Зміст:

Введення. стор 2
1. Ведення справ через представників. стор 3
2. Особи, які можуть бути представниками в арбітражному суді. стор 4
3. Оформлення повноважень представника. стор 5
4. Повноваження представника. стор 6
5. Особи, які не можуть бути представниками в арбітражному суді. стор 7
Висновок. стор 9
Список літератури. стор 10

Введення.

Арбітражна процесуальна форма захисту права в оптимального ступеняпристосована для встановлення обставин судових справ і правильного їхдозволу відповідно до вказівок закону. Багато в чому це обумовлено їїдемократичністю. Основні демократичні риси арбітражногосудочинства полягають у наступному. Правосуддя, як особлива формадержавної діяльності здійснюється спеціально для цього створениморганом-судом. Ідея правової держави, сприйнята останнім часомофіційної російської ідеологією, а також правовою доктриною, базуєтьсяна теорії розподілу влади - законодавчої, виконавчої і судової.

При цьому мається на увазі, що правосуддя здійснюється незалежнимсудом, наділеним для його ефективного функціонування необхіднимивладними повноваженнями, а законодавча і виконавча влада ні прямо,ні побічно не втручається в розгляд конкретних судових справ.

При розгляд судових справ всі учасники є рівними перед законом ісудом, а сторони процесуально рівноправні і мають однаковіпроцесуальні можливості.

1. Ведення справ через представників.

1. Справи організацій в арбітражному суді ведуть їх органи, що діють вмежах повноважень, наданих їм законами та іншими нормативнимиправовими актами або установчими документами, та їх представники.

2. Керували організацій, інші особи відповідно до установчихдокументами представляють арбітражному суду документи, що засвідчують їхслужбове становище або повноваження.

3. Громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді особисто або черезпредставників. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права матиу справі представника.

Представництво в арбітражному суді - це процесуальнадіяльність, що здійснюється від імені та в інтересах що беруть участь у справі: сторін, третіх осіб, державних органів.

Питання про ведення справ юридичних осіб і громадян в АПК вирішується по -різному через специфіку цих учасників процесу.

Справи організацій ведуть в арбітражному суді їх органи та представники.

Згідно ст.53 ЦК, юридична особа набуває цивільних прав ібере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють вВідповідно до закону, іншими правовими актами та установчимидокументами.

Порядок призначення або обрання органів юридичної особивизначається законом та установчими документами. Такі органи можуть бутиколегіальними (рада директорів, правління, дирекція) або одноосібними
(директор, генеральний директор). Зокрема, відповідно до ГКвиконавчий орган може бути колегіальним чи одноособовим [1].

У статуті або іншому установчому документі визначається органюридичної особи, уповноважений представляти інтереси цієї юридичноїособи як в цивільному обороті, так і в судових інстанціях. Тому, впідтвердження правомочності органу брати участь в арбітражному процесі в судповинен бути представлений відповідний документ (виписка з нього).
Представник може брати участь в арбітражному процесі нарівні з органомабо за його дорученням самостійно.

Керівники організацій, що виступають у якості органу юридичноїособи, або керівники колегіального органу юридичної особи здійснюютьповноваження без доручення. Їх повноваження засвідчуються відповіднимидокументами (статут, положення). При цьому в судовому засіданні необхідноперевірити обсяг наданих повноважень. Справи повного товариства можевести кожен його учасник від імені товариства, якщо установчимдоговором не встановлено, що всі учасники ведуть справи спільно абоведення справ доручено окремим учасникам. [2]

Згідно АПК громадяни можуть вести справи в арбітражному суді самі і черезпредставників.

АПК припускає ведення справ органами юридичних осіб і громадянамибезпосередньо або через представників, або разом із представниками.

2. Особи, які можуть бути представниками в арбітражному суді.

1. Представником в арбітражному суді може бути будь-який громадянин, що має належним чином оформлені повноваження на ведення справи в арбітражному суді.
2. Права і законні інтереси громадян, що не володіють повною дієздатністю, захищають в арбітражному процесі з законні представники - батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники. Законні представники можуть доручити ведення справи в арбітражному суді іншому обраному ним представнику.

