Особливості мови і стилю англійської наукової прози

Іноземна мова

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

МОГИЛЕВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ А.А. Кулешова

Кафедра англійської мови

ОСОБЛИВОСТІ МОВИ ТА СТИЛЮ АНГЛІЙСЬКОЇ НАУКОВОЇ ПРОЗИ

Курсова робота зі стилістики англійської мови студента IV курсу факультету іноземних мов групи І-45

Суніцина Д.Ю.

Науковий керівник -

Тадеуш Т.Н.

Могилів 2004

ВСТУП

Визначення природи емоційно-суб'єктивної оцінки, її мовно -стилістичних візьме є однією з основних проблем стилістикихудожнього мовлення. Ця проблема в однаковій мірі істотна і дляпитання становлення стилю наукової мови у зв'язку з проникненням в ньогоелементів емоційного і можливістю їх «співіснування» з елементамилогічного.

Прийнято вважати аксіомою той факт, що емоційно-яка оцінюєреакція не відповідає самій природі наукового мислення: відволікання відчастковостей, створення узагальнюючих і абстрагованих висновків пов'язано зоб'єктивністю оцінює заходи, з логічними, але не емоційнимивизначеннями.

Ця обставина начебто дає можливість сказати що, по-перше,емоційна забарвленість мови не мотивована функцією наукового мислення;по-друге, що в стилі наукової прози образна і суб'єктивна експресивнасила слова повинна вступати в гостре протиріччя з логічно об'єктивноїспрямованістю наукової теоретичної думки і, нарешті, що чуттєвістьпереживань і відчуттів суб'єкта взагалі лежить поза площиною мислення,пов'язаного з рішенням тієї чи іншої логічної задачі.

Проте адекватний опис суті мовних особливостей науковоїпрози потребує вивчення їх емоційних якостей, адже людське мисленняє єдність логічного і чуттєвого пізнання дійсності.

Наявність емоційної оцінки дає інформацію про досліджуваному предметі,явище, факт, оскільки подібна оцінка вказує на здатність предметавикликати у людини певну чуттєву реакцію. У свою чергухарактер такої реакції говорить про внутрішні властивості самого предмета.

У науковій літературі функція мови пов'язана з логічністю і точністювикладу, а не із засобами емоційного і естетичного впливу начитача, як це має місце в стилі художнього мовлення. У зв'язку з цимсучасна наукова проза, підкоряючись принципом логічного розгортаннядумки, не вдається часто до використання слів, що мають відтінкиемоційного значення.

Але становлення та розвиток норм будь-якого мовного стилю, в тому числі інаукової прози, можна усвідомити повною мірою, вивчаючи не лише мовніфакти, які дивують своєю характерністю в даному стилі мовлення, але такожі ті явища мови, які є другорядними, необов'язковими, таксказати, підсобними.

Питання використання елементів суб'єктивно-емоційної оцінки встилі наукової прози пов'язані з вирішенням ряду істотних проблем. Наприклад:якою мірою емоційна, чуттєва сторона мови може взагаліпроникати в область наукової творчості? Чи сприяє цяемоційність принципам наукового відображення дійсності, або вонанесумісна із загальною логічною спрямованістю науково-теоретичних робіт?

Емоційна напруженість англійської наукової прози XIX ст. ізникнення в XX ст. цієї напруженості як якості, органічно притаманногомови наукового розповіді, дають можливість простежити закономірністьпурістіческіх загальних тенденцій у розвитку даного стилю. У зв'язку з такимитенденціями виникають питання збагачення традиції та її відмирання, з одногобоку, і питання трансформації композиційно виразної структуристилю, наступності стилістичних структур минулого і сьогодення - зінший. Вивчення форм емоційної оцінної та її своєрідної системи вкожен історичний період могло би бути одним з об'єктивних прийомів іпринципів стилістичного аналізу наукової прози.

