Джерелом електромагнітних хвиль в дійсності може бути
будь-який електричний коливальний контур або провідник, по якому
тече змінний електричний струм, оскільки для порушення електро-
магнітних хвиль необхідно створити в просторі змінне електричним
чеський полі (струм зсуву) або відповідно змінне магнітне по-
ле. Однак що випромінює здатність джерела визначається його формою,
розмірами і частотою коливань. Щоб випромінювання грало помітну роль,
необхідно збільшити обсяг простору, в якому змінна електро-
магнітне поле створюється Тому для отримання електромагнітних хвиль
непридатні закриті коливальні контури, так як в них електричне
поле зосереджено між обкладинками конденсатора, а магнітне - внут-
ри котушки індуктивності.
Герц в своїх дослідах, зменшуючи кількість витків котушки і площа
пластин конденсатора, а також розсовуючи їх (рис.2 а, б), здійснив пере-
хід від закритого коливального контуру до відкритого коливальному
контуру (вібратор Герца), що представляє собою два стержні, разд-
лених іскровим проміжком (рис. 2, в). Якщо в закритому коливальному
контурі змінне електричне тюлі зосереджена усередині конденсату-
ра (рис. 2, с), то у відкритому воно заповнює навколишній контур простий-
ранство (рис.2, а), що істотно підвищує інтенсивність електромагнітних по-
нітного випромінювання. Коливання в такій системі підтримуються за рахунок
джерела е.. д. с, підключеного до обкладка конденсатора, а іскровий
проміжок застосовується для того, щоб збільшити різницю потенціалів,
до якої спочатку заряджаються обкладання.
Для збудження електромагнітних хвиль вібратор Герца 8 підключав-
ся до індуктора І (рис. 3). Коли напруга на іскровому проміжку
досягало пробивного значенні, виникала іскра, закорачівающая обидві по-
Ловін вібратора, і в ньому виникали вільні затухаючі коливання.
При зникненні іскри контур розмикаються і коливання припинялися. За-
тим індуктор знову заряджав конденсатор, виникала іскра і в контурі
знову спостерігалися коливання і т. д. Для реєстрації електромагнітних
хвиль Герц користувався другий вібратором, званим резонатором Р,
що мають таку ж частоту власних коливань, що й випромінює виб-
ратора, тобто налаштованим в резонанс с вибратором Коли електромагніт-
ные хвилі досягали резонатора, то в його зазорі проскакувала електричним
чна іскра.
За допомогою описаного вібратора Герц досяг частот порядку 100 МГц
і отримав хвилі, довжина 7l 0 яких становила приблизно 3 м. П. Н. Лебе -
дев, застосовуючи мініатюрний вібратор з тонких платинових стерженьков,
отримав міліметрові електромагнітні хвилі з 7l 0 = 6-4мм.
Електромагнітні хвилі, електромагнітне поле, яке поширюється
в просторі з кінцевою швидкістю, яка залежить від властивостей середовища. У ва-
кууме швидкість поширення електромагнітної хвилі c 7 ~ 0 300 000 км/c
(швидкість світла). В однорідних ізотропних середовищах напрямки напружений-
ностей електричних (Е) і магнітних (Н) полів електромагнітних хвиль
перпендикулярні один одному і напрямку розповсюдження хвилі, тобто
електромагнітні хвилі є поперечною. У кожній точці пространс-
тва коливання 2Е 0 і 2Н 0 відбуваються в одній фазі. Зі збільшенням відстані
R від джерела Е і Н убувають як 1/R; таке повільне спадання полів
здійснити за допомогою електромагнітних хвиль зв'язок на великих расст-
яніях (радіозв'язок, оптич. зв'язок).
Р о д и о в о л н и - це електромагнітні хвилі, що служать для
передачі сигналів (інформації) на відстань без проводів. Радіохвилі
створюються високочастотними струмами, які течуть у антені.
У радіохвилях змінні електричне і магнітне поля тісно
Радіохвилі різної довжини поширюються по різному.
Для того, щоб зрозуміти це, розглянемо рис. 1, де показано земної
кулю і передавальна антена у збільшеному вигляді. На висоті від 40 до 500 км
над Землею знаходиться 1 іоносфера 0. Вона складається з дуже розріджених віз-
задушливих часток, 1которие над дією сонячної радіації іонізовані.
Ступінь цієї іонізації залежить від багатьох факторів: день, ніч, літо,
зима і т. д., які впливають на проходження радіохвиль. Наприклад, вдень
концентрація іонів більше і в іоносфері формується кілька шарів, а
вночі концентрація зменшується, і ці шари виражені слабше. Головне
властивість іоносфери - це можливість, завдяки наявності заряджених
частинок, 1 відображати 0 радіохвилі певної довжини хвилі.
Довгі хвилі сильно поглинаються іоносферою і тому основна
значення мають приземні хвилі, які поширюються, огинаючи зем-
лю. Оскільки вони поширюються в низьких і щільних шарах атмосфери,
їх інтенсивність зменшується порівняно швидко по мірі віддалення від
передавача. Тому довгохвильові передавачі повинні мати більшу
потужність.
Середні хвилі вдень сильно поглинаються іоносферних шаром D і район
дії визначається тільки приземної хвилею. Увечері однак вони хо-
рошо відображаються іоносферою та район дії визначається відбитої
хвилею (рис:. 1). Тому середньохвильові передавачі приймаються віче-
ром краще і далі, ніж вдень.
Короткі хвилі розповсюджуються виключно за допомогою отраж-
ня іоносферою, тому близько передавача існує т. н. зона мовчки-
ня (рис. 1). Короткі хвилі можуть поширюватися на великі расст-
яния при малій потужності передавача. Наприклад, у відповідний час су-
струм за допомогою аматорського короткохвильового передавача потужністю 50
Вт по телеграфного коду можна встановити міцний зв'язок між Болгарією і
Австралією. Додамо ще, що вдень краще проходження мають "найбільш
короткі "короткі хвилі (наприклад 21 і 28 Гц), а вночі краще поширеною-
няются "довші" короткі хвилі (наприклад 3,5 і 7 МГц). З цієї
причини аматорське КВ передавачі, як правило, працюють на несколь-
ких діапазонах, тобто в залежності від обставин можуть працювати на
різних частотах, визначених міжнародною конвенцією для радіолу-
бітельской діяльності.
Ультракороткі хвилі поширюються тільки по прямій (як світло)
і, як правило, не відображаються іоносферою. Тому передавальні антени
для УКВ монтуються на спеціальних баштах, побудованих на відповідність-
чих висотах. На УКХ діапазоні працюють телебачення, радіотелефони,
пункти швидкої допомоги, машини таксі і пр., що мають район дії 10 50
км.
