"Крайслер Ле Барон - агресивний і грубуватий, але Якокка є зразковийбатько родини "
" Єва Якокки: часто він говорить із захопленням про зміни на
"Крайслері", часто преховує свою кар (єру у Форда "
" Чи є життя після Якокки? Чи може "Крайслер" діяти так і подалі? "
Ці вислови розповідають історію кометоподібного злету менеджера дозагальнонаціональної популярності і як рятівника "смертельно хворого"автоконцерну.
Хоча і розповідає про розвиток методу Якокки у веденні діяльності,виникає питання чи стиль управління Ококкі мав би успіх, наприклад, в
Білому домі. . Американські концерни є недемократічні структури і рішеннязалежать, загалом, від директорів, не на можливий супротив основногокеруючого органу. Управлінець найвищого рангу має обсолютний авторитет і невідрізняється від влади Папи римського і російского царя.
Якокка Лідо Антоні (Iacocca Lido Antoni) народився 15.10.1924 року всім (ї італійського шкільного чиновника. У двадцятих роках Нік Якокка
(старший) заснував першу контору з найму автомобілів, де найбільшоюпопулярністю користувався "Форд". А молодший Якокка отримав інжінернідипломи двох університетів: Legigh-University i Princetaon-University.
Потім служба в армії і ... вихід в життя.
Після невдалих спроб влаштуватись на заводі "Форд", Якокка ставпродавцем його автомобілів в одному з міст штату Пексільванія, Якокка вжетоді проявив свої знання в маркетінзі. Він поширив гасло: "56 долларів намісяць за 56-й "Форд". В листопаді 1956 року його професійний вчительзапросив молодого Якокка до центраоьного бюро Форду в.
А вже в 1960 році 35-річний Якокка став головним уповноваженим запродаж автомобілів "Форд".
А в цей час Henry Ford - другий підшукував собі наступника. Мудрий ідосвідчений пішов в уряд президента Kennedi, куди він був запрошений ітому, з неохотою, Ford віддав перевагу фінансовому експерту Miller. Millerбув досить консервативним, а Якокка - найагресівнішій і найдінамічнійнаглядач у всій автомобільній галузі. При чому, юний Якокка відчував повнунеувагу з боку директорату компанії, що йому природньо неналежне.
Компанія "Форду": "випередити в продажах" Шевроле "була успішновиконана Якокка, що об (єднало навколо нього відомих спціаластів фірми уборотьбі проти фордовськіх консерваторів.
Дякуючи відходу McNamara до уряду, його певному невізінню, та методаммаркетингу та збуту Якокки останьому вдалося реалізувати більше ніж 417000автомобілів середнього класу - "Falcon". Особливо вдалим був випуск
"Mustang".
Прийшов час Якокки на "Форді" - 1946-1948рр. Якокка оточив себедвірцевою вартою і ввів "чорну книгу", в якій він однаково оцінював і вищихі середніх чиновників. В неї Якокка заносив дані про "потужність" кожногокерівника, вони - про своїх підлеглих - "... нікого не можна оцінити безрегулярного спастереження за ним ". Отже, на "Форді" процвітала системаконтролю.
Перший тиждень кварталу називали "час скреготу", коли Якокка бувособливо жорсткий. Багато не витримували ... Скажімо Постишев з маркетінгу
"Форда" перейшов в іншу фірму.
Багато задавались питанння: чи могла працювати система контролю безпомилок? Що стосується виробництва, купівлі, продажу, технічного оснащенняпрацювала бездоганно, що призвело до покращення контактів з клієнтами тазниження вартості.
У 1980 році, Якокка здійснив "пролом" в сфері відносин работодавець -работонаймач, запросивши в Спостережну Раду лідера профспілок Douglas
Fraser, що дало змогу збільшити довіру робочих до босів. Це і сталоофіційною політикою, тоді ж, нової фірми Якокки - "Крайслера".
Як вже було сказано, найбільшим успіхом Якокки на "Форді" був
"Мустанг" - "Mustang" - спортивне купе. Після виставки в НьюЙоркмаркетингова система дозволила зацікавити 4млн. потенційних покупців. Уквітні 1964 був зареєстрований рекорд продаж для нового автомобілю - 417147штук. Чистий прибуток - 11млрд. $ - Серйозний результат для "Форда".
Інакше і не могло бути, бо Якокка стверджував: "Велике підприємство --не є демократія! Це - контроль, з "чорними книгами".
