Маршал Жуков - видатний радянський полководець

ЗМІСТ.

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... стор 3

Дитинство ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... стор 4

Початок військової кар'єри ... ... ... ... ... ... ... .... стор 5

Жуков у війні з японською армією ... ... ... .... стор 6
- Битва на Халхін-Голі ... ... ... ... ... ... ... ... .... стор 7

Діяльність полководцяу передвоєнні роки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... стор 11

неоціненну роль Жукова у ВВВ.

1. Опала Сталіна ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. стор 12

2. У боротьбі за СРСР ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. стор 13

3. Перелом у ВВВ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. стор 17

Доля маршала в повоєнні роки ... ... ... стор 18

Загальні відомості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... стор 20

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... стор 22

Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... стор 23

Введення

Бачу колони замерзлих онуків, труна на лафеті, коні круп.

Вітер сюди не доносить мені звуків російських військових плачуть труб.

Бачу в регалії прибраний труп: в смерть уезжает полум'яний Жуков.

Воїн, перед яким багато впали стіни, хоч меч був ворожих тупей, блиском маневру про Ганнібала, що нагадував серед волзьких степів.

скінчивши дні свої глухо, в опалі,

Як Велізарій або Помпей.

Йосип Бродський.

Я не випадково вибрав темою для свого реферату особистість легендарногомаршала Радянського Союзу Жукова Георгія Костянтиновича.
Його вольовий характер, його командирські здібності, не могли не вразитимене.
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...

Дитинство.

Самий суперечливий радянський полководець, маршал Радянського Союзу Георгій
Костянтинович Жуков, народився 1 грудня 1896 р. в селі Стрелковка близько
Калуги. Його батьки були простими селянами.
Ось що сам Жуков пише про себе в своїх "спогадахі міркуваннях ":
"Будинок у селі Стрелковке Калузької губернії, де я народився 19 листопада (застарим стилем) 1896 року, стояв посеред села. Був він дуже старий іодним кутом міцно осів у землю. Від часу стіни та дах обросли мохом ітравою. Була в будинку всього одна кімната у два вікна.
Батько і мати не знали, ким і коли був побудований наш дім. З розповідейстарожилів було відомо, що в ньому колись жила бездітна вдова Аннушка
Жукова. Щоб скрасити свою самотність, вона взяла з притулку дворічногохлопчика - мого батька. Хто були його справжні батьки, ніхто сказати неміг, та й батько потім не намагався дізнатися свій родовід. Відомо тільки,що хлопчика у віці трьох місяців залишила на порозі сирітського домуякась жінка, приклавши записку: «Сина мого кличте Костянтином». Щозмусило бідну жінку кинути дитину на ганок притулку, сказатинеможливо. Навряд чи вона пішла на це через відсутність материнських почуттів,швидше за все - через свого безвихідно важкого положення. "
Село, в якій народився Жуков, була такою ж бідною, як і безлічінших російських сіл. Більшість селян жили в бідності. Землі у нихбуло мало, та й та неврожайний. Польовими роботами займалися жінки,люди похилого віку і діти. Чоловіки працювали в Москві, Петербурзі та інших містах на
"Відхожих промислів". Саме до такого шару відносилася сім'я Жукова ...
"Ми, діти бідняків, бачили, як важко доводиться нашим матерям, і гіркопереживали їх сльози. І яка бувала радість, коли з Малоярославцапривозили нам по бублику або прянику! Якщо ж вдавалося зібрати трохигрошей до різдва або Великдень на пироги з начинкою, тоді нашим захопленню небуло меж. "
У таких умовах виховувався майбутній полководець. І це, як я думаю, внадалі не могло не вплинути на формування його характеру - працязагартував його волю і змусив його стати старшою за свої роки.
В юності він переїхав до міста і став підмайстром. Потім - служба в царськійармії та участь у першій світовій війні. Жуков був гарним солдатом, мавнагороди, але у його житті не було нічого незвичайного - таких хоробрих солдатівналічувалося сотні тисяч. І важко сказати, як склалася б його доля,якби в Росії не відбулася революція.

Початок військової кар'єри.

