Персональні комп'ютери в медичній практиці За останні 20 років рівень застосування комп'ютерів у міді-ціне надзвичайно підвищився. Практична медицина стає все більш і більш автоматизованої. Існує безліч програм для комп'ютерів. Виділяють два види комп'ютерного забезпечення: програмне та апаратне. Програмне забезпечення включає в себе системне й прикладне. Системне програмне забезпечення призначене для функціонально-онірованія самого комп'ютера як єдиного цілого. Це, в першу чергу, операційна система, а також сервісні програми раз-особистого призначення - драйвери, утиліти і т. п. У системне прог-раммное забезпечення входить мережевий інтерфейс, що забезпечують-кість доступ до даних на сервері. Дані, введені в комп'ютер, організовані, як правило, в базу даних, яка, в свою оче-редь, управляється прикладною програмою управління базою даних (СУБД) і може містити, зокрема, історії хвороби, рентген-нівський знімки в оцифрованому вигляді, статистичну звітність по стаціонару, бухгалтерський облік. Прикладне забезпечення є програми, для яких, власне, і призначений комп'ютер. Це - обчислення, обробка результатів досліджень, різного роду розрахунки, об-мен інформацією між комп'ютерами і т. д. Складні сучасні дослідження в медицині немислимі без застосування обчислювальної техніки. До таких досліджень можна віднести комп'ютерну томографію, томографію з використанням яв-лення ядерно-магнітного резонансу, ультрасонографію, досліджень-вання із застосуванням ізотопів. Кількість інформації, що напів-чає за таких дослідження так величезне, що без комп'ютера чоловік був би нездатний її сприйняти і обробити. Як відомо, комп'ютерна томографія являє собою метод рентгенографічного дослідження, що дозволяє за допомогою спеціальної технології отримувати рентгенограми людського те-ла по шарах і запам'ятовувати ці знімки в пам'яті комп'ютера після - 4 - спеціальної обробки; дає можливість встановити локалізацію патологічного процесу, оцінити результати лікування, в тому чис-ле, променевої терапії, вибрати підходи і обсяг оперативного втручання-тва. Для цієї мети використовуються спеціальні апарати (в тому чис-ле, вітчизняний рентгеновичіслітельний томограф СРТ - 1000) з обертається рентгенівської трубкою, яка рухається навколо нерухомого об'єкта, "порядково" обстежуючи все тіло або його частину. Так як органи і тканини людини поглинають рентгенівське випромінювання в нерівній мірі, їхні зображення виглядають у вигляді "штрихів" - встановленого ЕОМ коефіцієнта поглинання для каж-дой точки сканованого шару. Комп'ютерні томографи дозволяють виділити шари від 2 до 10 мм при швидкості сканування одного шару 2 - 5 секунд з миттєвим відтворенням зображення в чорно - білому або кольоровому варіанті. Протипоказань немає, переноситься легко, тому досліджень-ние можна проводити в амбулаторних умовах, а також важко хворим. Комп'ютерну томографію голови роблять після повного клини-чеського обстеження хворого з підозрою на пошкодження ЦНС. Показники поглинання різних ділянок мозку обробляються на ЕОМ і видаються або зображенням ряду "зрізів" мозку, або Алфа-Вітні - цифровою інформацією. Можна отримати дані про щільність тканини на ділянці до 3 мм, віддиференціювати оболонки, судини, сіра і біла речовина, шлуночки мозку, а також патологічні осередки (інфаркти, крововиливу в мозок, пухлини, абсцеси та ін.) Знімати інформацію про мозок з томографа в десятки разів перевищує інформацію звичайною краніограмми. За даними комп'ютерної томограм-фії невропатологи і нейрохірурги діагностують і уточнюють лока-лізація патологічного процесу, а також стежать за його зраду-нями під впливом проведеного лікування. Комп'ютерна томографія безпечна, не дає ускладнень. До-повні дані клінічного і рентгенологічного досліджень, дозволяє отримати більш повну інформацію про органи. Дуже важливим останнім часом стає використання