Загальні відомості про латинською дієслові

Загальні відомості про латинською дієслові

Латинське дієслово характеризується такими поняттями:

modus - спосіб;
tempus - час;
genus - запорука;
num_rus - число: singul_ris - єдине, plur_lis - множинне;
persona - особа;
conjugatio - відмінювання.

Нахил дієслова характеризує відношення дії до реальності. Дійсного способу (mMdus indicat + vus), або індикатив - вживається в тому випадку, якщо дія реально відбувалося, відбувається чи буде відбуватися (ходив, хожу, буду ходити).

Застава дієслова показує, робить чи хто-небудь (що-небудь) дія сам, або воно відбувається над ним. Активний заставу дієслова (genus activum) - використовується тоді, коли особа або предмет самостійно здійснює дію: Робочі будують будинок (актівн. заставу).

Особа дієслова показує, хто здійснює дію:

перша особа (persMna pr + ma) - дія здійснює говорить або ті, з ким він себе об'єднує: я ходжу, ми ходимо;

друга особа (persMna secknda) - дії здійснює співрозмовник (співрозмовники): ти ходиш, ви ходите;

третя особа (persMna tertia) - дія здійснює той або ті, хто не беруть участь у круглому столі: він, вона, воно ходить, вони ходять.

Основи латинського дієслова (загальні відомості). Основа інфекту

Латинське дієслово має 5 часів. Різні часи дієслів (точніше, тимчасові форми) утворюються від різних основ одного і того ж дієслова (ці основи можуть відрізнятися чергуванням голосних, додаванням суфіксів і т.д.). Одна з цих основ - основа інфекту.

Основа інфекту служить для утворення форм різних часів зі значенням дії, незакінченого в часі (infectus - "Незакінчений ").

4 дієвідміни латинського дієслова

У латинській мові 4 дієвідміни. Вони розрізняються кінцевим звуком основи, до якої приєднуються особисті закінчення дієслова. Латинське дієслово утворює значну частину часових форм, як російська: до основи дієслова додаються закінчення (так звані особисті закінчення, тому що по них розрізняються форми 1, 2 та 3 особи).

У дієслів I дієвідміни основа інфекту закінчується на;

у II дієвідміни - на _;

у III дієвідміни - на приголосний або на m;

у IV дієвідміни - на +.

Серед форм, утворених від основи інфекту - infinit + vus praesentis act + vi (невизначена форма теперішнього часу активного застави), а так само praesens indicat + vi act + vi (даний час дійсного способу активного застави).

Infinit + vus praesentis act + vi

Infinit + vus praesentis act + vi перекладається на російську мову невизначеною формою дієслова (напр., ходити). Він утворюється від основи інфекту за допомогою закінчення-re:

I спр. orn_-re прикрашати

II спр. doc_-re вчити

У III спр. між основою і закінченням вставляється з'єднувальний гласний _:

III спр. teg-_-re вкривати

statu-_-re встановлювати

IV спр. aud +-re слухати

NB: Необхідно розрізняти інфінітивом дієслів II і III відмінювань: у II спр. _ Довгий і, отже, ударний, в III спр. _ Короткий і, отже, наголос падає на попередній склад: doc_re, але teg_re.