Унтер-офіцер Жуков прийняв революцію відразу і беззастережно, що, до речі, небуло характерно для царських; кавалеристів! Оскільки в самий перший періодпісля революції радянська влада гостро потребувала досвідчених команднихкадрах, Жуков, підходив нової влади за критерієм соціальногопоходження, зробив карколомну кар'єру в щойно створеної
РККА. За радянської влади Георгій Жуков швидко закінчив вищікавалерійські і кулеметні курси. У 1919 році він вступив до партії. Даліпочалася стандартна для молодих більшовиків кар'єра - командир роти,ескадрону, а потім і полку. Жуков служив у привілейованому роді військ --кавалерії, до якого належали товариші Сталіна по Громадянській війні,
Будьонний і Ворошилов, що також сприяло просуванню по службі. Крімусього іншого, Жуков ніколи не належав до жодної з боролися міжсобою армійських угруповань: ні до групи Троцького, ні до його супротивникам,тому й уцілів при численних чистках армії 20 і 30-х років.
У 1938 році Жуков отримав свій перший по-справжньому важливий пост в радянськійвійськовій системі - був призначений командувачем військами Білоруського особливоговійськового округу. Він виявився єдиним з усіх командувачів цього округу,який не був розстріляний як «ворог народу».
Незважаючи на те, що Єжов наполягав на необхідності арешту і розстрілу
Жукова, оскільки той служив під керівництвом Уборевича, Сталін вирішив зберегтигенерала.

Жуков у війні з японською армією.

На початку серпня 39-го року Георгій Жуков відбув на Далекий Схід захищативід 6-ої японської армії монгольську кордон. Разом з ним з Москви прибулагрупа слухачів військових академій - офіцерський резерв. Жуков знімав тих,хто, на його думку, не відповідав займаній посаді, і розстрілював.
На звільнене місце він ставив людину з резерву, який у разінайменшого прорахунку, як і його попередник, отримував кулю в потилицю.
Георгій Жуков засудив до розстрілу 19 старших офіцерів. Їх врятувало тількивтручання командувача Далекосхідним округом Штерна.
Такі суворі методи наведення порядку на мій погляд пояснювалися військовимчасом, який не допускав ніяких відхилень від встановлених правил.
До призначення Жукова на цей пост положення армійської групи було далеко неблискучим. За наявності передової лінії (досить слабкою) у частин РСЧА --практично був відсутній тил - на багато кілометрів навколо простягаласяголий степ, а військові містечка були просто скупченняземлянок. До цього слід додати гострий дефіцит пального та питноїводи, причому другий було особливо болісно для армії. Ще однією серйозноюпроблемою стало те, що солдати і офіцери РСЧА не мали досвіду веденнябойових дій в степах і пустелях, у той час як японська армія такимдосвідом володіла. Чи не схильний озиратися на начальство, майбутній маршал,швидко оцінивши обстановку, оперативно перебудував систему управління військамиі в умовах жорстоких боїв зумів завдати японської армії важкепоразку. Про те, які бої точилися там, свідчить хоча б той факт, щоу повітряному бою на одній ділянці фронту могли брати участь до 200радянських і японських літаків одночасно, і це траплялося не один раз.
Не менш жорсткими були і бої на землі.

Як приклад, хочу навести тактику бойових дій на Халхін - Голі:

Оцінивши обстановку перед початком операції, Жуков відправляє до Москвитермінове донесення: негайно підсилити радянську авіацію, направити в
Монголію не менше трьох стрілецьких дивізій і танкову бригаду. Мета --готувати контрудар. Пропозиції Жукова були прийняті. Жуков зміцнив оборонуу Халхин-Голу, особливо на плацдармі за річкою, швидше підтягувати резервиз Радянського Союзу. Але до цього часу Японці встигли зосередити до 40тисяч військ, 310 гармат, 135 танків і 225 літаків.

