інститутів гноблення народу, таких як армія, поліція, тюрми та непомірне візіскування.

У Нестора Махна цей злам соціально-економічного буття спочатку викликав стихійний протест, що вилився в теракти проти гнобителів. Надалі, особливо під час перебування в Бутірській в'язниці і ознайомлення з ученими Бакуніна, зустрічей з Кропоткінім та спілкування з їхніми послідовниками, зокрема, Аршинова і Волінім, на зміну стіхійному сприйняттю дійсності прийшло її світоглядне бачення. Саме тут, у Гуляй-Полі, після повернення Махна із в'язниці, розпочався організаційний період його діяльності. Він стає не лише свідомим прихильником анархо-комунізму, а й переводити свою діяльність у практичне русло.

Гуляй-Поле -- батьківщина українського самоврядування

На той час Гуляй-Поле являло собою унікальне місце для практичного втілення в життя ідей анархо-комунізму, в якому нахил робиться саме на самоуправлінні народу як протівазі репресаліям державних інститутів.

На рубежі XIX -- XX століть Гуляй-Поле було великим промисловим і торговим містом з багатотисячним населенням, у якому мирно сусідили представники різних національностей. Своїми традиціями та історією воно славилося не лише в Олександрівському повіті, а й в усій Катеринославській губернії.

1914 року в Гуляй-Полі нараховувалося 1410 дворів на 16150 мешканців. Було три православні церкви, синагога, п'ять земських початкових шкіл: однокласна церковно-приходська, Фабрична, німецька, дві єврейські школи, також бібліотека, сінематограф, театр. У Гуляй-Полі діяло понад 80 торговельно-промислових підприємств. У ливарного цеху на заводі Кернера працював мій дід по материнській лінії Трохим Литвиненко, який загинув у 1918 році біля станції "Гуляй-Поле" разом з махновський взводом у бою з білогвардійцями.

Середовище, на яке волею долі спроектував прагнення та практична державницька і бойова діяльність Нестора Махна, виявилося сприятливим для втілення в життя ідей анархо-комунізму. Саме завдяки соціально-економічній і культурній самобутності, віплеканій на історичних цінностях українського населення південних окраїн України та цінностях інших етнічних груп населення, це середовище логікою історичного розвитку було підготовлене до прагматичного сприйняття лозунгів махновського руху. Про це свідчить хоча б те, що вже в період першої російської революції Страйкуючі робітники заводів Кернера і Крігера зажадали поліпшення умов праці, відміни штрафів і надурочних робіт, підвищення заробітної платні, звільнення ненависних майстрів.

Ідеї анархо-комунізму впали на благодатний грунт і підігріли традиції древньої вольності серед трудівників аграрно-індустріального півдня України. Саме на цих традиціях вольності сформувався феномен Нестора Махна, який полягає, зокрема, в гострому несприйнятті соціальної несправедливості, гніту царизму, а згодом і російської більшовицької держави. Органічне несприйняття дійсності поступово набрало свідомих, організаційно окреслених рис.

Ще один феномен Нестора Махна полягає у надзвичайно швидкій адаптації дій до умов динамічного розвитку процесів державотворення, відстоювання інтересів людини і суспільного розвитку. Ідеали анархо-комунізму були політичною основою боротьби Нестора Махна за соціально-економічні інтереси трудящих, переважно селянства, проти Тимчасового Уряду, Центральної Ради, австро-угорсько-німецької армії, гетьманців та Директорії в 1917-1918 роках.

Наступні феномен і трагедія Нестора Махна полягали у тому, що, як ватажок регіонального масштабу, він не зміг знайти собі справжніх союзників на всеукраїнському рівні, через що фактично з самого початку прирік свій рух на поразку. Про це публічно говорив найстарший із п'яти братів Явтух Бик, якого Нестор Махно за це власноручно застрелив на його власному подвір'ї.

