щипач С.П.

Степан Петрович щипач (1899-1980)

Російська радянський поет

З автобіографії ( "Російські поети")

Народився я в 1899 році в Заураллі, в селі щипач, в сім'ї селянина-бідняка. Батько помер, коли мені було років чотири. Мати залишилася з купою дітей. Я був самим молодшим. Жити стало важко. Бабусі довелося ходити зі мною по дворах просити милостиню. Підлітком наймитував, працював на азбестових копальнях.

Вірші я полюбив ще в церковноприходської школі. Пам'ятаю, вчителька, перед тим як задати вчити вірш "Бородіно", прочитала його вголос. Воно приголомшила мене. Кілька днів я ходив як приголомшений, твердячи його напам'ять. Може бути, тоді й запала в мою душу перше іскорка поетичного хвилювання.

В травні 1917 року мене призвали в армію. Служив рядовим в місті Глазова, де незабаром зблизився з більшовиками: прапорщиком М. В. Драгунова і студентом І. В. Поповим. В роки громадянської війни брав участь в боях з уральськими білокозаками. Навесні 1921 року закінчив кавалерійську школу в місті Оренбурзі, слідом за цим - Педагогічні курси в Москві, після чого кілька років викладав суспільствознавство у військових школах: в Криму, на Україні, нарешті, в Москві. Чи не переставав наполегливо працювати над віршами.

В 1930 році було створено літературне об'єднання Червоної армії і флоту (ЛОКАФ), в організації та роботі якого я брав активну участь.

Восени 1931 я вступив в Інститут червоної професури на літературно-мистецьку відділення. Вперше за багато років я змінив військову форму на цивільний костюм. Але почуття подяки назавжди зв'язав мене з нашою армією.

Довгі роки мої вірші губила риторика, але до середини 30-х років у мене все частіше стали з'являтися ліричні вірші. Була написана поема "Еланін". У цілому вона не вийшла і не було надруковано, але багато ліричних її місця виявилися життєздатними і згодом стали існувати як окремі самостійні твори. Це остаточно визначило мене як лірика.

Найбільші удачі мені приніс 1938 рік. Тоді я написав більше двадцяти ліричних віршів. У 1939 році ці вірші вийшли окремою книгою. У журналах стали з'являтися нові речі цього плану. Про мене дружно заговорила критика. Відгукнулися і деякі письменники. Особливо порадувало мене лист А. Н. Толстого. Утішно відізвався про мою роботу, він додавав: "Живіть і думайте по-своєму. Поезія - це рідкісний успіх ".

Восени 1939 я брав участь у визвольному поході нашої армії в Західну Україну. У роки Великої Вітчизняної війни весь час був пов'язаний з військовою печаткою. Влітку в 1944 році написав поему про Леніна "Будиночок в Шушенському", трохи пізніше - поему "Павлік Морозов".

Особливо плідними у моїй роботі були 60-і роки. З'явилися за цей час збірники "Думи", "Пальма", "Червоні листи", поеми "Спадкоємець", "Звездочет", "Пісня про Москву" та ін Ось, мабуть, і все. Хочеться нагадати ще про повість "Березовий сік", в яку я розповів про своє дитинство.

* * *

Любов'ю дорожити вмійте,

З роками дорожити подвійно.

Любов не зітхання на лавці

і НЕ прогулянки при місяці.

Всі буде: сльота і пороша.

Адже разом треба життя прожити.

Любов з гарною піснею схожа,

а пісню не легко скласти.

1939

НАЩАДКАМ

Вас немає ще: ви - повітря, глина, світло;

про вас, далеких, лише гадати могли ми, -

але перед вами нам тримати відповідь.

Нащадки, ви від нас невіддільні.

Був важкий бій. Здавалися нам не раз

незахищеними століть дали.

Коли вороги гранатою били в нас,

то і до вас оскільки долітали.

1940

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru/