Створення радянської держави і права.

Історія радянської держави і права почалася взв'язку зщо сталася Жовтневою революцією 25.10.1917 р.

Перемога пролетарської революції в Росії призвела довстановленнюдиктатури пролетаріату. В. І. Ленін на основі вивчення досвіду
Паріжс -кой комуни, революцій 1905 - 1907 рр.. і Лютневоїреволюції 1917 р. у Росії зробив висновок, що для Росіїкращою формою вирок -тури пролетаріату буде не парламентська республіка, ареспубліка Рад робітничих, батрацьких і селянськихдепутатів. У Росії вирок -туру пролетаріату була встановлена у формі республіки
Рад.

Революція в Росії перемогла під керівництвом
Російської соціал -демократичної партії (большивиков), яка стала правлячоюпартієюв країні. Вона визначала стратегічні напрямки розвиткудержавних валют -ва і права.

Створення радянської держави і права проходило вскладної внутрішньої і зовнішньої обстановці. У світі йшла першимімперіалістичнавійна. З усією гостротою постала перед новою державоюпроблема ви -ходу з війни. 3.03. 1918 р. був підписаний Росією з
Німеччиною, Авст -ро - Угорщиною, Болгарією і Туреччиною - Брестський мирний договір.

Всередині країни різко загострилася класова боротьба,прийнявши саму запеклу форму - форму громадянської війни. Вжедо кінця жовтня 1917 новій владі довелося відбиватинаступ на Петроград військ
Керенського - Краснова, а в самому Петрограді - ліквідувативиступюнкерів. У 1918 - 1920 рр.. новій державі довелося відбивати напади -деніе як внутрішніх супротивників Радянської влади, так івійськ Ан-глії, Франції, Японії, США, Польщі, чехословацькогокорпусу. Поло -ються деколи складається критичною для радянськогодержави. Так, до осені 1918 р. внутрішні і зовнішніпротиборчі проти Со -радянської влади війська захопили ѕ території країни, відрізати її від найважливіших економічних районів. На що звільняються від
Радянської влади територіях вони створювали своїдержавні структури: Вре -менное уряд Північної області, Сибірський уряд,
Пра -вітельство Півдня Росії та ін

В роки громадянської війни та іноземної військовоїінтервенції з -радянської держава проводила «політику воєнного комунізму». Його ос -нову становили продовольча розкладка, монополіядержави на торгівлю хлібом, націоналізація не тількивеликої, але навіть середньої і дрібної промисловості, загальнатрудова повинність.

1. Злам буржуазного і створення нового державного апарату.

Марксистська концепція виходила з того положення, щовсе перед-

3простують революції лише вдосконалили колишнійдер -ний апарат, а завдання пролетарської революції його знищити.
Процесзламу буржуазного апарату і створення нового державногоапарати -та були взаємопов'язані.

Вже в першому акті звернення Петроградського ВРК «догромадянам Росії »говорилося про позбавлення влади Тимчасовогоуряду і про перех -де державної влади в руки Петроградського ВРК, тобтопочався процес зламу старого апарату і створення нового.
Петроградський ВРКбув вищим органом влади в країні з 10 год ранку 25.10.
1917 р. і доприйняття II Всеросійським з'їздом Рад робітничих ісолдатських де -путатів відозви "Робітникам, солдатам, і селянам" в 5 ч.ранку 25 жовтня 1917 р., де йшлося про те, що "
З'їзд бере владу у свої руки ... ". Фактично ж ВРК бувїм значно довше, поступововтрачаючи ці повноваження з відкриттям II Всеросійськогоз'їзду Сові -тов робітничих і солдатських депутатів, з утворенням ВЦВК і
РНК, зстворенням відділів ВЦВК і апарату наркоматів.

ВРК володів реальною силою, спираючись на загони
Червоної гвардії,вірні большивиков армійські частини, матросів флоту, нарайонні та
Петроградський Ради робітничих і солдатських депутатів, на
Поради та місцеві військово - революційні комітети. Йому довелося здійснювативладні повноваження не тому, що будь - або орган поклав їх на нього, а через історичну необхідність, в силу того, що перемігши-Шая пролетарська революція ще не створила нового центрального дер-ного апарату. Потреби ж управління країною вимагали їх здійснення, і на першупорах це довелося робити ВРК.

ВРК був створений за ініціативою ЦК більшовицький партії
12.10.1917р. при Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатівяк легальний орган спочатку для протидії можливихконтрреволюції -онних дій Тимчасового уряду, але незабаром вінстає органом з підготовки та проведення повстання вПетрограді. Був хат -ран Військово - революційний центр ЦК партії по керівництвуповстання -ем. До його складу було обрано А. С. Бубнов, Ф. Е. Дзержинський,
Я.М.Сверд -лов, І. В. Сталін, М.С. Урицький. Військово - революційний центрповністю увійшов до складу ВРК і став його керівнимядром. Органами керівників -дівшімі роботою ВРК, були його голова, секретар,президія, бюро. Секретарем ВРК було обрано більшовика В.А.
Антонов - Овсієнко.

