Дніпропетровське обласне училище фізичної культури та спорту

Реферат

на тему:

Чорнобільска трагедія: причини та наслідки

виконала: учениця 11А класу

Астахова Ганна перевірив:

Богиня О.І.

м.Дніпропетровськ

2002р. < p> 26 квітня 1986 року ... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі інового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерамибуде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто
Чорнобиль дізнається весь світ.

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвськімлітописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського
Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарціськ. Важко сказати, чому саме
Чорнобилем було назване місто.

Історики думають, що це від слова "чорнобільнік", як у давнинуназивали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою.
Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям своїневичерпні багатства.

Відбудовувалісь села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людинане зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп'ятий. Такимхрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на вівтарсвоє здоров'я та життя! Скільки тих, хто назавжди залишив рідні домівки!
Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві ...
Чорнобільска трагедія пройняла всі сфери життя - від академічної науки допобуту людського життя.

Але аварія в Чорнобилі - трагедія не тільки екологічна, Вона показаланеспроможність тодішнього уряду захистити свій народ, взяти на себевідповідальність за все, що сталося.

Колись звичайна географічна назва Чорнобиль набула багатограннотрагічного звучання ...

Історична довідка

Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великогогеографічного регіону, іменованого білорусько-українським Поліссям, наберезі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, у 18 км від районного центру - м.
Чорнобиль. У 112 кілометрах південніше Київ, а в 100 км на схід-місто
Чернігів. Безпосереднє місце, де знаходиться станція і містечкообслуговуючого персоналу називається місто Прип'ять. Воно на картіпозначений червоною крапкою. Коричневі коло - це 30-ти кілометрова зона, уякій заборонене проживання і тривале перебування. У період 1987-88 роківвсі населені пункти в цій зоні були ліквідовані щоб виключити проживання вцій зоні людей.

До весни 1986 року на Чорнобильскої АЕС діяли чотири енергоблоки.
Кожен енергоблок складається з ядерного реактора і двох парових турбін.

Місцевість тут відрізняється відносно плоским рельєфом. Роботи зіспорудження станції були початі в 1970 році.

Для білорусько-українського Полісся характерна порівняно невисокащільність населення - приблизно 70 чоловік на квадратний кілометр. Доаварії на ЧАЕС загальна чисельність населення в 30-ти кілометровій зонінавколо станції складала близько 100 тисяч чоловік.

Будівництво Чорнобильської АЕС велося чергами. Кожна з них уключала 2енергоблоки, що мали загальні системи спеціального водоочищення і допоміжніспорудження на площадці. У їхній склад входять: сховище рідких і твердихрадіоактивних відходів, відкриті розподільні пристрої, газове господарство,резервні дизель-генераторні електростанції, гідротехнічні й іншіспорудження. Джерелом технічного водопостачання перших чотирьохенергоблоків є наливних ставок-охолоджувач площею 22 квадратних кілометра.
Передбачені також окремі насосні станції для 3-го і 4-го блоків. Маєтьсярезервне електропостачання від дизель - генераторів. Навіть неповнеперерахування споруджень ЧАЕС говорить про тім, наскільки це був великийенергетичний об'єкт.

28 вересня 1977 року включений в електричну мережу 1-й турбогенератор.
Чорнобильська АЕС дала країні першу електричну енергію. 24 січня 1978 рокуна електростанції вироблений перший мільярд кіловат-годин електроенергії.
21 грудня 1978 року здійснений пуск 2-го енергоблоку. 22 квітня 1979 року
ЧАЕС виробила перші 10 мільярдів кіловат-годин електроенергії. 3 грудня
1981 року здійснений пуск 3-го блоку електростанції. 31 грудня 1983 рокудав першу електроенергію 4-й енергоблок. 21 серпня 1984 року Чорнобильська
АЕС виробила 100 мільярдів кіловат-годин електроенергії.

Таким чином, на 1 січня 1986 року потужність чотирьох блоків станціїскладала 4 мільйони кіловатів, що відповідало її проектної потужності.

Основні принципи роботи ЧАЕС

На Чорнобильської АЕС були встановлені ядерні реактори РБМК-1000.
Реактор цього типу був спроектований більш 30 років тому і використовувавсяв СРСР на декількох електростанціях. Теплова потужність кожного реактораскладає 3200 МВт. Мається два турбогенератори електричною потужністю по 500
Мвт кожний (загальна електрична потужність енергоблоку - 1000 МВт).

