Дитинство. Роки навчання. 2

Хвороба. Зустріч з Цандером. 4

ГИРД 5

Тяжкі випробування. 7

Повернення 9

«Холодна війна» 12

Оборона і наука 13

Людина в космосі!!! 16

Останні роки життя. 18

З діяльністю головного конструктора перших ракетно-космічних системакадеміка з.п. Корольовим пов'язане одне з найбільших завоювань всіх часів
- Відкриття ери освоєння людством космічного простору.

Дитинство. Роки навчання.

Сергій Павлович Корольов народився 30 грудня 1906 р. у місті Житомирі.
Його батько - Павло Якович Корольов - дуже обдарований працелюбний, аленебагатий чоловік, був учителем житомирської гімназії. Мати - Марія
Миколаївна - купецька дочка. Життя в батьків не склалася, вонирозійшлися, коли Сергія було 5 років, і він виховувався у дідуся з бабусею,батьків матері, що володіли невеликою купецької лавкою в місті Ніжині.
Велике враження на хлопчика справив побачений їм аероплан.

У 1917 році мати Сергії та її новий чоловік - молодий інженер Григорій
Михайлович Баланін переїхали до Одеси і взяли Сергія до себе. Насталиважкі революційні роки. Голод, розруха, нескінченна зміна влади.
Тільки в лютому 1920 р. остаточно перемогла радянська влада і життяпочала налагоджуватися. Сергію виповнилося 13 років, він навчався вдома, але йогопристрасним захопленням було небо, він хотів літати будувати літаки.

Знаючи про схильність пасинка, Григорій Михайлович записав його вмодельний гурток портового клубу. Хлопчик займався з захопленням, читавстатті про авіацію, авіомоделірованію і конструювання. У 1922 р. в Одесівідкрилася стройпрофшкола, до викладання в якій були залучені найкращіпедагоги, туди і поступив п'ятнадцятирічний Сергій. Прекрасна пам'ятьдозволяла йому запам'ятовувати напам'ять цілі сторінки прочитаних книг.
Одночасно він познайомився з льотчиками з гідроавіаціонного загону,вивчив будову моторів, допомагав їм готувати літаки, а незабаром йомудозволили піднятися в повітря.

Але була ще одна пристрасть у Сергія: він годинами трудився в шкільнійвиробничої майстерні, навчився працювати за токарним верстатом,виточував деталі складної конфігурації. «Столярна» школа дуже знадобилася
Сергію, коли він почав будувати планери.

Заняття в школі вимагали від Сергія особливої організованості. Він вмілоділив час між математичним та астрономічним гуртками, гімнастичнійі боксерської секціями спортклубу «Сокіл», музичними та літературнимивечорами. А в канікули він відвідував гідроотряд.

У 1923 р. було утворено товариство друзів повітряного флоту (ОДВФ).
Сергій відразу став членом цього товариства.

Знання з планеризму, історії авіації юнак придбав самостійно,читаючи всі книги, які тільки міг дістати. Він прочитав їх масу - тільки нанімецькій мові - 26. Німецька мова Сергій знав досить пристойно, завдякисвоєму викладачеві Готлібові Карловичу Аве, що всі уроки встройпрофшколе вів тільки німецькою мовою. У серпні 1924 р. Сергій
Корольов вступив на навчання до Київського політехнічного інституту намеханічний факультет. Одночасно йому доводилося працювати і рознощикомгазет, і столяром, і покрівельником, щоб прогодувати себе. Сергій чудововчився, всі викладачі відзначали у нього величезну працездатність,завзятість і інтерес не тільки до технічних, а й до інших дисциплін. Вінне пропускав жодної лекції з архітектури та будівельного мистецтва,літературі. Але тільки в авіації він бачив сенс свого життя.

У 1926 р. Сергій забрав свої документи з Київського політехнічногоінституту і поїхав до Москви вступати в Московське вищеучилище. Його зарахували в вечірню групу з аеромеханіки.

Корольов навчався з властивим йому працьовитістю, довго займавсясамостійно в технічній бібліотеці. Особливою популярністюкористувалися лекції тридцятип'ятирічного авіаційного конструктора Туполева,який читав студентам механічного відділення вступний курс злітакобудування. Туполєв зауважив видатні здібності Корольова та внадалі вважав його одним з кращих своїх учнів.

Сергій дуже цікавився роботами К. Е. Ціолковського. Його вражалавпевненість, з якою Ціолковський стверджував можливість пізнання
Всесвіту, її освоєння для користі людства.

У вересні 1927 Сергія Корольова «дипломованого» льотчика -планеристи, організатори планерних змагань у Коктебелі включили до складутренувальної групи. У Криму Сергій багато і з насолодою літав. Саметам його здолало бажання побудувати планер власної конструкції.