"Крайслер". Завод має строкару історію: зростання і спад, сильні іслабкі менеджери, величезні прибутки і жахливі втрати. Для Якоккиуправління цим підприємством уподіблювалось середньовічному королівству, щобуло поділене на відділення, які утримувались "трннімі принцами".
"Крайслер" був заснований Вальтером Персі Крайслером, що набув славитого, що може врятувати підприємство в разі небхідності.
Вальтер Крайслер працював на American Locomotive, коли в 1910р. післязагрози банкрутства "GM", шеф фінансового відділа фірми G. Storrow запросив
Крайслера на "GM" на посаду керівника відділу "бьюїку".
На той САС "Бьюїк" виготовляв 45 автомобілів на день. Крайслерзапустив поточне виробництво, що було на відділі "Каділлаку - GM" і
"Форді". кількість віроблюваніх автомобілів досягла 140000 на рік.
Після війни В. Крайслер проникся ідеєю врятувати Максвелл-моторз,
Willys Overland, що були на грані краху. Під час даної акції Крайслерпознайомився з трьома інженерами Fred Seder, Karl Breer, Owen Scalton, щосклали основу управлінського апарату "Крайслера".
У 1924р. на базі «Maxwell-motors» був випущений автомобіль «Крайслер
6 », продаж яких в перший рік склав 32000, що призвело до рішення Крайслеразаснувати власне виробництво в Детройті.
Зразу ж після заснування був випущений «Крайслер 4» з чотирма формамикузова, з новинкою: ізоляцію мотору від кузова через спеціальні втулки ішпонки для зменшення вібрації.
У 1926р. фазу економічного росту США, «Крайслер» виготовив 129565автомобілів порівняно з 1137181 автомобілів «Форда», 892007 автомобілів
«GM». «Крайслер» завойовував популярність на ринку недорогих автомобілів.
Та прийшов час ринок.
Вольтер Крайслер придбав автозавод «Dodge», що мав свою кузню, ливарнюта виробництво вантажних автомобілів. І до сьогодні автомобілі «Крайслер»,
«Додж», «Плімут» залишились головною пропозицією «Крайслер».
У 1903р. «Форд» уповноважив братів Додж, автомобільних слюсарів,стосовно поставок моторів за 1000 нових акцій «Форд».
За їх 10 -% акційний капітал брати Додж заплатили 3000 US $ готівкою і
7000 US $ в матеріалах. Через 11 років брати Додж вирішили створити свійавтомобіль, що був на 100 US $ дорожче моделі «Т» «Форда».
На момент смерті братів в 1920р. вартість фірми складала 52 млн. US $.
У 1925р. вдови бізнесменів продали фабрику «Ньюйоркському інвестиційномубанку Я за 146 млн. US $.
Тому запропонував Крайслер купити «Додж», що останній і зробив - за
140 млн. US $. Після цього «Крайслер» став третім за величиноюавтовиробника США (сумарні активи 260 млн. US $) - 1 млн. вантажних ілегкових автомобілів на рік.
Політика «Крайслера»: захоплення ринку і збільшення обігувіпровдовувалась. Скажімо, «Плімут» при ціні 600 US $ захопив 14% ринкудешевих автомобілів, а в 1936р. «Крайслер» не мав боргів і займав 25%ринку.
У 1935р. Вільяма Крайслера на посту президента замінив KTKeller,який був до того шефом виробництва на «Шевроле». Для нього було характернимвмішуватись у діяльність всіх відділів концерну і продовжувати традицію
«Сильної людини», що було від В. Крайслера. Keller до фінансової політики
Hatchenson, що використовував доходи «Крайслера» в видачі дивідендів ізаробітної плати менеджером. Віце-президент з питань реалізації Van der Seeв післявоєнні роки був оголошений одним з кращих в галузі.
Свою, однак, неповоротність Keller продемонстрував в 50 роки коли наринок вводилась нова модель. Всі моделі, крім «Крайслера», тоді зменшиливисоту даху. Такому негативному рішенню сприяв Keller.
Проте, «Крайслер» мав грунт для супратіву проти модерного стилю.
Найважливішим аспектом іміджу «Крайслера» була технічна надійність на базідобрих технічних властивостей. І, за опитуванням, ніби-то, покупцівіддавали перевагу модерному стилю солідну техніку.
Більше того, проте, Keller проігнорував нові двомістні моделі змодерновому дизайном фірм «Шевроле», «Форд», «Корветт». Також були не взятідо уваги нові розширені автомобілі «Форда». «GM» в1953р. після Корейскоївійни був втрачений ринок нових автомобілів, а реконструкцію «Крайслера»можна було вважати запізнілою.
