Галузеві стандарти історичної науки в інформаційних технологіях: до постановки проблеми

М.В. Астахов

В історичній науці існує дуже серйозна проблема, публікації за якою практично відсутні. Йдеться про проблему спадкоємності не розбирається, не результатів досліджень у формі готових публікацій, а архівів професіоналів істориків-дослідників. Вони, як правило, включають, крім великої кількості книг і журналів, також і величезна кількість виписок з визначеної проблеми. Значна кількість їх з тієї чи іншої причини не входить до опубліковані роботи, але представляє певну цінність для дослідників, які продовжують розробку даної або примикає проблематики. Паперова форма виписок і індивідуальні принципи систематизації роблять неможливим використання цього архіву новим поколінням дослідників. Саме освоєння цього архіву перетворюється в проблему, вирішення якої потребує часу не менше, ніж вимагало його створення. Наслідком цієї ситуації є ситуація, що практика, коли кожен дослідник, що продовжує дослідження проблеми, яка дісталася йому від попереднього покоління істориків, знову починає створювати свій дослідницький архів і довгі роки по суті повторює вже виконану роботу. Сил і часу на власний творчий внесок залишається не так вже й багато. Причина того, що ця проблема не отримала серйозного висвітлення в історіографії, полягає в тому, що життя не давала ніяких умов для її вирішення. Ситуація, що склалася сприймалася як тяжка норма долі історика.

В Нині становище суттєво змінюється. Інформаційні технології дозволяють, переходячи від паперової до електронної технології переробки інформації, перейти до електронній формі ведення дослідницького архіву. Однак сам цей перехід ще не може забезпечити механізм спадкоємності дослідницького архіву. Йому - архіву - повинна бути надана така стандартна форма, яка дозволить не тільки досить швидко сприйняти його багате зміст, але й продовжити цей архів новому досліднику. Це трохи по-новому ставить питання про авторство, оскільки відбір і попередня систематизація матеріалу джерел в певній мірі визначають зміст і спрямованість висновків, обсяг знову вводиться в науковий обіг фактичного матеріалу. Здається, що ця ситуація лише в більшій мірі прояснює, по суті, громадський характер процесу науково-історичних досліджень. Питання етики та авторського права, що виникають при цьому, не складе значної праці дозволити, проте забезпечення наступності в дослідженні на рівні дослідницького архіву створює умови для значного прискорення в розвиток досліджень і їх поглиблення.

Розвиток історичної інформатики вшир призводить до того, що все більше число рукописів історичних наукових статей і монографій готується спочатку за допомогою текстових редакторів в електронній формі. Потім віддруковується оригінал-макет, який представляється до редакції і публікується за допомогою традиційної паперової технології. Така форма публікації результатів досліджень тривалий час була єдино можливою. В даний час склалися технічні передумови для переходу до публікацій в електронній формі. Це вносить принципові зміни в технологію оформлення результатів наукових досліджень, породжує певні складнощі, але й відкриває нові широкі можливості. По-перше, знімається організаційна проблема публікації наукових статей - масової форми публікації, - яка полягала в неможливості публікації окремих наукових статей - це вимагало підготовки збірників наукових статей; в значною мірою долаються фінансові труднощі, вони стають порівнянні з витратами на депонування рукописів; знімаються обмеження на обсяги публікації; долаються обмеження на масштаби тиражування; з'являється можливість практично миттєвого отримання електронної копії публікації за допомогою електронних систем зв'язку. Тільки прискорення інформаційного обміну і зняття обмежень на обсяги публікацій вже дозволить зробити значний крок у розширенні історичних досліджень. Проте цей крок вимагає вироблення певного набору стандартних вимог до оформлення електронної рукопису наукової публікації. Забезпечення єдності оформлення дозволить кожному досліднику легко і швидко орієнтуватися в текстовому файлі, що містить науково-історичну публікацію.

В проблеми стандартизації електронної форми рукописів представляється необхідним виділити ряд відносно самостійних питань: забезпечення єдиного формату текстового файлу з урахуванням різноманіття текстових редакторів; визначення способу оформлення науково-довідкового апарату і шрифтових виділень; питання фрагментації тексту (розбивки на сторінки); вироблення способу посилання на електронну форму публікації. Необхідно також встановити зміст, обсяг і форми службової інформації, що входить в текстовий файл, а також розробити конвертори текстового файлу встановленого стандарту у формат використовуваного редактора.

Вітчизняних текстових редакторів і процесорів, що дозволяють задовольняти академічним вимогам до оформлення науково-дослідницьких публікацій, на жаль, не існує [1 ]. Із зарубіжних редакторів можна назвати лише WordPerfect 5.1 і Word 6.0 [2 ].

Інші поширені текстові редактори, такі як Lexicon 1.0-1.3; Chiwriter; Multiedit або його російська версія Фотон; "Слово і діло" не забезпечують можливість оформлення системи посторінковий посилань і приміток з верхній посторінкового індексацією або не забезпечують російської послогового переносу слів.