Виробничу практику студент випускного курсу МВТУ Корольовпроходив у ЦАГІ, в КБ А. Н. Туполева. У цей час він уже працюєконструктором на авіаційному заводі № 22 у Філях. Одночасно готувавдипломний проект, вирішивши сконструювати легкомоторний двомісний літак,вичавивши з нього все на сьогоднішній день можливе. Керувати його дипломноїроботою взявся А. Н. Туполев. У вересні в Коктебелі на льотному полі 5-х
Всесоюзних планерних змагань відбулися успішні випробування планера,названого «Коктебель». Сергій написав про ці дні матері:

«Все йде чудово, навіть краще, ніж я думав, і, здається, перший раз вжиття відчуваю колосальне задоволення, і мені хочеться крикнути щосьназустріч вітру, що обіймає моє обличчя і змушує здригатися моючервону птицю при поривах.

І якось не віриться, що такий важкий шматок металу та дерева можелітати. Але достатньо тільки відірватися від Землі, як відчуваєш, щомашина наче оживає і летить зі свистом, слухняна кожний рух керма.
Хіба не найбільше задоволення і нагорода самому літати на своїй жмашині?! Заради цього можна забути всі: і цілу низку безсонних ночей,днів, витрачених в наполегливій роботі без відпочинку, без перепочинку ... »

У серпні 1929 р. по дорозі з Одеси до Москви Сергій вирішив відвідати
К. Е. Ціолковського. Зустріч з ним зіграла вирішальну роль у визначенніжиттєвого шляху Корольова. Бесіда з Костянтином Едуардовичем справила на
Сергія величезне враження. «Костянтин Едуардович потряс тоді своєювірою в можливість космоплаванія, - багато років по тому згадував Корольов. -
Я пішов від нього з однією думкою - будувати ракети і літати на них. Усімсенсом мого життя стало одне - пробитися до зірок ».

У вересні 1929 р. студент Корольов успішно захистив дипломний проект.
Вітаючи молодого інженера А. Н. Туполев попередив: «У авіації легенівшляхів немає. Якщо не боїтеся труднощів, дорога до нас для вас відкрита ».

Хвороба. Зустріч з Цандером.

У березні 1930 р. інженер-аеромеханіки Корольов стає співробітникомнайбільшого в країні Центрального конструкторського бюро (ЦКБ),керівником якого був Д. П. Григорович. Першим здійсненимпроектом Корольова став одномісний літак СК-4. Навантаження на квадратнийметр у нього була більше, ніж у «Коктебеля» - 22.5 кілограма. Дані новогопланера здавалися настільки незвичайними, що ставилася під сумнів самаможливість польоту в повітрі.

Але перед випробувальними польотами Королева звалив тиф. Він настількиважко хворів, що два тижні перебував на межі життя і смерті. Молодийорганізм переміг хворобу, але відбулося ускладнення - сильні головні болі.
Лікарі наполягали на операції. Операція пройшла успішно, але залишилася у Сергіята його рідних Важким випробуванням. Організм королева так ослаб, що йому накілька місяців довелося залишити роботу. Сергій сидів удома, частривало нескінченно, ледь полегшало він взявся за працю К. Е. Ціолковського
«Реактивний літак». Він читав уважно, по кілька разів перечитуючизацікавили його місця, роблячи позначки. Ідеї висловлені Ціолковським, віняк би приміряв на себе, что-то хотілося додумати, щось спробувати.
«Треба спробувати створити ракету для польоту в заатмосферное простір.
Справа складна, насамперед треба створити літак з реактивним двигуном, апрообразом такого літака повинен стати планер на реактивної тяги ». Так всвідомості Королева міцно злилися два слова: «ракета» і «планер» - до одного
- Ракетоплан.

Одного разу на вулиці випадково Корольов познайомився з людиною, з якоюдавно шукав зустрічі. Це був Фрідріх Артурович Цандер - конструкторракетних двигунів, послідовник Ціолковського. Цандер вже багато чув про
Королеві. Вони познайомилися ближче. Цандер запросив Королева співпрацюватиз групою вчених, що займалися практичними дослідженнями можливостейвикористання реактивного руху. Умовно її називали ГИРД: групавивчення реактивного руху.

ГИРД

У березні 1931 р. Сергій Павлович Корольов остаточно оговтався відхвороби і повернувся до ЦАГІ, працював над створенням автопілота. 6 серпня
1931 р. він одружився з Ксенії Вінцентіні, яку він давно і ніжно любив.

Доля, здавалося знову стала сприятлива до Сергія. Кохана дівчина зним, мати, вітчим, бабуся - все поруч. Їм добре разом. На роботі в ЦАГІвсі потихеньку рухається вперед. Дні мчали нестримно.

