Видання класичних літературних текстів в інтернеті

(Вступні зауваження до теми)

Володимир Литвинов

Вступ

Справжні нотатки присвячені темі, яка мене давно цікавить: що таке текст (по переважно мова йтиме про текст поетичному) і яким чином ми можемо поміщати в Інтернеті тексти так, щоб не просто отримати ще одну копію відомого тексту (з цим може впоратися і ксерокс, продукт діяльності якого може бути відправлений експрес-поштою), але усвідомити ті аспекти його пристрою, які зазвичай залишаються як би УЯВНОЮ (ким, коли і в якому обсязі?) і тому вислизають від уваги або ж віддаються на відкуп фахівцям, володіє доступом до всієї необхідної інформації. Мова піде про тексти по переважно т.зв. "класичних", тобто що існують порівняно великий проміжок часу і неодноразово розглядалися. Твір має характер прагматики-ессеістіческій і на науковість не претендує.

1. Текст як об'єкт

Текст в першу його розгляді є об'єктом, відокремленим від інших об'єктів: коли ми бачимо вірш, ми бачимо його в першу чергу як щось окреме від інших речей, які складаються з слів. Кожен текст має свою унікальну структурою, що заслуговує окремого вивчення. Мовою робочого підходу до поданням літературного тексту в Павутині це відіб'ється в тому, що кожен текст, обсяг якого технічно дозволяє передавати його по Мережі, повинен існувати і як окремий файл. Тексти обсягу більшого, ніж підходящий для передачі по Мережі, повинні перетворюватися на гіпертекст, тобто складатися з фрагментів необхідного розміру і механізмів навігації, забезпечують гіпертекстове єдність фрагментів. Внутрішня будова цього об'єкта можна охарактеризувати як має різнорівневу сегментацію, яка зорово представляється наступним чином: слово/рядок/віршована рядок (задається примусової розбивкою; для прозового тексту це не доречна)/абзац/більші єдності. Це означає, що ми повинні мати якісь інструменти для віддзеркалення цієї сегментації, тобто текст повинен мати можливість проявлятися (бути показаним) відповідно до цієї сегментацією. Відповідно, кожен з таких сегментів повинен мати якийсь адреса в межах меж тексту, то є, оскільки ми говоримо про текст в Мережі, якийсь (відносний?) адреса в межах даного файлу. Пропонований варіант: установка за допомогою відповідного інструментарію індивідуальних закладок на кожному слові, рядку і більше великих сегментах. Крім того, текст повинен мати опис не тільки комп'ютерне (URL), але і "людське", тобто експліцитно повинен містити вказівку на своє походження (на книгу, своє місце в складі книги і того, хто перевів його з книги у Мережу). Фрагменти гіпертексту, спочатку були єдиними книгами (великими текстами), повинні також лежати у вигляді архівів (самораскривающіхся) на FTP-сервер, щоб користувачі могли організовувати свої подорожі усередині цього тексту (див. нижче).

2. Текст як ставлення

По-перше, ідеальні в текстологічної аспекті тексти вкрай рідкісні. Існує рукопис, в принципі представимо як графічний файл (файли), існують різні редакції, чернетки і відкинуті фрагменти. Існують помилки (помилки при введенні тексту у великих кількостях практично неминучі), друкарські помилки, різночитання та ін Тому крім механізмів різноманітного представлення одного тексту потрібні механізми представлення тексту як варіативної структури і можливості одночасного перегляду різних варіантів цієї структури. З іншого боку, тексти існують і як взаємодія різних інтерпретацій, у найпростішому вигляді як текст і набір коментарів до нього. Публікувати тексти без коментарів видається недостатнім, а гіпертекст у даному випадку стає нагальною необхідністю. Фреймової структури представляються досить доречними для показу коментарів та іншої довідкової інформації (індексів, конкордансов тощо - див. нижче). Втім, системний адміністратор або ж веб-майстер, монопольно володіє істиною з приводу бажаної для коментарю і написання тексту - картина досить гротескна. Тому публікація тексту переростає в процес діалогу і поступового з'ясування переваг, що робить публікацію тексту не одноразовим актом, а інтерактивним процесом, що включає багато дійових осіб. Мережа в цьому випадку дійсно стане не іграшкою або високим ремеслом для обраних, але механізмом, задіяним по принципам, притаманним і внесетевой культурі, але, хочеться вірити, що спрощує механізми обміну релевантною інформацією.

