Катерина II і Катерина Дашкова-жінки XVVIII століття

Історичні особистості

Міністерство Освіти Російської Федерації

Муніципальна Загальноосвітня Середня Школа № 21

Тема: «Катерина II і Катерина Дашкова-жінки XVIII століття!»

Виконала: учениця 9 класу Е

Єфремова Катерина

Перевірив: вчитель історії

Лазаренко Надія Олександрівна

г.Ніжневартовск, < p> 2002-2003 навч.рік

Зміст:

. Введення

3
. Катерина II 4

. Дитинство і юність майбутньої імператриці. 4

. Сходження на престол і початок царювання.

. Турбота про благо країни і народу.

. Освічений абсолютизм Катерини II. 6

. Законодавча діяльність. 7

. Запобігання «збідніння» дворянства. Вільне економічне товариство. 8

. Генеральне межування. 9

. Адміністративно-територіальний поділ і місцеве управління. 9

. Жалуваних грамоти

. Зовнішня політика.

. Культура і освіта.

. Остаточний відмову імператриці від мрій юності. 12
. Катерина Дашкова

. Дитинство і юність

. Відносини двох Катерині 14

. Діяльність Дашкової в Академії

. Літературна діяльність

. Роки випробувань

. Знайомство з Європою

. Розлука з Росією

17
. Підводячи підсумок ....

18
. Список використаної літератури

19
. Зображення Катерини II

20
. Зображення Катерини Дашкової

Введення

Я вважаю дану тему досить актуальною, тому що в наш час дужебагато жінок-політиків, жінок-заступниця, жінок-героїв, таких як Ірина
Хакамада, Раїса Горбачова, Матвієнко, Терешкова, всіх і не перелічити ...
Вивчивши історію Держави Російської можна переконатися, що такі жінкижили і в XVIII столітті.
Друга половина XVIII століття в Росії пов'язана з іменами такихвидатних жінок, як Катерина II і Катерина Дашкова. Вони в однихрисах характеру дуже схожі, а в інших сильно розрізняються. Тому я,разом з вами, хотіла б знайти подібності та відмінності, краще пізнати цізнамениті особистості.
Тому я б хотіла почати з короткої біографії Катерини II і Катерини
Дашкової, освятити їх роль у політиці, показати їх з різних боків: і якжінок, і як політиків в історії Росії XVIII століття.

Катерина II

Дитинство і юність майбутньої імператриці.
Катерина II, до шлюбу принцеса Софія Августина Фредеріка Ангальт-
Цербстська, народилася 21.04 (02.05) 1729 р. в німецькому приморському місті
Штеттіна, померла 06 (17) .11.1796 р. у Царському селі (м. Пушкін). Вроджена
Софія Фредеріка Августа Анхальт-Цербстська походила з бідного німецькогокнязівського роду.
Її батько принц Християн Августин Ангальт-Цербська перебував на службі прусськоїі був комендантом, а потім губернатором Штеттіна; мати - принцеса Йоганна
Єлизавета - походила з старовинного Гольштейн-Готторпского герцогськогобудинку.
Батьки дівчинки не були щасливі у шлюбі і нерідко проводили часпорізно. Батько разом з армією їхав воювати проти Швеції та Франціїземлях Нідерландів, Північної Німеччини та Італії. Мати вирушала в гості дочисленної впливової рідні, іноді разом з дочкою.
Коли Софії було вже десять років, її познайомили з хлопчиком на ім'я Петро
Ульріх. Мати розповіла їй, що Петро Ульріх претендент на престоли Росії та
Швеції, володар спадкових прав на Шлезвіг-Гольштейн, доводиться їйтроюрідним братом.
Минуло кілька років, і мати знову заговорила з нею про дивну хлопчика поімені Петро Ульріх. За цей час його тітка Єлизавета стала російськоюімператрицею. Вона викликала племінника до Росії і оголосила своїм спадкоємцемпід ім'ям Петра Федоровича. Тепер юнакові підшукували наречену серед дочокі сестер європейських герцогів і принців. Вибір був великий, але запрошенняприбути до Росії на оглядини отримала одна Софія Августина Фредеріка
Ангальт-Цербстська.
У Петербурзі Софія постала перед імператрицею. Єлизавети Петрівнисподобалася принцеса Софія, але не сподобалася її мати, принцеса Йоганна.
Тому перше вона розпорядилася «навчати в православній вірі» і навчатиросійській мові, а друга вислала з Росії за участь у політичнихінтригах.
У 1745 р. відбулося весілля з Петром Федоровичем, напередодні якої вонаприйняла православ'я і отримала нове ім'я. Відтепер Софію стали величативеликою княгинею Катериною Олексіївною.
Дуже скоро юна Катерина зазнала мінливий характер імператриці,неврівноваженість чоловіка, зневагу і підступність оточуючих.
У ті роки Катерина багато читала. Спочатку вона захопилася модними романами,але її допитливий розум вимагав більшого. Вона звернулася до творівфранцузьких просвітителів, праць істориків, дослідників природи,економістів, правознавців, філософів і філологів. Оволодівши російською мовою, воначитала літопису, стародавні зводи законів, життєписи великих князів, царіві отців Церкви.
У підсумку Катерина II засвоїла ідеї просвітителів про суспільне благо яквищої мети державного діяча, про необхідність виховання іосвіти підданих, про верховенство законів у суспільстві.
У 1754 році у Катерини II народився син-спадкоємець Павло. Але дитину взяли відматері в апартаменти імператриці. Єлизавета вважала, що лише вона зможевиховати його розумно й гідно.

