УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ укр

С.І. Дорошенко, Г.Т. Басенко, Н.О. Садівніча УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ

МОВЛЕННЯ

Суми 2001

Рідна мова - то душа народу, то його живе серце; гине чи занепадає мова-гине й занепадає народ.

Іван Огієнко

Українська мова в житті суспільства

Українська мова - національна мова українського народу. У сучасному світі налічується майже шість тисяч мов, Наша, українська, як і будь-яка інша, посідає своє унікальне місце. У мові нація залишає всю свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки культури, світоглядні ідеї, свою самобутність. Мова кожного народу є витвором багатьох поколінь.,

Мова є засобом комунікації, інструментом порозуміння між людьми, спілкуванням між народами. Адже у процесі суспільної діяльності люди мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозічаті собі досвід інших, давати поради й розпорядження або одержувати їх Без мови не може існувати будь-яке виробництво, не може розвиватися наука, техніка, культура, мистецтво, преса, радіо і телебачення.

Мова є також знаряддям формування і вираження думки, основою духовності народу, мідного і надійною опорою самоусвідомлення особистості, імпульсом до творчого самовираження людини не тільки в національній культурі, а й у світовій цивілізації

Коріння української мови сягає у сиву давнину. Аж українська мова протягом багатьох віків не мала певного визначеного статусу. На найвищому державному рівні видавалися укази, закони, постанови-положення, що сприяли забороні і викоріненню української мови. Мова однієї з найдавніших націй почала втрачати природну якість, її носіями в основному були мешканці села Мовою міського побуту в найширшому розумінні, а також спілкування в усіх сферах була російська мова Також керівники українського походження та більшість міських мешканців, які мігрувала з села, говорили, як відзначив у своєму виступі Б. Олійник "... російською мовою, але з таким зачепілівськім акцентом, що корінному москвичеві, аби він і втямів, треба ще раз перекладати на справжню російську. "

"Закон про мови" 1989 р.. та Конституція України (1996 р., ст. 10)-документи. Що надали українській мові державного статусу.

У другій половині 80 - 90рр. XX ст. зміна суспільного ладу, масової свідомості, формування нових держав і проголошення незалежності України, зумовили якісні зрушення в сучасній українській літературній мові.

Статус державної мови, безперечно, стимулював розширення її функцій, сприяв розвитку української нації, її традицій і культури. Тому ми повинні пам'ятати, що виховувати в собі повагу до мови, якою спілкуємося, - це, перш за все, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Адже мова-своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування.

Походження мови

Людство завжди цікавілось питанням походження мови. Чому саме людина володіє мовою? На ранніх етапах розвитку суспільства люди вважали творцем мови Бога. Пізніше античними вченими формується думка, що мова творилася поступово самими людьми, а не якоюсь надприродного силою.

Ще в період до не і впродовж кількох сторіч точилася дискусія з питання зв'яже між мисленням і мовою, між словом і тими речами, які воно називає, тобто як слова набули своїх значень, хто їм дав ці значення.

Тому зародилися такі теорії походження мови: договірна, звуконаслідувальна і

вігукова

Геракліт Ефеський та його однодумці вважали, що слова, різні назви, а значить і мова виникли в результаті певної домовленості між людьми називати ті чи інші речі;

процеси, ознаки так, а не інакше.

Демокріт, Арістотель відстоювали думку, що людина повторювала, осміслювала ті звуки, які вона чула навколо себе, і поступово перетворювала у відповідні назви предметів, подій-, процесів. Так виникли слова, так утворилася мова

Епікур був автором вігукової теорії, що була близькою до звуконаслідувальної. Він пов'язував виникнення мови з вигуками, криками самої людини від болю, страху радості і т.д. Пізніше ці вигуки усвідомлюваліся як слова

Але жодна з цих теорій не спромоглася науково обгрунтувати походження мови, довести, чому саме в людей з тих чи інших природних елементів складалася мова, а у тварин, які мають ті ж природні можливості, утворення мови не відбулося.

