Середня загальноосвітня школа № 1274

ІМ. В.В. МАЯКОВСКОГО з поглибленим вивченням

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ Південно-Східного округу м. МОСКВИ

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ РЕФЕРАТ

За курсом

Історія Росії.

На тему

Реформаторська діяльність Катерини II

учня 11 класу «Б»

Рахлевского Олександра [email protected] < p> Москва, 2001

Вступ.

Минуло багато років, але суперечки про значення царювання Катерини і про їїособистості, всупереч твердженням багатьох, так і не вщухли. Все нові й новіпокоління істориків, літераторів, публіцистів поверталися до подійдалекого і, здавалося б, добре вивченого минулого, вдивлялися у справи ідумки той, кого сучасники називали «Семірамідою Півночі», намагаючись зрозуміти,чим була для Росії ця незвичайна жінка, яке місце займає вона вдолі країни, який слід залишила в її історії. Катерину і після їїсмерті вихваляли і засуджували, як вихваляють або засуджують живої людини,намагаючись підтримати або змінити його діяльність. І Катерини II неминула настільки звичайний і сумний вигляд безсмертя - турбувати і сваритилюдей після смерті. Її ім'я служило мішенню для дискусії противників іприхильників її політичного напрямку. Впустити її бюст або утримати нап'єдесталі означало тоді дати той чи інший напрямок життя.

Я вважаю тему «Реформаторська діяльність Катерини II» доситьактуальною, тому що в наш політично й економічно нестабільний часдуже складно обрати правильний шлях розвитку країни, і мені здається, що відповідьна питання про правильну дорозі в нашій історії, яка, як відомо,повторюється, а саме в діяльності Катерини II приховано керівництво додії майбутніх правителів.

Її уряд не руйнувало всі традиції і устої, а користувалосяпозитивними напрацюваннями своїх попередників, тим не менше ведучидержава за власною програмою. І значне місце в цій програмізаймали не тільки завдання випливають із практичних потребчасу (посилення могутності імперії, зміцнення державноголаду і позицій в ньому дворянства тощо), але й абстрактні теорії,засвоєні імператрицею переважно з французької літератури -
Вольтера, Дідро, Монтеск'є, Д'Аламбера. Ця остання обставина ідозволяє характеризувати її час як період "освіченого абсолютизму".

Сенс освіченого абсолютизму полягав у політиці проходженняідеям Просвітництва, що виражається в проведенні реформ, які знищувалидеякі найбільш одіозні феодальні інститути (а іноді робили крок усторону буржуазного розвитку). Думка про державу з освічениммонархом, здатним перетворити громадське життя на нових, розумнихзасадах, отримала в XVIII столітті широке поширення. Самі монархи вумов розкладу феодалізму, визрівання капіталістичного устрою,поширення ідей Просвітництва змушені були стати на шлях реформ. Уролі тодішніх "просвітителів" виступали і прусський король Фрідріх II, ішведський - Густав III, і австрійський імператор Йосип II. У Росії жрозвиток і втілення почав освіченого абсолютизму набуло характеруцілісної державно-політичної реформи, в ході якоїсформувався новий державний і правовий зовнішність абсолютної монархії.

Внутрішня та зовнішня політика другої половини XVIII століття,підготовлена заходами попередніх царювання, відзначена важливимизаконодавчими актами, видатними військовими подіями і значнимитериторіальними приєднання. Це пов'язано з діяльністю великихдержавних і військових діячів катерининської епохи: А.Р. Воронцова,
П.А. Румянцева, А.Г. Орлова, Г.А. Потьомкіна, А.А. Безбородько, А.В.
Суворова, Ф.Ф. Ушакова та інших.

Втім, треба визнати, що багато десятиліть у нас в країні
Катерина II особливою популярністю серед істориків не користувалася. Нішколяр, ні студент не знайшли б на сторінках своїх підручників відомостей прожиття імператриці, про її особистості, образі думок, творчість. З 1907 по 1990рік жодного разу не перевидавалися «Записки» Катерини, її п'єси, статті,казки, наукові твори, законопроекти. Колись, ще в минулому столітті,відома дитяча письменниця і педагог А. О. Ішімова, випереджаючи своєрозповідь про царювання Катерини Великої, попереджала юнихчитачів: «Ви будете дивуватися справах цієї государині, як дивувалисяколись діти греків і римлян, слухаючи розповіді про знаменитих подвиги богів ігероїв своїх ». Більшості дітей XX століття слухати і читати історії проімператриці Катерина II не довелося, хоча вона була видатним політичнимдіячем що правила Росією, і люди оточували імператрицю були так самолюдьми неабиякими: Суворов, Ушаков, Фонвизин, Державін, Боровиковський і
Баженов. Якщо ім'я Катерини і потрапляло їм на очі, то лише у зв'язку зописами жахів кріпосництва, повстанням Пугачова або поруч з не дужезрозумілим, тоді, терміном «освічений абсолютизм».