Найбільш важливі питання вирішувалися на пленарнихзасіданнях ВРК.
ВРК призначав своїх комісарів у військові частини, в окреміустанов і ор -ня, підприємства Петрограда й у провінцію. З моменту йогостворення і до 10.11. 1917 р. він призначив 184 Комісара уцивільних установ, 85 - у військові частини і 72 комісара і емісара - в провінцію. Робо -тієї керувало бюро комісарів. У повноваження комісарів ВРКвходило:

- стежити за правильним функціонуванням довіреній їмвійськової частини, підприємства, установи, щоб ті неухильнопроводили в життяпостанови РНК і ВРК.

4

- повинні припиняти всі контрреволюційні спроби.

- повинні були діяти в тісному контакті з загальнимизборами солдатів, робітників, їх комітетами, з Радами робочих ісолдатських депу -ратів.

- комісари були у своїй діяльності підзвітні ВРК. Вониповинні були надавати не менше двох разів на тижденьписьмові доповідів бюро комісарів ВРК.

Для здійснення своєї великої компетенції післяперемоги ре-волюціі ВРК створював різні відділи і комісії. Уопублікованійісторико-юридичній літературі немає чіткої картини щодо структурних підрозділів ВРК. За повідомленням газети «Известия
ЦВК »від 14.10.1917 р. про створення ВРК, він повинен був підрозділятися на від-дели: 1) оборони, 2) постачання, 3) зв'язку, 4) інформаційне бюро, 5) ра -бочей міліції, 6) стіл донесень, 7) комендатура. У мірунеобхідності виникали нові відділи. Так, 29.10.1917 р. бувстворений продовольчий відділ, у віданні якого перебувалопостачання Петрограда і фронту продовольством. Потім був створений відділ преси, який боровся з антіпра -рі пресою. Діяла слідча комісія,проводилане тільки розслідування злочинів проти революції, але йоперативними -ву роботу із затримання супротивників революції і укладання їх у в'язницю. Були створені і діяли відділ реквізицій,автомобіль -ний відділ, агітаційна комісія. У перші дні листопада 1917 агітато -ри ВРК виїхали в різні кінці країни. Вони провели великуроботу на місцях щодо встановлення Радянської влади, за їїзміцнення, з роз'яснення політики більшовицької партії інової держави.

21.11.1917 р. за пропозицією Ф. Е. Дзержинськогопостановою ВРК створюється комісія по боротьбі зконтрреволюцією у складі 5 чоло-вік. Вперше в радянськомудержавному апараті з'являється спеці -ний орган з боротьби з контрреволюцією. ВРК створював і свої збройних -женние сили. Так, у листопаді 1917 р. ним було створено 10летючих загонів по 50 осіб для охорони продовольчихвантажів. ВЦВК делегував13 своїх представників для роботи в ВРК. У ВРКіснували ще штаб ВРК, польовий штаб ВРК, бюрокомісарів авіації та воздухопла -вания при ВРК, особлива розвідка при ВРК, лікарсько - санітарний відділ.

Компетенція ВРК не була окреслена яким - абонормативним ак -те, виданим центральним органом влади або управління. Для цьогоперіоду взагалі характерно відсутність чіткої регламентаціїкомпетенціїякого - або органу радянської держави. ВРК досить частосам визначав свою компетенцію. Він займався багатьмапроблемами:
- формування органів радянського державного апарату (відділів
ВЦВК, апарату наркоматів і т.д.),
- постачання Петрограда та армії продовольством,
- боротьба зі спекуляцією, п'яними погромами, хуліганством, охорона об-громадської порядку і т.д.
Одним з основних завдань ВРК було придушення опорускину -тих експлуататорських класів. ВРК присікав збройнівиступи

5контрреволюції, розкривав і ліквідував численні змовипроти Радянської влади, боровся з контрреволюційної печаткою,Сабот-жем чиновників колишнього державного апарату,антидержавницькою діяльністю різних партій і організацій і т.д.

ВРК був, по суті, єдиний налагоджений апарат
(разом з більшовицькими Радами), через які взяливладу в свої руки большивиков здійснювали всі аспектидержавної діяльність -ти. За своєї компетенції це був свеоб'емлющій надзвичайнийорган
Радянської держави. ВРК робив усе, що було необхіднодля укріпи -лення Радянської влади та її захисту.