паливом для РМБК-1000 служить слабко збагачена по урані-235 двоокисурану. У вихідному для початку процесу стані кожна її тонна міститьприблизно 20 кг ядерного пального - урану-235. Стаціонарне завантаженнядвоокису урану в один реактор дорівнює 180 тонн. Ядерне пальне засіпаєтьсяв реактор не навалом, а міститься у виді тепловиділяючих елементів --ТВЕЛів. Твела являє собою трубку з цирконієвого сплаву, куди містятьсятаблетки циліндричної форми двоокису урану. Твела розміщають в активнійзоні реактора у виді так званих тепловиділяючих зборок, що поєднують по 18ТВЕЛів. Ці зборки, а їх близько 1700 шт., Містяться в графітову кладку, длячого в ній зроблені технологічні канали. По них же циркулює і теплоносій. У
РМБК це вода, що у результаті теплового впливу від ланцюгової реакції, щовідбувається в реакторі, доводиться до кипіння, і пара, через технологічнімагістралі подається на турбогенератори, що безпосередньо виробляютьелектроенергію. Кругообіг води в реакторі здійснюється головнимиціркуляційнімі насосами. Їх вісім - шість працюючих і два резервних.

Сам реактор поміщений усередині бетонної шахти, що є засобомбіологічного захисту. Графітова кладка укладена в ціліндрічній корпустовщиною 30 мм. Розмір активної зони реактора - 7м. по висоті і 12 м. удіаметрі. Весь апарат спирається на бетонну підставу, під якимрозташовується басейн-барботер системи локалізації аварії.

Ланцюгова реакція і тепловіділення в реакторній зоні загаломпротікають у такий спосіб: ядро урану під впливом нейтрона поділяється надва Осколкова ядра. При цьому виділяються нові нейтрони. Вони у свою чергувикликають розподіл інших ядер урану.

Але не всі нейтрони беруть участь у ланцюговій реакції. Деякі з нихпоглинаються матеріалами конструкції чи реактора виходять за межі активноїзони. Ланцюгова реакція починається тільки тоді, коли хоча б одна знейтронів, що утворилися, бере участь у наступному розподілі атомних ядер.
Ця умова характеризується коефіцієнтом ефективності розмноження (Кеф), щовизначається як відношення числа нейтронів даного покоління до числанейтронів попереднього покоління. При значенні цього коефіцієнта рівному 1у реакторі відбувається ланцюгова реакція розподілу, що самопідтрімується,постійної інтенсивності. Такий стан реактора називається критичним. Призначенні Кеф менше 1 процес розподілу ядер урану буде загасаючім
(підкрітічній стан), а при Кеф більше 1 інтенсивність розподілу іпотужність реактора будуть наростати (надкритичному стан). Осколки атомнихядер, розлітаючісь з великою швидкістю, взаємодіють з іншими ядрами ігальмуються у своєму русі. При втрати кінетичної енергії осколків івідбувається виділення тепла.

При перебуванні реактора в надкритичному стані наростання ланцюговоїреакції відбувається некерований режимі, що може привести до ядерноговибуху. Для регулювання швидкості протікання ланцюгової реакціїзастосовуються стрижні з матеріалів поглінаючіх нейтрони - борістої чисталі карбіду бору. Вони вводяться (чи виводяться) з активної зони реакторачи збільшуючи зменшуючи кількість нейтронів і відповідно чи прискорюючисповільнюючи плин ланцюгової реакції.

Конструкторами РМБК-1000 передбачалося, що реактор повинний мати рядпроти аварійних систем. Це система керування і захисту реактора, що включаєв себе 211 твердих стрижнів-поглиначів і апаратура контролю за рівнем ірозподілом нейтронного потоку. Вона забезпечує пуск, ручне й автоматичнерегулювання потужності, планову й аварійній зупинці реактора. Останняавтоматично здійснюється по сигналах аварійного чи захисту при натисканнікнопки.

Крім того, на ЧАЕС минулому передбачені захисні системи на випадокякщо аварія усе-таки відбудеться. У випадку розриву труб контуру циркуляціїтеплоносія, уключалася система аварійного охолодження реактора (САОР), якаподавала воду з гідравлічних ємністей у технологічні канали для екстреногоохолодження робочої зони реактора. Конструктори і засоби інформаціїзатверджували, що система аварійного захисту РМБК на Чорнобильської АЕСтака, що в стані без утручання людини, тобто автоматично запобігти серйознінаслідки передбачених проектом відмовлень. Отже, будь-яка велика аварія, наїхню думку могла бути локалізована НЕ приносячи відчутної шкоди здоров'юлюдей, навколишньому середовищу. Однак подальші події довели м'яко говорячинеспроможність подібних тверджень.