комп'ютерів, об'єднаних в комп'ютерні мережі за допомогою спеці-альних кабелів або телефонних каналів. Такі комп'ютерні мережі дозволяють дуже ефективно проводити обмін даними між уда-леннимі один від одного комп'ютерами. У рамках Російського Мініс-- 5 - терства охорони здоров'я і медичної промисловості функціонує-рілої комп'ютерна мережа MEDNET, яка дозволяє спростити збір медичних статистичних даних по регіонах, робити відпо-ють обробку, агрегування даних та складання звітності. Крім того, ця мережа дозволяє передавати будь-які дані між ме-діцінскімі установами, що мають комп'ютери. Останнім часом також одержали поширення комп'ютер-ні гіпертекстові системи, які дозволяють таким чином ор-ганізовать інформацію, що вона стає легко доступною для людей, які не є фахівцями в комп'ютерному справі. Такі гіпертекстові системи можуть включати в себе як текстову ін-формацію, так і звукову та графічну, в тому числі, рухомі відеозображення. Це дозволяє створювати інформаційні систе-ми, які здійснюють інформаційну підтримку медиків у тих випадках, ях, коли їх кваліфікації та досвіду недостатньо для ухвалення рішень про комплекс лікувальних заходів, наприклад, на догоспі-Тальному етапі. Ці ж системи, оснащені підсистемою питань і оцінки відповідей, можуть використовуватися для цілей навчання. 22. Загальні відомості про IBM PC Коли вимовляють слова "персональний комп'ютер", звичайно мається на увазі не що інше, як комп'ютер типу IBM PC. Саме американська компанія IBM в серпні 1981 року оголосила про випуск самого першого комп'ютера, що отримав назву Personal Computer, або просто PC. Втім, ще до створення IBM PC безліччю різних фірм ви-пускалися комп'ютери, які було б цілком доречно називати персональними. Навіть дуже далека від електроніки фірма Coca - Cola намагалася випускати власну модель персонального комп-ютера! Несумісність численних моделей комп'ютерів була головною перешкодою для створення досить досконалих прог-Рамм універсального застосування. Коли IBM вийшла на ринок настільних комп'ютерів, що здавався сумнівним і ризикованим, різнобій серед персональних компь-ютерів досить швидко пішов на спад. Маленький персональний комп'ютер IBM PC на процесорі 8088 фірми Intel виявився тим - 6 - довгоочікуваним стандартом, який з радістю підтримали многочіс-лені програмісти і фірми - виробники прикладного програм-ного забезпечення: нарешті - то з'явився комп'ютер солідної фір-ми, для якого можна було розробляти й успішно продавати великими тиражами достатньо складні, вчинені і універсальн-ні програми. По суті справи, комп'ютер IBM PC створив не тільки стабільний і великий ринок персональних комп'ютерів, але й обмежен-Ромни ринок прикладного програмного забезпечення, на якому за останні півтора десятиліття розбагатів безліч венчурних фірм. Ось яскравий тому приклад. Комп'ютер IBM PC майже з самого на-чала працював під керуванням дискової операційної системи DOS, яку розробила для IBM маленька і нікому тоді не відомого-ва фірма Microsoft. Сьогодні Microsoft - безперечний флагман ін-індустрії програмного забезпечення, одна з найбагатших фірм світу, що випускає не тільки операційні засоби MS - DOS і Windows для керування комп'ютерами, але й різні прикладні пакети. А засновник і керівник Microsoft Білл Гейтс, не дивлячись на мо-лодость, - один з найбагатших людей. Зрозуміло, персоналки IBM PC виявилася лише першим кроком у правильному напрямку. Потім фірма IBM випустила безліч моде-лей персональних комп'ютерів XT, AT, PC/2 і PC/1 на різних процесорах Intel 80286, 80386, 80486. Всі ці комп'ютери перед-призначені для роботи під керуванням операційної системи DOS або в графічному середовищі Windows. Безліч інших фірм негайно почали наслідувати IBM і розвивати її успіх, випускаючи свої власні моделі персоналок, повністю сумісні з IBM PC, або випускаючи різне додаткового-вування периферійне устаткування