Сходження на престол і початок царювання.
У грудні 1761 померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престолвступив Петро III.
Катерина II відрізнялася величезною працездатністю, силою волі,цілеспрямованістю, хоробрістю, хитрістю, лицемірством, необмеженимчестолюбством і пихою. Загалом, усіма рисами, які характеризують "сильнужінку ". Вона могла пригнічувати свої емоції на догоду розвиненому раціоналізму.
Їй був притаманний особливий талант - завойовувати загальні симпатії.
Катерина II повільно, але вірно, просувалася до російського престолу, і, впідсумку, відняла владу в чоловіка. 28 червня 1762 в Росії був здійсненийпереворот на користь Катерини.
28.06.1762 від імені Катерини II був складений маніфест, що говорить пропричини перевороту, про виниклу загрозу цілісності батьківщини. Новоїімператриці з готовністю присягнули не тільки полиці гвардії, але і Сенат і
Синод. Однак серед противників Петра III були впливові люди, яківважали більш справедливим звести на трон малолітньої Павла, а Катерині
II дозволити правити до повноліття сина. При цьому пропонувалосястворити Імператорський рада, що обмежує владу імператриці. Це невходило в плани Катерини II. Щоб змусити всіх визнати законністьсвоєї влади вона вирішила якомога швидше коронуватися в Москві. Церемоніябула здійснена 22.09.1762 в Успенському соборі Кремля. З такої нагодинароду було запропоновано багате частування. З перших днів царювання
Катерина II хотіла бути популярною в самих широких масах народу, вонадемонстративно відвідувала прощі, ходила на поклоніння до святих місць.
У перші роки царювання Катерина II напружено шукала шляху утвердженняна троні, виявляючи при цьому крайню обачність. Вирішуючи долюфаворитів і фавориток попереднього царювання Катерина II проявилавеликодушність і поблажливість. Вона докладала усіх зусиль, щоб невідштовхнути як впливових, навчених життям сановників, що служили ще
Єлизавети Петрівни, так і молодих своїх соратників, які рвалися доуправління державою, не маючи досвіду і знань. У результаті багатодійсно талановиті та корисні державі люди залишилися на своїхколишніх посадах. Катерина II любила і вміла цінувати заслуги людей. Вонарозуміла, що її похвали і нагороди змусять людей ще старанніше працювати.

Турбота про благо країни і народу.
З моменту сходження на престол і до коронації Катерина II брала участь у
15 засіданнях Сенату, і не без успіху. У 1763 році Сенат був реформований:він був розділений на шість департаментів зі строго визначеними функціями тапід керівництвом генерал-прокурора, який призначається монархом, стала органомконтролю за діяльністю державного апарату та вищої судовоїінстанцією. Сенат позбувся своєї головної функції - законодавчоїініціативи, вона фактично перейшла до імператриці.

