92. Облік операцій по поточному рахунку в іноземній валюті.

Облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку "Поточні рахунки в іноземній валюті", аналітичний облік операціцй на якому організується по кожному з відкритих у банках рахунків для збереження коштів в іноземній валюті, а також на окремих субрахунки "Каса", "Розрахунки з підзвітними особами". Записи на рахунках "Поточні рахунки в іноземній валюті", субрахунки "Каса", "Розрахунки з підзвітними особами" проводяться на підставі виписок з банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті. На кожному рахунку в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної валюти за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом та визначено в український валюті. Залишки грошових коштів підприємства на валютному рахунку відображаються в національній валюті в сумах, визначених за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції в іноземній валют, а при складанні звітності на останнє число звітного періоду. Одночасно операції в іноземній валюті відображаються у валюті розрахунків і платежів.

93. Облік операцій з продажу (обміну) готівкової іноземної валюти.

95. Облік касових операцій.

Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок "Каса", записи здійснюють на основі перевірених відрівніх аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або кілька днів). На цьому рухунку не можна робити жодних бух. проведення, якщо вони не відображають касових операцій. Усі бух. проведення мають точно відповідати записам касової книги. Це неодмінна умова для забехзпечення готівки. На рухунку "Каса" у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредеті - їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі. За дебетом рахунок "Каса" кореспондує з рахунками "Розрахунки в банках", "Дохлді", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки з різними дебіторами "тощо. Записи на кредиті рахунка "Каса" здійснюють в кореспонденції з дебетом рахунків "Розрахунки з оплати праці", "Розрахунки з підзвітними особами "," Розрахунки у банку "," Загальновиробничі витрати "," Адміністративні витрати "," Витрати на збут "тощо.

96. Облік розрахунків з підзвітними особами.

підзвітними особами вважаються працівники підпріємсяіва, які одержали гроші у підзвіт для проведення операціно-господарьскіх витрат, а також на службові відрядження. Аналітичний облік - будується за кожною фізичною особою окремо. Гроші підзвітним особам видаються з каси. Грошові чеки для одержання підзвітних сум безпосередньо з поточного рахунка в банку.після повернення з відрядження або виконання доручення підзвітна особа має право протягом трьох днів подати авансовий звіт про використання виданих йому сум. Для обліку підзвітних сум застосовується рахунок "Розрахунки з підзвітними особами". На дебеті цього рахунка групуються суми, що видаються у підзвіт, і відображають заборгованість осіб: д-т рахунок "Розрахунки з підзвітними особами" к-т "Каса". На кредиті рахунка обліковують суми виконаних витрат, наприклад, д-т "Адміністративні витрати" к-т "Розрахунки з підзвітними особами".

97. Форми та облік безготівкових розрахунків.

Об'єкт обліку - вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банку. Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для суб'єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються поточні, валютні та інші рахунки. Поточний рахунок відкриває кожне самостійне підприємство, котре має самостійний баланс. Операції на рахунках виконують за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком. Готівку для зарахування на поточний рахунок приймає представник рахунка, спираючись на документ - "Оголошення на внесок грошей готівкою "(форма № 1). Готівка видається за грпошовім чеком. Для оформлення одержання грошей банк згідно із заявою власника рахунка видає чекову книжку. На поточних рахунках виконують безготівкові розрахунки щодо основної діяльності. Найчастіше застосовують розрахункові документи: платіжні вимоги, платіжні доручення і розрахункові чеки. Джерелами надходження коштів до банку на рахунок є кошти покупців за реалізовану їм продукцію, за послуги, кредити банку тощо. Основними напрямками видачі грошей з рахунку є платежі постачальникам, кредити, що погашаються банку, внескі до бюджету, погашення заборгованості тощо. Підприємствам окрім поточного рахунку відкравають позікові спеціальні рахунки, через які проходить основний потік розрахункових операцій цих підприємств. Аналітичний облік наявності та руху грошових коштів на рахунках у банку здійснюється за виписки банку з виділенням кожного рахунку в окрему облікову одиницю. Виписка є основною для записів до реєсрів бух. обліку опреацій на поточному рахунку. Операції, що проводяться на поточному рахунку обліковуются на рахукнку "Поточний рахунок". Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за поточним рахунком, а тому має містити дату, номер документа, короткий зміст оперрацій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.

98. Облік розрахунків за допомогою векселів.

