Казка як жанр

Жанр казки дуже близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідали За змістом і формою казки не однотипні. Вони умовно поділяються на три групи: 1. Казки про тварин, в яких центральними дійовими особами виступають звірі або птах і «Рукавичка» (1,23), «Лисичка й Журавель »(2,78),« лисиця та Вовк »(2,110),« Колосок »(1,181),« Біда кавчіть (3,169); 2) Чарівні (фантастично-пригодницькі та героїчні) в яких провідними героями виступають могутні воїни-віз велітелі чи Інші особи, що втілюють у собі найвищі позитивні якості людини: «Кирило Кожум'яка» (3,330), «Снігуронька» (2,105); 3) Соціально-побутові та побутові. В них типовими позитивними героями виступають прості люди наділені кращими позитивними рисами: «Ленінська правда» (2,55), «Зароблений карбованець» (3,143).

Кожна група таких казок має свої художні особливості які вказують на специфіку їх читання.

Читанки для початкових класів вміщують казки як народного, так і літературного походження. Всі вони мають велику силу впливу на розум, волю й почуття дітей.

Специфіка читання казки зумовлюється з одного боку тими ж вимогами, що й оповідання: це -- глибокий аналіз змісту, розкриття ідейного спрямування. З другого - глибоким осмисленням творчої манери розповіді, характеризує яка даний жанр та його емоційність.

Казка, на відміну від оповідання, твір більш динамічний і мальовничий. Вона має своєрідні цікаві зачин: «Живі собі на світі бідняк» (1,72), «Жили собі дід та баба »(2,110),« Колись, давно-давно, в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка »(1,126),« Колись був у Києві якийсь князь »(3,139),« В одного злого хазяїна був віл »(2,85) тощо, В окремих - передує приказка:« Усяке в світі буває, про всяке й казка розповідає »(2, 105).

Такі зачин мають вироблену давню традицію, і вола не випадкова. Казка здавна є важливим дидактичним матеріалом в народній педагогіці. Казка розширює кругозір людини, сприяє розвиткові уяви й уявлення, змушує мислити, аналізувати, зіставляти й абстрагуватись; дає певні життєві павічкі. Тому мета таких зачінів -Заінтрігуваті слухачів, викликати в них Інтерес до слухання-Завдання читця -- знайти для цього відповідні інтонації.

Зміст казок оптимістичний. Виражається вів в основ-через позитивних героїв, які борються з негативними завжди перемагають. Тому загальний тон читання казки має бути життєрадісний.

Події в казках розгортаються динамічно. Причому дія починається з перших рядків: «Вовк забрався в кошару і украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її та й питає ... (2,83). Кожна картина в казці змінюється іншою і в кожній з них змальований випадок чи подія, що безпосередньо характеризує дійових осіб, розкриває якусь Трону їх характеру, ті чи інші їх моральні якості. Це змушує читця після кожної картини чи епізоду робити тривалі паузи, щоб дати можливість слухачам осмислити й пережити зміст прочитаного.

Дійові особи казок, як уже повідомлялось, в переважній більшості поділяються на позитивних і негативних, ї протилежність між ними розкривається через безпосередню діалогічну мову, через їх дії, вчинки, обставини, яких вони живуть і діють, через ставлення до них народу І автора (якщо казка літературного походження). В цілому такі компоненти твору створюють його динаміку, виражають ідейне спрямування І манеру читання тексту. Тому кожний вчинок, дія героя, кожне слово - все, що вказує а особливість його характеру, повинно відбиватися у відповідній інтонації, її відтінках, різних тональних, динамічних і темпоральних змінах. Так, наприклад, малюючи Карину зустрічі Кирила Кожум'яки зі змієм, особливу вагу приділяємо їх мові, з настороженістю й прихованою лукавістю у голосі передаємо слова змія; «- А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися? », а відповідь Кожум'яки гордовито з роздратуванням.« Де вже миритися? битися з тобою, з іродом прокляття (З, 141). Правильне) ігт, і з _г ^ ^ пйлїівостей дійових осіб казки

-- Не втручалася в мою справу, -. каже вівця. ^ - Я зараз такі роалютуваласн, що одним ударом його на землю повалив. (2, § 3)

А у тоні яовн вола, що покидав хазяїна (казка «Друхі-| ні звірі» (2,85),-розчарувалня:

-- Запрошення я хазяїна,. "Піду світ за очі ... Гірше ве буде.