Лі Якокка в «Крайслері» і Роджер Сміт в «GM» фактично поодинці оживилиамеріканську автоіндустрію. Що можна зрозуміти з їх успіхів? Те щостаранний, гнучкий і багатий ідеями менеджер рахується на вагу золота.
Спостережна Рада дала змогу Якоцці повноваження заробляти,відшкодовувати гроші, виробляти автомобілі на «Крайслері». Він перемігрецессію, старий тип управління і протистояв усім противникам в Вашінкгтоніі фінансовому світі.
Smith на GM обрав шлях оновлення і розширення. Неможливо було уявити,що Smith віддав міліарди для найму Hughes Aircraft чи Electronic Data
Systems чи за 5млрд.US $ заснував сильну філію Saturn для виготовлення Саліхавтомобілів за японським зразком.
Те, що два менеджери зробили до 1985р. ще довго було і буде предметомобговорення дипломників-дісертантів ...
Smith реформував бюрократичний апарат концерну в вільнодумців ісамостійних підприємців. William E Hoghlund - Президент «Saturn Copp»:
«Организація на GM мусить бути поновлена, щоби надати Сміту простір до йоготворчості. »Smith, при цьоиу, запропонував Hoghlund створювати власніробочі місця (6000), заключати власні договору, виставити власні акції.
Проте, в 1956р. «Крайслер» опинився в найнебезпечнішій фінансовійкризі за свою 32-річну історію. В такий ситуації управління передали, щобпокращити ситуацію, людині, яка привнесла якість Сміта і зміни в стилі
Якокки у діяльність фірми - Lester Lum Colbert, який спочатку був підлеглим
Keller на GM.
Colbert не був техніком чи фінансовим експертом. Як юрист він привнісздатність швидко усвідомлювати технічні передумови. Colbert як і Якокка мавздатність швидко входити в автогалузь, хоча один був юрист, а інший --інжінер. Colbert прагнув децентралізувати владу на «Крайслері», про в 1957бюрократія змусила його відмовитись вад розпочатого.
За Colbertа були введені два автомобіля із задніми стабілізаторамі,здійснювався тиск на продавців з метою досягнення 20 - № долі ринку. Colbertскоротив час розвитку продукції з 3-х років до 12 місяців і з велетеньшвидкістю, при наявності лише «пресової форми», розпочав випуск моделей
1957р. Результати вражали: вікна і двері протікали, пристрої руйнувалися,кузов ржавів вже в першу ж зиму ...
Слава «Крайслера» темніла. Robert McCurry: «Якість - наша найбільшапроблема. Коли людина незадоволена автомобілем, то вона відговорює ще 8людей ... Отже у всьому винне погіршення якості на грунті зниження коштів ».
Colbert зрозумів, що фірмі потрібні нові сили, так звана« Проміжнавлада », але йому не везло з кадрами.
Нові кроки Colbertа: закриття програми трьох нових прістрїв і купівляфранцузької «Simca».
рецесія на заводі всеж почалась у 1958р. на грунті помилокконструктора в моделі 1957 і об (єм продажу знизився на 50%, втрати - 31млн.
US $.
шістдесяті роки проголосили нову моду - прості і економічні машини.
Так, VW Kaler та Renault Dauphine підвищили частину автоімпорту США до
10,1%.
27 липня 1961р., Після невдач фірми, правління перейшло в руки George
Love, а президентом став 42-річний фінансовий експерт Lynn Townsend.
Якокка вважав, що за Townsendа «Крайслер» не мав свого бюджету,довгострокового плану, бо зосереджується на наступній декаді року всяробота.
Townsend був прагматиком. Він не пропонував «Mustang», не робив заяв впресі, він оволодівав наукою автовиробника: «Я не збудував машину, що небула продана ».
Townsend у свій час ввів три основні програми, що довговикористовувались до цього на «GM» і «Fordi»:система контролющоденніх коштівконтроль за витратами технічнміконтроль за коштами на НДДКР
У 1960р. Townsend звільнив 7000 чіновніків = 15% колективу, а в 1961р.очолив «Крайслер».
Він був досить самостійним керівником. Щоб запустити випускавтомобілів він об (єднав «Imporiat» i «Plymouth», закрив «Imporiat» в
Детройті, створив кредитну філію «Крайслера». До нововведень тих часіввідносться сьогоднішня емблема «Крайслера» та 50 мильна гарантія. Річнідоходи виросли з 9 млн. US $ в 1960р. до 239,5 млн. US $ в 1965р. біди для фірми почались в 1964р., коли таузенд уклавши невічезнійдоговір з профспілками, що підняло заробітню платню на «Крайслері», а потімі на інших заводах США і жало зелене світло японській індустрії.