Смерть Івана Антоновича (05.07.1764) позбавила Катерина II від страху замайбутнє свого трону. Тепер її честолюбство могло бути задоволенореалізацією власних планів. Вона накопичила певний досвід управління,з'явилися задуми реалізувати нововведення. Катерина II належала до числатих державних діячів, які мали намір не тільки царювати,але й керувати.
Катерина II добре розуміла місце Росії в тодішньому світі. Вона не сліпокопіювала європейські зразки, але була на рівні тодішнього світовогополітичного знання. Вона прагнула використати європейський досвід дляреформування країни, де не було ні приватної власності, ні буржуазногогромадянського суспільства, але, навпаки, було традиційно розвиненедержавне господарство, панувало кріпосне право.
Важко перерахувати все, що зробила Катерина II для користі і слави
Росії. Ще проживаючи в Москві, після коронації, вона ознаменувала початокцарювання великим і добрим ділом: заснувала так званий Виховний
Дом. У цьому будинку знаходили притулок діти, залишені батьками. До цьогочасу кинуті діти або гинули від голоду та холоду, або виростали взлиднях і темряві. Тільки небагато потрапляли до добрих людей, якідоводили їх до ладу. У виховній Будинку дітей не тільки годували, поїли,одягали, а й навчали. З "вдома" вони виходили вже самостійними людьми,здатними приносити користь собі і вітчизні. Незабаром такий же будинок буввідкрито в Петербурзі.
Будучи за походженням німкенею, Катерина II розуміла, що імператрицяповинна перш за все захищати інтереси Росії і не відступала від цьогоправила.
Катерина II як Государиня православного народу, завжди відрізняласяпобожністю і відданістю православ'я. У Польщі жило багато православних,які піддавалися гонінням з боку польської католицької церкви.
Білорусія була під владою Польщі. Католики діяли не тільки методомпереконання, але і грубою силою. Катерина II прийняла рішення допомогтиправославним, захистити їх від утисків, дати їм можливість житиспокійно. Справа про православних у Польщі та Білорусії було доручено князю
Рєпніну. Після безлічі клопоту проблема була вирішена: православним жителямбули надані ті ж права, якими користувалися католики.

Освічений абсолютизм Катерини II.
Час царювання Катерини II називають епохою освіченого абсолютизму.
Сенс освіченого абсолютизму полягає в політиці слідування ідеям
Просвіти, що виражається в проведенні реформ, які знищували деякінайбільш застарілі феодальні інститути (а іноді робили крок убікбуржуазного розвитку). Думка про державу з освіченим монархом,здатним перетворити громадське життя на нових, розумних засадах,отримала в XVIII столітті широке поширення. Самі монархи в умовахрозкладання феодалізму, визрівання капіталістичного устрою,поширення ідей Просвітництва змушені були стати на шлях реформ.
Розвиток і втілення почав освіченого абсолютизму в Росії набулахарактер цілісної державно-політичної реформи, в ході якоїсформувався новий державний і правовий зовнішність абсолютної монархії.
При цьому для соціально-правової політики було характерно становерозмежування: дворянство, міщанство і селянство. Внутрішня та зовнішняполітика другої половини XVIII століття, підготовлена заходамипопередніх царювання, відзначена важливими законодавчими актами,видатними військовими подіями і значними територіальнимиприєднання. Це пов'язано з діяльністю великих державних тавійськових діячів: А.Р. Воронцова, П.А. Румянцева, А.Г. Орлова, Г.А.
Потьомкіна, А.А. Безбородько, А.В. Суворова, Ф.Ф. Ушакова та інших. Сама
Катерина II активно брала участь у державному житті. Жага влади іслави була істотним мотивом її діяльності. Політика Катерини IIза своєю класової спрямованості була дворянській. У 60-і роки Катерина IIприкривала дворянську сутність своєї політики ліберальної фразою (щохарактерно для освіченого абсолютизму). Цю ж мету переслідувалижваві зносини її з Вольтером і французькими енциклопедистами і щедрігрошові підношення ім.
Завдання "освіченого монарха" Катерина II уявляла собі так: "1.
Треба просвіщати націю, якою повинен керувати. 2. Потрібно ввести добрийпорядок в державі, підтримувати суспільство і змусити його дотримуватисязакони. 3. Потрібно заснувати в державі гарну і точну поліцію. 4. Потрібносприяти розквіту держави і зробити його рясним. 5. Потрібнозробити держава потужним на самому собі і вселяє повагу сусідів ". Уреальному житті декларації імператриці часто розходилися зі справами.