Однак самий факт існування теорій на той час був явищем прогресивним.

Тому представники церкви придушував будь-яку прогресивну думку.

У 18-19ст. письменники, мовознавці, філософи в різних формах почали відроджувати старогрецькі теорії щодо походження мови, прагнули науково пояснити, як і за яких умов утворилась людська мова Але проблема походження мови не була й тоді вирішена.

Основною хібою всіх теорій було те, що вони не враховували суспільного характеру мови, зв'яже мови з мисленням, а також того, що мова і мислення виникли і розвинулися в процесі колективної праці людей.

Наукове висвітлення питання походження мови знаходимо в працях Ф. Енгельса, Ч. Дарвіна, І. Павлова.

Ф. Енгельс писав, що праця створила людину. Мова ж як засіб спілкування виникла в процесі праці.

Відомий вчений Ч. Дарвін переконливо довів, що людина походить від людиноподібних мавп.

Академік І. Павлов назвав мову (слово) другою сигнальною системою, яка виникла разом з появою абстрактного мислення людини, як форма його вираження, як засіб передачі результатів людського мислення з покоління в покоління.

Формування мови, як і формування людини, суспільства із стада людиноподібних мавп, було довго тривалим і непомітним для людського ока поступовим процесом.

Поняття літературної мови та мовної норми

Українська національна мова існує у двох формах:

а) у вищій формі. загальнонародної мови - сучасній укранській літературній мові,

б) у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах.

Мова, що має унормованій словник, загальновжівані граматичні форми, усталену вимову й правопис називається літературною.

Сучасна українська літературна мова - оброблена унормована форма української національної мови від часів І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка і до наших днів. Сформувалася вона на основі середньонаддніпрянськіх говорів, але до її складу ввійшли й інші наріччя.

Сучасна українська літературна мова обслуговує складні потреби суспільства, усі сфери його діяльності, нею користуються ддержавні й громадські установи під час ділового спілкування, освіта, наука, засоби масової інформації і т.д.

Виконуючи такі важливі суспільні функціїї, національна літературна мова відзначається нормами, що є обов'язковими для всіх її членів. Українська літературна мова йде разом з поступом суспільства., Вона розвивається й збагачується. Усталення, шліфування завжди супроводжують її, Свідченням цьому є роки видання "Українського правопису" -1946., 1960,1990,1993.

. Мовна норма - сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріпляються у процесі суспільної комунікації. Існують такі типи норм:

• орфоепічні (вимова звуків і звукосполучення);

• графічні (передача звуків на письмі);

• орфографічні (написання слів);

• лексичні (слововживання);

• морфологічні (правильне вживання морфем).

• сінтаксічніі (усталені зразки побудови словосполучень, речень);

• стилі стічні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);

• пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Мовні норми історично й соціальною зумовлені, стабільні, систематизовані. Але з поступом суспільства виникають потреби щодо зміни літературної норми мовної одиниці.

І тому в межах норми співіснують мовні варіанти старого і нового в мові. Так у словниках українського літературного словосполучення розрізняють варіантіі акцентні (розплід і розплід; Плугатар і Плугатар; договір і договір; завжди і завжди);

фонематічні (врожай і урожай); морфологічні (стіл, а в Р.В. столу і столу).

З мовними нормами ви можете ознайомитись у правописі, довідниках, словниках, підручниках і посібниках з української мови.

Форми сучасної української літературної мови

Сучасна українська літературна мова існує у писемній та усній формах. Вони однаково важливі для суспільства, обом їм властиві мовні норми. Однак за своїм функціонуванням кожна з них має; свої специфічні особливості.

Усна форма літературної мови обслуговує поточні потреби спілкування в суспільстві між людьми, безпосередньо пов'язаними між собою. Це мова ділового спілкування науки, освіти, засобів масової інформації. Кількість учасників усного спілкування обмежена розумінню усної мови сприяють:

інтонація, тембр і сила голосу, дикція, паузи, міміка, жести та умови, у яких відбувається розмова.