Розгляд елементів емоційної оцінки в науковій літературівимагає вивчення ряду приватних питань. По-перше, однією з істотнихпроблем стає завдання, пов'язана з виявленням системи значень слів,властивої стилю англійського наукового викладу. Тут, зокрема,виникає питання: яким чином емоційне значення словаконкретизується, актуалізується у стилі наукової прози? По-друге, постаєпитання про те, які причини викликають появу обов'язкових (абофакультативних) елементів оціночного плану в науковому викладі. По-третє,розгляд авторського суб'єктивного ставлення тягне за собою вивченнямоделей, в яких реалізується вираження емоційної оцінної.
Встановлення цих моделей дозволило б сказати, що емоційніможливості мови реалізуються в стилі наукової прози не як випадковий набірприйомів, а як організований використання певного ряду структур,найбільш придатних для даних цілей.

Вивчення наукових робіт, характеру наявної в них критики, принципуузагальнення вже накопиченого та освітлення знову знайденого матеріалу допомагаєвстановити орбіту узаконених лінгвістичних норм стилю і відрізнитивипадковий момент, від традиції, а також дає можливість не тількиконстатувати лінгвістичні особливості стилю, але й зрозуміти їхдоцільність і лексико-семантичну зумовленість.

В англійській науковій літературі виникнення елементів емоційно -оціночного плану пов'язано в першу чергу з проникненням в неїрозмовної і високо-книжкової лексики. Навмисно «знижена» (розмовна) танавмисно «висока» (літературно-книжкова) лексика в науковому творівикликає певний стилістичний ефект, по-перше, у зв'язку зконтрастністю вищезгаданої лексики і лексики нейтральною, на основіякої будується науковий твір, і, по-друге, у зв'язку з тим, щорозмовна і висока літературно-книжкова лексика самі по собі маютьемоційній і експресивної забарвленістю.

Завдання даного дослідження зводиться, по-перше, до визначеннятипів змішування стилістично різнорідної лексики і, по-друге, до з'ясуванняумотивованості такого змішування змістом і завданнями наукових робіт.

Глава перша: Заломлення емоційних явищ В СТИЛІ НАУКОВОЇ ПРОЗИ

1. Загальна характеристика стилю наукової прози

Стиль наукової прози називають по-різному: науково-технічнийстиль: діловий стиль; стиль інтелектуальної мовлення; розумовийсклад; науково-професійний стиль; технічний стиль; стиль науковоговикладу; стиль наукових робіт і т. д.

Даний мовний стиль визнається величезною більшістю дослідниківмови і, приступаючи до опису стилю наукової прози, або, в більш загальному планідо характеристики ряду стилів літературної мови, нерідко підкреслюютьнагальну необхідність вивчення стилю наукового викладу.

Які основні риси характеризують стиль наукової прози? Що становитьйого специфіку?

Функція наукового мислення є пізнанняоточуючого нас світу шляхом створення логічних категорій. У свою чергу,теоретичне мислення, яке здійснюється у логічно оформлених поняттях ісистематизоване за допомогою слів-термінів, що входить у зміст видівсуспільної свідомості - науки, філософії, етики. Оскільки відбірмовних засобів визначається, зокрема, особливостями тієї чи іншоїобласті людської діяльності, то специфіка цієї діяльності дає намможливість, в цілому, постулювати як закономірності відбору мовнихкоштів у даному мовному стилі, так і функціональні завдання цьогостилю. І навпаки: лінгвістичний аналіз наукового твору здатнийдати зовсім новий аспект чисто спеціально-наукової бокудосліджуваного твору. Г. О. Винокур справедливо писав, що всякиймовознавець, що вивчає мову даної культури, тим самим, хоче він цього чині, неодмінно стає дослідником тієї культури, до продуктівякій належить обраний ним мову. Аналогічним чином миможемо сказати, що вивчення мови наукових праць розкриває нові сторони,пов'язані з проблемою становлення і розвитку тієї чи іншої областідослідження. До завдань наукової прози слід насамперед віднестидоказ певних положень, гіпотез; аргументацію; точне ісистематичний виклад наукових питань з метою опису, визначення іпояснення явищ природи та суспільного життя, з метою передачісуми знань, повідомлення нових результатів дослідження. За допомогою сукупності виразних засобів, притаманних мові наукового викладу,описується дійсно існуюче та доводиться істина.

