Олімпіадні РОБОТА з історії Вітчизни

Напрямок: Сторінки російської історії

(люди, події, факти)

Тема: Академік М. І. Вавілов

Учениці 11б класу 411 школи

Досаевой Катерини

Керівник: Болонкіна Е. В.

Петродворец 1999 рік. < p> ЗМІСТ:

. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
. Глава I: Становлення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 5
. Глава II: лисенківщини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .13
. Глава III: Арешт ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 16
. Глава IV: Подорожі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21
. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
. Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 28
. Посилання ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 29
. Додаток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 30

Вступ:

Дуже важко визначити границі найширшого кола інтересів, турбот ітворчої діяльності Миколи Івановича Вавілова. Мабуть, найбільш точноці границі задавалися основною метою - роботою Вавілова - перебудоваземлеробства країни на сучасній науковій основі. Щоб вирішувати цю задачупісля перемоги Великого Жовтня, в умовах ламання старих укладів іподолання розрухи, Вавілову довелося бути одночасно вченим-агрономом іорганізатором сільськогосподарської науки, генетиків і селекціонерів,ботаніком і географом, мандрівником і представником Країни Рад поімпорту насіння, машин, устаткування, директором основних наукових центівгенетики та прикладної ботаніки, організатором і першим президентом ВАСГНІЛ,членом ВЦВК, керівником мережі досвідчених станцій і опорних пунктів. До тогож це лише швидке перерахування тільки основних напрямків йоготитанічної праці.

При всій різноплановості його діяльності вона на рідкість цільна:все своє життя в науці, починаючи зі студентської лави, М. І. Вавіловприсвятив вивченню культурних рослин, переслідуючи шляхетну мету --підвищити їхню врожайність, усунути тим самим погрозу недостачі продуктівхарчування для жителів нашої країни і всього людства.

Прагнучи до цієї мети, М. І. Вавілов вирішував дві взаємозалежні задачі,які в той далекий час були ще не зрозумілі більшістю вчених і тимбільш широкою громадськістю. Перше: мобілізація для нестатків селекціїгенетичних ресурсів усіх культурних рослин і їхніх диких родичів, тобтоїх виявлення, вивчення та збір у місцях природного зростання. Друге:збереження на полях і в сховищах насінь усієї розмаїтості форм культурнихі споріднених їм диких рослин, розмаїтості, що тепер швидковтрачається в міру ліквідації природних ландшафтів і примітивних системземлеробства, але залучення якого в селекцію необхідно для постійногопідвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Вчені усього світу віддають данину поваги виконану роботу академіку
Н. И. Вавілову. У нашій країні протягом багатьох років його праці булизабуті. Може в цьому криється секрет відставання сучасного вітчизняногосільського господарства від світового? Це питання я задавала собі протягомусієї роботи над рефератом. Чому в роки колективізації і судорожнихспроб влади перебороти збиток, нанесений сільськогосподарськомувиробництву знищенням міцних селянських господарств, був затребуванийнародний академік Трохим Лисенко, а не академічний учений М. І. Вавілов.

СТАНОВЛЕННЯ:

М. І. Вавілов народився в Москві 26-го листопада 1887года. Батько його бувздатним комерційним діячем, що пройшов через важке дитинство. Вінщиро любив своїх синів, Миколу і Сергія (згодом сталигеніальними росіянами вченими), дочка Лідію - мікробіолога, що померла вроки своєї молодості, і Олександрові, що стала пізніше лікарем. Микола бувпоміщений батьком у Московське комерційне училище. Його ж вабило до себеприродознавство 1.

Як багато видатні вчених М. І. Вавілов рано став займатисясамостійною роботою. По закінченні училища Вавілов надійшов у
Московський Сільськогосподарський Інститут, де і почалася його активнанаукова діяльність (нині Сільськогосподарська Академія імені К. А.
Тімірязєва), який він закінчив у 1911 році. Його дипломна робота "Голіслимаки (равлики), що ушкоджують поля і городи в Московській губернії ",опублікована в 1910 році, відразу ж була оцінена по достоїнству і навітьвизнана гідною премії Московського політехнічного музею. У 1909 році, будучище студентом 2-го курсу, він виступає на урочистому засіданністудентського кружка - кружка аматорів природознавства, - присвяченому 100 --річчю з дня народження Дарвіна, з доповіддю "Дарвінізм і експериментальнаморфологія ". Таким чином, ще на студентській лаві визначилося колонаукових інтересів Вавілова - від прикладних питань сільського господарства досамих широких теоретичних питань еволюційної біології. Вже тодібагатьом з його оточення було ясно, що його як ученого чекає великемайбутнє. Пізніше, один з його вчителів, що видається агрохімік