На жаль, як кажуть, «святе місце порожнім не буває», і замість серйознихі добротних досліджень любителям історії довго доводилося задовольнятиспрагу пізнання минулого історичними романами. Буйна фантазія багатьохавторів частіше за все малювала Катерину підступною, жорстокою і розпусну,головним заняттям якої протягом трьох з гаком десятиліть перебуванняпри владі було міняти коханців. А між тим, книжки зовсім іншого роду, де
Катерина описувалася, як один з найвидатніших державнихдіячів в історії Росії, друкувалися в Англії, США, Німеччини, Франції,
Італії. І вже наприкінці 1980-х років відвідували Москву західні історики,побачивши велику кількість на книжкових ятках нових видань про Петра I, з подивомзапитували: «Чому Петро? Чому не Катерина? »

двохсотлітня річниця з дня смерті Катерини Великої, що відзначавсяв 1996 році, стала приводом для вчених різних країн знову згадати про ту,судження про яку весь цей час лишалися вкрай суперечливими інеоднозначними. Мабуть, це природно, адже будь-яка особа, а великаособистість особливо, завжди суперечлива. Але справа не тільки в цьому. Скількиб десятків найбільш серйозних, розумних і глибоких доповідей не було б написано,напевно, назавжди залишиться Загадка Катерини. Бо як інакше можна назватите, що в другій половині XVIII століття в Росії - країні з такимистійкими традиціями на троні виявилася жінка, та до того ж не маларівно ніяких прав на престол, і до того ж повалила з нього власногочоловіка, законного государя, і до того ж іноземка, до кінця життя говорилаз німецьким акцентом? І не просто «виявилася», але в «епоху палацовихпереворотів », тобто в часи, коли втриматися на троні було не так вжепросто, перебувала на ньому довгі 34 роки, поки не зійшла в могилу, залишаючипо собі таку пам'ять, що навіть відомий своїм похмурим поглядом на російськуісторію Петро Чаадаєв змушений був визнати: «Зайве говорити процарювання Катерини II, носівшем настільки національний характер, що, можеМожливо, ще ніколи жоден народ не ототожнювався до такої міри зі своїмурядом, як російський народ у ці роки перемог і благоденства ».

Як я вже сказав події другої половини XVIII століття нам не можуть бутибайдужі, не тільки як частина нашої історії, але й тому, що іншіпроблеми тієї пори актуальні і сьогодні, а багато думки і судження Катерини
II звучать так свіжо й сучасно, ніби висловлені тільки вчора. І лишеархаїчне побудова фраз і старомодні обертів, незвичні для нашоговуха, видають автора, який писав майже два століття тому.

Життя кожної людини по суті загадка, і навіть він сам, на жаль,не завжди в змозі пояснити свої вчинки. Тим більше незбагненна життялюдини, віддаленого від нас століттями історії. Адже, намагаючись розібратися вйого долю і характер, ми мимоволі порівнюємо його з собою,
«Переводимо» слова і вчинки двохсотрічної давнини на сучасну мову --зовсім інший, ніж той, на якому говорив він сам. А значить, ми приречені напомилку. Але усвідомлення цього парадоксу не може служити перешкодою нашомубажанням пізнати минуле, і тому варто спробувати знову придивитися додовгою, наповненою яскравими подіями життя Катерини II, до перипетій їїдолі, до думок і вчинків імператриці. І тоді, можливо, завіса таємницітрохи прочиниться, і ми, якщо не доторкнусь до істини, то, по крайнеймірою, відчуємо, що вона близько.

Біографія

Софія Августа Фредеріка народилася 21 квітня (за старим стилем) 1729року в місті Штеттіна. Тепер він називається Щецин і знаходиться в Польщі, ав ту далеку пору належав Прусії. Служив прусського короля і батькодівчинки, принц Християн Серпень Ангальт-Цербстська, що мав чин генерал -майора прусської армії і командував розквартированим в Штеттіна полком.

Мати Софії, Йоганна Єлизавета, була дочкою принцеси Альбертіні
Фредерік Баден-Дурлах і принца-єпископа любекського Христіана Августа. Йогорідний брат, герцог голштінського Фрідріх IV (Фрідріх Карл), у свою чергу,був одружений на Годвіге, рідної сестри шведського короля Карла XII, тогосамого, що протистояв Петра I під час Північної війни.