3. Математична обробка. Індекси по тексту як засіб навігації

Коли ми стикаємося з новим текстом, ми volens nolens ставимо його в ставлення до інших текстів інших авторів. Цим займатися тим зручніше, ніж більше авторів вводиться в наш розгляд і чим вони краще описані. Найбільш повний і самий реальний варіант опису тексту - побудова конкорданса до тексту з відсилання в місця вживань (згадані вище закладки) на всіх введених авторів. При це традиційні засоби пошуку можуть виявитися неадекватними у зв'язку з індивідуальним (іноді різко індивідуальним) слововживання, і краще мати повний опис лексики тексту або можливість за запитом (причому запит може включати як лексеми, так і окремі формант) отримувати відсилання на конкретні тексти, а також можливість отримати кількісне відношення до інших аналогічних елементів тексту. Тобто елементи лінгвістичного аналізу тексту можна поєднати з механізмами навігації і надати всім бажаючим. Першим кроком у цьому напрямку є програма Word Tabulator, розроблена Сергієм Логічевим (м. Снежинськ) (кр. опис). Одна технічна застереження: для того щоб вихідні індекси були впорядковані з точки зору послідовності посилань, тексти в аналізованих гіпертексту краще мати з цифровими іменами, при цьому порядок має бути правильним з точки зору і комп'ютера, і людину. Текст, який маємо в книзі перше, з точки зору людини повинен мати ім'я "1" (далі "2" і т.д.). З точки зору операційної системи за "1" йде не "2", а "10", тому якщо текстів багато, то перший текст повинен мати ім'я "001", другий - "002", десятий - "010", а соті - "100", і в цьому випадку при математичній обробці тексти будуть оброблятися в заданої послідовності. Інший важливий аспект розглянутого аспекту функціонування тексту в Мережі - потенційна можливість порівняння конкретного слововживання в даному тексті з загальномовного слововживання того тимчасового зрізу, до якого належить даний текст. Чому потенційні: існують словникові бази даних (див. Бюлетень машинного фонду ІРЯ ([email protected], [email protected], [email protected]), які можуть бути зроблені доступними через Інтернет і забезпечені пошуковим механізмом (якщо це буде зроблено - великий прогрес, але це справа пов'язана з чималими витратами).

4. Стара орфографія і іншомовні цитати

При публікації текстів в Інтернеті та розробці технології для публікації великої кількості текстів встає інтригуюче питання: що робити з текстами, які не перевидавалися після 1918 року, тобто після реформи орфографії, яка відбулася в цьому році. Як відомо, до реформи російський алфавіт включала знаки "i", іжицю, фіту і ять, причому останній був у старій орфографії досить частотним і значущим, але в даний час не входить в кодову сторінку для кирилиці і займає найрізноманітніші місця в таблицях шрифтів. Что-то потрібно вигадувати: або писати утиліту, що автоматично перетворює стару орфографію в нову, або заводити ять в кодову таблицю, або приписувати цьому знаку позначення, як це зроблено для європейської графіки з діакритики і грецьких символів (у тому числі для іжиці і фіти) в ISO 8859-1, або ще что-то.

5. Орієнтація на користувача

Пропонований варіант здійснення публікації літературних текстів повинен задовольняти вимогам двох категорій користувачів: спеціалістів і неспеціалістів. Фахівці отримують текст, яким можна користуватися в своїх роботах, і нові інструменти аналізу тексту, а неспеціалісти отримують текст, який зручно читати: клац миші дає можливість побачити коментар (якщо це цікаво), а немає бажання - і пропустити цей коментар і по другому щілину повернутися в вихідний текст, не витрачаючи часу на знаходження коментаря в примітках і знаходження того місця, яке було останнім прочитаним.

6. Вартість паперового і мережевого видавництва

За нинішньої чудовою анархії у видавничій справі дуже важко розраховувати на появу в необхідній кількості видань російської літератури, що задовольняють як фахівців, так і неспеціалістів. Мережеве видавництво, що представляються менш дорогим, досить доступним і легко здійсненним, змогло б відкрити новий етап освоєння російської літератури. Можливості математичної обробки текстів он-лайн також представляються здійсненними і вельми привабливими. При мережевому виданні літературних текстів можна домовитися про єдиних стандартах і розподілити області вводиться літератури з кінцевою метою створення єдиного гіпертексту, що включає все, що повинно бути включено.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://rusjaz.da.ru/