В даний час в філософської та наукової літерату-
ре існують альтернативні концепції виникнення
інтелекту. Також у цей час можна говорити про три
видах інтелектуальних можливостях так званих людино-машинних систем. В їх основі лежать одні й ті ж
процеси - інформаційні. Інтелект, маючи в своїй основі інформаційний субстрат, має здатність регулювати, визначати розвиток суб'єктивно-об'єктивних відносин. Зростання формалізованих об'єктів інтелекту завдяки інформатизації різних сфер людської діяльності дозволяє інтенсифікувати розвиток науки і практичного освоєння дійсності, створює передумови для більш оптимального цілеспрямованого розвитку суспільства, його взаємовідносин з природним середовищем. Реалізовувати ці передумови однак можливо лише при поєднанні, взаємне додаток формалiзуються, і принципово формалізації складових інтелекту, цілісному розвитку всіх його сторін.
Одним із засобів керування розвитком інтелекту і підвищення його організованості на сучасному етапі є інформатизація суспільства, що грунтується насамперед на розвитку інформаційної технології. Інформаційна технологія формує передній край науково-технічного прогресу, створює інформаційний фундамент розвитку науки і всіх інших технологій. Головними, визначальними стимулами розвитку інформаційної технології, є соціально-економічні потреби суспільства. Відомо, що економічні відносини накладають свій відбиток на процес розвитку техніки і технології, або даючи йому простір, або стримуючи його в певних межах.
У свою чергу, соціальний вплив техніки і технології на суспільство йде насамперед через продуктивність праці, через спеціалізацію засобів праці і, нарешті, шляхом виконання технічними засобами трудових функцій людини. Опредметнення трудових, технологічних функцій людини поступово призвело до елімінізаціі суб'єктивного базису технічних пристроїв.
Так, до механізації та автоматизації технологічний процес був підпорядкований мірою суб'єктивних можливостей людини. У цьому плані не викликає сумнівів, що перехід до автоматизованого виробництва є рухом до вищої сфері об'єктивації технологічних функцій людини.
Можна припустити, що еволюція технології в про-
щем і в цілому продовжує природну еволюцію. Якщо освоєння кам'яних знарядь допомогло сформуватися людського інтелекту, металеві підвищили продуктивність фізичної праці (настільки, що окрема про-
слойка суспільства звільнилася для інтелектуальної діяльності), машини механізували фізична праця, то інформаційна технологія покликана звільнити людину від рутинної розумової праці, посилити його творчі можливості.
Техніка та технологія у своєму розвитку мають еволюційні і революційні стадії і періоди. Спочатку
зазвичай відбувається повільне поступове удосконалення технічних засобів і технології, накопичення цих удосконалень, що і є еволюцією. Ці накопичені удосконалення в певний період викликають докорінні якісні зміни, заміну застарілих технічних засобів і технологій новими, що використовують інші принципи. Останнє стає можливим завдяки проникненню в техніку нових наукових ідей і принципів з природознавства. Сутність технологічної революції полягає в технічному освоєнні наукових відкриттів, на їх основі технічних винаходів, що викликають переворот у засобах праці, види енергії і необхідність переходу до нових способів виробництва.
Відомо, що до XVIII століття техніка розвивалася в основному без наукової методології і винахідники продол-
жали шукати, алхіміки вірили в таємниче перетворення металів. Разом з тим починаючи з епохи Відродження все сильніше виявляються нові моменти в розвитку техніки, обумовлені потребами практики і відповідним посиленням процесу освоєння наукових знань.
Суттєве значення мало усвідомлення в цей період того факту, що можливості техніки можуть незмірно збільшитися при використанні наукових відкриттів. Філософське обгрунтування необхідності союзу між наукою і технікою було дано Ф. Беконом. ідея того, що техніка перестала розвиватися спонтанно, грунтуючись лише на інтуїції окремих винахідників, технічне освоєння природи в силу використання наукової методології отримав зовсім нових рис.