Законодавча діяльність.
Спираючись на твори Монтеск'є і Беккаріа, Катерина II приступила доформулювання загальних принципів майбутнього зводу законів Російської імперії.
Вони були видані під назвою "Наказ імператриці Катерини II, даний
Комісії для складання проекту нового Уложення ". Над "Наказом" Катерина
II працювала більше двох років. В "наказі" вона говорить про державу, закони,покарання, провадженні суду, вихованні та інші питання. "Наказ"показував і знання справи, і любов до людей. Імператриця хотіла внести дозаконодавство більше м'якості і поваги до людини. "Наказ" бувзустрінутий скрізь із захопленням. Зокрема, Катерина II вимагала пом'якшенняпокарань: "любов до батьківщини, сором і страх ганьбу суть засобиукротітельние і можуть утриматися безліч злочинів ". Також воназажадала скасувати покарання, що можуть спотворити людське тіло.
Катерина II виступала проти застосування тортур. Вона вважала тортури шкідливою,так як слабкий може не витримати тортури і зізнатися в тому, чого нездійснював, а міцний, навіть здійснивши злочин, зможе перенести тортури іуникне покарання. Особливо великої обережності вона вимагала від суддів.
"Краще виправдати 10 винних звинувачувати одного невинного". Ще одне мудревислів: "набагато краще попереджувати злочини, ніж їхкарати ". Але як це зробити? Треба, щоб люди шанували закони і прагнулидо доброчесності. "Саме надійне, але і саме важке засіб зробитилюдей краще є приведення у досконалість виховання ". Хочете попередитизлочину - зробіть, щоб освіта поширювалася між людьми.
Також Катерина II здавалося необхідне надати дворянству іміському стану самоврядування. Катерина II думала і про звільненняселян від кріпацтва. Але скасування кріпосного права невідбулася.
Створення Комісії було одним з найважливіших починань Катерина II. Узгідно з маніфестом, опублікованими 14 грудня 1766, у Москвізібралися представники усіх станів (за винятком поміщицьких селян)для твору проекту нового Уложення. Комісія мала повідомитиуряду про потреби та побажання населення, а потім виробити проектинових, кращих законів.
Комісія була урочисто відкрита влітку 1767 самою Катериною II в
Москві, в Грановитій Палаті. Було зібрано 567 депутатів: від дворянства (відкожного повіту), купецтва, державних селян, а також осілихінородців.
Комісія розділилася на 19 комітетів, які повинні були займатисярізними галузями законодавства. Дирекційний - на чолі з генерал -прокурором і головою-маршалом керувала всій Комісією. Незабаромвиявилося, що багато депутатів не розуміють того, для чого вони покликані,і хоча депутати ставилися до справи серйозно, роботи йшли дуже повільно.
Бували випадки, що загальні збори, не закінчивши розгляд одного питання,переходило до іншого. Справа, доручену Комісії, було велике і складне, іпридбати відповідні навички було не так легко. Катерина перевела
Комісію в Петербург, однак і в Петербурзі за рік Комісія не тільки неприступила до складання нового Уложення, але навіть не розробила жодногойого відділу. Катерина II була цим незадоволена.
Діяльність Комісії про Укладенні закінчилася провалом. Комісіяпіднесла Катерині II предметний урок про неможливість реалізаціїтеоретичних побудов європейських філософів на російському грунті. Шанс,який історія давала Росії, не був і не міг бути реалізований. Тим неменше, хоча Комісія не склала Уложення, але зате вона ознайомила
Імператрицю з потребами країни. Користуючись працями комісії, Катерина IIвидала багато важливих законів. Сама Катерина II писала, що вона "отрималасвітло і зведенийия про всю Імперії, з ким мати справу, і про кого піклуватися повинно ".
Тепер вона могла діяти цілком свідомо і виразно.

Запобігання "збідніння" дворянства. Вільне економічне товариство.
У 1765 році в інтересах дворянства було засновано Вільне економічнесуспільство. ВЕО розпочало діяльність оголошенням конкурсних завдань, виданням
"Трудів ВЕО" (1766-1915, понад 280 томів) і додатків до них. Першийконкурс був оголошений з ініціативи самої імператриці в 1766 році: "У чомускладається власність хлібороба (селянина) в землі чи його, яку вінобробляє, або в рухомість і яке він право на те й інше для користізагальнонародної мати винен? ". З 160 відповідей російських і іноземних авторівнайбільш прогресивним був твір правознавця А.Я. Полєнова,що критикував кріпацтво. Відповідь викликав невдоволення конкурсногокомітету ВЕО і надрукований не був. До 1861 року було оголошено 243 конкурснізавдання соціально-економічного і науково-господарського характеру.
Соціально-економічні питання стосувалися трьох проблем: 1) земельноївласності і кріпосних відносин, 2) порівняльної вигідності панщини іоброку, 3) застосування найманої праці в сільському господарстві.
Діяльність ВЕО сприяла впровадженню нових сільськогосподарськихкультур, нових видів сільського господарства, розвитку економічних відносин.
В галузі промисловості і торгівлі Катерина II (указом 1767 іманіфестом 1775) проголосила принцип свободи підприємницькоїдіяльності, що було вигідно в першу чергу дворянства: вона малакріпаками трудовими ресурсами, мало дешеву сировину, отримувало субсидії віддержавних і станових кредитних установ. Дворянство, в тому числі ісередня, стало на шлях кріпосницького підприємництва - стало зростатичисло вотчинних мануфактур. Зростання селянських мануфактур також опинився наруку дворянству, так як багато селян підприємці були кріпаками.
Нарешті, догляд оброчних селян в місто на заробітки також був зручнийпоміщику, прагнув отримати більше готівкових грошей .. Абсолютнопереважаючими були форми промисловості, засновані на різних видахпідневільної праці. На початку царювання Катерини II в Росії було 655промислових підприємств, до кінця - 2294.