Королева Робочий день починався о 7 годині ранку і закінчувався близькопівночі. Перша половина дня йшла на роботу в КБ Григоровича --автопілот вимагав багато часу - потім ГИРД. Йшов важкий організаційнийперіод, забирали у Сергія Павловича багато сил.

На перших порах гірдовци повели активну адміністративнупропагандистську та організаційну роботу, відразу став тим центром, кудинадходили всі цікавляться ракетною технікою. Виступаючи у пресі, читаючи напідприємствах лекції, гірдовці залучали до своїх лав нових прихильників ідей
Ціолковського. Але головну своє завдання вони бачили в практичній роботі.

До початку організації групи ракетників Ф.А. Цандер вже мав у своєму розпорядженнізначним теоретичним і експериментальним матеріалом, накопиченим підчас роботи над одним з перших в країні лабораторним реактивнимдвигуном ОР-1, що працює на стиснутому повітрі і бензині. Важливим кроком уцьому напрямку став лист до Калуги К. Е. Ціолковському у вересні тогож року з метою привернути його увагу до своїх робіт. У ньому повідомлялося проорганізації Гирда і містилося прохання бути консультантом з науково -технічних питань. Костянтин Едуардович гаряче відгукнувся на закликмосквичів і, незважаючи на вік та недуги, допомагав, чим міг. «Дивуюся ірадію вашої енергії, - писав калузький провидець гірдовцам, - діяльністьваша надзвичайна і корисна ... »

На одній з перших зустрічей гірдовцев С. П. Корольов запропонував побудуватиреактивний планер - прообраз майбутнього літака. Тільки-но ідея ракетоплана булаприйнята Тсоавіахіму, як королев знову блиснув своєю напористістю,умінням організувати справу, захопити ним усіх.

5 жовтня на аеродромі Тсоавіахіму Корольов і Цандер зустрілися з Б.
І. Черановскім, самим ретельно оглянули його планер Біч-8,спостерігали за його польотом. Корольов умовив конструктора ознайомитися зреактивним двигуном ОР-1, створеним Цандером. Сергій Павлович вважав, щопри взаємній довірі один до одного може з'явитися задуманий ракетоплан.
Був складений план робіт, підготовлений проект договору між Бюро повітряноїтехніки ЦС Тсоавіахіму і конструкторами планера і двигуна - Черановскім і
Цандером. За цим договором Цандер брав на себе проектування тарозробку креслень по досвідченому реактивному двигуну ОР-2 до реактивноголітаку РП-1. У свою чергу Тсоавіахім брав на себе фінансовівитрати і господарські турботи. Пізніше вся відповідальність за виконанняробіт по двигуну і ракетопланів лягла на С. П. Корольова.

У лютому 1932 р. самим Корольовим було вироблено випробуванняавтопілота в польоті.

День за днем колектив Гирда вів експериментальні дослідження,розширював тематику досліджень, встановлював ділові зв'язки з науковимиустановами. С. П. Корольов виявляв свій незвичайний талант організатора.
Він продумував, як знайти необхідне обладнання, сформувати творчіта виробничі бригади, розставити людей так, щоб кожному булоцікаво, і це б сприяло успіху. З'явився єдиний план творчоїжиття Гирда, в якому опинилися взаємопов'язані всі служби. Заведенуділоводство - папки з вхідними та вихідними документами, накази ірозпорядження, що видаються під розписку, вхід за перепустками - все стверджуваловідповідний строгий порядок, вселяло кожному гірдовцу, що він працівникважливого для країни наукової установи. Колектив ракетників оцінив погідності Корольова. Незважаючи на молодий вік, всі шанобливо називали його -
Сергій Павлович.

ГИРД став школою для багатьох майбутніх конструкторів і перш за все длясамого Сергія Павловича Корольова.

17 серпня 1933р. на полігоні Нахабіно був зроблений перший запускракети ГИРД-09. Сергій Павлович продиктував акт: «Старт відбувся настанції № 17 інженерного полігону Нахабіно 17 серпня в 19 годин 00 хвилин.
Вага об'єкта 18 кілограмів. Вага палива - твердий бензин - 1 кілограм,кисню - 3.45 кілограма, тиск у кисневому баку 13.5 атмосфери.
Тривалість польоту від моменту запуску до моменту раденія 18 секунд.
Висота вертикального підйому на-віч приблизно чотириста метрів ».