Перед світанком 3-го липня старший радник монгольської армії полковник
І. М. Афонін проїхав до гори Баін-Цаган, що на північному фланзі фронту по
Халхин-Голу, перевірити оборону монгольської кавалерійської дивізії. Раптововін натрапив на японські війська, що вже форсують річку. З першими променямисонця тут вже був Жуков. Ворог збирався провести хрестоматійну операцію
- Ударом з півночі оточити і знищити радянсько-монгольські війська,тримали фронт за Халхин-Голу. Однак японці не взяли до увагимиттєву реакцію Жукова. Але вони мали десятикратне перевагу в живійсилі і триразове - в знаряддях. Зате у радянських військ було до 150танків і стільки ж бронемашин.
У Георгія Костянтиновича не було часу роздумувати над силою ворога. Вінвикликав авіацію - бомбити переправу, сюди ж перенацілити частину вогню батарейз центральної ділянки і наказав ввести в бій 11-у танкову бригадукомбрига М.П. Яковлєва. Жуков пішов на єдиний ризик - віддав Яковлєвунаказ з ходу атакувати ворога, не чекаючи піхоти - викликаниймеханізований полк підійшов тільки до середини дня. Вранці п'ятого липня ворогбув наголову розбитий, тисячі трупів вистилали землю, роздавлені і розбитігармати, кулемети, машини. Залишки ворожого угруповання кинулися допереправі, її командувач генерал Камацубара (в минулому військовий аташе
Японії в Москві) серед перших опинився на тому березі, а скоро "переправа, --згадував Жуков, - була підірвана їхніми ж саперами, що побоювалися прориву нашихтанків. Японські офіцери кидалися в повному спорядженні прямо у воду і тутж тонули, буквально на очах наших танкістів ". Ворог втратив до десятитисяч осіб, майже всі танки, більшу частину артилерії. ОднакКвантунська армія не шкодувала нічого, щоб зберегти обличчя. Вдень і вночі до
Халхин - Голу підвозилися нові війська, з яких розгорнулася 6-а особливаармія генерала відділом державної виконавчої служби. 75 тисяч чоловік особового складу, 182 танки, більше
300 літаків, 500 гармат, у тому числі важкі, терміново зняті з фортів в
Порт-Артура й доставлені на Халхин-Гол. 6-а особлива армія вчепилася вмонгольську землю - вона займала 74 кілометри по фронту і 20 кілометрів наглибину. На кінець серпня штаб генерала ВДВС готував новий наступ.
Зволікання з вигнанням агресора було багате самими серйозниминаслідками. Тому Жуков підготував план операції по знищеннюпротивника. Мета її - винищити 6-у особливу армію, не давши їй піти за кордон.
Причому ні в якому разі не переносити бойові дії за монгольськукордон, щоб не дати приводу Токіо прокричати на весь світ про "радянськоїагресії "з відповідними наслідками. Готуючи удар на знищення,
Жуков приспав пильність ворога, створивши враження, що радянсько -монгольські війська думають тільки про оборону. Будувалися зимові позиції,бійцям вручалися настанови про ведення оборонних боїв, самимирізноманітними засобами все це доводилося до відома японської розвідки.
Психологічно розрахунок Жукова був бездоганний - це відповідалоподанням самураїв про те, що, мовляв, російські "взялися за розум" іпобоюються нової сутички. Японські війська нахабніли на очах, вони знову ізнову затівали часті операції, які закінчувалися черговим їхпобиттям. Тривали напружені бої і в повітрі. Завдяки ретельнопродуманої Жуковим системі дезінформації, вдалося приховати від супротивникапідхід великих підрозділів з Радянського Союзу. Щоб обдурити їх, уоколицях поставили спеціальні звукові установки. Два тижні вонизображували ночами то тут, то там шум танкових колон, літаків і т.д.
Коли японці перестали звертати на це увагу, до місця подій почалистягуватися війська.
20 серпня несподівано для японців на них обрушився удар літаків і гармат.
Удар був таким потужним, що перші півтори години вони навіть не могли відкрити ввідповідь гарматний вогонь. Потім радянсько-монгольські війська пішли в атаку.
До вечора 26 серпня японська армія була оточена, почалося її знищення.
31 серпня Г. К. Жуков доповідає про успішне завершення операції.
Японські війська втратили на Халхін-Голі близько 61 тисячі вбитими, пораненимиі полоненими, радянсько-монгольські війська - 18.5 тисячі вбитими і пораненими.
15 вересня 1939 в Москві було підписано угоду про ліквідаціюконфлікту.
Важливість цієї перемоги в кар'єрі Жукова і в історії СРСР важко переоцінити.
По-перше, Жуков став Героєм Радянського Союзу і самим прославленимкомандиром РККА (з числа живих на той момент). По-друге, японської арміїбуло завдано настільки важкої поразки, що вона не наважилася напасти на
СРСР разом з Німеччиною, і країна уникла війни на два фронти.