Мати Катерини часто брала у свої поїздки по містах Німеччини старшудочка, яка, таким чином, з раннього дитинства не була прив'язана до будинку ізвикала до необхідності вести себе відповідно до правил пристойності,підпорядковуючи їм свої природні схильності. Тим часом, Софія росла живий,рухомий дівчинкою.

Гувернантка принцеси, відзначала в ній незалежна вдача, а сама Софіяпонад усе любила гратися з іншими дітьми, вважаючи за краще грубуватіхлопчачі забави спокійним і чінним ігор дівчаток. Кардель читала своєївихованці книги знаменитих французів - Корнеля, Расіна, Мольєра,завдяки чому дівчинка рано заохотити до сучасної французькоїлітературі, любов до якої зберегла на все життя. Домашні вчителянавчали принцесу Софію тому, чому і треба вчити дівчину її кола, --історії та географії, німецької та французької, музиці та богослов'я.

Однак не всі відповіді пастора задовольняли принцесу. Так одного разу вонавступила з ним у запеклу суперечку, відстоюючи право «великих мужів давнини», вЗокрема імператорів Тита і Марка Аврелія, на перебування в раю, хоча вони йне відали Божественного Одкровення. При цьому пастор апелював до
Священного Писання, а його учениця - до принципів справедливості. Другий раз
Софія будь-що-будь, захотіла дізнатися, чим був хаос,передував світобудови.

Відносини принцеси з матір'ю сердечністю не відрізнялися. Вважалося,що шансів на вдале заміжжя у Фіке (так називали її домашні) небагато,і принцеса Йоганна Єлизавета виховувала дочку в строгості. У сім років у
Фіке відібрали всі іграшки, намагалися придушувати будь-які прояви гордості ізарозумілості, нерідко змушуючи цілувати край плаття знатних дам,приїжджали до них в дім. Однак смиренні маленька принцеса не стала,швидше навпаки: навчилася приховувати свої справжні почуття і вдавати,що дуже в нагоді їй згодом. Вже в дитинстві вона була схильна досамостостоятельності.

Майже все, що нам відомо про дитинство Софії, сходить до її власниммемуарів. Свідчень ж людей, які знали її в ті роки, дуже мало. Але хібаможна назвати звичайною жінку, вже в дитинстві відрізнялася «серйозним,розважливим і холодним »розумом, не схильну до легковажності? І хіба не самеці якості так необхідні політику? Очевидно, що юна принцеса Фікевже в дитинстві володіла багатьма з тих якостей, які й зробили її
Катериною Великою. До того ж знаходилися люди, які дивилися на Софію інакше.
Так, якийсь чернець передбачив, що в майбутньому її чекають три корони, а шведськийвельможа граф Гюлленборг порадив принцесі Йоганн Єлизаветі бутиуважніше до дочки, зауваживши: «Ваша високість, ви не знаєте цьогодитини; ручаюсь вам, що він має набагато більше розуму і переваг, ніжви думаєте ».

Як вже говорилося, батьки були дуже стурбовані майбутнім принцеси
Софії. Думка про необхідність вдало вийти заміж все частіше приходила в головуі їй самій. Коли Софії було вже десять років, її познайомили з хлопчиком наімені Петро Ульріх. Мати розповіла їй, що Петро Ульріх претендент напрестоли Росії та Швеції, володар спадкових прав на Шлезвіг-
Гольштейн, доводиться їй троюрідним братом. Минуло кілька років, і матизнов заговорила з нею про дивну хлопчика на ім'я Петро Ульріх. За цейчас його тітка Єлизавета стала російською імператрицею. Вона викликалаплемінника до Росії і оголосила своїм спадкоємцем під ім'ям Петра
Федоровича. Тепер юнакові підшукували наречену серед дочок і сестерєвропейських герцогів і принців. Вибір був великий, але запрошення прибути в
Росію на оглядини отримала одна Софія Августина Фредеріка Ангальт-
Цербстська.

Щоб стати руською княгинею, Софії належало освоїти хоча б основиросійської мови, хреститься за православним звичаєм. Але якщо російській вонавчилася з полюванням, то перехід у православ'я був вкрай хворобливе для неї.
Молода принцеса часто плакала і до неї потайки запрошували пастора, щоб їївтішати. Але, честолюбство брало своє. 28 липня 1744г. Софія була хрещена. Щечерез рік, 21августа 1745р, відбулася її весілля з Петром Федоричев,який був проголошений спадкоємцем престолу.