для IBM PC. Адже однією з за-Чудові особливостей персоналки IBM PC була так звана "відкрита архітектура", що дозволяла навіть неспеціалістам легко і просто змінювати пристрій і технічні можливості свого комп'ютера. Для цього часто достатньо було скористатися раз-'емамі послідовного або паралельного портів зв'язку, доба-вить на порожніх панельках декілька мікросхем пам'яті, вставити в плату співпроцесор, переставити в інше положення DIP - перек-лючателі, поміняти за допомогою викрутки блоки, увіткнути або вийняти плату розширення з слоти системної шини. У результаті буквально за кілька хвилин будь-хто міг, не маючи в своєму розпорядженні скільки - небудь - 7 - глибокими знаннями і складним інструментом, побудувати з готових компонентів абсолютно нову персональну комп'ютерну систему з необхідними технічними параметрами. 22.1. Основні частини комп'ютера Взагалі - те, самий перший персональний комп'ютер створили інженери американської фірми Xerox. Саме тієї самої фірми, кото-рая подарувала світові копіювальний апарат, відомий у нас під ім'ям "ксерокс". Це, що залишився майже непоміченим, історічес-де подія сталася в дослідницькому центрі фірми Xerox PARC (Palo - Alto Research Center) в Пало - Альто, в Каліфорнії. Вже на першій персоналках Xerox двадцять років тому застосовувався графічний інтерфейс, дуже схожий на сучасну графічну середу Windows. З тих пір пройшло чимало часу, і зараз діапазон конст-руктівних рішень персональних комп'ютерів дуже широкий. Але ніс-Мотря на зовнішні конструктивні відмінності (від підлогових веж до кишенькових моделей), всі персональні виставки дуже схожі один на одного. Іншими словами, якщо "анатомія" комп'ютерів різна, то їх "фізіологія" практично ідентична. Сучасний персональний комп'ютер включає наступні уст-ройства, позначені на рис. 1.: - Процесор, що виконує керування комп'ютером, обчислення; - клавіатуру, що дозволяє вводити символи в комп'ютер; - монітор (дисплей) для зображення текстової і графічної інформації; - накопичувачі (дисководи) на гнучких магнітних дисках (диску-тах), що використовуються для читання і запису інформації; - накопичувач на жорсткому магнітному диску (вінчестер), перед-призначений для запису та читання інформації; До системного блоку комп'ютера IBM PC можна підключати раз-особисті пристрої введення-виводу інформації, розширюючи тим самим його функціональні можливості. Багато пристроїв приєднуються через спеціальні гнізда (рознімання), що знаходяться зазвичай на задній стінці системного блоку комп'ютера. Крім монітора і клавіатури, такими пристроями є: - принтер - для виводу на друк текстової та графічної - 8 - інформації; - миша - пристрій, що полегшує введення інформації в комп'ютер; - джойстик - маніпулятор у виді укріпленої на шарнірі руч-ки з кнопкою, вживається в основному для комп'ютерних ігор; - а також інші пристрої: - плоттер - підключається до комп'ютера для висновку малюнків та іншої графічної інформації на папір; - Графобудівник - підключається для виведення креслень на папір; - сканер - пристрій для считыва-ня графічної і текстової інформації в комп'ютер. Сканери можуть розпізнавати шрифти букв, що дає можливість швидко вводити надрукований (а іноді і керів-Пісний) текст в комп'ютер; - Стример - пристрій для швидко-го збереження всієї інформації, знаходячи-щейся на жорсткому диску. Стример запису-кість інформацію на касети з магнітною Рис. 1. Загальний вигляд ком-стрічкою. Звичайна ємність стримера 60 пьютера. Мбайт; - мережевий адаптер - дає можливість підключати комп'ютер в локальну мережу. При цьому користувач може отримувати доступ до даних, що знаходяться в інших комп'ютерах. 