Усне мовлення - це діалог.

В усному мовленні переважно використовуються прості реченця, тому що при безпосередньому спілкуванні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова або з одного натяку,

Усна мова обслуговує побутові й виробничі процеси суспільства, то в ній переважає лексика побутового та виробничого характеру, можливе вживання розмовних слів, які перебувають на межі з діалектною лексикою.

Існує ціла низка "штампів''привітання, прощання і загалом побутових діалогів, що є складовими мовного етикету.

усній мові характерна спонтанність. непідготовленість.

писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної. політичної, наукової й культурної діяльності. Вона розрахована на сгіілкування з необмеженою кількістю осіб.

Вимоги до пісеіної мови ~ точність, послідовність і лакоіпчшсть виклад ^ 'фактів, гранична чіткість у висловлюванні.

У писемній формі особливо чітко проявляється диференціація текстів за Страма спілкування.

Так, у ділових паперах крім звань графіки, орфографіі, пунктуації, існують суворі правила їх побудови, вживання стійких словосполучень і вибору лексичних одиниць.

писемній мові властиві як прості-, так складні речення, вживання їх-потреба повно розгорнути й оформити складну думку. Потрібні слова добирати доречно, з урахуванням знань і правил правопісусу, вдалого вибору слова.

Письменна мова дає нам можливість фіксувати кимось висловлене (відтворення висловленого в просторі та часі).

Наша мова - дзеркало нашої культури.

Наука, освіта-ділові стосунки розмовних слів не припускають.

Культура усного і писемного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає; в тому, щоб досконало знати мовні норми і дотримуватись їх.

Запитання

1. Які функції мови в житті людини та суспільства?

2. Назвіть урядові документи, що надали українській мові статусу державної.

3. Хто з вчених науково обгрунтував походження мови?

4. Дайте визначення поняття "літературна мова", "мовна норма".

5. Які дві форми сучасної української літературної мови ви знаєте?

з'ясуйте їх особливості та значення для суспільства.

Завдання

1. Прочитайте текст Статті 10-ї Конституції України. З'ясуйте зміст поняття державна мова. Поясніть, яких мовних норм треба дотримуватись, щоб грамотно писати слова, підкреслені в тексті.

Стаття 10

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України,

В Україні гарантуються вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається

законом.

2. Прочитайте тексти і назвіть тему, що об'єднує їх в одне ціле. З поданих текстів віпішіть приклади орфографічних та граматичних норм, усно обгрунтуйте вживання розділових знаків.

Українська земля, як доводять археологічні розкопки, була заселена з найдавнішого часу, ще з часів палеоліту, цебто старшої кам'яної доби. Київ постав ще з початком людського життя на Дніпрових пагірках; на його о терені знайдено найдавніші сліди людського життя в Східній Європі. Дніпро (Бористен) з глибокої давнини був головною торговельною дорогою. Він має широку систему доплівів, сам простий, спокійний, тому дуже надавався на водний шлях, і Київ став його найкращим прістанком при а різних зносинах.

Археологія й мовознавство тепер сильно розвинулися, й вони освітили початки українського народу й його мови ще в доісторичних часах. Археологія показала, що на наших землях, підбиваючи під себе тубільну людність, жило багато різних народів, напр. кімерійці (1000 літ до Христа), скити (VІІ ст. до Хр.) сармати (IV-III віки до Хр.), роксолани чи алани, готи (П-Ш в, по Хр.), гуни (ІV-V віки )), болгари, авари. Народи ці позоставілі на наших землях, а також у нашій мові багато своїх слідів. Цим пояснюється, що дуже багато, понад 600 різних топографічних назв, напр. річок, пагорків осель і т. ін. походження-готських, сарматських, аланськіх і ін.