У радянській історико - юридичній літературі не вирішенібагатопроблеми ВРК: про місце ВРК в системі органів диктатурипролетаріату;про його взаємини з іншими органами радянськогодержави, зокрема з ВЦВК, РНК, місцевими військово --революційними комітетами, про структуру і компетенції ВРК. Так,
Е. Н. Городецький вважає ВРКорганом державної влади. Г. С. Калінін пише, що після
Жовтень-ського повстання ВРК з органу Петроградської Радиперетворився на орган Всеросійського Ценірального Виконавчого
Комітету Рад робітничих і солдатських депутатів. Г. К. Амелінпише, що після революційної -ції ВРК з органу Петроградської Ради був реорганізований в орган
ВЦВК з охорони та закріпленню завоювань Жовтневої революції і встановлення революційного порядку в масштабі всієїкраїни. Засл -жива уваги позиція Г.І. Литвинової: виконавши завданнябойового керівництва повстанням в Петрограді і взявши владуз рук буржуазії,
ВРК лише кілька годин був вищим органом диктатурипролетарі -ата в революційній Росії. Потім він передав владу II
Всеросійської -му з'їзду Рад. Поповнений 13 членами ВЦВК, Ревкомстав іміноваться органом ВЦВК, перетворившись не тількифактично, але йюридично у всеросійський орган. До повного формуванняапарату радянського уряду Петроградський Военревкомвиконував функціюцентрального органу влади. Безперечний факт, що визнається всімадослі -дователямі, що після перемоги Жовтневого збройного повстання
ВРКстає загальноросійським органом. Це підтверджується ідокументами.майже 2-х місячну історію ВРК - з 12 жовтня по 5 грудня
1917 р. --можна розділити на 3 періоди.
1) 12.10. - Ранок 25.10. 1917 р. - ВРК орган підготовки іпроведення Октя-брьского збройного повстання.
2) з 10 години ранку 25.10. і до роботи II Всеросійського з'їзду Рад
-
5 год ранку 26 жовтня 1917 р. У цей період ВРК бувєдиним вис -шим органом влади і управління. З цього часу вінстає все -російським органом.
3) з 26.10. по 5.12. 1917 р. були створені центральні органивлади і управління - ВЦВК та РНК, які не могли відразустворити свого ап -Параті. Тому і в цей час ВРК продовжував здійснюватиповно-мочія центрального органу, надаючи велику допомогу ВЦВК та РНКу комплектуванні їх апарату.
Поступово зі створенням апарату ВЦВК та РНК, наркоматівдіяч-

6ність ВРК згорталася і завершилася його самоліквідацією
5.12. 1917

ВРК, діяв цілком самостійно, не будучиапаратом, орга-ном, підрозділом ВЦВК або РНК. Просамостійності ВРК свідчать про "успіш-ність як його діяльність,так і те, що він сам визначав свою компетенцію та своюорганізаційну структуру. Про самостійності ВРК свідчить і факт його саморозпуску, а не ліквідації за ре-шенію
ВЦВК, РНК ил Петроградської Ради. Перераховані йдуть -тва характеризують ВРК як надзвичайний орган.

Велику роль у становленні радянської держави вцілому і дер -ного апарату зокрема зіграв II Всеросійськийз'їзд ра -бочих і солдатських депутатів, який почав свою роботу в 22 ч.
40 хв
25.10.1917 р. До початку з'їзду прибуло 560 делегатів, однакзуміли за-реєструватися 517, серед яких було 250більшовиків, 7 есерів,
3 меншовики і 1 інтернаціоналіст. У цей час існувало вкраїнііснувало 2 системи Рад: Ради робітничих і солдатськихдепута-тів і Ради селянський депутатів. Майже всінаціональні фарбув-раїни Росії надіслали своїх делегатів наз'їзд: Україна - 100, Прібал-тика - 26, Білорусь - 15,
Закавказзя-12, Північний Кавказ - 9, Середня
Азія - 5, від Бессарабії було 3 делегати. Під час з'їздурозкололася фракція есерів на правих і левихж. Лідери ічастина рядових членів партій правих есерів, меншовиків табуденовцев пішли зі з'їзду.