За рік між заручинами і весіллям Петро встиг перехворіти віспою і став,на думку Катерини, ще більш потворний; її мати пересварилася з багатьмаросійськими вельможами і викликала не достаток імператриці; сама Катеринанаробила боргів, отримала за це догану від Єлизавети Петрівни і навчиласягасити її гнів, смиренно вимовляючи «винна, матінко». А крім того, вонатвердо вирішила стерпіти все, але не втратити наданий долею шанс.

У той же час Катерина, щиро цікавлячись країною, де волеюдоль виявилася, починає цікавитися історією Росії таких же книгпрактично не існувало, і Катерина, використовувала будь-яку можливістьпід час подорожей в Москву, Київ, Троїце-Сергієв монастир, щоб довідатисябільше, і розпитувала всіх, кого могла, про звичаї, традиції, історію
Росії. Так, поступово в Катерини склалося, одного боку, цілкомпевний світогляд, засноване на ідеях просвітителів, і другий --уявлення про Росію, де, на її думку, ці ідеї могли бути використаніз більшою користю. Спостерігаючи ж поблизу процес управління країною при
Єлизавети Петрівни, Катерина з властивою їй проникливість »помічалаудачі і промахи уряду, його успіхи та прорахунки і прийшла до переконання:якби влада в її руках, вона б краще знала, що і як робити, арезультати її правління були б набагато більш грунтовні.

Після народження дитини Катерину залишили в спокої. Петро надовго іміцно захопився фрейліною Єлизаветою Воронцової, а імператриця визнала, щоневістка успішно виконала своє призначення. Правда, онука вона забрала всвої покої, виховувала так, як знаходила за потрібне, і мати допускали до синатільки з дозволу Єлизавети Петрівни. Сама Катерина тоді вже повноюмірою освоїла мистецтво придворного поведінки і навчилася робити те, що їйподобалося уміло приховуючи це від імператриці та інших цікавих очей.
Одночасно вона дуже намагалася завоювати симпатії двору: була підкресленопобожно, суворо дотримувалася всі обряди православної церкви, підносилапридворним багаті подарунки, виявляла про них всіляку турботу. Чутки про їїрозумі, доброту і релігійності поступово виходили за стіни царського палацу іпоширювалися по країні.

25 грудня 1761 вмирає Єлизавета Петрівна і на престол вступає Петро
III. Однак за своє недовге царювання він зумів налаштувати проти себебуквально всіх. Духовенство було невдоволено секуляризації церковнихземель, від чого народжувалися чутки про нехтування царем основами православ'я.
Гвардія не схвалювала намір імператора відправити її на безглуздувійну з Данією, промисловці - заборона на купівлю кріпаків до заводів.
Незабаром складними сталі і його відносини з дворянами. Двір був шокованийпропрусскімі діями Петра, пияцтвом і безголовістю. Він наміривсязаточити Катерину з Павлом в монастир, одружитися на своїй фаворитці
Єлизаветі Воронцової і оголосити себе васалом Фрідріха II. Життя саменадихнула Катерину до дії.

Петро III з усією свитою і коханкою Воронцової з середини червня 1762року жив у Оранієнбаумі. Рано вранці 28 червня вона залишає Петергоф всупроводі Олексія Орлова та кількох особливо наближених осіб. У п'ятиверсти від Петербурга її зустрічає Григорій Орлов з новими кіньми, і всеразом направляються в Ізмайловському?? й полк, яким командує її прихильник,рідний брат фаворита Єлизавети, гетьман Розумовський. Слідом за Ізмайловський
Катерині присягають Семенівський і Преображенський полки. Оточенагвардійцями, нова імператриця направляється до Казанського собору. У
Казанському соборі Катерину благословляє архієпископ Санкт-Петербурзький
Веніамін. Вона прямує до Зимового палацу, де чекають Генералітет, Сенат і
Синод. Всі члени цих відомств одностайно присягають Катерині.

6 липня 1762 вона отримала звістку про раптову смерть чоловіка, а вденьпізніше з маніфесту, виданого нею, народ російська дізнався, що Петро III,скинутий з трону і знаходився під посиленою охороною, помер від
«Геморроідіческіх кольок». Хоча більшість істориків стверджують, що Петробув убитий. Так це чи ні нам це не відомо. Смерть Петра була Катериниєдиним виходом з положення, що склалося, тому що якби Петрозалишився живий, то постійна загроза її трону зберігалася. Але ймовірно також --вона була непричетна до вбивства чоловіка і прийняла те, що трапилося як бажане Боговісправа.