Уже з 4-го віку по Христі безперечно вірісовується перед нами український народ (М. Грушевський: Історія України - Русі, І., 15), а вже з 4-го віку бачимо його зовсім ясно. Так званих антів, що жили по берегах Чорного моря, наука сприймає за предків українців, і дають уже грецькі джерела УІ-го віку.

(І. Огієнко)

Слово "україна" в старовину визначало попросту''пограниччя ". За часів великого князівства київського XII віку ми знаходимо, наприклад, згадку про "україну" галицьку, точніш -- галицько-волинську, на гюграніччі Смоленської області (див. Іпатський літопис під роком 1189), й одночасно зустрічаемо звістку, під 1187-ім роком, про "україну" Наддніпрянську, лівобічну; теперішню Полтавщину. Після татарської руїни ХТО віку під "українок))" малорусі розуміли переважно самісінькі, землі дніпрового степового пограниччя (Україна Лівобічна й Україна правобічна). І 3 ХУ-ХУІ віку тут розвивалося козацтво, і тоді територія 'України "значно поширилася як по лівому, так і по правому боці Дніпра Під кінець XVI віку козаччина України, цебто Наддніпрянщини, зробилася вісловніком національних ідеалів малоруського народу, а в хулі-XIX віці нова малоруських література пішла з тієї знов - таки козацької України. Котляревський, Гулак-Артемовський, Квітка - Основ'яненко, Шевченко й інші талану літературно розробили живу малоруських мову своїх місцевостей, - і вона, мова "властиво українська", лягла в основу літературної мови геть-усіх малорусів, хоч би якими малоруських наріччямі та говіркамі вони говорили. Геть-усі національно свідомі малорусіі, чи то російські піддані, чи австрійські, од Кавказу до Карпат, по волі позвикали звати себе українцями і теперечкі дуже не люблять, як їх сторонні люди, за старою звичкою, все ще взівають малорусамі.

(А Кримський).

Українська мова є спадкоємицею мов ще тих слов'янських племен, що населяли територію сучасної України - полян, древлян, сіверян, тіверців, углічів та ін. Минули довгі історичні етапи формування регіональних мовних утворень, періоди інтеграції тріторіальніх діалектів у живу давньоруську мову київського зразка, розквіту усномовної та писемної культури Київської держави, доки витвори давньоукраїнська літературна мова. Історія її формування та становлення охопила кілька віків і залишила нащадкам багато писемних пам'яток світського та релігійного характеру: літописи, повчання, сказання, "Слово ...", збірники, проповіді, історичні проповіді, вірші, драми, інтермедії. грамоти, міські ратушні книги, акти, універсали, послання, трактати, поезію та художню прозу.

Давній період української мови породив багатющий українській фольклор:

історичний, обрядовий, календарний, соціальний, госгюдарській, побутовий.

Це історичні думи та пісні, казки, легенди, перекази, оповіді, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки.

Нова українська літературна мова, якою користуємося сьогодні, увібрала в

3. Перекладіть текст українською мовою. Порівняйте структуру речень в обох мовах. У чому труднощі перекладу?

І хто може слухати без співучасті ці пісні та думи, в яких старина запорізька відбилася такимі вірними, мальовничими нарисами, - старина, сповнена життя, хоч і грубою, але величної, поетичної! В піснях і думах запорізьких ви не знайдете ні манірного сладкогласія, ні зніженості почуттів., ні розкоші виразів. Ні? У них все дико, подібно до дібров і степах, сприйняли їх на лоно своє при народження, - все прудко, подібно до польоту, урагану степового, під глухі завивання якого вони виплекали, - вое бурхливо, подібно до минулого життя Запоріжжя.

(I. Срежевській).

Мова писемних текстів.

Стилі української мови.

Стилістика - розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови. Це наука про віразові засоби мови, про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлювання.

Так кожна людина в повсякденному житті під час спілкування залежно від потреб прибігає до різних мовних засобів. Виступ студента на занятті відрізняється від виступу на науковій конференції, інші мовні засоби він використовує під час заповнення бланка, телеграми чи грошового переказу. Отже, зміст, цілеспрямованість висловлювання, індивідуальна манера мовлення потребують певного добору слів та словосполучень, конструкції речень тощо. Так текст договору відрізняється набором мовних засобів від наукової статті; тексти офіційних і приватних листів мають також відмінності в мовному оформленні.