У першому ж документа, прийнятому з'їздом, - зверненні до
"Робочим солдатів і селян" - говорилося, що "з'їзд беревладу в свої ру-ки ", що Тимчасовий уряд скинутоі більшість його членів вже заарештовано. З'їзд ухвалив,що влада на місцях переходить до Рад робітничих іселянських депутатів. Таким чином, з'їзд юри-діческіоформив диктатуру пролетаріату у формі Республіки Рад.
Був обіцяний своєчасний скликання Установчих зборів. З'їзд
Прийняв 2 важливих декрету: "За мир" і "Про землю". У декреті
"За мир"пропонувалося для всіх воюючих народам та їх урядам почати не -повільно переговори про справедливе, демократичному світі, ізаклю -чити перемир'я. З'їзд обрав Всеросійський Центральний комітет
-
Вищий орган влади в період між з'їздами, у складі 101людини.
Першим головою ВЦВК було обрано більшовика Л.Б. Камнєв, а
8.11.17 його на цій посаді замінив Я. М. Свердлов. При ВЦВКбули створені відділи: агітаційний, іногородній, козацький, замісцевим само -управління, економічний, на скликання Установчих зборів іін Робочим органом був його Президія, який готувавматеріали для засідань ВЦВК. Надалі складу ВЦВКпоповнювався. Увечері 15.11. 17. Відбулося злиття ВЦВК, звиконавчим комітетом, хат -ранним на надзвичайному Всеросійському селянському з'їзді.

Обе'діненное засідання цих ЦВК і Петроградської Радиробітничих і солдатських депутатів одноголосно підтвердило законипро землю, про світ, прийняті II Всеросійським з'їздом Радробітничих і солдатських депу -ратів, і закон про робітничий контроль, прийнятий ВЦВК. Злиттяце зна-ве зміцнило позиції нової влади. ВЦВК прийняврезолюцію

7 з питання про умови угоди з іншими партіями.
Умовами були: визнання програми радянської держави;визнання необхід -мости нещадної боротьби з контрреволюцією; відповідальністьправи -тва перед ВЦВК.

II Всеросійський з'їзд Рад ухвалив утворити для управ-ління країною, аж до скликання Установчихзборів, тимчасовий робітничий і селянський уряд,іменоване Радою Народних Комісарів (РНК). Ліві есеривідмовилися увійти до складу РНК. Пра-вітельство очолив
В. І. Ленін. Його склад був тільки большевістс-ким. Наркомомз внутрішніх справ став А. І. Риков, наркомом земля -Делія - В.П. Мілютін, наркомом праці _ А. Г. Шляпніков, наркомом народ-ного освіти А. В. Луночарскій, наркомом у справах торгівлііпромисловості - В. П. Ногін, наркомом фінансів - І.І. Скворцов -
Стьопа -нов, наркомом у закордонних справах - Л.Д. Бронштейн (Троїцький), нар -грудкою юстиції - А. Ломов (Г. І. Оппоков), наркомом у справахпродовольчою наслідком - І.А. Теодорович, наркомом пошти і телеграфів -
Н.П. Авілов (Н. Глєбов), головою комісаріату у справахнаціональностей - І.В. Ста -лин. Комітет з військових і морських справ очолили В.А.
Антонов - Овсієнко, Н. Криленко і П. Дибенка. Створення апаратунаркоматів ос -ложнялось масовим саботажем чиновників колишніх міністерств івід -присутність кваліфікованих кадрів. Становлення апарату НКВД за-

вершилася лише весною 1918 4.11.17 р. ВЦВК прийняв резолюцію поприводу запиту лівих есерів про право РНК видавати декрети,якій надав РНК право видавати невідкладні декрети врамках загальноїпрограми Всеросійського з'їзду Рад, ВЦВК і РНК. Післяоб'єднува-вати лівий есер Колегаєв обійняв посаду наркомаземлеробства, Трутовського-наркомом з місцевого самоврядування.
Деякі інші пости нар-комів теж відійшли до есерів. Ліві есери входили до складу РНК до затвердження Брестськогосвіту. У березні 1918 р. вони вийшли з сос -тава РНК, але залишилися в ВЧК. З грудня 1917 р. для вирішення дрібних питань з метою?? азгрузіть РНК створювались наради заступниківнаркомів, яке згодом іменувалося Малим Раднаркомом.

23.10.1917 р. по телеграфу вводився в діюнормативний акт НКВД «Про робочу міліцію», що наказував усім Радам робо-чих і солдатських депутатів засновуватиробочу міліцію. Вона повинна була знаходитися у віданні Радиробітничих і солдатських депутатів. По -енние і цивільні влади зобов'язані були сприяти робочої милі -ції в постачанні її зброєю і «технічними силами».

Яким же було ставлення радянської держави доміліції Вре-менного уряду? На це питання єрізні думки у дослі-дователей. Одні вважають, щоспеціального декрету про скасування ми-ліціі Тимчасовогоуряду не було, це питання вирішувалося на міс-тах
Радами. Тимчасовий функціонування міліції Тимчасового прави -тва допускалося при визнанні особовим складом радянськоївлади, контроль за її діями з боку партійнихорганізацій і Со-ветов.