Д. М. Прянишников скаже про Вавілова: "Ми не говоримо, що він геній тількитому, що він наш сучасник ".2

Працюючи в Д. М. Прянишникова, по закінченню інституту, Вавіловодночасно став учнем і співробітником основоположника вітчизняноїселекції сільськогосподарських рослин професора Д. Л. Рудзинского,заснував Селекційну станцію при Московському сільськогосподарськомуінституті. Миколі Івановичу везло на корифеїв! Це завжди був прояввзаємного тяжіння. Крім Д. М. Прянишникова і Д. Л. Рудзинского,
Микола Іванович у перші роки свого наукового розвитку зблизився з такимивисокоталановитими діячами селекції і мікології, як С. І. Жегалов і

А. А. Ячевский. Микола Іванович потрапив у плеяду найбільшихдослідників початку века.3

Вже з 1911 року Вавілов прагне в Бюро з прикладної ботаніки в
Петербурзі, що у той час очолював Р. Е. Регель. Тут він почав звивчення пшениці, а потім ячменя й інших культур. Його вже починаютьцікавити більш широкі питання походження культурних рослин. Більшетого, в 1911 і в 1912 роках він, імовірно, під враженням робіт І. І.
Мечникова починає свої дослідження з імунітету рослин і грибковихзахворювань, які він проводить у понаднормовий час, у керованоїпрофесором А. А. Ячевским лабораторії в бюро мікології і фітопатології.
Вражала працездатність Вавілова. За свідченням очевидців, він мігпрацювати по 18 годин на добу. Він мав дивне умінняконцентрувати волю й енергію, працювати з азартною шаленістю. Йогоскажений ритм мимоволі захоплював усіх, хто з ним працювати. "Життя коротке --треба поспішати ", - говорив він, немов передчуваю, що доля відпустила йомуне багато часу.

Вже в тім же 1911 року Вавілову доручають вести заняття зі студентами
Вищих Голицинских сільськогосподарських курсів.

Він уперше вводить елементи генетики і робить заняття настількицікавими, що захоплює за собою молодь, будить у ній допитливістьі справжній інтерес до науки. У 1912 році директор Голицинских курсів, Д. Н.
Прянішніков, пропонує Вавілову виступити з актового промовою. Не без хвилювання
Вавілов виголошує промову за назвою "Генетика і її відношення доагрохімії ", що була видана окремою брошурою. У цій промові вінпереконливо показує практичне значення генетики. Без генетикиселекція була ще недосконала, гібридизація і штучний відбір щезастосовувалися в значній мірі в сліпу, без обгрунтування законамиспадковості і мінливості. Але він говорить не тільки про селекції. Йогоцікавлять питання походження й еволюції культурних рослин - тема,який стане одним з головних у його подальших ісследованіях.4

Велике значення для наукової біографії Вавілова мала відрядження
"Для завершення утворення" в Англії в 1913 році, до самого Вільяму Бетсон
- Одному з творців генетики. "Основні камені величезного значення,розміри якого ми ще не в змозі охопити, закладені Бетсон ", --напише Вавілов у 1926 році. Вавілов вважає Бетсона найбільшим біологом,особистість якого "вражала своєю універсальністю, енциклопедичністю". Але такий був і сам Вавілов, учений - енциклопедист, що однаковоцікавився як сугубо прикладними питаннями сільськогосподарськоїнауки, так і найбільшими проблемами еволюційної біології. Це були підчому споріднені душі. Їх поєднувала універсальна широта інтересів, якв науці, так і мистецтві, уміння сполучити науку з життям, терпимість укритиці. Обидва вони були апостолами волі науки і вірили в те, що вонаробить світ лучше.5

У 1914 році Вавілов переїжджає з Англії у Францію, де йогозацікавила найбільша насінницька фірма Вильморенов. Будучи скорішекомерційним підприємством, вона також вела велику селекційну інасінницьку роботу і, зокрема, досліджувала хлібопекарські якостіпшениці. З Франції Вавілов відправляється в Німеччину, працювати в знаменитогобіолога - еволюціоніста Ернста Геккеля. Тут його застає почаласясвітова війна, і він не без праці добирається до Росії, позбавивши частинибагажу з цінними кнігамі.6

Після повернення із закордонного відрядження, Вавілов у 1914 році бувобраний викладачем Голицинских курсів і одночасно вів літні курси поприватному землеробству в Петроградської сільськогосподарської академії. Алевикладацька діяльність у Москві не дає йому повного задоволенняі майже не залишає часу для наукової роботи. Тому в1917 році Вавіловвирішує переїхати в Саратов - центр вивчення сільського господарства південно-сходу
Росії, де працює на Вищих сільськогосподарських курсах Саратовскоготовариства сільського господарства. Тут він читає курс приватного землеробства іселекції. У липні 1918 року Вавілов призначається на посаду професора,завідувача кафедрою приватного землеробства, знову організованого
Саратовського сільськогосподарського інстітута.7