У результаті наукова проза складається в основному з рядуміркувань і доказів. Точність останніх досягається повнотоювисловлювання (яке не доповнюється тут знанням ситуації даногомоменту, але розраховане на постійну значимість) і смисловийточністю. Логічна строгість, об'єктивність, послідовність іточність - ось ті властивості, які вважаються ідеалом наукової прози.

стілеобразующимі початком всіх наукових робіт, незважаючи на різноманітністьіндивідуальних стильових манер, є логічна послідовністьвикладу, орієнтація на логічне сприйняття і викликане цимобставиною широке розповсюдження інтелектуальних елементіввисловлювання.

У наукових роботах автора перш за все цікавить ланцюгпослідовних, струнких логічних суджень, поставлених в причинно -наслідковий зв'язок і розкривають не випадкове і одиничне, а загальне,закономірне. Вчений прагне з найбільшою точність розвинути системусуджень і доказів, вичерпати в логічній послідовності та абоінше становище з метою створення наукових абстракцій.

Оскільки наукова творчість відображає розумова діяльністьлюдини, то і мова наукових робіт характеризується логічною побудовою.
Це стосується як лексичних, так і синтаксичних особливостей мовинаукового викладу.

Прагнення до найбільш повної відповідності форм мови змістувисловлювання призводить до використання численних термінів. Кількаперебільшуючи значення терміна для розвитку мови наукового розповіді,
Ш. Баллі каже: термін в області лексики і формула в областісинтаксису є тими ідеальними типами мовного вираження, до якихнеминуче прагне наукова мова.

Для стилю наукової прози характерно вживання слів у провідномупредметно-логічному значенні, що зветься іноді реально-логічним, прямимпредметно-логічним значенням. Підбором лексики науковий текст завждивиявляє потреба показати лише об'єктивну сторону речей, і «втворах всякого справжнього вченого неодмінно відчувається, що цейспосіб вираження є плодом безперестанного ... зусилля розуму ».

Для наукового викладу типові чіткий синтаксис і дотриманняпевного порядку слів у плані строгій логічній послідовності.
Синтаксичні конструкції наукових праць тяжіють до стереотипності. Це, атакож широке використання термінів і слів, позбавленихобразотворчості, традиційна схильність до відображення нормативноїлексики і фразеології, наявність елемента суворої писемної традиціїскладають специфіку стилю наукових робіт. Завдяки цим закономірнимвластивостям стиль наукового викладу існує в нашій свідомості як живийфункціональний стиль, як певним чином замкнута система.

2. Проникнення емоційного в наукову літературу

Наукове виклад має своєю основною метою вплив на розум, а нена почуття читача; воно розраховане не на емоційно-чуттєве, аперш за все на логічне сприйняття. Стиль наукової прози прагне домаксимальної об'єктивності викладу. Наукова робота, як правило, недає можливості представити настрій автора, його ставлення до читача,оцінку викладається.

У зв'язку з цим широке поширення набуває думка про те, що встилі наукової прози відсутні мовні елементи, що володіютьемоційністю. Точніше, однак, було б говорити не про відсутністьемоційних елементів, а про те, що стиль наукової прози тяжіє до мовним засобам, позбавленим емоційного навантаження.

Оскільки науковий виклад використовує в першу чергу логічнізасоби впливу і переконання, формулюється думка про те, що науковапроза завжди нудна і неоригінальна, що автор теоретичної роботи
(перш, ніж він почне писати книгу) повинен прийняти як неминучий тойфакт, що його робота схожа на всі інші, написані на ту ж або подібнутему.

Прихильники цієї точки зору кажуть, що найменший натяк наемоційність, гіперболічністю у висловленні, навіть мінімальнаобразність можуть пошкодити ясності викладу, бо, як вважає ряд учених,поняття, розчинилися в алегоричному образі, залишає галузь науки.
Звідси робиться висновок про те, що наукова проза допускає тільки такіфігури і стежки, які стали загальним мовним надбанням і, як такі, неможуть викликати ніяких зразків. Отже, якщо наукова проза відповідаєсвоїм призначенням, вона повинна бути позбавлена якої б то не булоемоційності та образності.

