Інформатика

Сергій Лемешко Талерс

Поняття «Інформатика», «Інформація».

Слово "Інформація" походить від латинського слова information, що в перекладі означає зведення, роз'яснення, ознайомлення.

Незважаючи на те, що з поняттям інформації ми стикаємося щодня, суворого і загальновизнаного її визначення до цих пір не існує, тому замість визначення зазвичай використовують поняття про інформацію.

Поняття, на відміну від визначень, не даються однозначно, а вводяться на прикладах, причому кожна наукова дисципліна робить це по-своєму, виділяючи в якості основних компонентів ті, які найкращим чином відповідають її предмету і завданням.

Інформація - Це продукт взаємодії даних та адекватних їм методів.

Властивості інформації:

· Інформація повинна бути зрозумілою;

· Корисною;

· Достовірної;

· Актуальною;

· Повної;

· Точної.

Визначимо поняття «дані».

Ми живемо в матеріальному світі. Все що нас оточує, і з чим ми стикаємося щоденно, відноситься або до фізичних тіл, або до фізичних полів. З курсу фізики ми знаємо, що стану абсолютного спокою не існує, і фізичні об'єкти знаходяться в стані безперервного руху і зміни, що супроводжується обміном енергією та її переходом з однієї форми в іншу. Всі види енергообміну супроводжуються появою сигналів, тобто, всі сигнали мають у своїй основі матеріальну енергетичну природу. При взаємодії сигналів з фізичними тілами в останніх виникає певні зміни властивостей - це явище називається реєстрацією сигналів. Такі зміни можна спостерігати, вимірювати або фіксувати іншими способами - при цьому виникають і реєструються нові сигнали, тобто утворюються дані.

Т.ч. дані - це зареєстровані сигнали.

Поняття «Методи» можна визначити як способи переробки даних.

Інформатика - Науково-технічний напрям, що займається прийомами створення, зберігання, відтворення, пошуку, передачі та обробки даних засобами ЕОМ, а також принципами функціонування та методами управління ЕОМ.

Вимірювання інформації.

Інформація в обчислювальній машині представляється у двійковому коді (0 і 1), (так, ні), (вкл., викл .).

0 і 1 - це 1 біт інформації або 1 двійковий розряд.

Природно, чим довше код, тим більше інформації він містить. Тому в техніці кількість інформації визначають саме по довжині коду. А як еталон при цьому використовують найкоротший код - що складається з одного двійкового символу. Така одиниця кількості інформації одержала назву біт.

Працювати з безперервною послідовністю символів двійкового алфавіту (тобто коли відсутній пробіл, розмежувачами між ними) практично неможливо. Було потрібно угоду про влаштування її на частини фіксованої довжини, що сприймалися б як єдине ціле. Зручним виявилося прийняти довжину цих частин що дорівнює 8 біт. Відповідне кількість інформації було названо байтом.

Тобто, 1 байт - це 8 біт (8 двійкових розрядів). У комп'ютері 1 байт є найменшою одиницею інформації, що відповідає одному знаку в командному рядку (цифри, букви, спеціальному символу або пропуску).

При роботі з великими обсягами інформації зручніше користуватися більшими одиницями. У комп'ютерах IBM PC використовуються такі одиниці вимірювання інформації: 1 б (байт), 1 Кб (1 кілобайт або часто просто 1 К), 1 Мб (1 мегабайт або часто просто 1 М), 1 Гб (гігабайт). Між ними існують наступні співвідношення:

1 Кб = 210б = 1024 б = »1000 б.

1 Мб = 220б = 1024 Кб = 1048576 б = »1 000 000 б.

1 Гб = 230б = 1024 Мб = »109 б = 1 000 000 000 б.

Зберігання та передача інформації.

При зберіганні даних вирішуються дві проблеми: як сохранітьь дані в найбільш компактному вигляді і як забезпечити до них зручний та швидкий доступ. Для забезпечення доступу необхідно, щоб дані мали впорядковану структуру, а для цього необхідні адресні дані. Без них не можна отримати доступ до потрібних елементів даних, що входять в структуру.

Оскільки Адреса теж мають розмір і теж підлягають зберіганню, то зберігати дані в вигляді дрібних одиниць, таких, як байти, незручно. Їх незручно зберігати і в більш великих одиницях (Кб, Гб, ...), оскільки неповне заповнення однієї одиниці зберігання призводить до неефективності зберігання.

В Як одиниця зберігання даних прийнятий об'єкт змінної довжини, що називається файлом. У файлах можуть зберігатися тексти, документи, самі програми, малюнки та т.д.

Найчастіше всього зустрічаються два визначення файлу. Кажуть, що:

1. Файл - це іменована область пам'яті на зовнішньому носії.

2. Файл - це послідовність довільної кількості байт, що володіє унікальним власним ім'ям. Зазвичай в окремому файлі зберігають дані, що відносяться до одного типу. У цьому випадку тип даних визначає тип файлу.

Носії інформації.

Для постійного зберігання інформації служать накопичувачі на гнучких (FDD) і жорстких (HDD) магнітних дисках. У разі вимкнення джерела живлення інформація на гнучких і жорстких дисках зберігається. Ємність жорсткого диска (вінчестера) становить від 1 Гб (на старих машинах) до 80 Гб. Як правило, машини з процесором 286 мають вінчестер ємністю 10-40 Мб, машини з процесором 386 мають вінчестер ємністю 80-512 Мб, машини з процесором 486 мають вінчестер ємністю 300 Мб - 2 Гб, машини з процесором Pentium мають вінчестер ємністю 1-80 Гб. Стандартна ємність дискет на сьогоднішній день - 1,44 Мб (3,5 дюйма). На лазерних дисках CD-ROM зберігається, як правило, 650 Мб - 700 Мб інформації. Але є DVD-ROM ємністю до 3 ГБ. Застосовуються також магнітооптичні диски ємністю 100,160, 260 Мб і більше.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту www.statya.ru