Так що ж відбулося на Чорнобильської АЕС?

Хронологія аварії та її причини

День 25 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсімяк звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальнийремонт. Але перед заглушеному ядерної установці керівництво ЧАЕС планувалопровести деякі експерименти. Перед зупинкою були заплановані іспити одногоз турбогенераторів станції в режимі вібігу з навантаженням власнихнестатків блоку. Суть цього експерименту полягає в моделюванні ситуації,коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто безподачі пари. Для цього був розроблений спеціальний режим, відповідно доякого, при відключенні пари за рахунок інерційного обертання роторагенератор якийсь час продовжував виробляти електроенергію, необхідну длявласних нестатків, зокрема для харчування головних циркуляційних насосів.
Звернемося до хронології подій .... Отже 25 квітня 1986 року ......

1ч. 00 хв. - Відповідно до графіка зупинки реактора на планово -попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апаратапрацюючого на номінальних параметрах.

13ч. 05 хв. - При тепловій потужності 1600 МВт. відключений від мережітурбогенератор № 7, що входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживленнявласних нестатків перевели на турбогенератор № 8

14ч. 00 хв. - Відповідно до програми іспитів відключається системааварійного охолодження реактора. Оскільки реактор не може експлуатуватисябез системи аварійного охолодження, його необхідно було зупинити. Аледозвіл на глушіння апарата не було дано. І реактор продовжував працюватибез системи аварійного охолодження (САОР).

23ч. 10 хв. - Отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниженняйого теплової потужності до 1000-700 МВТ відповідно до програми іспитів.
Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужністьапарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушити. Алеперсонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності.

1ч. 00 хв. 26 квітня - персоналу удалося підняти потужність до рівня
200 Мвт (теплових) замість покладених 1000-700.

1ч. 03 хв. - До шести працюючих насосів підключили ще два, дляпідвищення надійності охолодження реактора після іспитів.

1ч. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведеністрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працюватина реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів. У тоймомент у реакторі знаходилося тільки шість стрижнів, що приблизно вдвічіменше гранично пріпустімої величини.

1ч. 23 хв. - Оператор закрив клапана турбогенератора. Подача париприпинилася. Почався вибіг турбіни. У момент відключення другоготурбогенератора повинна була спрацювати ще одна система захисту по зупинціреактора. Але персонал відключив її, щоб повторити іспиту якщо перша спробане удасться. У результаті виниклої ситуації реактор потрапив у хітлівійстан, що привело до появи позитивної радіоактивності і розігріву реактора.

1ч. 23 хв. 40 сек. - Керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівшинебезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійногозахисту. Поглінаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися.
Спроби ввести їх у реакторну зону не удаліся. Реактор вийшов з підконтролю.

1ч. 23 хв. 44 сек. Потужність реактора різко збільшилася і приблизно в
100 разів перевищила проектну.

1ч. 23 хв. 45 сек. ТВЕЛ почали руйнуватися. У паливних каналахстворився високий тиск.

1ч. 23 хв. 49 сек. Паливні канали стали руйнуватися.

1ч. 23 хв. Пішло два вибухи. Перший - через грімучу суміш, щоутворилася в результаті розкладання водяної пари. Другий був викликанийрозширенням пар палива. Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. Уреактор проникнув повітря. Повітря реагувало з графітовімі стрижнем,утворити оксид вуглецю II (чадний газ). Цей газ спалахнув, почалася пожежа.
Покрівля машинного залу зроблена з матеріалів, що легко пломеніють. (З тихсамих, котрі використовувалися на ткацькій фабриці в Бухарі, що цілкомзгоріла на початку 70-х років. І хоча деякі працівники після випадку в
Бухарі були віддані під суд, ці ж матеріали використовувалися прибудівництві АЕС.)

8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайнорадіоактивні матеріали (продукти розподілу), а також осколки графітовогосповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу. Крімтого, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки підчас вибуху, але і поширювалися під час пожежі. У результаті аварії булацілком зруйнована активна зона реактора, ушкоджень реакторного відділення,деаераторна етажерки, машинний зал і ряд інших споруджень.

Були знищені бар'єри і системи безпеки, що захищають навколишнєсередовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі, івідбувся викид активності з реактора. Цей викид на рівні мільйонів кюрі вдобу, продовжувався протягом 10 днів з 26.04.86. по 06.05.86., після чогоупав у тисячі разів і надалі поступово зменшувався. По характері протіканняпроцесів руйнування 4-го блоку і по масштабах наслідків зазначена аваріямала категорію позапроектної і відносілася до 7-ому рівня (важкі аварії) поміжнародній шкалі ядерних подій INES.

