МГУС

Інститут туризму і гостинності

Реферат з історії Росії

Тема: «Правління Катерини II»

Виконала: студентка гр. Т1-2

Лукина Е.А.

Перевірив:

Князьков С.Е.

Москва

2000

Зміст
1. Дитинство і юність майбутньої імператриці.
1. Сходження на престол і початок царювання.
1. Турбота про благо країни і народу.
1. Освічений абсолютизм Катерини II.
1. Законодавча діяльність.
1. Запобігання "збідніння" дворянства. Вільне економічне товариство.
1. Генеральне межування 1765
1. Адміністративно-територіальний поділ і місцеве управління.
1. Жалуваних грамоти.
2. Зовнішня політика
3. Культура і освіта.
1. Остаточний відмову імператриці від мрій юності.
1. Література.

Дитинство і юність майбутньої імператриці.
Катерина II, до шлюбу принцеса Софія Августина Фредеріка Ангальт-
Цербстська, народилася 21.04 (02.05) 1729 р. в німецькому приморському місті
Штеттіна, померла 06 (17) .11.1796 р. у Царському селі (м. Пушкін). Вроджена
Софія Фредеріка Августа Анхальт-Цербстська походила з бідного німецькогокнязівського роду.
Її батько принц Християн Августин Ангальт-Цербська перебував на службі прусськоїі був комендантом, а потім губернатором Штеттіна; мати - принцеса Йоганна
Єлизавета - походила з старовинного Гольштейн-Готторпского герцогськогобудинку.
Батьки дівчинки не були щасливі у шлюбі і нерідко проводили часпорізно. Батько разом з армією їхав воювати проти Швеції та Франціїземлях Нідерландів, Північної Німеччини та Італії. Мати вирушала в гості дочисленної впливової рідні, іноді разом з дочкою.
Коли Софії було вже десять років, її познайомили з хлопчиком на ім'я Петро
Ульріх. Мати розповіла їй, що Петро Ульріх претендент на престоли Росії та
Швеції, володар спадкових прав на Шлезвіг-Гольштейн, доводиться їйтроюрідним братом.
Минуло кілька років, і мати знову заговорила з нею про дивну хлопчика поімені Петро Ульріх. За цей час його тітка Єлизавета стала російськоюімператрицею. Вона викликала племінника до Росії і оголосила своїм спадкоємцемпід ім'ям Петра Федоровича. Тепер юнакові підшукували наречену серед дочокі сестер європейських герцогів і принців. Вибір був великий, але запрошенняприбути до Росії на оглядини отримала одна Софія Августина Фредеріка
Ангальт-Цербстська.
У Петербурзі Софія постала перед імператрицею. Єлизавети Петрівнисподобалася принцеса Софія, але не сподобалася її мати, принцеса Йоганна.
Тому перше вона розпорядилася «навчати в православній вірі» і навчатиросійській мові, а друга вислала з Росії за участь у політичнихінтригах.
У 1745 р. відбулося весілля з Петром Федоровичем, напередодні якої вонаприйняла православ'я і отримала нове ім'я. Відтепер Софію стали величативеликою княгинею Катериною Олексіївною.
Дуже скоро юна Катерина зазнала мінливий характер імператриці,неврівноваженість чоловіка, зневагу і підступність оточуючих.
У ті роки Катерина багато читала. Спочатку вона захопилася модними романами,але її допитливий розум вимагав більшого. Вона звернулася до творівфранцузьких просвітителів, праць істориків, дослідників природи,економістів, правознавців, філософів і філологів. Оволодівши російською мовою, воначитала літопису, стародавні зводи законів, життєписи великих князів, царіві отців Церкви.
У підсумку Катерина II засвоїла ідеї просвітителів про суспільне благо яквищої мети державного діяча, про необхідність виховання іосвіти підданих, про верховенство законів у суспільстві.
У 1754 році у Катерина II народився син-спадкоємець Павло. Але дитину взяли відматері в апартаменти імператриці. Єлизавета вважала, що лише вона зможевиховати його розумно й гідно.

