Комп'ютер VAX фірми DEC (Digital Equipment Corporation)
належить до сімейства міні-ЕОМ. Система VAX схожа на будь-яку
іншу комп'ютерну систему. Апаратне та програмне забезпечення-
ние, працюючи разом, утворюють високоефективну і високопроіз-
водітельную систему. Узагальнена структура системи VAX-11 поки-
зана на рис.1.
Консоль є термінал, який використовується для на-
чільного завантаження системного програмного забезпечення, модифікує-
ції його коштів та зміни системних параметрів. Завантаження сис-
темних програм виконується за допомогою приєднаної до машини
недорогий зовнішньої пам'яті - накопичувача на гнучких магнітних дис-
ках. Зв'язок центрального процесора VAX з оперативною пам'яттю і
зовнішніми пристроями (за винятком консолі) здійснюється
через так зване синхронне межз'єднань. Фізично воно
являє собою набір гнізд, в які можуть вставлятися мо-
дулі на друкованих схемах.
У системі VAX використовується оперативна пам'ять довільно-
го доступу (RAM - Random Access Memory), як і в персональних
комп'ютерах. В оперативній пам'яті знаходяться дані та програми,
виконувані центральним процесором. Вміст цієї пам'яті
постійно змінюється, вона очищається в момент вимикання компь-
ютера.
Пристрій центрального процесора - це мозок комп'ютера.
Центральний процесор виконує команди програм і управляє
іншими компонентами сістеми.В складу центрального процесора
VAX входить логічний пристрій, що управляє витягом ко-
Манд з пам'яті і їх виконання, а також арифметичне і логи-
чеський пристрій, що реалізує виконання команд. До складу
центрального процесора входить також ряд регістрів. Деякі
.

з них надаються у розпорядження користувачів, а інші
призначені виключно для роботи центрального процесора.
Користувачі можуть працювати з 16 регістрами центрального про-
цессора розміром 32 двійкових розряду кожен. Дванадцять з них
(R0-R11) є регістрами загального призначення. За допомогою ре-
гістров R0-R11 можна формувати адреси операндів. Двома
чотирма регістрами VAX можуть користуватися лише досвідчені прог-
раммісти, які розуміють особливу роль цих регістрів в системі.
До складу центрального процесора VAX входить також регістр
з 32 двійкових розрядів, званий довгим словом стану
процесора. Його старші 16 двійкових розрядів містять інформа-
цію про стан процесора. Зміна цієї інформації дозволено
тільки привілейованим системним програмами користувачів.
Молодші 16 двійкових розрядів цього регістра утворюють так називаються
ваемое "слово стану програми". У цьому слові міститься ін-
формація про поточний стан виконуваної програми.
Але що таке комп'ютер без відповідного програмного
забезпечення?! Машину без програмного забезпечення іноді називаються
вають "голою". Перші машини насправді були "голими". Вони
управлялися за допомогою набору перемикачів. Складність роботи в
цьому режимі і викликала поява операційних систем.
Однією з них і з'явилася операційна система UNIX. Перша
версія ОС UNIX була розроблена в 1969 р. К. Томпсоном і Д.Ріт-
чи. А вже потім вона стала інтенсивно розвиватися і адаптують-
тися різними фірмами для різних ЕОМ. Зокрема була
спроектована ОС UNIX BSD 4.3 Для комп'ютерів серії VAX.
Система UNIX проектувалася в першу чергу як інстру-
ментальна, призначена для створення й налагодження нових засоб-
тв програмного забезпечення. І в цьому її творці вельми пре-
встигли. Перш за все вони врахували все те найкраще, що було в той
.

