ДОСЛІДНА РОБОТА

з педагогіки

МОТИВИ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СТИМУЛЮВАННЯ І мотивації НАВЧАННЯ.

Добре відомо, що людську поведінку рідко зумовлене одним -єдиним мотивом. Найчастіше їх буває декілька. Ними можуть статиідеали, мрії, почуття, прагнення, інтереси і багато чого іншого. Мотивикласифікуються за видами викликають їх потреб та з конкретногозмісту діяльності, в якій вони реалізуються. Методи стимулюванняі мотивації навчальної діяльності виділені в самостійну групу методівнавчання з наступних підстав: по-перше, процес навчання неможливийбез наявності в учнів певних мотивів діяльності, по-другебагаторічна практика навчання виробила цілий ряд методів, призначенняяких полягає в стимулюванні та мотивації навчання при одночасномузабезпечення засвоєння нового матеріалу (навчально-пізнавальні ігри, навчальнідискусії, методи емоційного стимулювання та ін.)

Стимулом психології називають зовнішнє спонукання людини до активноїдіяльності. Тому стимулювання - це чинник діяльності вчителя. Алестимул лише тоді стає реальною, спонукальної силою, коли вінперетворюється на мотив, тобто у внутрішнє спонукання людини додіяльності. Причому це внутрішнє спонукання виникає не тільки підвпливом зовнішніх стимулів, але і під впливом самої особистості школяра, йогоколишнього досвіду, потреб та ін Власне, стимул завжди дає не тількипрямій, а опоследуемий особистістю учня ефект. Один і той же стимулможе по-різному позначитися на мотивах різних учнів залежно від їхвідношення до цього стимулу, готовність відгукнутися на нього і навіть віднастрою, самопочуття учня і пр. У навчальному процесі дуже важливодомагатися, щоб педагогічні стимули перетворювалися на позитивнімотиви, що забезпечують бажання і активність учнів в оволодінні новимнавчальним матеріалом. У самій назві "методи стимулювання та мотивації"знаходить відображення єдність діяльності вчителя й учнів: стимуліввчителі та зміна мотивації школярів. В подальшому для стислостіформулювання можна називати ці методи методами стимулювання, але неслід забувати, що суть цих методів полягає у взаємодії вчителя іучнів, взаємодії, що забезпечує необхідну мотивацію навчальноїдіяльності учнів.

Мотиви навчання можуть бути поділені на дві великі категорії:

1) Перші пов'язані зі змістом самої навчальної діяльності і процесом її виконання

2) Інші - з більш широкими взаєминами дитини з навколишнім середовищем.

До перших відносяться пізнавальні інтереси дітей, потреба вінтелектуальної активності й в оволодінні новими уміннями, навичками тазнаннями; інші пов'язані з потребами дитини в спілкуванні з людьми, в їхоцінці і схваленні, з бажаннями учня зайняти певне місце в системідоступних йому суспільних стосунків. Вивчення мотивації навчальноїдіяльності підлітків спирається на спеціально організований експеримент,спрямований на визначення психологічних умов формування в учнівпізнавальної мотивації. Виявлено, що для цього у школярів необхідновикликати особливе ставлення до власної мотиваційної сфері, виробитивміння активно її аналізувати, співвідносячи з цілями дій. Булообгрунтовано важливе психологічне положення про те, що істотнимумовою становлення якого-небудь конкретного навчального мотиву єспрямованість свідомості школяра не тільки на результат навчальноїдіяльності, але й на способи його досягнення.

ФОРМУВАННЯ МОТИВИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для того щоб сформувати мотиви навчальної діяльності, використовуєтьсявесь арсенал методів організації та здійснення навчальної діяльності: o словесні o наочні і практичні методи o репродуктивні та пошукові методи o індуктивні і дедуктивні методи o методи самостійної навчальної роботи або роботи під керівництвом вчителя.
1) Розповідь, лекція, бесіда дозволяють роз'яснювати учням значимість навчання як в громадському, так і в особистісному плані - для отримання бажаної професії, для активного громадського і культурного життя в суспільстві.

Яскравий, образну розповідь мимоволі приковує увагу учнів до теми уроку. Під час педагогічної практики я відвідала уроки не тільки за своїми предметів, але і по різних інших дисциплін і переконалася в тій силі, яку слово може зробити на учнів. Захоплюючі розповіді вчителів з історії, біології, країнознавства та інших дисциплін викликають в учнів прагнення до подальшого навчання. Наприклад, один учень, який ось уже кілька років захоплюється біологією (відвідує гуртки, факультатив, бере участь у всіх олімпіадах) що потужним поштовхом до вивчення біології послужили уроки першого вчителя з біології, його образні захоплюючі розповіді.
+2) Загальновідомо стимулюючий вплив наочності, яка підвищує інтерес школярів до досліджуваних питань, порушує нові сили, що дозволяють подолати стомлюваність. Учні, особливо хлопчики, дозволяють підвищений інтерес до лабораторних, практичних робіт, які в цьому випадку виступають у ролі стимуляторів активності в навчанні. На своїх уроках я намагалася використовувати цей метод здійснення навчальної діяльності як можна частіше. Мені не раз доводилося бачити, як спалахували очі у дітей, які тільки що прийшли на 5й за рахунком урок, побачивши розкладених на партах наочних посібників, роздруківок вправ з картинками.
3) Цінним стимулюючим впливом мають проблемно-пошукові методи в тому випадку, коли проблемні ситуації знаходяться в зоні реальних навчальних можливостей школярів, тобто доступні для самостійного вирішення.