Сходження на престол і початок царювання.
У грудні 1761 померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престолвступив Петро III.
Катерина II відрізнялася величезною працездатністю, силою волі,цілеспрямованістю, хоробрістю, хитрістю, лицемірством, необмеженимчестолюбством і пихою, загалом, всіма рисами, що характеризують "сильнужінку ". Вона могла пригнічувати свої емоції на догоду розвиненому раціоналізму.
Їй був притаманний особливий талант завойовувати загальні симпатії.
Катерина II повільно, але вірно, просувалася до російського престолу, і, впідсумку, відняла владу в чоловіка. 28 червня 1762 в Росії був здійсненийпереворот на користь Катерини.
28.06.1762 від імені Катерина II був складений маніфест, що говорить пропричини перевороту, про виниклу загрозу цілісності батьківщини. 29.06.1762
Петро III підписав маніфест про своє зречення. Нової імператриці зготовністю присягнули не тільки полиці гвардії, але і Сенат і Синод. Однак,серед противників Петра III були впливові люди, які вважали більшсправедливим звести на трон малолітньої Павла, а Катерина II дозволитиправити до повноліття сина. При цьому пропонувалося створити
Імператорський рада, що обмежує владу імператриці. Це не входило вплани Катерина II Щоб змусити всіх визнати законність своєї владивона вирішила якомога швидше коронуватися в Москві. Церемонія була здійснена
22.09.1762 в Успенському соборі Кремля. З такої нагоди народу булозапропоновано багате частування. З перших днів царювання Катерина IIхотіла бути популярною в самих широких масах народу, вона демонстративновідвідувала прощі, ходила на поклоніння до святих місць.
У перші роки царювання Катерина II напружено шукала шляху утвердженняна троні, виявляючи при цьому крайню обачність. Вирішуючи долюфаворитів і фавориток попереднього царювання Катерина II проявилавеликодушність і поблажливість. Вона докладала усіх зусиль, щоб невідштовхнути як впливових, навчених життям сановників, що служили ще
Єлизавети Петрівни, так і молодих своїх соратників, які рвалися доуправління державою, не маючи досвіду і знань. У результаті багатодійсно талановиті та корисні державі люди залишилися на своїхколишніх посадах. Катерина II любила і вміла цінувати заслуги людей. Вонарозуміла, що її похвали і нагороди змусять людей ще старанніше працювати.

Турбота про благо країни і народу.
Відразу після воцаріння Катерина II була помітна кипуча діяльність удержавному організмі. При цьому у всіх відносинах висловлювалася особистеучасть імператриці у вирішенні різноманітних питань.
З моменту сходження на престол і до коронації Катерина II брала участь у
15 засіданнях Сенату, і не без успіху. У 1763 році Сенат був реформований:він був розділений на шість департаментів зі строго визначеними функціями тапід керівництвом генерал-прокурора, який призначається монархом, стала органомконтролю за діяльністю державного апарату та вищої судовоїінстанцією. Сенат позбувся своєї головної функції - законодавчоїініціативи, вона фактично перейшла до імператриці.

Смерть Івана Антоновича (05.07.1764) позбавила Катерина II від страху замайбутнє свого трону. Тепер її честолюбство могло бути задоволенореалізацією власних планів. Вона накопичила певний досвід управління,з'явилися задуми реалізувати нововведення. Катерина II належала до числатих державних діячів, які мали намір не тільки царювати,але й керувати.
Катерина II добре розуміла місце Росії в тодішньому світі. Вона не сліпокопіювала європейські зразки, але була на рівні тодішнього світовогополітичного знання. Вона прагнула використати європейський досвід дляреформування країни, де не було ні приватної власності, ні буржуазногогромадянського суспільства, але, навпаки, було традиційно розвиненедержавне господарство, панувало кріпосне право.
Важко перерахувати все, що зробила Катерина II для користі і слави
Росії. Ще проживаючи в Москві, після коронації, вона ознаменувала початокцарювання великим і добрим ділом: заснувала так званий Виховний
Дом. У цьому будинку знаходили притулок діти, залишені батьками. До цьогочасу кинуті діти або гинули від голоду та холоду, або виростали взлиднях і темряві. Тільки небагато потрапляли до добрих людей, якідоводили їх до ладу. У виховній Будинку дітей не тільки годували, поїли,одягали, а й навчали. З "вдома" вони виходили вже самостійними людьми,здатними приносити користь собі і вітчизні. Незабаром такий же будинок буввідкрито в Петербурзі.
Будучи за походженням німкенею, Катерина II розуміла, що імператрицяповинна перш за все захищати інтереси Росії і не відступала від цьогоправила.
Катерина II як Государиня православного народу, завжди відрізняласяпобожністю і відданістю православ'я. У Польщі жило багато православних,які піддавалися гонінням з боку польської католицької церкви.
Білорусія була під владою Польщі. Католики діяли не тільки методомпереконання, але і грубою силою. Катерина II прийняла рішення допомогтиправославним, захистити їх від утисків, дати їм можливість житиспокійно. Справа про православних у Польщі та Білорусії було доручено князю
Рєпніну. Після безлічі клопоту проблема була вирішена: православним жителямбули надані ті ж права, якими користувалися католики.