22.2. Оперативна пам'ять Об'єм доступної оперативної пам'яті - один з найважливіших па-раметров будь-якого комп'ютера. Оперативна пам'ять або оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗУ або RAM) являє собою сово-купность мікросхем на системній платі, здатних накопичувати і тимчасово зберігати програми і обробляються дані. Ця інфор-ція у міру потреби може швидко зчитуватися з оперативної пам'яті процесором і записуватися туди знову. При відключенні пі-танія вміст оперативної пам'яті повністю стирається і ранку-Чіван. Тому після включення комп'ютера програми і дані кожного разу необхідно заново завантажувати в оперативну пам'ять з джерел довготривалого зберігання інформації. Для долговремен-- 9 - ного зберігання інформації найчастіше застосовуються магнітні й оп-тичні диски або інші накопичувачі цифрової інформації. У сучасних комп'ютерах застосовується головним чином дина-мічного оперативна пам'ять або DRAM (Dynamic Random Access Memory). Вона будується на мікросхемах, що вимагають, щоб уникнути по-терь періодичного оновлення інформації. Цей процес одержав назву "регенерація пам'яті". Він реалізується спеціальним конт-ролерів, встановленим на материнській платі. На періодичну регенерацію даних у мікросхемах динамічної оперативної пам'яті витрачається деякий час. Спроба прочитати інформацію з па-мяті до моменту завершення циклу регенерації призводить до поява-нію помилок. Тому збої в пам'яті нерідко виявляються однією з поширених проблем у роботі недорогих персональних компь-ютерів "жовтої" або "чорної" збірки, навіть якщо в них використовують-ся зовсім справні мікросхеми динамічної оперативної па-мяті. Об'єм будь-якої комп'ютерної пам'яті, в тому числі і оперативної пам'яті, вимірюється в кілобайтах і мегабайтах. Найменшою единую цей вимірювання інформаційної місткості і найменшою одиницею деле-вання пам'яті комп'ютера є байт. Власне байт - це, в свою чергу, сукупність восьми найменших одиниць інформації, які називають битами. Різниця між найпростішими стаціонарними двійковими станами, наприклад, "включено"/"вимкнено" або меж-ду 0 і 1 складає всього один біт. Байтове (або 8 - бітова) структура вимірювання обрана з - за двійковій організації обчислюва-неністю техніки. Для передачі або збереження одного будь-якого символу - літери, цифри або знака - потрібно мінімум один байт. 1 кілобайт дорівнює 1024 байтам, 1 мегабайт - 1024 кілобайтам, 1 гігабайт - 1024 мегабайтам. Найперші IBM PC мали оперативну пам'ять всього лише 16 Кбайт. Наступні моделі персоналок типу IBM PC і PC/XT Наявна об'ємом оперативної пам'яті до 640 Кбайт - саме такий максимальний об'єм пам'яті, яким здатна керувати операцион-ва система MS - DOS. А для збільшення обсягу пам'яті використан-лись спеціальні плати розширення, що дозволяли додатково збільшити об'єм пам'яті до 16 - 64 Мбайт. Оперативна пам'ять комп'ютера IBM PC із процесором Intel - 8088 або Intel - 8086 (наприклад, IBM PC XT) може мати розмір не більше 1 Мбайта, оскільки ці мікропроцесори можуть звертати-- 10 - ся не чим до 1 Мбайт пам'яті. Ця пам'ять складається з двох частин. Перші 640 Кбайт пам'яті можуть використовуватися прикладними прог-Рамі і операційною системою. Інші адреси пам'яті ( "верх-няя пам'ять") зарезервовані для службових цілей: - для збереження частини операційної системи DOS, що забезпечує тестування комп'ютера, початкове завантаження опера-ционной системи, а також виконання основних низькорівневих ус-луг введення - виведення; - для передачі зображення на екран; - для зберігання різних розширень операційної системи, які поставляються разом з додатковими пристроями комп'ютера. Як правило, тоді говорять про обсяг оперативної пам'яті комп'ютера, то мають на увазі саме першу її частину, яка мо-же використовуватися прикладними програмами й операційною систе-мій. _Барьер 640 Кбайт.. Для багатьох програм 640 Кбайт мало (до то-му ж з цих 640 Кбайт до 100 Кбайт можуть займати DOS і раз-особисті системні програми - драйвери пристроїв і резидентні програми). Тому були розроблені 1 розширена 0 (extended) і 1дополнітельная 0 (expanded) пам'яті. Як компоненти пам'яті у сучасних комп'ютерах ис-користуються головним чином модулі пам'яті з однорядні расположе-ням висновків, які називаються SIMM. Ці модулі випускаються з 30 і з 72 контактами ємністю 256 Кбайт, 1 Мбайт, 4 Мбайт або 16 Мбайт. 