Отже, стилістика вивчає стилі стичного диференціацію мови, її функціональні

стилі.

Стиль - основне поняття стилістики. Це слово, першоджерелом якого є лат. Stilus "загострена паличка для писання" має багато значень і вживається не тільки в мові, а і в музиці, архітектурі, спорті, автомобілебудуванні, легкій промисловості тощо.

Стиль означає метод, спосіб діяння.

Мовний стиль - це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.

В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний, конфесійний і т.д.

Функціональні стилі не є відособленими один від одного, тому що суспільні функції мови часто переплітаються, але кожен із них має свої особливості.

Познайомтесь із основними ознаками стилів у таблиці.

Стилі та їх особливості. Назва сти-лю Сфера викорис-тання Основне призна-чення Форма реалі-зації Види і жанри реалізації Основні ознаки стилю Основні мовні засоби стилю Велика кількість наукової інформації; наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карго, знаків і значків; Інформа - оперування абстрактними ція про Логічна послідов - словами; 'результати ність і доказовість ви - використання наукової фра дослі - Підручник, кладу; зеології, стійких термінологіч джень, дисертація, понятійність і пред - них сполучень; обгрунтую - монографія, метність тлумачень; залучення цитат і посилань Наука, вання гі - Моно - стаття, дипло - об'єктивний аналіз; на першоджерела; V освіта, потез, до - мна (курсова) точність і лаконіч - відсутність авторської інді техніка ведення лог робота, лекція, ність висловлювань; відуальності; істинності реферат, від - аргументація і пере - чітка композиційна струк - теорій, гук, анотація, конлівість тверджень; тура тексту (розділи, пункти, класифіка - рецензія. узагальненість по - підпункти, параграфи, абзаци); ція і сис - нять і явищ; переважне вживання імен - тематіза - докладні висновки ників та відносних прикметно ція знань. ків, наявні Дієслівні форми, дієпріслівнікові та дієпрікме тнікові звороти; переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів. Приватне листувались-ня Обмін думками, інформацією, враженнями, прохання, виховний вплив. Діалог Листи Наявність певної композиції: початок (шанобливе звертання); головна частина (зміст листа); кінцівка (підсумок написаного); іноді постскриптум (р.8. - приписка). Поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів. « са 0