Цікава історія з секуляризації, започаткованої Петром III. Спочатку Катерина
II скасувала секуляризацію, а потім була створена Комісія, висловленаодностайна думка про необхідність секуляризації. Указом від 26.02. 1764монастирські, архієрейські і церковні вотчини з населяли їх селянамипередавалися до Колегії економії. Всі повинності селян замінялисягрошовим оброком із загальної суми якого) (1/3 передавалися на утриманняцерковних інституцій (монастирів та ін.)
Секуляризація мала важливі наслідки. Вона позбавила духовенство економічноїмощі. Тепер монастирі, єпархії, рядові монахи повністю залежали віддержави. Крім того, були полегшені умови життя селян, ранішеналежали духовним поміщикам. Це пов'язано з заміною панщини оброком,що являло селянам більше самостійності і розвивало їхгосподарську ініціативу. Селяни сприйняли секуляризацію за благо іприпинили непокору.
Катерина II був підтверджений указ Петра III про скасування Таємної розшуковихсправ канцелярії, яка, власне, вмирала сама собою. Однак такий органзалишився, Таємну канцелярію замінили Таємні експедиції при Сенаті у столиціі при сенатської конторі в Москві. Катерина II вивела Таємну експедицію зведення Сенату і підпорядкувала її генерал-прокурора.

Освічений абсолютизм Катерини II.
Час царювання Катерина II називають епохою освіченого абсолютизму.
Сенс освіченого абсолютизму полягає в політиці слідування ідеям
Просвіти, що виражається в проведенні реформ, які знищували деякінайбільш застарілі феодальні інститути (а іноді робили крок убікбуржуазного розвитку). Думка про державу з освіченим монархом,здатним перетворити громадське життя на нових, розумних засадах,отримала в XVIII столітті широке поширення. Самі монархи в умовахрозкладання феодалізму, визрівання капіталістичного устрою,поширення ідей Просвітництва змушені були стати на шлях реформ.
Розвиток і втілення почав освіченого абсолютизму в Росії набулахарактер цілісної державно-політичної реформи, в ході якоїсформувався новий державний і правовий зовнішність абсолютної монархії.
При цьому для соціально-правової політики було характерно становерозмежування: дворянство, міщанство і селянство. Внутрішня та зовнішняполітика другої половини XVIII століття, підготовлена заходамипопередніх царювання, відзначена важливими законодавчими актами,видатними військовими подіями і значними територіальнимиприєднання. Це пов'язано з діяльністю великих державних тавійськових діячів: А.Р. Воронцова, П.А. Румянцева, А.Г. Орлова, Г.А.
Потьомкіна, А.А. Безбородько, А.В. Суворова, Ф.Ф. Ушакова та інших. Сама
Катерина II активно брала участь у державному житті. Жага влади іслави була істотним мотивом її діяльності. Політика Катерини IIза своєю класової спрямованості була дворянській. У 60-і роки Катерина IIприкривала дворянську сутність своєї політики ліберальної фразою (щохарактерно для освіченого абсолютизму). Цю ж мету переслідувалижваві зносини її з Вольтером і французькими енциклопедистами і щедрігрошові підношення ім.
Завдання "освіченого монарха" Катерина II уявляла собі так: "1.
Треба просвіщати націю, якою повинен керувати. 2. Потрібно ввести добрийпорядок в державі, підтримувати суспільство і змусити його дотримуватисязакони. 3. Потрібно заснувати в державі гарну і точну поліцію. 4. Потрібносприяти розквіту держави і зробити його рясним. 5. Потрібнозробити держава потужним на самому собі і вселяє повагу сусідів ". Уреальному житті декларації імператриці часто розходилися зі справами.