Вексель - боргове зобов'язання, тобто зобов'язання платника заплатити певну суму в певний строк конкретному постачальнику за поставлені товари, послуги, роботи. Для відображення операцій з векселями слугують рахунки № 62, 51 (видані), рахунки 16, 34 (по отриманим). І. По отриманим векселям. 1. При отриманні векселя від постачальника за поставлену продукцію ... д-т 34 к-т 36,377, 70 - на суму реалізованої продукції; д-т 34 к-т 69 - на суму%, яку отримає продавець за. 2. При отриманні суми по векселю д-т 30, 31 к-т 34 - на всю суму (сума реалізації + сума %); Д-т 69 к-т 73 - на суму%. ІІ. По векселям виданим. 1. При видачі векселя за роботу ... д-т 63, 685 к-т 62 - На суму поставленої продукції, тобто на їх продажну вартість. 2. Начісленні% по видачі векселя д-т 23, 952 к-т 62. 3. Погашення заборгованості по векселю д-т 62 к-т 30,31 - на суму продукції + сума%. Банк, який авансує клієнту кошти при обліку векселів, отримує з нього плату, обліковий% - дисконт. У цьому випадку банк залишає частину%. Оперативний контроль по оплаті отримано і отримання векселів рекомендується вести за допомогою картотеки впорядкованої по рядках. Вексель крім цінного паперу є ще й формою безготівкового розрахунку.

99. Облік короткострокових кредитів банку.

Короткострокові позики банку - це позики на строк до одного року. Підприємства користуються короткостроковими кредитами з такою метою: під запаси товарно-матеріальних цінностей; сезонні витрати виробництва; заготівля сільскогосподарської сировини; розрахункові операції; інші кредити (купівля лімітованіх чекових книжок; виставлення акредитивів тощо). Для обліку одержання на поточний рахунок короткострокових позик здійснюють записи в дебеті рахунка "Короткострокові позики". Якщо банк сплатив рахунки постачальників, тобто здійснив операцію без поточного рахунку, то видача цих позик відображається записом в дебеті рахунка "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" та в кредиті рахунка "короткочасні позики". Погашення цих позик виконується з використанням дебету рахунка "Короткострокові позики" та кредиту рахунка "Поточний рахунок".

100. Облік довгострокових кредитів банку.

Довгостокове кредитування здійснюється банками на строк від чотирьох і більше років. Об'єктами кредитування є витрати на впровадження нової техніки та удосконалення технологій виробництва, на розширення виробництва, на освоєння випуску нових видів продукції тощо. Отримання цих позик відображають бух. записами в дебеті рахунка "Поточний рахунок" та в кредеті рахунка "Довгострокові позики". Погашення кредиту відображається бух. записами в дебеті рахунка "Довгострокові позики" та кредеті рахунка "Поточний рахунок". Аналітичний облік кредітіів за видами, цільовим призначенням і строком повернення.

101. Значення фінансової звітності, її класифікація.

Бух. фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки панів-фін. діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Мета фінансової звітності полягає в наданні користувачам прийняття рішень про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Головні вімогі, котрі висуваються до фінансової звітності - це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівняність звітних показників з минулими. За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев'ятімісячну та річну. Фінансова звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю за виконанням договірних зобов'язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє. Крім того звітність подається до: у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є; контраагентам (покупцям, постачальникам), установам банку; органам статистики для Статистична обробка тощо. Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звітів. Бух. фінансовий звіт за формами № 1, № 2 та № 3 характеризує зміни фінансового стану підприємства порівняно з початком звітного періоду, а "Звіт про фінансові реезультаті" відбиває результати фін-господ. діяльності за період з початку звітного року.

102. Принципи підготовки, розкриття інформації у фінансовій звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: автономності підприємства за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і пасивів підприємства, виходячі з припущення, що його діяльність триватиме. Періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фін. звітності. історичної собівартості, що визначає пріорітет оцінки активів, виходячі з витрат на їх виробництво та придбання. Нарахування та відповідності доходів та витрат, за яким визначення фін. результату звітного періоду слід зіставіті доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Повного висвітлення, за яким фін. звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики обачності, за яким методи оцінки, що застосовується в бух. обліку, повинні запобігати заниження оцінки зобов'язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства. Превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Єдиного грошового вімірніка, який передбачає вимірювання та узагальгення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

103. Характеристика форми фінансової звітності "Баланс".