Як би там не було 22сентября 1762 відбулася пишна коронація і
Софія - Серпень - Фредеріка стала імператрицею Катериною II

Наказ.

Невдовзі після вступу на престол Катерина виявила, що одним зістотних недоліків російського життя є застарілістьзаконодавства: збірник законів був виданий при Олексія Михайловича, ажиття, з тих пір змінилася до невпізнання. Імператриця бачиланеобхідність великої роботи по зібранню та перегляду законів. Катерина IIвирішила скласти новий Укладення. Вона читала багато творів іноземнихвчених про державний устрій і суді. Звичайно, вона розуміла, щодалеко не всі застосовне до російського життя. До середини ж 1760-х років
Катерина остаточно переконалася, що вельможі з її найближчого оточенняне в змозі підготувати нове комплексне законодавство, яке відповідаєвисоким принципам Просвітництва. Надто вже вони були консервативні, занадтостурбовані задоволенням потреб сановною верхівки. І тоді в імператрицінароджується думка залучити до роботи над законодавством більш широкі верствипідданих. Сама ідея була не така вже й оригінальна, бо ще при Єлизаветі
Петрівні збиралися скликати виборних депутатів для створення новогоуложення. Але Катерина поставила справу інакше. Перш за все вона приймаєтьсяза детальну інструкцію для депутатів, де викладає основні принципинового законодавства. Так з'являється на світ знаменитий «Великої наказ»
Катерини II - одна з найвидатніших пам'яток громадської думкиепохи Просвітництва.

Імператриця вважала, що закони повинні бути узгоджені зпотребами країни, з поняттями і звичаями народу. Для цього вирішено булоскликати виборних (депутатів) з різних станів держави длявироблення нового Уложення. Ці збори виборних було названо Комісією дляскладання проекту нового Уложення. Комісія мала повідомитиуряду про потреби та побажання населення, а потім виробити проектинових, кращих законів.

Комісія була урочисто відкрита в 1767 році самої Катериною II в
Москві, в Грановитій Палаті. Було зібрано 567 депутатів: від дворянства (відкожного повіту), купецтва, державних селян, а також осілихінородців. Широко запозичуючи ідеї передових західних мислителів, Катеринадля цієї Комісії склала "Наказ комісії про складання проекту новогоуложення ". Це були правила, на підставі яких має бути складенонове Укладення і якими мали б керуватися депутати. Вартозазначити, що «Наказ» є зразком літератури епохи Просвітництва,який друкувався в якості такого в Європі. Над "Наказом" Катерина IIпрацювала більше двох років. В "наказі" Катерина говорить про державу,законах, покарання, провадженні суду, вихованні та інші питання.
"Наказ" показував і знання справи, і любов до людей. Імператриця хотілавнести до законодавства більше м'якості і поваги до людини. "Наказ"був зустрінутий скрізь із захопленням. Зокрема, Катерина вимагала пом'якшенняпокарань: "любов до батьківщини, сором і страх ганьбу суть засобиукротітельние і можуть утриматися безліч злочинів ". Також воназажадала скасувати покарання, що можуть спотворити людське тіло.
Катерина виступала проти застосування тортур. Вона вважала тортури шкідливою, такяк слабкий може не витримати тортури і зізнатися в тому, чого не робив, аміцний, навіть здійснивши злочин, зможе перенести тортури і уникнепокарання. Особливо великої обережності вона вимагала від суддів. "Кращевиправдати 10 винних, ніж звинуватити одного невинного ". Ще одне мудревислів: "набагато краще попереджувати злочини, ніж їхкарати ". Але як це зробити? Треба, щоб люди шанували закони і прагнулидо доброчесності. "Саме надійне, але і саме важке засіб зробитилюдей краще є приведення у досконалість виховання ". Хочете попередитизлочину - зробіть щоб освіта поширювалася між людьми.

Також Катерина здавалося необхідне надати дворянству іміському стану самоврядування. Катерина II думала і про звільненняселян від кріпацтва. Але скасування кріпосного права невідбулася. В "наказі" йдеться про те, як поміщики повинні звертатися зселянами: не обтяжувати податками, стягувати такі податки, які незмушують селян йти з дому та інше. У той же час вонарозповсюдила думки про те, що для блага держави селянам потрібно датисвободу.

Комісія розділилася на 19 комітетів, які повинні були займатисярізними галузями законодавства.