час у вже існуючих операційних системах. Творці UNIX
змогли реалізувати принципово нову ОС на базі декількох
нових і плідних ідей. Покладені в основу системи ідеї
дозволили застосовувати UNIX на комп'ютерах з різною архітектури-
рой.Следовательно, застосування цієї ОС дозволяє переносити
програми, що працюють під її керуванням, з одного типу машин
на інший з дуже незначними змінами або зовсім без
них. Це дає можливість розробникам створювати програми в
вигляді закінченого продукту, якому гарантований широкий ринок
збуту.
Вона включає в себе безліч засобів, зручних для ство-
ня як окремих програм, так і пакетів прикладних програм:
7: 0 ієрархічну файлову систему;
7: 0 Сумісні щодо введення/висновку файли, пристрої і процеси;
7: 0 асинхронну обробку;
7: 0 Інтерпретатор командного мови;
7: 0 Понад 100 системних і допоміжних команд;
7: 0 Ряд мов програмування, включаючи Паскаль, Бейсік і Сі.
Слід зазначити, що у порівнянні з іншими операційними
системами UNIX має два недоліки. Вона дуже ефективна в тих
випадках, коли користувачі виконують різні дії, а при
рішенні декількох однакових завдань її ефективність падає.
Другий недолік ОС UNIX - слабка пристосованість до роботи в
режимі реального часу. Але не варто втрачати з уваги те,
що існує можливість адаптування UNIX для вирішення тако-
го роду завдань, але слід враховувати, що існують і інші
ОС, більшою мірою пристосовані для вирішення таких завдань.
І нарешті вказавши деякі початкові відомості про систему, я
спробую описати основні положення при роботі з нею.
Робота з системою UNIX починається з входу в неї, тобто з
.

процедури входу. Ця процедура забезпечує можливість РЕГИСТ-
центрувати імена користувачів, час входу, використане ма-
шинний час, а також ідентифікувати власників файлів, визна-
ділячи доступність користувачів, розпізнавати типи вживаних
терміналів і т.п. Для того, щоб користувач мав можливість
входу в систему, він повинен бути введений її адміністратором в
число абонентів. При вході в систему ви отримаєте повідомлення "lo-
gin: ". Ви повинні будете ввести ваше реєстраційне ім'я. Далі
після короткої паузи система вимагає введення пароля. Пароль -
це слово, яке тримається в секреті і вводиться як
підтвердження ідентифікатора користувача. Вводите пароль.
Будь-яка сума, що вводиться з клавіатури терміналу інформація відображаючи-
ється на екрані. Виняток зроблено лише для пароля, що вводяться
символи якого не відображаються. Введення пароля вимагає підвищений-
ного уваги, оскільки помилка при цьому призведе до необхід-
мости повторення всієї процедури входу.
Система перевіряє введений пароль, і, якщо він вірний, про-
цедура входу триває. Після закінчення процедури входу UNIX
видауе на екран деяке повідомлення. Після цього на екран виводи-
диться запрошення, що свідчить про готовність системи при-
няти команду. Далі наводиться синтаксис і опис основних
команд на правильному шляху, роботі у файловій системі і деяких ін-
формаційних команд.
.

?????????????????????????????????????????????????? ?????????????< br /> ? КОМАНДА? ЗНАЧЕННЯ?
?????????????????????????????????????????????????? ?????????????< br /> ? ps? виводить інформацію?
? ? про поточний перебуваючи-?
? ? нии мережі. ?
? who? виведення списку робо-?
? ? що тануть в даний?
? ? момент користувачам-?
? ? лий. ?
? echo [набір символів]? висновок набору сім-?
? ? волів. ?
? data? висновок поточної дати?
? ? і часу. ?
? man [назва команди]? виводить інформацію?
? ? про зазначеної коман-?
? ? де. ?
? pwd? висновок абсолютного?
? ? імені поточного ка-?
? ? талога. ?
? ls? висновок вмісту?
? ? поточного каталогу.?
? cd [путьімя директорії]? здійснює пере-?
? ? хід у вказану?
? ? директорію. ?
? Сat [путьімя файлу]? висновок вмісту?
? ? вмісту файлу?
? ? на екран. ?
? mkdir [путьімя директорії]? створення директ-?
.

? ? рії. ?
? cp [путь1імя файла1] [путь2імя файла1]? копіювання файла1?
? ? з однієї директ-?
? ? рії в іншу?
? ? (спочатку вказуючи-?
? ? ється звідки потім?
? ? куди)?
? mv [путь1імя файла1] [путь1імя файла2]? переіменовка фай-?
? ? ла1 в файл2. ?
? mv [путь1імя файла1] [путь2імя файла1]? переміщення файла1?
? ? з однієї директ-?
? ? рії в іншу (сну-?
? ? чала вказується?
? ? звідки потім куди)?
? rm [путьімя файлу]? видалення файлу. ?
? rmdir [путьімя каталозі]? видалення порожнього?
? ? каталогу. ?
?????????????????????????????????????????????????? ?????????????< br /> Після роботи з системою необхідно обов'язково з неї вий-
ти. Вихід із системи набагато простіше, ніж вхід до неї. Потрібно наб-
рать logout і термінал буде відключений від операційної системи,
на цьому ваша робота закінчиться.
В університеті Berkeley (штат Коліфорнія, США) була розрядів
ботан система програмування Berkeley Pascal. Система була
написана для ОС UNIX 4.X, розроблена в тому ж університеті.
Програма мовою Паскаль записується у вигляді послідовно-
ності символів, до числа яких відносяться латинські літери,
арабські цифри, розділові знаки, знаки операцій. Для позначений-
ня вихідних даних і результатів обчислень вживаються пе-
ремінні, якими можуть бути не тільки будь-які літери - a, b, D, U і
.