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фін. стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи та пасиви підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати пасиву. Форма балансу визначена Положенням (стандартом). Для невеликих - малих підприємств передбачається коротше форма балансу. Активи підприємства відображені в балансі як вартість його майна і боргових прав, які контролює підприємство на звітну дату. Пасиви - це зобов'язання підприємства за позиками та кредиторською заборгованістю, погашення яких спричинить зменьшення вартості майна та визначає розмір власного капіталу. Перевищення вартості активів над обов'язками становить вартість засновників підприємства, яку відображаають у пасіві звітного балансу в розділі Власний капітал. Для порівняння даних заповнюють по двох графах: на початок і кінець звітного періоду. Дані у графу "На початок" заповнюють з бух. балансу минулого звітного періоду, "на кінець" - з Головної кніуі, звідки залишки по кожному рахунку переносять до балансу. Баланс складають на бланку, де передбачене групування усіх статей активу і пасиву по розділах. У першому розділі активу балансу відображують вартість основних засобів, нематеріальних активів, капітальних вкладень та авансів підрядчікам, довгострокових фін. вкладень, довгострокову дебіторську заборгованість та довгострокові фінансові інвестиції тощо, які характерізують необоротні активи. У другому розділі активу балансу зосередженні відомості про вартість матеріальних оборотних коштів, щоперебувають у розпорядженні підприємства, включаючи виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і товари. У цьому розділі балансу розміщують данні про суми витрат обігу на залишок товарів, а також дані про наявність коштів у касі і на банківських рахунках; про витрати на придбання короткострокового цінного паперу та інших фін. вкладень, про заборгованість дебіторів за товари і послуги й інші операції. У третьому розділі балансу вказують суми витрат майбутніх періодів. У першому розділі пасиву балансу відображають інформацію про власний капітал підприємства. Тут розміщують дані про розмір статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, неоплаченого та вилученого капіталу, нерозподіленого прибутку та резервного капіталу. У другому розділі пасиву балансу міститься інформація про забезпечення наступних витрат та платежів персоналу, різним організаціям та підприємствам, а також цільове фінансування. У третьому та четвертому розділах відображують зобов'яфзання за двома ознаками: короткострокові та довгострокові. У четвертому розділі пасиву відображують данні про кредиторську заборгованість короткострокового характеру. У п'ятому розділі балансу відображають суму доходів майбутніх періодів.

104. Характеристика форм фінансової звітності "Звіт про фінансові результати".

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про дохлді, витрати, прибутки і збікі від діяльності підприємства за звітний період. Звіт складається з трьох розділів: У розділі І звіту визначається прбуток (збитки) за звітний період. У розділі ІІ звіту наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші опрераційні витрати), яких зазанали підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду. У розділі ІІІ звіту заповнюють акціонерні товариства, прості та потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій. Коли оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображуються у Звіті в момент вибуття активу аба збільшення зобов'язання, які призводять до зменьшення власного капіталу підприємства. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітний періодів, то витрати відображаються у Звіті на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Витрати слід негайно відображати у Звіті, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті відображається у момент надходення активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу. Витрати і доходи, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті з метою визначення чистого прибутку аба збитку звітного періоду.

105. Характеристика форм фінансової звітності "Звіт про рух грошових коштів".

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженноїінформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У Звіті наводяться дані про рух грошових коштів протягом зватного періоду в результаті оперраційної, інвестиційної фін. діяльності.внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту НЕ включаються.підпріємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної діяльності, інвестиційної та фінансової діяльності. Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні оперрації, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до Звіту. Структура звіту складається з одної таблиці, в якій рух грошових коштів подається за трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою.

106. Характеристика форм фінансової звітності "Звіт про власний капітал".

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підпріємствва повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

107. Розкриття інформації в примітках до звітів .
Пояснювальна записка (примітки) до бух. фін. звіту підприємства характеризує його діяльність у зватному році, пояснює основні фактори, які впливали на господарські і фінансові результати роботи, висвітлює фінансове і майнове становище, перспективи подальшої діяльності. Конкретний зміст пояснювальної записки (приміток) визначають національні стандарти. Так, наприклад, розкриття інформації про рух грошових коштів у примітках може складатись з інформації про: склад грошових коштів, негрошові опрерації інвестиційної і фін. діяльності, наявністьзначного сальдо грошових коштів. У випадку придбання аба продажу майнових комплексів протягом звітного періоду розкривається інформація про: загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу, суму нрошовіх коштів у складі активів майнових комплексів тощо

84. П оняття та структура власного капіталу. Складові власного капіталу.