Порівнюючи роман з науковою працею, Т. Севорі пише, що в першійзустріч чоловіки і жінки і викликані цією зустріччю емоції можуть бутиописані найрізноманітнішими способами, в той час як приготуванняазотної кислоти або дію хлору на їдка калі ніяк не можуть вплинути навиникнення будь-яких почуттів. У результаті слова, які використовуються в науковійлітературі, можуть давати інформацію, подібну лише тієї, яку здатендати робот, що має замість крові мастило і замість частин телa --зуби.

Вигнання елементів емоційного з наукової літератури пояснюють по -різному: по-перше, тим фактом, що емоційний та інтелектуальний поглядина природу взаємно виключають одне одного. Наукова проза сама є наука, ітому при своєму прагненні до об'єктивності та однозначності вираження вона,відповідно до вищезгаданої точці зору, принципово виключає всякіафективні алогічний елементи, по-друге, формулюється думка про те, що наукове мовлення по самомусвоїй суті лежить «поза життям», і тому вираження наукової думки завждивільно від будь-якого відтінку почуття. Для людей науки, отже,важливіше розроблений абстрактний мова, і, ніж абстрактні наука, тимгаряче її прагнення до такого мови; по-третє, вважають, що будь-яке суб'єктивне і емоційне ставленнявиходить за межі точної наукової дискусії.

Цим крайніх точок зору протиставляється думку більшостідослідників, справедливо вважають, що емоційна оцінка може проникати, в наукову літературу за певних умов обмежувальногохарактеру.

Наявність емоційної оцінки в наукових працях пояснюється низкоюпричин. Перш за все, слід відзначити той факт, що неповторних,ізольованих стилістичних ресурсів у мові немає або майже немає. Стильнаукової прози не замикається в якихось особливих формах мови; замкнутістьстилю означає лише, що йому, з одного боку, властиві спеногомовні засоби, органічно входять у побудову даного мовногостилю, і, з іншого боку, деякі інші мовні засоби, нещо є необхідною частиною мовної тканини стилю.

Однією з основних причин, що пояснюють проникнення емоційнихелементів в наукову прозу слід вважати наукову полеміку. В умовахполеміки, яка так само стара, як і сама наука, елементи емоційноїлексики мають, зокрема, на меті знизити ті поняття, протияких спрямований полемічний удар.

Однак не тільки елементи, спрямовані на зниження, знищення тихчи інших понять, створюють запас яскравого та індивідуального в наукових працях.
Згадка про великого вченого або винахідника, вираззахоплення їх роботами теж призводять до використання оціночної лексики таелементів емоційного синтаксису. Крім цього, і індивідуальнаустановка мовця (або пише), його підхід до свого висловлення можутьпояснити виникнення емоційної оцінної в науковій літературі.

Загальне нівелювання стильової манери наукових робіт не виключає ристворчої індивідуальності. Більше того, ця індивідуальність може бутинастільки посилено, що, як і в художній прозі, у науковому викладіз'являється багато особистого, оцінного. Науковий мову лише з великимизастереженнями може розглядатися як відображення суто об'єктивною,безособової діяльності розуму. Якщо в єдності інтелектуального іафективного емоційність підпорядкована контролю інтелекту, включенняпочуттів додає, думки велику напруженість і гостроту. Думка, загостренапочуттям, сильніше переконує, ніж об'єктивна, байдужа, байдужадумка.

Специфічність елементів оціночного, індивідуального в тому випадку,коли вони потрапляють в тканину наукового викладу, полягає в наступному: по-перше, в науковому викладі прояви індивідуального є щосьдопустиме, але ні в якій мірі не органічне якість стилю, по-друге, поняття емоційності (і образності) не механічнокочує зі стилю художнього мовлення в наукову прозу. У системікожного стилю прояв емоційності набуває своєріднефункціональне заломлення, завдяки чому не порушуються загальнізакономірності стилю. Відбір мовних засобів у будь-якому стилі (включаючи і тікошти, які не є для нього специфічними) маєвитриманим, типовим єдністю, яка виявляється в доцільноюорганізації мовного матеріалу в зв'язку з цілями функціональноговикористання; по-третє, елементи індивідуального украплює в текст науковоговикладу, залишаючись при цьому іностільнимі, тоді як в художнійлітературі система емоційно-чуттєвих образів визначаєхудожнє мислення як одну з форм пізнання дійсності. Інакшекажучи, мова художньої творчості користується індивідуалізованимимовними засобами, ефективно впливають на емоції і волю людини,тоді як мова наукової творчості лише допускає (як допоміжнийзасіб) проникнення таких мовних засобів; по-четверте, стилістична забарвлення емоційних елементів у науковійлітературі виступає особливо посилено, контрастно на загальному тлілогічних, об'єктивних форм оцінювання, кваліфікації предметів і