Тут, я вважаю за потрібне процитувати деякі уривки з «Наказу» длякращого розуміння всієї глибини, опрацьованості цього документа.

"НАКАЗ Імператриця Катерина II, ДАНИЙ КОМІСІЇ ДЛЯ

СКЛАДАННЯ ПРОЕКТУ НОВОГО Укладення"

З ГОЛОВИ VI

41. Ніщо не має забороняти законами, крім того, що може бутишкідливо або кожному особливо, або всьому суспільству ...

42. Для непорушного збереження законів належало б, щоб вони були такхороші і так наповнені всіма способами, до досягнення найбільшого длялюдей блага ведучими, щоб всяк безсумнівно був упевнений, що він зарадивласної своєї користі намагатися повинен зберегти непорушні ці закони ...

58. Для введення кращих законів необхідно потрібне уми людські до тогоприготувати. Але щоб це не служило відмовки, що не можна встановити інайкориснішого справи, бо якщо уми до того ще не пріуготовлени, такприйме на себе працю пріуготовіть оні, і тим самим ви вже багато зробите.

60. Отже, коли треба зробити зміну в народі велику до великогооному добру, слід законами щось виправити, що засноване законами, і теперетворювати звичаями, що звичаями введено. Дуже худа та політика,яка переробляє то законами, що слід перетворювати звичаями ...

З ГОЛОВИ Х

178. Де закони ясні і точні, там обов'язок судді не перебуває ні в чому іншому,Як вивести назовні дію ...

183. Вироки суддів мають бути народу відомі, так як ідокази злочинів, щоб кожен з громадян міг сказати, що він живепід захистом законів; думка, яка подає громадянам підбадьорення і якабільше всіх бажана і вигідна самодержавному правителю, на справжню своюкористь прямо поглядають ...

194. Людини не можна почитати винним перш суддівського вироку,і закони не можуть його позбавити захисту своєї перш, ніж буде покараний ...

З ГОЛОВИ XI

230. Громадянське суспільство, так як і будь-яка річ, вимагає відомогопорядку. Треба тут бути одним, які правлять і беруть верх, а з іншогобоку застерігали б небезпеки, що можуть звідти відбутися ...

255. Нещасливо то правління, в якому змушені встановити жорсткізакони ...

З ГОЛОВИ XIII

294. Не може бути там не майстерне рукоділля, ні твердо заснованаторгівля, де землеробство в знищенні, або недбайливої проводиться ...

З ГОЛОВИ XX

502. Пошкодження всякого правління починається майже завжди зпошкодження початкових своїх підстав ...

506. Щоб зберегти початкові підстави заснованого правліннянеушкодженими, слід утримати державу в цьому його велич, і стане цедержава зруйнується, якщо початкові в ньому зміниться підстави ...

Незабаром виявилося, що багато депутатів не розуміють того, для чоговони покликані, і хоча депутати ставилися до справи серйозно, роботи йшли дужеповільно. Бували випадки, що загальні збори, не закінчивши розгляд одногопитання, переходило до іншого. Справа, доручену Комісії, було велике таскладне, і придбати відповідні навички було не так легко. Катеринаперевела Комісію в Петербург, однак і в Петербурзі за рік Комісія нетільки не приступила до складання нового Уложення, але навіть не розробилажодного його відділу. Катерина була цим незадоволена. Багато депутатів здворян в 1768 році повинні були відправитися на війну з турками. Катеринаоголосила про закриття загальних зборів Комісії. Але окремі комітетипродовжували роботу ще кілька років.

Можна сказати, що діяльність Комісії про Укладенні закінчиласяпровалом. Комісія піднесла Катерині II предметний урок про неможливістьреалізації теоретичних побудов європейських філософів на російському грунті.
Шанс, який історія давала Росії, не був і не міг бути реалізований.
Розпуск Покладений Комісії став для Катерини прощанням з ілюзіямигалузі внутрішньої політики.

Тим не менше, хоча Комісія не склала Уложення, але зате вонаознайомила Імператрицю з потребами країни. Користуючись працями комісії,
Катерина II видала багато важливих законів. Сама Катерина писала, що вона
"Отримала світло і відомості про всю Імперії, з ким мати справу, і про когопіклуватися повинно ". Тепер вона могла діяти цілком свідомо івиразно.

Катерина II добре розуміла місце Росії в тодішньому світі. Вона несліпо копіювала європейські зразки, але була на рівні тодішнього світовогополітичного знання. Вона прагнула використати європейський досвід дляреформування країни, де не було ні приватної власності, ні буржуазногогромадянського суспільства, але, навпаки, було традиційно розвиненедержавне господарство, панувало кріпосне право.