Власний капітал - це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається з таких компонентів:

- статутного пайового (реєстрованого) капіталу

- різних видів нереєстрованого капіталу

- додаткового сплаченого

- додаткового не сплачених

- резервного

- страхового

- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років

- неоплаченого

- вилученого

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишки у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник - власний капітал - один з найістотнішіх і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

забезпеченість коштами для функціонування підприємства

кредитоспроможність підприємства

його платоспроможність. Власний капітал = Активи - забов ` язання

Власний капітал утворюється 2-ма шляхами:

- шляхом внесків засновників підприємства - грошей чи іншими активами,

- накопичення суми доходу, що залишився на підприємстві.

За рівнем відпов. власний капіт. поділяється на:

- статутний капітал

- додатковий капітал:

- додатково вкладений капітал

резервний капітал

нерозподілений прибуток .

85. Облік формування статутного капіталу.

Згідно законодавству розмір статутного капіталу не менше 150 мін. Зх.

Статутний капітал - це сума грошових вкладів, що їх власник надає в певне господарське володіння підприємству, яке воно створює або вартість відповідного майна.

Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів засновника або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами. Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на рахунку "Статутний капітал".

Рахунок "Статутний капітал" призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі.

Облік формування статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю

Члени такого товариства несуть обмежану відповідальність за діяльність товариства.

На суму зареєстрованого в державному реєстрі статутного капіталу будуть зроблені записи на підставі статуту та установчих документів.

Кредит рахунок "Статутний капітал" (в аналітичному обліку кожному засновникові відкривається рахунок на суму належного внеску)

Дебет рахунок "Неоплачений капітал" (в аналітичному обліку кожному засновникові відкривається рахунок на суму належного до внеску боргу).

86. Облік змін статутного капіталу.

Згідно з чинним законодавством підприємство (колективне, акціонерне товариство тощо) може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу дозволене лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій, встановлених внесків. Основні шляхи збільшення статутного капіталу можуть бути такі:

- додаткові вкладення засновників

- випуск та реалізація у встановленому чинним законодавством порядку нових акцій

- обмін облігацій на акції підприємства (товариства)

- збільшення номінальної вартості випущених акцій.

Водночас розмір статутного капіталу може бути також і зменшення, Основні шляхи зменшення статутного капіталу можуть бути такі:

- вилучення власного капіталу

- зменшення номінальної вартості акцій

- анулювання акцій, що викуплені товариством в акціонерів.

Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру. Особливості обліку змін статутного капіталу акціонерного товариства

У бух. обліку це може відбитися лише після державної регестрації нового розміру статутного капіталу. На збільшення статутного капіталу робиться проведення: кредит "Статутний капітал", дабет "Неоплачений капітал" або "Нерозподілений прибуток".

Зміна статутного капіталу АТ шляхом збільшення номінальної вартості акцій відображається за дебетом рахунка "Неоплачений капітал "та кредитом" Статутний капітал ", при зменшенні номінальної вартості акцій - за дебетом рахунка" Статутний капітал "і кредитом рахунка" Розрахунки з учасниками ". Щоб збільшити суму статутного капіталу, АТ може переоцінити наявні основні засоби за ринковими цінами.

87. Облік неоплаченого капіталу.

Неоплачений капітал - це сума зобов `язань засновників за внесками до статутного капіталу. У момент реєстрації статутного капіталу зареєстрована сума відображається записом:

Дебет рахунку: "Неоплачений капітал"

Кредит рахунку "Статутний капітал"

Усі наступні внески засновників до статутного капіталу відображаються записом за кредитом рахунка "Неоплачений капітал" та дебетом різних рахунків, у залежності від форми та запису внесків (чи викупу акцій - в акціонерів товариств).

Рахунок 46 (Неоплачений капітал) - активний, контрарній, та регулює (зменшує) суму статутного капіталу на розмір неоплачених акцій.

За дебетом 46 - відображається заборгованість засновників, а за кредитом зменшення цієї заборгованості при розрахунках за підписання акцій.

При розрахунку засновників - активами в рахунок підпис. акцій в бух. обліку відображається записи, які показують зменшення заборгованості власніківі надходження активів підприємства.