Вправа 1
Praesens indicat + vi act + vi
NB. Назви часів слід заучувати повністю, тому що важливі всі їх характеристики.
Praesens indicat + vi act + vi відповідає за значенням російській теперішнього часу. Воно утворюється від основи інфекту з допомогою особистих закінчень активного застави:
Приватні закінчення активного застави:
sing.
plur.         1 л.         -m         -mus         2 л.         -s         - Tis         3 л.         -t         -nt
Відмінювання латинського дієслова в praesens indicativi activi:
I спр.
II спр.
III спр.
IV спр.
sing         1 л.         orno         doceo         tego         statuo         audio         2 л.         ornas         doces         tegis         statuis         audis         3 л.         ornat         docet         tegit         statuit         audit
plur         1 л.         orn_mus         doc_mus         teg-mus         statu-mus         aud + mus         2 л.         orn_tis         doc_tis         teg-tis         statu-tis         aud + tis         3 л.         ornant         docent         tegunt         statuunt         audiunt
Зауваження до таблиці:
У дієслів I спр. у формі 1 л. од. ч. голосний основи злився з закінченням про:
orn_-o -> orno
У дієслів IV спр. у формі 3 л. множина між основою і закінченням вставляється сполучна голосна u: aud + - u - nt.
У дієслів III спр.:
у формі 1 л. однини закінчення приєднується безпосередньо до основи. Сполучна голосна відсутня: teg-o;
у всіх інших формах (крім 3 л. мн. ч.) між основою і закінченням вставляється з'єднувальний гласний i: teg-is, teg-it і т.д.;
в 3 л. множина між основою і закінченням вставляється з'єднувальний гласний m (як в IV відмінюванні): teg-u-nt.
Словникова форма запису дієслів
Як було сказано вище, тип відмінювань дієслова визначається тим, на який звук закінчується його основа інфекту. На практиці основу інфекту можна отримати, відкинувши від форми infinit + vus praesentis act + vi закінчення-re:
orn_ - re, основа - orn_-
- або від форми 1 л. однини praesens indicat + vi act + vi - закінчення про:
teg - o, основа - teg-.
Однак за однією з цих форм визначити основу інфекту не завжди можливо (пор.: 1 л. од. ч. praes. ind. act. від orn_re - Orn-o, але основа - orn_; inf. praes. act. - Teg-_-re, але відкинувши-re, отримаємо teg_-, а основа - teg-).
Тому для точного визначення типу дієвідміни дієслова необхідно знати обидві ці форми: 1 л. од. ч. praesens ind. act. в словниках вказується перше, inf. praes. act. - Останнім. (У словниках зазначаються також інші форми дієслів; про них див. лекцію).
Якщо форма 1 л. од. ч. praesens indicat + vi act + vi відрізняється від інших форм дієслова, зазначених у словнику, лише кінцевою частиною, то в словнику наводяться тільки їх кінцеві елементи - ті, які несуть в собі відмінність: orno, _re. Замість orno, ornare до знайомства з іншими основами, ми будемо вважати словникової формою запису дієслів: orno, _re прикрашати.
Дієслово sum, esse бути. Praesens indicativi дієслова esse
Дієслово sum, esse бути - один з найуживаніших латинських дієслів. Його форми теперішнього часу утворюються від різних основ:
sing.
plur.         1 л.   2 л.   3 л.         sum   es   est         sumus   estis   sunt
NB: латинські особисті форми дієслів на відміну від російських несуть у собі чітко виражене значення особи і числа. Тому особисті займенника у формі N. sing. (тобто в ролі підмета) зазвичай не вживаються (про їх вживання див. лекцію.), а дієслова слід переводити на російську мову "разом" з відповідним його особі і кількістю займенником:
orno - я прикрашаю,
ornas - ти прикрашуєшся і т.д.
Вправа 2
Дієслова III дієвідміни на-io
Дієслова III дієвідміни на-io (або дієслова III дієвідміни) закінчуються в 1 л. од. ч. praes. ind. act. на-io (звідси назва). Infinit + vus praesentis act + vi закінчується на-ere (як у всіх дієслів III спр.). У praes. ind. act. вони мають наступну систему дієвідміни:
capio, _re брати
sing
pl         1 л.   2 л.   3 л.         capio   capis   capit         cap-mus   cap-tis   capiunt
Формально дієслова III дієвідміни змінюються так само, як дієслова IV дієвідміни, але у дієслів IV спр. звук + перед закінченням довгий, ударний, а у дієслів III дієвідміни - короткий, безударний: aud + mus, але cap-mus.
