Доказ в арбітражному процесі

П Л А Н
1.Вступ
2. ПОНЯТТЯ ДОКАЗИ
3. Належність І допустимості доказів
4. Засоби доказування
5. ОЦІНКА ДОКАЗИ
6. ВИСНОВОК
7. Використана література

1. В В Е Д Е Н Н Я
На відміну від інших соціальних ідей і політичних орієнтацій де-
мократіческое правова держава при верховенство правового закону і
пріоритет прав людини і громадянина практично сприйнята суспільством
як майбутнє державного устрою України. Вирішення цього завдання связа-
але не тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням
законності діяльності держави та її органів, муніципальної сис-
теми та громадських формувань, надійної, швидкої і справедливої юс-
тіціі, незалежного правосуддя, але з подоланням досягла небезпечних
меж правового нігілізму, що знаходиться нині на межі беззаконня під
всіх сферах державного і суспільного життя, і, головне, формує-
вання високого рівня правової культури суспільства і кожної людини.
Це потребує високопрофесійного складу юристів і достатній-
ної правової грамотності державних службовців та інших осіб, заня-
тих юридичною діяльністю. Громадська корисність і престижність
цієї діяльності значно зростає в період революційних преоб-
разованій, соціальної конструкції суспільства, його нових економічних і
політичних орієнтацій. Все вищесказане відноситься до різних від-
раслям права, а до карного права як провідної галузі права - подвійно.
Професіоналізм юриста полягає в його знанні та вмінні орієнті-
ровать в різних галузях права. Арбітражний процес займає
провідне місце серед цивільно-правового наук, так як у повсякденному
діяльності юриста виникають питання, пов'язані з цивільно-правові-
ми відносинами між юридичними особами і будь-який юрист зобов'язаний знати і
чітко орієнтуватися в нормах арбітражного процесу.
Запропонована нижче тема - ДОКАЗИ в арбітражному процесі,
найбільш цікава в зв'язку з переходом нашого суспільства від соціалістичного
чеських до капіталістичних відносин і як наслідок цього цікава
правова реформа навколо арбітражного процесу.

2. ПОНЯТТЯ ДОКАЗИ
Закон, теорія і практика під доказами мають на увазі дві
міцно пов'язаних, але не однакових поняття: з одного боку, це факти-
орієн дані відомості про обставини, на підставі яких разре-
щує суперечка, з іншого боку - засоби, за допомогою яких встановлювали-
вуються ці сведенія.Еслі фактичні дані можуть бути самими різними-
ми, заздалегідь ні чим не передбачені, то засоби доказування чітко
визначені в законі. Так у ст.32 АПК України закріплено - "доказ-
ствами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
арбітражний суд у визначеному законом порядку встановлює наявність
або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- Письмовими і речовими доказами, висновками екс-
перти;
- Поясненнями представників сторін та інших осіб, що беруть участь в
арбітражному процесі. У необхідних випадках на вимогу арбітра об'єк-
яснень представників сторін та інших осіб, що беруть участь в арбітражному
процесі, повинні бути викладені письмово "*.
Закон зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на ко-
торие вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечу-
ній.Здесь слід мати на увазі, що господарське правопорушення відбутися у-
ит з чотирьох елементів: протиправність діяння, заподіяної вре-
так, причинного зв'язку між діянням і шкодою, і вини правонарушіте-
ля. Представляючи позов, пов'язаний із заподіянням шкоди, позивач зобов'язаний доку-
мовити пере-
чисельні вище перші три елементи правопорушення, а от провину правона-
рушітеля він не повинен доводити, так як вона передбачається (ст.209 ГК
України).
Провину позивач має доводити лише тоді, коли про це прямо
зазначено у правовій нормі (наприклад, ст.149 Статуту залізниць) В інших же
випадках відповідач, заперечуючи проти позову, повинен довести відсутність своєї
_____________________________< br /> * Арбітражний процесуальний кодекс України, від 6 листопада 1991 р.

віни.Конечно, таке розмежування обов'язків сторін по доведенню
різних елементів правопорушення не носить абсолютного характера.В
залежно від конкретних обставин справи воно може набувати
дещо іншу спрямованість.

3. Належність І допустимості доказів
Цілі економічності і оперативності процесу служать поняття відно-
сімості і допустимість доказів. Так у ст.34 АПК України закреп-
лено - "Арбітражний суд приймає тільки ті докази, які
мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не мо-
гут підтверджуватися іншими засобами доказування "*.
Належність доказів означає, що повинні представлятися
тільки ті з них, які мають відношення до розглянутого спо-
ру.Нельзя думати, що чим більше уявиш доказів (наприклад
заходів, документів), тим переконливіше обоснуешь свою позіцію.Ненужние, лиш-
ня докази лише ускладнюють шлях до встановлення істини, тому
арбітр має право їх не приймати. Допустимість доказів вимагає, що-
б деякі факти, обумовлені в законодавстві, підтверджувалися оп-
ределеннимі видами доказів у встановленій формі (см.напрімер
ст. 169 Статуту залізн).

4.СРЕДСТВА доказування
Ст.35 АПК України перераховує факти, які у доведенні не потрібно
даються, тому що вони заздалегідь вважаються відомими або встановленими, а
саме: загальновідомі, презумпіруемие і преюдіціальние.В цих випадках
учасник процесу повинен заявити про загальновідомості факту, послатися на
правову норму, що передбачає презумпцію, представити вирок, рі-
ня арбітражного або загального суду на підтвердження преюдиція факту.
Так зокрема в законі вказується - "Обставини, визнані
арбітражним судом загальновідомими, не мають потреби в доведенні.
Факти, встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу,
дозволяє господарські спори) під час розгляду однієї справи, не до-
_____________________________< br /> * Арбітражний процесуальний кодекс України, від 6 листопада 1991 р.