явищ матеріального світу. При вживанні мовних одиниць у «звичному»середовищі їх стилістична забарвлення зливається із загальним колоритом мови, а приперенесення цих одиниць у «незвичайну» обстановку стилістичназабарвленість виступає з найбільшою чіткістю, тобто одна і та жстильова риса в різних функціональних стилях може мати різнувиразну силу. Будь-яке вживання слів в іншому

контексті, ніж той, який визначається відтінком їх

групи, може викликати той чи інший стилістичний ефект.

3. Зіставлення стилів художньої та наукової прози

Стилі художній і науковий являють собою два полярнопротилежні системи вираження. У письмовому літературній мові знайдемоперш за все дві великі групи його різновидів: різні форми мовихудожньої літератури та різні форми ділової мови. Звертаючись доостаннім, ми бачимо тут канцелярський мову, або стиль, мова законів,наукова мова та інші. Інакше кажучи, різноманітність мови, створюваноїлюдським колективом об'єднується у дві контрастні групи: мовахудожня і нехудожня. Ця контрастність знаходить своєвтілення в низці ознак, що становить основу художнього і науковогостилів.

У самому характері художнього і наукового мислення як різнихспособів пізнання дійсності спостерігається функціональне розходження.
Функція наукового мислення полягає в усвідомленні світу через його логічнеосвоєння; функція художнього мислення - усвідомлення світу черезрозуміння його шляхом творчого відтворення. У науковому мисленні творчафантазія дає поштовх рухові думки, прокладаючи їй шлях до освітипонять, виражених абстрактно, у формулах загальності. У художньомумисленні творча фантазія творить художнє ціле, вона веде доформування образів і символів-конкретних і разом з тим багатозначних.

Наукове і художнє мислення виробили свої, специфічніспособи організації мовного матеріалу. Явна і прихована образність слів,така характерна і необхідна для стилю художнього мовлення, не єорганічною частиною наукових творів, оскільки вона породжує непотрібніасоціації, утруднює розуміння суті описуваного явища.
Образність, будучи специфікою літературних творів, їх організуючим,конструктивним елементом, що відрізняє художню поезію і прозу від прозинаукової. Науковий виклад відтворює не образи, але логічні судження,поставлені в причинно-наслідковий взаємозв'язок. Інакше кажучи, науковий іхудожній стилі різні за своїм установкам на експресивне іемоційний якості.

Науковий і художній стилі мови демонструють полярність НЕтільки такої стильової риси, як образність - відсутність образності, алетакож і полярність типу: суб'єктивна оцінними - об'єктивнанейтральність; динамічність - статичність; яскраво вираженаіндивідуальність - відсутність індивідуальності.

І все ж, незважаючи на глибокі функціональні відмінності художньогоі наукового мислення, художнього і наукового стилів мови, між нимиіснує багато спільного.

Як наукове, так і художня творчість володіють (хоча і в різнійступеня) елементами фантазії: «служачи вченим, фантазія створила молекули,атоми, ефір і по деяким збереженим у пластах землі залишками кісток івідбитків листя створила допотопних тварин і первісні папоротевілісу ... Гіпотеза вченого є плід не тільки логічних міркувань івисновків, а й фантазія. Сила поета є та сама фантазія ».

Художнє і наукове мислення як два способи пізнаннядійсності мають єдину, однорідну спрямованість; вони знаходяться ворганічному взаємозв'язку, межі між ними не абсолютні, «... ми знаходимоміж наукою та мистецтвом різниця тільки в тих методах, якими воникористуються. Метод науки - аналіз, метод мистецтва - синтез. Наука шляхомпорівнянь, зіставлень, співвідношень намагається розкласти явища світу на їхскладові елементи. Мистецтво шляхом аналогій прагне зв'язати елементисвіту до деяких цілі ».

