Антропогенний вплив на біосферу
Еволюція
взаємовідносин людини й природного середовища.
Вплив
діяльності людини на довкілля:
--
Демографічні проблеми і можливості біосфери;
--
Демографічні проблеми України;
--
Урбанізація та її негативні наслідки;
--
Основні джерела антропогенного забруднення довкілля;
--
Радіоактивне забруднення;
--
Шумове забруднення;
--
Основні методи визначення забруднень.
Соціоекологічні
проблеми літосфери
--
Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище;
--
Грунт - важливий компонент біосфери;
--
Вплив господарської діяльності на грунт;
--
Сучасний стан грунтів України та шляхи його поліпшення.
Міжнародний
досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного
середовища. Екологічне виховання населення
Механізм
управління процесом природокористування;
Екологічний
моніторинг;
Міжнародне
екологічне співробітництво
1. Еволюція взаємовідносин людини й природного
середовища.
Близько
5 млрд. років тому сформувалася Літосфера (вік найдавніших знайдених порід --
4,5 млрд. років). Первинний океан (гідросфера) виник, можливо, близько 4млрд ..
років тому, оскільки найдавніші осадові породи, утворення яких можливе в тій
час тільки у воді, мають вік 3,9 млрд.. років.
Найдавніші
рештки мікроорганізмів знайдено в гірських породах, датованих 3,2 млрд.. років
тому. З млрд. років тому температура повітря досягала 70oC, і за таких умов
могли існувати лише бактерії та ціанеї (синьо-зелені водорості).
Бурхливий
розвиток органічного світу на Землі, освоєння рослинами і тваринами континентів
відбулося лише 0,5-0,4 млрд.. років тому. Отже, географічна оболонка Землі
тривалий час була абіотічною (неживою) геосистеми, в якій відбувався
геологічний кругообіг речовин у вигляді взаємопов'язаних фізичних та хімічних
процесів.
Розвиток
земної рослинності зумовив збільшення вмісту кисню в атмосфері та поживних
речовин в грунтах, а також появу великих тварин. Активно змінювався склад
поверхні Землі, атмосфери, гідросфери, виникла біосфера. Величезне значення мав
біологічний обмін речовин, в який включився і геологічний, що суттєво його
трансформували.
З
розвитком органічного світу абіотічна Геосистема поступово перетворилася на
глобальну екосистему - біосферу, що складається з двох взаємодіючих підсистем --
неживої (абіотичної) і Живої (біотичної).
обмінні
речовин-енергетнчні процеси у цін новій системі були значно відозмінені. Для
утворення біосфери вирішальне значення мала поява на землі рослинності, яка
містить хлорофіл. Подальший процес еволюції живих організмів призвів до появи
людини - найвищого біологічного виду, який, розвиваючи, дедалі більше впливав
на природу.
З
появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та
енергетичний обмін у біосфері. На відміну від інших організмів людина - це
особливий біологічний вид, який впливає на природу не лише процесами обміну
речовин у живій природі, тобто біологічним обміном, а й трудовою діяльністю.
Вплив її пов'язаний не тільки з ростом народонаселення, а з Технічною оснащеністю
та вмінням організовувати працю.
Аналіз
результатів різноманітних наук, зокрема археології, антропології, історії,
географії, дозволив проф. Г.О. Бачинського (1993) стверджувати, що з впливом
людської діяльності глобальна екосистема почала поступово перетворюватися у
трікомпонентну глобальну екосистему, у функціонуванні якої все більшу роль
відігравало людське суспільство. В історії взаємодії людського суспільства і
природи він виділяє три стадії, які по суті е різними етапами розвитку на нашій
планеті глобальної соціоекосистеми, - незамкнену, частково замкнену, замкнену.
Перша
стадія взаємодії суспільства та природи, а в цей час існувала незамкнена
соціоекосістема - тривала близько 2-3 млн. років від появи на Землі перших
людей примітивного виду до виникнення близько 40 тис.. років тому сучасного
людського виду. Ця стадія відзначалася органічним входженням людей у природу.
Відбувалося накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. У
цей час для людського суспільства природне довкілля було практично необмеженим,
тому глобальна соціоекосістема виступала як функціонально незамкнена.
