Безпека життєдіяльності

Реферат

| на тему: | Типи небезпечних природних явищ та катастроф |

Київ - 2000

Зміст

1. Загальна характеристика надзвичайних ситуацій 3
2. Надзвичайні ситуації природного характеру 5
2.1. Метеорологічно небезпечні явища 5
2.2. Гідрологічні надзвичайні ситуації 9
Список використаної літератури 12

1. Загальна характеристика надзвичайних ситуацій

В Україні щорічно виникають тисячі важких надзвичайних ситуаційприродного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількістьлюдей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині вбагатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами,аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна.
Тенденція зростання кількості природних і особливо техногенних надзвичайнихситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозубезпеці окремої людини, суспільства та навколишньому середовищу, а такожстабільності розвитку економіки країни. Для роботи в районі надзвичайноїситуації потрібно залучати значну кількість людських, матеріальних ітехнічних ресурсів.

15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 "Пропорядок класифікації надзвичайних ситуацій "затверджено" Положення прокласифікацію надзвичайних ситуацій ". За характером походження подій, котрізумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України,розрізняють наступні їх види:

- надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії
(катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом
(загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин,раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах іспорудах життєзабезпечення, гідродінамічні аварії на греблях, дамбах.

- надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні,метеорологічні, гідрологічні морські та Прісноводні явища, деградаціягрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну,інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масовеураження сільсько-господарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стануводних ресурсів та біосфери.

- надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані зпротиправними діями терористичного та анти-конституційного спрямування:здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад,захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок, і матеріалів,систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чиморського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден,встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадання зброї.

- надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідкамизастосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, підчас яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнуванняатомних і гідроелектрічніх станцій, складів і сховищ радіоактивних ітоксичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючихотруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженернихкомунікацій.

В залежності від територіального поширення, обсягів заподіяних абоочікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняютьчотири рівня надзвичайних ситуацій:

- надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайнаситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної
Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордоннимперенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали ітехнічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремоїобласті (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але неменше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація,яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів
(міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києвата Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області
України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні ітехнічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремогорайону, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, якавиходить за межі потенційно-небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самоїситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти,інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідніматеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливостіпотенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягувидатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всінадзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сферита інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечнихоб'єктів;

- надзвичайна ситуація об'єктовного рівня - це надзвичайна ситуація,яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідкиякої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Подальша класифікація природних та техногенних надзвичайних ситуаційможе бути здійснена за такими ознаками: загальна причина виникнення, видпрояву, сфера, наслідки, терміни та масштаб прояву.

2. Надзвичайні ситуації природного характеру

Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, сніговізанось, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більшетрьох мільйонів чоловік. За даними 00Н, за цей період майже один мільярджителів нашої планети зазнав збитків від стихійних лих.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Українінайчастіше трапляються:

- геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та Осип, осідання земноїповерхні);

- метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади,сильний град, ожеледь);

- гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівнягрунтових вод та ін .);

- природні пожежі лісових та хлібних масивів;

- масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси,наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюютьрізноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному
Поліссі - до посушливих - в південній Степовій зоні. Виняткові кліматичніумови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму.
Внаслідок взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища.
В окремих випадках вони мають катастрофічний характер.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на:геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морськігідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії,епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища часто виникають в комплексі, що значно посилює їхнегативний вплив. Небезпечні природні явища, переважно, визначаються трьомаосновними групами процесів - ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити напрості, що включають один елемент (наприклад, сильний вітер, зсув абоземлетрус) та складні, що включають декілька процесів однієї групи абокількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогеннихпроцесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів упоєднанні з техногенними.

У своїй роботі я зупинюся на таких видах надзвичайних ситуацій, якметеорологічні небезпечні явища та гідрологічні надзвичайні ситуації.

2.1. Метеорологічно небезпечні явища

Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічногопоходження зі значними матеріальними збитками.

Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території
України); сильна спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східналісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території);пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тумани (південний східстепової зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); сніговізанось (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ
Полісся та схід лісостепової зони). Крім того, вздовж узбережжя та вакваторії Чорного і Азовського морів мають місце шторми, ураганні вітри,смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі,ожеледі.

