Велика Вітчизняна війна

1941 - 1945 рр..

22 червня 1941 пам'ятне нам як один з найтрагічніших днів в історії країни. В цей день фашистська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. Над нашою Батьківщиною нависла смертельна небезпека. Червона Армія мужньо зустріла ворога. Тисячі бійців і командирів ціною власного життя намагалися стримати натиск фашистів.

Але сили були нерівні. У перші дні війни гітлерівцям вдалося знищити багато наших літаків. Багато командирів і політпрацівники зовсім недавно почали командувати полками, батальйонами, дивізіями. А досвідчених, найбільш підготовлених командирів Червоної Армії, відданих своїй країні, Сталін оголосив ворогами народу. Вони були оклеветан і розстріляні. З п'яти маршалів Радянського Союзу троє - А. І. Єгоров, В. К. Блюхер, М. Н. Тухачевський - були знищені.

Величезний збиток оборони країни завдала помилкова оцінка урядом характеру майбутньої війни. Тоді кавалерію продовжували вважати головною військовою силою і формували кавалерійські частини. Перші ж бої показали, що кінь не може протистояти грізного танка, а шашка - автомату. У Червоній Армії на озброєнні не вистачало нових видів техніки: танків, літаків, артилерійських знарядь, автоматів. Радянський Союз тільки приступив до переозброєння нашої армії і флоту. За цим і з деяких інших причин радянські війська несли величезні, невиправдані втрати. За планом гітлерівських генералів війна повинна була тривати всього два-три місяці.

До нападу на СРСР Німеччина захопила всі танки, літаки, гармати, заводи і робочу силу підкореної Європи. Ворог був жорстокий і сильний. Весь радянський народ став на захист Батьківщини. Тисячі добровольців пішли до Червоної Армії, партизанські загони, народне ополчення. Країна стала одним бойовим табором; зусилля фронту і тилу злилися воєдино. Замість що пішли на війну чоловіків на заводах і фабриках, в майстерень до верстатів встали жінки, підлітки, люди похилого віку.

Одне з перших битв війни відбулося у прикордонної Брестської фортеці. Її захисники близько місяці вели безперервні бої. Нелегко було стримувати гітлерівців і на інших ділянках фронту. Багато воїни Червоної Армії потрапили в полон, були вбиті. До осені 1941 р. під Смоленськом, у міста Єльні, радянським військам вдалося вперше на два місяці зупинити німців, змусити їх перейти до оборони. Не минаючи ворога до столиці, героїчно боролися радянські бійці і командири біля стін Смоленська. Найкращі хоробрі учасники цієї битви - чотири дивізії - першими в Червоної Армії отримали звання гвардійських. Незважаючи на втрати, гітлерівці продовжували наступ у глиб країни. Вони захопили Білорусію, Литву, Латвію, Естонію, Молдову, багато областей України, наближалися до Ленінграда, вийшли на підступи до Одеси, Києва та інших важливих центрів країни.

нечуваний в історії за героїзму та стійкості стала 900-денна оборона Ленінграда. Стояла осінь, коли фашисти підійшли до Москви. Вони були впевнені, що отот увійдуть до неї і закінчать війну. Але на допомогу захисникам Москви йшли війська з Сибіру, з Уралу, з Казахстану, Середньої Азії, з Далекого Сходу. Ворог отримав нищівного удару і втік від столиці. До цього ніколи він ще не терпів такої поразки, ніколи не втрачав стільки солдатів, танків, літаків, зброї. У битві за Москву радянськими військами командував прославлений полководець Г. К. Жуков. У січні 1942 р. наступ під Москвою переріс в загальний наступ Червоної Армії. Однак до перемоги було ще далеко.