Діяльність полководця в передвоєнні роки.
1940 року Жуков був призначений на посаду командувача Київським особливим військовимокругом, якому згідно з радянською військовою доктриною відводилосянайважливіше місце. Однак на цій посаді Жуков пробув недовго - поразка
РСЧА в радянсько-фінській війні змусило Сталіна докорінно переглянути своїпідходи дозбройним силам, і серед іншого було змінено керівництво основних пологіввійськ і Генерального штабу. У результаті цих перестановок Жуков опинився в
Москві.
На самому початку 1941 року генерал армії Жуков був призначений начальником
Генерального штабу і заступником народного комісара оборони СРСР.
Цікаво, що всі виявлені документи, що стосуються підготовкипревентивного нападу СРСР на Німеччину, написані від руки в одномуекземплярі. Такий же вигляд мала доповідна записка, відправлена Жуковим
Сталіну 15 мая 41-го року: «Враховуючи, що Німеччина в даний час тримаєсвою армію відмобілізувати, з розгорнутими тилами, вона має можливістьпопередити нас у розгортанні і завдати раптового удару. Щобзапобігти цьому, вважаю за необхідне ні в якому разі не даватиініціативи німецькому командуванню, випередити противника в розгортанні іатакувати німецьку армію в той момент, коли вона буде перебувати встадії розгортання і не встигне ще організувати фронтів і взаємодіяродів військ ». Він ще раз визначив стратегічні цілі, які полягали врозгромі центрального і північного крила німецької армії.

неоціненну роль Жукова у Великій Вітчизняній Війні.

1. Опала Сталіна
Початок війни Жуков зустрів на цій же посаді. 23 червня 1941 вінстав ще й членом Ставки Верховного Головнокомандувача. У перші днівійни у вищому керівництві армії і партії панувала плутанина, що межувала зпанікою. У принципі можна вести мову про втрату керованості армією в цейперіод, про що побічно говорив і сам Жуков, написав у своїх мемуарах, що впочатку війни Ставка просто не встигала за подіями на фронті або взагаліпогано знала, що там відбувається. Сталін був дуже незадоволений створилосястановищем і зганяв злість на співробітниках Ставки, в тому числі і на Жукова.
Після одного з таких розмов Жуков подав у відставку, був знятий зпосади і протягом другої половини 1941 роки встиг побувати на посадахкомандувача кількома фронтами. Причиною настільки стрімких переміщеньстало те, що багато вищі командири РККА не справлялися з виконаннямсвоїх службових обов'язків на фронтах, і їх доводилося часто міняти.
Прикладом може служити наступний факт.
5 вересня 1941 наказом Верховного головнокомандувача на посадукомандувача Ленінградським фронтом був призначений Ворошилов. А вже 10Вересень 1941 теж наказом Верховного головнокомандувача Ворошиловбув знятий з цієї посади, і його місце зайняв Жуков. За місяцьперебування на цій посаді (до 10 жовтня) Жукову ціною титанічнихзусиль і величезних жертв серед військових і мирного населення вдалося недопустити взяття німцями Ленінграда, але запобігти блокаду міста невдалося - надто нерівні були сили. Настільки часта зміна вищих командирівнегативно позначалася не тільки на настрої у військах, а й на особистихвідносинах між вищими офіцерами.
Ще під час Громадянської війни Троцький сказав: «Не можна вести маси людей насмерть, не маючи в арсеналі командування смертної кари. Треба ставити солдатперед можливістю смерті попереду і неминучістю смерті позаду ». Сталіндобре засвоїв цей урок засновника Червоної Армії.
Волкогонов пише, що під час відступу влітку 41-го року офіцерів фронтів
НКВД розстрілювало по розверсткою, причому це стосувалося навіть командирівармій, незалежно від ступеня їх «винності». 16 августа 41-го року Ставкавидала наказ № 270. Тепер здаються в полон слід було страчувати на місці:
«Розстрілювати безжально дезертирів, бійців, що здаються в полон. А якщо вонизважаться на це, нехай знають, що їх сім'ї будуть змушені випити самугірку чашу ». Під цим доку?? ентов стоять підписи Жукова, Тимошенко,
Ворошилова та інших воєначальників.
12 вересня Сталін підписав директиву командуючим фронтами про боротьбу зпанікерством. У кожній стрілецької дивізії слід було створити загороджувальнийбатальйон, в завдання якого входила «припинення втечі одержимих панікоювійськовослужбовців, не зупиняючись перед застосуванням зброї ».