тощо, а й, наприклад, послідовності символів виду
a1, b32, word і т.д., які складаються з літер та цифр і починаються
з букви. Відповідне оригінал дане або результат обчислювальному
ня називається значенням змінної. Числа в записувачі-
вають в десятковій системі числення, замість коми пишеться
точка: 0, -1,0.242 і т.д. Кількість цифр у числі не може бути
занадто великим; число не повинно перевищувати максимально допусти-
мого в машині числа. Це відноситься і до кількості букв і цифр у
змінної.
Змінні і числа - найпростіші окремі випадки вирази.
Більш складні вираження будуються з чисел і змінних з по-
міццю знаків операцій додавання, віднімання, множення і ділення.
Ці знаки суть +, -, *, /. Крім того, у виразі можуть бути
використані круглі дужки і деякі функції. Знак операції
поділу/дозволяє записувати в рядок вирази, які тра-
діціонно записуються з виходом з рядка: у Паскалі пишуть a/b,
c/17, (a * x + b)/(c + d) і т.д, Знак операції множення * не можна
опускати або замінювати крапкою. Допустима для математичного
тексту вираз 0,5 (x +7) 77 0 (x +2) 77 0 (x-3) в Паскалі має бути за-
писано у вигляді 0,5 * (x +7) * (x +2) * (x-3). Знак - (мінус) може упот-
ребляться і для зображення величини, протилежної даній:
-x, - (a * b + y) і т.д. Не можна розміщувати два знаки операцій поруч;
послідовності символів 3 *- 2, x1/-x2-ето не вираження, ви-
раженіямі будуть 3 * (-2), x1/(-x2).
У виразі можуть бути використані наступні функції:
sin (E) - синус Е,
cos (E) - косинус E,
ln (E) - натуральний логарифм Е;
exp (E) - показова функція Е, тобто e 5Е 0;
abs (E) - f, cjk.nyfz dtkbxbyf (модуль) Е, тобто 72 0Е 72 0;
.

sqr (E) - квадрат (другий ступінь) Е, тобто _.. Е 52 0;
sqrt (E) - квадратний корінь з Е, тобто 7? 0Е;
вираз, що задає аргумент, завжди полягає в дужки. Так,
наприклад, ми пишемо sqrt (sgr (b) -4 * a * c).
У ході виконання програми обчислюються значення висловлю-
ний. При обчисленні діють звичайні правила старшинства опе-
рацій: старші операції - множення і ділення, наступні за
старшинством - додавання і віднімання. З двох операцій однаково-
го старшинства першим виконується та, знак якої у вираженні
зустрічається раніше. Круглі дужки змінюють цей природний
порядок: значенням виразу (x + y)/2 буде половина суми зна-
чений змінних x і y, в той же час значенням вираження x + y/2
буде сума значення x і половини значення y.
Послідовність букв і цифр, що починається з букви, на-
ни опиняються ідентифікатором. З розглянутих прикладів видно, що
ідентифікатор не обов'язково являє собою змінну:
sin, сos і т.д. - Це не змінні, а імена функцій. У прог-
Рамі зустрічаються й інші види ідентифікаторів.
Окремі інструкції, що входять до програми, у Паскалі при-
нято називати операторами.
Оператор присвоювання складається з імені, що ідентифікує
змінну, символу привласнення і вирази. В області описи-
ня функції повинен бути принаймні один оператор присвоюються-
вання, в якому ім'ям, що ідентифікує змінну, є
ідентифікатор функції.
Виконання оператора присвоєння призводить до обчислення
значення, що представляється виразом, і присвоєнні значення
змінної, ідентифікований ім'ям, що стоїть ліворуч від символу
привласнення. У разі розглянутого вище привласнення, відбувалося
дящего в області опису функції, здійснюється визначення
.