У ході історичного розвитку широка соціальна база для махновського руху була створена як на Лівобережжі, так і на Правобережжі Дніпра. Анархо-комуністичні ідеали Нестора Махна могли знайти опору не лише, скажімо, у сільських громадах та спілках металістів і деревообробників, як це було в Гуляй-Полі, а й у інших губерніях України. Та закріплення цієї бази без підтримки ідейного союзника з центру України не відбулося.

Поза увагою більшості дослідників залишився такий феномен Нестора Махна, як динамічний перехід від суто економічних до військових методів боротьби та їхнє поєднання.

Страйки, бойкоти, угоди робітничих осередків з підприємцями, товарообмін з російськими губерніями, створення комун і селянських спілок у Гуляй-Полі і його околицях розкривають розмаїття форм і методів господарювання і соціального партнерства. З огляду на динамічний плин подій у горнилі кровопролитної громадянської війни, ці форми і методи дали позитивний результат. Можна лише уявити, який ефект від їхнього втілення в широких масштабах міг бути досягнутий у мирних умовах. Ефект той міг бути набагато більшим, ніж досягнутий за нетривалий період сумнозвісного НЕПу.

Більшовицька державна машина та самоврядування - антиподи

Якби не підступна політика Леніна-Ульянова щодо махновського руху, українська економіка і, перш за все, її аграрний сектор могли б швидко відродитися після громадянської війни. Але це не більше за гіпотетичне припущення, оскільки гіпертрофована державна машина та ідеї самоврядування на окремій території були органічно несумісні.

На безперспективності прагнення перемогти багатомільйонну навалу з півночі і реалізації самоврядування за цих умов поза межами єдиної Української держави публічно наголошував Тихін Бик. Можливо, в душі Нестор Махно і відчував це, але збагнути розумом і примиритися з цим не міг. Це - ще один феномен Нестора Махна: безкінечна відданість ідеї. В душі він був бунтівніком-романтиком типу Дантона, Марата і Робесп'єра. Проте він був і залишається єдиним із вождів народного руху, хто зміг реалізувати і на власні очі побачити втіленімі в життя ідеї Бакуніна-Кропоткіна.

Ось чому Нестора Махна так бентежили записки Б. Веретільніка про те, що «більшовик» Тихін Бик веде таємні переговори з представниками Центральної Ради і німецького командування. Аби ж то Махно знав, що цей Веретільнік через десять років розкуркулюватіме його опонента, який, звісно, ніколи не був більшовіком, він, мабуть, інакше реагував би на ці доноси.

Та вже один згадка про Центральний Уряд України, який, до речі, після укладення Росією Брестського миру і виведення червоних військ з України запросив уряд Німеччини допомогти в збереженні державності і порядку, оскільки власної армії не було, викликала відразу у Нестора Махна. Хоча він сам часто проголошував: "Анархія -- мать порядка! "

Ще один феномен Нестора Махна - суперечливість та імпульсівність дій, що не могло не позначитись на сприйнятті їх не лише нащадками, а й сучасниками.

Незважаючи на бурхливу військову діяльність Нестора Махна, яка відбирала у нього левову частку часу, йому вдалося втілити і випробувати ідею місцевого самоврядування.

Цікаво, що майже через чверть століття після поразки махновського руху справа з втіленням ідеї місцевого самоврядування одержала цікавий поворот. Відомий просвітитель того часу, вчитель і мовознавець Кость Бик, за підручником якого української мови навчались діти, по закінченні Другої світової війни, знавець Магдебурзького права недалекого історичного минулого, опрацював Концепцію незалежності міст. Він надіслав листи президенту США Трумену, Прем'єр-міністру Великобританії Уінстону Черчілю, Першому секретареві ЦК ВКП (б) Йосипу Сталіну з пропозицією провести в Гуляй-Полі Міжнародний конгрес незалежних міст. Однак цьому задумові з відомих причин не судилося збутися, а сам автор був підданий репресаліям. Проте ідеї, розроблені в Концепції, залишаються актуальними і зараз - у період здійснення адміністративної реформи в Україні.