Генеральне межування.
У 1765 році отримало своє продовження Державне межування, розпочатеще в 1754 році Єлизаветою Петрівною. Для впорядкування поміщицькогоземлеволодіння було необхідно точно визначити межі земельних володіньокремих осіб, селянських общин, міст, церков та інших власниківземлі. Генеральне межування було викликано частими земельними суперечками.
Перевірка старовинних власницьких прав викликала у дворянства впертийопір, оскільки у власності поміщиків до середини XVIII століттязнаходилися численні самовільно захоплені казенні землі. 1766на основі "генеральних правил" були видані інструкції для землемірів імежових губернських канцелярій і провінційних контор. У процесігенерального межування землі приписувалися не до власникам, а до міст іселах. Інструкції докладно регламентували умови відведення земель різнимкатегоріям населення та установам. Специфіка межування полягала в тому,що в основу конфігурації того чи іншого володіння були покладені кордонустаровинних Писцовой "дач". Через це в рамках "дачі" нерідко перебуваливолодіння декількох осіб або спільні володіння поміщика і державнихселян. Генеральному межуванню супроводжувала розпродаж за низькими цінаминезайнятих казенних земель. Характер межування проявився у ставленні доміським земельним володінням і захопленням. За кожну забудовану саженьвигоном землі, закріпленої останніми Писцовой описами, місто сплачувалоштрафи. Так само воно супроводжувалося грандіозним розкраданням земельоднодворців, державних селян, ясачних народів і ін Генеральнемежування було всеімперскім і обов'язковим для землевласників.
Посилення кріпосницького гноблення і тривалі війни лягли важкимтягарем на народні маси, і зростаюче селянський рух переріс у
Селянську війну під проводом Є.І. Пугачова 1773-75 рр..
Придушення повстання визначило перехід Катерини II до політики відкритоїреакції. Якщо в перші роки царювання Катерина II проводила ліберальнуполітику, то після Селянської війни було взято курс на посилення диктатуридворянства. На зміну періоду політичної романтики прийшов періодполітичного реалізму

Адміністративно-територіальний поділ і місцеве управління.
У 1775 році щоб легше було керувати державою Катерина II видала
Установи для управління губерній, що зміцнив бюрократичний апаратвлади на місцях і збільшивши кількість губерній до 50. На губернію - непонад 400 тисяч жителів. Кілька губерній становили намісництво.
Губернатори і намісники обиралися самою Катериною II з російських вельмож.
Вони діяли за її указам. Помічниками губернатора були віце-губернатор,два губернських радника і губернський прокурор. Це губернське правління івідало всіма справами. Державними доходами відала Казенна Палата
(доходи і витрати скарбниці, казенне майно, відкупу, монополії і т.д.).
Очолював Казенну палату віце-губернатор. Губернський прокурор відав усімасудовими установами. У містах вводилася посада городничого,призначається урядом. Губернія ділилася на повіти. Багато великихсела були звернені в повітові міста. У повіті влада належалаобирається дворянським зборами капітан-справника. У кожному повітовомумісті засновано суд. У губернському місті - вищий суд. Звинувачений мігпринести скаргу і до Сенату. Щоб зручніше було вносити подати, у кожномуповітовому місті було відкрито Казначейство.
Створена була система станового суду: для кожного стану (дворян,городян, державних селян) свої особливі судові установи. Удеяких з них вводився принцип виборних судових засідателів.
Колегії були скасовані; залишилися Військова, Морська, Іноземна і Комерц -колегії.
Створена губернської реформою 1775 система місцевого управліннязбереглася до 1864 року, а введене нею адміністративно-територіальнийрозподіл - до Жовтневої революції.