Уже через годину радіаційна обстановка в місті була ясна. Ніяких мірна випадок аварійної ситуації там передбачено не були: люди не знали, щоробити. По всіх інструкціях і наказам, що існують вже 25 років, рішення провисновок населення з небезпечної зони повинні були приймати місцевікерівники. До моменту приїзду Урядової комісії можна було вивести з зонивсіх людей навіть пішки. Але ніхто не взяв на себе відповідальність (шведиспочатку вивезли людей із зони своєї станції, а тільки потім почализ'ясовувати, що викид відбувся не в них).

На роботах у небезпечних зонах (у тому числі в 800 метрах відреактора) знаходилися солдати без індивідуальних засобів захисту, зокрема,при розвантаженні свинцю. Потім з'ясувалося, що такого одягу в них немає. Уподібному положенні виявилися і вертолітники. І офіцерський склад, у томучислі і маршали, і генерали дарма бравірувалі, з'являючісь поблизу реакторав звичайній формі. У даному випадку необхідна була розумність, а непомилкове поняття сміливості. Водії при евакуації Прип'яті і при роботах пообвалування ріки також працювали без індивідуальних засобів захисту. Чи неможе служити виправданням, що доза опромінення складала річну норму - восновному це були молоді люди, а отже, це позначиться на потомстві. Точнотакож прийняття для армійських підрозділів бойових норм - це крайня міра увипадку воєнних дій і при проході через зону поразки від ядерної зброї.
Такий наказ був викликаний саме відсутністю в даний момент засобівіндивідуального захисту, що на першому етапі аварії були тільки вспецпідрозділах. Уся система цивільної оборони виявилася цілкомпаралізованою. Не виявилося навіть працюючих дозиметрів. Залишається тількизахоплюватися роботою і мужністю пожежного підрозділу. Вони запобіглирозвитку аварії на першому етапі. Але навіть підрозділу, що знаходяться в
Прип'яті, не мали відповідного обмундирування для роботи в зоні підвищеноїрадіації. Як завжди досягнення мети обійшлося ціною багатьох і багатьохжиттів.

Таким чином, можна коротко визначіті шістьох основних причин аварії на
4-му енергоблоці:

Перше - зниження оперативного запасу радіоактивності, тобто зменшеннякількості стрижнів-поглиначів в активній зоні реактора нижче пріпустімоївеличини.

Друге - несподіваний провал потужності реактора, а потім роботаапарата при потужності меншої, чим було встановлено програмою іспитів.

Третє - підключення до реактора усіх восьми насосів з перевищеннямвитрат по ЦГН.

Четверте - блокування захисту реактора за рівнем води і тиску пари вбарабані-сепараторі.

П'яте - блокування захисту реактора по сигналі відключення пари віддвох турбогенераторів.

Шосте - відключення системи захисту, передбаченої на випадоквиникнення максимальної проектної аварії, - системи аварійного охолодженняреактора.

У результаті теплового вибуху який відбувся в реакторі відбулосяруйнування активної зони реакторної установки і частини будинку 4-гоенергоблоку, а також відбувся викид частини радіоактивних продуктів, щонагромадилися в активній зоні, в атмосферу. Вибухи в 4-м реакторі ЧАЕСзрушили зі свого місця металоконструкції верха реактора, зруйнували всітруби високого тиску, викинули деякі регулюючі стрижні і палаючі блокиграфіту, зруйнували розвантажувально сторону реактора, піджівлюючій відсікі частину будинку. Осколки активної зони і віпарніх каналів упали на дахреакторного і турбінного будинків. Була пробита і частково зруйнований дахмашинного залу другої черги станції. При вибуху частина панелей перекриттяупала на турбогенератор № 7 зашкодили мастілопроводі й електричні кабелі,що привело до їхнього загоряння, а велика температура усередині реакторавикликала горіння графіту.

Найбільшу небезпеку, зв'язану з аварією представляло те, що,руйнування реакторної зони викликало викид в атмосферу і на територію ЧАЕСвеликої кількості радіоактивних деталей, графіту, ядерного палива. Викидрадіонуклідів (вид хітлівіх атомів, що при мімовільному перетворенні вінший нуклід випускають іонізуюче випромінювання - це і є власнерадіоактивність) являв собою розтягнутий у часі процес, що складається здекількох стадій.