Законодавча діяльність.
Невдовзі після вступу на престол Катерина II виявила, що одним зістотних недоліків російського життя є застарілістьзаконодавства: збірник законів (Соборне Укладення 1649 р.) був виданий при
Олексія Михайловича, а життя з тих пір змінилася до невпізнанності.
Імператриця бачила необхідність великої роботи по зборам і переглядузаконів. Катерина II вирішила скласти новий Укладення. Вона читала безлічтворів іноземних вчених про державний устрій і суді. Своєімператриця зосередила увагу на новітніх творах з теорії права.
Першим з них була праця французького просвітителя Ш. Л. Монтеск'є «Про духзаконів ». У ньому автор виклав теорію виникнення законів під впливомприродних і соціальних умов. Закони повинні бути узгоджені зпотребами країни, з поняттями і звичаями народу. Іншим джерелом бувтрактат «Про злочини і покарання» Ч. Беккаріа. Він виступав зрішучим протестом проти суворих норм середньовічного законодавства.
Спираючись на твори Монтеск'є і Беккаріа, Катерина II приступила доформулювання загальних принципів майбутнього зводу законів Російської імперії.
Вони були видані під назвою "Наказ імператриці Катерини II, даний
Комісії для складання проекту нового Уложення ". Над "Наказом" Катерина
II працювала більше двох років. В "наказі" вона говорить про державу, закони,покарання, провадженні суду, вихованні та інші питання. "Наказ"показував і знання справи, і любов до людей. Імператриця хотіла внести дозаконодавство більше м'якості і поваги до людини. "Наказ" бувзустрінутий скрізь із захопленням. Зокрема, Катерина II вимагала пом'якшенняпокарань: "любов до батьківщини, сором і страх ганьбу суть засобиукротітельние і можуть утриматися безліч злочинів ". Також воназажадала скасувати покарання, що можуть спотворити людське тіло.
Катерина II виступала проти застосування тортур. Вона вважала тортури шкідливою,так як слабкий може не витримати тортури і зізнатися в тому, чого нездійснював, а міцний, навіть здійснивши злочин, зможе перенести тортури іуникне покарання. Особливо великої обережності вона вимагала від суддів.
"Краще виправдати 10 винних, ніж звинуватити одного невинного". Ще однемудрий вислів: "набагато краще попереджувати злочини, ніж їхкарати ". Але як це зробити? Треба, щоб люди шанували закони і прагнулидо доброчесності. "Саме надійне, але і саме важке засіб зробитилюдей краще є приведення у досконалість виховання ". Хочете попередитизлочину - зробіть, щоб освіта поширювалася між людьми.
Також Катерина II здавалося необхідне надати дворянству іміському стану самоврядування. Катерина II думала і про звільненняселян від кріпацтва. Але скасування кріпосного права невідбулася. В "наказі" йдеться про те, як поміщики повинні звертатися зселянами: не обтяжувати податками, стягувати такі податки, які незмушують селян йти з дому та інше. У той же час вонарозповсюдила думки про те, що для блага держави селянам потрібно датисвободу.
Створення цієї Комісії було одним з найважливіших починань Катерина II. Узгідно з маніфестом, опублікованими 14 грудня 1766, у Москвізібралися представники усіх станів (за винятком поміщицьких селян)для твору проекту нового Уложення. Комісія мала повідомитиуряду про потреби та побажання населення, а потім виробити проектинових, кращих законів.
Комісія була урочисто відкрита влітку 1767 самої Катерина II в
Москве, в Грановитій Палаті. Було зібрано 567 депутатів: від дворянства (відкожного повіту), купецтва, державних селян, а також осілихінородців.
Комісія розділилася на 19 комітетів, які повинні були займатисярізними галузями законодавства. Дирекційний - на чолі з генерал -прокурором і головою-маршалом керувала всій Комісією. Незабаромвиявилося, що багато депутатів не розуміють того, для чого вони покликані,і хоча депутати ставилися до справи серйозно, роботи йшли дуже повільно.
Бували випадки, що загальні збори, не закінчивши розгляд одного питання,переходило до іншого. Справа, доручену Комісії, було велике і складне, іпридбати відповідні навички було не так легко. Катерина II перевела
Комісію в Петербург, однак і в Петербурзі за рік Комісія не тільки неприступила до складання нового Уложення, але навіть не розробила жодногойого відділу. Катерина II була цим незадоволена. Багато депутатів з дворян в
1768 повинні були відправитися на війну з турками. Катерина II оголосилапро закриття загальних зборів Комісії. Але окремі комітети продовжували роботуще кілька років.
Можна сказати, що діяльність Комісії про Укладенні закінчилася провалом.
Комісія піднесла Катерині II предметний урок про неможливістьреалізації теоретичних побудов європейських філософів на російському грунті.
Шанс, який історія давала Росії, не був і не міг бути реалізований.
Розпуск Покладений Комісії став для Катерини II прощанням з ілюзіямигалузі внутрішньої політики.
Тим не менше, хоча Комісія не склала Уложення, але зате вона ознайомила
Імператрицю з потребами країни. Користуючись працями комісії Катерина IIвидала багато важливих законів. Сама Катерина II писала, що вона "отрималасвітло і відомості про всю Імперії, з ким мати справу, і про кого піклуватися повинно ".
Тепер вона могла діяти цілком свідомо і виразно.

