Основні лексичні та граматичні відмінності між британським і американським варіантом англійської мови

Введення

Нової парадигмою професійної підготовки вчителя в системі вищоїпедагогічної освіти є концепція психолого-педагогічноїпідготовки вчителя як носія світової культури. Вивчення іноземнихмов розширює міжкультурні, міжетнічні зв'язку. Використаннялінгвострановедческого компонента в адаптаційних освітніх мовнихпрограмах дозволяє реалізувати принцип комунікативної спрямованості,організувати зацікавлене спілкування та взаємодія учнів мовою і,таким чином, відкрити доступ до культури іншого народу і забезпечити діалогкультур.

Тому в сучасній методиці велика увага приділяєтьсялінгвострановедческому аспекту в підготовці вчителя іноземної мови.
Цей аспект включає в себе не тільки країнознавчу, а й лінгвістичнупідготовку, в тому числі знання особливостей різних територіальних ісоціальних різновидів мови, що вивчається.

Англійська мова є полінаціональною: «британський варіант поклавпочаток американського варіанту, а потім австралійському та південноафриканського. Іось тепер, у XXI столітті, ми маємо справу з нігерійським, індійським ісінгапурським варіантами ... »[1].

В даний час особливого поширення отримав американський варіантанглійської мови: «в цілому ряді сфер життя і діяльності людини - вобласті матеріальної культури, економіки і фінансів, освіти іохорони здоров'я та багатьох інших областях - американський варіант все ширшепоширюється в усьому світі і має тенденцію до витісненнябрітіцізмов ... »[2]. У США в даний час проживає найбільше числоносіїв англійської мови (у 1995 р. населення США склало 263057 тис.чол.). Саме Америка в ХХ сторіччі найбільшою мірою сприялапоширенню англійської.

Однак, незважаючи на це, викладання англійської мови у багатьохкраїнах, у тому числі і в Росії, довгі роки був орієнтований набританський варіант мови, американський же варіант доводилося освоювати напрактиці, причому далеко не всім - тим, кому в зв'язку з професійноюдіяльністю потрібно було спілкуватися з носіями американського варіантаанглійської мови.

Наша школа завжди орієнтувалася і продовжує орієнтуватися накласичний англійський. У кращих мовних вузах традиційно викладавсясаме британський варіант, і в якості іноземних консультантів іметодистів запрошувалися головним чином викладачі з Британії.
Професійних ж викладачів американського варіанту у нас практичнонемає. "Практично" - тому що викладачі-носії "американського" все -таки зустрічаються. Але ось професіоналів серед них мізерно мало (за загальнимиоцінками, не більше 5%). У школах, де професіонали все-таки є (наприклад,
Language Link, Polyglot), студентам намагаються пояснювати різницю міжрізними варіантами англійської і викладати саме той варіантанглійської, який потрібен студенту. Однак, погоджуючись з нашимивикладачами, Роберт Дженскі (американець, який очолює британську школуанглійської мови) стверджує, що все це стосується студентів просунутогорівня. На початкових етапах для студента існує тільки один варіантанглійської.

Але на сучасному етапі розвитку викладання англійської мови не можнане брати до уваги той факт, що учні (не тільки студенти, але йшколярі) практично щодня стикаються з американським йоговаріантом, дивлячись американські фільми, слухаючи американську музику і читаючиетикетки на продуктах і товари американського виробництва. Свій внесок умовну практику сучасних школярів вносить глобальна комп'ютернамережу Internet, а також листування з американськими однолітками. Зрозуміло,вони помічають відмінності варіанту мови, з якими вони стикаються напрактиці, від того, який вони вивчають у школі. Тому вчитель англійськоїмови для успішної спільної роботи з учнями повинен бути компетентний упитаннях відмінностей між американським і британським (Queen's English)варіантами мов.

Всім вищевикладеним пояснюється актуальність нашої роботи.

Мета роботи - систематизувати основні відмінності британського іамериканського варіантів англійської мови і дати рекомендації вчителю пороботі з останнім у школі.

Основні відмінності між різними варіантами полінаціональною мов --фонетичні, лексичні та граматичні. Предмет дослідження в нашійроботі - два останніх різновиди відмінностей як найбільш помітні дляучнів.