Проти цих позицій рішуче виступив Р.С. Мулукаев. Вінвва-

8ет, що Центральний апарат старої міліції був підданийзламунезабаром після Жовтневого збройного повстання. У випадках,коли колишня міліція займало відкрито ворожу позиціювідношенню до Радянської влади, вона скасовувалася відразу. Якщож, міліція залишались лась лояльної до Радянської влади, Радинаправляли до органів милі-ції комісарів - комуністів, якібрали керівництво в свої руки. Потім здійснювалася чисткаапарату міліції від ворожих і мо-рального нестійких осіб.
Відбувалася настільки глибока реорганізація старої міліції,що виникав новий, радянський орган. Однак процес зламуколишньої міліції був порівняно тривалим за часом.

Постанова НКВД «Про робочу міліцію» від 28.10. 1917р. перед-пісивало Рад робітничих і солдатських депутатівстворювати робочу міліцію, тобто озброїти робітничий клас длязахисту революції. У «Декларації прав трудящого іексплуатованого народу », прийнятої
ВЦВК 3.01.1917 р., а потім 12.01. 1918 III Всеросійськимз'їздом Сові -тов, було чітко сформульовано, що в інтересах забезпеченнявсій пів -ноти влади за трудящими масами декретується озброєнняпрацюючим і профспі -трудящих, освіта Червоної Армії робітників і селян іповне разо -Ружені імущих класів. Це положення чітко і ясноорієнтувало місцеві Ради при створенні загонів робочоїміліції не допускати в них представників заможних класів.

Спочатку робоча міліція створювалася Радами робітничих і солдат-ських депутатів. Незабаром за їх прикладом стали створювати міліцію і кре -стьянскіе Поради. Робоча міліція створювалася і діялапо прин -ціпу суворої децентралізації, підкоряючись місцевим Радам. Поради намісцях визначали назви, організаційну структуру міліцейських ор-ганів. Так, у Петрограді було створено Комітетреволюційної охорони,в Москві - Рада народної міліції, в Саратові - Рада міськихкоміс-Саров. Сам же Саратов був розбитий на 6 міліцейськихділянок і прикожному з них створення Ради на чолі з комісаром.
Робоча милі -ція не була штатним, постійним органом. Вона будувалася наосновізалучення, виборів і міліцейської повинності. Зазвичайспеціальноговинагороди за це не отримували, за що несуть міліцейськуслужбу,зберігалася заробітна плата за місцем роботи.

Міліція була одним з перших органів диктатурипролетаріату,створених після перемоги революції. Вона здійснювала багатограннудіяльність з охорони громадського порядку, боротьбі зкримінальноїзлочинністю в країні, у захисті революцій, у припиненнідіяльність -ти проти нової влади, у втіленні в життя законів
Радянської влади.

Населення в ряді місць країни, не чекаючи директивзверху, самоприступило до ліквідації старих судів і створення нових. Ці судиносили різні назви: народний суд, пролетарський суд,революційний суд, суд громадської совісті і т.д. РНКприймає декрет «Про суд», названий згодом декретом просуді № 1. Проект декрету потім

9зазнав змін в процесі його обговорення в РНК. Цим грудня ретом скасовувалися колишні суди: окружні, судовіпалати, прави-ність сенат, військові, морські,комерційні. Припинялася діяльність мирових суддів.
Ліквідовувалися: адвокатура, прокурорський нагляд, інститутсудових слідчих.

Створювалася нова судова система: місцеві суди, які дійство-вали у складі постійного судді і в двохчергових засідателів. Їмбули підсудні цивільні справи з ціною позову до 3000 руб.і кут -ные - з покаранням не більше 2-х років позбавлення волі. Длязахисту революції, боротьби з контрреволюцією засновувалися робочі і селян -ські революційні трибунали у складі одного голови і
6 оче -чергової засідателів. Нові суди створювалися і діяли нанаступнихщих принципах: 1). Виборність судів

2). Участь населення у відправленніправосуддя в якості-ве засідателів.
Місцеві судді повинні були обиратися на підставі прямихдемокра -тичні виборів населенням, а до їх призначення - місцевими
Радами.
Ці ж Поради складали списки чергових засідателів івизначаличергу їх явки на сесію. Революційні трибунали повиннібулиобиратися губернськими або міськими Радами. До місцевихсудді міг-ли бути обрані колишні світові судді. Як жепередбачалося ор-ганізовать попереднє слідство і захист і звинувачення на судіз цього декрету? Він поклав тимчасово попереднєнаслідокна місцевих суддів, порушивши тим самим демократичний принцип --відділень -ня наслідок від суду. Для виробництва слідства усправах, підсудний -вим революційним трибуналам, Поради створювали слідчікоміс -оці речі. Як обвинувачів і захисників у кримінальнихсправах, при-ніж зі стадії попереднього слідства, а уцивільних справах - повіреним, допускалися «все неопороченниегромадяни обох статей ». Місцеві суди вирішували справи ім'ям
Російської Республіки і руководс -твовалісь у своїх рішеннях і вироки законами поваленихправи -нізацією у випадках, якщо вони не відмінені революцією і несуперечатьчат революційному правосвідомості. Скасованими визнавалися всіза-кони, що суперечать декретам ЦВК і РНК, а т.ж. программінімумпартії РСДРП і партії Ср Революційні трибунали у своїхзапро-злодіїв на колишнє законодавство не посилалися.