Друга
стадія взаємодії суспільства та природи тривала близько 40 тис.. років від
початку палеоліту і до кінця другої світової війни, тобто до середини XX століття.
На цій стадії інтенсивно розвивалося землеробство, скотарство, виникали
ремесла, розширювалося будівництво сіл, міст, фортець. Людство своєю діяльністю
почало завдавати природі відчутної шкоди, особливо після розвитку хімії та
одержання перших кислот, пороху, фарб, мідного купоросу. Чисельність населення
в XV-XVII ст. вже перевищувала 500 млн.. Цей період можна назвати періодом
активного використання людиною ресурсів, взаємодії з природою.
Глобальний
тиск на довкілля був загалом ще незначним і локальним.
До
втручання людини на кожній ділянці ландшафту існували динамічна рівновага і
певний баланс речовин і, як правило, виключалась можливість ерозії та
зберігалася родючість грунтів. Третя стадія взаємодії суспільства та природи
почалася в середині XX ст. після закінчення другої світової війни, яка
стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки. Це - період активного
розвитку локальних і регіональних екологічних криз, протистояння природи та
людського суспільства, хіжацької експлуатації всіх природних ресурсів.
Він
характеризується розвитком глобальної екологічної кризи, нарощуванням гонки
озброєнь всіма розвиненими країнами світу. Це - стадія широкої хімізації,
виробництва пластіків.
Людина
своєю діяльністю на планеті все більше впливає на природу, на жаль, переважно
негативно.
На
нашої території держави екологічна криза почала виявлятися ще з середини 80-х
років XX ст. Саме цей час умовно можна вважати початком безконтрольного періоду
експлуатації природи, а отже, і її забруднення Щорічно у природний обіг
вводилося близько 1,5 млрд.. тонн первинної сировини. Це майже ЗО тонн на
кожного громадянина України. У результаті цього обсяг накопичених відходів від
добувної, енергетичної, металургійної та деяких інших галузей промисловості
становить уже близько 15 млрд.. тонн. Набагато більше їх потрапило у воду та
повітря, які є первинною основою життя. Причина цього - відсутність
природоохоронних інституцій та застарілі технології. На додаток - в Україні
найбільша у світі розораність земель, безконтрольне використання великої
кількості пестицидів, дві третини яких мають чіткий мутагенний ефект. 1 це за
умов, коли близько 40% усіх сільськогосподарських угідь мають слабку здатність
до самоочищення, тобто сприяють накопичення отруйних речовин у життєво важливому
шарі орного грунту. Все це підсилюється аварійним станом каналізаційних систем,
що спричиняє викиди інфекційне небезпечних відходів, зниження загального
гігієнічного рівня.
Внаслідок
цього помітно погіршився стан здоров'я населення України, порушили природні
процеси.
Ще
на першому році нашої незалежності Верховна Рада проголосила Україну зоною
екологічного лиха. І це не безпідставно.
Усе
згадане змусило людей переосмислити ставлення до природи, почати глибоке
вивчення походження та розвитку складних взаємозв'язків і процесів у
навколишньому середовищі, шукати шляхів гармонізації взаємин людського
суспільства та природи.
2. Вплив діяльності людини на довкілля
Господарська
діяльність людини зумовила пошкодження і вічерпування природних ресурсів, що
призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років
природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті. Внаслідок
цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру
незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для
існування.
За
цих умов на планеті виникла нова система "суспільство - природа".
Наука, яка вивчає закономірності взаємодії суспільства з навколишнім природним
середовищем і розробляє наукові принципи гармонізації цієї взаємодії,
називається соціоекологією (Бачинський, 1993).
Саме
вона є теоретичною базою охорони природи і раціонального використання природних
ресурсів. Основним об'єктом вивчення цієї науки є соціоекосистеми, які
визначаються як територіальні, соціопріродні системи, динамічна рівновага в
яких забезпечується людським суспільством.
Демографічні проблеми і можливості біосфери
В
XX столітті навколишнє середовище нашої планети неухильно погіршується
внаслідок антропогенного впливу. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих
швидких глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і
обмеженості природних ресурсів та життєвого простору земної кулі.