У роботі ми поглянемо на історію формування American English і причинипояви відмінностей між двома варіантами мов, а також основнілексичні та граматичні відмінності між ними.

1. Історія формування американського варіанту англійської мови

На початку сімнадцятого століття колоністи з Англії почали приноситисвою мову до Америки. Перше поселення англійців у Північній Америці булозасновано в 1607 р. - це було місто Джеймстаун на території нинішнього штату
Віргінія. У листопаді 1620 прибули на кораблі «Мейфлауер» пуританами бувзасновано місто Плімут.

Жителі цих двох поселень мали різні мовні традиції. Колоністи
Джеймстауна «прибували головним чином з західній частині Англії, з такихграфств, як Сомерсет і Глостершир, з характерним для цих місцьвимовою (озвонченіе звуку [s], тобто назва Сомерсет вонивимовляють як Зомерзет, і розкотисте вимову звуку [r] післяголосних) »[3]. Плімутські колоністи прибували зі східних графств Англії
(Лінкольншир, Ноттінгемшир, Ессекс, Кент) і Лондона, де говірки булидещо іншого роду - так, звук [r] після голосних там був відсутній. Цізвукові відмінності продовжували зберігатися і надалі. Носії різнихдіалектів розселялися на захід і південь. І хоча картина розповсюдженнядіалектів ніколи не була чіткою через постійну міграції населення зпівночі на південь і у зворотному напрямку і припливу емігрантів з різнихкраїн світу, відмінності на рівні діалектів продовжують зберігатися в США ізараз.

У XVII - XVIII ст. потоки емігрантів постійно зростають, приносячи з собоюрізноманітність мов і діалектів. Наприклад, штат Пенсільванія заселявсяголовним чином квакерами, які відбувалися, як правило, із середньої іпівнічної частин Англії.

На формування мови колоній впливала не тільки Англія. Вже в
XVIII ст. до Північної Америки ринула хвиля іммігрантів з Ірландії. На
Заході і Південно-Заході сучасних Сполучених Штатів головним був іспанськамова. Вздовж річки Св. Лаврентія селилися вихідці з Франції. У Нью-Йорку,спочатку називався Новим Амстердамом, панував голландськамова. У Пенсільванії селилися німці. Крім того, в південні райони ввозилосявелика кількість негрів, які стали об'єктом работоргівлі. Всі ці новіжителі Північної Америки (не потрібно забувати також корінних жителів --індіанців) вносили свій внесок у формування діалекту колоній.

Масова еміграція в нову державу - Сполучені Штати Америки --продовжилася в XIX - XX ст. При цьому, незважаючи на велику кількість мов і культурновопоселенців, чільним мовою, як і раніше залишався англійська.
«Завдяки природному процесу асиміляції більшість сімей іммігрантівпочинали говорити англійською мовою протягом життя одного-двох поколінь »[4].
Однак багатокультурне характер Сполучених Штатів неважко помітити. УЗокрема, полікультурності виражена на рівні антропоніміці: «вантропономіконе США зустрічаються особисті імена, які зберегли своїнаціональні риси: іспанські - Rodolfo, Dolores та ін, італійські -
Antonio, Niccolo, Paolo та ін, португальські - Mario, Manuel, Raul та ін,німецькі - Rupert, Rudolf та ін »[5].

Проте англійська мова північноамериканських колоній був істотнозбагачений за рахунок запозичень. Поселенці запозичили слова з індіанськихмов для позначення незнайомих їм рослин (наприклад, hickory - рідліщини, або persimmon - хурма) і тварин (raccoon - єнот, woodchuck --лісовий бабак). З французької мови запозичені слова chowder --різновид юшки, prairie - прерія; з голландського - слова scow --шаланда, ялик, sleigh - сани. Багато нових слів з'явилося шляхом комбінаціївже відомих, наприклад, backwoods - глушину, глухий закуток, bullfrog - жаба -бик (вид жаби). Багато англійські слова отримали нове значення,наприклад, lumber у знач. «Непотріб» (вживається в англійській мові в більшвузькому значенні - ганчірки, лахміття); corn в значенні «кукурудза» (в Англіїце слово раніше позначало будь-яке зерно, як правило, пшеницю).

Очевидно, що нові слова з'являлися остільки, оскільки в життіколишніх європейців тепер з'являлася безліч нових реалій, дляпозначення яких в англійській та інших мовах слів не було.