Зв'язок між наукою та мистецтвом визначається в першу чергу тим, щоі наука, і мистецтво відображають поза нами існуючий реальний, об'єктивнийсвіт, проводять дослідження навколишнього світу, збагачують людину знаннямина різних етапах еволюції людського суспільства.

У результаті рис подібності, що виявляються між науковим іхудожнім мисленням, ми знаходимо, що елементи художнього стилюглибоко проникають у мовну тканину наукових робіт і назад: неважковиявити строгу науковість викладу в низці художніх творів.
Протиставлення почуття і думки в науковому і поетичній творчості носитьштучний характер.
Розділ 2: лексичними засобами вираження емоційних-суб'єктивної оцінки в

АНГЛІЙСЬКОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Прикметники

Як зазначалося вище, виникнення елементів експресивно-оцінногоплану в англійській науковій літературі пов'язане з проникненням в неїрозмовної і високо-книжкової лексики. Серед спостережуваних типів сполученнястилістично різнорідних елементів об'єднання книжкових і нейтральних слівзі словами, що належать розмовного шару лексики, займає одне зпровідних місць. Композиційне об'єднання різностильних засобів вираженняособливо виразно виступає в лексиці, для певних верств якоївзагалі характерні оцінні відтінки.

Емоційно-експресивна лексика являє собою той пластсловникового складу мови, який зв'язаний по значенню з людськимипочуттями і, як правило, виражає позитивне або негативнеставлення.

У зв'язку з різноманіттям виразних властивостей прикметника стильтого чи іншого твору в значній мірі залежить від характерувизначають слів, від манери використання їх автором. Специфічністьприкметника як слова, здатного виражати суб'єктивно-емоційнеставлення, робить вивчення цієї частини мови актуальною проблемою стилістики. а) Позитивна оцінка

Серед слів, що виражають в природничих роботах авторськуоціночну характеристику, чітко виділяється група прикметниківпозитивної емоційної оцінки, наприклад: marvelous, wonderful, great,striking, excellent, beautiful, magnificent, grand, unparalleled,admirable, astounding, brilliant, splendid, startling, exquisite, deliciousі т. д.

Оцінка, що передається такими прикметниками, заснована на тому, щоякість предмета виступає через призму індивідуально-емоційногосприйняття. Вносячи елемент чуттєвого й емоційного, автор як бизатверджує і закріплює опосередковане відображення якості предмета; віняк би нав'язує читачеві свою індивідуальність, свої сприйняття івідчуття. Прикметник в такому випадку стає засобом емоційноїоціночної характеристики.

Перераховані вище прикметники (marvelous, wonderful і т. д.) цетак звані якісні прикметники широкої семантики, якіутворили особливий шар слів, званий іноді афективної, інодіемоційною лексикою. Англійська наукова література широко використовуєякісні прикметники суб'єктивно-оцінного значення, що надає їйпомітну емоційну забарвленість, таку характерну для усного типумови. Наприклад:

"By the admirable cultivation under glass ... it (Phylloxera) is keptwithin narrow limits ..."

"The bees then, with admirable prevision, forbear to risk all thefuture of their community on one hope of a queen ".

" Since Professor Young made those admirable observations in America,the Italian observers have been observing metallic prominences every day ".

б) Негативна оцінка

У досліджуваної літературі авторська негативна кваліфікаціяпредметів і явищ матеріального світу передається наступнимиприкметниками суб'єктивної оцінки: wretched, abhorrent, monstrous,frightful, miserable, awful, formidable, terrible, deadly, flagrant, foul,horrible. Наприклад:

"The expedition left Buenos Ayres on August 17, 1965, and took uptheir quarters at Chivilcoy, 100 miles to the west of it; here finalpreparations were made for the formidable journey across the Pampas ".

" Joseph Meister was doomed to a certain and horrible death ".

" On landing, it was soon ascertained that matters were in desperateplight at Buenos Ayres. The frightful epidemic of yellow fever was stillraging ".