27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряногоструменя, що виходить з ушкодженням енергоблоку, перевищувала 1200 метрів,рівень радіації в ній на видаленні 5-10 км. від місця аварії складали 1000мілірентген у годину. Викид радіоактивності в основному завершився до 6травня 1986р.

У першої годинник після аварії, коли ще не були точно визначені їїрозміри і вага, а також унаслідок недостатнього радіаційного контролю,частина облич, що працювали на найбільш небезпечних ділянках, одержаливеликі дози опромінення, а також опіки при участі в гасінні пожежі. Усімпотерпілим була зроблена перша медична допомога. До 6 годинник ранку 26квітня було госпіталізовано 108 чоловік, а протягом дня ще 24-х з числообстежених. На основі діагностики променевої хвороби, 237 чоловік, у когорозвиток гострої променевої хвороби прогнозувалося з найбільшою імовірністюбули терміново госпіталізовані в клінічні заснування Києва і Москви.
Загальне число людей загиблих внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС відопіків і гострої променевої хвороби на 1 січня 1988 року склало 30 чоловік,причому 28 - від променевої хвороби ...

Ліквідація наслідків аварії

Аварія на Чорнобильської АЕС породила цілий комплекс проблем.
Насамперед необхідно було з'ясувати: чи не виникне внаслідок розплавлюванняі стікання ядерного палива ланцюгова реакція? Важливо було організувативеликомасштабну радіометрічну розвідку, причому не тільки в районі АЕС, алеі на великих територіях навколо її. Стояло забезпечити безпеку 1-го і 2-гоенергоблоків що знаходились ще в роботі. У такий спосіб були визначенінаступні основні напрямки на початковий період ліквідації аварії:
> оцінка стану енергоблоків ЧАЕС і радіаційної обстановки на станції і прилягаючій території;
> захист персоналу станції і населення від можливих радіаційних поразок;
> локалізація аварії і зменшення радіаційного впливу на населення і навколишнє середовище.

До вечора 26 квітня були прийняті необхідні рішення, почаласяпідготовка до евакуації міста Прип'яті. 27 квітня в 1 ночі були зупиненіреактори першого і другого енергоблоків. Почалися роботи з ліквідаціїнаслідків аварії.

Першочерговою задачею по ліквідації наслідків аварії було здійсненнякомплексу робот, спрямованих на припинення викидів радіоактивних речовин.
За допомогою військових вертольотів вогнище аварії закідавсятепловідводящімі і фільтруючімі матеріалами, що дозволило значно скоротити,а потім і ліквідувати викид радіоактивності в навколишнє середовище. Такимиматеріалами були різні з'єднання бора, доломіт, свинець, пісок, глина. З 27квітня, по 10 травня, на об'єкт було скинуто близько 5000 тонн цихматеріалів. У результаті цього, шахта реактора була покрита сипучих масою,що припинило викид радіоактивних речовин. Також почалася знижуватисятемпература в кратері блоку, чому сприяла і подача рідкого азоту в простірпід шахту реактора. Після цього минулого початі роботи з очищення найбільшзабрудненими радіоактивними викидами ділянок території ЧАЕС. Найбільшзабрудненими виявилися покрівельні покриття 3-го енергоблоку. На нихпотрапили осколки реакторного палива, шматки графітової кладки, уламкиконструкції. Саме тут створювалося радіаційне тло, що не дозволяєприступити до робіт усередині станції, здійснювати заходу щодо похованню 4 --го енергоблоку. Велика частина цієї роботи була виконана вручну. Очищалидах в основному військовослужбовці. Незважаючи на те, що їхня робоча змінатривала від 20 секунд до 1 хвилини, багато хто з них, безсумнівно піддалисявпливу радіаційного випромінювання.

Після очищення даху 3-го енергоблоку, почалися роботи з зачищеннятериторії станції і прилягаючих районів. Частина робіт виконуваласяспеціальною технікою з дистанційним керуванням, але на частині робітвикористовувалися люди, знову в основному військовослужбовці.