результату функції, тобто величини, що повертається в місці виклику
функції.
Необхідно, щоб тип вираження і тип змінної уівідповідності-
твовалі один одному. Це відповідність забезпечується, якщо пере-
менная і вираз належать до одного типу, а так само в тому
випадку, коли змінна типу real, а вираз цілого типу.
Синтаксис
оператор-присвоювання:
мінлива: = вираз
Приклади
i: = i +1;
select: = true;
Оператор процедури складається з ідентифікатора процедури,
безпосередньо за яким слідує ув'язнений в круглі дужки
список параметрів виклику. Оператор процедури без параметрів
складається тільки з ідентифікатора процедури.
Виконання оператора процедури призводить до виконання Дейсі-
твий, перерахованих в описі цієї процедури. Перш за все ніж
це відбудеться, відбувається ідентифікація змінних, що є
параметрами виклику процедури, і визначення значень виразів.
Синтаксис
оператор-процедури:
назва-процедури (список параметрів)
назва-процедури
назва-процедури:
ідентифікатор
Приклади
Insert (InputFile)
ColLin (inputstr, col)
Exit
.

Оператор переходу складається з ключового слова goto, після
якого слід посилання на позначку.
Виконання оператора переходу приводить до виконання після-
послідовно операторів, що починаються з оператора, зазначеного
міткою. Необхідно, щоб оператор переходу знаходився У МЕЖАХ
лах блоку, в якому визначена мітка, зазначена в операторі.
Неприпустимо, щоб оператор переходу передавав управління
всередину складного оператора або програми.
Синтаксис
оператор-переходу:
goto мітка
мітка:
ідентифікатор
Приклади
goto 345
goto finish
Складовою оператор складається з ключового слова begin, після
якого йде послідовність операторів і ключове слово
end. Складений оператор використовується там, де синтаксис мови
вимагає використання одного оператора, а необхідно виконання
послідовності операторів.
Виконання складеного оператора приводить до виконання зак-
люченной в ньому послідовності операторів.
Синтаксис
складовою-оператор:
begin послідовність-операторів end
Приклади
begin
i: = 1;
j: = 0;
.

end;
begin
Writeln (out);
read (in);
end;
Умовний оператор складається з ключового слова if, після ко-
торого йде логічне вираження, ключове слово then і опера-
тор. Після оператора може слідувати ключове слово else і сно-
ва оператор.
Виконання умовного оператора полягає в обчисленні
значення виразу, а потім, якщо його результатом буде величи-
на зі значенням true, у виконанні оператора, що йде після
ключового слова then. Якщо результатом буде величина зі значен-
ням false, а умовний оператор не містить ключового слова el-
se, то виконання оператора закінчується. Якщо є ключове
слово else, то виконується наступний після нього оператор.
Якщо оператор, укладений в умовному операторі if, також
є умовним, то в ньому має бути ключове слово else.
Синтаксис
Умовний-оператор
if логічне-вираз then оператор;
if логічне-вираз then оператор
else оператор;
Приклади
if a = b then a: = 5 else a: = 6;
if a = b then begin
a: = 6;
b: = 6
end;
if a = b then
.

if a = 5 then
b: = 6
else
a: = 1
else
a: = 10;
Оператор варіанту складається з ключового слова case, після которо-
го йде індекс варіанта, ключове слово of, список операторів
вибору, кожному з яких передує мітка вибору, а після
нього ключове слово end.
Список міток вибору складається зі списку констант, після ко-
торого слід двокрапка. Кожна з констант цього списку поса-
на бути одного типу з індексом варіанту. Якщо деяка частина
списку констант є послідовністю елементів перечіс-
ляемого типу, вона може замінюватися конструкцією:
першого .. останній
виділяє перших та наст?? дний елементи послідовності.
Замість міток вибору перед останнім оператором вибору може іс-
користуватися ключове слово else. Після такої "мітки" двокрапка
не ставиться.
Синтаксис
оператор-варіанту:
case індекс-варіанту of
послідовність-операторів-вибору end
Виконання оператора вибору полягає у визначенні зна-
чення індексу варіанту і виконанні того оператора, перед кото-
рим стоїть позначка вибору зі значенням, рівним значенням індексу
варіанту. Якщо такого оператора немає, то виконується оператор
після ключового слова else, якщо і такого оператора ні, то ви-
виконується порожній оператор.
.