Крім лексикону, з'являлася різниця у вимові, в граматичнихконструкціях, особливо сильна - в інтонації.

Часто висловлюється думка, що якби колонізація сталася двома -трьома століттями раніше, американський варіант англійської так само сильновідрізнявся б від британського, як сучасний французький - від італійського,тобто замість різних варіантів однієї мови з'явися б різні мови. Однакколонізація сталася після винаходу книгодрукування і тривала вепоху Просвітництва з її ідеями загальної освіти. Протягом довгогочасу більшість книжок, що читаються в Америці, були англійськими. Більш того,багато колоністи продовжували підтримувати зв'язки з Англією, в чому вонивідрізнялися від своїх англосаксонських предків, як відомо, порвали всякізв'язку з континентом після переселення на Британські острови. Проанглійскіналаштовані американці засуджували всякі «американізми», що підкреслюютьрізницю між ними і англійцями.

У цей же час багато «американізми» одержали поширеннянавіть в британському варіанті англійської мови.

2. Сучасний стан англійської мови як полінаціональною.

Сучасний британський мова, по-перше, неоднорідний, по-друге, далекийвід класичного англійського, що існувало 3 століття тому. Всерединібританського варіанту виділяються три мовні типу: консервативнийанглійська (conservative - мова королівської сім'ї та парламенту), прийнятийстандарт (received pronunciation, RP - мова ЗМІ, його ще називають BBC
English) і просунутий англійська (advanced - мова молоді). Останній тип
- Самий рухливий, саме він активно вбирає в себе елементи інших мові культур. Advanced English найбільше схильний до загальної тенденції доспрощення мови. Зміни відбуваються насамперед у лексиці, однією знаймобільніших частин мови: виникають нові явища, які требаназвати, а старі набувають нові назви. Нова лексика приходить вбританський молодіжний мова та з інших варіантів англійської, зокрема,американського.

Мова освіченого населення Лондона і південно-сходу Англії - з часомнабув статусу національного стандарту (RP). Його основу складає
"правильний англійська" - мова кращих приватних шкіл (Eton, Winchester,
Harrow, Rugby) та університетів (Oxford, Cambridge). Це і є тойкласичний, літературний англійська, який є базою будь-якого курсуанглійської мови в лінгвістичних школах для іноземців.

Ірландська, австралійський і новозеландський варіанти англійської,мабуть, найближче до класичного британському. В силу географічноїізольованості ці країни не відчували сильного впливу інших мов ікультур. У формуванні American English брали участь майже всі жителі
Європи, тоді як Австралію, Нову Зеландію, Канаду, Південну Африку заселялипереважно британці. Ось там англійська і зберегла більш-меншкласичне облич. Відмінності складаються головним чином знову ж таки в фонетиці --зокрема, у мелодиці. Це більше рівне, "нейтральне" вимова,заміна "складних" звуків більш простими, наприклад, міжзубного в словах that,think звичайним. Ірландці, крім того, не економлять звуки між приголосними,додають нейтральні: наприклад, film звучить як "філем". Ірландськаанглійська більш музичний, співучий - що йде від кельтського; дляавстралійського характерний більш повільний ритм і рівна інтонаційнашкала.

А от Америка створила практично нову мову: зміни торкнулися нетільки фонетики і лексики, а й самої стійкої частини мови - граматики.
Тому цілком природно, що суперечки ведуться в основному навколо двохваріантів англійської мови - британського й американського.

На відміну від британського варіанту американська англійська більш гнучкий,відкритий до змін і легкий для сприйняття. Зокрема, тому він іотримав більше поширення у світі. Це мова нового покоління безпевної національності і місця проживання, вихованого на масовійкультурі. Англійська мова сучасної молоді більш-менш загальний завдякив основному загальній культурі, рок-музиці, щільною комунікації і тим ідеалам ікумирам, які, починаючи з Елвіса Преслі (і поки що ніким не закінчив),залишаються загальною духовною їжею.

3. Лексичні відмінності між американським і британським різновидами англійської мови.

Такі відмінності обумовлені численними запозиченнями вамериканському варіанті мови з індіанських мов і з іспанського (головнимчином).