У саратовський період, хоча він і був коротким, зійшла зірка М. І.
Вавілова - ученого. Там він відібрав колектив молодих послідовників йогоідей, студентів університету, і разом з ними зробив експедиційнеобстеження польових культур Юго - Сходу європейської частини Росії.
Результатом експедиції з'явилося опублікування першої радянської регіональноїмонографії по видовому і сортовому складу польових оброблюваних рослин.
Книга називалася "Польові культури Юго - Сходу". Видати її удалося лише в
1922 році.

У 1918 році Вавілов настає з ініціативою організації в Саратовіфілії відділу прикладної ботаніки. Незважаючи на зрозумілі для того роківвиняткові труднощі, Вавілов не тільки продовжує початідослідження, але і безупинно розширює масштаби робіт із прикладноїботаніки. Перш за все, він продовжує досвіди, початі в Петровськоїсільськогосподарської академії. Це, за його власними словами, "імунітет,гібриди і деякі ботаніко-географічні роботи ". Вавілова, звичайно ж,особливо цікавить проблеми імунітету, особливо імунітету пшениці. УПротягом багатьох століть хвороби пшениці були однією з найважливіших перешкодгарного урожая.8

Восени 1918 року Вавілов закінчив свою роботу з імунітету рослин доінфекційних захворювань, і на початку 1919 року з ініціативи Д. Н.
Прянишникова вона публікується в "Известиях Петровської сільськогосподарськоїакадемії ". Стаття виходить з написом: "присвячую пам'яті великогодослідника імунітету І. І. Мечникова ". Проблема імунітету хвилює
Вавілова протягом усього життя.

Значною подією в житті М. І. Вавілова й історичною подією внауці був III Всеросійський селекційний з'їзд у Саратові. Тут 4-го липня
1920 року Вавілов виступив з доповіддю "Закон гомологічних рядів успадкової мінливості ". Це був один із зоряних годин ученого.

У березні 1921 року Вавілов разом із групою співробітників переїжджає в
Петроград. Починається новий етап у науковій, організаційній і суспільнійдіяльності Вавілова. Незабаром зі США приходить лист із запрошенням двохрадянських учених на міжнародний з'їзд по хворобах хлібних злаків. Булоясно, що повинні їхати М. І. Вавілов і А. А. Ячевский. Але питання про поїздкузважувався не вченими, Вавілову довелося їхати в Москву, де він обходить різніустанови, пише листа, умовляє і доводить бюрократам істолоначальникам необхідність цієї поїздки. Але завдяки енергії інаполегливості Вавілова, йому вдається «пробити" цю настільки потрібну для країнипоїздку.

У США Вавілова цікавлять дослідження культурних рослин і успіхи вобласті селекції. Його, насамперед, цікавлять роботи Бюро рослинництвау Вашингтоні. Не менший інтерес викликали й успіхи американських генетиків,особливо знаменитого Т. Г. Моргана і його співробітників, генетичнідослідження яких привертали увагу усього світу.

Після повернення, Вавілов знову з головою занурюється в наукову іорганізаційну роботу. Поступово він збирає навколо себе групу здатнихі талановитих учених.

У 1922 році відбулася важлива подія. Відділи колишнього
Сільськогосподарського ученого комітету були об'єднані в Державнийінститут досвідченої агрономії, директором якого погодився стати Вавілов. 1 --го грудня 1923 Вавілов обирається членом - кореспондентом Академіїнаук СРСР. А в 1924 році Відділ прикладної ботаніки і селекції перетворюєтьсяу Всесоюзний інститут прикладної ботаніки і нових культур. І перед
Вавіловим відкриваються нові більш широкі можливості. Тепер він можепочати організацію експедицій у вогнища походження культурних растеній.9

У 1924 році йому, нарешті, вдається поїхати в Афганістан - він буввключений як кур'єра в радянську дипломатичну групу. Поїздка даєбагатющий матеріал для розвитку вавіловской теорії географічних центрівпоходження культурних рослин. За ці дослідження Вавіловуприсуджується золота медаль імені М. М. Пржевальського. Але ще до афганськоїпоїздки, Вавілов побував в Ірані, Канаді, США і Західній Європі, не кажучипро поїздки по Радянському Союзу. Ці поїздки плюс феноменальне знаннясвітової літератури дають Вавілову достатньо матеріалу для написаннязнаменитої монографії "Центри походження культурних рослин»,опублікованій в 1926 році і відзначеної в тому ж році премії імені В. І.
Леніна.