АПК 1992 допускав в якості представників організації їїкерівника, працівників цієї організації і адвокатів.

Практика пішла щодо мінімального шляху. У зв'язку зі створенням юридичнихфірм, у середу діяльності яких водило юридичне обслуговуванняорганізацій, у тому числі представництва в суді, арбітражні судидопускали в арбітражному процесі таких представників.

Стаття 48 АПК не обмежує коло осіб, які можуть бутипредставниками учасників арбітражного процесу. Ними можуть бути будь-якігромадяни, в тому числі співробітники організації, адвокати, працівникиюридичних фірм, будь-який уповноважений громадянин, що не підпадають підвинятки, передбачені статтею 51 АПК. Єдина вимога.
Яке зазначена Кодексом, це наявність належним чином оформленихповноважень на ведення справи.

Разом з тим, оскільки представник забезпечує захист прав іінтересів довірителя, він повинен володіти необхідними знаннями як угалузі правових норм, що регулюють спірні правовідносини, так іфактичних обставин справи.

Представники, як і особи, які беруть участь у справі, повинні відповіднодо ст. 33 АПК добросовісно користуватися належать цим особампроцесуальними правами.

Законні представники недієздатних громадян можуть вести справи особистоабо через представників.

3. Оформлення повноважень представника.

1. Повноваження представника повинні бути виражені в дорученні, яке видано і оформлено відповідно до закону.

2. Довіреність від імені організації видається за підписом її керівника або іншої особи уповноваженої на це її установчими документами, з додатком печатки цієї організації.

3. Невиконання громадянином, може бути засвідчена в нотаріальному порядку, а також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні, командуванням відповідної частини, якщо довіреність видається військовослужбовцям. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, засвідчуються начальниками місць позбавлення волі.

4. Повноваження адвоката засвідчуються в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 185 ГК довіреністю визнається письмове уповноваження,видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.

До речі в ст. 186 ГК передбачено, що термін дії довіреності неможе перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігаєсилу протягом одного року з дня її здійснення. Довіреність, в якій невказана дата її вчинення, недійсна.

Обов'язковими умовами для доручення, виданого організацією,є підписання її керівником або іншим уповноваженим на цеустановчими документами особою і наявність на довіреності друку.
Довіреність, видана з порушенням цих умов, не підтверджуєповноваження на ведення справи.

Існує перелік організацій, які вправі засвідчитидовіреність громадянину, в залежності від місця його знаходження.

У нині діючому АПК не визначено, яким документом засвідчуютьсяповноваження адвоката. Тим часом і в законодавстві в даний час такаформа відсутня. За вже сформованій практиці адвокати діють напідставі ордера, що видається юридичною консультацією, у випадках, колипроводиться разове обслуговування організацій або громадянинапідприємця. Якщо ж з юридичною консультацією укладено договір напостійне юридичне обслуговування, то в ньому вказується прізвище, ім'я тапо батькові адвоката, якому доручається виконання договору з бокуюридичної консультації. На підставі цього договору організація
(громадянин - підприємець), яка уклала договір з юридичноїконсультацією, видає вказаною адвокатові довіреність.

У випадках, коли представником є працівник юридичної фірми, зякої організація уклала договір, цей працівник може діяти задовіреності організації або документом фірми, що містить доручення наведення справи.

4. Повноваження представника.

Повноваження на ведення справи в арбітражному суді дають представникуправо на вчинення від імені він представляє, всіх процесуальних дій,крім: підписання позовної заяви, передача справ до третейського суду, повногоабо часткової відмови від позовних вимог і визнання позову, змінапредмета або підстави позову, укладення мирової угоди, передачіповноважень іншій особі (передоручення), оскарження судового акта,отримання присуджених майна або грошей. Повноваження представника навчинення кожного з зазначених дій повинні бути спеціальнопередбачені в дорученні, що видається він представляє.

Представники є учасниками арбітражного процесу [3]. Обсягпроцесуальних дій, які вправі здійснювати представник при веденнісправи в арбітражному процесі, визначається виданої йому довіреністю.