'ї 6 « ''0-0 Офіційно-ділові стосунки в державно-му політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адмініст-ратівно-госпо-дарсь-кою діяльністю. Регулювання ділових стосунків та обслуго-вування потреб людей у відповідних ситуаціях; здійснення управлінської дія-льності. Моно-лог (діалог) Закони, укази, постанови, статут, ухвала, акт, лист, довідка, протокол, інструкція, реклама, доручення, характеристи-ка, скарга, наказ тощо. Нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні; офіційний характер; поєднання точності та ясності з лаконічністю, стіслістю і послідовністю викладу фактів; документальність, наявність реквізитів; висока стандартизація вислову, вживання усталених одноманітних мовних зворотів; сувора регламентація тексту, для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти; адресність; тематична обмеженість; Повторність. Використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології, спеціальної фразеології; відсутність авторської мовної індивідуальності та емоційності, експресивної лексики; синонімія зведена до мінімуму і не викликає двозначності сприймання; велика питома вага розщеплення присудки; наявність безособових і наказового форм дієслів теперішнього часу із значенням позача-совості, постійності дії; вживання складних речень із Сурядний і підрядним зв'язком, простих поширених речень. « а Е | і >> з Громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання Обговорення і пропаганда думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсяк-денні Моно-лог (діа-лог) Виступ, дискусія, публіцистична стаття, фейлетон, памфлет, нарис, інтерв'ю, огляд, репортаж і т.д. Доступність мови і формулювань; Поєднання логічності доказу і полемічності викладу; широке використання художніх засобів, точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивна образністю; низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення. Синтез елементів наукового, офіційно-ділового, розмовного й художнього стилів; насичення суспільно-політичними, соціально-економічними термінами, гаслами, закликами; використовується багатозначно лексика, емоційно-офіційні слова, експресивні сталі словосполучення, пери-фрази; уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів; вирішальне значення мають афорістічні, інтрігуючі заголовки; використання іншомовних суфіксів-іст (-іст,-атор,-ація), префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер-та інших; складних речень ускладненого типу, риторичних питань, вигуків. Мистецтво, культура, освіта Інформаційна, естетична функції, вплив на розум, почуття і волю читачів за допомогою художніх образів, формування переконання Моно-лог Повість, оповідання, новела, байка, мемуари, роман, казка, драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль, поезія, поема, балада, пісня, елегія, гімн, ЕПІГРАМА, ода, усмішка Образність; поетіч - ний живопис словом; естетика мовлення; екс-Персія як інтенсивність вираження; зображувальність; конкретно-чуттєве живописання дійсності; відсутня певна регламентація використання засобів; відсутні приписи; суб'єктивізм розуміння і відображення Наявність різноманітної лексики (конкретно-чуттєвої, емоційно-експресивної); запровадження авторських новотворів; введення історизмів, архаїзмів, діалектизмів, жаргонізмів зі стилістичною метою; вживання дієслівних родових форм; використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків; представлені всі стилістичні фігури Побут, сім'я, ви-робніцт-во Засіб впливу, невимушеного спілкування, обмін думками, судженнями, почуттями; з'ясування виробничих і побу-тових сто-сунків Діалог -- Усна форма спілку-вання; неофіційність; невимушеність; спонтанність; безпосередня участь; несловесні засоби (паузи, інтонація, логічний наголос, тембр, сила голосу; позамовні чинники (рухи, поза, жести, міміка); емоційні реакції; можливість уточнити незрозуміле Вживання емоційно-експресивної та зменшено-пестлівої лексики; Речення прості, переважно короткі; використання дієслів з дво-ма префіксамі (попо-, пона-, поза-); використовуються фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки і т.д.; заміна термінів розмовними словами. Релігія, церква Обслуговування релігійних потреб людей, суспільства Моно-лог Релігійні відправи, проповіді, молитви, "Біблія", церковні книги, молитовники, требники. Небуденна урочистість, піднесеність Церковна термінологія і слова символи; непрямий порядок слів у реченні та словосполученні; значна кількість метафор, алегорій порівнянь; наявність архаїзмів.

Існує й таке поняття як авторський стиль або індивідуальний. Чи кожна людина має цей індивідуальний стиль усного чи писемного мовлення? Звичайно, ні.

Індивідуальні риси стилю формуються лише в тих, хто постійно має справу з писемних чи усним публічним мовленням, - пише твори, статті, доповіді, лекції, бере участь у дискусіях. У такої людини виробляється своя манера викладу, свій "почерк" і неповторні інтонації, свій підхід до відбору й упорядкування фактів, до використання досвіду попередників і сучасників, своєрідне користування скарбами загально рідної мови, свої засоби впливу на аудиторію - свій індивідуальний стиль. Така людина завжди прагне дати власну й оригінальну концепцію дійсності. Як писав І. Франко, "правдиві, великі поети ніхто не подібний один до одного, кожний має щось свого, осібного ... те, що з власної душі, з власного чуття вносить у свою поезію і в суспільність "." Образ автора "впізнається з першого слова, з першого абзацу. Творча особистість такого мовця надає його стилю своєрідні, неповторні риси наукової або художньої оригінальності.

Завдання.

1. Виразно прочитайте текст. Простежте, якими мовними засобами створюється непідробний комізм, іскристий дотеп, що характерні для творчості І. П. Котляревського. З'ясуйте ці мовні засоби.