Наведемо зведену таблицю деяких відмінностей в лексиконі цих варіантівмов (джерело - Євдокимов М. С., Шлеев Г. М. Короткий довідникамерикано-британських відповідностей).

У таблицю не увійшли лексичні відмінності, зумовлені культурними --наприклад, різної системою освіти у Великобританії та США аборізної системою військових звань.

Багато лексичні розходження незначні - наприклад, змінюється однеслово в словосполученні: ам. Keep tabs on - брит. Keep check on - «стежитиза ким-л. ». У школі, як нам видається, доцільно звертатиувагу на ті лексичні відмінності, які можуть викликати плутанину врозумінні. Наприклад, subway в США означає «метро», а у Великобританії -
«Підземний перехід»; pavement в США - «бруківка», у Великобританії -
«Тротуар».

Також варто звернути увагу на різницю в написанні багатьох слів в СШАі в Британії.

У цілому в американській орфографії слова французького походження на
-Our пишуться через-or (honor, splendor); замість-re в ряді слів пишеться
-Er (theater, center). Ці відмінності є, здебільшого, заслугою
Листопад Вебстера (1758-1843), який ввів в американський варіант практикунаписання-er замість-re (center 'центр', meter 'метр', theater 'театр'),
-or замість-our (favor 'послуга', honor 'честь', labor 'праця'), check замістьcheque 'чек', connection замість connexion 'зв'язок', jail замість gaol
'в'язниця', story вмЕсто storey 'поверх' і т.д.

Ще одна особливість сучасної розмовної мови американців --позначення класу предметів або явищ одним з слів цього класу. Цеявище в мові називається Синекдоха (позначення цілого по частині). Так,за свідченням М. А. Голденкова, «американці всіх пернатих хижаківназивають hawks », тобто« яструби ». Також їм відзначено вживання словаbug - «клоп» - як позначення всіх взагалі жуків (останнє значенняцього слова - «електронний підслуховуючий пристрій», що дало привід і вросійською мовою називати такого роду пристрою «жучками») і слова pine -
«Сосна» у значенні «ель» (у тому числі різдвяна).

Є ще одна поширена сфера англійської лексики, яка вОстаннім часом активно проникає в літературу і кіно і вимагає томуспеціальних пояснень. Йдеться про американського сленгу.

Сленг займає досить велику частину словника сучасногоамериканця. У ХХ столітті йде активний процес переходу сленговий лексики влітературний англійська. «Проникність для нелітературних пластівмови, особливо сленгу, здавна є однією з характерних рисамериканського та австралійського варіантів англійської мови »[6]. У недавньомуМинулого сленговими були такі нині Загальні слова і вирази,як of course, to take part, to get up, lunch [7].

Особливо слід сказати про висловлення, яке останнім часом входить до складувсі шкільні підручники англійської мови, будучи за походженнямамериканської сленговий ідіоми. Це вираз ОК, розмовна абревіатурасловосполучення all correct ( «все правильно»). М. А. Голденков (як і «Новийангло-російський словник »В. К. Мюллера) перераховує наступні значення цьогослова:

1. «Будь ласка» (відповідь на вираження подяки)

2. «Здоровий», «здорова», «здорові» (у відповідь на питання типу «How are you?», «How is your wife ?»)

3. «Правильно»

4. «Все гаразд»

5. «Добре», «добре» (синонім «all right») [8]

В даний час йде активне проникнення в англійську мову інших,ніж звичні нам, варіантів ствердження і заперечення. Замість yes навітьбританці нині вживають yea. Крім того, «часто англійці на канадськийманер говорять не yes, а yap, і не no, а nope »[9].

Американський варіант англійської вплинув і на функціонуваннявласних назв. «У цьому столітті продовжила розвиток традиціявикористання дериватів повних імен (зменшувальні і зменшувально -пестливі форми) як самостійних імен »[10]. Деривати імен всучасній англійській мові вживаються не тільки на приватно-побутовомурівні спілкування (серед родичів, друзів і знайомих), але і в офіційнійобстановці. Прикладом цьому можуть слугувати імена деяких президентів США:
James Earl Carter скоротилося до Jimmy Carter, William Jefferson Clinton --до Bill Clinton.