" To the morphologist guided by a knowledge of embryology andcomparative anatomy, it appears monstrous to include the diameter of aforamen as part of the base of the skull, formed of a series of bones whichagree in their relations and partly in their development with the centre ofthe vertebrae ".

Негативно-оцінна характеристика предмета дослідження може бутивиражена не тільки прикметниками із самостійним емоційнимзначенням, про які говорилося вище, але також і емоційно-пофарбованимиприкметниками:

"The larvae are brown, sluggish, ugly creatures, with six legs".

"So offensive was the odor emitted by the unwelcome intruder (thewounded bird) that we could with difficulty bring ourselves to approach anddislodge it ".

" Danainae, Helconinoe, Acoerinoe have an acrid taste resulting from anoffensive liquid which they exude from the body ".

Емоційне значення якісного прикметника використовується ідля негативної суб'єктивно-оціночної характеристики, що даєтьсяавтором праці іншого вченого і дослідника. Подібна характеристиказустрічається найчастіше у роботах критичного і полемічногохарактеру.

2. Іменники

Характер іменників, що вносять свій внесок у створення загальноїпідвищеній емоційній і експресивної тональності англійської науковоїпрози, суттєво відрізняється від розглянутих вище прикметників. Якщоприкметники належать в основному розмовного шару лексики,іменники - це «представники» книжкової лексики. Можна вказати, вЗокрема, на такі слова: gracefulness 'витонченість', admiration
'захоплення', triumph 'тріумф', ardor 'завзяття', 'запал', generosity
'великодушність', absurdity 'абсурд', heresy 'єресь', the evil 'зло', flattery
'лестощі' і т. д. Відбір таких іменників зі сфери книжкової лексикиявляє собою стійку, обов'язкову норму для мови науковоговикладу, будучи, таким чином, однією з прикмет стилю англійської науковоїпрози.

Подібні іменники використовуються авторами наукових статей не дляцілеспрямованого створення експресивно-мистецького ефекту, абезпосередньо для передачі наукової інформації.

Іншими словами, книжкова експресивна, емоційно-забарвлена лексиказнаходить своє регулярне використання там, де мова йде про накопичення ісистематизації наукового матеріалу, про виділення і осмислення його найбільшістотних сторін, пояснення тих чи інших закономірностей, з'ясуваньнових шляхів наукового пізнання, тобто всього того, що становить основубудь-якої наукової роботи, чи то стаття, книга, монографія і т.д.

Вживання експресивних, емоційно-забарвлених іменників уанглійській літературі не являє собою приклад «екзотичного»використання слів, але є звичною формулою наукової комунікації.
Дана обставина виступає особливо помітно при аналізі тих функцій,яких використовуються розглянуті тут іменники.

Авторська оцінка, що передається емоційно-пофарбованимиіменниками, служить в науковій літературі для висловлення позитивногоабо негативного ставлення до різноманітних явищ і фактівдійсності, з якими вченому доводиться стикатися в процесісвоєї дослідницької роботи.

Позитивна оцінка регулярно використовується в наступних випадках:

1) для характеристики робіт вченого (або вчених): його концепції,теорії, гіпотези, експерименту, методу його роботи взагалі, широти йогознань у даній галузі наукової творчості. Тут вживаються такііменники, як beauty 'краса (експерименту)', gracefulness
'витонченість (викладу)', admiration 'захоплення (знаннями вченого)',triumph 'тріумф (методу, книги)', ardor 'жар, завзяття, запал (у проведеннінаукової роботи )'.

2) для оціночної характеристики видатних здібностей людини яквченого. У цьому випадку спостерігається використання іменника genius
'геній', причому така висока оцінка вживається як для характеристикивчених, які жили якийсь час назад, так і для оцінки талантуучених сучасності.

3) для оцінки особистих якостей людини як вченого і дослідника.
Тут використовуються такі іменники, як devotion 'відданість
(науці) ', enthusiasm' ентузіазм (у проведенні наукових досліджень) ',generosity 'великодушність, щедрість (по відношенню до молодих, які розпочинаютьвченим) ', wisdom' мудрість (у виборі ріалу для дослідження )':

4) для опису предмета (або процесу), що піддається дослідженню,причому тут можна виділити іменники, що характеризуютьданий об'єкт.