2. У боротьбі за СРСР.
Недовго пробувши в Ленінграді, вже в жовтні Жуков повернувся під Москву,де складалася небезпечна обстановка і де він перебував на посадахкомандувача Резервним і Західним радянськими фронтами. Тут слідвідзначити, що, незважаючи на те що під Москвою знаходилося багато талановитихкомандирів РСЧА, основна роль у підготовці та проведенні Московськоїоперації належить Жукову і Василевському. Причому саме під Москвою Жуковвперше у війні з німцями застосував ту тактику, яка дозволяла здобуватиперемоги протягом всієї війни.
Тактика полягала в наступному: Жуков вибудовував свої війська таким чином,щоб атакуючі сили німців не могли з першого удару прорвати позиціїобороняються радянських військ. Після того як противник не зуміє прорватифронт, Жуков здійснював всі адміністративні та військові заходи, щобпротивник як можна довше - з використанням всіх своїх сил і засобів --безуспішно штурмував позиції РККА, виснажуючи власні матеріальні талюдські ресурси. Одночасно з цим в тилу радянських військ з поповненнястворювалася потужне військове угруповання, яка повинна була, за планом
Жукова, завдати ворогові контрудар у той час, коли той видихнеться відпостійних безуспішних атак.
Ця тактика, яка використовується Жуковим постійно, мала як свої мінуси, так іплюси. До плюсів можна віднести те, що вона була дійсно ефективна, інімці, не дивлячись на її простоту, так і не зуміли до кінця війни до неїадаптуватися. До мінусів можна віднести те, що в результаті такого стилюведення операцій втрати (перш за все в живій силі) РККА обчислювалисясотнями тисяч загиблих за кожну чергову операцію, а втрати вермахту булив п'ять-шість разів меншими. Втім, в РККА людей ніколи не вважали.

17 листопада 41-го року Сталін підписав наказ № 0428, відповідно дояким військам пропонувалося при відступі до Москви спалювати й руйнувативсі населені пункти: «Видатних сміливців за відважні дії познищення населених пунктів представляти до урядової нагороди ».
Раніше села спалювали тільки частини СС для боротьби з партизанами, тепер жеце наказали робити радянським солдатам. В армії цей наказ відкритоназивали дурним. Селян доводилося виганяти на мороз, прирікаючи настрашну смерть. Жителі сіл намагалися боротися з паліями, вбиваючиїх або здаючи німецькій владі, прикладом чого служить доля Зої
Космодем'янської. Згодом Геббельс вдало використав цей наказ уідеологічній війні проти Радянського Союзу. На стінах будинків уокупованих містах з'явилися мільйони плакатів, на яких Сталін зфакелом у руці підпалював селянські хати.
Успішно проведена наприкінці 1941 - початку 1942 року Московська операціясуттєво покращила загальне становище на радянсько-німецькому фронті. Жуковзаслужив повагу Сталіна. Але в середині липня 42-го року вермахт несподіванодля радянського командування почав наступ на південній ділянці фронту. Докінця місяця, не зустрічаючи організованого опору, південне крило групиармій «Південь» підійшло до Кубані, а північне досягло закруту Дніпра між
Калачем і Клетській і рушило до Сталінграда.
28 июля 42-го року Сталін підписав сумно відомий наказ № 227,відомий під назвою «Ні кроку назад!». Офіцери і політпрацівники отримувалиправо розстрілювати на місці солдатів РСЧА за паніку і боягузтво. Трактуваннятермінів «паніка» і «боягузтво» залишалася на розсуд офіцерськогоскладу частин. Середніх і старших командирів за боягузтво треба було нерозстрілювати, а направляти в штрафні батальйони. Крім того, в межахармій наказувалося створити по три - п'ять загороджувальних загонів,
«Поставити їх в безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов'язати їх увипадку паніки і безладного відходу частин дивізії розстрілювати на місціпанікерів і трусів ».
Однак військ катастрофічно не вистачало, і 1 серпня верховнийголовнокомандуючий підписав інший наказ, що зобов'язує формувати зофіцерів-«оточенців», що містилися в спецтаборах НКВС, штурмовібатальйони, які слід було використовувати на найбільш небезпечних ділянкахфронту.
Жуков був терміново перекинутий в Сталінград, щоб врятувати становище. Битви за
Сталінград і на Курській дузі стали великими віхами в його кар'єрі. Придетальному розгляді цих найбільших битв другої світової війнипомічаєш, що вони практично як дві краплі води схожі на Московськуоперацію. Жуков використовував свою улюблену тактику, про яку булорозказано вище. Єдиною відмінністю стало те, що Курська дуга - це восновному бій танків, а не піхоти; в іншому ж всі три операціїнадзвичайно схожі. До відмінностей можна віднести тільки більш жорстке ставленнядо обороняється частинам з боку Жукова. Якщо при проведенні Московськоїоперації оборонялися радянські війська одержували з тилу підкріплення,яке чисельно перевищувало кількість тих, хто вибув з ладу убитих іпоранених, то при проведенні Сталінградської операції Жуков, що координувавтам дії трьох фронтів, в цілому направив до обороняється, а такожзакінчується кров'ю Сталінград тільки п'ять свіжих дивізій, що не покриваловтрати радянських військ убитими і пораненими у важких боях з частинами 6-йнімецької армії.