На закінчення цього розділу наведемо приклад інтерпретації американізмів врозмовної мови, запозичений зі статті В. Л. Буровий [11]. Дослідниканалізує фрагмент сценарію до фільму «Forrest Gump» ( «Форрест Гамп»; цейфільм добре відомий у нашій країні) з точки зору відображення в ньомуособливостей американської культури. Такого роду робота може бути проведенаі в школі.

У цьому епізоді герой фільму згадує, як мама влаштовувала його вшколу, його голос звучить за кадром:

Forrest: She wanted me to have the finest education, so she took me tothe Greenbow Country Central School. I met the principal and all.

Principal: The state requires a minimum I. Q. of eighty to attendpublic school, Mrs. Gump. He's going to have to go to a special school.

Коментарі:

1. Principal - директор муніципальної школи. Для позначення директораприватної школи в США використовують англіцизм headmaster.

2. Public school - муніципальна школа, де навчання безкоштовне, ввідміну від private school - приватної школи. У Великобританії public school --приватний навчальний заклад.

3. Special school в американській системі освіти означає школу
«Для особливих груп»: інвалідів, осіб з фізичними вадами, розумовонеповноцінних.

4. Нарешті, має потребу в коментарі граматична форма «He's going tohave to go ». Тут вираз «to be going to» має граматичне значеннямайбутнього часу. Пропозиція ж можна перекласти як «Йому доведеться піти вшколу для розумово відсталих дітей ».

Про граматичних особливості американського варіанту англійської мовимова піде в наступному розділі.

4. Граматичні відмінності між американським та британським варіантами англійської мови.

1. Існує певна різниця у вживанні часів дієслова. Так,замість Present Perfect американець може використовувати Past Simple.

Відмова від Perfect Tenses в розмовній мові став настільки звичайнимявищем, що його вже пора вводити в граматики; фраза: «Did you go see
«Redheat» with Arnold? »Видається багатьом американцям зовсімприродною і вірною, хоча ситуаційно за всіма нормами, в тому числіописаним в американських граматиках, потрібно Perfect: «Have you seen ...?»
Або хоча б у розмовній формі: «Seen« Redheat »yet?»

Зазвичай головні внесок у ігнорування часів групи Perfect приписуютьіммігрантам з тих країн, у мові яких відсутні вчинені часи,згадують і росіян.

Проте будь-англо-що говорить американець скористається саме Perfect,якщо інший вибір зробить висловлювання двозначним або незрозумілим.

Past participle дієслова got звучить як gotten.

2. Замість допоміжного дієслова shall в Америці використовують will,який, у свою чергу, витісняється формою gonna - розмовний варіантgoing to.

Це є нині загальною тенденцією англійської мови. У складній системідієслівних часів, поступово прийшла на зміну бінарної тимчасової системідавньоанглійського мови, яка спочатку висловлювала уявлення прочасу як про протиставлення теперішній-майбутнього часу, що пройшов,вбачаються дві важливі зміни. Перше полягає у все більш широкомувживанні розширених форм типу I am eating 'я їм (в даний момент)' зарахунок простих форм типу I eat 'я їм (взагалі)'. Ця зміна виникає збажання надати дії, описуваного дієсловом, більше жвавості іреалістичності - і цим воно відрізняється від інших сучасних тенденцій вмовою, в цілому прагнуть до більшої економічності та стислості мовноговирази. Друга зміна полягає в більш широкому використаннірозширених форм дієслова go 'йти' для передачі найближчого майбутнього, як увисловленні We are going to write «Ми зараз будемо писати» замість We willwrite «Ми будемо писати». Дієслово go, перш за що означав walk 'йти пішки'
(як у Беньяна в Шляху паломника: «I have resolved to run when I can, to gowhen I cannot run, and to creep when I cannot go » 'Я порішив, доки зможу,бігти; йти, коли не зможу бігти, і повзти, коли не зможу йти '), нинінастільки позбувся свого колишнього речового значення, що можевикористовуватися в якості допоміжного дієслова при самому собі, як увираженні: We are going to go a long way «Ми збираємося пройти довгийшлях ».

3. Також в американському розмовному варіанті англійської мови яскравовиражена така тенденція англійського дієслова to do, як поступовевитіснення форми третьої особи does формою першого і другого особи do. Цевідноситься і до негативній формі цього дієслова. Ця тенденція виявляєсебе і в британському варіанті мови (як приклад можна навестирядок з пісні групи «The Beatles» - «She's got a ticket to ride, andshe don't care »- виділено мною - С. Є.), тобто не є власнеамериканської. Однак літературною нормою, як і раніше залишається вживанняу третій особі дієслова does.