Діалог у.казці може подаватися у формі ритмічної про-зи або пісеньки. Цей ефектний художній прийом виконуй важливу естетичну роль у загальному змісті твору: не тіл "]" ки потішає слухача, а й розкриває певний намір героя чі його душевний стан. У кззці «Кривенька качечка» каченя] табунець, "пролітаючн над подвір'ям діда і баби, побачіі свою подружку й заспівав:

Він де наша Іва, .-- - Він де наша діва, 'на завірюхами дгаорці-, на тесаного стовпіії. Кужілочка шумить, Веретенце дзвенить. Скіньмо по пір'ячку, нехай летить з нами!

А дівчина їм відповідає:.

Не полечу з вами:.. як була я в лужку, віломіла ніжку, -. '; • -: а.ві полинули,: мене покинули!

Зміст пісень за загальним контекстом вимагає інтонін. та їх відтінків, які б у оісні каченят передавали радіс-оповідання й запрошення, а в лісні дівчини - відмов почуттям кривди й осуду. Очевидно, й темп у пісні качїч буде дещо пришвидшення, підсилений, а а тіісні дівчини сповільнений, послаблень.

Для багатьох казок властиве багаторазове повторений одних і тих же композиційних і мовностілістічніх кома нентів. Це теж важливий художній засіб посилення ел цінності казки, характеристики дійових осіб, їх дій, вчя ків, обставини, в яких вони жувуть І діють, розкриття Іде ного спрямування: «Рукавичка» (1,23), «Колосок» (1 - '° «Дружні зв'ірів (2,85),« Лисичка і журавель »(2,78). У ка. Ці «Рукавичка», наприклад, "пітальна фраза« А хто в Ц рукавічці? » повторюється шість разів і кожний раз ІнШґ дійовою особою: жабка, зайчиком, лисичкою, вовчик, ведмедем. Причому й відповідь на це зайітання будовалі в такій же послідовності наростання. р - А хто, хто в цій рукавічці?

-- Мишка-шкряботушка, жабка-скрєкотушка, зайчик-побігай-лісвчка-сестрнчка, вовчик-братнк та кабан-іклан. А.. Ти хто?

Таких випадках компоненти, які повторюються, требаваті щоразу з іншим інтонаційним відтінком, малюючи ': ових осіб І даючи їм характеристики. У цьому прикладі та ж інтонаційна структура запитання, повторюва-шістьма дійовими особами, повинна зіграти розрізняль-роль, а відповіді - Конкретизуючи. Казковій розповіді властиве широке використання стій-: х і влучних епітетів: «спить ледар солодкімсіюм» (3,144), вовк пішов собі по лісі-битий та голодний »(2,112); отнставлень, порівнянь:« От і почали вони битися - аж лля гуде »(3,141);« аж пірхає, аж захлинається проклятий »(3,141); тавтологічніх повторів: «зроду-віку не чула»: 23), «І рушили вони в путь-дорогу »(і, 72),« Сяк-так по-ілісь »(3,141); стійких виразів:« Тільки того півника іачілі »(1,107),« Такна ледачий, що й розповісти не мож-> (1,72); «Біжить-біжнть, раптом чує ...» (2,22) та ін.; При-док-характеристик (мнщка-нжряботушка, жабка-скре-.ушка, зайчик-побігайчік, лнсічка-сестричка, Старак-. Іковік) тощо. Все це надає казці мальовнічості, чарів *.- [ості, прінадності. Читець повинен добре осмісліті_суть ких художніх особливостей і підібрати відповідні за-|!) би виразності. Важливе для змісту треба виділити: чи-'ти повільніше, але інтенсивніше, мелодічніше, робити, ред ним психологічні паузи, щоб зосередити на ньому ^ агу слухачів. Виклад у казці послідовний, конкретний, " 'Ізумілйй, бо розрахований на умілість оповідача. Тому Іемі моменти опису (пейзажу зокрема, характерних чи-окремих дій персонажів, -- динамічності, актівнос-і пасивності тощо) Іноді треба домалюваті інтонацією. Розглянемо. Хоч би такий приклад:

Не на те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурнем вродився той дурнем і загине. Тікай-но ти, а то я голо-о дна! - Гукнула сова та як засвітить очима ... (З, 172)

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.ukrlib.com.ua/