Вплив науки на техніку спочатку йшло по лінії по-
підвищення ефективності відомих технічних винаходів
- Водяного, вітряного, парового двигунів, вдосконалення способів передачі і т.д. надалі, в міру створення дослідних лабораторій безпосередньо на виробництві, посилився потік наукових ідей в техніку. Технічне освоєння природи до кінця XIX ст. стало органічно пов'язаних з успіхами природознавства.
Використання ідей і наукових відкриттів в процесі технічного освоєння природи представляє собою видатний феномен. Якщо людина ще міг емпірично, методом оперувати механічної та теплової і в якійсь мірі хімічної формами руху і винаходити на цій основі різні пристрої, то без науки було б принципово неможливо освоїти інші форми руху, використовувати електрику, ядерну енергію і т.д.
У ході розвитку природознавства виявляються властивості, відносини предметів реальності, що знаходяться поза безпосередньої взаємодії з суб'єктом. Виявлені характеристики об'єктів спочатку мають значення як наукове відкриття. Згодом, однак, результати цих відкриттів безпосередньо або опосередковано використовуються в техніці і технології. Хоч як це інколи здається дивним, абстрактні, ідеалізовані об'єкти і логікоматематіческіе кошт призводять до результатів, які так чи інакше вносять визначальний внесок в технічне освоєння природи. Досить нагадати, що теоретичні дослідження Фарадея, Максвелла, Герца призвели до виникнення електротехніки та радіотехніки, дослідження в області будови атома зумовили створення атомної техніки, своєю появою мікроелектроніка зобов'язана робіт з фізики твердого тіла і т.д.
Наукове пізнання дійсності, розширюючи віз-
можне шляху технічного розвитку, все більше стає його необхідною умовою і підставою. Техніка в значній мірі визначається характерною для науки цього часу, поширеними методами та підходами дослідження. У зв'язку з цим примітний такий факт. Технічні системи аж до наших днів розглядалися ізольовано, як замкнуті системи (без урахування наслідків їх впливу на зовнішнє середовище). Це дозволяло значно спростити їх проектування і зосередити увагу на головному - підвищення техніко-економічних показників. Таке розгляд технічної системи не вимагає розробки особливих методів, засобів обліку наслідків її впливу на природне середовище. Практичне усвідомлення давньої філософської концепції - - почалося в даній області переважно через виявлення негативних екологічних результатів технічної діяльності.
Вплив науки істотно відбилося і в організа-
ції технології виробництва. Практично до цих пір виробництво різних речей грунтується на виділенні з вихідної сировини елементів і синтезуванні (з'єднанні) їх певним способом. Невикористана частину сировини вважається непотрібною і викидається у навколишнє природне середовище. У вказаному плані різні виробництва можна розглядати як реалізацію технічними пристроями способів поділу вихідної сировини на і і синтезування відповідно до поставлених цілей. Цей провідний в сучасному виробництві технологічний спосіб має моменти подібності зі специфікою підходу до об'єкта в науковому пізнанні. Поява низки нових технологій відбулося в ХХ ст., Особливо з другої його половини: біотехнологія органічного синтезу штучних речовин з заданими властивостями, технологія штучних конструкційних матеріалів, мембранна технологія штучних кристалів і надчистого речовини, лазерна, ядерна, космічна технології і, нарешті, інформаційна технологія .
Перш ніж перейти до більш докладного розгляду інформаційної технології, наведемо визначення поняття, яке на наш погляд, є досить універсальним. . Тут керуються не тільки з метою перетворення складу, структури і форми речовини, але й для фіксації, обробки та отримання нової інформації.
Вся історія технічного прогресу від оволодіння ог-
ньому до відкриття ядерної енергії - це історія послідовного підпорядкування людині все більш могутніх сил природи. Завдання, які вирішуються протягом тисячоліть, можна звести до множення різними інструментами та машинами енергетичної потужності людства. У порівнянні з цим тотальним процесом ледве помітні спроби створення інструментів, що підсилюють природні можливості людини з обробки інформації, починаючи від камінців абака до машини Беббідж.