Модель «Крайслера» 69 року була настільки проігнорована покупцем, щодоходи з 1968 до 1969р. знизились з 302,9 млн. US $ до 99 млн. US $.
Townsend продовжував при цьому і далі виплачувати дівідент: 2 US $ /акцію (така система першою була відмінена у свій час Якокка).
Після нафтової кризи «Крайслер» не зміг запропонувати додна ммалогоавтомобіля, що стали такі популярні, тому в 1974р. він поніс втрати - 52млн. US $, перший раз з 1933р. НЕ вілавалісь дивіденди, а в 1975р. втратисклали 259,5 млн. US $.
Управління перебрав Ricardo. Найгірше тоді було те, що черезвідсутність коштів була повністю припинена програма розвитку новихавтомобілів. На складах зібралось до 400000 автомобілів, до 3,5 млн. машинвимагали ремонту.
Після нового трудового договору ціна машини зросла на 100 US $, алечленів профспілок до Ради ще не допускали. До «Крайслера» з «Форда»перейшов один Якокки Sperlich, який «приніс» знання про малі автомобілі і в
1980р. на «Крайслері» випустили перший автомобіль такого типу: з кузовом
«К»
Якокка покинув «Форд» і два місяці не погоджувався на пропозицію
«Крайслера».
Велику роль у затвердженні нового менеджера зіграла Спостережна Рада.
Якокка підтримали I. Richardson i Louis Warren.
Якокка, власне, не чекав запрошення Ricardo, а будував плани стасовновеличезного автомобільного концерну. В той час богато менеджерів думали протакий завод, як єдиний шлях у протистоянні гігантам GM, Ford та закордоннимфірмам.
Якокка назвав потенційний конгломерат «Global Motors», куди б входили:
«Крайслер», «American motors»; «VW»; «Fiat». Цьому сприяло і новеантікартельне законодавство.
Та з приходом президента Рейгана тиск такого законодавства послабівся:
GM Electric Data Systems за 2,5 млрд. US $ і з (єднав сили з «Тойота».
Коли Якокка прийшов до «Крайслера», він хотів розпочати план «Globalmotors »через злиття з« Фордом », але отримав відмову.
В жовтні 1978р. Ricardo зустрівся з Якокка в Детройті, де першийрозповів про плани нового автомобілю типу-R-.
Після цього Якокка дав згоду на управління «Крайслером», з річнимдоходом - 360000 US $.
Що Якокка міг запропонувати «Крайслер»? Це - інтуіцію в маркетінзі,талант у віробніутві автомобілів за мінімальні кошти, перш за все.
На «GM» і «Форді» секційні бюджети доходів і видатків співпадали. Цебула мета бізнесу. На «Крайслері» така політика була невідома.
Якокка взяв під свій контроль всі відділи, що очалювалісь потужнимивіце-президентами і директорами. Скажімо, віце-президент з маркетингу Brownбув одночасно і керівником виробництва. Якокка розділів ці два відділи, авід відділи планування і закупки об (єднав в одне ціле.
Після того як в 1979р. Ricardo пішов на пенсію. А Якокка в цей часреорганізовував комісії на «Крайслері», змінюючи на них систему обговоренняпитаннь.
Після всіх пертурбацій Якокка міг довіряти лише старому другу
Sperlichy. Та поступово Якокка вводив своїх людей. Якокка - людина, щознаходить правильне рішення. Він хотів кожний відділ зайняти досвідченимитехніками. Виробництво було відділене від продажу, так що кожен відділ мігбути окремо проконтрольованій.
Якокка вмавів трьох ветеранів «Форда» працювати на «Крайслері», якіпривнесли нове віяння на заводі. Шперліх склав таки плани на майбутнєстосовно автомобілю з К-кузовом, а профспілкам було доручено контролюватиякість. «Крайслер» взяв також зобов (язання про залишки автомобілів наскладах продавців.
Нова корпорація «Крайслер» виникла 7 січня 1980р., коли Президент
Картер підписав закон для кредитних поручителів «Крайслера», яким Якоккамусив надати детальний звіт. Уряд поручався за 1,5 млрд. US $, але «Крайслер»зобов (язався:
Американський кредитори надавали 400 млн. US $ і 100 млн. US $, як проценти пораніше виданих кредитах.
Закордонні кредитори - 150 млн. US $ нових кредитів.