У вересні 1933 ГИРД і Газодинамічне лабораторія в Ленінградібули об'єднані в Реактивний науково-дослідний інститут (РНИИ)
Робітничо - Селянської Червоної Армії. Начальником інституту призначили І. Т.
Клементьєва, а заступником з наукової частини - Сергія Павловича Корольова.
Корольов був гордий і щасливий: основне завдання Гирда - довести на практиціможливість здійснення реактивного принципу руху при даномустан науки і техніки взагалі - була виконана на високому рівні і внадзвичайно короткий термін.

У березні 1934 р. у Ленінграді проходила перша Всесоюзна конференціяз вивчення стратосфери. Корольов робив доповідь про можливість польоту людинив стратосферу на ракетопланів, показав, що для такого польотупереважніше рідке паливо, тому що воно ефективніше твердого і даєможливість управляти двигуном. Він розповів, яким йому бачиться першимреактивний корабель. За розрахунками Корольова, Пілотська кабіна повинна бутигерметичною, вагою не менше двох тисяч кілограмів, мати «життєвий запас»для людини і вміщувати екіпажі від одного до двох осіб. Корольов повідомив протруднощі, пов'язані із створенням реактивного апарата подібного класу, алеі зумів переконати всіх, що вони в кінцевому підсумку можна перебороти. Успіх Сергій
Павлович бачив насамперед у координації зусиль ракетників іпредставників ряду інших галузей науки і техніки.

У грудні 1934 року у військовому видавництві вийшла книга С. П. Корольова
«Ракетний політ у стратосфері». Описуючи у книзі різні типи літальнихапаратів, автор переконливо доводив важливість балістичних, тобтобезкрилих ракет, а також говорив про необхідність створення в першу чергуабсолютно нового реактивного двигуна, на висоті і, можливо, коли -небудь навіть в міжпланетному просторі ».

Літо й осінь 1935 наповнені для Сергія Павловича невідкладнимисправами. Його призначили начальником сектору крилатих ракет. У лютому 1936 р.в РНИИ створюється новий великий відділ реактивних літальних апаратів.
Начальником його, а по суті і головним конструктором призначається Сергій
Павлович, який отримав таким чином можливість вести роботу по ціломусімейства автоматично керованих і пілотованих ракетних літальнихапаратів (РЛА). Саме вони, за його переконанням змогли б скласти перший вісторії комплекс керованої ракетної зброї. Розвитку і становленнюоборонного комплексу Корольов приділяє левову частку своєї уваги.

Тяжкі випробування.

Але всьому задуманого так і не судилося здійснитися. Восени 1937хвиля репресій і свавілля, що захлеснула країну, докотилася і до
Ракетного інституту. Після того, як «військові змовники» К. Н.
Тухачевський і інші були розстріляні, почалася чистка ближнього і далекогоїх оточення ... 28 червня 1937 жовтневого бюро райкому, куди входилапарторганізація інституту, у своїй постанові серед неблагонадійних вкласовому і політичному відношенні назвала і Корольова, «тісно пов'язаного зворогом народу Ейдеманом ».

Королева понизили в посаді, не зменшивши обсягу роботи. Сталіприпиняти проводяться Сергієм Павловичем роботи ... 27 червня 1938
Корольова заарештували. За ним прийшли вночі. На слідстві Королева звинуватили вте, що він нібито член троцькістської антирадянської контрреволюційної групиі займався шкідництвом в галузі військової техніки, що всі ранішезаарештовані дали проти нього такі свідчення. 27 сентября 1938
«Правосуддя» сказало своє слово: десять років ув'язнення у виправно -трудових таборах. Місце заслання - Колима. Сергію Павловичу виповнився всьоготридцять один рік.

Почалася каторга - разом з іншими в'язнями Корольов працював зранку до ночі, здобуваючи золотоносний пісок. Але більше всього гнобили Сергія
Павловича, палили душу свідомість судової несправедливості, упередженість інадуманість звинувачення і цей ярлик - «ворог народу». Корольов писав листи в
Москви з проханням переглянути його справу. За полегшення його долі боролисядепутати Верховної Ради СРСР, знамениті льотчики В. С. Гризодубова і М.
М. Громов. А. Н. Туполев, сам перебував за гратами у стінах
Центрального конструкторського бюро, створеного НКВС, наполягав на тому,щоб до нього перевели кількох інженерів і конструкторів, у тому числі і
Корольова. Але вирішальне значення в цій справі відіграло призначення наркомомвнутрішніх справ Л. П. Берії, який - щоб зняти напруженість народну --приступив до часткового перегляду справ. Серед них виявилося і справа
Королева.13 червня 1939 він був повернутий до Москви. Але ще рік перебуванняв Бутирській в'язниці виявився марним - Корольов знову був визнаний виннимі засуджений на вісім років у виправних трудових таборах ».