Приклади
case a = b of
false: i: = 1;
true: j: = 2
end;
case a = b of
false: i: = 1
else j: = 2
end;
Циклічна ОПЕРАТОРИ.
Оператор for складається з ключового слова for, за яким
слід ідентифікатор параметра циклу, символ привласнення, ви-
раженіе, що визначає початкове значення параметра циклу, клю-
чевое слово to або downto, ключове слово do і довільний
оператор.
Параметр циклу і обидва вирази повинні бути однакового пе-
речісляемого типу.
Синтаксис
оператор-for:
for мінлива: = вираз 4a 0 to вираз 4b 0 do оператор
Виконання оператора for призводить до виконання що міститься в
ньому оператора для всіх значень параметра циклу, які зна-
дятся в діапазоні значень вираз 4a 0 і вираз 4b 0.
Приклади
for i: = 1 to 4 do writeln (i);
Оператор while складається з ключового слова while, піст ко-
торого йдуть логічне вираження, ключове слово do і будь-який
оператор.
Синтаксис
оператор-while:
.

while вираз do оператор
Оператор while виконується за наступним алгоритмом:
1. Визначається значення виразу.
2. Якщо це значення false, то виконання оператора вважається
завершеним.
3. Якщо отримано значення true, то виконується оператор, сліду-
ющій після ключового слова do, а потім описані дії пов-
торяются спочатку.
Приклад
while i0 do begin
i: = i-1;
writeln (i)
end;
Оператор repeat складається з ключового слова repeat і йдуть
за ним довільного оператора, ключового слова until і логи-
тичного виразу.
Синтаксис
оператор-repeat:
repeat оператор until вираз
Оператор repeat виконується за наступним алгоритмом:
1. Виконуються оператори, що йдуть після ключового слова repeat.
2. Обчислюється значення виразу після ключового слова until.
3. Якщо отримано значення true, то виконання оператора вва-
ся завершеним.
4. Якщо отримано значення false, то описані дії повтор-
ются спочатку.
Приклад
i: = 10;
repeat
writeln (i);
.

i: = i-1;
until i = 0;
Стандартні типи Паскаля
Поняття тип пов'язано з фіксованим набором даних. Змінна
відноситься до певного типу, якщо їй можна присвоїти дані, при-
належні до набору визначає цей тип. У мові Паскаль необхід-
моє явне визначення типу кожної з змінних в програмі.
Зв'язок імені змінної з обраним типом відбувається при описі
змінної. Типи змінних поділяються на прості і складові. До простих
типами відносяться порядкові, речові і що перераховуються, до складових
- Рядковий, массівовий, записної, множинний і файловий. Серед
згаданих типів можна виділити наступні стандартні типи: integer
(цілий), byte (байт), char (символьний), boolean (логічний), re-
al (матеріальний). Перші чотири називаються порядковими. Вони характер-
ни не тільки тим, що елементи їх впорядковані, вони також утворюють
лічильний безліч.
Стандартні скалярні типи визначені за замовчуванням, тобто визна-
лять їх не треба. Їх неявне визначення дійсно у всій програм-
ме, за винятком тих фрагментів, в яких вони явно перевизначаються.
Массівовий тип
Массівовий тип є складовим типом даних. Масив складається з
певної кількості компонентів однакового типу. Доступ до компо-
нентов (елементів) масиву, здійснюється за допомогою індексування.
Індексом може бути довільне вираження порядкового типу, укладений-
ные в квадратні дужки. Допустимий діапазон індексів визначається в
описі масиву.
Опис массівового типу складається з ключового слова array, після
якого слід укладену в квадратні дужки опис типу Індеко-
сов, ключове слово of, а після нього опис типу елементів.
Синтаксис:
.

опис-масиву:
array [тип-індексів] of тип-елементів
тип-індексів:
опис-порядкового-типу
тип-елементів:
опис-типу
Пірмери:
type
str = array [1 .. 250] of char;
var
inputstr: str;
Множинний тип
Множинний тип є складовим типом. Безліч -
це мінлива, якою може бути присвоєно вбрання подмно-
дружність безлічі всіх підмножин. Базовим безліччю останні-
го може бути довільна множина елементів порядкового ти-
па. Кожен елемент даного типу є одним з та-
ких елементів.
Два множини рівні тоді і тільки тоді, якщо вони складаються
з однакових елементів. Якщо всі елементи одного безлічі яв-
ляють елементами іншого, то говорять, що перша безліч з-
тримається в другому.
Опис множинного типу складається з ключового слова
set, після якого йде ключове слово of і опис базового
типу. Необхідно, щоб порядковий тип, що виконує роль базо-
вого, містив не більше 256 елементів і щоб результат функції
ord для кожного елемента знаходився в інтервалі [0; 255].
Синтаксис
опис-множинного-типу
set of базовий-тип
.