Ділянки ЧАЕС забруднені дрібними викидами і радіоактивним пилом,очищалися адсорбуючою спеціальною плівкою. Після розпилення на поверхні,вона застигає, схоплюючі пил і інше сміття, а потім зверталася івивозилися для поховання. Широко застосовувалася пожежна і військоватехніка, за допомогою якої обмивали стіни і дахи будинків. Чи невідмовлялися від звичайних зборів з території радіоактивного бруду. Йогознімали бульдозерами, скреперами, вивозили і ховали. Потім ці ділянкипокривалися бетоном, асфальтом і іншими видами покрить. Ділянка сосновоголісу, по якому пройшов радіоактивний слід (так називаний "рудий ліс"), бувцілком прибраний, і також вивезений для поховання. Радіоактівна вода щозатопила підреакторні приміщення була відкачана в спеціально приготовленіємності. Для запобігання радіоактивного зараження грунтових вод, булизведені відповідні гідротехнічні спорудження під корпусом 4-го енергоблоку.
Одночасно з цим велися роботи з радіаційного контролю і дезактиваціїрадіаційних плям у межах трідцятікілометрової зони від місця аварії. Роботиз дезактивації продовжувалися аж до жовтня-листопада 1986 року, після чогорадіаційне тло було знижено настільки, що в експлуатацію знову ввели першучергу атомної станції.

Для повної безпеки роботи ЧАЕС, було прийняте рішення закритиушкоджений реактор спеціальним укриттям. У район 4-го енергоблоку, приліквідації аварії згрібався весь радіоактивний бруд, радіоактивні осколки іконструкції., заздалегідь розраховуючи улаштувати на цьому місці могильникрадіоактивних відходів. Проект одержав інженерну назву "Укриття", алеширокій публіці він більш відомий за назвою "Саркофаг".

Його висота склала 61 метр, найбільша товщина стін - 18 метрів.
Зведення "саркофага" здійснювалося за допомогою самохідних кранів,оснащених телевізійними засобами спостереження. У ньому передбачена системавитяжної вентиляції з очищенням повітря, система примусового охолодження, адля недопущення підвищення нейтронної активності на даху встановлені баки зрозчином бора.

Суть проекту полягала в тім, щоб залити ушкоджений реактор шаромпокритих у визначених місцях свинцем металевих конструкцій заповненихбетоном. Особлива складність у цьому проекті представляла стіна 3-гоенергоблоку суміжна з 4-м енергоблоком. Раніш обоє реакторних цеху булиз'єднані між собою різними комунікаціями й устаткуванням. В даний час міженергоблоками зведена стіна зі свинцю сталі і бетону називала "стіноюбіологічного захисту ". Після її установки були початі роботи з дезактиваціїтретього енергоблоку.

15 травня 1986 р. була прийнята Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів
СРСР, у якому основні роботи з ліквідації наслідків аварії доручалось
Мінсередмашу. Головною задачею було спорудження об'єкта "Укриття"
( "Саркофаг") четвертого енергоблоку ЧАЕС. Буквально в лічені дні, практичнона порожнім місці, з'явилася могутня організація ВУС-605, що включає в себешість будівельних районів, що зводили різні елементи "Укриття", монтажний ібетонний заводи, керування механізації, автотранспорту, енергопостачання,виробничо-технічної комплектації, санітарно-побутового обслуговування,робітника постачання (включаючи їдальні), а також обслуговування базпроживання персоналу. У складі ВУС-605 був організований відділдозиметричного контролю (ОДК). Підрозділу ВУС-605 дислокувалисябезпосередньо на території ЧАЕС, у м.Чорнобілі, у м.Іванполі і на станції
Тетерів Київської області. Бази проживання і допоміжних служб розміщалисяна відстані 50 - 100 км від місця проведення робіт. З обліком складноїрадіаційної обстановки і необхідності дотримання вимог, норм і правилрадіаційної безпеки був установлений вахтовий метод роботи персоналу зтривалістю вахти 2 місяці. Чисельність однієї вахти досягала 10000 чоловік.
Персонал на території ЧАЕС працював цілодобово в 4 зміни. Весь персонал ВУС-
605 комплектувався з фахівців підприємств і організацій Мінсередмашу, атакож військовослужбовців (солдата, сержантів, офіцерів), покликаних іззапасу для проходження військових зборів і спрямованих у Чорнобиль (такзваних "партизанів"). Задача поховання зруйнованого енергоблоку, що стоялаперед ВУС-605, була складна й унікальна, оскільки не мала аналогів усвітовій інженерній практиці. Складність створення подібного спорудження,крім значних руйнувань, істотно збільшувалася важкою радіаційноюобстановкою в зоні зруйнованого блоку, що робило його важкодоступними івкрай обмежувала використання звичайних інженерних рішень. При спорудженні
"Укриття" реалізація проектних рішень у настільки складній Радіаційнійобстановці стала можливої завдяки комплексу спеціально розробленихорганізаційно - технічних заходів, у тому числі використання спеціальноїтехніки з дистанційним керуванням. Однак позначалося відсутність досвіду.
Один дорогий робот так і залишився на стіні "Саркофагу", не виконавши свогозавдання: електроніка вийшла з ладу через радіацію.