секуляризаційних реформа.

Однією з проблем дозволом якої зайнялася Катерина в першомучергу була пов'язана з церковними маєтками. Число селян вважалися задуховенством становило майже мільйон людей. Кирилівський монастир одинволодів 35 000 душ: Троїцьку - Сергієвський - 120 000. Факт того, що церкваволоділа подібними багатствами, не вписувався в Катерининську концепціюідеальної держави, не відповідав її поглядам на роль церкви.

Також країна гостро потребувала грошей і вилучення у церкві земельдозволяло швидко поповнити скарбницю. Нарешті, по-третє, взаємини міжселянами і монастирськими владою загострилися як ніколи раніше ідержаві доводилося втручатися, щоб залагоджувати конфлікти. Цим дужезручним приводом і скористалося держава. Воно як би говорилоцеркви: або справляєтеся з селянами самі, або віддайте їх мені, а на те,щоб кожного разу посилати для їх приборкання військові команди, коштів немає.

У Катерини необхідність секуляризаційних реформи, мабуть, ніколисумнівів не викликала, і вона лише збиралася провести її поступово, коливляжуться пристрасті навколо поспішних перетворень її чоловіка. Вона створює
Комісію про духовних маєтках на чолі з Г. Н. Тепловим - людиноюдіяльним, здатним, відданим і досить цинічним. До кінця року комісія
Теплова представила імператриці «Думка про монастирських селах». 12 травня
1763 відновлюється працювала за Петра і закрита Катериною
Колегія економії, але не заради конфіскації церковних володінь, а формальнолише для того, щоб їх описати. Комісія тим часом працювала над проектомреформи, він був готовий на початку 1764 року. Катерина прийняла йогоприхильно і 26 лютого підписала маніфест, за яким всі монастирськівотчини знов опинилися у веденні Колегії економії, тобто держави. Аоскільки ченці тепер перейшли на його утримання, всі єпархіїподілялися на три класи - кожному відповідало певне числомонастирів і що знаходилися в них ченців. Зайві монастирі виводилися «заштат », - а ченці або переходили в інші монастирі, або доживали свій вік,годуючись милостинею. Загальна кількість монастирів скоротилося в три з лишком рази.
Деякі з них представляли собою історичну або культурну цінність і вВнаслідок спустошення загинули. Але в XVIII столітті про збереження пам'ятокархітектури ще не замислювалися.

Держава тим часом поправило свої грошові справи, обклавши близькомільйона що вийшли з кріпосної залежності селян полуторарублевимподатком. Але головне, реформа остаточно позбавила православну церквубудь-якого політичного впливу, поставивши її у фінансову залежність віддержави. Таким чином з'явився ще один важливий важіль регламентаціїдуховного життя суспільства. Обмежуючи жорсткими рамками кількість підданих,мають право присвятити себе Богу, держава тим самим визначало і місцецеркви в соціально-політичній системі. Секуляризація церковних земельозначала продовження секуляризації суспільства в цілому. Духовенство жостаточно перетворювалося в один із загонів чиновництва. Саме в цьомубачила його роль і Катерина і згодом, займаючись створенням в Росіїповноцінних станів, вона ніколи не намагалася зробити таким духовенство.

Обрана Катериною тактика поступових реформ принесла плоди:секуляризація, розпочата ще за Петра I, так дружно прийнята в багнети при
Петра III, тепер майже не викликала в суспільстві протесту: поведінкаімператриці не давало приводу запідозрити її в зневажливе ставлення доправослав'я.

Перші перетворення.

ВЕО.