В Україні щорічно спостерігається до 150 випадків стихійнихметеорологічних явищ. Частіше за все повторюються сильні дощі, снігопади,ожеледі, тумани. Рідше бувають пилові бурі, крижані обмерзання.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степовазона, де відмічаються явища, притаманні як для теплого (сильна спека,пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози,сильна ожеледь) періоду року.

Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликаютьселеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильніснігопади.

Узбережжя Чорного та Азовського морів знаходиться в зоні впливуатмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Сильні дощі. В Україні серед стихійних явищ найбільш частими є сильнідощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значнітериторії. Частіше за все вони бувають у Карпатах та в горах Криму.

Град. У теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, щозавдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Град - цеатмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Найчастішеград випадає у гірських районах Криму та Карпат.

У 40% випадків випадання граду спостерігається дрібний інтенсивнийград. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересняв Автономній Республіці Крим, в Полтавській, Чернівецькій, Тернопільськійобластях, менший - в Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській,
Одеській та Херсонській областях.

Сильна спека. В степовій зоні щорічно буває сильна спека зтемпературою вище ЗО ° С, причому в деякі роки вона перевищує 40 ° С.

суховії. В Україні інтенсивні суховії спостерігаються майже щорічно.
Суховії - це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістюповітря. Під час суховіїв посилюється випаровування, що при нестачі вологиу грунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин. Найбільш зазнаєдії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.

посухи. Тривала нестача опадів, частіше при підвищеній температурі танизькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у грунті, іяк наслідок погіршення росту, а іноді і загибель рослин. Найчастіше вонизустрічаються на півдні степової зони.

ураганні вітри. Ураган - це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. Набільшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с буваютьмайже щорічно. Найчастіше - в Карпатах, в горах Криму та на Донбасі.

Циклони - область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі.
Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами. В Азово-
Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівнімі наслідками осінніциклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі натропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів,які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря.

шквали. Шквали можуть виникати в будь-яких місцях України, аленайчастіше бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різкекороткочасне посилення вітру, іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку.
Найчастіше це явище спостерігається під час грози.

Штормовий (шквальний) вітер на території України спостерігається дужечасто, а його швидкість буває від 20 до 29 м/с, а іноді і більше ЗО м/с. Угірських масивах Криму і Карпат, західних і північно-західних областяхкраїни швидкість вітру досягає 40 м/с.

Шквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України.
Один раз на 3-5 років шквали виникають у Вінницькій, Волинській,
Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській,
Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території
Криму.

Смерчі. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі тарозповсюджується у вигляді темного рукава або хобота (частіше декількох) занапрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем,градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди завдає значнихруйнувань, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на йогошляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані.
Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерноїзброї. Смерчі супроводжуються сильними зливами і градом, що посилює їхнебезпечність. Це найменша за розмірами та найбільша за швидкістю обертанняформа віхорового руху повітря. За співвідношенням довжини та ширинивиділяють дві групи смерчів: змієподібні (лійкоподібні) та хоботоподібні
(колоноподібні), за місцем виникнення вони поділяються на такі, щосформувалися над сушею і такі, що сформувалися над водою, за швидкістюруйнувань - швидкі, середні та повільні.

В Україні рідко складаються умови для формування смерчів, в основномуце явище спостерігається в серпні. За останні 20 років зареєстровано 34випадки. Найбільш характерні вони для степової зони та центрального
Полісся. Невеликі смерчі спостерігаються майже щорічно і мають локальнийхарактер. Смерчі завдають значних збитків об'єктам господарювання іпризводять до людських жертв.

пилові бурі - це складні атмосферні явища, що характеризуютьсяпереносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, що знищуютьповерхню грунту. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситьсябувають: чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні
(суглинки з домішками окислів заліза) та білі (солончаки). Дуже частобувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, великакількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 годин і порівнянорідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше
- Протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2-3 км, аленайчастіше - 1-1,5 км. У зимово-весняний період у центральних та південнихобластях України спостерігаються сніжно-пилові бурі.

Сильні снігопади і заметілі. Сильні снігопади найчастішеспостерігаються в Карпатах, а також в лісостеповій та степовій зонах.

На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областейснігопади бувають щорічно протягом січня-лютого, а в прилеглих районах до
Карпат іноді і в травні.

В основному по території України кількість снігових опадів складає
20-ЗО мм, іноді сягає 40-70 мм. У Карпатах в окремих випадках випадаєбільше 100 мм.

Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території
Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та
Черкаської областей, один раз на п'ять років - на території Запорізької,
Дніпропетровської, Сумської, Тернопільської, Рівненської, Миколаївської та
Чернігівської областей.

заметілі виникають майже щорічно в різних районах, особливо в
Карпатах, Криму, а також у Донбасі.

Сильні морози. В Україні в зимовий період спостерігаються сильніморози, що сягають-ЗО ° С та нижче.

Найбільш холодна частина країни - східні і північно-східні області
(Луганська, Сумська, Харківська,. Чернігівська) та гірські райони Карпат. Уцих місцевостях буває температура нижче -35 ° С.

Сильні ожеледі. Небезпечні ситуації пов'язані з виходом південнихциклонів. Ожеледь виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанніпереохолодження крапель дощу або туману при температурі повітря нижче 0 ° С.

Сильні ожеледі можуть виникати з листопада до березня, а найчастішебувають в грудні-січні.

Особливо часто вони виникають на території Донецького кряжу,
Пріазовській, Волинській, Подільській височини та гірської частини Криму).
Товщина обмерзання сягає 35 мм та більше.

Визначальним фактором небезпечності ожеледі є не інтенсивність, атривалість цього явища. Сильна ожеледь триває від кількох годин до кількохдіб.

Тумани. Тумани погіршують видимість?? а шляхах, створюють перешкоди дляроботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря.

Сильні тумани спостерігаються переважно в холодну пору року.
Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат та іноді напівденному березі Криму.

Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні. Кількістьднів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами - до 80.

На підвищених територіях центральної та південної частини України
(Донецький Кряж, Приазовська, Волинська, Подільська, Придніпровськависочини) кількість днів з туманами складає близько 80, з сильними туманами
- До ЗО.

На рівнинній території південної частини Степової зони тумани буваютьблизько ЗО днів на рік, а сильні - 10-20 днів протягом року.

2.2. Гідрологічні надзвичайні ситуації

Гідрологічнімі небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є:повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя; крімтого, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів маютьмісце небезпечні підйоми та спад рівня моря.

Протягом майже 20 років стабільні акумулятівні форми Сакська-
Євпаторійської системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зішвидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається більше 100 гаприбережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічнапродуктивність моря. Під постійною загрозою руйнування знаходятьсярозташовані в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки,курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Матеріальнізбитки від впливу на узбережжя Чорного та Азовського морів сильних штормів
(1969, 1971, 1983, 1992 рр..) Складають 520-600 млн. гривень.

Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є якприродні фактори, пов'язані з тектонічнімі зануренням північного
Приазов'я, так і антропогенні, до яких відноситься зарегульованістьтвердого стоку рік, забруднення водних басейнів і пов'язане з цим зниженняїх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництвоберегозахісніх споруд, які не відповідають характеру гідродинамічнихпроцесів, використання малоефективний або навіть шкідливихберегозакріплювальніх заходів і конструкцій при «самобуд», відступи відпроектних рішень, безконтрольне вивезення піску із кіс, порушенняпротизсувних режиму при забудові терас та інші шкідливі наслідкигосподарської діяльності на узбережжі.

В гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси.
Близько ЗО міст, селищ та сільських населених пунктів в Криму,
Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областяхзнаходяться під впливом селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено 219селевих водозаборів. Найбільшою активністю характеризуються басейни рік
Черемоша, Дністра, Тиси, Прута. У лютому-березні та в період відліг районихребтів Горгани, полонинський, Чорногори є лавінонебезпечнімі з обсягомснігових лавин до 300 тисяч м3. Шість населених пунктів в Закарпаттіпідлягають впливу снігових лавин.

Повені. Значна кількість грошових та матеріальних витрат щорокувитрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Повенівиникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітровихнагонів води, при заторах та зажерах. Найбільш вірогідними зонами можливихповеней на території України є:

- у північних регіонах - басейни річок Прип'ять, Десна та їх притоків.
Площа повені лише в басейні р.. Прип'ять може досягти 600-800 тис.. га;

- у західних регіонах - басейни верхнього Дністра (площа може досягти
100-130 тис.. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень
20-25 тис.. га) та їх приток;

- у східних регіонах - басейни р.. Сіверський Донець з притоками, річок
Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

- у південному і південно-західному регіонах - басейни приток нижнього
Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають вираженийпаводкової режим стоку. В середньому за рік тут буває 6-7 повеней. Вониформуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки,зумовлюють масові руйнування та загибель людей.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму)формуються дуже швидко, що ставить високі вимоги щодо оперативностіпрогнозування та оповіщення.