23. Операційна система MS DOS Операційна система - це програма, яка завантажується при включенні комп'ютера. Вона робить діалог з користувачем, за допомогою команд (кожна команда означає дію, що MS DOS повинна виконати), здійснює управління комп'ютером, його ресурсами (оперативною пам'яттю, місцем на дисках і т. д.), виводи-дит інформацію на відео монітор, запускає інші (прикладні) програми на виконання. Операційна система забезпечує поль-зователю і прикладним програмам удобний засіб спілкування (інтер-фейс) із пристроями комп'ютера. Вона виконує також різні - 11 - допоміжні дії, наприклад копіювання або друк файлів (файл - це пойменований набір інформації на диску або іншому машинному носії). Всі функції з обслуговування таблиць размеще-вання файлів, пошуку інформації в них, виділення місця для файлів на дискетах виконуються операційною системою. Головною перевагою MS DOS є її здатність управ-лять пристроями пам'яті на магнітних дисках (саме тому вона названа - дискова операційна система). Операційна система здійснює завантаження в оперативну пам'ять всіх програм, передає їм керування на початку їх роботи, виконує різні дії за запитом виконуваних програм і звільняє займану програмами оперативну пам'ять при їх за-вершеніі. 23.1. Команди DEL, REN, CD, RD Команди складаються з імені команди і, можливо, параметрів, розділених пробілами. Назва команди і параметри можуть набиратися як великими, так і малими латинськими літерами. Дужками [] нижче по тексту будуть відзначатися необов'язкові елементи команд. 3Удаленіе файлів Для видалення файлів є команда 4DEL 0. Формат команди: 4DEL [дисковод:] [шлях] ім'я - файла В імені файлу можна вживати символи * і?. 1Прімери: 4del *. bak 0 - видалити всі файли з розширенням. Bak з те-кущего каталогу; 4del paper.doc 0 - видалення файлу paper.doc з поточного ката-логу. Якщо необхідно видалити всі файли з каталогу, напри-мер, з по-міццю команди 4del *.* 0, то DOS запитає: Are You sure (Y/N)? (Ви впевнені?) Для видалення файлів треба натиснути Y та Enter, для відміни - ко-мих фахівців N і Enter. - 12 - 3Переіменованіе файлів Для перейменування файлів існує команда 4REN 0 (Rename). Формат команди: 4REN [дисковод:] [шлях] ім'я - файлу Перше ім'я файлу в команді задає ім'я (імена) переіменови-ваемих файлів, друга - нове ім'я (імена) файлів. Дисковод і шлях задають, в якому каталозі перейменовуються файли. Якщо дисковод або шлях опущені, то маються на увазі теку-щий дисковод і поточний каталог. В іменах файлів можна вживати символи * і?. Перейменовуються всі файли із заданого каталогу, підходячи-щие під шаблон, заданий в першій імені файлу в команді. Якщо символи * і? є у другому імені файлу в команді, то симво-ли імен файлів на відповідних позиціях не змінюються. 1Прімери: 4ren xxx.doc xxx.txt 0 - перейменування файлу xxx.doc в теку-щем каталозі. Нове ім'я файлу - xxx.txt; 4ren a: *. doc *. txt 0 - перейменування всіх файлів з розширенням-го. Doc в поточному каталозі на дисководі A:. Файли отримують розширення. Txt. 3Ізмененіе поточного каталогу Для зміни поточного каталогу є команда 4CD 0 (Change Directory). Формат команди: 4CD [дисковод:] шлях Якщо задано дисковод, то поточний каталог змінюється на цьому дисководі, інакше - на поточному дисководі. 1Прімери: 4cd 0 - перехід в кореневий каталог поточного диска; 4cdexedos 0 - перехід до каталогу exedos. 3Унічтоженіе каталозі Для видалення (порожнього) каталогу є команда 4RD 0 (Remove Directory). Формат команди: 4RD [дисковод:] шлях - 13 - 1Прімери: 4rd xxx 0 - видалення підкаталогу xxx в поточному каталозі; 4 rd 4a: work 0 - видалення підкаталогу work у кореневому каталозі диска a:. Видалити можна тільки порожній каталог, тобто каталог, не з-тримає файлів і підкаталогів. 