Здавалося, цього удару Корольов не винесе, але незламна воля і вірау власну правоту взяли верх. Після довгих роздумів Корольов вирішуєзвернутися особисто до Й. В. Сталіну. У цьому листі Сергій Павлович ставивакцент не на особистому становищі, а на користь країни, її оборони, наяку він не покладаючи рук, не шкодуючи себе працював. Мабуть, голос Корольовабув все-таки почутий. 13 вересня 1940 його перевели до Особливе технічнебюро НКВС до групи А. Н. Туполева.

Там тридцятитрьохрічної Корольов вже не уривками, як під час диплома,а в повсякденній роботі проходив туполевскую вищу школу авіабудування.
Працював Сергій Павлович, за спогадами «сусідів по камері», несамовито,органічно влившись у загальну справу. Разом з іншими вченими він працював надстворенням пікіруючого бомбардувальника - 103. Всі фахівці працювали не настрах, а на совість, розуміючи, що справа їх необхідно країні, і свято вірячи,що скоро розберуться в їхніх справах і переконаються в їх невинності.

У липні 1941 року туполевское КБ разом із заводом було евакуйовано за
Урал - до Омська. Незабаром Корольов був призначений заступником начальникаскладального цеху, де йшла робота з будівництва бомбардувальники ТУ-2.
Досконально розібравшись у справах, він склав чіткий план роботи кожногопідрозділу, фактично кожного зі ста п'ятдесяти працюючих.

До середини грудня 1941 почалися льотні випробування ТУ-2, а всерпні 1942 року державна комісія прийняла ТУ-2 до військовимвипробувань, а потім і до серійного виробництва. Цей літак визнанийнабагато кращим німецьких та італійських бомбардувальників.

У передмісті Омська паралельно з Туполєва працював науковий колектив
В. М. Мясищева. Вони завершували розробки далекого висотного бомбардувальника
ДВМ-102. Конструктор шукав досвідченої людини в технологічний відділ ізапросив Сергія Павловича. Чим глибше вникав Корольов в суть технологіївиробництва, тим частіше повертався до думки про використання в авіаціїмогутніх сил, прихованих у реактивному русі, і тим енергійніше працював надпроектом ракетного літака.

Але робота над 102-м незабаром перервався. Мясищева перевели до Казані наавіазавод № 22. Від нього Корольов дізнався, що в Казані наавіамоторостроітельном заводі № 16 є «Шарашка» де працюють надреактивним двигуном. Він став клопотати про зміну місця ув'язнення, щоббути ближче до реактивної техніці, і домігся свого - у листопаді 1942 рокувідбувся переклад Корольова в Казань в КБ Глушкова.

В КБ його прийняли чудово, хоча і залишався він як і ранішеув'язненим. Але життя поступово налагоджувалося. Корольов впритул зайнявсяракетним справою, розробкою авіаціонного реактивного прискорювача.

Проект Королева фахівці оцінили по достоїнству. 1 січня 1943його призначили керівником окремої групи, якій доручалосяконструювання авіаціонной ракетної установки. Але, відриваючи час у сну івідпочинку, одночасно з АРУ Корольов продовжував удосконалювати проектреактивного літака-перехоплювача, розпочатий ще в Омську. Ще в грудні 1942року С. П. Корольов представив керівництву моторобудівного заводу 58аркушів розрахунків, ескізів, компонувань літака-перехоплювача і доклавпояснювальну записку. У ній гранично лаконічно визначив призначення ізастосування проектованого літака «як засобу боротьби з німецькою авіацієюв повітрі при обороні наземних об'єктів - міст, укріплень і т.д., атакож для раптової і швидкої атаки наземних цілей супротивника - танків,батарей, зенітних точок, переправ ».

Через кілька днів керівництво заводу, незважаючи на дуже привабливіхарактеристики пропонованого літака, все-таки вимагає від Королева невідволікатися від поставленої першочергове завдання і зосередити зусилля надоопрацюванні проекту ракетної установки-прискорювача ПЕ-2. Корольов зі своєюгрупа виконала наказ у безпрецедентно короткий термін - за чотири місяці.
В остаточному проекті АРУ зазначалося: «РУ-1 є абсолютно новимтехнічним апаратом, вперше здійсненим на літаку з метою випробуванняі відпрацювання реактивного двигуна в льотних умовах ». Корольов, хоча це іне входило в його обов'язки, випробував двигун особисто, безпосередньо впольоті на різних висотах і швидкостях.

Ракетні установки, розроблені Корольовим, складали основуаналогічних експериментальних АРУ, які потім використовувалися налітаках Лавочкіна, Яковлєва, Сухого.