Існує
багато свідчень локальних, регіональних та глобальних змін в біосфері. Одним з
найважливіших показників цих змін е зростання і соціалізація населення.
Протягом
останніх 150 років населення Землі зростає дуже швидкими темпами. Про це
свідчать факти, адже на початку нашого літочислення кількість населення Землі
сягала 230 млн. осіб. Тільки близько 1830 року вона досягла 1 млрд. осіб, у
1890 році вона становила 1,6 млрд. Однак у 1930 році на Землі було вже більше 2
млрд. осіб, а через 30 років (у 1960 р.) досягла З млрд.. і вже через 15 років
(1975) - 4 млрд. осіб.
Наприкінці
1999 року чисельність населення планети сягнула 6 млрд.чол., А у першій
половині XXI ст., за передбаченням футурологів, наблизиться до 11 млрд. осіб
(табл.1, рис.1).
Отже,
щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою
яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість,
катастрофічне зменшуються. Невпинно збільшується кількість бідних і знедолених
у світі, незважаючи на темпи розвитку економіки, відбувається катастрофічне
виснаження всіх природних ресурсів.
Табл.
1. Чисельність населення земної кулі і споживання зв'язаного азоту згідно з
приблизними підрахунками В.Н. Кудеярова (за В. А. Ковдя, 1975)
Роки
Населення, млн. осіб
Споживання білкового азоту
2000 р. до н.е.
30
0,15
0
230
1,15
1000
305
1,50
1650
550
2,75
1800
952
4,75
1850
1247
6,23
1900
1656
8,28
1950
2485
12,42
1960
2982
14,91
1965
3289
16,44
1970
3635
18,17
Прогноз
1980
4456
22,3
1990
5438
27,2
2000
6493
32,5
Примітка.
За річну норму споживання азоту на одну особу взято 5 кг (включаючи харчовий
білок та одяг).
Нині
суспільство неспроможне вирішувати не лише глобальні, але й регіональні
екологічні й соціальні проблеми.
Провідні
вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу
цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття природи й
біоугруповань у обсягах, які забезпечують стійкість довкілля. Ми маємо прагнути
до гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи. А це можливо
лише за умови зміни свідомості людства, вдосконалення соціоекологічного
мислення.
Демографічні проблеми України
Останнім
часом демографічна ситуація в Україні вкрай несприятлива, оскільки
соціально-економічний розвиток нашої держави у складі Російської імперії
поставив український народ перед реальною загрозою зменшення. Той факт, що з
1991 року серед населення України смертність перевищила народжуваність, а в
1993 році природний спад досяг вже 180 тис.. чоловік, говорить сам про себе.
Найвищий
рівень народжуваності в Україні спостерігався в 1925 - 1926 роках. Відтоді
почалося систематичне зниження народжуваності, характерне для повоєнного
періоду.
1750
1800 1850 1900 1950 2000 2050
1750
1800 1850 1900 1950 2000 2050 Роки
Рис.
1. Середньорічний приріст населення (а) та загальна чисельність населення
земної кулі (б).
В
1964 році жінки народжували в середньому двох дітей: Вже в 1989 р.. цей показник
становив 1,9 дитини (в містах - 1,8, а в селах - 2,3). Загалом рівень
народжуваності в Україні с незадовільним і не може забезпечувати навіть
простого відтворення. Якщо в 1980 р. загальний коефіцієнт народжуваності
становив 14,8 чол. на кожну тисячу населення, в 1989 р.. - 13,3, то вже в 1992
р. лише 11,4.
Це
найнижчий рівень народжуваності в Україні принаймні за останні два століття.
Крім
того, специфіка демографічних процесів (зменшення народжуваності, зростання
смертності, деформація статево-вікової структури населення та інше) призвела до
того, що знизилась загальна чисельність найбільш продуктивної групи населення.
І це не епізодічне явище, а, на жаль, сталий процес.
За
даними постійної комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини,
смертність в Україні постійно зростає (1988 рік - 600 044 чол., 1989
--
600 590 чол., 1992 - 697 100 чол.), А народжуваність знижується (1988 рік
--
744 364 чол., 1989 - 692 076,1992 - 596 785 чол.), Що є першою ознакою
вимирання (рис. 2.2).