У цьому випадку мотивом навчальної діяльності учнів є прагнення вирішити поставлене завдання.
4) За певних умов стимулюючим впливом володіють дедуктивні та індуктивні методи. Коли, наприклад, учні за допомогою дедуктивних міркувань опановують єдиним, загальним способом розгляду багатьох завдань з фізики, математики, усвідомлюють, що вони оволоділи деяким універсальним засобом, за допомогою якого можна вирішити багато конкретні завдання, це викликає у них потужний приплив енергії. Точно також індуктивні міркування, які широко спираються на дані з навколишньої дійсності, враховують за принципом апперцепції життєвий і науковий досвід, активізують дії учнів.
5) Незмінно надихає школярів введення в навчальний процес елементів самостійної роботи, якщо, звичайно, вони володіють необхідними вміннями та навичками для її успішного виконання. У даному випадку в учнів з'являється стимул до виконання завдання правильно і краще, ніж у сусіда.
Таким чином, кожен з методів організації навчально-пізнавальноїдіяльності в той же самий час володіє не тільки інформативно -навчальними, а й мотиваційними впливами. У цьому сенсі можна говоритипро мотиваційної функції будь-якого методу навчання. Педагогікою накопиченийвеликий арсенал методів, які спеціально спрямовані на формуванняпозитивних мотивів навчання, стимулюють пізнавальну активність,одночасно сприяючи збагаченню школярів навчальною інформацією. Функціястимулювання в цьому випадку як би виходить на перший план, сприяючиздійсненню освітньої функції всіх інших методів навчання. Дляпроблеми методів стимулювання і мотивації навчання дуже важливо те, щопсихологи одностайні у виділенні двох основних груп мотивів навчання:мотивів пізнавального інтересу і мотивів суспільного плану, якіможна коротко і конкретніше позначити як мотиви громадського обов'язку івідповідальності. Причому мотиви обов'язку і відповідальності стосуються не тількиширокого суспільного плану - борг перед Батьківщиною, а й відповідальностіперед колективом, вчителями, батьками і перед самим собою, прагненняотримати їх оцінку, схвалення, бажання зайняти належне місце в навчальномуколективі класу. У педагогіки та методики викладання давно вжесформувалася думка, що при підході до вивчення теми треба спеціальнопопрацювати над тим, щоб викликати в учнів інтерес до її вивчення. Свогочас активно застосовувалися для цього терміни "інтригуюче початок уроку",
"Емоційна зав'язка уроку", "активізація уваги до нової теми" і т.п.
Багато вчителів і тепер не втрачають можливості ретельно продумати початокуроку, щоб воно захопило хлопців своєю незвичністю, яскравістю,дивно, що дозволяє потім вдало організувати вивченнянового матеріалу. Для цього необхідно активно формувати у всіх учителіввміння застосовувати найрізноманітніші методи стимулювання та мотиваціїнавчання.

Грунтуючись на вищевикладених фактах, я провів анкетування у своємукласі для визначення мотивів навчальної діяльності. Нижче наведені питанняанкети надані учням 10-го класу.

Анкета:
1. Вчуся тому, що на уроках (за таким-то предмету) цікаво.
2. Вчуся тому, що змушують батьки.
3. Вчуся тому, що хочу отримувати хороші оцінки.
4. Вчуся для того, щоб підготуватися до майбутньої професії.
5. Вчуся тому, що в наш час навчаються все, незнайком бути не можна.
6. Вчуся тому, що хочу завоювати авторитет серед товаришів по навчанню.
7. Вчуся тому, що подобається дізнаватися нове.
8. Вчуся тому, що подобатися вчитель з предмета (предмет).
9. Вчуся тому, що хочу уникнути поганих оцінок і неприємностей з батьками.
10. Вчуся тому, що хочу більше знати.
11. Вчуся тому, що люблю думати, мислити, міркувати.
12. Вчуся тому, що хочу бути першим учнем.