В тім городі жила Дідона,

А город звався Карфаген.

Розумна пані і моторна,

Для неї трохи цих імен:

трудяща, дуже працьовита,

Весела, гарна, сановитого.

Бідняжка - що була вдова;

По місту тогді гуляла,

Коли троянців пострічала,

Такі сказала їм слова:

"Відкіль такі се гольтіпакі?

Чи рибу з Дону везете?

Чи, може, виходці-бурлаки?

Куди, прочани, ви йдете?

Який вас враг сюди направив?

І хто до міста причаливши?

Яка ж ватага розбишак! "

(І. Котляревський)

2. Подумайте і скажіть, яку стилістичну роль виконують у тексті слова "любив", "кохав".

Одні залюблені в старі листи.

Ті - в музику. А ті - в руді томіща.

Таке життя ...

А він любив мости.

О, не любив - кохав,

А може, й вище!

Б. Олійник.

3. Обгрунтуйте, до яких функціональних стилів належать подані тексти, визначивши особливості використаної авторами лексики, фразеології, віразовіх засобів.

І. ТОВ "Вірга" Керуючому відділенням У крсоцбанку М. Суми вул.Кірова, 12 Укрсоцбанку м.Суми

№ 15/2 від 15.09.98р. Проценко М.Г.

Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 10000 (десять тисяч) гривень на придбання обладнання для переробки овочів.

Комплект потрібних документів додається:

1. Договір на купівлю обладнання;

2. Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту.

Директор товариства (підпис) Т. С. Бутко

II. Поля вже спали, але й вони, залиті жовтою і водночас ледь-ледь голубувато повінню, ніби усміхалісь крізь сон. У повітрі немов плавав найперший вербової пилок - той, коли дерево ще не одцвітає, й од того пилку, здавалось, повітря має прігірклій вербової смак, й густе воно від нього й пахне. Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластано над самою землею, а між дорогою й лісом слалась лугова низинка, на якій ген-ген вгадував чорне око озерця. Ліворуч позавміралі горби - і я пригадав, які вони літнього дня: захаращені густою пшеницею, стебла якої переплетені берізкою, в розсіпіщах дикого польового квіту, з зотлілім од спеки повітрям, з Погрозливий гурчанням бджіл ... (Є. Гуцало).

III. Люба мамочка! Пишу до тебе, сидячи на балконі. З цього ти бачиш, що у нас не холодно. Але ця благодать почалася тільки з учорашнього дня, а то було таке, що нехай йому цур, бодай не вертались. Вітри такі, що в буквальному значенні цього виразу - стріхи зривало.

На Єкатерінінській вулиці зірвало і розметав виставку фотографа і остріху одної дачі - я сама бачила, як другого дня ціле дворище тієї дачі було встелене залізними листами; у мене на балконі перекинуло геть залізну лавку; в одному місці розбило огорожу садів; у розумової геть вирвало з одвірків і в хату так навіяло, що Льоня зовсім простудився. Кипарис, що росте збоку мого вікна, нахілявся так, що закривав середні шибки вікна. Море було страшне. Це була така грандіозна картина хаосу, що я, певне, ніколи її не забуду. (За Лесею Українкою.)

IV. Зветься ріка з давніх-давен Россю. Може, тому, що води свої збирав по росінці з навколишніх лук. У Рось вливається річка Росава, а в неї - ще менша Росавка, ледь помітна у чорноземних просторах. Є ще й Роська ... Мовознавці давно звернули увагу на це рясне, і гілками-словами і складами-листочками, дерево, що росте з глибин праслов'янськіх говірок. А географи, простежено течію її вод від самого Дніпра до малесенької Росавка, позначили її тоненькою волосинки на карті. В'ється ця блакитна смужка через районний центр Миронівку, біля самісінькіх джерел іншої ріки - хлібної. Бо славні пшениці Миронівська-264, Миронівська-808, Ювілейна, вирощені на мільйонах гектарів у всьому світі, починають свій родовід з одного-єдиного зерна. І народилось воно саме тут. (З кн. «Наука і культура. Україна ».)