Що
ж стосується окремо міста й села, то тут спостерігається різниця. Для
населення, що проживає у місті, від'ємний показник вперше зареєстровано у 1992
році, сільське населення цей критичний бар'єр подолали на 10 років раніше. З
цього приводу можна сказати, що сільські жителі першими відчули на собі
екологічну кризу, бо вони ближче до природи. На це наклали ще й соціально-економічні
умови, у першу чергу, незадовільний стан медичного обслуговування.
Особливо
треба наголосити на прямій залежності життя людей в Україні від стану
навколишнього середовища. Внаслідок постійного втручання людини в природу
відбувається порушення екологічної рівноваги і, як наслідок
--
посилення нервово-емоційного напруження при повній консервативності функцій
організму, що може бути причиною погіршення здоров'я населення Це викликає
необхідність розширення і поглиблення наукових досліджень факторів
навколишнього середовища.
Урбанізація та її негативні наслідки
У
наш час особливо зросло забруднення навколишнього середовища у великих містах,
зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація
людей в містах, з'являються і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси,
збільшується їхня кількість, розміри та проблеми.
Очікується,
що частка міського населення в Західній Європі в 2000 році складе 71%, в
Північній Америці - 87, в Латинській Америці - 80, в Австралії і Океанії - 80,
в Східній Азії - 40, в Південній Азії - 35, в Африці - 39%. У 1900 році у світі
налічувалось 10 міст-мільйонерів, в 1975 - 185, в 2000 році (за прогнозами) їх
число перевищить 400. У 1920 році два найбільших міста світу - Нью-Йорк і
Лондон мали відповідно 5620 тисяч і 4483 тисячі чоловік населення, два - Париж
і Чикаго - наближалися до трьох мільйонів (відповідно 2906 і 2702 тис..) і ще
чотири міста - двох мільйонів чоловік (Токіо - 2173, Берлін - 1903, Відень --
1841 і Філадельфія - 1824 тисячі чоловік). Вісім із десяти найбільших міст
світу були у США, Європі й Японії і тільки 2 - в Південній Америці та Китаї.
Через,
сорок років, в 1960 році, якісна картина розташування багатомільйонних міст на
карті світу істотно не змінилася, якщо брати до уваги десять найбільших міст:
вісім з них знову розташовані у США, Європі та Японії і два - в Південній
Америці та Китаї.
Рис.
2. Зміни чисельності населення в різних регіонах України в 1992 році (у розрахунку на 100 чол .):
1
- Закарпатська обл.; 2 - Рівненська обл.; З - Івано-Франківська обл.; 4 --
Волинська обл.;
5
- Чернівецька обл.; 6 - Львівська обл.; 7 - Херсонська обл.; 8-м. Київ; 9 --
Тернопільська обл.;
10
- Республіка Крим: 11 - Миколаївська обл.; 12 - Житомирська обл.; 13 - Одеська
обл.;
14
- У середньому по Україні; 15 - Хмельницька обл.; 16 - Запорізька обл.; 17
Дніпропетровська обл.;
18
- Київська обл.; 19 - Кіровоградська обл.; 20 - Вінницька обл.; 21 - Харківська
обл.; 22 - Луганська обл.; 23 - Черкаська обл.; 24 - Донецька обл.; 25 --
Полтавська обл.; 26 - Сумська обл.; 27 - Чернігівська обл.
Зате
кардинально змінилися у бік збільшення населення розміри міст, і на карті світу
з'явилися мегаполіси, що перевищують п'яти-, шести-і десятімільйонній рівень
чисельності мешканців.
очолюють
цей список Нью-Йорк (14 164 тис..), Лондон (10 772 тис..) і Токіо (10 686 тис..).
За ними йдуть три міста, що перевищують вісім мільйонів або наближаються до
цієї цифри: Рейн-Рур (8736 тис..), Шанхай (7432 тис..) і Париж (7420 тис..) і
чотири міста, що мають або перевищують рівень шести мільйонів - Буенос-Айрес
(6700 тис..), Лос-Анджелес (6530 тис..), Москва (6285 тис..) Та Чикаго (5977
тис. .).