У 1924 році він призначається директором, створеного їм Всесоюзногоінституту прикладної ботаніки і нових культур, а з 1926 по 1935 вінобирається членом ЦВК СРСР. У 1929 році Вавілов обраний академіком Академіїнаук СРСР і УРСР і з 1929 по 1935 рік - президентом ВАСГНІЛ. У 1930 році
Вавілов обирається директором лабораторії генетики Академії наук СРСР, а в
1931 році - президентом Всесоюзного географічного товариства. З ініціативи
Вавілова організується ряд нових науково-дослідних установ.
Вавілов був талановитим організатором наукі.10

лисенківщини:

На творчому шляху Вавілова виникає усе більше перешкод, а потім івідкритої ворожнечі, що незабаром переходить в організоване цькування. Алетрагедія Вавілова не була тільки особистої, вона була частиною трагедії епохи.
Вже в другій половині 20-х років починається повне придушення гласності іперехід до командно-адміністративних методів управління. Починаютьсярепресії, наприклад з вигаданого справі, так званої «трудовоїселянської партії ». У 1929 році піддається гонінням і арешту творецьеволюційної генетики, один з видатних біологів світу С. С. Четвериков.
Починаються нападки і на інших біологів, у тому числі на М. К. Кольцова.
Хмари починають згущатися і над Вавілов. Але, імовірно, доля Вавілова небула б настільки трагічної, якби не поява зловісної фігури Трохима
Лисенка.

лисенківщини - явище соціальне, одне з породжень сталінщини. Алеяк це не парадоксально, піднесенню цього лжевчення і авантюриста вдеякої міри сприяв сам Вавілов.

Цькування Вавілова почалося вже усередині Всесоюзного інститутурослинництва. У 1930 році при ВАСГНІЛ створюється інститут аспірантури,який незабаром передається виру. Однак аспірантура поповнюється людьми здуже слабкою підготовкою. Це група аспірантів, а разом з нимималоподготовленние і морально малостійкі молоді співробітники, утворилив інституті малу колону лисенківців. Вони звинувачували Вавілова у відриві відпрактики, в антідарвінізме і навіть в реакційності. Коли Вавілов повернувсяз експедиції в США, Мексику і Центральну Америку, він застав в інститутітакий розгул наклепницьких виступів, що був змушений звернутися допрезидія ВАСГНІЛ і до народного комісара землеробства Я. А.
Яковлеву.11

Але наклепники були не тільки в інституті. Вавілову нав'язують такзвані «диску?? оці », на яких лисенківців та« філософи », задають йомупровокаційні питання й обвинувачують його в реакційності. Пишутьсянаклепницькі статті і навіть брошури. Більш того, починаються пряміполітичні доноси. В результаті всього цього вже в 1931 році на Вавіловабуло заведено агентурна справа. Число доносів особливо зросло до кінця 30-хроків. Такі, як Е. К. Еммі, писали доноси зі страху чи з примусу,але інші, а їхня більшість, писали з міркувань кар'єри чи просто загресивної заздрості. Один з найбільш мерзенних доносів, датувався березнем
1939 року, належав старшому науковому співробітникові ВИРа Г. Н. Шликову.
«Просто важко представити, щоб реставратори капіталізму пішли повз такуфігури, як Вавілов, авторитетний у широких колах агрономії, особливоїстарої », - пише він. Але найстрашнішої і, імовірно, що вирішує долю
Вавілова була скарга Лисенко на нього під час одного з прийомів у Кремлі.
За деякими даними, це було в березні 1939 року. На цьому прийомі Лисенко давясно зрозуміти, що Вавілов є перешкодою в його діяльності на користьсоціалістичного господарства. Йому вдалося викликати невдоволення Сталіна, априсутній при цьому Берія зробив відповідні «оргвисновки». Доля
Вавілова була вирішена. Чому ж його не заарештували тоді ж? Є всіпідстави думати, що арешт затягнувся через майбутнього Міжнародногогенетичного конгресса.12

АРЕШТ:

Влітку 1939 року в Единбурзі повинний був відбутися VII Міжнароднийгенетичний конгрес, президентом якого ще 1938 року був обраний
Вавилов. Але Вавілову, незважаючи на його звертання в Академію наук і вуряд, було відмовлено в поїздці. Президентом конгресу довелосяобрати іншого вченого - англійського генетика, професора Ф. Крю. Навідкриття конгресу, звертаючись до його учасників, він сказав: «Ви запросилимене грати роль, яку так прикрасив би Вавілов. Ви одягаєте його мантіюна мої, не бажаючі цього плечі. І якщо я буду виглядати незграбно, то ви неповинні забувати: ця мантія зшита для більш великої людини ». Що моглобути великим свідченням міжнародного авторитету Вавілова, чим ціслова? Не дивно, що навіть така людина, як Берия, не зваживсязаарештувати його в рік проведення конгресу.