1) Дт 30, 31 Кт 46

2) на суму внесених необоротних активів

Дт 10,11,12 (за справед. вартістю) Кт 46

3) при внесенні засновників запасами в рахунок підпис. акцій

Дт 20, 22, 26 Кт 46

4) при внесенні цінними паперами в рахунок підписання засоб.

Дт 14 (довгострок. фін. інвест) Кт 46

5) в рахунок підписання акцій можуть вносити недобудованими об `єктами

Дт 151 (капітал. будівництво) Кт 46

88. Облік вилученого капіталу.

Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії (або її часток), які викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.

Процес вилучення акцій власної емісії відображається у бух. обліку записом:

Дебет рахунка "Вилучені акції"

Кредит рахунка "Каса" (або рахунок у банку)

Вилучені акції можуть бути продані або анульовані:

Дебет рахунка "Собівартість проданих акцій"

Кредит рахунка "Вилучені акції"

При анулюванні вилучених акцій попередньо потрібно перереєструваті статутний капітал, а потім зробити запис:

Дебет рахунка "Статутний капітал"

Кредит рахунка "Вилучений капітал"

На суму номінальної вартості акцій.

Якщо в момент продажу є різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, то така різниця буде відображена або на дебеті рахунка "Нерозподілений прибуток", або на кредиті рахунка "Додатковий вкладений капітал ".

89. Облік додаткового капіталу.

Додатковий капітал - нереєстрованій.

Може бути вкладений - це сума емісійного доходу, на яку вартість проданих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Наприклад: номінал акції 100грн., акція продана за 108 грн.

Дт рахунок "Гроші в касі" 108 Кт рахунок "Невкладеній капітал" 100 + "Додатковий капітал" 8

Додатковий капітал може бути і невкладеній. Це сума вартості дооцінки необоротних активів або вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних та юридичних осіб, та різні види додаткового капіталу.

90. Облік резервного капіталу.

Резервний капітал - це такий вид власного капіталу, який не зареєстрований. Цей капітал не може утворюватися за рахунок результатів діяльності.

Основні джерела резервного капіталу такі:

- додатковий капітал

- нерозподілений прибуток.

Основні операції з резервного фонду:

1) рішення засновників: направлено до резервного капіталу частину нерозподіленого прибутку

Дт нерозподілений прибуток Кт резервний капітал

2) рішенням зборів акціонерів частина резервного капіталу направлена на покриття збитків минулого року

Дт резервний капітал Кт непокриті збитки

91. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

Нерозподілений прибуток, або непокритий збиток, є складовою власного капіталу і формується за рахунок прибутку, який не був розподілений (тобто спожитий).

Для обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збітку0 планом рахунків призначений рахунок такої самої назви; шифр його - № 43.

Нерозподілений прибуток може перебувати у двох формах:

Власне нерозподілений прибуток

створення спеціальних фондів (преміювання, надання допомоги, розвитку соціальної сфери тощо).

Облік нерозподіленого прибутку

Зміст опеацій:

1) Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів залишена нерозподіленою сума прибутку за 199_ рік

Дт (фінансові результати) Кт (нерозподілений прибуток) НП

2) Нарахована премія за окремі досягнення апарату товариства за 11 кв.

Дт НП (непокритий збиток) Кт розрахунки з працюючими

3) Проведені відповідні відрахування по нарахованій премії

Дт НП (НЗ) Кт розрахунки по страхуванню

4) Видана із каси одноразова допомога працівникові

Дт НП (НЗ) Кт Рахунок "каса"

5) Передано сума нерозподіленого прибутку іншому підприємству в порядку підтримки

Дт НП (НЗ) Кт рахунок у банку

6) У разі ліквідації підприємства залишок нерозподіленого прибутку приєднано до статутного капіталу

Дт НП (НЗ) Кт статутний капітал

№ 29 Облікові реєстри їх значення в бухгалтерському обліку.

Господарські операції, оформлені відповідними документами, з метою отримання узагальненої інформації про наявність і зміни майна підприємства та його джерел, господарські процеси і фінансові результати діяльності підлягають угрупованні та відображенню в певному порядку в облікових регістрах.

Облікові регістри є носіями інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені для реєстрації, групування та узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними документами.

Записи господарських операцій в регістрах називаються обліковою реєстрацією. Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного керівництва, економічного аналізу, а також складання звітності. Тому своєчасне і правильне відображення господарських операцій в облікових регістрах - одна з обов'язкових умов якості й оперативності обліку.