Повернення

У серпні 1944 року відбулося довгоочікуване і разом з тим несподіванеподія - С. П. Корольова та інших учасників робіт АРУ звільнили зув'язнення. Але йшла війна, і звільнені не могли поки роз'їхатися подомівках. Корольов залишився: він не міг кинути випробування, не довівши їх до кінця.
Тепер вільнонайманий Сергій Павлович жив у власній кімнаті, яку йомувиділило керівництво заводу.

Корольов почав атакувати Наркомат авіаційної промисловості: 14Жовтень 1944 і 30 липня 1945 року він посилає листи, в якихнаполегливий пропонує будувати твердопаливні балістичні ракетидалекої дії на твердому паливі. З цією метою Сергій Павлович вважаєза необхідне створити спеціальне конструкторське бюро з експериментальної тадослідної базою. Основною роботою передбачуваного колективу СКБ в 1945-1946рр.. може стати запропонована їм твердопаливна ракета, здатна доставитибоєголовку на відстань 70 кілометрів. Пропозиції Сергія Павловича незалишилися без уваги, і він отримав проектне завдання саме таке, наяке розраховував.

Війна тривала ще довгих чотири місяці. 8 травня 1945 був підписаний
Акт про беззастережну капітуляцію Німецьких збройних сил.

Ще три місяці залишався Корольов в казанському КБ, закінчуючи справи,підбиваючи підсумки більш ніж дворічної роботи, після того, як покинув Омськ і
А. Н. Туполева. Тома документів. В одних - все про ракетні прискорювачах, вінших - начерки, ескізи, проекти, креслення реактивних літаків різнихтипів, ділові записки до високих інстанцій з пропозиціями про необхідністьрозгортання ракетобудування. Скрасити життя Королева останніх казанськихднів хвилююча несподіванка: Указом Президії Верховної Ради СРСР
Сергій Павлович, як і мільйони трудівників тилу був удостоєний
Державної нагороди - медалі «за доблесну працю у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945 років. ». а через кілька днів прийшовдовгоочікуваний дзвінок до Москви.

12 серпня 1945 Сергій Павлович увійшов до свого дому. Дочка,вбігає у будинок, побачивши що сидить поруч з мамою чоловіка, усміхнених бабусюі дідуся, спочатку розгубилася, але швидко зрозумівши, що перед нею її батько,якого вона знала лише по старій фотографії та з розповідей матері,кинулася до нього і міцно обняла.

- Тату, чому ти так довго був у відрядженні?

-Так сталося, Наташа, - це все, що міг відповісти її батько.

Дружина Сергія Павловича Кеана теж багато змінилася за останні сімроків. Стала суворіше, мовчазний, майже сива, але ж їй лише тридцять сім ...

Всі ці роки вона працювала в лікарні імені Боткіна, лікувала поранених,захистила кандидатську дисертацію. Її цінували, як прекрасного хірургатравматолога. Після повернення в Москву Королева залучили до роботи надстворенням військової ракетної техніки, подібної трофейної німецької ракеті
«Фау». У вересні 1945 р. Сергій Павлович у складі Міжвідомчоїкомісії прибув у Берлін. Перед відрядженням йому присвоїли званняпідполковника, і він вперше за багато років одягнув військову форму. Треба булоповністю розібратися в конструкції і виробництві «Фау», спробуватизібрати хоча б кілька німецьких ракет. У цих умовах було прийнятоєдино вірне рішення - кожен з фахівців, залежно віднапрямки його діяльності, відповідав за один з компонентів ракети.

Німецька ракета «Фау» мала єдине технічна перевага попорівняно з подібними розробками радянських вчених, чиї ракетні агрегатирозвивали тягу у півтори тонни. «Фау» ж підняв у небо і поніс за двістікілометрів від старту двигун тягою в 25 тонн. (Німецькі вчені таінженери, починаючи з 20х років, постійна виявляли підвищений інтерес допраць К. Е. Ціолковського та його послідовників, до ракетних організаціям,приступити до реалізації його ідей.)

С. П. Корольов як фахівець, краще за інших знав всі проблемиракетобудування в комплексі, став неофіційним лідером групи. Великудопомога роботі надав Маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков,колишній тоді головнокомандуючим групи радянських військ у Німеччині.

Міжнародна обстановка тим часом все ускладнювалася. Стали створюватисявійськово-політичні блоки, спрямовані проти СРСР. Над світом навислигрізні хмари «холодної війни». Створювалася вибухонебезпечна обстановка, і булонеобхідно негайно підвищити обороноздатність країни. 13 травня 1946
Рада міністрів СРСР прийняла постанову про створення вітчизняноїракетобудівного промисловості. У підмосковних Підлипках був організованийнауково-технічний центр з розробки ракет на рідкому паливі. Удодаток до нового НДІ неподалік від Подліпок, в Болшево, з'явився НДІ-4військового відомства. Його завданням стала розробка проблем застосуванняракетної техніки в Радянській Армії. Одночасно в астраханської степу, уселища Капустін Яр, зводився випробувальний ракетний полігон.