дієслів III спр. на-io небагато, але вони дуже споживані. Найбільш часто зустрічаються з них слід завчити:
capio, _re - брати
facio, _re - робити
fugio, _re - бігти
jacio, _re - кидати (не плутати з jaceo, ere лежати)
conspicio, _re - оглядати.
Вправа 3
Загальні відомості про латинського іменника
Латинське іменник характеризується за допомогою таких понять:
genus - рід (не плутати з genus - запорукою дієслова):
o mascul + num - чоловічий (позначається літерою m)
o femin + num - жіночий (позначається літерою f)
o neutrum - середній (позначається літерою n),
num_rus - число
casus - падіж
В латині 6 відмінків:
Nominat + vus (N) - Називний відмінок, номінатів.
Genit + vus (G) - Родовий відмінок, генітів.
Dat + vus (D) - Давальний відмінок, датів.
Accusat + vus (Acc) - Знахідний відмінок, аккузатів.
Ablat + vus (Abl) - Аблатів.
Vocat + vus (V) - Кличний відмінок, вокатів.
Значення латинського аблатіва включає в себе значення російської орудного місцевому відмінку, а також, почасти, родового. Характеризуючи іменник у формі аблатіва, потрібно називати відмінок саме "аблатів", а не намагатися дати російський аналог.
Кличний відмінок вживається при звертанні до кого-небудь. У сучасній російській мові вокатів втрачено, але в давньоруському він мався; залишки його збереглися у вигляді слів отче! Боже! Господи! та ін
За формою vocat + vus майже у всіх слів збігається з формою nominat + vus (виняток становлять слова II скл. на-us, про яких див. нижче), тому необхідно їх розрізняти: filia cantat - дочка співає, і Filia mea! О моя дочка!
I і II відмінювання іменників
У латинській мові відмін іменників до I склонению відносяться іменники, що закінчуються у формі nominat + vus singul_ris на a. Це:
· іменники жіночого роду: terra земля;
· іменники чоловічого роду із значенням осіб чоловічої статі (в т.ч. імена): nauta моряк, Catil + na Катіліна (ім'я давньоримського державного діяча).
Основа слів I скл. закінчується на а.
NB: рід латинського іменника і відповідного йому російської може не збігатися! (це характерно для всіх відмін): silva (f) - ліс (чоловічий рід).
Ко II склонению відносяться:
слова чоловічого роду, що закінчуються в N. sing на-um: bellum війна.
слово чоловічого роду vir чоловік, чоловік, людина.
Винятки:
Назви дерев, країн, міст, островів (півостровів), що відносяться до II скл. і що закінчуються в N. sing на-us, мають жіночого роду: laurus (f) лавр, Corynthus (f) Корінф (назва грецького міста), Aegyptus (f) Єгипет.
Слово humus грунт, земля - жіночого роду.
Слово vulgus чернь, натовп - середнього роду.
Основа II відміни закінчується на M.              terra - земля         lupus - вовк         filius - син         ager - поле         puer - хлопчик         bellum - війна
I скл.
II скл.
singul_ris         N   G   D   Acc   Abl   V         terr-_   terr-ae   terr-ae   terr-am   terr-_   terr-_         lupus   lup-i   lup-O   lup-um   lup-M   lup-e         fili-us   fili-i   fili-O   fili-um   fili-M   fili         ager   agr-i   agr-O   agr-um   agr-M   ager         puer   pu_r-i   pu_r-M   pu_r-um   puer-M   puer         bell-um   bell-i   bell-M   bell-um   bell-O   bell-um
plur_lis         N   G   D   Acc   Abl   V         terr-ae   terr-_rum   terr-is   terr-as   terr-is   terr-ae         lup-i   lup-Mrum   lup-is   lup-os   lup-is   lup-i         fili-i   fili-Mrum   fili-is   fili-os   fili-is   fili-i         agr-i   agr-Mrum   agr-is   agr-os   agr-is   agr-i         pu_r-i   puer-Mrum   pu_r-is   pu_r-os   pu_r-is   pu_r-i         bell-_   bell-Mrum   bell-is   bell-_   bell-is   bell-_
Зауваження до таблиці
Слово vir чоловік, чоловік, людина схиляється так: G. sing. viri, D. sing. viro і т.д. Vocat + vus збігається з номінатівом.
Поняття закінчення (закінчення відділені в таблиці рисками) в даному випадку досить умовно, оскільки кінцевий звук основи (безпосередньо або видозмінившись) входить до закінчення. Таким чином, говорячи, наприклад, що основа I відмінювання закінчується на, ми маємо на увазі, що це виявляється в закінченнях відмінкових форм слів I відхилення (а не те, що до основи на приєднуються відмінкові закінчення).
Як видно з таблиці, I та II відміни історично характеризувалися однаковими закінченнями, відмінності між ними відбуваються від подальшого злиття закінчень і основ.