За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на книги, картки, окремі листи.

Основною перевагою ведення обліку у книгах є надійність зберігання облікових записів. Книги використовують на тих ділянках, де потрібен посилений контроль за збереженням облікових записів. Проте книги мають суттєві недоліки, що обмежують їх застосування в обліку. Облік у книгах більш громіздкий, ніж в інших регістрах, що утруднює розподіл праці облікових працівників і автоматизовану обробку облікової інформації.

Більш зручними для обліку є картки або окремі листи.

Перевага карток і вільних листків полягає в можливості будь-якої угруповання для отримання необхідної інформації, використовувати при автоматизації обліку на ЕОМ, що забезпечує підвищення продуктивності праці облікових працівників і оперативність обліку.

За характером записів облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні і комбіновані.

У хронологічні облікові регістри господарські операції записують в календарній послідовності їх здійснення та оформлення. Хронологічний облік забезпечує контроль за збереженням документів, що надходять до бухгалтерії, повнотою і правильністю облікових записів. (Реєстраційний журнал операцій)

Систематичні облікові регістри призначені для групування (систематизації) однорідних за економічним змістом господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. (наприклад, Головна книга, картки з об'єктного обліку основних засобів, сортового обліку матеріалів та ін.)

У комбінованих облікових регістрах хронологічні і систематичні записи ведуть одночасно. Прикладом комбінованого регістру синтетичного обліку є книга Журнал-головна, яка об'єднує Реєстраційний журнал (хронологічний облік) і Головну книгу (систематичний облік); журнали-ордери і допоміжні відомості до них, які використовуються при журнально-ордерною формою бухгалтерського обліку.

За обсягом змісту записів облікові регістри поділяються на регістри синтетичного, аналітичного обліку та комбіновані.

Регістри синтетичного обліку призначені для відображення економічно однорідних господарських операцій на синтетичних рахунках у грошовому вимірнику, з зазначенням дати, номера і суми бухгалтерського запису, як правило, без пояснювальної тексту. За характеру записів регістри синтетичного обліку можуть бути хронологічними (Реєстраційний журнал), систематичними (Головна книга) і комбінованими (книга Журнал-головна, журнали-ордери).

Регістри аналітичного обліку призначені для відображення господарських операцій на аналітичних рахунках, деталізірующіх зміст показників відповідного синтетичного рахунка. Записи у ці регістри роблять більш детально, дають пояснювальний текст, що розкриває зміст операції, вказують натуральні і трудові вимірники по враховується операціях. Регістри аналітичного обліку можуть бути хронологічними (наприклад, Касова книга) і систематичними (картки).

Комбіновані облікові регістри призначені для одночасного здійснення синтетичного й аналітичного обліку. Комбіновані регістри забезпечують можливість відображати відповідні об'єкти в аналітичному обліку й одночасно одержувати узагальнені синтетичні показники.

№ 30 Поняття про форми бухгалтерського обліку.

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку, його технічної оснащеності.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлюють послідовність і способи облікових записів.

Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд і будова облікових регістрів, взаємозв'язок регістрів синтетичного й аналітичного обліку, послідовність і техніка облікової реєстрації.

Форми бухгалтерського обліку постійно удосконалюються. Це зумовлено загальним розвитком економіки країни, ускладненням господарських зв'язків, зростанням обсягу інформації, удосконаленням самого обліку, а також впровадженням високопродуктивної обчислювальної техніки.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях, є: меморіально-ордерна, Журнал-головна, журнально-ордерна та автоматизована (комп'ютерна).

№ 32 Меморіальна - ордерна форма бухгалтерського обліку.

Меморіально-ордерна (контрольно-шахова) форма бухгалтерського обліку характеризується використанням книжок для ведення синтетичного обліку і карток - для аналітичного. Порядок облікової реєстрації при цій формі наступний. На підставі оформлених і оброблених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні ордери. У них робиться посилання на документ, що послужив підставою для записів (або коротко викладається зміст операції), його номер і дата складання, вказуються кореспондуючі рахунку та сума. Це сприяє упорядкуванню записів.

Меморіальні ордери складаються на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера. Меморіальні ордери реєструються в реєстраційному журналі (регістр хронологічного обліку). Нумерацію меморіальних ордерів щомісячно починають з першого номера. Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збереження меморіальних ордерів, а також для наступної перевірки повноти і правильності облікових записів на синтетичних рахунок