Як і очікувалося, багато учнів 10-го класу вибрали відповідь № 4, такяк саме в 10-му класі багато учнів починають замислюватися над тим,якою буде їхня майбутня професія. У цьому віці одним з перших мотивівнавчання є прагнення вступити в бажаний навчальний заклад.
Цікавий той факт, що при проведенні анкетування (анкету заповнювало 25учнів) крім номера 4 багато учнів вибрали формулювання під номерами
4, 7. 10, 11; тобто найбільш позитивні мотиви. Але до проведенняанкетування у мене була можливість поговорити на цю тему індивідуальноз кожним учнем. Звичайно, я робив це не напряму, а як би між рядків;картина вийшла не така вже райдужна. 10 чоловік чесно зізналися, щовчаться тому, що їх змушують батьки і надають певний тискза погані оцінки (хоча вони не заперечували, що на уроку нерідко буваєцікаво і їм це подобається). 7 осіб навчаються тому, що в сім'ї єпозитивні приклади старшого брата чи сестри, які досягли в навчанні,а також і в житті, значних успіхів і батьки ставлять їх у приклад. 5чоловік навчаються в основному тому, що батьки всіляко заохочують хорошууспішність (у тому числі заохочують матеріально). Інші учнівідповідали, що навчаються в основному тому, що так роблять всі і без цьогоне можна буде потім отримати роботу. Всі учні при цьому мають улюбленийпредмет і улюбленого викладача і відзначають, що на уроках їм буваєцікаво і дехто каже, що вже остаточно визначилися зі своєюмайбутньою професією. Також всі учні відзначили, що в школі в них єдрузі, і вони просто не будуть їх бачити так часто, якщо не будуть ходити вшколу.

Як відомо, пізнавальний інтерес старшокласників пов'язаний із соціальнозначущої пізнавальної діяльністю. У дорослих це може бути і роботаз удосконалення конструкції і наукове дослідження, і підвищеннякваліфікації у своїй галузі. У старшокласника ж це пов'язано з виборомпрофесії. Для визначення рівня пізнавальних інтересів мною також булопроведено анкетування. Учням були задані наступні питання:

1. Чи пов'язані Ваші інтереси з вибором майбутньої професії?
А) пов'язані дуже тісно
Б) пов'язані, але мало супроводжуються відповідною організацієюдіяльності
В) ніяк не пов'язані

2. Звертаєтеся Чи Ви до серйозних джерел: користуєтеся чи науковою літературою, чи працюєте зі словниками?
А) постійно
Б) іноді
В) дуже рідко

3. Ставите Ви перед собою завдання, виконання яких неможливо за один раз і вимагає кропіткої роботи протягом багатьох днів і навіть місяців?
А) більшість занять підпорядковане цим принципом
Б) ставлю такі завдання, але рідко виконую
В) не ставлю довготермінових завдань

4. Якою мірою, займаючись улюбленою справою, Ви можете робити нецікаву для

Вас інтелектуальну роботу (наприклад, виконувати тривалі обчислення при вирішенні цікавою завдання)?
А) роблю завжди стільки, скільки потрібно
Б) роблю періодично
В) не люблю виконувати нецікаву роботу

5. Чи здатні Ви при необхідності займатися тривалий час інтелектуальною діяльністю, жертвуючи розвагами та відпочинком?
А) завжди, коли це потрібно
Б) тільки зрідка
В) не здатний

Учні напрочуд серйозно поставилися до цього тесту і доситьчесно відповіли на всі питання. Як з'ясувалося, інтереси учнів дужетісно пов'язані з вибором майбутньої діяльності, проте це ще неслужить достатнім стимулюючим фактором до навчальної діяльності. Досерйозних джерел більшість учнів звертаються дуже рідко,довготермінових завдань не ставлять і лише зрідка здатні жертвуватирозвагами при необхідності тривалий час займатисяінтелектуальною діяльністю, а от нецікаву інтелектуальну роботувсе завжди роблять стільки, скільки потрібно (інакше вони отримувати поганупозначку).

ВИСНОВОК

Вивчення мотивів дає можливість найбільш повно характеризувати людинивзагалі, а підростаючого людини особливо. Справді, вже знання такихмотивів поведінки школяра, як інтереси, пояснює особливості спілкуваннядитини, підлітка. Звичайно, ставлення до того чи іншого навчального предметубагато в чому визначається особистими якостями вчителя, його ерудицією, вміннямзахоплююче викладати матеріал, методичною майстерністю. Однак, поряд зцим виявляється й інша, дуже характерна залежність. Ставлення дотого чи іншого навчального предмету залежить від його суспільної значимості,точніше, від уявлень про його значущість, що склалися у школярів, дожаль, далеко не завжди вірних уявлень. Педагогу дуже важливознати, яка суспільна цінність і значущість мотивів поведінки та навчаннявихованців. Очевидно, зовсім різний педагогічний підхід слідшукати до підлітка, добре що займається тільки тому, що спонукає йогострах покарання, або до його товариша, самозабутньо захоплено предметом.
Немає потреби повторювати добре відому, але далеко не завжди реалізовануістину про те, що одна з головних задач вчителя з першого до випускногокласу - наполегливо і терпляче формувати змістовні і суспільнозначущі мотиви, які б направляли не тільки шкільну, але і всюподальше життя людини.