Радянська держава, місцеві радянські та партійніоргани б-лі стурбовані насамперед створенням революційних трибуналів. За короткий термін були видані нормативні акти,регулювали органи-зацію трибуналів, процесуальний порядокїх діяльності, підсудний-ність, а т.ж. організацію ідіяльність слідчих комісій.

Першим актом про трибунали було «Керівництво дляпристрої ре-волюціонних трибуналів », підготовлене НКЮ іопубліковане в «Известиях ЦВК і Петроградської Радиробітничих і солдатських депу-ратів »28.11.1917 р.

10

19.12. 1917 з'явилася Інструкція НКЮ революційнимтрибуна-лам. В обох цих актах як міра покараньзастосовуються три-буналамі, страта отсуствовала. Згрудня 1917 р. і до весни
1918 діяли революційні трибунали друку у складі
3 суддівбез засідателів.

7.03.1918 р. з'явився декрет "Про суд" (№ 2), що вводивокружні на-рідні суди для розгляду справ, що перевищуютьпідсудність місцевого народного суду. Створені вони були нескрізь і працювали погано. Рішен-ня у цивільних справахокружні суди виносили у складі 3-с тоянних членів судуі чотирьох народних засідателів, вироки ж
По кримінальних справах - у складі 12 засідателів іпредседательствующе-го постійного члена суду. Передбачалосястворення Касаційного суду. В судах всіх інстанцій допускалося судоговорінні на місцевих мовах.
Попереднє розслідування у справах, що перевищує підсудністьмісцевого суду, проводили слідчі комісії з 3 чоловік, виборчі-раєм Радами. При Радах створювалася колегіяправозаступков, які здійснювали як громадське обвинувачення, так і захист.

У травні 1918 р. був створений при ВЦВК Революційнийтрибунал для розгляду справ, що мали загальнодержавнезначення. У червні 1918 р. засновується Касаційний відділ при
ВЦВК, що розглядав касаційні скарги і протести навироки революційних трибу-наловили, виправляючи помилки і їхзабезпечуючи єдину кримінальну політику
Трибуналів РРФСР. Зі створенням місцевих судів трибунали увідпо-
Вії з декретом РНК «Про революційних трибунали» від травня
1918 розвантажувалися від багатьох кримінальних справ і повиннібули зосередити свою увагу на боротьбі зконтрреволюційними злочинами. Різко скорочувалася мережатрибуналів. Вони зберігалися лише у великих центрах: столицях,губернських містах, великих вузлових станціях і промисловихцентрах. При кожному трибуналі засновувалася колегія обвинувачівв складі не менше 3-х осіб, які обиралися Радами.

Починаючи з декрету «Про суд» № 1 в країні були створені і дійство-вали 2 системи судів: система загальних судів тасистема революційних трибуналів, на загальних принциповихосновах. Їх відрізняла лише під-судность.

Процес будівництва революційних трибуналів випереджавпроцес створення місцевих судів. За період з листопада 1917 р.по травень 1918 всятериторія РРФСР покрилася мережею трибуналів. У результатітого, щотрибунали були створені на більшій частині територіїреспубліки раніше місцевих судів, їм доводилося розглядатисправи не тільки своєю підсудності, а й всі кримінальні ічасом навіть цивільні де-ла.

закономірності процесу створення нових судових органівна міс-тах було широке місцеве правотворчість. Цепояснювалося незвичайний-ної творчої активність населення,залученого до громадської діяль-

11ність революцією, а т.ж. невчасним надходженнямнормативнихактів з центру, в ряді випадків їх неповною. Лише в
Конституції РРФСР 1918 це питання отримав певнедозвіл. Стаття 49
Конституції віднесла до ведення Всеросійського з'їзду Рад і
ВЦВК питання судоустрою та судочинства.

Складність і гострота класової боротьби, масовий саботаж чиновні-ков, діяльність іноземних розвідок і т.д. ставили питання про ство-ванні спеціального органу державноїбезпеки. 21.11.1917 р. сел-тановленіем Петроградського ВРКстворюється Комісія з боротьби з контрреволюцією. Однак
5.12.1917 р. Петроградський ВРК і всі його ор -Гани перестали існувати. 7.12.1917 р. РНК створив
Всеросійську
Надзвичайну комісію з боротьби з контрреволюцією і саботажем
(ВЧК). Засновувалася вона при РНК. У цій постанові РНК НЕ гово -рілось про структуру ВЧК, докладно не розкривалися її завданняі компетенції. Сама назва органу свідчило проОсновне його завдання - боротьби з контрреволюцією.