Поступово Нестор Махно розпочав переходити від економічних методів боротьби до політичних. Переломним кроком у застійному революційному русі влітку 1917 року була заміна селянських Спілок Радами на місцях. Сам Нестор Махно наголошував у серпні 1917 року, що революція потрапила у зашморг державності. Слід зазначити, що це стало ключовим пунктом у ставленні Нестора Махна до тогочасних політичних партій і стимулом до активної практичної боротьби з тодішньою державою гнобітельського типу.

Зусилля Нестора Махна і його однодумців скеровують на зміну характеру і перебігу революції. Тобто, в цей час візрівають нові підходи щодо практичної реалізації ідей анархо-комунізму, як правого крила комунізму.

Феномен Нестора Махна

Головну опору Нестор Махно робить на захист селян, осмислення їх інтересів і посилення їхньої ролі у знищенні приватної власності на землю та проголошенні її народним надбанням. 29 серпня 1917 року на чолі з Нестором Махном було створено Комітет захисту революції. Приватну власність на землі, фабрики, заводи та інші підприємства було визнано недійсною, без будь-яких прав на існування.

Найкраще дає зрозуміти практичну мету анархо-комуністів заклик до боротьби проти влади держави. Один з феноменів Нестора Махна полягає в тому, що він, не маючи університетської освіти, яку мали Ленін-Ульянов і деякі його соратники, зумів розгледіти й розгадати в третій російській революції те, чого дехто не може розгадати навіть на початку ХХ, найкрівавішого в історії, століття. Він розгледів підступність двох партій - партії більшовиків і партії соціал-революціонерів, які використовували антидержавні за своєю суттю гасла, чужі їхнім державним ідеям.

Ось чому слід застерегти від спрощеного тлумачення поглядів Нестора Махна, як однополярного, «Кондової» «батька». За суперечлівістю його поглядів і дій, маневрування між вождями типу Леніна-Ульянова, Троцького, Свердлова, численними партіями і рухами криється вміння компромісу, відчуття гостроти і актуальності того чи іншого соціального, політичного і військового моменту. Це ще один із мало досліджених феноменів особистості Нестора Махна.

Ще один феномен, на який досі ніхто не звернув уваги, - стиль письма, публікацій Нестора Махна - чіткий і переконливий, сповнений логіки і сарказму, зокрема до «Мудрого» Леніна-Ульянова. Порівняємо із стилем останнього - пошматованім, урівчастім, дратівлівім, наповненим повторами, що почасти скидається на істерію.

Як відомо, Ленін-Ульянов паплюжив своїх опонентів і соратників, публічно і безкарно ображав їх. Згадаймо видатного лікаря і вченого Богданова, якого цей інтелігент обливав брудом у книзі «Матеріалізм і емпіріокритицизм», після чого той кинув політичну діяльність.

Нестор Махно відстоює своє ідейне кредо і бачення держави, людини і суспільства, як оратор і публіцист, чітко і переконливо. Він наголошував, що українські селяни й робітники, особливо підневільне село, розглядали нову революційно-соціалістичну владу як владу взагалі, яку вони лише тоді відчувають, коли вона грабує їх різними податками та набирає рекрутів у солдати, або за якихось інших насильницьких дій.

Вражає вміння Нестора Махна переходити від політичної до економічної та військової боротьби, сила його слова й переконання перед будь-якою аудиторією. Завдяки цьому перевтілення його у ватажка збройної боротьби відбулося разюче швидко. Його бачення нового суспільства, побудованого на основах самоврядування, сукупності врівноваженіх інститутів держави, народовладдя і суспільства, залишається актуальним і сьогодні.

Список літератури

Іван Бик, доктор економічних наук. Нестор Махно про державу, народ і суспільство