Інтеграл,
діфури, матриці h2>
Інтегральне
числення p>
Невизначений
інтеграл p>
1. Поняття первісної p>
Означення: Функція F (x) називається первісною для ф-ії
f (x) на проміжку І, якщо на цьому проміжку F `(x) = f (x) або dF (x) = f (x) dx. p>
Із означення виходить, що первісна F (x) --
диференційована, а значить Неперервна функція на проміжку І, і її вигляд
суттєво залежить від проміжку, на якому вона розглядається. p>
Теорема про
множину первісних p>
Якщо F (x) - первісна
для функції f (х) на проміжку І, то: p>
F (x) + С - також первісна для f (x) на проміжку І; p>
будь-яка первісна Ф (х) для f (x) може біти представлена у
вигляді Ф (х) = F (x) + С на проміжку І. (Тут С = const називається довільною сталою). P>
2. Невизначений інтеграл. Задача інтегрування p>
Означення: Операція знаходження первісних для ф-ії f (x)
називається інтегруванням. p>
Завдання
інтегрування функції на проміжку полягає в тому, щоб знайти всі первісні функції на цьому проміжку. Для
розв'язання задачі інтегрування функції достатньо знайти одну будь-яку первісну
на розглядуваному проміжку, наприклад F (x), тоді (за теоремою про множину
первісних) F (x) + С - загальний вигляд всієї множини первісних на цьому проміжку. p>
Означення: Ф-ія
F (x) + С, зо являє собою загальний вигляд всієї множини первісних для ф-ії f (x) на проміжку І і позначається p>
p>
де f (x) --
підінтегральна ф-ія; f (x) dx - підінтегральній вираз; dx - диференціал змінної
інтегрування. p>
Теорема Коші.
Для існування невизначеного інтеграла для ф-ії f (x) на певному проміжку
достатньо, щоб f (x) була неперервною на цьому проміжку. p>
Неінтегровні
інтеграли - які неможливо записати через основні елементарні ф-ії. p>
3. Властивості
невизначеного інтеграла p>
Властивості, що
випливають із означення невізн. інт: p>
І. похідна від
невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральній ф-ії: p>
p>
ІІ. Диференціал
від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральному виразу. p>
ІІІ. p>
Властивості, що
відображають основні правила інтегрування: p>
IV. Сталий
множник, що не дорівнює нулю, можна виносити з-під знака інтеграла. p>
V. Невізн.
інтеграл від суми функцій дорівнює сумі невизначених інтегралів від цих
функцій, якщо вони існують. p>
4. Інтегрування
розкладом p>
Базується на
5-й властивості невизначеного інтеграла. Мета - розкласти підінтегральну ф-ію
на такі доданкі, які простіше інтегрувати. p>
5. Інтегрування
частинами p>
Теорема: Якщо
функції u (x) та v (x) мають неперервні похідні, то: p>
На практиці
ф-ії u (x) та v (x) рекомендується вибирати за таким правилом: при інтегруванні
частинами підінтегральній вираз f (x) dx розбивають на два множник типу udv,
тобто f (x) dx = udv; при цьому ф-ія u (x) вибирається такою, щоб при
діференціюванні вона спрощувало, а за dv приймають залишок підінтегрального
виразу, який мітить dx, інтеграл від якого відомий, або може бути просто
знайдений. p>
Деякі типи інтегралів
і їх заміни: p>
v (x): p >
p>
де Р (х) --
многочлен, Q (x) - Алгебраїчна ф-ія. p>
6. Метод
підстановкі p>
Мета --
перетворити інтеграл до такого вигляду, який простіше інтегрувати. p>
Теорема. Якщо
f (x) - Неперервна, а x = j (t) має неперервно похідну, то: p>
p>
Наслідок. p>
p>
7. Метод
безпосереднього інтегрування p>
У цьому методі
використо. формула p>
p>
варіанту заміни
змінної, але саму змінну не записують (роблять усно) При цьому використовують
операцію внесення ф-ії під знак діференціала. p>
Через це, якщо:
, то: p>
p>
Під знак
діференціала можна вносити будь-який сталий доданок - значення диференціалу від
цього не зміниться. p>
8. Інтегрування
раціональних ф-ій p>
Означення:
Відношення двох многочленів називається раціональним дробом. P>
Означення:
Раціональний дріб правильний, якщо степінь многочлена в чисельник менший
степеня многочлена в знаменнику, тобто n