У листопаду 1986 року "Укриття" було споруджено, а ВУС-605 --розформований. Cпоруда "Укриття" було здійснено за рекордно короткийтермін. Однак, виграш у часі і вартості будівництва спричинив за собою іряд істотних труднощів.

Це - відсутність скільки-небудь повної інформації про міцність старихконструкцій, на які спиралися нові, необхідність застосовувати дистанційніметоди бетонування, неможливість у ряді випадків використовувати зварюванняі т.д. Усі труднощі виникають через величезні радіаційні поля поблизузруйнованого блоку. Під шаром бетону залишилися сотні тонн ядерного палива.
Зараз нікому невідомо, що відбувається з ним. Є припущення, що там можевиникнути ланцюгова реакція, тоді можлива тепловий вибух. На дослідженняпроцесів, що відбуваються, як завжди немає грошей. Крім того, дотеперчастина зведень приховується.

При будівництві "Саркофагу" було покладено близько 300 тисяч кубічнихметрів бетону, змонтовано понад 6 тисяч тонн різних металоконструкцій.
Таким чином, у жовтні 1986 року "Укриття" щільно запечатало те, що булораніш 4-м енергоблоком ЧАЕС. У той же час "Укриття" не цілком герметично.
Воно має спеціальні вентиляційні канали для охолодження реактора, постаченіспеціальними фільтрами, великий комплекс діагностичного і радіометрічногоустаткування, систему активного ядерного захисту, для запобіганнявиникнення ланцюгової реакції в колишньому реакторі. Таким чином, булазабезпечена надійна консервація зруйнованого реактора, відверненій вихідаерозолей у навколишнє середовище, забезпечена ядерна безпека об'єкта.

Міністерство охорони здоров'я України підвело підсумки: понад 125тисяч померлих до 1994 року, тільки торік із впливом аварії на ЧАЕСзв'язані 532 смерті ліквідаторів; тисячі км2 забруднених земель. Черезтринадцять років після аварії виявляється вплив ефектів опромінення, щонаклалося на загальне погіршення демографічної ситуації і стан здоров'янаселення постраждалих держав. Вже сьогодні понад 60% обличчя, що були втой час дітьми і підлітками і проживали на забрудненій території, складаютьгрупу ризику занедужати на рак щитовидної залози. Дія комплексних факторів,характерних для Чорнобильської катастрофи, привело до росту захворюваностідітей, особливо хворобами крові, нервової системи, органів травлення ідихальних шляхів. Пильної уваги вимагають зараз обличчя, що приймалиособисту участь у ліквідації аварії. Сьогодні їх нараховується понад 432тисяч чоловік. За роки спостереження загальна їхня захворюваність зросла до
1400%. Утішатіся залишається лише тим, що результати впливу аварії нанаселення, могли б бути набагато гірше, якби не активна робота вчених іфахівців. За останнім часом розроблено біля ста методичних, нормативних іінструктивних документів. Але на їхню реалізацію не вистачає засобів ...

Поширення радіації

Як уже говорилося, процес викиду радіонуклідів зі зруйнованогореактора був розтягнутий у часі і складався з декількох стадій.

На I стадії було викинуто діспергіроване паливо, у якому складрадіонуклідів відповідав такому в опроміненому паливі, але бувзбагачений летучими ізотопамі телур йоду, цезію і шляхетних газів.

На II стадії завдяки мірам, що починаються, по припиненнюгоріння графіту і фільтрації викиду потужність викиду зменшилася.
Потоками гарячого повітря і продуктами горіння графіту з реакторавиносилося радіоактивне дрібнодіспергіроване паливо.

Для III стадії характерним було швидке наростання потужностівиходу продуктів розподілу за межі реакторного блоку. За рахунокзалишкового тепловіділення температура палива в активній зоніперевищувала 1700 ° С, що у свою чергу обумовлювали температурно-залежнуміграцію продуктів розподілу і хімічних перетворень оксиду урануякі з паливної матриці виносилися в аерозольній формі на продуктахзгоряння графіту.

З останньої IV стадією витік продуктів розподілу швидко початкузменшуватися що з'явилося наслідком спеціальних мір. До цього часусумарний викид продуктів розподілу (без радіоактивних шляхетних газів)склав близько 1,9 Ебк (50 МКІ), що відповідало приблизно 3,5% загальноїкількості радіонуклідів у реакторі до моменту аварії.