24. Програма NORTON COMMANDER Програма NORTON COMMANDER є однією з найбільш попу-лярні програм - оболонок для роботи з операційною системою DOS. Як правило, з її допомогою користувачі дивляться ката-логи, копіюють, перейменовують, видаляють файли, запускають прог-Рамі і т.д. Звичайно, це можна зробити за допомогою операцион-ної системи DOS але більшість користувачів вважають за краще робити це за допомогою NORTON СOMMANDER або який - або аналогічної програми. Як згадувалося раніше, взаємодія користувача з опера-ционной системою DOS побудована за принципом діалогу: користувач набирає на клавіатурі команду і набирає клавішу Enter, після чого DOS виконує введену команду. Такий спосіб взаємодії продуктів вия не досить зручний, адже для того, щоб скопіювати файл в інший каталог, треба набрати ім'я команди, ім'я файлу та ім'я ката-логу, а для цього треба пам'ятати ці імена і не помилитися при на-бору. Куди простіше "ткнути" за допомогою клавіш управління курсором або миші в певні місця екрану, щоб вказати потрібний файл, потім каталог, в який треба скопіювати файл, а потім требуе-майо дію. NORTON COMMANDER і дозволяє працювати з компьюте-ром на такому наочному рівні. Крім NORTON COMMANDER, є й інші програми - про-лочка (наприклад PCTools Delux, Microsoft Dos Shell, Xtree Pro Cold і т. п.), однак ця є найбільш вдалою і самої ши-роко поширеною. NORTON COMMANDER дозволяє виконувати велику кількість різних функцій, зокрема: - наочно зображувати зміст каталогів на дисках; - зображувати дерево каталогів на диску з можливістю пере-ходу в потрібний каталог за допомогою зазначення його на цьому дереві, а - 14 - також створення, перейменування і видалення каталогів; - зручно копіювати, перейменовувати, пересилати та видаляти файли; - переглядати текстові файли, документи, зроблені з по-міццю різних редакторів текстів, архівні файли, графічні файли, бази даних і таблиці табличних процесорів; - редагувати текстові файли; -- виконувати будь-які команди DOS; - змінювати атрибути файлів; - за допомогою одного натискання клавіші виконувати стандартні дії для кожного типу файлів; - ... і багато іншого. Програма NORTON COMMANDER при завантаженні в оперативну па-м'яти займає близько 150 Кбайт, але при передачі управління прик-гаразд програмі в оперативній пам'яті залишається лише її резидент-ий модуль обсягом 13 Кбайт. Запуск програми здійснюється набором в командному рядку 2c: ncnc 0С наступним натисканням клавіші [Enter]. Зазвичай каталог, в якому знаходиться програма, називається NC і файл запуску програми NC.EXE. У деяких комп'ютерах виклик цієї програми передбачено у файлі autoexec.bat і відбувається автоматично при включенні комп'ютера. Для виходу з програми NORTON COMMANDER слід натиснути клавішу [F10]. В центрі екрану з'явиться запит на підтвердження того, що Ви хочете вийти з програми. Для виходу натисніть кла-вишу [Enter] або "Y". Для скасування виходу - клавішу [Esc] або "N". 24. 1. Нижнє меню У нижній
яка ідентифікує команду; - виділенням курсором необхідної команди і натисканням клави-ши [Enter]. _ 1F3 -
View - перегляд вмісту файла.. 0 Команда дозволяє переглядати на екрані файли будь-якої довжини, не змінюючи їх. Викл-чає можливість випадкового псування файлу при перегляді. Курсор повинен висвічувати ім'я даного файлу. _ 1F4 - Edit - редагування файлу.. 0 За цією командою викликає-ся вбудований в Norton Command редактор тексту, який має обмежені можливості редагування. _ 1F5 - Copy - копіювання файлу або групи файлів. _ 1F6 - RenMov - перейменування файлу (файлів) або каталогу, _ 1пересилка файлу (файлів) в інший каталог.. 0 Ця команда може ви-повнісінько в одному з трьох варіантів: 1) перейменування файлу або каталогу; 2) переміщення файлу або групи файлів; 3) перейменування файлу з переміщенням. _ 1F7 - Mkdir - створення каталогу.. 