4. В американському варіанті мови не використовується should після дієслівdemand, insist, require та ін подібних, наприклад: «I demanded that heapologize »замість« I demanded that he should apologise »у британськомуваріанті.

5. Багато неправильні дієслова (наприклад, to burn, to spoil) вамериканському варіанті мови є правильними.

6. По-різному вживаються артиклі. Наприклад, «to/in THE hospital» вамериканському варіанті, в той час як в британському «to/in hospital» безартикля.

7. Часто в одному і тому ж вираженні замість одного прийменника використовуєтьсяінший, наприклад, «on the weekend/on weekend» замість «at the weekend/atweekend »в британському варіанті;« on a street »замість« in a street ».

8. Багато стійкі вирази в американському варіанті мови отримуютьзміна. Наприклад, американець скаже «take a shower/a bath» замість «havea shower/a bath ». Замість «needn't» використовується складна форма «don't needto ».

9. Прикметники slow і real вживаються як прислівники:

He likes to drive slow (замість slowly).

She's real nice (замість really).

10. Американці менш охоче, ніж англійці, вживають множиннечисло дієслова при збірних іменників (the audience were букв.:
'публіка були', the government have букв.: 'уряд мають').

Однак, незважаючи на все викладене вище, більшість граматичнихособливостей американського варіанту англійської мови не мають усучасній англійській статусу нормативних.

Висновок

Як ми побачили, між американським і британським варіантом англійськоїмови досить помітні. Проте думка про суттєві відмінності міжамериканським та британським варіантами англійської мови - всього лише міф. НаНасправді їх не так вже й багато. Досить важко часом буває зрозуміти,написана та чи інша книга американським або британським автором. «... Окремісловникові особливості в мові жителів різних англійських домініонів НЕнастільки великі, щоб можна було говорити хоча б про окремі наріччях,характерних для того чи іншого району: їх граматичний лад і основнийсловниковий фонд повністю збігаються з тими ж основними компонентамианглійської національної мови в метрополії »[12].

Проте відмінностей між цими двома варіантами мови з кожним рокомналічується все більше. Звідси перед викладачами постає питання:яку мову ми викладаємо учням - британський чи американський?

На думку директора російського представництва британської школи
Language Link Роберта Дженскі, зараз можна говорити про появу ізакріплення якогось усередненого універсального англійської, що увібрав всебе особливості різних мов. Цей - а не американський, не британський ініякий інший - варіант і є "мова міжнародного спілкування". Він,звичайно, легше для розуміння. По-перше, він нейтральний по фарбуванню, по -друге, іноземці говорять англійською мовою повільніше, вимовляють звукиізольовано, а слова чітко. Крім того, він зручніше: не треба напружуватися,намагаючись наблизитися до "чисто британському" або "чисто американському"вимовою.

На думку багатьох російських лінгвістів та викладачів, «правильним»мовою є британський варіант, точніше, та його частина, яканазивається "прийнятий стандарт" (RP). Правильний базовий англійська потрібна,до речі, і для того, щоб розуміти й інші варіанти мови, діалекти іособливості. І щоб змогти їх освоїти. Як вважає викладач
Московського лінгвістичного центру Наталія Кузнєцова, людина з гарнимкласичним англійським ніде не пропаде і, якщо буде треба, достатньолегко зможе перебудуватися, звикнути до іншої модифікації мови.

На думку Наталії Кузнєцової, починати з британського варіанту треба щеі тому, що це найбільш повний і багатий мова. Американська граматикав порівнянні з британською помітно спрощена. Американський англійський можнаназвати "недбалим" мовою. Британський варіант більш particular, більшскрупульозний. У ньому існує величезна безліч інтонаційних моделей, ввідміну від американського, де присутня практично один: рівна шкала іспадний тон. Ця інтонаційна модель визначає і всю звуковуструктуру американського варіанту. У британському ж англійською багато шкал:спадні і висхідні, ступінчасті і ковзні. Те ж стосується тонів.
Іноді акцент видає не вимовляння звуку, а темпоральні характеристики:варто трохи затягнути (або недотянуть) звук - і у вас дізнаються іноземця.
Самі американці, до речі, з пієтетом ставляться до британського англійської.
Британський англійська американці називають рафінованим - цієї мови уних ніколи не було, як не було, природно, і того, що називається
"англійськими традиціями і культурою".