Жалуваних грамоти.
З метою оформлення станових привілеїв дворянства в 1785 році вийшла
Жалувана грамота дворянству. "Грамота на права вольності та перевагиблагородного російського дворянства "представляла собою звід дворянськихпривілеїв, оформлений законодавчим актом Катерини II від 21.04. 1785року. За Петра I дворянство несло довічну військову та іншу службудержаві, але вже при Ганні Іоанівні виявилося можливим обмежити цюслужбу 25 роками. Дворяни отримали можливість починати службу з офіцера,пройшовши дворянську військової школи. Підтверджувалася свобода дворян відобов'язкової служби. Повне звільнення дворянства мало сенс покількох причин: 1) була достатня кількість підготовленихлюдей, знайомих з різних справах військового і цивільного управління; 2) самідворяни усвідомлювали необхідність служби державі і вважали за честьпроливати кров за батьківщини, 3) коли дворяни були все життя відірвані відземель господарства, приходили в занепад, що згубно позначалося на економіцікраїни. Тепер багато з них могли самі керувати своїми селянами. Іставлення до селян з боку господаря було куди краще, ніж ніж збоку випадкового керуючого. Пан був зацікавлений в тому, щоб йогоселяни не були зруйновані. Жалуваної грамотою дворянство визнавалосяпровідну станом у державі і звільнене від сплати податків,їх не можна було піддати тілесного покарання, судити міг тількидворянський суд. Дворянство отримало право на самоврядування, склало
"Дворянське суспільство", органом якого було дворянське зібрання,скликаються кожні три роки в губернії і повіті, обирає губернських іповітових проводирів дворянства, судових засідателів і капітан -справників, які очолювали повітову адміністрацію .. При Катерині II дворянизаймали посади місцевої виконавчої і судової влади. Жалуванаграмота дворянству повинна була зміцнити становище дворянства і закріпитийого привілеї. Сприяла більшої консолідації пануючого класу.
Дія її було розповсюджено також на дворян Прибалтики, України,
Білорусії і Дону. Жалувана грамота дворянства свідчила пропрагненні російського абсолютизму зміцнити свою соціальну опору вобстановці загострення класових суперечностей. Дворянство перетворювалося наполітично панівний стан у державі.
Поряд з Жалуваної грамотою дворянству 21.04. 1785 побачила світ Жалуванаграмота містам. Цей законодавчий акт Катерина II засновував новівиборні міські установи, кілька розширюючи коло виборців.
Городяни були поділені на шість розрядів з майнових та соціальнихознаками: "справжні міські обивателі" - власники нерухомості здворян, чиновників, духовенства; купці трьох гільдій; ремісники,записані в цехи; іноземці та іногородні; "імениті громадяни";
"Посадські", тобто всі інші громадяни, що годуються в місті промислом аборукоділлям. Ці розряди з Жалуваної грамоті містах отримали основисамоврядування, у відомому сенсі аналогічні основам Жалуваної грамотидворянству. Раз на три роки скликаються збори "Градського суспільства", вякого входили лише найбільш заможні городяни. Постійним міськимустановою була "загальна градської дума", що складається з міського голови ішести голосних. Судовими виборними установами в містах булимагістрати. Проте привілеї городян на тлі дворянській вседозволеностівиявилися невідчутними, органи міського самоврядування жорсткоконтролювалися царською адміністрацією - спроба закласти основибуржуазного стану не вдалася.
Крім Жалуваної грамоти дворянству і Жалуваної грамоти містах Катерина
II розробляла і скаржитися грамоту селянству (вона адресувалася тількидо державних селян). "Сільське положення" було цілком закінченимпроектом. Він не суперечив "Наказу". Однак цей проект не був втілений ужиття.
Під весь час царювання Катерини II йде обговорення того, як полегшитиучасть кріпаків. Сама імператриця була супротивником кріпосного права.
Вона, на початку царювання, мріяла звільнити селян від кріпацтвазалежності. Зробити цього вона не могла, по-перше, тому, що незустріла співчуття серед багатьох наближених, а по-друге, тому, щопогляди самої Катерини II змінилися після Пугачевського бунту.

