Конфуцій (Кун-цзи) (55-479 рр.. до нашої ери) - це китайський філософ,творець однієї з перших зрілих філософських концепцій і родоначальникконфуціанства - ідейної течії, що проіснувало більше двох тисяч років.
Вчення Конфуція було відповіддю на кризу традиційної ідеології, центральноютемою якої були стосунки правителя-вана і Неба як джерела магічноїсили «Де», завдяки якій «ван» ( «Син Неба») упорядковував «Китаю»
(суспільство).

У Конфуція «Де» перестає бути головою правителя - кожна людинавідповідальний за стан справ в «Піднебесній» і здатний на нього вплинути.
Число основних якостей еталона людини відноситься: гуманність,справедливість, знання і ритуал. Строго дотримуючись правил ритуалу, людинапідтримує стандарт цивілізованості, створений досконалими мудрецями --правителями давнину.

Вчення Конфуція пройнятий духом збереження традицій: Я подражаюстаровини, я не складаю. Показово, що, за переказами, Конфуційредагував найдавніші канонічні тексти в китайській культурі - «Щу -цзинь »і« Щі-цзинь », а також написав коментар до« І-цзинь ». Знайденепоєднання традиціоналізму з особистою відповідальністю кожного за стансправ в «Піднебесній» в історичній перспективі виявлено своювиняткову продуктивність. Ще при імперії Хань (2в. до н.е. - 3в. Н.е.)конфуціанство перетворилося в державну ідеологію і згодомфактично стало основою специфічно-китайського способу життя, багато в чомусформувавши унікальний вигляд китайської цивілізації.

М. Б. Адаменко