Список
цих міст свідчить про якісно нову тенденцію в урбанізації світу - колосальне
зростання міст-мегаполісів у країнах, що розвиваються, які утворилися на місці
колишніх світових імперій: вісім найбільш заселених міст припадають саме на ці
країни, і тільки Токіо та Нью-Йорк продовжують залишатися в першій десятці
лідерів урбанізації.
В
Україні тільки столиця - Київ с багатомільйонним містом, населення якого
сягнуло трьох мільйонів, а отже, його можна вважати еквівалентом трьох
одномільйонніх міст. Сім міст вже перевищили або сягають одномільйонного
рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг.
Десять міст, в яких зараз від 0,5 до 0,3 мільйона мешканців (Маріуполь,
Миколаїв, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Херсон, Сімферополь,
Горлівка, Полтава) незабаром наблізяться до одномільйонного рівня, асімілювавші
навколишні менші містечка. Нарешті ще десять міст, які можуть дорости до
мільйона в першій половині XXI ст., - Чернігів, Чернівці, Суми,
Дніпродзержинськ, Житомир, Івано-Франківськ, Хмельницький, Черкаси, Рівне,
Луцьк) і які зараз налічують від 0,3 до 0,2 мільйона жителів. Отже, можна
сподіватися, що невдовзі половина населення України проживатиме в містах.
Переважна частина великих міст - це індустріальні комплекси, і головна їхня
проблема і нездоланна біда, на жаль, - продукування виробничих відходів,
сміття. Деградованих штучне міське середовище справляє комплексну шкідливу дію
на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту
сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим
ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.
Ступінь
поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах
чи селах. Така хвороба, як рак легень, у великих містах нині реєструється в два
- Три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють
бронхітамі, астмою, алергійнімі хворобами. Рівень інфекційних захворювань у
містах також удвічі вищий.
Мешканці
великих міст вже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Зокрема,
в Україні в більшості міст якість питної води не відповідає санітарним нормам.
Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними змінюється фізичний стан
порід.
Одночасно
з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації
ретельно вивчаються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Це
соціальне явище досліджують екологи, економісти, соціологи і представники
багатьох галузей науки, застосовуючи комплексний, системний аналіз.
Основні джерела антропогенного забруднення довкілля
З
появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі стали
відігравати взаємовідносини суспільства і природи. Особливо швидко посилюється
вплив суспільства на природу у зв'язку з розвитком машинного виробництва.
Завдяки
цьому масштаби впливу суспільства на природу поширюються так швидко, що людство
поступово перетворюється у потужну геологічну силу, яка впливає на природні
процеси. На всі кругообігі, що здійснюються у природі, людина прямо чи
опосередковано мас вплив. Під впливом антропогенних факторів відбуваються зміни
у природі.
Завойовуючі
природу, людство значною мірою підірвало природні умови власної
життєдіяльності.
Достатньо
навести деякі цифри і факти. Відомо, що за останні 100 років людство більше ніж
у тисячу разів збільшило чисельність енергетичних ресурсів; за останні 35 років
відбулося зростання більше ніж у 2 рази обсягів індустріальної і
сільськогосподарської продукції. Загальний обсяг товарів;! послуг у розвинутих
країнах через кожні 15 років зростає у 2 рази. Звідси відповідно збільшується і
кількість відходів господарської діяльності, які забруднюють атмосферу,
водойми, грунт.
Взявши
у природи 100 одиниць речовини, людство використовує 3-4, а 96 одиниць
потрапляє у відходи. У розрахунку на кожного мешканця індустріальне розвинутих
країн, щорічно добувається близько ЗО тонн природних ресурсів, з них лише
1-1,5% набирає форми продукту, що споживається, а решта потрапляє у відходи. .
Внаслідок
спалювання палива частка вуглекислого газу в атмосфері збільшилася за останні
30 років на 25-30%. За передбаченням футурологів, це може призвести на початку
XXI століття до підвищення середньої температури на 1,5-2 ° С і зростання площі
пустель.