Влітку 1942 р. фашистські війська почали новий наступ у напрямку Кавказу і Сталінграда. У важких боях в горах Червона Армія зуміла відстояти Кавказ і не допустити ворога до запасів нафти. У серпні 1942 р. почалася гігантська, більш ніж шестимісячна Сталінградська битва. Були оточені і взято в полон понад 330 тис. гітлерівців. Сталінградська битва переламала хід усієї війни. Радянські війська погнали ворога з рідної землі. Прагнучи змінити хід війни на свою користь і взяти реванш за поразку під Сталінградом, гітлерівці почали новий наступ у районі міста Курська. Вони хотіли оточити тут і знищити наші війська. Але радянське командування розкрило плани ворога і підготувався до боїв. Фашисти рушили в бій нові важкі танки «тигр» і «пантера». 12 липня під селом Прохоровкою розгорнулося небачене в історії танкова битва. У ньому брали участь 1200 машин. Битва під Курськом закінчилося перемогою Червоної Армії. Після Курської битви почалося масове вигнання окупантів. Однак ворог залишався як і раніше, сильним і без бою не залишав жодної позиції. Але лютий опір не могло врятувати його від розгрому. Радянські війська, ведучи кровопролитні бої, в 1944 р. повністю звільнили від гітлерівців Україну, Молдову, Прибалтику. Партизани і підпільники допомагали Червоної Армії визволяти рідну землю. У роки війни більше мільйона чоловік зі зброєю в руках билися у ворожому тилу. Звільнивши Батьківщину, радянські воїни прийшли на допомогу народам Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Польщі, Чехословаччини та інших захоплених окупантами країн Європи.

На початку 1945 р. радянські війська зі сходу вступили на територію Німеччини. Їм назустріч рухалися війська союзників - США, Англії, Франції, які майже не зустрічали опору. У ніч з 8 на 9 травня відбулося підписання Акту про беззастережну капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. 9 травня ми відзначаємо як свято Перемоги. Але війна ще тривала в Чехословаччині. Радянські солдати прийшли на допомога повсталої Празі. 9 травня в Прагу вступили радянські частини і тим самим врятували місто від руйнувань, які готували гітлерівці. З падінням Німеччини війна в Європі закінчилася, але вона тривала на Далекому Сході і Тихому океані. Виконуючи свій союзницький борг, 9 серпня 1945 р. Червона Армія виступила проти Японії, яка воювала на боці Німеччини, і за 23 дні розгромила найсильнішу у японців Квантунську армію.

Радянські війська звільнили Північно-Східний Китай, Північну Корею, Південний Сахалін і Курильські острови від загарбників. 2 вересня 1945 Японія капітулювала. Було ліквідовано небезпечне вогнище агресії на Далекому Сході. Перемога нашому народу дісталася дорогою ціною. Війна забрала майже 27 млн. життів радянських людей. Але Радянський Союз не тільки вистояв у такої жорстокої війни, але і розгромив фашизм тому, що війна була всенародною. На захист Батьківщини піднялися всі: і чоловіки, і жінки, і старі, і молодь, всі нації і народності країни. Небачена стійкість і героїзм на полях битв, мужня боротьба партизанів і підпільників за лінією фронту, майже цілодобовий безперервний труд в тилу -- ось чим була завойована ця перемога.

У Велику Вітчизняну війну з усією силою проявився талант вийшли з народу полководців: Г. К. Жукова, К. К. Рокоссовського, О. М. Василевського, І. С. Конєва, І. X. Баграмяна, Н. Ф. Ватутіна, І. Д. Черняховського, Л. А. Говорова, Р. Я. Малиновського, К. А. Мерецкова, С. К. Тимошенко, А. І. Єременко, А. І. Антонова та інших. Понад 11 тис. воїнів усіх національностей були удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. Більше 300 раз в роки війни був повторений безсмертний подвиг Олександра Матросова, який закрив собою амбразуру ворожої вогневої точки. За героїчну оборону і стійкість званням «місто-герой» відзначені Москва, Ленінград, Київ, Волгоград, Мінськ, Одеса, Севастополь, Новоросійськ, Керч, Тула, Смоленськ, Мурманськ. Брестської фортеці присвоєно звання «Фортеця-герой».

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.5.km.ru/