Об'єктом дослідження, яке піддається оціночної характеристики,може бути не тільки неживий предмет (specimens, illustrations,plates, eggs, roses і т.д.), але також людина і тварини. Для позитивноїоціночної характеристики їх якостей використовуються такі іменники, якsagacity 'мудрість', self-sacrifice 'самопожертву', perfectionдосконалість ':

"Without attributing any wonderful sagacity to Cuckow, it does seemlikely that the bird which once successfully deposited her eggs in a Reed-
Wren's or a Titlark's nest should again seek for another Reed-Wren's oranother Titlark's nest ".

" The connection of the flamingo with the classical story of thepelican's self-sacrifice is increased in interest ".

Таким чином, особливість наукової комунікації викликає до життяхарактерні функції, в яких використовуються оцінні іменники. Наприкладі іменників, наведених вище, видно, це ці функції зводятьсяв основному до позитивній оцінці робіт вченого і до позитивній оцінціпредмета, процесу, факту, що піддаються науковому дослідженню.

Використання оціночних іменниких має надзвичайно стандартний,повторюваний характер і тому може бути названо вузьким і обмеженим.
Така вузькоспеціалізована реалізація оціночної лексики, їїцілеспрямоване вживання в дуже невеликому числі функцій євизначальним фактором для стилю наукового викладу і відрізняє, зокрема,наукову літературу від художньої літератури, в якій використовуютьсянайбагатші можливості емоційно-забарвленої оцінної лексики.

Іменники, що передають негативну оцінну характеристику,використовуються:

1) Для критичного аналізу наукової теорії, школи, класифікації,поняття, методики проведення експерименту, формулювання і т.д. Так, книгаможе бути охарактеризована як пастка, пастка (snare) для того, хто їїзбирається прочитати; наукова теорія - як (chimera), єресь (heresy),містифікація (mystification), божевілля, безглуздя (extravagance);класифікація - як науковий абсурд (absurdity); виклад науковогоположення може бути названо пародією (travesty); ігнорування будь -або питання - ганьбою (disgrace); наукова праця - компіляцією (book-making)
- У негативному сенсі цього слова; стан знань з якого-небудьпитання - невіглаством (ignorance); наукова робота - порочної (infected withvice); переконання вченого - забобоном (prejudice).

Використання іменників для негативної критичної оцінки тихчи інших наукових робіт дотримується не тільки в статтях, книгах і т. д.,мають чітко виражений полемічний характер, але також і в науково -природних працях, які присвячені, наприклад, опису експерименту і вяких критична оцінка робіт інших вчених є далеко не основнийтемою дослідження;

2) Для негативної оцінки процесу, факту предмета, що піддаєтьсядослідженню. Ця функція не менш чітко виражена, хоча не настількирізноманітна за способами вираження, як попередня.

Так, вчинки тих чи інших тварин можуть бути охарактеризовані якобман (imposition); активність процесів, які спостерігаються серед комах, - якспустошливий, руйнівний процес (ravages); діяльністьмікроорганізмів - як зло (the evil), лихо, нещастя (disaster), бич,покарання (plague) і т.д.

3) для безпосереднього вираження тих почуттів, які викликають увченого обставини, супутні проведення експерименту; вчинкиінших людей по відношенню до об'єкта наукового дослідження і т. д. Тут мизнаходимо такі іменники, як scorn 'презирство', ill-will
'недоброзичливість', 'зла воля', ill-feeling 'неприязнь',
'ворожість':

При зіставленні іменників, що мають позитивну інегативну оцінну забарвленість, стає очевидним той факт, що їхфункції багато в чому схожі і зводяться в основному до оціночної характеристики:а) М. Грушевського (чи науковців); б) наукової теорії, концепції, гіпотези і т.д.; в) об'єкта, що піддається дослідженню. Таким чином, у мовінаукової прози найбагатші можливості експресивної емоційно-забарвленоїлексики обмежені, по суті, вузькими рамками тематичної спрямованостіпраць наукового характеру.