За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Кримуспостерігались 12 разів. Яскравим прикладом таких повеней можуть бутиснігові та дощові повені на річках Закарпаття в листопаді 1992 р. тагрудні 1993 р.., восени 1998 р, коли постраждало багато населених пунктів,промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляютьсяв середньому один раз на 5-10 років. Тривалість повеней (затоплень) можедосягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки
10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенне небезпечнихоб'єктів.

Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та
Сіверський Донець. Вони супроводжуються затоплення значних територій івикликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдаютьвідчутних матеріальних збитків. Рівні води під час весняних повеней нарівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідківзберігається довше. У зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечніоб'єкти.

У 1998 році у результаті сильних дощів і підвищення рівня грунтовихвод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій,
Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях. У зонікатастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35районах.

Природні пожежі. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових таторф'яних пожеж різко зростає.

Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок діїдеяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини
(спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність
(вогнища, недопалки, сірники). Вогонь може швидко розростися і, підхопленійвітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе іперетворює ліси в нежіттєздатні пустелі. При цьому виникає велика загрозанаселеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносноювологістю повітря 30-40%.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню тарозмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж:

- низові (або нізінні);

- верхові (або повальні);

- підземні (торф'яні або грунтові) та пожежі дуплистих дерев.

Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80%усіх випадків можливих пожеж.

низові (нізінні) пожежі розвиваються внаслідок згорання хвойногопідліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайник, трав'янистихрослин, напівчагарніків і чагарників) або підстилки (опалого листя, хвої,кору, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин тарослинних залишків, розташованих безпосередньо на грунті або на невеликійвисоті (півтора-два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкістьрозповсюдження вогню при цьому невелика - сто-двісті метрів за годину, апри сильному вітрі-до кілометра в рівнинній місцевості та від одного дотрьох кілометрів.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових і відмінність їх у тому,що згорає не тільки надґрунтовій покрив, але і нижні яруси дерев та кронижердняків. Можуть бути ще і вершінні пожежі, коли вогнем знищуються лишекрони дерев. Але без супроводу нізінної пожежі вони довго продовжуватися неможуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я прицьому становить 100 і більше метрів. В таких випадках вогонь перекидаєтьсяна значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкістьпожежі зростає до 8-25 км за годину.

Підземні (грунтові або торф'яні) пожежі виникають часто в кінці літа,як продовження низових або верхових. Заглиблення низового вогню починаєтьсябіля стовбурів дерев, потім воно розповсюджується в різні сторони додекількох метрів за добу. В осередках грунтових пожеж виникають завали ізопалий дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф'яні пожежі можуть бути іНЕ наслідком лісових. Вони часто захоплюють величезні простори і дуже важкогасять. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючипорожні місця у торфі, який уже згорів. Задімлюються великі райони, щоподразнюючу діє на людей і ускладнює боротьбу з пожежею; обмежує видимість;негативно психологічно впливає на населення.

Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються в Степовій,
Поліській та лісостеповій зонах, в горах Криму. Найбільш поширеними єлісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. гатериторії України. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% - усхідному, 10% - в південному, 8% - у південно-західному і 32% - в західномурегіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких
60% займають молоднікі. В результаті широкомасштабних робіт з залісення насотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, котрі досягликритичного, в пожежному відношенні, віку 15-ЗО років.

Ліси України в більшості її регіонів неспроможні витримати зростаючогопотоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науковообгрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської,
Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей. Автономної
Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними.

В середньому за рік, в залежності від погодних умов, виникає близько
3,5 тисяч пожеж, якими знищується більше 5 тисяч гектарів лісу. Найбільшпожежонебезпечними є північний та східний регіони, де щорічно виникає всередньому відповідно 37 і 40% всіх лісових пожеж.

Список використаної літератури

1. Указ Президента України "Про концепцію захисту населення ітериторій у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій ", 26.03.1999 № 284
/ 99// Надзвичайна ситуація, 1999, № 4, - с.40-47.

2. Джігерей В.С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності. - Львів:
Афіша, 1999.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. - 2-ге вид.
- К.: Т-во "Знання", 1999.

4. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності. - К.: 1999.