показувала знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті
ж боку.
Закон, що вступив у законну силу вирок суду у кримінальній справі обя-
зателен для арбітражного суду при вирішенні спору з питань, що мали
Чи місце певні дії та ким вони вчинені.
Що вступило в законну силу рішення суду у цивільній справі обя-
зательно для арбітражного суду щодо фактів, встановлених судом
і які мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими,
не доказуються при розгляді справи. Така пропозиція може бути
спростовано в загальному порядку "*.
Найбільш поширеними в арбітражному процесі є письмо-
менниє докази, які своїм змістом свідчать про ін-
Терес суд фактах.Оні можуть представлятися в оригіналах, копіях
виписках. Вимога суду про подання їх є обов'язковим не
тільки для учасників процесу, але і не беруть участь у справі підприєм-
тий, установ, організацій. Так згідно ст.36 АПК України
- "Письмовими доказами є документи та матеріали, що містить
жащіе дані про обставини, що мають значення для правильного раз-
вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в над-
лежаще завіреної копії. Якщо для вирішення спору має значення лише
частина документа, подається завірена виписка з нього.
Оригінали документів представляються, коли обставини справи в
відповідно до законодавства повинні бути засвідчені тільки таки-
ми документами, а також в інших випадках на вимогу арбітражного су-
так ".
Речовими доказами можуть бути будь-які предмети, у тому
числі і документи, які індивідуальними, специфічними властивостями спо-
власне встановлення фактів, що мають значення для вирішення спо-
ра.Следует розрізняти документи-письмові докази і докумен-
ти-речові доказательства.В першому випадку вони свідчать про
цікавлять суд факти своїм змістом, а в другому-незвичайними, спе-
ціфічнимі моментами (підроблення, підчистка і т.п.).
Важливим джерелом доказів є експертіза.Она призначаючи-
_____________________________< br /> * Арбітражний процесуальний кодекс України, від 6 листопада 1991 р.

ється тоді, коли для вирішення спору потрібні спеціальні пізнання про
галузі науки, техніки, будівництва і т.д. (ст.41 АПК).
Необхідно відзначити, що вперше встановлено право сторін, прокурений-
ра (а також третіх осіб) заявляти відвід експертові і не тільки на увазі
сумнів у його об'єктивності, але й за мотивами некомпетентності (ст.31
АПК).
Арбітр може призначати додаткову та повторну експертизу, ко-
торие не слідують путать.Первая призначається тоді, коли висновок екс-
Перта страждає неповнотою, неясностью.І той же експерт може виправити
недоліки свого заключенія.Повторная експертиза доручається іншому
експерту в тих випадках, коли укладення первісної викликає сумніви-
ня в її об'єктивності, достовірності, переконливості (ст.42 АПК).

5.ОЦЕНКА ДОКАЗИ
Арбітражний суд може не обмежуватися доказами, представлення
тавленнимі сторонами та іншими участнікамі.Он має право і зобов'язаний в ім'я
встановлення істини витребувати їх як від самих сторін, так і від припускає-
ріятій, організацій, що не беруть участь у справі (ст.38 АПК).
При оцінки будь-яких доказів арбітр не зв'язаний будь заздалегідь
встановленими правилами, а виходить з свого внутрішнього переконання
і правосознанія.Он зокрема, може не погодитися з адекватно оцінить-
кой одних і тих самих доказів обома сторонами, якщо побачить у цьому -
штучність, лукавство з метою обійти, порушити закон. Так в ст.43
АПК України закріплено - "Арбітражний суд оцінює докази у
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в арбітражному процесі всіх обставин де-
ла в сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для арбітражного суду заздалегідь ус-
тановленной сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, ко-
торимі інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для
арбітражного суду не є обов'язковим "*.
_____________________________< br /> * Арбітражний процесуальний кодекс України, від 6 листопада 1991 р.

6. З А К Л Ю Ч Е Н Н Я

Звичайно, в обсязі 1-ї контрольної роботи важко повністю освітити
таку глибоку і широку тему як - ДОКАЗИ У Арбітражному ПРО-
Процеси, однак фундаментальні поняття і базові положення у зазначеній
роботі приведені. Незважаючи на те, що норми арбітражного процесу з
російському і за українським законодавством дещо відрізняються
один від одного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду
об'єктивних і суб'єктивних причин російсько правотворча думка
трохи випереджає українську, що дає нашим законодавцям використовувати
позитивний досвід накопичений російськими юристами після прийняття тих
чи інших нормативних актів, і уникати помилок, обов'язково зустрічають-
ся на такому тернистому шляху як правотворчість.
Оскільки історично склалося так, що економіки двох державної адмін-
тв - України і Росії, тісно і нерозривно пов'язані між собою, а сле-
послідовно господарникам України і Росії в ході здійснення фі-
сис теми-господарської діяльності доводиться звертатися до арбітражних
суди як України, так і Росії для вирішення спірних питань, де прин-
ціпіальние положення Арбітражного процесуального кодексу Російської
Федерації врегульовано інакше, ніж в АПК України.
Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розви-
тих держав, з огляду на національні й історичні особливості нашого
народу Україна стане демократичною та правовою державою.

7. Використана література

1.Констітуція (Основний Закон) України - Прийнята Верховною Сові-
тому України 28.06.1996г.
2.Закон України "Про арбітражний суд" від 14 лютого 1992р.// Ведо-
мости Верховної Ради України.-N20.Ст.272.
3.Арбітражний процесуальний кодекс України, від 6 листопада 1991 р.
4.Політологіческій словник. - К.: ІнноЦентр. - 1991.
5.Юрідіческій енциклопедичний словник. - М.: СЕ. - 1984.