300 млн. US $ - від продажу майна «Крайслера»
100 млн. US $ - поставника, з них 100 млн. US $ - через покупку акцій
«Крайслера».
Штати, де «крайслер» мав виробництво надавали 250 млн. US $.
Нові акції «Крайслера» - 50 млн. US $.
Поступки профспілок - у суммі 462,2 млн. US $, службовців - 125 млн.
US $.
Для консультацій з можливими кредиторами було створено 22 команди.
Банки були дуже не контактні. «Крайслер» потребував більше часу на їхпереконання ніж на проведення Закону через Конгрес.
В цей самий час на фірмі йшло масове звільнення: 8500 чоловік, щозекономіло 500 млн. US $. Якокка прагнув обмежити владу менеджера поперсоналу на противагу виробничому менеджеру.
У 1980р. вийшов новий автомобіль серії К з переднім приводом,автоматикою, рульового управлінням, з сервомеханізмом та інше. Але в тому жроці «Крайслер» ще відчував велики грошові труднощі. Особливо, цепов (язувалась з приходом президента Рейгана, що відкидав держане втручання. однозначним залишаться, Закон та Кредит врятували «Крайслер». Тепер
Якокка міг дивитись в майбутне, робітники перестали сумніватись і отрималистимул до праці.
Машини серії К твердо отакувалі ринок. У 1983р. їх продаж збільшивсяна 53,2%, в 1984р. - Ще на 37,4%. Хоча «Крайслер» ще потерпав збитки - 1,7млрд. US $.
І тут Якокка на оригінальний крок. Він став часто з (являтись на TV,будучи гарантом покупців, як учасник різноманітних програм, реклам,семінарів та інше. Це був перший прецедент в історії ...
З (модель 1983 року, доходи зросли до 703 млн. US $! Ціна акцій
«Крайслера» зросла з 3-х до 30 US $ за акцію.
«Крайслер» випустив два спортивні автомобілі, об (єднався з
«Mitsubishi» у виробництві малих автомобілів.
Все це означало, що успіх «Крайслера» і ера Якоккі - синоніми. Відтоді
Якокка став Топ-менеджером!
Maynard M. Gordon
Das Iacocca - Management
«Chryslers Le Baron: aggressiv und rauhbeinig: aber Iacocca ist auchein vorbildlicher Famillenvater »
« Iacocca: Americas Wunder als «Verbraucherfeind Wr 1»
«Japan - Gegner Iacocca mach Schlagzeilen in Tokio»
«Gibt es ein Leben nach Iacocca? Kann Chrysler so Weitermachen?
Diese Schlagzeilen erzahlen die Geschichte vom kometenhaften Aufstiegeines Managers zur nationalen Berьhmheit als Retter eines Tadgeweihten
Automobil konzerns. Lee Iacoccas Wame ist heute in aller manche/
Wie konnte Iacocca die wundersame Wiedergeburt von Chryslerermцglichen - und wie hat er die unzдhligen Hindernisse zur Seite gerдumt?
Dieses Buch Beschreibt die Entwicklung von Iacoccas Methoden der
Unternehmensfьhrung - nicht als Seelengeschichte oder schmeichende
Wahlkampfbiographie, sondern als Aufzeichnung von Fakten, die Verehrenn undabjektiven Betrachtern zugleich nьtzen kцnnen.
Zuz Zeit Pragt man sichin America, ob Iacoccas Fьh Fungsstil oder die
Methoden eines дhnlichen Topmanagers auch im WeiЯen Haus Erfolg habenkцnnten. Die americanischen GroЯkonzerne sind nicht democratischstrukturiert, auch wenn die Geschдftsfьhrung jдhrlich von den Aktionдrengewдhlt wird. Der hцchstrangige Unternehmens leiter, meistons der
Uorstandvorsitzencher, bestimmt die Spitzenmanager, mit denen er
«Zusammenarbeiten» mцchte. Seine Autoritдt ist absolut und unterscheidetsich kaum von der Macht der rцmischen Pдpste oder der russischen Zaren.
Wer Iacocca seit langem beobachtet stellt fest, daЯ er durch
Motivierung fьhrt und durch Fьhrung motiviert. Dieses Buch erscheint Zueiner Zeit, die man «das Zeitalter des Managers»
Вікоростіна література.
1. Gordon, Maynard M.:
Das Iacocca - Management/Maynard M. Gordon. [Ausd.
American.ьbers von Friedrich Mielke]. - Mьnchen: mvgЯVerl., 1990.