Щорічно
світова промисловість скидає в річки понад 160 куб. м шкідливих стоків, щорічно
в грунти людством вноситься 500 млн. тонн мінеральних добрив і близько 4 млн.
тонн пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах та виноситься
поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях
накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри.
Пестициди
(включаючи гербіциди, інсектициди та фунгіциди) - хімічні речовини, що
використовуються для знищення бур'янів, грибків, бактерій, різноманітних комах
та тварин. Більшість пестицидів є синтетичними хімікатами, що мають токсичні
властивості. Головна їхня властивість і роль - знищувати різні форми життя. Всі
пестициди є небезпечними.
На
всіх стадіях виробництва, транспортування, зберігання та утилізації пестициди
забруднюють навколишнє середовище. Вони проникають у водойми, де накопичуються
у рибі та в інших водних організмах. Річки та дощі переносять пестициди в інші
регіони, де вони отруюють грунти, джерела питної води, моря, вбивають рослин і
тварин. Людина завершує цикл отруєння, страждаючи від своїх невиважених дій.
Зараз на Землі не залишилося куточка, не забрудненого пестицидами. Рівень
забруднення 65% сільськогосподарських угідь країн Західної Європи перевищив
допустимі норми.
Птахи,
ссавці, риби та корисні комахи гинуть під час застосування пестицидів на полях,
особливо при їх внесенні за допомогою авіації.
На
сьогодні в Україні накопичено 11 тис.. тонн застарілих пестицидів. Проблема
Їхньої утилізації не вирішена. Багато сховищ, де вони зберігаються, знаходяться
в незадовільному стані.
У
світі близько 25 млн. сільськогосподарських робітників щороку отруюються
пестицидами. Безпосередній вплив їх на людину полягає в ураженні та зміні
функцій печінки, захворюваннях центральної нервової, серцево-судинної та
дихальної систем. Пестициди негативно впливають на репродуктивну функцію
людини.
Дуже
уразливі до дії пестицидів діти. Спожіваючі продукти із залишками пестицидів та
забруднену питну воду, дитячий організм реагує структурними змінами систем та
окремих органів. Накопичення пестицидів в організмі призводить до появи
різноманітних захворювань, включаючи онкологічні.
Ефект
спільної дії пестицидів та радіонуклідів наукою вивчений недостатньо. Для умов
України, територія якої сильно забруднена внаслідок Чорнобильської катастрофи,
цей фактор має особливе значення. Отруйні речовини потрапляють у навколишнє
середовище. У різних областях України виявлено значне забруднення пестицидами
грунтів. Навіть після припинення їх застосування проблема не вирішується. Ці
отрути можуть зберігатися в навколишньому середовищі десятки років, продовжуючи
свою згубну дію на всі ланки екосистеми.
Вся
планета нині страждає від антропогенного тиску, він виявляється через
забруднення навколишнього природного середовища, виснаження природних ресурсів
і деградацію екосистем, грунтів, хижацьке винищення лісів.
До
основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що
викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що
застосовуються в сільському господарстві, забруднень усіх видів транспорту,
належать також транспортні та виробничі шуми, іонізуюче випромінювання,
вібрації, світлові та теплові впливи, які детальніше будуть розглянуті далі. '
Радіоактивне забруднення
Вплив
радіоактивного випромінювання на організм людини особливо небезпечний. За
результатами експериментів на тваринах та вивчення наслідків опромінення людей
під час атомних вибухів у Хіросімі та Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі, було
доведено, що гостра біологічна дія радіації проявляється у вигляді променевої
хвороби і здатна призвести до смерті, до локальних уражень шкіри, кришталика
ока, кісткового мозку. Нині захист організму людини та живої складової біосфери
від радіоактивного опромінення в зв'язку зі зростаючим радіоактивним
забрудненням планети став однією з найактуальніших проблем екологічної науки.
Всі
види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникали та розвивалися під
постійним впливом природного радіоактивного фону й пристосувалися до нього. Але
штучно створені радіоактивні речовини, ядерні реактори, устаткування
сконцентрували незнані раніше в природі обсяги іонізуючого випромінювання, до
чого природа виявилася непристосованих.