З числа першого перетворень Катерини хотів би відзначити, що в 1765 роціінтересах дворянства було засновано Вільне економічне товариство (ВЕО).
Головою його обирається фаворит імператриці Григорій Орлов, що єодним із доказів ступеня уваги приділяється Катериною ВЕО. Однез найстаріших у світі і перше в Росії економічне товариство (вільне --формально незалежна від урядових відомств) було засновано в
Петербурзі. Землевласники прагнули в умовах зростання ринку і торговогоземлеробства раціоналізувати сільське господарство, підвищитипродуктивність кріпосної праці. Інші ж через ВЕО хотіли знайтиточки порозуміння з владою або займалися політичним лобізмом. Вартовідзначити, що заснування ВЕО було одним з проявів політики освіченогоабсолютизму. ВЕО розпочало діяльність оголошенням конкурсних завдань, виданням
"Трудів ВЕО" (1766-1915, понад 280 томів) і додатків до них. Першийконкурс був оголошений з ініціативи самої імператриці в 1766 році: "У чомускладається власність хлібороба (селянина) в землі чи його, яку вінобробляє, або в рухомість і яке він право на те й інше для користізагальнонародної мати винен? ". За допомогою цього «пробного каменя» Катеринахотіла з'ясувати суспільний настрій. Сама постановка цього питання буладля того часу справді революційною подією і, хоча будь-якихпрактичних наслідків конкурс не мав, селянське питання саме з тихпір став предметом громадського обговорення. З 160 відповідей російських ііноземних авторів найбільш прогресивним був твір правознавця А.Я.
Полєнова, що критикував кріпацтво. Відповідь викликав невдоволенняконкурсного комітету ВЕО і надрукований не був. До 1861 року було оголошено
243 конкурсні завдання соціально-економічного і науково-господарськогохарактеру. Соціально-економічні питання стосувалися трьох проблем: 1)земельної власності і кріпосних відносин, 2) порівняльної вигідностіпанщини і оброку, 3) застосування найманої праці в сільському господарстві.
Діяльність ВЕО сприяла впровадженню нових сільськогосподарськихкультур, нових видів сільського господарства, розвитку економічних відносин.
Ще варто відзначити, що вперше в Росії влада і бізнес почали вестицивілізований діалог. ВЕО існувало в Росії більш 150лет. В члени ВЕОобговорювали широке коло питань що стосуються не лише економіки, а йполітики, соціальної сфери, державного устрою. Завдяки цьому в
19 столітті ВЕО стає центром ліберального руху, звідки вийшла цілаплеяда відомих політичних діячів, таких як Петрові?? кевіч Іван Ілліч,
Шаховський Дмитро Іванович.

Комісії опікунства іноземних громадян.

Ще до заснування Вільного економічного суспільства, в липні 1763
Г. Г. Орлов отримав і інший важливий пост: голови новоствореної Комісіїопікунства іноземних громадян. Попри скромну назву цьогоустанови, саме призначення в нього фаворита було багатозначним іпідкреслювало його важливість в очах імператриці. І справді, ще 4грудень 1762 був виданий маніфест Катерини про запрошення іноземнихколоністів, за яким за наступні два роки в Росію прибули близько 30тисяч поселенців, які осіли головним чином у Саратовської губернії. Їмнадавалися свобода віросповідання, обмежене самоврядування,кредити на обзаведення господарством і великі земельні наділи, визволенціна визначений строк від податків і рекрутських наборів. На відміну відіноземців, які приїжджали до Росії за Петра I і його наступників, новіпереселенці збиралися вести тут селянське життя, обробляючи землю. Урезультаті освоювалися території (пізніше також землі Новоросії), наякі у російського-уряду не вистачало коштів, і одночаснодемонструвалася ефективність вільної праці.

Катерині у зв'язку з її реформаторськими планами потрібен був сильнийзаконодавчий орган, тому в 1763 році за проектом Паніна булаздійснена сенатська реформа. Необхідність докорінної реорганізації
Сенату, цього дітища Петра Великого, назріла давно. Наступники царя -реформатора то зводить його до жалюгідного стану, то знову піднімали. Урезультаті укази Сенату на місцях практично не виконувалися, справирозглядалися роками, а самі сенатори давно перестали відчувати себеколективним alter ego (друге я - лат.) государя, якими хотів їх бачити
Петро. У ході реформи 1763 Урядовий сенат був розділений нашість департаментів зі строго визначеними функціями у кожного. Очолилидепартаменти обер-прокурори, які підпорядковувалися генерал-прокурора. У віданнякожного департаменту передавалися певна сфера державногоуправління та конкретні державні установи. Сенат як і ранішепоєднував адміністративну, контрольну і судову функції, хоча номінальновтратив функції законодавчої. У результаті він став працювати оперативнішеі кваліфікованіший. На деякий час необхідність більш грунтовноїреформи центрального управління втратила минулу гостроту. І тільки останнімдесятиліття свого життя Катерина знову повернулася до ідеї реорганізації
Сенату, підготувала великий проект, але реалізувати його так і не встигла Тимне менше реформа зміцнила центральну владу і створила передумови дляперетворення Росії на унітарну державу, що було реалізовано Катериноюв Губернської реформу, про яку я розповім трохи пізніше.

Повстання Пугачова.

Одним із знакових подій часу правління Катерини стало повстання
Пугачова, жодна подія її часу так сильно не вплинуло на політичнийкурс уряду. Спершу, коли в жовтні 1773 року в П