На підставі довіреності на ведення справи представник вправіздійснювати права сторони або третьої особи, визначені в АПК. УЗокрема представник має право знайомитися з матеріалами справи, робитивиписки з нього, знімати копії, заявляти відводи, представлятидокази, брати участь у дослідженні докази, заявлятиклопотання, заперечувати проти клопотань, представляти свої доводи іміркування з усіх що виникають у ході арбітражного процесу питанням. Проправо вчинення таких дій не потрібно спеціальної вказівки вдовіреності.

З метою захисту прав сторін право на здійснення ряду процесуальнихдій має бути прямо передбачено в довіреності, що видаєтьсяпредставнику. Це стосується розпорядження матеріальними правами сторін.
Права підписання позовної заяви, відгуків, скарг, заяви про винесенняпротесту, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнанняпозову, зміну предмета або підстави позову, передачі повноважень іншійособі, пред'явлення наказу до стягнення, отримання присудженого майнаабо грошей повинні бути спеціально передбачені в дорученні повністюабо на здійснення окремих дій.

5. Особи, які не можуть бути представниками в арбітражному суді.

1. Представниками в арбітражному суді не можуть бути особи, що не володіють повною дієздатністю або перебувають під опікою чи піклуванням.

2. Представниками в арбітражному суді не можуть бути судді, слідчі, прокурори та працівники апарату суду. Це правило не поширюється на випадки, коли зазначені особи виступають у процесі як уповноважених відповідних судів, прокуратури або як законні представники.

Для здійснення представництва в арбітражному суді необхідноволодіти процесуальною дієздатністю, тобто досягти повноліття,яке настає з 18 років.
Тому особи, які не досягли цього віку, не можуть бути представниками варбітражному суді. Вони не можуть бути представниками і в тих випадках, коливідповідно до статутів, положень про організації не допускаєтьсяобрання до керівних органів осіб, які не досягли 18 років. Неповнолітній,досяг 16 років, може бути представником, якщо він визнаний,повнолітнім в порядку, встановленому ЦК.

Не можуть бути представниками в арбітражному суді особи, визнані ввстановленому порядку недієздатними або перебувають під опікою чипіклуванням. Інтереси цих осіб захищають в арбітражному процесі їхопікуни.

Адвокат не може бути представником в арбітражному суді, якщо єперешкоди, передбачені законодавством.

Зокрема адвокат не може бути представником в арбітражному суді ввипадках:

. якщо він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи;

. якщо він брав участь у справі в якості судді, прокурора, експерта, спеціаліста, перекладача, свідка;

. якщо в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Судді, слідчі, прокурори та працівники арбітражних судів вправівиступати в арбітражному суді представниками відповідно суду,прокуратури, арбітражного суду, тільки якщо останні є стороною успору, що розглядається арбітражним судом, а так само як законніпредставники.

Природно, що представниками не можуть бути родичі суддів,розглядають дану справу [4].

Висновок.

У чинному АПК РФ по-новому визначено склад осіб, які мають правовиступати представниками в арбітражному процесі. Але і за ранішещо діяв, і за новим законодавством представниками в суді можутьбути тільки фізичні особи - громадяни. Ні юридичні особи, ані їхніструктурні підрозділи не можуть зайняти місце представника в арбітражномупроцесі. На відміну від АПК РФ 1992 року, нині діючий вигідновідрізняється не тільки більш чітким викладом, але і лаконічністю. Головне,на що я тут звернув увагу - це значне розширення кола осіб,що мають право виступати представниками в арбітражному суді.

Список літератури:

1. Арбітражний процесуальний кодекс РФ.

2. В.Ф. Яковлєв, М.К. Юков «Коментарі до Арбітражного процесуального кодексу РФ» - М.: Юрід.фірма «Контакт», 1995 р.

3. Шерстюк В.М. «Арбітражний процес у питаннях і відповідях» - М.:

Видавництво «Городець», 1998 р.
-----------------------< br>[1] Ст. ст. 91, 103 ЦК та ін
[2] Ст. 72 ГК.
[3] Ст. 43 АПК.
[4] П.1 ч.1 ст. 16 АПК