Зв'язки
між життям, здоров'ям людей, станом флори та фауни й сучасним рівнем
радіаційного забруднення всієї планети та окремих її регіонів дуже складні.
Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні
аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час випробувань ядерної зброї, аварій
на АЕС та радіоактивних виробництвах, а також радіонукліди, що виділяються з
радіоактивних відходів, поховання на суші й на морі, з відпрацьованих атомних
реакторів і устаткування. Радіоактивні опади залежно від розміру часток і
висоти їх винесення в атмосферу мають різний час осідання та радіус поширення.
Під
час аварій атомних реакторів, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів
радіаційний бруд поширюється на десятки й сотні кілометрів, внаслідок вибухів
ядерних бомб - по всій планеті.
За
силою та глибиною впливу на організм іонізуюче випромінювання вважається
найсильнішим. Різні організми мають неоднаково стійкість до дії радіоактивного
опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість. Кінцевий
результат опромінення (крім віддалених наслідків) залежить не стільки від
повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона
накопичена, а також від характеру її розподілу. Це пов'язано з тим, що в живих
організмах у відповідь на опромінення, як і на інші подразники середовища,
включаються захисні механізми системи адаптації чи компенсації, які мають
забезпечити стабільність внутрішнього середовища організму і відновити
зруйновані функції. Результат залежить від співвідношення кількості ушкоджений
тканин і захисно-відновної здатності організму.
Важко
переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, що стала для України
фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров'ю нації.
Радіоактивні
продукти - гамма-випромінювачі - створили високий радіаційний фон і сприяли
зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи
дихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіонуклідом був
радіоактивний йод, що нагромаджується у щітовідній залозі, а потім здійснює
кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці й частково виводиться через
нирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно в м'язах, проникає в клітини
і рівномірно опромінює організм. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він
переходити в амеріцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі
захворювання.
Сьогодні
необхідно на всіх рівнях і в усіх напрямках проводити активну роботу проти
нарощування ядерної зброї, її випробування, виступати за її повне знищення. Для
цього необхідні міжнародні угоди, закони, домовленості та постійний
найсуворіший контроль за їхнім виконанням. Активну участь у цій справі має
брати громадськість, молодь, студентство.
Шумове забруднення
Шум
- Одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під
шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які
заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали,
відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітряних мас,
тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний,
коливних, перерівчастій, імпульсний. Загалом шум - це хаотичне нагромадження
звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового
комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров'я людей,
знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту),
ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна
адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження
шумового забруднення довкілля - важливий і обов'язковий захід.
Відповідний
звуковий ландшафт існував на Землі завжди, і людина завжди використовувала
властивості середовища як провідника, носія звуків. Життя людини в абсолютній
тиші неможливе.
Одиницею
вимірювання шуму е Бел - відношення діючого значення звукового тиску до
мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На практиці
використовується десята частина цієї фізичної одиниці - децибел (дБ).
Рівень
шуму навколишнього природного середовища складає 30-60 дБА. До цього природного
фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких
нерідко перевищує 100 дБА.
Джерелами
шумів є всі види транспорту, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти,
телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи,
(табл. 2.2).
Здавна
відомий благодійний вплив на організм людини шумів природного середовища (шум
листя, дощу, річки та ін.). Статистика свідчить, що люди, які працюють у лісі,
поблизу річки, на морі, рідше, ніж мешканці міст, хворіють нервовими і
серцево-судинними хворобами. Доведено, що шелест листя, спів птахів, дзюрчання
струмка, звуки дощу оздоровче впливають на нервову систему. Під впливом
звукових хвиль водоспаду посилюється робота м'язів.
Позитивний
вплив гармонійної спокійної музики був відомий з давніх-давен. Це й поширені в
усьому світі колисанки - тихі, ніжні монотонні наспіви, і зцілювання нервових
хвороб заспокійливим дзюркотінням струмкової води, лагідним шумом морських
хвиль або пташиним співом. Давно відома також негативна дія звуку. Одним з
середньовічних покарань було жорстоке вбивство жертви звуками від ударів
могутнього дзвона, коли приречений помирає у страшних муках від нестерпного
болю у вухах.
Табл.
2. Інтенсивність шуму різних джерел, дБА
Джерело шуму
Рівень шуму,
дБА
Зимовий ліс за тихої погоди
0
Шепіт
20
Сільська місцевість
30
Читальня
40
МАШБЮРО
65
Салон автомобіля
70
Відбійний молоток
90
Важкий самоскид
100
Оркестр поп-музики
110
Блискавка
130
Реактивний літак на віддалі 25
м
140
Старт космічної ракети
150
Сто
років тому рівень шуму на центральних магістралях великих міст не перевищував
60 дБА. Нині у великих містах с райони, де він перевищує 70 дБА (санітарна
норма для нічного часу - 40 дБА). 60-80% міського шуму. Генерує автотранспорт.
На
пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість
енергії, перенапружується нервова система, виникають втома, нервовий і
психічний розлади.
Особливо
важко переносяться раптові різкі Високочастотні звуки. При рівні шуму понад 80
дБА послаблюється слух, виникають нервово-психічні захворювання, виразка
шлунку, гіпертонія, підвищується Агресівність. Дуже сильний шум (понад 110 дБА)
призводить до так званого шумового сп'яніння, а потім - до руйнування тканин
тіла, перш за все - слухового апарату. Жінки більш чутливі до дії сильного
шуму, і у них за умов звукового дискомфорту виникають ознаки неврастенії.
Шум
шкідливий не лише для людини. Встановлено, що рослини під впливом шуму
повільніше ростуть, у них спостерігається надмірне (навіть повне, що призводить
до загибелі) виділення вологи через листя, можливі порушення клітин. Гинуть
листя і квіти рослин, що розміщені біля гучномовця.
Аналогічно
діє шум на тварин. Від шуму реактивного літака гинуть личинки бджіл, самі вони
втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах дає тріщини шкаралупа
яєць. Від шуму знижуються надої, приріст у вазі свиней, несучість курей. Хворобливо
переносять шум риби, особливо у період нересту.
За
сучасних умов боротьба з шумом є технічно складною, комплексною, дорогою.
Важливо знижувати шум у джерелі його виникнення, створювати безшумні або
малошумні машини і технологічні процеси, транспортне і промислове устаткування,
починаючи ще зі стадії проектування.
При
цьому розраховується очікувана величина шуму, розробляються заходи щодо
зниження шуму до допустимого рівня.
Гігієністі
вважають верхньою межею шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБА, для квартир і
навчальних приміщень - 40 дБА, стадіонів і вокзалів - 60 дБА.
Розрізняють
два види нормування виробничого шуму: санітарно-гігієнічне і технічне. Перше
регулює рівень шуму з огляду його дії на організм людини. Норматив
житлово-побутового шуму - 40 дБА вдень, ЗР дБА - вночі. Технічне нормування
стандартізує існуючі або очікувані шумові характеристики устаткування об'єкта.
Друге повинне забезпечити вимоги першого. Вухо людини звукові хвилі частотою
нижче 16 Гц сприймає не як звук, а як вібрацію. Вібрації - це тремтіння або
струси всього тіла чи окремих його частин під час різних робіт
(бетоноукладання, пневмоелектроподрібнення порід чи шляхового покриття, роботи
в шахтах з відбійним молотком, розпилювання матеріалів тощо). Тривалі вібрації
завдають великої шкоди здоров'ю - від сильної втоми й не дуже значних змін
багатьох функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої
діяльності, нервової системи, деформації м'язів і клітин, порушення чутливості
шкіри, кровообігу тощо.
Встановлено
гранично допустимі величини вібрації. Вони визначені із розрахунку, що,
систематично діючи протягом 8-годинного робочого дня, вібрація не викликає у
робітника захворювань або відхилень у стані здоров'я протягом усього періоду
його виробничої діяльності.
Соціальний
характер проблеми забруднення середовища шумом і визначає те, що боротьба з ним
- Завдання не тільки технічне, а й суспільне. У проблемі взаємодії людського
суспільства і природи важливе місце посідає свідома й активна боротьба з
шумових забрудненням довкілля.
Електромагнітне забруднення
Інтенсивний
розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища
електромагнітними випро