Первісне поширення радіоактивного забруднення повітряних потоківвідбувалося в західному і північному напрямках, у наступного два-три дні --у північному, а з 29 квітня в плині декількох днів - у південному напрямку
(Убік Києва).

Значна частина площ водозбору Дніпро Прип'яті піддалися інтенсивному радіоактівному забрудненню. Нижні ділянки Прип'яті, Дніпра іверхня частина Київського водоймища ввійшли в З0-ти кілометрову зонувідселення.

Відповідно до метеорологічних умов переносу віз задушливого масрадіонукліди, що вийшли за межі реактора, поширювалися на площі водозбору йакваторії Дніпра, його водоймищ припливів і Дніпровсько-Бугського лиману.

Вже в перші дні після аварії радіоактивні аерозолі надійшли уводойми а потім дощем змивали з забруднених водозборів.

Рівні радіоактивного забруднення природних вод визначалисявідстанню від ЧАЕС і інтенсивністю випадання аерозолей, змив зтериторії водозбору а в дніпровських водоймищах - часом "добігання"забруднених мас води. Радіонукліди, що надійшли у водойми, включилися вабіотичні (води, суспензії, донні відкладення) і біотичні компоненти
(гідробіонті різних трофічних рівнів). При розпаді коротко жівучіхрадіонуклідів визначилася гідроекологічна значимість найбільше біологічнонебезпечних довго жівучіх стронцію-90 і цезію-137.

Радіоактивне забруднення донних відкладень Київського водоймищадосягло максимуму до середини літа 1986 р.., коли характерні концентраціїцезію-137 на різних ділянках знаходилися в межах 185-29 600 Бк/кгприродної вологість Максимальний зміст цезію-137 у представникаіхтіофауні спостерігалося в зимовий період 1987 - 1988 р.. - (3,70 - ~ 29)
10 ~ Бк/кг сирі маси.

Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані потериторії Білорусії, України і Росії, а також за межі Радянського Союзу. Уряді країн були зафіксовані незначні підвищення рівня радіації, виявленідеякі нукліді, викид яких в атмосферу відбувся в результаті аварії в
Чорнобілеві. Насамперед це було зареєстровано відповідними службами у
Швеції (у 6 годин ранку 1986г), потім у Фінляндії, Польщі. Усього надійшлаінформація про радіологічні зміни і вжиті захисні заходи від 23 держав.
Дані показали, що в результаті погодних умов під час самої аварії на ЧАЕС,у Європі відбулося визначене радіаційне забруднення територій. Крім того,первісний викид з ушкодженням реактора (висота якого складала близько 1200метрів) привів до переносу невеликих кількостей радіоактивних речовин замежі Європи, включаючи Китай, Японію і США.

Незважаючи на масштаби поширення радіоактивного забруднення, керівниксекції безпеки МАГАТЕ пані Анелі Сало, оцінюючи положення в цілому заявила:
"За винятком постраждалих районів на території СРСР рівні зараження в данийчас є досить низькими, для того щоб вимагати ретельного розгляду питанняпро тім, чи існує взагалі і при яких обставинах необхідність у вживаннізахисних заходів по радіологічних причинах ".

Наслідкі аварії

викид радіонуклідів (вид хітлівіх атомів, що при мімовільномуперетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання (це і єрадіоактивність) за межі аварійного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий учасі процес, що складався з декількох стадій.

27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряногоструменя, що виходить з ушкодженням енергоблоку, перевищувала 1200м, рівнірадіації в ній на видаленні 5-10 км від місця аварії складали 1000 мР/год.

Фахівці розрахували сумарний викид продуктів розподілу (безрадіоактивних шляхетних газів). Він склав 50 МКІ, що приблизно відповідає
3,5% загальної кількості радіонуклідів у реакторі на момент аварії.

До 6 травня 1986 року викид радіоактивності в основному завершився.

Первісне поширення радіоактивного забруднення повітряних потоківвідбувалося в західному і північному напрямках, у наступного два-три дня (упівнічному, а з 29 квітня 1986 року протягом декількох днів (у південномунапрямку (убік Києва).

Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані потериторії БССР, УРСР, РСФСР, а також за межами Радянського Союзу.

Через 15 днів після аварії рівень фона-гамма-тла в 5 мР/год бувзафіксований на відстані 50-60 км до заходу і 35-40 км до півночі від ЧАЕС.
У Києві рівні радіації в травні 1986 року досягали декількох десятихмілірентгена в годину.

Радіоактівному забрудненню значною мі