Міністерство загальної та професійної освіти

Російської Федерації

Сургутський державний університет

КАФЕДРА ІСТОРІЇ

Курсова робота < p> З ІСТОРІЇ СЕРЕДНІХ СТОЛІТЬ

Тема: «ІМПЕРАТОР Фрідріх I Барбаросса.

РОЛЬ ЙОГО ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ»

Виконала: студентка 881 гр. IIкурсу

Гуманітарного Відділення (історія)

Прізвище Трекулова

Ім'я Ольга

батькові Анатоліївна

Сургут-2000 р.

ЗМІСТ

I. Вступ

1. Передмова

2. Огляд використаної літератури
II. Особистість Фрідріха Барбаросси
III.Внутренняя політика
IV.Военние походи ФрідріхаI

1. Італійські походи

2. Хрестовий похід

V. Висновок

Список літератури

II. ОСОБИСТІСТЬ ФРІДРІХА Барбаросса

Фрідріх I Барбаросса був представником третього імператорської династіїу Німеччині - династії Гогенштауфенів.

Він народився в 1125 р. Про дитинство і вихованні Фрідріха майже нічого невідомо. Природно він отримав найкращу військову підготовку, якабула доступна німецькому принцу в ті часи, і пройшов її з ентузіазмом.

Найбільш грунтовним було його політичне утворення. Але нетак завдяки теоретичних занять, які проводили з ним клірикиз Королівської капели, скільки через те, що з раннього дитинства вінвиявився замішаним у важливі події.

Батько ФрідріхаI був вигнаний зі своїх маєтків майже в самиймомент її народження за те, що не підкорився рішенням Лотаря III.

Потім, коли дядько Конрад зійшов на престол, настали ті десять років,за які Фрідріх долучився до адміністративних і політичних справахспочатку за свого батька, які оселилися в герцогстві Швабській/зайнятузбільшенням сімейних володінь. Потім, починаючи з того моменту, коли Фрідріх
Одноокий поставив його керувати своїми володіннями і герцогством, майбутнійімператор на власному досвіді всі недосконалості та небезпеки феодальноїсистеми. Фрідріх Барбаросса, борючись в Баварії проти Конрада фон
Церінгена і часто супроводжуючи свого дядька, достатньо надивився назведення рахунків, междуусобние війни, щоб переконатися, наскільки такічвари небезпечні для королівської влади, і що монарх, який не зумів зміцнитисвою владу в Німеччині, не зможе вести велику політику. Фрідріх добрезатвердив цей урок і ніколи його не забував.

У 1147г. після смерті батька, він став герцогом Швабським. Але ще до цьогожиття Фрідріха була відзначена двома важливими подіями.

По-перше, він одружився (точна дата не встановлена) на юної німкені
Адельгейда фон Фобург, по-друге, незабаром після смерті батька, він прийнявучасть в хрестовий похід, який організували КонрадIII і французькийкороль ЛюдовікVII.

Незважаючи на те, що похід виявився невдалим, Фрідріх отримавможливість опинитися серед інших німецьких принців, встановити свої перші
«Особисті» зв'язки поза сімейного клану і посісти належне місце в рядунімецької знаті. Нарешті, саме там, завдяки своїй хоробрості і доблесті,він завоював загальне поважання і особливо довіру Конрада.

Схоже, що саме тоді і зародилася у свідомості імператора ідея протому, щоб вказати електорам на свого прославленого племінника, а в душімолодої людини народилися імператорські амбіції.

Цей принц, фізично міцний і сильний, виключно витривалий,приємний і навіть чарівний співрозмовник, коли він того бажав, був першвсього чудовим лицарем, піднесеним високим ідеалом, тобтопереконаним, що його служба повинна бути спрямована на благі цілі. Хоробрістьдля сили і сила для права й простоти, - таким міг стати його девіз. [1] Отримавшиаристократичне виховання і прийнявши вимоги суспільства, Фрідріх завждибув чесний, навіть якщо часом повинен був як глава держави поступатисяюридичним хитрощів. Він був щедрим, любив підтримувати дружбу міжоточували його людьми і мирити сваритися, навіть якщо йому доводилося іншийраз, як будь-якій могутньому монарху, бути розважливим впоблажливості і стримувати свої симпатії.

Ці душевні якості мали і оборотні сторони. Хоробрість можеобернутися нахабством, сила - стати насильством, обманута чесність --переродитися в жорстокість. У такі моменти гніву Фрідріх бував вкрайсуворий, можна було навіть задатися питанням, чи не здавалися йому чиненітоді діяння (руйнування Мілана, повинності, що накладаються на деякихіталійців і т.д.) єдиним засобом для досягнення поставленої передсобою мети. Але це - очевидний людський недолік, часто зустрічавсяв ту епоху, без якого середньовічний принц не міг би вважатися великимсеньйором.

Фрідріх Барбаросса був упевнений у своїй приналежності до вищоїаристократії. Як усі сеньйори того часу, з цілком природної гординібув переконаний, що належав до правлячого класу і що всі, з ким йомуналежало бути щедрим, не мали до нього ніякого відношення. Цілком типовийпредставник свого класу й рангу, він завжди вважав себе шляхетних, середзнатних, принцом серед принців, законно покликаним волею долі довиключно почесною кар'єрі і грандіозним справах.

Розумний і тонкий політик, який любить владу, а значить і люблячий прийматирішення, Фрідріх I був чудовим діячем. Любов до дій,відповідна його фізичній силі і жвавості розуму, зробила його невтомним.
Німецькі справи, італійські питань, духовних і релігійні проблеми, Західі Схід, ідеї та їх здійснення - його цікавило все, він брався за всеі займався всім. Метя високо і задумуючи все у великих масштабах,
Барбаросса мав необхідні якості для того, щоб стати могутнімволодарем як у світі, так і у війні, як в управлінні та адміністрації,так і у відносинах зі своїми підданими. Однак, смак до влади,амбіційність, звичка до дії, яка могла придушити роздуми іправильну оцінку реальності, приводила інколи до упертості, що не мавнічого спільного із завзятістю, і до поразок, що були в якійсь міріпомилками.

Йому траплялося втратити багато часу, перш ніж він розумів, щообраний шлях невірний. У деяких випадках цього володареві не вистачалохолоднокровності і самовладання.

Список використаної літератури:

1. Епоха хрестових походів/Под ред. Е. Лависса і А. Рамбо, - СПб.; 1999.

С. 143-187.

2. Фрідріх Барбаросса/М. Пако, - М.: "Фенікс", 1998.

3. Середньовічна Європа очима сучасників та істориків/в 5-ти частинах, частина 2 .- М.: «Інтерпракс», 1994. С. 157-170

4. Історія середніх віків у 2-х томах, т.1/Л. М. Брагіна, Е.В. Гутнова,

С. П. Карпов та ін; під ред. С. П. Карпова, - М.: «Вища школа», 1990. С.

294-306.

5. Хрестоматія з історії середніх віків/Под ред. професора

Н. П. Граціанского і професора С. Д. Сказкина, в 2-х томах, т.1. - М.:

1939. С. 315-317.

6. Світова художня культура; - М.: «Академія», 1999. С. 143-145.

-----------------------< br>[1] М. Пако Фрідріх Барбаросса. М.: 1998, с.82