Запобігання "збідніння" дворянства. Вільне економічне товариство.
У 1765 році в інтересах дворянства було засновано Вільне економічнесуспільство. Одне з найстаріших у світі та першою в Росії економічне товариство
(вільне - формально незалежна від урядових відомств) булозасноване в Петербурзі великими землевласниками, прагнули в умовахзростання ринку і торгового землеробства раціоналізувати сільське господарство,підвищити продуктивність кріпосної праці. Підстава ВЕО було одним зпроявів політики освіченого абсолютизму. ВЕО розпочало діяльністьоголошенням конкурсних завдань, виданням "Трудів ВЕО" (1766-1915, понад 280томів) і додатків до них. Перший конкурс був оголошений з ініціативи самоїімператриці в 1766 році: "У чому полягає власність хлібороба
(селянина) в землі чи його, яку він обробляє, або в рухомого іяке він право на те й інше для користі загальнонародної мати винен? ". З
160 відповідей російських та іноземних авторів найбільш прогресивним булотвір правознавця А.Я. Полєнова, що критикував кріпацтво. Відповідьвикликав невдоволення конкурсного комітету ВЕО і надрукований не був. До 1861року було оголошено 243 конкурсні завдання соціально-економічного і науково -господарського характеру. Соціально-економічні питання стосувалися трьохпроблем: 1) земельної власності і кріпосних відносин, 2)порівняльної вигідності панщини і оброку, 3) застосування найманої праці всільському господарстві.
Діяльність ВЕО сприяла впровадженню нових сільськогосподарськихкультур, нових видів сільського господарства, розвитку економічних відносин.
В галузі промисловості і торгівлі Катерина II (указом 1767 іманіфестом 1775) проголосила принцип свободи підприємницькоїдіяльності, що було вигідно в першу чергу дворянства: вона малакріпаками трудовими ресурсами, мало дешеву сировину, отримувало субсидії віддержавних і станових кредитних установ. Дворянство, в тому числі ісередня, стало на шлях кріпосницького підприємництва - стало зростатичисло вотчинних мануфактур. Зростання селянських мануфактур також опинився наруку дворянству, так як багато селян підприємці були кріпаками.
Нарешті, догляд оброчних селян в місто на заробітки також був зручнийпоміщику, прагнув отримати більше готівки. Капіталістичних,тобто заснованих на найманій праці, підприємств було небагато, та й найманіробітники часто були особисто не вільними, а кріпаками назаробітках. Абсолютно переважаючими були форми промисловості, заснованіна різних видах підневільної праці. На початку царювання Катерина IIв Росії було 655 промислових підприємств, до кінця - 2294.