основний-тип:
порядковий-тип
Приклади
type
Mnojestvo = set of char;
Функції та процедури мови Паскаль
Функції та процедури є об'єктами, що описують визна-
поділені фрагменти алгоритму, що реалізується програмою, тому
вони називаються підпрограмами.
На відміну від інших складних об'єктів, наприклад оператора
варіанту, підпрограма виконується тільки після її виклику, тобто
в залежності від ситуації: після використання оператора проце-
дурки або виклику функції. Оператор процедури може знаходитися в
будь-якому місці програми, в якому може використовуватися, напри-
заходів, порожній оператор, а виклик функції може здійснюватися
тільки у виразі у вигляді позначення функції.
Підпрограми, як і змінні, повинні бути описані. Опі-
саніе підпрограми може знаходитися в декларативної частини бло-
ка. Опис підпрограми, що називається іноді визначенням, сос-
тоит із заголовка і блоку, який є тілом підпрограми. За-
головок процедури складається з ключового слова procedure, за ко-
менту, котрим слідують ім'я процедури, укладений в круглі дужки пере-
чень параметрів і крапка з комою. Заголовок функції складається з
ключового слова function, за яким слідує укладений в
круглі дужки перелік параметрів функції, двокрапка, визна-
ня типу результату функції і крапка з комою. Якщо перелік
параметрів під програми порожній, то він опускається разом зі
дужками.
Необхідно, щоб при виконанні функції було виконано опе-
ратора привласнення, в якому зліва від оператора присвоєння
.

знаходиться ім'я функції, а праворуч вираз, відповідне типу
результату функції. Можуть змінитися деякі параметри виклику.
Синтаксис
опис-підпрограми:
опис-процедури
опис-функції
опис-процедури:
procedure ім'я-процедури (перелік-параметрів);
procedure ім'я-процедури;
опис-функції:
function ім'я-процедури (перелік-параметрів):
тип-результату;
function ім'я-процедури: тип-результату;
ім'я-процедури:
ідентифікатор
тип-результату:
ідентифікатор-простого-типу
ідентифікатор-простого-типу:
ідентифікатор
Елементи переліку параметрів підпрограми розділяються точ-
кою з комою. Кожен елемент переліку містить список ідентифі-
Каторі параметрів, за яким слідує двокрапка і ідентіфіка-
тор типу параметрів списку вище.
При зверненні до підпрограмі відбувається узгодження фор-
мінімальних параметрів підпрограми з фактичними параметрами її
дзвінка. Кількість фактичних параметрів має дорівнювати ко-
лічеству формальних параметрів. Значення параметрів передаються
у порядку появи їх в заголовку підпрограми і у зверненні до
ній.
Зв'язок формальних і фактичних параметрів може здійснювала-
.

вляться за значенням і за посиланням. У першому випадку формальний па-
раметр розглядається як локальна змінна підпрограми,
якої на момент її виконання (для даного виклику подпрограм-
ми) присвоєно значення фактичного параметра. У другому випадку
формальний параметр як би заміщає фактичний. Для вико-
вання такого роду зв'язку формальних іфактіческіх параметрів пе-
ред списком ідентифікаторів параметрів має бути ключове
слово var &
Особливим випадком зв'язку з посилання є зв'язок формального
і фактичного параметрів, коли останній являє собою
ім'я підпрограми. Одне з обмежень мови Паскаль по відношенню-
нію до стандартного Паскалю полягає в тому, що такого роду зв'язок
відсутня.
Синтаксис
елемент-переліку-параметрів:
список-імен-параметрів: позначення-типу
var список-імен-параметрів: позначення-типу
var список-імен-параметрів
позначення-типу:
ідентифікатор-типу
ідентифікатор-типу:
ідентифікатор
ім'я-параметри:
ідентифікатор
І у підсумку зазначу, що Berkeley Pascal має на відміну
від стандартного Паскаля свої нестандартні функції та процедури
(argc: integer; повертає число аргументів в командному рядку;
Random (0 .. 1): real; датчик випадкових чисел;
argv (integer, string); отримання аргумент командного рядка за
номером і т.д.), що значно полегшує розробку програм і
можливості цієї мови.