Зовнішня політика.
Уряд Катерини II продовжив боротьбу за вихід Росії до Чорного моря.
Однак прагнення Росії не влаштовувало Францію та Туреччину. Перша бажалазосередити у своїх руках всю східну торгівлю. Друга вбачала длясебе серйозну небезпеку в просуванні Росії на південь. Не залишилася остороньі Англія, якою посилення в Причорномор'ї завадило б у досягненнівласних інтересів на Балканах. Все це, врешті-решт, привело до двохтривалим й кровопролитних воєн Росії і Туреччини (1768-1774 рр..,
1787 -1791 рр..), З яких Росія вийшла переможницею. Российскаяімперія приєднала до власних територій все Північне Причорномор'я.
Кримське ханство, що отримало у 1774 р. політичну незалежність від
Туреччини, в 1783 р. увійшло до складу Росії. У країнах, підвладних Османськоїімперії, були відкриті російські консульства, турецький урядгарантувала свободу віросповідання християнської релігії у своїхволодіннях. Але головне - Росія отримала вихід до Чорного моря і позбуласявід постійної загрози нападу кримців, за спиною яких стояла Туреччина.

Культура й освіта.
У захопленні науками і витонченими мистецтвами виявлялася ще одна сторонабагатогранної натури імператриці. Катерина II займаласяколекціонуванням: купувала бібліотеки, графічні та нумізматичнізборів, колекції живопису та скульптури. Серед відомих придбань
Катерина II - бібліотеки Дідро і Вольтера, мальовничі збори такихмеценатів, як Брюль в Дрездені і Кроза в Парижі, куди входили шедеври
Рафаеля, Рембрандта, Пуассі, Ван Дейка, Рубенса та інших. Катериною IIбув заснований Ермітаж - багаті зібрання художніх колекцій припалаці.
Царювання Катерини II відзначено широкими просвітницькимиперетвореннями. Турботами імператриці затверджуються інститути, кадетськікорпусу і виховні будинки. Але головною заслугою Катерина II в ційобласті можна вважати перший досвід створення в Росії системи загальноїпочаткової освіти, не обмеженого становими перешкодами (завинятком селян-кріпаків). Імператриця веліла відкривати училищавсюди: в губернських містах виникають головні, а в повітових - малі народніучилища. Головним помічником у цій справі був І.І. Бецко. У Катеринославі,
Пензі, Чернігові та Пскові за сприяння громадськості передбачалосязаснувати університети.
Охорона здоров'я теж привертало увагу Катерини. Примітно й те, щопри Катерині II організація лікарської допомоги населенню покладалася навлади. Кожне місто зобов'язаний був мати лікарню і аптеку, де хворимпропонувалися не ті ліки, які дешевше, а ті, які призначав лікар.
Страшним лихом для жителів Росії залишалися епідемії віспи, і Катерина
II власним прикладом поклала початок проведення вакцинації, якапотім по Указу стала обов'язковою.
Під час 1-й турецької війни в країні почалася епідемія чуми. Тільки в
Москві за рік померло 50 тисяч людей. Неграмотний народ не дотримувавсяелементарних карантинних правил. Тоді в Москву були послані досвідченіначальники. Прийнято були суворі заходи. Зараза ослабла. Для потерпілогонароду були зроблені полегшення: влаштували притулок для сиріт, дали роботубідним, почали купувати до скарбниці вироби ремісників, які не малипокупців.

Остаточний відмову імператриці від мрій юності.
Наростання революційного руху в Європі і зростання передовоїдумки в Росії зумовили загострення реакційного курсу, направленогоособисто Катериною II (розшукова канцелярія С. І. Шешковского), і особливопосилення ідеологічної боротьби: як замах на принцип самодержавства імонархії Катерина II розцінила книгу А.Н. Радищева "Подорож з
Петербурга в Москву "(1790). Антикріпосницькі погляди автора нешокували імператрицю, але його антімонархізм і республіканізм здалисядуже небезпечними, особливо на тлі розпочатої у Франції революції. Радищевбув охарактеризований як "бунтівник гірше Пугачова", засуджений спочатку досмертної кари, а потім "прощений" - на 10 років засланий до Ілімськ острог в
Сибір. Книга була конфіскована і знищена.
Важко однозначно оцінити підсумки царювання Катерини II. Багато їїпочинання зовні ефектні, замислювався з широким розмахом, приводили доскромного результату або давали не очікуваний і часто хибний результат.
Можна також сказати, що Є. просто втілювала в життя зміни, що диктуютьсячасом, продовжувала політику, намічену в попередні царювання. Абовизнати в ній першорядного історичного діяча, який зробив другий,після Петра I, крок по шляху європеїзації країни, і перше - по дорозіреформування її в ліберально-просвітницькому дусі.