На ранніх етапах історії людства для синхрон-
зації виконуваних дій людині потрібні були кодовані сигнали спілкування. Це завдання людський мозок вирішив без будь-яких штучно створених інструментів: розвинулася людська мова. Мова виявилася і першим великим носієм людських знань. Знання накопичувалися у вигляді усних оповідань і в такій формі передавалися від покоління до покоління. Природні можливості людини з накопичення та передачі знань отримали першу технологічну підтримку зі створенням писемності. Започаткований процес вдосконалення носія інформації та інструментів для її реєстрації продовжується до цих пір: камінь, кістка, дерево, глина, папірус, шовк, папір, магнітні та оптичні носії, кремній ...
Можна погодитися з т їм, що писемність стала першим історичним етапом інформаційної технології. Другим етапом вважається виникнення друкарства. Стимулюється книгодрукування розвиток наук прискорювало темпи накопичення професійних знань. Знання, яка виражена через трудовий процес у верстати, машини, технології і т.п., ставали джерелом нових ідей і плідних наукових напрямів. Цикл: знання - наука - суспільне виробництво - знання замкнулося, і спіраль технологічної цивілізації почала розкручуватися з наростаючою швидкістю.
Таким чином, книгодрукування вперше створило інформаційні передумови прискореного зростання продуктивних сил. Але справжня інформаційна революція пов'язується перш за все з створенням електронновичіслітельних машин в кінці 40-х років, і з цього ж часу обчислюється ера розвитку інформаційної технології, матеріальне ядро якої утворює мікроелектроніка.
Мікроелектроніка формує елементну базу всіх сучасних засобів прийому, передачі та обробки інформації, систем управління та зв'язку.
Сама мікроелектроніка виникла спочатку
саме як технологія: в єдиному кристалічному пристрої виявилося можливим сформувати всі основні елементи електронних схем. Далі - всеосяжний процес мініатюризації: зменшення геометричних розмірів елементів, що забезпечувало і вдосконалення їх характеристик, і зростання їх числа в інтегральної схемою.
У ранній період розвитку нової технології (1960-і роки) принципи конструювання машин і приладів ще залишалися незмінними. У 70-х роках, коли технологія почала перетворюватися дійсно в мікротехнологію, стало можливим розміщувати великі функціональні блоки ЕОМ, включаючи її центральне ядро - процесор - в межах одного кристала. Виникло мікропроцесорне напрямок розвитку обчислювальної техніки. Мікропроцесор - це та машина і елемент. До початку 80-х років продуктивність персональних ЕОМ досягла сотень тисяч операцій в секунду, супер-ЕОМ - сотень мільйонів операцій у секунду, світовий парк машин перевищив 100 млн. машин. На цьому рубежі для реалізації потенціалу розвитку мікроелектроніки та мікротехнології були потрібні вже принципово нові рішення в усіх сферах інформаційної технології. Технологічно все важче зменшувати розміри деталей транзисторів; швидкодію приладів наближається до верхнього, а енергоспоживання до нижньої межі; проектування ЕОМ вимагає принципово нового розуміння основних функцій і архітектури машин. Як одне з рішень проблем був розроблений (Л. Конвей та М. Мід) принципово новий підхід до проектування інтегральних схем - структурний проектування, яке ведеться не від елементів до пристрою, а від загальної схеми останнього до елементів. Основну роль тут відіграють системи автоматизації проектування (САПР).
Дуже важливою властивістю інформаційної
технології є те, що для неї інформація є не тільки продуктом, але і вихідною сировиною. Більш того, електронне моделювання реального світу, що здійснюється в комп'ютерах, потребує обробки незмірно більшого обсягу інформації, що містить кінцевий результат. Чим досконаліше комп'ютер, тим адекватніше електронні моделі і тим точніше наше передбачення природного ходу подій і наслідків наших дій. Таким чином, електронне моделювання стає невід'ємною частиною інтелектуальної діяльності людства.