0 Ця команда створює новий підкаталог на диску і в каталозі, які вибрані за допомогою кур-сора Norton Command (NC). _ 1F8 - Delete - видалити.. 0 За допомогою цієї команди можна Уніч-тожіть файл (групу файлів) або порожній каталог, ім'я яких вис-вечено курсором. _ 1F9 - Menu - меню Norton Commander.. 0 За цією командою викликаючи-ється меню в самій верхній частині екрана. Меню складається з: 4 - Left 0 (ліва), визначає вигляд і зміст лівої панелі; 4 - Files 0 (файли), виконання операцій над файлами; 4 - Commands 0 (команди), виконує додаткові команди - 16 - (NC); 4 - Options 0 (опції), визначення зовнішнього виду екрана (NC); 4 - Right 0 (права), визначає вигляд і зміст правою пане-ли. _ 1F10 - Quit - вихід.. 0 Команда дозволяє вийти з програм-ми NC, тут також питається підтвердження (сіра рамка зі словами "Yes" і "No"). Для виходу з NC слід натиснути клавішу [Enter], для відміни - клавішу [Esc]. 24.1.1. Переміщення файлів Здійснюється кількома способами: 1) Для переміщення файлу (групи файлів) НЕОБХІДНО на од-ної панелі викликати той диск і увійти в каталог, КУДИ припускаючи-ється переміщення. На протилежну панель НЕОБХІДНО викликати диск і увійти в каталог, ЗВІДКИ передбачається переміщення; виб-рать файл або групу файлів. Курсор повинен знаходитися на тій па-нелінійної, ЗВІДКИ буде проводитися переміщення. І тільки після цього для переміщення слід натиснути клавішу 2 [F6] 0. Якщо помилок в команді не знайдено, натисніть клавішу [Enter] для виконання команди. Для скасування команди - клавіша [ESC]. В результаті виконання команди відбуватиметься рух файлу (групи файлів) на вибраний диск, у відповідний каталог. 2) Крім команди 2 [F6] 0 використовується команда 2 [Shift] 0 + 2 [F6] 0 - перейменування файлу (файлів) або каталогу, пересилка файлу (файлів) в інший каталог. Після натискання цієї команди Опитуючи-ється, які файли і як (куди) перейменовувати або пересилати. 25. Текстовий редактор LEXICON Текстовий редактор ЛЕКСИКОН призначений для обробки ніс-неправдивих документів з текстом на російській і англійській мовах. ЛЕК-Сікон забезпечує:> перегляд і коригування тексту;> автоматичне форматування абзаців тексту; - 17 -> автоматичне розбиття тексту на сторінки;> перенесення фрагментів тексту з одного місця в інше;> створення змісту розділів документа;> використання підкреслення, курсиву і напівжирного шрифту для виділення частин тексту;> одночасне редагування декількох документів. Для виклику ЛЕКСИКОНИ слід набрати LEXICON або LEXICON ім'я - редагованого - файла Якщо в команді виклику ЛЕКСИКОНИ вказано ім'я файлу, якого немає на диску, то ЛЕКСИКОН повідомить про це. Робота буде продол-тулитися так, як якщо б це фото існував і був порожнім. З ЛЕКСИКОНИ можна працювати в двох режимах екрана: тексто-вом і графічному. У графічному режимі шрифти символів (напів-жирний, курсив і т. д.) зображуються так, як вони будуть вигля-діти під час друку, а в текстовому режимі - виділяються за допомогою символів різного кольору. Для перемикання між режимами треба натиснути [Shift] [F9] або вказати мишею на "пику" в лівому верх-ньому куті екрану і "клацнути" лівою клавішею миші. Для виходу з лексикону слід натиснути клавішу [F10], з по-міццю клавіш [-] і [-] виділити в другому рядку екрану слово "Вихід" і натиснути [Enter]. Меню лексикону. У двох верхніх рядках екрану ЛЕКСИКОНИ розташовується меню, за допомогою якого можна виконувати різні дії з текстом, встановлювати параметри роботи лексикон і т. д. _ 1Вход в меню - [F10] _ 1Передвіженіе по меню - [-], [-], [ Home], [End]. 0 _ 1Вибор потрібно-го пункту меню - [Enter]. 0 _ 1Виход з меню - [Esc]. 