Катерина Дашкова

Дитинство і юність
У житті її було багато несподіванок, свого роду парадоксів. Вже прихрещенні новонародженої у купелі її тримала сама імператриця Єлизавета, ахрещеним батьком був не хто інший, як великий князь, надалі імператор
Петро III (в поваленні якого майбутня княгиня Дашкова брала діяльнуучасть).
Дашкова рано втратила матір. Її батько, граф, генерал-порудчік і сенатор Р.І.
Воронцов, мало цікавився своїми дітьми (їх було п'ятеро - 2сина і 3дочки), і молодшу дочку, Катерину, взяв до себе на виховання дядько М.І.
Воронцов, на той час віце-канцлер, а з 1758 р. - великий канцлер.
У родині дядька дівчина Катерина отримала чудове для того часуОсвіта: говорила на чотирьох мовах. Вміла малювати, добре танцювала,у неї були вишукані манери. «Але що ж було зроблено для розвитку розуму ісерця? - Питала вона себе потім і сама відповідала: - Рівне нічого ».
У 14 років вона захворіла на кір, і її відправили в село. Там при переглядікниг з великої бібліотеки дівчинкою опановує нова пристрасть - читаннясерйозної літератури. Їїкумирами стають філософи-просвітителі Бейль,
Монтеск'є, Вольтер, Буало.
У сім'ю дядька вона повертається іншого - подорослішала, схильної до глибокихроздумів і усамітнення. У цей час складається її характер --незалежний, самозакоханий, але водночас вразливий і довірливий.
Вона рішуче відмовляється беліться і рум'яна. А в її особистоїбібліотеці вже зібрано 900 томів, серед них - знаменита «Енциклопедія»французьких просвітителів.
Глибокий психологічний портрет юної Катерини Романівни дан письменником -істориком Д. Л. Мордовцева в його нарисі «Російські жінки нового часу»:
«Рано проявилося в ній невиразне усвідомлення своєї сили і почуття багатьохвнутрішніх задатків, і це виявилося в ній, з одного боку, якоюсьгордістю, визнанням за собою чогось більшого, ніж те, що в неї думалибачити, а з іншого - пристрасним бажанням розділу почуттів, вражень, знань
- Бажанням дружби і любові. Але відгуків на все це вона не могла знайти ні вком: з совоспітанніцей своїй вона не зійшлася душею, а інших рідних нікогоблизько не мала, і тільки глибоку дружбу виховувала вона в собі до свогобрата Олександра, до якого питала це почуття все життя. Всі їїприхильності повнотою і якоюсь закінченістю: вона кожному почуттювіддавалася вся ».
На 16-му році несподівано для всіх вона виходить заміж за гвардійця князя
Михайла Дашкова. Цей до певної міри поспішних крок підтверджуєриси її характеру - незалежність, сміливість, здатність до кінцявіддаватися своєму почуттю. Секретар французького посланника в Петербурзіісторик Клод Рюльер (1735-1791) у книзі про палацовому перевороті 1762 р.,що вийшов в 1797 р., з приводу заміжжя Дашкової писав, що князь Дашков,одна з найкрасивіших придворних кавалерів, одного разу без будь-яких особливихкомерційних занадто вільно почав говорити компліменти дівчині Воронцової.
Остання покликала свого дядька-канцлера і сказала йому, що князь просить їїруки і що вона згодна стати його дружиною. Коли канцлер звернувся до молодого
Дашкову, той не наважився зізнатися першого вельможі імперії, що їхрозмова не укладав у собі такого певного сенсу, і тепер ужепідтвердив своє прохання. Може бути, розповідь Рюльера - всього лишеісторичний анекдот, але і він говорить про ті особливості, які буливластиві зовсім ще молодий Дашкової.
Після скромної весілля подружжя Дашкова два роки жили в московськійпатріархальної сім'ї. У 1761 р. їх запросили до Петербурга, до двору.
Відкрито засуджуючи поведінку великого князя, який став потім імператором Петром
III, і його негідну ставлення до своєї дружині Катерині Олексіївні,
Дашкова намагалася зблизитися з останньою - чарівність і освіченість великоїкнягині захоплювали її.

Відносини двох Катерині
Катерина Олексіївна була майже вдвічі старше Дашкової, але це не завадило:між ними встановилися довірчі, майже дружні стосунки. Вониобмінювалися листами, книгами, думками про прочитане і навіть власнимитворами. Збереглося 46 листів Катерини до Дашкової. Листи від Дашко