Зіставлення з людським призвело до ідеї створення нейрокомп'ютерів - ЕОМ, які можуть навчатися. Нейрокомп'ютер надходить також, як людина, тобто багаторазово переглядає інформацію, робить безліч помилок вчиться на них, виправляє їх і, нарешті, успішно справляється із завданням. Замість використання алгоритму нейросети створює свої власні правила за допомогою аналізу різних результатів і прикладів, тобто нейрокомп'ютери засновані не на принципі фон Неймана (де обов'язковий чіткий алгоритм). Нейрокомп'ютери (в даний час в експлуатації знаходиться 13) застосовуються для розпізнавання образів, сприйняття людської мови, рукописного тексту і т.д. Так, нейросети дозволяє розпізнавати малюнок пальця людини з 95% точністю при різних позиціях, масштабі і навіть невеликих пошкодженнях. Моделювання нейронних мереж - одна з найбільш хвилюючих напрямків сучасних наукових досліджень. Кожен успішний крок на цьому шляху допомагає людям зрозуміти механізм процесів, що лежать в основі нашої психіки та інтелекту. Цей шлях і може призвести від мікротехнології до нанотехнології і наносистемах, що поки що відноситься до галузі наукової фантастики. Народження нових технологій завжди носило революційний характер, але, з іншого боку, технологічні революції не знищували класичних традицій. Кожна попередня технологія створювала певну матеріальну і культурну базу, необхідну для появи наступної.
Говорячи про розвиток інформаційної технології, мож-
але виділити ряд етапів, кожний з яких характеризується визначеними параметрами.
Початковий етап еволюції інформаційної техноло-
гии (1950-1960 рр..) характерний тим, що в основі засобів
взаємодії людини і ЕОМ лежали мови, в яких
програмування велося в термінах того, як необхідно
досягти мети обробки (тобто як правило, машинні мови).
ЕОМ доступна тільки професіоналам програмістам.
Наступний етап (1960-1970 рр..) Характеризується створенням операційних систем, що дозволяють вести обробку декількох завдань, сформованих різними користувачами. Основна мета при цьому полягала в забезпеченні найбільшого завантаження машинних ресурсів.
Третій етап (1970-1980 рр..) Характеризується изменени-
ем критерію ефективності автоматизованої обробки даних - основним ресурсом стали людські ресурси з розробки і супроводу програмного забезпечення. Поширення міні-ЕОМ. Інтерактивний режим взаємодії декількох користувачів ЕОМ.
Четвертий етап (1980-1990рр) знаменує новий якісний стрибок у технології розробки програмного забезпечення. Його суть зводиться до того, що центр ваги технологічних рішень переноситься на створення засобів, що забезпечують взаємодію користувачів з ЕОМ на етапах створення програмного продукту. Ключовою ланкою нової інформаційної технології стає представлення і обробка знань. Створюються бази знань, експертні системи. Широке розповсюдження персональних ЕОМ.
Можна припустить і декілька?? ву етапізацію розвитку сучасних засобів обробки інформації (збільшуючи відоме поділ машин на покоління):
1) домікроелектронний, коли кожна ЕОМ була унікальна;
2) проміжний, коли намітилося безліч шляхів розвитку обчислювальної техніки, від многопроцес-
бур'янистої супер-ЕОМ до широко доступних міні-ЕОМ;
3) сучасний, коли поряд зі структурною і апаратним вдосконаленням ЕОМ всіх раніше віз-
нікшіх класів сформувався потужний клас персональних ЕОМ, орієнтованих на задоволення повсякденних потреб людини в інформації, і клас вбудованих мікропроцесорних пристроїв, що перетворюють всілякі технічні пристрої - від механічних інструментів до роботів і телевізійних камер.
Еволюція всіх поколінь ЕОМ відбувається з постійними
ним темпом - 10 років на покоління. Прогнози передбачають збереження цих темпів до початку XXI. Крім близькості фізичних меж мініатюризації та інтеграції, насичення темпів пояснюється фундаментальними причинами соціального характеру. Кожна зміна поколінь засобів інформаційної техніки і технології вимагає перенавчання і радикальної перебудови інженерного мислення фахівців, зміни надзвичайно дорогого технологічного обладнання та створення все більш масовою обчислювальної техніки.
Це встановлення постійних еволюційних темпів
носить досить загальний характер, тим більше що передова область техніки і технології визначає характерний ритм часу технічного розвитку в цілому.