Вавилов вже відчував насувається арешт. Але людина він бувмужній, тримався бадьоро, говорив гаряче про науку.

І от 6-го серпня 1940 року, під час експедиції в Західну Україну,
Вавілова заарештували. Під час цієї поїздки, яку він здійснював разом зісвоїм учнем Ф. Х. Бахтєєва, Вавілов одержав цікаві результати, алесвої нові знахідки йому вже не вдалося опублікувати. Історія загибелі Вавілова
- Одна з найтрагічніших історій нашого века.13

Допит Вавілова почався вранці 12 серпня 1940 року в Москві увнутрішній в'язниці НКВС.

У перші дні допиту Вавілов тримався дуже твердо і рішучезаперечував, висунуті проти нього абсурдні звинувачення. Але слідчий --інквізитор беріївської вишколу - умів "розколювати" і таких мужніх,твердих і вольових людей як Вавілов, і 24-го серпня домагається
«Визнання». Більш того, старшому лейтенанту А. Г. Хвату вдається змусити
Вавілова написати на дванадцятьох сторінках зовсім фантастичназаява, озаглавлена «шкідництво в системі рослинництва, мноюкерованого з 1920 року до арешту (6.VIII. 1940 року) ». Написати таке
Вавілова змусили, звичайно ж, катування, приниження і безсонні ночі. Булоясно, що опиратися і спростовувати наклеп зовсім даремно,чинити опір безглуздо. Цілком спростовував Вавілов тільки обвинуваченняу шпигунстві. Але шпигунство, як, втім, і в багато чого іншого не вірили йогопалачі.14

Після того як Вавілов "визнав" себе "шкідником і ворогом народу», доберезня 1941 року його більше не викликають на допити, і, сидячи в одиночнійкамері він міг віддатися своїм думкам. Але Вавілов усе ще залишався
Вавілов. Він не міг не діяти: пише давно задуману книгу проісторії світового землеробства. Під рукою він не мав нічого, крім олівця іпаперу, але зате мав воістину безмежні знання. Це був останнійподвиг великого вченого.

У березні 1941 року знову починаються допиті. До цього часу він бувпереведений у 27-у камеру Бутирській в'язниці, у якій уже сиділи близько 200чоловік. Щоночі Вавілова вели на допит, а на світанку,знесиленого, тягли назад і кидали прямо в порога камери. Після цихнових допитів, під час яких А. Г. Хват всіляко принижував і ображав
Вавілова, він сильно змінився, майже не розмовляв, замкнувся в собі.
Незабаром Вавілова перевели у внутрішню в'язницю НКВД, а 9-го липня 1941 рокувідбулася комедія суду над «троцькістом і монархістом» .15

Перед судом слідчий організував експертизу наукової діяльності
Вавілова. Організована Хватом «експертна комісія» складалася з явнихсупротивників і особистих ворогів Вавілова. Хват уміло підібрав експертів, іколи він послав список президенту ВАСГНІЛ, щоб той міг "познайомитися зісписком комісії і висловитися по його складу », то президент написав наполях: «Згоден, Лисенко». Склад експертної комісії його цілкомвлаштовував. На закритому засіданні військової колегії Верховного суду СРСР,що відбувалося 9-го липня 1941 року і тривало лише кількахвилин, Вавілову виносять вирок - вища міра покарання, розстріл. Упомилування Вавілову було відмовлено, і він був переведений у бутирську в'язницюдля приведення вироку у ісполненіе.16

Але Вавілова не розстріляли в Бутирській в'язниці. Розстріл був відстроченийна півтора року. Фактично миттєва смерть була замінена повільноюболісною смертю.

2-го жовтня 1941 року Вавілов був переведений з Бутирській в'язниці увнутрішню в'язницю НКВД, а 15-го жовтня йому було заявлено, що він отримаєповну можливість наукової праці як академік і що це буде з'ясованоостаточно протягом двох-трьох днів. Очевидно, мова йшла про його роботу водному з тюремних інститутів. 8-го серпня 1941 року Вавілов звертається до
Берії з проханням дати йому можливість закінчити протягом піврокускладання "Практичного посібника для виведення сортів культурнихрослин, стійких до найголовніших захворювань », а протягом 6 - 8 місяцівзакінчити при напруженій роботі складання "Практичного посібника зселекції хлібних злаків "стосовно до різних умов СРСР. Але він такі не одержує відповіді з НКВД. 29-го жовтня 1941 року Вавілова на потязіпривозять у Саратов. Вавілов попадає в корпус, де містили найбільшвеликих громадських і політичних діячів. Тут з ним разом виявилисяредактор «Известий» Ю. М. Стєклов, філософ, історик ілітературознавець, директор Інституту світової літератури Академії наук СРСРакадемік І. К. Луппол і інші великі діячі. Спочатку Вавілов сидівв одиночці, а потім він потрапив у камеру, де його сусідами виявилися І. К.
Луппол і інженер І. Ф. Філатов. Незважаючи на погіршується здоров'я, Вавиловне падає духом і підбадьорює товаришів. Вавілов тримався дуже непохитно, бувбадьорий і прочитав у камері 101 година лекцій по біології, генетиці,рослинництву. Він був налаштований оптимістично, багато розповідав проподорожі. Винуватцем свого арешту він називав Лисенко.17