0 Призначення пунктів головного меню ЛЕКСИКОНИ: 1Текст 0 1 - 0 виконання операцій над текстом в цілому (завантаження , збереження і друк текстів), а також завдання макро-визначень і конфігурації ЛЕКСИКОНИ; 1Лексіка 0 - перевірка орфографії; 1Абзац 0 - форматування абзаців тексту, вибір параметрів - 18 - форматування; 1Фрагмент 0 1 - 0 операції над фрагментами тексту: виділення, уда - ня, вставка і т. д.; 1Страніци 0 1 - 0 розбиття тексту на сторінки, встановлення парамет-рів розбиття на сторінки, завдання колонтитула, підготовка змісту; 1Найті 0 - пошук підрядка в тексті; 1Заменіть - 0 пошук і заміна підрядка в тексті; 1Метка 0 - позначка поточного місця в документі, щоб потім мож-але було швидко повернутися до нього за допомогою пункту меню "Перейти"; 1Приг 0 - перехід до одного з раніше зазначених місць у тексті або до рядка з даним номером; 1Шріфт 0 - установка поточного шрифту (звичайний, курсив, напів-жирний, підкреслений і т. д.), заміна шрифту в тексті або у виділеному фрагменті тексту; 1ДОС 0 - тимчасовий вихід в DOS, повернення в ЛЕКСИКОН - по коман-де Exit; 1Виход 0 - вихід з лексикону. ЛЕКСИКОН є багато віконному редактором. Він дозволяє ис-пользовать до десяти вікон, у кожному з яких може редагую-тися свій документ. У будь-який момент часу тільки одне з вікон (те, в якому знаходиться курсор) є поточним. Всі коректування тексту виробляються в поточному вікні. Команди меню "Текст" завжди відно-сятся до поточного вікна. Поточним може бути зроблено будь-яке інше вікно, при цьому вона стає видимим цілком. Якщо це вікно за-нітрохи не весь екран, то на екрані може бути видно частини інших вікон. Для того, щоб перейти до іншого вікна (тобто зробити його поточним), є команди: 4 [Alt] + [1] 0 - перейти в першу вікно; 4 [Alt] + [2] 0 - перейти в друге вікно ;. . . 4 [Alt] + [0] 0 - перейти в десятому вікно. При наборі цих команд цифра повинна натискатися на верхньому ряді клавіатури, а не в правій її частині. - 19 - Поточне вікно може бути "відчинити" на весь екран командою 4 [Alt] + [F9] 0. Повторне натиснення клавіш 4 [Alt] + [F9] 0 поверне екран в початковий стан. Багатовіконний режим роботи дуже зручний для перенесення фраг-ментів тексту з одного документа в іншій. Буфер ( "кишеня"), в який поміщаються що видаляються, за командою 4 [Ctrl] + [F3] 0 або копіюючи-мі командою 4 [Ctrl] + [Ins] 0 фрагменти тексту, є загальним для всіх вікон. Тому можна помістити фрагмент одного документа в "кишеню", перейти у вікно з іншим документом і вставити в нього текст з "кишені": Для вставки слід підвести курсор до рядка, перед якою треба вставити цей фрагмент, або встановити курсор до того місця, куди повинен бути вставлений лівий верхній кут блокового фрагмента, і натиснути 4 [Shift] + [Ins] 2. 0 При цьому буде вставлений рядковий фраг-мент, якщо в буфер був поміщений рядковий фрагмент, і блоковий фрагмент, якщо в буфер був поміщений блочний фрагмент . Щоб вставити вміст буфера як рядковий фрагмент, на-до натиснути 4 [Ctrl] + [F4] 0, як блок тексту - 4 [Shift] + [F4] 0. Текст з буферу можна вставити і за допомогою меню: "Фрагі-мент", "Вставити". При бажанні можна встановити на свій смак розташування вікон на екрані, а також колір тексту та фону у вікнах. Для цього можна натиснути [Ctrl] + [F4] або вибрати команди меню "Текст", "Кон-фігурації", "Вікно". Після входу в цей режим можна виконувати наступні дії:> натиснувши клавішу [Ins], змінювати розміри вікна. За допомогою стрілок [-], [-], [] і [] пересувається правий нижній кут те-кущего вікна;> натиснувши клавішу [Del], змінювати положення поточного вікна. За допомогою стрілок [-], [-], [], і [] пересувається все вікно це-ликом;> натиснувши [+] ( "плюс" на функціональній клавіатурі), змінювати колір букв і фону в поточному вікні. Клавіші [-] і [-] змінюють колір букв, клавіші [] і [] - колір фону. Для виходу з режиму установки параметрів вікна слід на-жати [Enter]. Щоб зберегти встановлені параметри вікон, треба виконати - 20 - команди меню "Текст", "Конфігурація", "Зберегти".