Сергій Павлович Корольов був призначений начальником відділу та Головнимконструктором балістичних ракет дальньої дії головного науково -технічного інституту (НДІ-88).

Роботи з вивчення трофейних ракет тривали. За результатамидослідження радянські фахівці підготували багатотомний працю «Збіркаматеріалів із вивчення трофейної ракетної техніки ». Висновок учених буводнозначним: не дивлячись на великі практичні досягнення «німецький шляхрозвитку ракетної техніки не містив будь-яких одкровень ... »Треба врахуватиїх досвід, але продовжувати йти своїм шляхом, початок якому покладено ще в 30хроках колективами ГДЛ, ГИРД і Реактивного науково-дослідногоінституту (РНИИ).

У лютому 1947 року Корольов повернувся в Москву. З дружиною Ксанавідбувся розрив, вона не погодилася з необхідністю їхати в Підлипки,втратити роботу, друзів.

Сергій Павлович приступив до роботи в Підлипках. Він керує складанням ідоведенням ракет, доставлених з Німеччини спецпоїздом, веде будівництвоперший вітчизняної ракети далекої дії Р-1. Чим більше вникав Сергій
Павлович в роботу, тим більше виникало проблем. Створення ракети - цебезперервні взаємні ув'язки між розробниками окремих систем,постійна боротьба за кожний кілограм ваги конструкції. Це і одвічнийкомпроміс між старими, відпрацьованими і, отже, надійнимипринципами і пристроями і ще недостатньо перевіреними, знепередбачуваною надійністю, але більш перспективними і багатообіцяючимирішеннями.

Ідей народжувалося чимало. Йому, Головному конструктору, слід було кожнуоцінити, багато разів обдумати, перш, ніж дати їй хід. Багато що спростовувалапрактика, але дещо ставало за потрібне. Наукові рішення часом здавалисянастільки сміливими, що віддавали фантастикою, їх-то і брав на озброєння
Корольов, та здійснювати вдавалося далеко не завжди.

18 жовтня 1947 на полігоні Капустін Яр відбувся старт першимобразу балістичної ракети А-4, зібраного і налагодженого під керівництвом
С. П. Корольова. Випробування були визнані успішними.

У тому ж році в МВТУ відбувся набір студентів на новийспеціалізований факультет. С.П. Корольов прочитав там курс лекцій з
«Основи проектування балістичних ракет дальньої дії».

Але Головний конструктор сам залишався «вічним студентом» - він навчався нафілософському факультеті вечірнього Університету марксизму-ленінізму, відвідуваву столичних інститутах за вибором лекції вчених.

«Холодна війна»

29 серпня 1949 в Казахстані в присутності Верховногокомандування Радянської Армії, керівників партії і уряду булавипробувана атомна бомба. Радянський Союз показав, що він створив атомнезброю і будь-якому агресору може дати гідну відсіч. Але країну з усіхсторін з усіх боків оточували військові бази англо-американського військовогоблоку. Проблеми доставки нового виду зброї до мети ракетами сталапершорядною. Вчорашні плани ОКБ втілювалися в реальні справи. Ракета Р-2надійшла на озброєння Радянської Армії в 1951 році, у середині 1953відбувся перший пуск ракети Р-5, пізніше почалася доробка її під атомнубоєголовку. Особливе місце в ті роки зайняла, яка стартувала в квітні 1953 рокуоперативно-тактична ракета під індексом «11».

Значних успіхів далося досягти при створенні геофізичних ракетна основі бойових машин, які отримали пізніше назву академічних. На них здопомогою різноманітних приладів велися наукові дослідження. На проханнявчених у верхні шари атмосфери на різні висоти від 100 до 500 кмпіднімалися що повертаються на землю контейнери з піддослідними біологічнимиоб'єктами, у тому числі собаками. Йшов новий активний процес вивченнястратосфери, перерваний війною, зондування глибин іоносфери. Наукавпритул приступила до вивчення умов здійснення пілотованих польотів.
Все, що робилося у цьому напрямку, проходило за активної практичної іорганізаторської підтримки Корольова.

У 1954 році начальник ОКБ С. П. Корольов підписав п'ятнадцять томівескізного проекту перший міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) і донього атлас креслень.

Оборона і наука

Ракети надійно стали на захист Батьківщини. Знаменитий королівський девіз:
«Ракета - це оборона і наука!», З яким Корольов прийшов у ракетнутехніку, поступово здійснювався. Народжувалася міжконтинентальна ракета: йшланаземне відпрацювання її систем, двигунів. З нею він пов'язував свої давнінаукові мрії. Королеву вже бачилися супутники, запуски тварин, політлюдини на орбіті навколо Землі, Старт ракет до Місяця, Венері, Марса.