У камері смертників Вавілов пробув у цілому біля року. Зацей час арештантів жодного разу не вивели на прогулянку. Їм було забороненолистуватися з рідними, одержувати передачі. Їх не випускали в лазню і навітьне давали мило для умивання в камері. До весни 1942 року стан Вавіловапогіршився, і він важко захворів цингу. 25-го квітня 1942 року Вавіловпише Несамовите лист Берії, в якому благання про повернення до праці.
«Прошу і благаю Вас про зм'якшення моєї долі, про з'ясування моєї подальшоїдолі, про надання роботи з моєї спеціальності, хоча б ускромніше вигляді ... ». Вавілов просить також дозволу побачитися з сім'єю абохоча б що-небудь дізнатися про неї. Але навесні 1942 року у в'язниці розіграласяепідемія дизентерії. Захворів і Вавілов. Але і цей іспит не було для ньогоостаннім. До двох академікам Вавілову і Луппол, посадили якогосьбожевільного, який, пускаючи в хід куркулі і зуби, забирав у них ранковупайку хліба. У цей час в Саратові жила, що оселилася у своєї сестри --учительки, дружина Вавілова, доктор біологічних наук Е. І. Барулина. Але проте, що чоловік її в Саратові, вона не знала. Вавілов теж нічого не знав продружині. Як не знав і про те, що в травні 1942 року, був обраний членом
Лондонського королівського общества.18

Тим часом 13-го червня 1942 заступник народного комісаравнутрішніх справ В. М. Меркулов пише голові військової колегії
Верховного суду СРСР Ульріху про Вавілова і Луппол: «З огляду на те, щозазначені засуджені можуть бути використані на роботах, які мають обороннезначення, НКВД СРСР клопочеться про заміну їм вищої міри покаранняув'язненням у виправно-трудовому таборі НКВД терміном на 20 років кожному ».
Президія Верховної Ради СРСР швидко прийняв постанову. Легко собіуявити, з якою радістю Вавілов писав: «Ця постанова меніоголошено 4-го липня 1942 ». Здавалося, все буде добре. Вавілова і
Луппол з підвалу перевели в загальну камеру на 1-му поверсі. Незабаром відправилив табір Луппол. Але Вавілов так і не дочекався цього бажаного для ньоготепер табору. Він занедужав дизентерією і 24-го січня 1943 року попадає втюремну лікарню, а через 2 дні його не стало. Перестало битися серцеодного з найвидатніших учених міра.19

ПОДОРОЖІ:

У свою першу подорож, на Кавказ, М. І. Вавілов відправився влітку
1908 року, ще будучи студентом «Петрівки». Разом із групою товаришів --членів кружка аматорів природознавства пройшов караванним шляхом по Північному
Кавказу і Закавказзя. З цієї експедиції він привіз свої перші колекції.

У 1916 році Вавілов відряджається військовим відомством в Іран дляз'ясування причин масового отруєння хлібом у російських військах. Це далойому можливість почати вивчення вогнищ походження і розмаїтостінайважливіших хлібних знаків і інших культурних рослин, що склало основувсій його подальшій діяльності. У тому ж році він пройшов складниймаршрут з Фергани на Памір. Вже в цій подорожі були виявленіоригінальні форми безлігульних хлібних злаків, що сприяли відкриттюзакону гомологічних рядів, і отримані цінні дані про походженнякультурного жита.

В роки викладання в Саратові М. І. Вавілов організував вивчення південно -східних губерній Європейської Росії (Астраханської, Царицинської, Самарськоїі Саратовської), що послужило основою для опублікування в 1922 році книги
«Польові культури Юго - Сходу».

У 1921-1922 рр.. під час поїздки в Америку Вавілов були обстеженівеликі зернові райони США і Канади.