Аналогії в закінченнях I і II відмін:
закінчення G. pl. у I скл. - _rum, У II скл. - Mrum. D. pl. = Abl. pl.; в обох склонениях ця форма закінчується на-is.
Acc. pl. в I скл. закінчується на-as, в II-му на-os.
Accusat + vus singul_ris у слів I і II відмін (і в всіх латинських слів, крім слів середнього роду III і IV відмін) закінчується на m: terram, lupum і т.д.
Ablat + vus singul_ris oбоіх відмін являє собою основу схиляємо слів "у чистому вигляді" (закінчується відповідно на-_ і на-M).
Genit + vus sing. = Nominat + vus plur. (крім слів II відміни середнього роду).
Правило середнього роду:   Форми N і Acc. у слів середнього роду (в будь-якому відхилення) збігаються; у множині форми nominat + vus і accusat + vus   мають закінчення: N. sing. bellum = Acc. sing. bellum; N. plur. bell_ = Acc. plur. bell_.
Це давнє закінчення, властиве в силу спільності походження латинського та російського словами Ср роду обох мов: порівняй вікно (СР р.): І.П. множина вікна; В.п. множина вікна.
У слів II скл. чоловічого роду на-us форма vocat + vus sing. закінчується на _: lupus (N. sing.) - lup_ (V. sing .).
У власних імен II відміни, що закінчуються в N. sing. на-ius, а також у слів filius син і genius геній (в значенні дух-охоронець) Voc. sing. закінчується на i: Ovidius Овідій (ім'я римського поета) - Ov-di, filius - fili.
Вправа 4
Більшість іменників II скл. на-er мають побіжний гласний _: в непрямих відмінках він зникає: N. sing. ager - G. sing. agri (пор. рос. вітер - вітру). Однак існує невелика група слів, в яких _ при відміні зберігається (пор. рос. вечір - вечора): Ці слова
puer (G. sing. pu_ri) - хлопчик
socer (G. sing. soc_ri) - тесть
vesper (G. sing. vesp_ri) - вечір
gener (G. sing. gen_ri) - зять
NB: _ короткий, тому наголос у непрямих відмінках ставиться на 3 складі від кінця: pu_ri, pu_ro і т.д. (крім puerMrum).
Формально D. sing. і Abl. sing. слів II відміни збігаються, однак вони розрізняються довготою/стислістю кінцевого користувача: D. sing. закінчується на O (короткий), Abl. sing. - На M (довгий).
Вправа 5. Вправа 6
Словникова форма запису імен іменників
У латинській мові нерідкі випадки, коли іменники, що відносяться до різних типів відмінювання, мають однакові закінчення в N. sing. (наприклад, lupus - вовк II відміни, tempus час - III скл., а fructus плід - IV скл.). Тому для визначення типу відмінювання слова, поряд з формою N. sing., необхідно також знати форму G. sing., тому що закінчення G. sing. розрізняються у слів всіх відмін (у кожному відхилення - своє закінчення G. sing.). Закінчення G. sing. є практичним ознакою відмінювання; наприклад, слова I відмінювання закінчується в G. sing. на-ае, II відміни - на i.
На систему відмінкових закінчень слова робить також вплив на його рід (СР), який також слід запам'ятати.
Таким чином, щоб правильно просклонять слово, необхідно знати:
· його форму N. sing.
· форму G. sing.
· рід
Всі ці три елементи відображені в словникової формі запису імен іменників. Крім того, до неї входить російський переклад слова: lac, lactis n молоко (це cлово III скл .).
Якщо форма G. sing. відрізняється від форми N. sing. тільки закінченням, то слово записується так: terra, ae f земля (ае - Закінчення G. sing.). Читається запис так: "Террі, терре, фемінінум" (форма G. sing. Та позначення роду відтворюються повністю).
Якщо форма G. sing. має ще будь-які відмінності від N. sing. (крім закінчення), то в словнику записується кінцева частина форми G. sing., зазнали змін, або все слово в G. sing. : Consuetkdo, tud-nis f звичка; lex, legis f закон.
Іменники тільки єдиного і тільки множини
У латинській мові, як і в українській, є іменники мають форму тільки однини (в т.ч. значна частина власних назв): Ovidius, ii m Oвідій, або тільки множини: liberi, Mrum m діти; castra, Mrum n (військовий) табір. У відміну від російської мови слова, що мають форми тільки множини, мають родом (див. приклади), який впливає на їх відмінкові закінчення: N. sing. castr_ (n), але lib_ri (m).
Прикметники I і II відмін. Словникова форма запису прикметників
I - II відмін
Як і російські, латинські прикметники змінюються за родами. Існує велика група прикметників, які у формі чоловічого і середнього пологів схиляються по II склонению, а у формі жіночого роду по I склонению. N. sing. таких прикметників в чоловічому роді закінчується на-us або-_r, в жіночому - на-а, в середньому - на-um: bonus, bona, bonum хороший, хороша, хороша.