Пропозиція Королева про запуск штучного супутника Землі знайшлопідтримку в Академії наук СРСР. М. И. Тихонравов перевівся в ОКБ Корольова тапочав комплектувати свій відділ з розробки штучних супутників Землі.
С. П. Корольов використовує кожну можливість, щоб підключити до ідей прокосмосі широку наукову громадськість. Він зустрічається з астрономами,фізиками, медиками, соціологами та юристами. Поступово ідея про прорив укосмос згуртовує багатьох прихильників її здійснення.

У квітні 1956 року з ініціативи Королева Академія наук СРСР скликала
Всесоюзну конференцію з дослідження верхніх шарів атмосфери. На нійдоповідь «Дослідження верхніх шарів атмосфери за допомогою ракет далекогодії »робить Сергій Павлович. На цій конференції він з трибуни заявив,що завдання про здійснення пілотованого польоту людини в ракеті реальноздійсненна.

Міжвідомча рада під головуванням академіка М. В. Келдишав результаті ретельного опрацювання плану досліджень навколоземного просторуприйшов до висновку не обмежуватися одним варіантом. Рекомендовано булостворити кілька літальних апаратів, що відрізняються один від одногоскладом апаратури, вагою.

В ОКБ приступили до створення кількох варіантів супутника-лабораторіїмасою до 1300 кг. На одному з варіантів такого супутника в спеціальномуконтейнері передбачалося послати в околоземное подорож перше живеістота - собаку.

Йшли суперечки про форму першого супутника Землі.

- Куля і лише шар! - Наполягав Корольов. - М'яч, його форма, умовиобтікання з точки зору аеродинаміки досконально вивчені, відомі всіплюси і мінуси. Але справа не в цьому. Зрозумійте - першими! Коли людствопобачить штучний супутник, він повинен викликати у всіх добрі почуття. Щоможе бути виразніше кулі? Він близький до форми природних небесних тіл
Сонячної Системи. Люди сприймуть супутник як символ космічної ери. Наборту його вважаю за потрібне встановити передавачі, щоб їх позивні моглиприймати радіоаматори всіх країн. Орбіти польоту треба розрахувати так,щоб кожен із Землі міг за допомогою найпростіших оптичних приладів бачитиполіт радянського супутника.

Запуск першого супутника Землі відбувся 3 жовтня 2957 о 22 годиніза московським часом. Це була світова сенсація.

А наприкінці 1957 року вже почався завершальний етап підготовки до запускудругого штучного супутника Землі. Він важив в шість разів більше за перше,на його борту розмістилася кабіна для собаки по кличці Лайка. Від успіхудругого запуску залежало - бути найближчим часом пілотованого польоту вкосмос чи ні.

Вранці 3 листопада 1957 відбувся старт другого супутника. Спостереженняза Лайкою тривали 7 діб. З цього польоту Лайка на Землю неповернулася, але вчені отримали вельми цінні дані про впливневагомості на живий організм.

В ОКБ Корольова під його особистим керівництвом у той час на базі носія
«Супутник» створювалася триступінчата ракета - носій «Восток», якамогла б розвивати другу космічну швидкість - 11 кілометрів на секунду,необхідну для досягнення Місяця, або ж для винесення на орбіту Землі кориснімаси понад чотири з половиною тонн.

15 лютого 1958 Корольову був представлений проект літальногоапарату, що складається з двох відсіків: приладно-агрегатного і кабіни дляпілота. Але проблеми виникали одна за одною. Головною з них сталарозробка способу повернення корабля з космосу на Землю.

Дискусії, суперечки, взаємовиключні судження, ідеї, фантастичніпроекти, нерозуміння - все це Корольов ніс на своїх плечах, зводив воєдино,відбирав оптимальний варіант. Навряд чи довелося б це під силу будь-комуще. Тільки всебічне знання предмета, наполегливість і переконаність
Сергія Павловича, його непохитна воля могли витримати все це і домогтисябажаних результатів за такий короткий час.

Другий етап роботи по кораблю - конкретна розробка його «начинки»,проектування систем життєзабезпечення, крісла пілота, приладової дошки,систем управління польотом, засобів радіозв'язку, телеметрії і багато іншого.
Все це має строго відповідати своєму призначенню і укладатися встрого певну масу і розмір. Інженери пам'ятали строгу вказівку
Корольова - «не винаходити коліс». Намагалися брати готові агрегати іприлади, що випускаються радіоелектронної промисловістю, створювали багатонові системи і все це намагалися об'єднувати