Все це, природно, говорить на користь британського варіанту длявивчення в школі. Але викладачеві, безсумнівно, потрібно роз'яснювати учнямосновні лексичні та граматичні відмінності між двома варіантамимов - така робота повинна стати однією з основних у вивченнілінгвострановедческого матеріалу. При цьому основним повинен стати британськийваріант англійської.

Список літератури:

1. Антрушіна Г.Б., Афанасьева О.В. Лексикологія англійської мови. - М.,

1999

2. Аракін В. Д. Історія англійської мови. - М., 2001

3. Бархударов Л.С., Штелінг Д.А. Граматика англійської мови. - М., 1973

4. Бурова В. Л. Міжкультурна комунікація в контексті когнітивної лінгвістики.// Лінгводідактіческіе проблеми навчання іноземних мов в школі і в вузі. Міжвузівський збірник наукових статей/Под ред. Л. Н. Борисової. Вип. 3. - Белгород, 2003

5. Варіанти полінаціональною літературних мов - Київ, 1981

6. Голденков М. А. Обережно! Hot dog! Сучасний активний English. -

М., 2000

7. Євдокимов М. С., Шлеев Г. М. Краткий справочник американо-британських відповідностей. - М., 2000

8. Ільіш Б.А. Строй сучасної англійської мови: Навч. посібник для студ.пед.ін-тов.-2-е изд. - Л., 1971

9. Комова Т. А., Гарагуля С. І. Назва особисте в історії та культурі

Великобританії і США. - Белгород, 1998
10. Коптелова Е. Speak English!// Іноземець, 2000 - N25
11. Кретинін Н. А. Психологічний аспект оволодіння національними варіантами англійської мови.// Лінгводідактіческіе проблеми навчання іноземних мов в школі і в вузі. Міжвузівський збірник наукових статей/Под ред. Л. Н. Борисової. Вип. 3. - Белгород, 2003
12. Кристал Д. Англійська мова як глобальний. - М., 2001
13. Матюшенко В. С. Словник англійського сленгу. Особливості вживання сленгу в Північній Америці, Великобританії та Австралії. - М., 2002
14. Хаймович Б.С., Роговская Б.І. Теоретична граматика англійської мови: Учеб.пособіе для вузів. - М., 1967
15. Чернов Г. В. Американський варіант. Англо-русскій/русско-англійскій словник. М., 2001
16. Швейцер А. Д. Американський варіант літературної англійської мови: шляхи формування і сучасний статус.// Питання мовознавства, 1995,

№ 6

-----------------------< br>[1] Кристал Д. Англійська мова як глобальний. - М., 2001 - С. 6
[2] Чернов Г. В. Американський варіант. Англо-російський і російсько-англійськийсловник. - М., 2001 - С. 7
[3] Кристал Д. Указ. соч. - С. 55
[4] Кристал Д. Указ. соч. - С. 60
[5] Комова Т. А., Гарагуля С. І. Назва особисте в історії та культурі
Великобританії та США. - Белгород, 1998 - С. 52

[6] Матюшенко В. С. Словник англійського сленгу. Особливості вживаннясленгу в Північній Америці, Великобританії та Австралії. - М., 2002 - С. 5-6
[7] Див Голденков М. А. Обережно! Hot dog! Сучасний активний English. -
М., 2000 - С. 6
[8] Див Голденков М. А Указ. соч. - С. 9
[9] Голденков М. А. Указ. соч. - С. 101
[10] Комова Т. А., Гарагуля С. И. Указ. соч. - С. 48
[11] Див Бурова В. Л. Міжкультурна комунікація в контексті когнітивноїлінгвістики.// Лінгводідактіческіе проблеми навчання іноземних мов вшколі і в вузі. Міжвузівський збірник наукових статей/Под ред. Л. Н.
Борисової. Вип. 3. - Белгород, 2003 - С. 4-6

[12] Аракін В. Д. Історія англійської мови. - М., 2001 - С. 196