Генеральне межування.
У 1765 році отримало своє продовження Державне межування розпочате щев 1754 році Єлизаветою Петрівною. Для впорядкування поміщицькогоземлеволодіння було необхідно точно визначити межі земельних володіньокремих осіб, селянських общин, міст, церков та інших власниківземлі. Генеральне межування було викликано частими земельними суперечками.
Перевірка старовинних власницьких прав викликала у дворянства впертийопір, оскільки у власності поміщиків до середини XVIII століттязнаходилися численні самовільно захоплені казенні землі.
Генеральному межуванню передували створення 05.03. 1765 Комісії прогенерального межування і потім видання Маніфесту 19.09. 1765 з доданимидо нього "генеральними правилами". За маніфесту уряд подарувавпоміщикам величезний фонд земель, що нараховує близько 70 млн. десятин (близько
70 млн. га). Фактичні володіння поміщиків на 1765 рік маніфест оголошувавузаконеними при відсутності спору за ним. (Число спорів про генеральниймежування мізерно - близько 10% всіх "дач"). У 1766 році на основі
"Генеральних правил" були видані інструкції для землемірів і межовихгубернських канцелярій і провінційних контор. У процесі генеральногомежування землі приписувалися не до власникам, а до міст і сіл.
Інструкції докладно регламентували умови відведення земель різнимкатегоріям населення та установам. Складалися плани окремих земельних
"Дач" в масштабі 100 сажнів дюймі (1:8400), які потім зводилися вповітові генеральні плани в масштабі 1 верста в дюймі (1:42000). Специфікагенерального межування полягала в тому, що в основу конфігурації того чиіншого володіння були покладені кордону старовинних Писцовой "дач". Через цев рамках "дачі" нерідко перебували володіння декількох осіб або спільніволодіння поміщика і державних селян. Генеральному межуваннюсупроводжувала розпродаж за дешевими цінами незайнятих казенних земель.
Особливо великого розмаху це прийняло в південних чорноземних і степових районах взбиток кочового і напівкочових населенню. Типовий феодальний характергенерального межування проявився у ставленні до міським земельнимволодінь і захопленням. За кожну забудовану сажень вигоном землі,закріпленої останніми Писцовой описами, місто сплачувало штрафи.
Генеральне межування супроводжувалося грандіозним розкраданням земельоднодворців, державних селян, ясачних народів і ін Генеральнемежування було всеімперскім і обов'язковим для землевласників. Воносупроводжувалося вивченням господарського стану країни. Всі планимістили "економічні примітки" (про число душ, про оброк і панщину, проякості земель та лісів, про промисли і промислових підприємствах, пропам'ятних місцях тощо). Унікальна колекція планів і карт генеральногомежування включає близько 200 тисяч одиниць зберігання. До спеціальних планівдодавалися польова записка землеміра, польовий журнал і межова книга.
Підсумки генерального межування до Жовтневої революції залишалися основоюцивільно-правових відносин у сфері земельного права в Росії.

Посилення кріпосницького гноблення і тривалі війни лягли важкимтягарем на народні маси, і зростаюче селянський рух переріс у
Селянську війну під проводом Є.І. Пугачова 1773-75 рр..
Придушення повстання визначило перехід Катерини II до політики відкритоїреакції. Якщо в перші роки царювання Катерина II проводила ліберальнуполітику, то після Селянської війни було взято курс на посилення диктатуридворянства. На зміну періоду політичної романтики прийшов періодполітичного реалізму. Російсько-турецька війна (1768-76 рр..) Стала зручнимприводом припинення внутрішніх перетворень, а Пугачовщина подіялавитвережували, що дало можливість виробити нову тактику. Починаєтьсязолотий вік російського дворянства. Задоволення саме дворянських інтересіввиходить для Катерини II на перший план.

Адміністративно-територіальний поділ і місцеве управління.
У 1775 році щоб легше було керувати державою Катерина II видала
Установи для управління губерній, що зміцнив бюрократичний апаратвлади на місцях і збільшивши кількість губерній до 50. На губернію - непонад 400 тисяч жителів. Кілька губерній становили намісництво.
Губернатори і намісники обиралися самою Катериною II з російських вельмож.
Вони діяли за її указам. Помічниками губернатора були віце-губернатор,два губернських радника і губернський прокурор. Це губернське правління івідало всіма справами. Державними доходами відала Казенна Палата
(доходи і витрати скарбниці, казенне майно, відкупу, монополії і т.д.).
Очолював Казенну палату віце-губернатор. Губернський прокурор відав усімасудовими установами. У містах вводилася посада городничого,призначається урядом. Губернія ділилася на повіти. Багато великихсела були звернені в повітові міста. У повіті влада належалаобирається дворянським зборами капітан-справника. У кожному повітовомумісті засновано суд. У губернському місті - вищий суд. Звинувачений мігпринести скаргу і до Сенату. Щоб зручніше було вносити подати, у кожномуповітовому місті було відкрито Казначейство.
Створена була система станового суду: для кожного стану (дворян,городян, державних селян) свої особливі судові установи. Удеяких з них вводився принцип виборних судових засідателів.
Центр тяжіння в управлінні переміщався на місця. Відпала необхідність уряді колегій - вони були скасовані; залишилися Військова, Морська, Іноземнаі Комерц-колегії.
Створена губернської реформою 1775 система місцевого управліннязбереглася до 1864 року, а введене нею адміністративно-територіальнийрозподіл - до Жовтневої революції.