Інформаційна технологія володіє інтегруючим властивістю по відношенню як до наукового знання в цілому, так і до всіх інших технологій. Вона є найважливішим засобом реалізації, так званого формального синтезу знань. В інформаційних системах на комп'ютерній базі відбувається своєрідний формальний синтез різнорідних знань. Пам'ять комп'ютера в таких системах являє собою як би енциклопедію, яка увібрала в себе знання з різних галузей. Ці знання тут зберігаються і обмінюються в силу їх формалізованності. Намітилося розширення можливостей програмування якісно відмінних знань дозволяє очікувати в найближчій перспективі істотну раціоналізацію та автоматизацію наукової діяльності. Разом з тим впровадження науки як фундаментальної основи в сучасні технології вимагають такого обсягу і якості розрахунково-обчислювальної діяльності, яка не може бути здійснена жодними традиційними засобами, крім коштів, пропонованих сучасними комп `ютерів.
Особлива роль приділяється всьому комплексу інформаційної-
ної технології і техніки в структурній перебудові економіки убік наукоємності. Пояснюється це двома причинами. По-перше, всі входять у цей комплекс галузі самі по собі наукомістких (фактор науково-теоретичного знання набуває все більш вирішальне значення). Подруге, інформаційна технологія є свого роду перетворювачем всіх інших галузей господарства, як виробничих, так і невиробничих, основним засобом їхньої автоматизації, якісної зміни продукції і, як наслідок, перекладу частково або цілком у категорію наукомістких.
Пов'язаний з цим і працезберігаючий характер інфор-
ционной технології, реалізується, зокрема, в управлінні багатьох видів робіт і технологічних операцій. Інформаційна технологія сама створює засоби для своєї еволюції. Формування системи котра саморозвивається - найважливіший підсумок, досягнутий у сфері інформаційної технології до середини 80-х років. Технологія, як уже говорилося вище, це засіб створення штучного світу. Отже, Вона певним чином екологічне тиск на природне середовище. Небезпечним цей тиск стає тоді, коли його інтенсивність перевищує регенеративний потенціал природи. Головна небезпека технологічного тиску на природне середовище - звуження різноманіття форм життя, Що в еволюційної перспективі знижує виживання біосфери в цілому. Корені цієї проблеми мають інформаціонногенетіческій характер, і її рішення має бути досягнуто на основі злиття інформаційної та генетичної гілок технології. Один із шляхів вирішення даної проблеми - це формування інформаційної інфраструктури техносфери, яка дозволить підвищити ефективність технологічних виробництв та їх розвитку майже до теоретичних меж і знизити ступінь еволюційного ризику технології. Можна сказати, що в цілому інформатизація суспільства підвищує ступінь біосферосовместімості. Таким чином, найважливіше значення інформаційної технології полягає в тому, що вона відкриває шляхи науково-технічного прогресу без подальшої масово-енергетичної експансії, що має сприяти підтриманню екологічної рівноваги біосфери. Для визначення перспективи людства необхідно розробити загальну концептуальну платформу аналізу світового розвитку. Основу даної концепції може скласти вчення В.І. Вернадського про ноосферу. Розробка теорії ноосфери потребує вивчення сучасних процесів, що відбуваються в природі і суспільстві в и х єдності. Ноосфера представляється тут як природний етапу розвитку біосфери, найважливішим елементом якої є людина з її інтелектом, озброєний новітніми технологіями, серед яких фундаментальне значення набуває інформаційна технологія.
Докладніше про це див: Мамедов Н.М. Екологічна проблема та технічні науки. Баку. 1982
Дорфман В.Ф. Мікроелектроніка: технологічний прогрес// Обчислювальна техніка та її прімененіе.1989, № 2. Стор.32,
Детальніше див: Громов Г.Р. Національні інформаційні ресурси: проблеми промислової експлуатації. М., 1984. З ,10-12
Там же. С.13.
Див: Дорфман В.Ф. Указ. Соч. С.13-15,
Див; Обчислювальна техніка та її застосування. 1989, № 5, С, 7.
Див: Барсуков В.С., Тарасов О.В. Нова інформаційна технологія// Обчислювальна техніка та її застосування. 1989, № 2, С ,41-42,
Див: Мамедов Н.М. Моделювання та синтез знань. Баку, 1979.
1