У 1924 р. - експедиція в Афганістан по основних землеробськимрайонам. Результати її дозволили дати не тільки детальну характеристикурозмаїтості культурних рослин і особливостей господарства країни, але і їїгеографо-економічний і етнографічний опис. Читаючи зараз цейоб'ємистий, більш 500 сторінок, праця з масою фотографій і малюнків, звеликими додатками-картами, схемами й описами маршрутів загальноюдовжиною близько 5 тис. км., сотнями вимірів висот, вказівками прочисельності населення, числі будинків, крамниць і т.п., можна тільки здивуватисягігантській роботі, проробленої усього лише двома дослідниками - М. І.
Вавілов і Д. Д. Букиничем (частина разом з В. М. Лебедєв). Було зібранопонад 7 тис. зразків насіння і класів культурних рослин, близько 1 тис.аркушів гербарію.

У 1925 р. експедиції в Хівинський оазис і інші сільськогосподарськірайони Узбекистану.

У 1926 - 1927 рр.. М. І. Вавілов зробив подорож по країнах
Середземномор'я - Алжиру, Тунісу, Марокко, Лівану, Сирії, Палестині,
Трансиорданиии, Греції, Італії, островам Сицилія, Сардинія, Крит, Кіпр,
Південної Франції, Іспанії, Португалії. За Суецького каналу і Червоному морі, вінприплив у Французьке Сомалі, а звідти - до Ефіопії (Абіссінію) та Еритреї.
І в цій експедиції караванні та піші маршрути склали близько 2 тис. км.
Семенной матеріал, зібраний Миколою Івановичем, обчислювався багатьмасотнями посилок, тисячами зразків. На зворотному шляху на Родіну (1927 р.)
Вавілов ознайомився з землеробством у гірських районах Вюртембергу (Німеччина),взяв участь у Міжнародному генетичному конгресі в Берліні, виступивши здоповіддю «Про світові географічні центри генів культурних рослин».

У 1929 р. він разом з ботаніком М. Г. Попов зробив подорож упівнічно-західну частину Китаю - Синьцзян, а потім уже поодинці, до Японії,на острів Тайвань і в Корею. Мета його - вивчення особливостей сільськогогосподарства.

У 1930 р. М. І. Вавілов робить експедицію в Мексику і ряд країн
Центральної Америки. Він об'їжджає всі південні штати США від Каліфорнії до
Флориди, перетинає двома маршрутами гірські і рівнинні райони Мексики,
Гватемалу.

У 1931 р. М. І. Вавілов побував у Данії та Швеції.

У 1932 - 1933 рр.., Після VI Міжнародного генетичного конгресу в
Ітаці (США), на якому М. І. Вавілов був обраний віце-президентом, віноб'їхав ряд провінцій Канади і потім зробив обстеження землеробськихрайонів більшості країн Центральної і Південної Америки: Сальвадору, Коста-
Ріки, Нікарагуа, Панами, Перу, Болівії, Чилі, Аргентини, Уругваю, Бразилії,
Тринідаду, Куби, Пуерто-Ріко. І в цій подорожі дивує інтенсивністьроботи Миколи Івановича - знайомство з науковими установами,ботанічними садами, ринками, фермами, збір насіння і плодів,сільськогосподарських культур і інших корисних рослин, лекції і доповіді,інтерв'ю журналістам, пошук, придбання і пересилання наукової літерарури.

У 1934 - 1939 рр.. щорічними експедиціями були охоплені всіземлеробські райони Кавказу і Закавказзя, а в 1940р. Н. И.
Вавілов очолив велику комплексну експедицію по західних областях
Білорусії та України.

У результаті з 1923 по 1940 р. Вавілов і іншими співробітниками ВИРа булоскоєно 180 експедицій, з них 40 - у 65 закордонних країн. Світоваколекція інституту до 1940 р. складалася з 250 тис. зразків, з них 36 тис.зразків пшениці, 10 тис. - кукурудзи, 23 тис. - кормових і т.д.

Що характерно для експедицій М. І. Вавілова і його співробітників? По -перше, чітка цілеспрямованість. Головна задача всіх експедицій Відділуприкладної ботаніки і селекції, а згодом ВИРа - пошук і збір насіннякультурних рослин та їх диких родичів, з'ясування границь і особливостейземлеробства в різних районах Землі, і все це - з метою використаннярослинних ресурсів і досвіду світового землеробства для удосконалюваннясільського господарства нашої країни. Важливо підкреслити, що ці пошуки йшли нев сліпу, як у більшості країн, у тому числі і в США, а спиралися наструнку строгу теорію центрів походження культурних рослин,розроблену М. І. Вавілов.

