Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв.

Творча робота

2001.

План.

Короткі біографічні відомості із життя Г. Сковороди.

Лірична збірка "Сад божественних пісень".

Байки Г. Сковороди.

Притчі - Оповіді алегорично-навчального характеру.

Значення творчості Г. Сковороди.

Григорій Савич Сковорода - оригінальний мислитель і письменник, виразник ідей гуманізму та селянського просвітництва.

Народився 3 грудня 1722 року в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, у сім'ї малоземельного козака. У 1734 - 1753 роках з переривів навчався в Києво-Могілянсткій академії.

У 1750 році викладав поетику в Переяславській гімназії, деякий час працював і домашнім учителем у поміщика С. Томари у с. Коврай. Тут написав свої перші вірші.

Останні 25 років життя провів у мандрах по Слобожанській Україні. Саме в цей час були написані його філософські твори (трактати, діалоги, притчі). Художня спадщина Сковороди складається з віршів зібраних у книзі "Сад божественних пісень" і збірки байок "Басня харківська ".

Помер 9 листопада 1794р. в с. Іванівні на Харківщині.

Сад божественних пісень.

Ліричний герой збірки-весь в пошуках правди, добра, щастя. Він як і автор великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи перед читачем свою благородну, чутливу душу, ліричний герой виливає журбу, тривогу, роздуми. Його мучать нудьга проклята і докучлива печаль. У багатьох творах автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами. Красу природи автор висвітлює в віршах "В город не піду багатий - у полях я буду жити "та багатьох інших.

Серед поезій збірки трапляються панегірики ( "Іде, хоче нас лишити", "На день народження Василя Томари "), але від панегірічніх віршів попередників Сковороди вони відрізняються чистотою і щирістю почуттів, простотою образів.

Сковорода на кожному кроці бачив закріпаченій люд і пристрасно жадав для нього волі - свої роздуми з приводу цього висловив у пісні "De liberate" ( "Про свободу"). У ній оспівує волю як найбільше багатство. Золото, порівняне з волею - ніщо - болото. Найбільша турбота ліричного героя про те, щоб не позбутися волі. Тому автор і славить Богдана Хмельницького, називає його героєм, батьком вольності. У своїх творах поет-любомудра відбив надію народу по майбутні часи, коли земля стане "царством любові .. без ворожнечі і чвар ".

Байки.

Григорій Сковорода - не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. Сковорода надавав байці жанрової самостійності він створив понад 30 прозових байок. Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ - таке завдання і призначення байки, на думку Сковороди. Тому його байки гостро сатиричні, наприклад "Олениця і кабан".

розумову обмеженість вісміяно в байці "жайворонки". Молодий жайворонок сприйняв за орла черепаху, коли та з великим шумом і грюкотом впала на камінь. З приводу такої нерозсудлівості старий жайворонок зауважує "Не той орел, що літа, а той, що легко сідає".

Чванство й самодурство панства засуджено в байці "Голова і тулуб"; в якій бундючній тулуб у розкішній франтовій одежі величається перед головою - невибагливий, здатною обійтися малим, та кмітливою. Простота і розум протиставлені пихатості й глухості.

Байка "Чиж і Щиглик" навчає скромності і волелюбності. Чиж, який потрапив у неволю, бо спокусила його солодкий харч і гарна клітка, тепер зрозумів, що краще вже "Сухар з водою, ніж цукор із бідою".

Ідею "Сродної" праці розвив Сковорода в байці "Бджола і Шершень" разом з тим байка є протиставленням трудящих і нероб.

Шершні - Паразити "що живуть крадіжкою чужою". Бджола - це мудра людина "що у своєму сродну ділі працює ". Шершні - це ті люди, що дивляться на науку, як на засіб власного збагачення, які не хочуть бути корисними людству.

Головне джерело байок Сковороди - українська народна казка. Особливість байок Сковороди: мораль, яку він називає силою, буває в кілька разів більшою, ніж основна частина байки.

Притчі.

Г. Сковорода є також автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру. Притча за жанром споріднення є байкою, бо вона так само як байка має сюжет, діалог, мораль. У притчах Сковорода висловлював свої філософські, естетичні і педагогічні погляди. Наприклад, у притчі "Вдячний Еродій" йдеться про велику роль природних нахилів людини у справі виховання і навчання.

Притча "Вбогий Жайворонок" навчає судити про людину не за обличчям, а за розумом і серцем. Вістря твору спрямоване проти зажерлівості панів, їхнього паразитичного існування. Жити треба чесно, стережись: "споживати чуже добро", - радить Сковорода. - Що не поклав - то не руш. Письменник закликає до гуманності: "Хай болить тебе горе ближнього ".

прозираючи думкою в майбутнє, Сковорода замислювався, якою буде людина прийдешнього суспільства. Йому мріялось, що людина буде в майбутньому досконалою - розумною, доброю, порядною, справедливою, тоді виникало запитання: як же досягти такої досконалості?

Поширення знань насамперед. У філософських листах і працях Сковорода утверджував культ розуму. Також його твори допомагають нам збагнути шляхи їх досягнення, без якого наше життя не має жодного сенсу. Одним з свідчень глибини творів Сковороди є їх афорістічність. Не одна крилата фраза пішла мандрувати по світу з його писань:

ні про що не турбуватись - значить не жити, а бути мертвим;

любов виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю;

НЕ все те отрута, що неприємне на смак;

з усіх втрат - втрата часу - найгірша;

один - У багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого (в Харкові) на Україні університету. У своїх творах, які наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі і щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу, проголосив людину та її волю - найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідею гуманізму, вніс в нашу літературу нові теми й образи. Його сатира підготувала грунт для появи політичної сатири Шевченка. Сковорода - перший з українських письменників по-новому поставився до народної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох процесів суспільного життя.

"Спадщина Сковороди - справедливо зауважив літературознавець Іван піль щук, - є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив у собі невгасимого жагу волелюбства, яка вселилася в поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є добрим надбанням української національної і світової культури ".

Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і філософ - писав: "Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу ". Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжді житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудра, наша гордість і слава - Григорій Сковорода.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.ukrlib.com.ua/