3. Перелом у ВВВ.
Частини РСЧА стали все частіше переходити від відступів і оборони донаступу. І тут Жуков знову отримав можливість показати себе.
Наступними великими операціями Георгія Жукова були Ленінградська і
Білоруська.
Операція зі зняття блокади Ленінграда стала операцією швидше політичної,ніж військової. У ній не використовувалося ніяких тактичних абостратегічних хитрощів: радянські війська всіма що були силами вдарилиназустріч один одному по знаходився між ними німецьким військам - іблокада була знята. Однак ця операція мала велике політичне іпсихологічне значення для радянського народу, який понад 900 днівспостерігав за боротьбою міста з ворогом.
Проте інша операція, Білоруська, що носила кодову назву
«Багратіон», зажадала від Жукова застосування вкрай нетрадиційнихрішень. Складність дій при проведенні операції зі звільнення
Білорусії полягала в тому, що на тих ділянках фронту, де, як вважалинімці, можуть почати наступ радянські війська, була створена потужнаоборона. А там, де німці не створили такої оборони, від наступаючого червоноїармії їх могли. захистити природні перешкоди - річки і особливо майженепрохідні болота. Жуков прийняв нестандартне рішення: війська перейшли внаступ там, де їх не чекали німці, - через болота, будуючи переправи ігати. І хоча величезна кількість радянської техніки і солдатів безсліднозгинуло в цих болотах, основна мета була досягнута - Білорусьзвільнили швидко і при великих втратах німецької армії, багато частинякої потрапили в оточення.
Наприкінці 1944 року Жуков був найвідомішим радянським полководцем, маючи чинмаршала Радянського Союзу (звання присвоєно в 1943 році) і будучи вже двічі
Героєм Радянського Союзу (з 1944 року).
В 1944-1945 роках Жуков, командуючи військами 1-го Українського і 1-го
Білоруського фронтів, здійснив Вісло-Одерську і Берлінську наступальніоперації. Ніяких особливих тактичних прийомів у цих операціях незастосовувалося, за винятком знаменитого використання прожекторів длязасліплення оборонялася угруповання противника.

Доля маршала в післявоєнні роки.

8 травня 1945 від імені Верховного головнокомандування маршал Жуков прийнявкапітуляцію Німеччини разом з представниками інших держав-переможниць.
Жуков був нагороджений орденом Перемоги і став у 1945 році тричі Героєм
Радянського Союзу. Крім того, він назавжди увійшов в історію як людина,командував парадом Перемоги на Красній площі в Москві.
Після закінчення війни він став головнокомандувачем Групою радянських військ в
Німеччині. У 1946-1953 роках маршал Георгій Жуков був головнокомандуючимсухопутними військами. Незадовго до смерті Сталін вирішив провести черговучистку апарату влади. У число претендентів на нари опинився і Жуков. Нанього було заведено справу, в будинку і на дачі проведені обшуки, які виявилирозміри грабежу, влаштованого ним в окупованій Німеччині.
Саме цим пояснюється активна участь маршала в усуненні Берії відразупісля смерті Сталіна. Жуков не тільки пообіцяв Хрущову, що без його наказуз місця не рушить жоден танк, але і ввів в Кремль армію, блокувавшиохорону резиденції уряду, яка складалася з військ НКВС. Прийшовши довлади, Хрущов не забув цей вчинок і зробив Жукова міністром оборони.
У 1957 році Жуков потрапив в опалу, був знижений до командувача позаштатнимокругом, а потім і зовсім вигнаний з армії, і навіть його мемуари вдалося видатиз великими труднощами. Опала маршала тривала аж до падіння Хрущова. У
1965 Жукову дозволили бути присутнім на урочистому засіданні на честь
20-річчя Перемоги. У 1969 р. вийшли в світ, хоча і з великими скороченнями,мемуари Г. К. Жукова "Спогади і роздуми». За життя маршала їхперевели на основні європейські мови. У Радянському Союзі «Спогади»стали найпопулярнішою книгою про Велику Вітчизняну війну.