По-друге, експедиції М. І. Вавілова характеризувалися високоюефективністю. Вона пояснювалася як величезною працездатністю Миколи
Івановича, так і високою відповідальністю за результати роботи. Його кредо --праця з максимальною віддачею, без знижок на труднощі і хвороби.
З мінімальними засобами, з одним-двома супутниками, часто використовуючитільки особисті знайомства з ученими, підкоряючи чиновників і поліцейськихприродною чарівністю, М. І. Вавилов зібрав у своїх поїздках сам і за допомогоюдобровільних помічників величезний сортовий насіннєвий матеріал, який збагативколекції ВИРа.

І, нарешті, характерне безстрашність, з яким М. І. Вавілов відправлявся вважкодоступні та малодосліджені країни світу, такі, як Афганістан і
Ефіопія, переборюючи тяготи похідного життя, небезпеки шляху. Ще в 1923 р.він писав: «... мені не шкода віддати життя заради найменшого в науці ... Бродивши по
Паміру і Бухарі, доводилося не раз бувати на краю загибелі, було дуже нераз ... І якось було навіть, загалом, приємно ризикувати ».21

ВИСНОВОК:

Праці по географії рослин, за дослідження походження культурнихрослин і імунітету рослин, йому в числі перших вчених у 1926 році булаприсуджена Ленінська премія. За географічний подвиг його експедиції по
Афганістану, він був нагороджений Географічним суспільством СРСР золотою медаллюімені М. М. Пржевальського.

Довго перелічувати обов'язки і визнання заслуг М. І.
Вавілова. Він складався директором Державного інституту досвідченоїагрономії (1923-1929 рр..), засновником і директором Інституту генетики
Академії наук СРСР (1930-1940 рр..), Першим президентом
Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені В. І. Леніна (1929-1935рр..), президентом Географічного товариства СРСР. Він був членом багатьохзарубіжних академ?? й.

Не раз відзначалося, що Микола Іванович був обраний членом Королівськогосуспільства в Лондоні (Англійська академія наук), членом Королівського товариствав Единбурзі (Шотландська академія наук), членом-кореспондентом Академіїнаук у Галле, почесним членом Всеіндійської академії наук, членом -кореспондентом Чехословатской академії сільськогосподарських наук, почеснимчленом Американського ботанічного суспільства, садівничого товариства в
Лондоні, членом Нью-Йоркського географічного товариства, почесним членом
Британської асоціації біологів, членом багатьох інших наукових товариств. Йомубуло присвоєно звання професора Університету в Брно і Софійськогоуніверситету. Ім'я Вавілова поміщено на першій сторінці найбільшогоміжнародного журналу «Heredity» ( «Спадковість") поряд з іменами
Дарвіна, Ліннея, Менделя. Ці імена обрамлені рамкою пошани. М. І. Вавіловобирався президентом і віце-президентом міжнародних науковихконгрессов.20

У 1949 році в США вийшла друком велика зведення робіт М. І.
Вавілова.

Протягом 10 років (1926-1935 рр..) Він був членом ЦВК СРСР, атакож членом ВЦВК. Його удостоювали також обранням у депутати
Ленінградського обласної ради.

Вавілов віддав усю свою енергію для підняття сільського господарства нановий рівень, одержавши від країни «по заслугах» - вмираючи в ГУЛАГу від голоду,він думав про свою Батьківщину, про все людство. Прагнучи довестинеобхідність генетики - науки, здатної створити нові сорти рослин,які врятують людство від голоду і задовольнять зростаючі потребинаселення в продуктах харчування.

Забуття праць Вавілова відкинуло сільське господарство країни накілька десятків років тому. Псевдовчених Лисенко завдало непоправноїшкоди Російському сільському господарству. У сталінських катівнях ГУЛАГугинули в саме потрібне і важке для країни час учені зі світовимиіменами - цвіт нашої нації. Серед них був і М. І. Вавилов.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. П'ять континентів/Вавилов Н. И.. М. 1987р.

2. Повернуті імена. Книга I. М. 1989р.

3. Микола Вавілов у Петербурзі - Петрограді - Ленінграді. Л. 1987р.

4. Посіви і сходи. М. 1983р.

5. М. І. Вавілов (До сторіччя з дня народження.) М. 1987р.

ПОСИЛАННЯ:

1 - М. І. Вавілов (До сторіччя з дня народження.) М. 1987р.; стор 5.

2 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 81.

3 - М. І. Вавілов (До сторіччя з дня народження.) М. 1987р.; Стор 6.

4 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 82-84.

5 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 84.

6 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 84.

7 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 84.

8 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 84.

9 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 93.

10 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 95-96.

11 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 99.

12 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 99-101.

13 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 101.

14 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 101-102.

15 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 102-103.

16 - Повернені імена. Книга I. М. 1989р.; Стор 103.

17 - Повернені імена. Книга