Різні формати підготовки текстових файлів в цих редакторах роблять необхідним вибір єдиного формату, який в даний час і на перспективу зможе стати стандартною нормою для підготовки текстових файлів історичних публікацій. Існує два шляхи її вирішення. Перший полягає у виборі будь-якого редактора і його формату як базовий. Це створить чимало труднощів для авторів, які використовують інші текстові редактори і зажадає створення системи відповідних конвертерів. У цьому випадку доцільно, на наш погляд, орієнтуватися на вітчизняні розробки, зокрема, на Lexicon 2.0.

Під другому випадку слід обрати загальний для всіх редакторів формат. Таким форматом, є, безумовно, формат ASCII кодів. Він забезпечує можливість зчитування і редагування створених текстових файлів усіма існуючими редакторами.

Перший варіант володіє тим перевагою, що дозволяє зберігати авторську редакційну форму шрифтового виділення і всієї організації тексту. Це дозволяє сприйняти його в тій формі, в якій його створив автор. Другий варіант дозволяє врахувати перспективні зміни в розробці текстових редакторів і уникнути старіння прийнятого стандарту. Необхідно враховувати, що створення нового покоління текстових редакторів з неминучістю зажадає зміни основи стандарту і породить нову проблему - конвертування рукописів з старого стандарту в новий стандарт.

Найбільш перспективним, але не більш простим є, на наш погляд, другий варіант.

Питання оформлення шрифтових виділень також має бути вирішене в рамках розробляється стандарту. Призводить до необхідності забезпечити використання підкреслення, курсиву, жирного шрифту та їх поєднань. Якщо за основу прийняти ASCII коди, то шрифтові виділення можна описати таким так:

підкреслення - _текст_;

курсив - Текст;

жирний шрифт - # текст #.

Самостійне значення має питання про фрагментації тексту, про поділ його на сторінки. Від його рішення багато в чому залежать способи організації науково-довідкового апарату. У принципі текстовий файл, на відміну від твердої копії, не вимагає обов'язкової розбивки на сторінки. Однак, якщо вона буде відсутня, то неможливо буде зробити в будь-якому дослідженні наукову посилання на відповідне місце електронної публікації.

З урахуванням традиції і забезпечення єдності фрагментації тексту представляється за доцільне встановити міжрядковий інтервал як для тексту, так і для приміток 1,5 інтервалу.

Текст повинен розташовуватися в центрі екрана і мати довжину рядка 60 символів, ліва межа - 10 символів, абзацний відступ - 15 знаків, права межа - 70 знаків.

Позначення кінця сторінки - знак "", розташований в першій позиції відповідної рядка.

Одним з найбільш складних питань є питання уніфікації оформлення науково-довідкового апарату. Представляється доцільним зберегти за автором право вибору посторінкового або текстової організації посилань і приміток, а також посторінкового або наскрізної нумерації посилань і приміток. Однак, на наш погляд, кращим для читача залишається посторінково розміщення посилань з посторінкового їх нумерацією. Академічна традиція передбачає пагінацію посилань арабськими цифрами шляхом встановлення верхніх індексів. Оскільки в ASCII коди відсутні знаки верхній індексації, їх пропонується замінити поєднанням "n)" без інтервалу від попереднього слова в основному тексті і без інтервалу від наступного слова в тесті посилання або примітки.

Іншим питанням, яке має бути вирішене, є питання про службової інформації. У типографських публікаціях до неї відноситься місце видання, назву друкарні та її адреса; обсяг авторських друкованих аркушів; перелік редакторів, коректорів і тощо. нарешті, бібліографічний опис і анотація, далі УДК та міжнародний індекс.

Представляється за доцільне включити в службову інформацію текстового файла:

дату завершення роботи над оригіналом,

обсяг файлу в кілобайтах, рядках і сторінках;

авторство набору текстового файлу (якщо необхідно з роздільним зазначенням виконавців набору, редактора, коректора, інших учасників роботи);

місце електронної публікації,

бібліографічне опис,

коротку анотацію.

Проблема конвертації текстових файлів із стандартної форми у формат певного редактора може розглядатися лише після того, як історико-наукове співтовариство прийме запропоновані або інші основи стандартного оформлення текстових файлів, фіксують зміст наукових статей, монографій, дисертацій та інших видів наукової продукції.

Запропоновані у статті підходи є пошуковими і не претендують на безпомилковість. Однак проблема в цілому назріла і вимагає обговорення і практичних кроків для її рішення.

1. Якщо не вважати Lexicon 2.0 під Windows, поки не отримав значного розповсюдження, оскільки його презентація відбулася у квітні 1995 р.

2 . Ми не розглядаємо комп'ютерні видавничі системи, оскільки вони орієнтовані на потреби видавництв і занадто складні для історика-дослідника.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://kleio.dcn-asu.ru/