Жуков помер 18 червня 1974. Похований у Москві, на Красній площі у
Кремлівської стіни.

Загальні відомості

| Загальні відомості |

В армії з 1913 року, учасник 1-ї Світової війни, останнє звання - унтер -офіцер

| Служба |

| початок | кінець | посаду | підрозділ | наказ |
| 1918 | | помкомвзводу | | |
| | | Комвзводу | | |
| | | Кім. ескадрону | | |
| 01.1920 | | слухач | курси командирів кавалерії | |
| | | Комвзводу | | |
| | | Кім. ескадрону | | |
| 07.1923 | 05.1930 | комполка | кп | |
| | 1925 | слухач | курси вдосконалення | |
| | | | Керівного складу кавалерії | |
| | 1929 | слухач | академічні кури по | |
| | | | Підготовки вищого | |
| | | | Комскладу | |
| 05.1930 | | комбриг | КБР | |
| 02.1931 | | прим. інспектора | | |
| | | Кавалерії КА | | |
| 03.1933 | | комдив | 4-а кд | |
| 07.1937 | | комкор | 3-й кк | |
| 07.1938 | | заст. ком. ВО | БВО | |
| | | Кім. АГВ | 1-й АГВ радянсько-монгольських | |
| | | | Військ | |
| 1940 | | ком ВО | КОВО | |
| 02.1941 | 30.07.19 | НГШ - заст. НКО | | |
| | 41 | | | |
| 30.07.19 | 12.09.19 | комфронту | Резервний фронт | |
| 41 | 41 | | | |
| 13.09.19 | 07.10.19 | комфронту | Ленінградський фронт | |
| 41 | 41 | | | |
| 08.10.19 | 11.10.19 | комфронту | Резервний фронт | |
| 41 | 41 | | | |
| 12.10.19 | 26.08.19 | комфронту | Західний фронт | |
| 41 | 42 | | | |
| 01.02.19 | 05.05.19 | кім. напрямки | Західний напрямок | |
| 42 | 42 | | | |
| 27.08.19 | | 1-й заст. НКО | | |
| 42 | | | | |
| 03.1944 | 05.1944 | комфронту | 1-й Український фронт | |
| 11.1944 | 06.1945 | комфронту | 1-й Білоруський фронт | |

| Звання |

Висновок

У цьому рефераті я торкнувся найвпливовіші епізоди з життя Жукова длярадянського народу і Росії в цілому.
Що ж до його життя, то, на мій погляд, він був гідний більшеприхильною долі. Постійні опали з боку Сталіна, немилості
Хрущова і Брежнєва не давали йому спокою. Життя то піднімала його вгору, тоопускала на самий низ. Але все ж це не могло позбавити його бойової слави,всесвітньої популярності і любові народу.
Вклад Жукова в перемогу над фашистською Німеччиною важко недооцінити - аджеякби не було в той час такого талановитого полководця, можливо, вихідвійни був би зовсім інший ...

Список літератури.

1. Жуков Г. К.

Спогади і роздуми (том 1, 2, 3). 1984р.

2. Жукова М.Г.

Георгій Жуков. 1974р.

3. Шубіна Т. Г.

Енциклопедія військового мистецтва 1997р.

4. Яровіков В. С.

Маршал Жуков: полководець і людина 1988р.

-----------------------

Міністерство освіти РФ

Сибірський Державний Університет

Телекомунікацій та Інформатики

Реферат

"Маршал Жуков - видатний радянський полководець "

Виконав студент групи П-12

[email protected]

Перевірив викладач

Ломакін Костянтин Володимирович

Новосибірськ 2002