Жалуваних грамоти.
З метою оформлення станових привілеїв дворянства в 1785 році вийшла
Жалувана грамота дворянству. "Грамота на права вольності та перевагиблагородного російського дворянства "представляла собою звід дворянськихпривілеїв, оформлений законодавчим актом Катерини II від 21.04. 1785року. За Петра I дворянство несло довічну військову та іншу службудержаві, але вже при Ганні Іоанівні виявилося можливим обмежити цюслужбу 25 роками. Дворяни отримали можливість починати службу не зрядового або простого матроса, а з офіцера, пройшовши дворянську військовушколу. Петро III видав указ про вільність дворянства, що дає право служити абоне служити, але дію цього указу було припинено. Тепер же,підтверджувалася свобода дворян від обов'язкової служби. Повне звільненнядворянства мало сенс з кількох причин: 1) була достатнякількість підготовлених людей, обізнаних у різних справах військового тацивільного управління; 2) самі дворяни усвідомлювали необхідність службидержаві і вважали за честь проливати кров за батьківщини, 3) колидворяни були все життя відірвані від земель господарства приходили в занепад, щозгубно позначалося на економіці країни. Тепер багато з них могли саміуправляти своїми селянами. І ставлення до селян з боку господарябуло куди краще, ніж ніж з боку випадкового керуючого. Пан бувзацікавлений в тому, щоб його селяни не були зруйновані. Жалуваноїграмотою дворянство визнавалося провідну станом у державі тазвільнене від сплати податків, їх не можна було піддати тілесногопокаранню, судити міг тільки дворянський суд. Лише дворяни мали правоволодіти землею і кріпаками, вони також володіли надрами у своїхмаєтках, могли займатися торгівлею і влаштовувати заводи, вдома їх буливільні від постою військ, маєтки не підлягали конфіскації. Дворянствоотримало право на самоврядування, склало "дворянське суспільство", органомякого було дворянське зібрання, скликаються кожні три роки вгубернії і повіті, обирає губернських та повітових проводирів дворянства,судових засідателів і капітан-справників, які очолювали повітовуадміністрацію. Цією жалуваною грамотою дворянство закликалося до широкогоучасті в місцевому управлінні. При Катерині II дворяни займали посадимісцевої виконавчої і судової влади. Жалувана грамота дворянствуповинна була зміцнити становище дворянства і закріпити його привілеї.
Сприяла більшої консолідації пануючого класу. Дія її булопоширено також на дворян Прибалтики, України, Білорусії і Дону.
Жалувана грамота дворянства свідчила про прагнення російськогоабсолютизму зміцнити свою соціальну опору в обстановці загостреннякласових протиріч. Дворянство перетворювалося на політичнопанівний стан у державі.
Поряд з Жалуваної грамотою дворянству 21.04. 1785 побачила світ Жалуванаграмота містам. Цей законодавчий акт Катерина II засновував новівиборні міські установи, кілька розширюючи коло виборців.
Городяни були поділені на шість розрядів з майнових та соціальнихознаками: "справжні міські обивателі" - власники нерухомості здворян, чиновників, духовенства; купці трьох гільдій; ремісники,записані в цехи; іноземці та іногородні; "імениті громадяни";
"Посадські", тобто всі інші громадяни, що годуються в місті промислом аборукоділлям. Ці розряди з Жалуваної грамоті містах отримали основисамоврядування, у відомому сенсі аналогічні основам Жалуваної грамотидворянству. Раз на три роки скликаються збори "Градського суспільства", вякого входили лише найбільш заможні городяни. Постійним міськимустановою була "загальна градської дума", що складається з міського голови ішести голосних. Судовими виборними установами в містах булимагістрати. Проте привілеї городян на тлі дворянській вседозволеностівиявилися невідчутними, органи міського самоврядування жорсткоконтролювалися царською адміністрацією - спроба закласти основибуржуазного стану не вдалася.
Крім Жалуваної грамоти дворянству і Жалуваної грамоти містах Катерина
II розробляла і скаржитися грамоту селянству (вона адресувалася тількидо державних селян). "Сільське положення" було цілком закінченимпроектом. Він не суперечив "Наказу". Однак цей проект не був втілений ужиття.
Під весь час царювання Катерини II йде обговорення того, як полегшитиучасть кріпаків. Сама імператриця була супротивником кріпосного права.
Вона, на початку царювання, мріяла звільнити селян від кріпацтвазалежності. Зробити цього вона не могла, по-перше, тому, що незустріла співчуття серед багатьох наближених, а по-друге, тому, щопогляди самої Катерини II змінилися після Пугачевського бунту.