Структура і склад ВЧК формувалися поступово. На чолі
ВЧК стояв її голова. На цю посаду був призначений
Ф. Е. Дзержинськийна засіданні РНК 7.12. 1917 ВЧК діяв як колегіальний орган.
При голові ВЧК складалася колегія. Спочатку в ВЧК булистворені
3 відділи: інформаційний, організаційний, і боротьби зконтрреволюції -їй і саботажем. Утворюється Президія ВЧК в кількості 5осіб: голови, 2 заступників та 2 секретарів.
11.12.1917 р. було вирішено створити четвертий відділ - по боротьбізі спекуляцією.

18.03.1918 р. Президія ВЧК прийняв рішення про створеннянових від-делов. Створювався відділ до боротьби зі злочинами за посадою боце стало одним з головний ВЧК. У зв'язку зі створенняммісцевих ЧК був утворений іногородній відділ на базі колишнього організаційного відділу, який здійснював керівництво місцевими ЧК.
Були створені відділи:тюремний і господарський. Канцелярія була перетворена до загального від -справ. Існували: довідкове бюро, що давало довідки прозаарештованих і про справи, що знаходилися у виробництві ВЧК, а стола особового складу ВЧК. РНК поклав на ВЧК боротьбу зспекуляцією на залізничні-ному транспорті. Тому булистворені залізничний відділ ВЧК івідповідні відділи губернських ЧК, а т.ж. ЧК на великихзалоз-нодорожних станціях.

Для здійснення своїх повноважень ВЧК мала своїзбройні сили. З другої половини грудня 1917 сталистворюватися місцеві ЧК, що створюються місцевими Радами. До кінця травня 1918 р. було створено
40 губернських і 365 повітових ЧК. При кожному обласному,губернському Раді, а т.ж. при великих портах, у прикордоннійсмузі утворювалися
ЧК. У волостях і невеликих повітах призначалися комісари ЧК.

ВЧК наділялась правом арешту контрреволюціонерів.
Постановою

12від 21.12 1917 р. РНК поклав на ВЧК боротьбу з загальнокримінальноїпереступив-ленням - спекуляцією, і вона починає набувати рис надзвичайного органу. ВЧК займався розшуком, припиненням іпопередженням прес -тупленій, передаючи матеріали для попереднього слідства вслід-ного комісію трибуналу. Т.ч., чітко розмежовуватикомпетенція органів ВЧК і слідчих комісій трибуналів.
Створювалися нормаль-ні відносини між цими органами.
Результати розслідування передавалися в трибунал для винесеннявироку. Це нормальне по-ложении було порушено наступом німецьких військ, коли в приня-те у зв'язку з цим
21.02. 1918 постанові РНК «Соціалістична Вітчизна внебезпеки »говорилося, що ворожі агенти подележа-лирозстрілу. Ця ухвала наділила ВЧК правом позасудовоговирішення справ із застосуванням вищої міри покарання - розстрілу.
ВЧК стає надзвичайних органом. Це потім призвело дозловживаньв даних органах, тому що порушувалася загальноприйнята системаборотьби зі злочинністю, зникли такі стадії, якпопереднє розслідування та судовий розгляд. Порушувалися такі демократичні принципи,як відділення суду від адміністрації, слідства від суду. Органи
ВЧК вели не тільки оперативну роботу, але й проводилислідство і винось-чи постанову, тобто вирок, замінюючи,таким чином, слідчих і судових органів.

Які ж проблеми постали перед новою владою щодо армії?

Збройні сили країни складали загони Червоноїгвардії, ра -бочей міліції, стара армія, частина якої підтримувала
Радянську владу.
1). Радянська держава здійснювало поступову демобілізаціюстарої армії.
2). Йшов процес демократизації старої армії. II Всеросійськоїз'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів 26.10.1917 р.пропонував всім ар -міям створити тимчасові революційні комітети. Головні командири зобов'язані були підкорятися розпорядженням комітетів. Призначалисякоміс-сари II Всеросійського з'їзду, які виїжджали до армії.
У декреті РНК «про виборному початку і про організацію влади в армії» від 16.12.1917 р. зазначалося, що армія підпорядковується
РНК. Вся повнота влади у військовій частині належаласолдатських комітетів і Радам.
3). Складна внутрішня і зовнішня обстановка змусила перейтидо ство -нію постійної, регулярної нової армії. 15.01.1918 р. РНКприймає декрет «Про робітничо-селянської Червоної Армії». Червона
Армія створюючи-лась на наступних основах: а) створювалася вона на класовому принципі - «з найбільшсвідомих і організованих елементів трудящих класів ». б) нова армія комплектувалася на принципі добровільності.
Для вступу до армії потрібні були рекомендації військових комітети-тов або громадських демократичних організацій,що стояли на плат-формі Радянської влади, партійних іпрофесійних організацій.