У словнику ці прикметники записуються в такий спосіб: форма чоловічого роду дається повністю, а потім через кому наводяться закінчення жіночого та середнього роду (або кінцеві елементи цих форм, якщо вони відрізняються від форми чоловічого роду не тільки закінченням). Перекладається тільки форма mascul + num: bonus, a, um хороший (читаємо "бонус, бона, Бонум"), pulcher, chra, chrum красивий (читаємо "пульхер, пульхра, пульхрум ").
Серед прикметників, які мають у N. sing. закінчення-_r, більшість втрачають голосну _ у формах N. sing. жіночого та середнього роду. Це відображено в словникової формі запису: niger, gra, grum чорний (читаємо "нигер, Нігра, нігрум"). Однак серед них є група слів, в яких _ при відміні зберігається (СР те саме явище в II скл. іменників); це:
liber, _ra, _rum - вільний
miser, _ra, _rum - нещасний
asper, _ra, _rum - шорсткий, важкий (у переносному значенні)
tener, _ra, _rum - ніжний
singularis
m
f
n
m
f
n         N   G   D   Acc   Abl   Voc         bonus   boni   bonO   bonum   bonM   bon_         bon_   bonae   bonae   bonam   bon_   bon_         bonum   boni   bonO   bonum   bonM   bonum         niger   nigri   nigrO   nigrum   nigrM   niger         nigra   nigrae   nigrae   nigram   nigr_   nigra         nigrum   nigri   nigrO   nigrum   nigrM   nigrum
pluralis         N   G   D   Acc   Abl   Voc         boni   bonMrum   bonis   bonos   bonis   boni         bonae   bon_rum   bonis   bonas   bonis   bonae         bon_   bonMrum   bonis   bon_   bonis   bon_         nigri   nigrMrum   nigris   nigros   nigris   nigri         nigrae   nigr_rum nigris   nigras   nigris   nigrae         nigr_   nigrMrum   nigris   nigr_   nigris   nigr_
singularis
pluralis         N   G   D   Acc   Abl   Voc         liber   lib_ri   lib_rO   lib_rum   lib_rM   liber         lib_r_   lib_rae   lib_rae   lib_ram   lib_r_   lib_r_         lib_rum   lib_ri   lib_rO   lib_rum   lib_rM   lib_rum         lib_ri   liberMrum   lib_ris   lib_ros   lib_ris   lib_ri         lib_rae   liber_rum   lib_ris   lib_ras   lib_ris   lib_rae         lib_r_   lib_rMrum   lib_ris   lib_r_   lib_ris   lib_r_
Зауваження до таблиці
Vocat + vus sing. у прикметників чоловічого роду на-us має закінчення _. У всіх інших випадках вокатів збігається з номінатівом.
Голосний звук _ у прикметників типу liber - короткий, безударний; наголос падає на попередній склад, тобто 3-й від кінця слова (крім форм G. plur. на-Mrum): lib_ri, lib_rum і т.д.
NB. Слід розрізняти такі схожі за написанням і звучанням, але різні за значенням слова:
lib_r, _ra, _rum - вільний (прілагат.)
lib_ri, Mrum m - діти (сущ., слово тільки множини)
librum, in - ваги (сущ.)
liber, libri m - книга (сущ.)
Перехід прикметників
Деякі іменники за походженням є прикметниками (пор. рос. "ванна кімната" -> "ванна"): Rom_nus, a, um Римський -> Rom_nus, im римлянин, Rom_na, ae f Римлянки. Особливо часто переходять в іменники прикметники середнього роду: bonum добре -> bonum, in добро, благо.
Присвійні займенники
Латинські присвійні займенники
meus, mea, meum - мій
tuus, tua, tuum - твій
noster, nostra, nostrum - наш
vester, vestra, vestrum - ваш
suus, sua, suum - свій
подібно до прикметників, змінюються за родами, схиляються за I - II склонению і записуються в словнику: meus, a, um мій і т.д.
Займенник meus в Voc. sing. приймає форму mi: O mi fili! О мій син!
На відміну від російської мови, в латині займенник suus, a, um свій вживається тільки по відношенню до III особі (він, вона, воно, вони) обох чисел; з першою особою (я, ми) вживається займенник meus, a, um мій (з єдиним числом) і noster, stra, strum наш (з множиною). З другою особою (ти, ви) вживається tuus, a, um твій (з од. Ч.) і vester, stra, strum ваш (зі мн. Год).
У всіх випадках ці местоім
Використана література
Мірошенкова В.І., Федоров Н.А. Підручник латинської мови. 2-е изд. М., 1985.
Никифоров В.Н. Латинська юридична фразеологія. М., 1979.
Козаржевскій А.І. Підручник латинської мови. М., 1948.
Соболевський С.І. Граматика латинської мови. М., 1981.
Розенталь И.С., Соколов В.С. Підручник латинської мови. М., 1956.