Зовнішня політика.
Уряд Катерини II продовжив боротьбу за вихід Росії до Чорного моря.
Однак у прагнення Росії не влаштовувало Францію та Туреччину. Перша бажалазосередити у своїх руках всю східну торгівлю. Друга вбачала длясебе серйозну небезпеку в просуванні Росії на південь. Не залишилася остороньі Англія, якою посилення в Причорномор'ї завадило б у досягненнівласних інтересів на Балканах. Все це врешті-решт привело до двохтривалим й кровопролитних воєн Росії і Туреччини (1768-1774 рр..,
1787 -1791 рр..), З яких Росія вийшла переможницею. Российскаяімперія приєднала до власних територій все Північне Причорномор'я.
Кримське ханство, що отримало у 1774 р. політичну незалежність від
Туреччини, в 1783 р. увійшло до складу Росії. У країнах, підвладних Османськоїімперії, були відкриті російські консульства, турецький урядгарантувала свободу віросповідання християнської релігії у своїхволодіннях. Але головне - Росія отримала вихід до Чорного моря і позбуласявід постійної загрози нападу кримців, за спиною яких стояла Туреччина.

Культур?? і просвітництво.
У захопленні науками і витонченими мистецтвами виявлялася ще одна сторонабагатогранної натури імператриці. Катерина II займаласяколекціонуванням: купувала бібліотеки, графічні та нумізматичнізборів, колекції живопису та скульптури. Серед відомих придбань
Катерина II - бібліотеки Дідро і Вольтера, мальовничі збори такихмеценатів, як Брюль в Дрездені і Кроза в Парижі, куди входили шедеври
Рафаеля, Рембрандта, Пуассі, Ван Дейка, Рубенса та інших. Катериною IIбув заснований Ермітаж - багаті зібрання художніх колекцій припалаці.
Царювання Катерини II відзначено широкими просвітницькимиперетвореннями. Турботами імператриці затверджуються інститути, кадетськікорпусу і виховні будинки. Але головною заслугою Катерина II в ційобласті можна вважати перший досвід створення в Росії системи загальноїпочаткової освіти, не обмеженого становими перешкодами (завинятком селян-кріпаків). Імператриця веліла відкривати училищавсюди: в губернських містах виникають головні, а в повітових - малі народніучилища. Головним помічником у цій справі був І.І. Бецко. У Катеринославі,
Пензі, Чернігові та Пскові за сприяння громадськості передбачалосязаснувати університети.
Охорона здоров'я теж привертало увагу Катерини. Примітно й те, щопри Катерині II організація лікарської допомоги населенню покладалася навлади. Кожне місто зобов'язаний був мати лікарню і аптеку, де хворимпропонувалися не ті ліки, які дешевше, а ті, які призначав лікар.
Страшним лихом для жителів Росії залишалися епідемії віспи, і Катерина
II власним прикладом поклала початок проведення вакцинації, якапотім по Указу стала обов'язковою.
Під час 1-й турецької війни в країні почалася епідемія чуми. Тільки в
Москві за рік померло 50 тисяч людей. Неграмотний народ не дотримувавсяелементарних карантинних правил. Тоді в Москву були послані досвідченіначальники. Прийнято були суворі заходи. Зараза ослабла. Для потерпілогонароду були зроблені полегшення: влаштували притулок для сиріт, дали роботубідним, почали купувати до скарбниці вироби ремісників, які не малипокупців.

Остаточний відмову імператриці від мрій юності.
Наростання революційного руху в Європі і зростання передовоїдумки в Росії зумовили загострення реакційного курсу, направленогоособисто Катериною II (розшукова канцелярія С. І. Шешковского), і особливопосилення ідеологічної боротьби: як замах на принцип самодержавства імонархії Катерина II розцінила книгу А.Н. Радищева "Подорож з
Петербурга в Москву "(1790). Антикріпосницькі погляди автора нешокували імператрицю, але його антімонархізм і республіканізм здалисядуже небезпечними, особливо на тлі розпочатої у Франції революції. Радищевбув охарактеризований як "бунтівник гірше Пугачова", засуджений спочатку досмертної кари, а потім "прощений" - на 10 років засланий до Ілімськ острог в
Сибір. Книга була конфіскована і знищена.
Важко однозначно оцінити