Верховним керівним органом робітничо-селянської арміїбув
РНК, а безпосереднє керівництво та управління армією булоСОСР-

13доточу в Комісаріаті у військових справах і створеної приньому Все-
Російської колегії. 29.01. 1918 РНК прийняв декрет просозденіі робо-че-селянського Червоного флоту на т.ж.підставах, що і Червона Армія. В Армії вводився інститутвійськових комісарів.

Навесні 1918 р. обстановка в країні загострилася, почаласяіноземнавійськова інтервенція. Декретом ВЦВК від 22.04.1918 р. вводиласьвсеоб-щая військова повинність, тобто армія комплектувалася вжене на принци-пе добровільності. Були взяті на облік громадяни у віці від 18 до 40 років, що пройшли курс обов'язковоговійськового навчання. Був зроблений крок до переходу від виборностікомандирів до їх призначення. Створені на місцях військовікомісаріати здійснювали комплектування армії на новихосновах. У Конституції РРФСР, прийнятого 10.17.1918 р., встановлена --лась обов'язок усіх громадян захищати соціалістичну
Вітчизна і встановлювалася загальна військова повинність. Однак почесне право захищати революцію зі зброєю в руках Кон -статиці надала то-тілько трудящим, поклавши нанетрудові елементи відправлення інших військових зобов?? ваність.

Місцеві органи влади і управління.

Процес зламу старого і створення радянськогодержавного апарат -рату на місцях були взаємопов'язаними і порівнянотривалі-ми. Керівництво цим процесом здійснювали
Всеросійські з'їзди Со-ветов, Петроградський ВРК, ВЦВК, НКВД і ін органи.

II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатськихдепутатів пос -тановила про перехід всієї влади на місцях до Радробочих, солдат-ських і селянських депутатів, закріпивши тимсамим принцип полновлас-нальний єдиновладдя Рад на місцях у вирішенні місцевих справ. З'їзд т.ж. постановив про ліквідаціюкомісарів Тимчасового уряду на місцях. Т.ч., відразу ж,після перемоги Жовтневого повстання почався про-процес зламуколишнього і створення нового апарату на місцях. Декретом ВЦВК і
РНК від 10.11.1917 р. скасовувалися всі стани та станові деле -ня громадян і станові організації та установи.

Влада на місцях переходила до Рад. За короткий час
Радянська влада була встановлена в 90 губернських та інвеликих містах. Почався процес злиття Рад робітничих ісолдатських депутатів з Радами селянських депутатів. УВідповідно до постанови НКВС від 28.10. 1917 місцеві
Ради робітничих і солдатських депутатів отримали правостворювати свої збройні формування - загони робітничої міліції,що,безсумнівно, посилювало владу місцевих Рад, особливо на першихпорах становлення нової влади.

У багатьох губерніях і навіть повітах і волостях створювалисясвої сові -ти народних комісарів. Потрібно було уніфікувати місцеві органивлас-ти і управління, чітко визначити їх компетенцію. Узверненні НКВС до всіх Рад депутатів «Про організаціюмісцевого самоврядування »і

14
Інструкції НКВС« Про права і обов'язки Рад », зазначалося,що Ради самостійні у вирішенні місцевих питань, але повинні
Дійство-вати відповідно до нормативних актів центральнихорганів і ви-шестоящіх Рад. На Ради та їх органипокладалися завдання управ-ня і обслуговування всіх сторінмісцевого життя, адміністративної, господарські вною, фінансової,культурної, виховної. На місцеві Ради віз-логуєтеся завданняпроведення в життя декретів і постанов централь -ної влади. Вони наділялися правом видавати постанови. Поради з-біра з-поміж себе виконавчий орган, на якийвони покладали проведення в життя своїх постанов і всюпоточну роботу зуправління. Місцеві Ради могли виробляти реквізиції іконфіскує-ції, накладати штрафи, закривати контрреволюційні органи друку, про -переводити арешти. Про всі вжиті заходи і найважливіші події місцевого життя Ради повинні були доповідати центральної
Радянської влади. Військово-революційні комітети на місцяхскасовувалися. Поради знаходилися на державному фінансуванні.

Установчі збори.

27.10.1917 р. ВЦВК на своєму першому засіданні постановивпровести вибори до Установчих зборів в призначений термін
12.1917 р. Виборивідбулися 12.11. 1917 р., за списками, складеними ще дореволюції, г