V. Ритмічність і легкість фрази! Небезпідставно радять: при читанні в думці промовляти текст. Потрібно, щоб він звучав легко. І в цьому випадку головне - у розташуванні слів, у побудові фрази. Не слід зловживати підрядними реченнями. Намагайтесь писати короткими фразами, дбаючи про те, щоб переходи від фрази до фрази були легкими. Іменник (хай і повторений) кращий за займенник. Уникайте?? іразів «в останньому випадку», «як вище сказано» та інших.

Бійтесь пустого красномовства! Мова наукової праці має бути легкою, непомітною, красівості в ній неприпустимі, а краса її - у відчутті міри. (Д. Лихачов.)

VI. Сьогодні і завтра спостерігатиметься мінлива хмарність, місцями гроза, короткочасний дощ, у деяких районах значний, можливий град. Вітер західний, 5-10 метрів за секунду, під час грози місцями шквалистий. Температура сьогодні вдень 18-23 градуси. Завтра буде 20 - 25 градусів. (З газети.)

VII. - Ой, то-то, куме, зима люта буде!

- Невже?

- страшенні морози будуть!

- Та ну?

- Так буде холодно, що аж-аж-аж!

- А ти звідки те знаєш?

- Бо ж у мене кожуха нема.

VIII. ПОЧАТОК І ПЕРШИЙ РІК служіння

Іван Хреститель прокладає шлях.

В п'ятнадцятому році правління імператора Тіверія, коли Понтій Пилат був правителем в Юдеї, і Ірод був четверовласніком в Галілеї, а його брат Пилип був четверовласніком в Ітуреї та Трахонії, а Лісаній був четверовласніком в Авіліні, первосвященик були Анна та Кайяфа. У цьому році син Захарії Іван почув в пустині Слово Боже. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння і прощення гріхів, як про це було сказано словами пророка Ісайї:

"Голос Того, Хто кличе:

Готуйте дорогу для Господа!

Рівняйте стежки перед Ним!

Нехай кожна долина наповниться,

Гора ж кожна та пагорбок хай знизиться,

Що нерівне, нехай віпростовується,

А дороги вібоїсті хай стануть гладенькі, -

І кожна людина побачить Боже спасіння! ".

Іван був одягнений в одяг з верблюжої шерсті і підперезаній шкіряним поясом, їв він са-ранчо та дикий мед. До нього сходився люд з Єрусалима, з усієї Юдеї, та з околиць Йордана. Вони визнавали свої гріхи, а він хрестив їх в Йордані.

Іван говорив фарисеям та садаукеям, які приходили до нього хреститися: "Роде зміїний! Хто навчив вас втікати від майбутнього гніву? Принесіть достойні плоди покаяння, і не думайте говорити в собі:

"Наш батько Авраам". Бо я вам кажу, що Бог може створити дітей Авраамові з цього ка-міння. Вже і сокира лежить при корені дерева, і кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають і вкинуть у вогонь "." Що ж нам робити? "- запитував його народ. Іван відповідав:

"Той, хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має ні одної, а в кого є їжа, нехай робить так само". Митники теж приходили хреститися. "Учителю, - запитували вони, - що нам робити?" "Не вимагайте у людей більше, ніж призначено вам", -- говорив він їм. Вояки теж запитали його:

"А нам що робити?" Він відповів: "Нікого не крівдіть, не обмовляйте і будьте задоволені своєю платнею ".

4. Доберіть зразки різних текстів на одну тему (наприклад: про мовний етикет, екологію природи тощо) і вкажіть їх характерні стильові ознаки. 5. Дайте відповідь на такі запитання:

1. Що вивчає стилістика?

2. Дайте визначення мовного стилю?

3. Які стилі сучасної української літературної мови ви знаєте? Назвіть особливості ко жного з них.