Громадянська війна в Росії в 1918-1922 р

Причини. Заходи, проведені Радянським урядом відновили проти нього дворян, буржуазію, заможну інтелігенцію, духовенство, офіцерів. Методи досягнення більшовиками своїх цілей відштовхнули від них демократичну інтелігенцію, козацтво, куркулів і середняків. Таким чином, внутрішня політика більшовицького керівництва стала однією з причин виникнення громадянської війни.

Поміщики були незадоволені проведенням націоналізації та конфіскацією всієї землі. Буржуазія хотіла повернути фабрики і заводи. Ліквідація товарно-грошових відносин і встановлення державної монополії на розподіл товарів і продуктів вдарили по дрібної та середньої буржуазії. Створення однопартійної політичної системи і "диктатура пролетаріату" відштовхнули від більшовиків соціалістичні партії і демократичні громадські організації. Декретами "Про арешт вождів громадянської війни проти революції "і про" червоний терор "більшовики законодавчо обгрунтували "право" на розправу зі своїми політичними супротивниками. Тому меншовики, праві і ліві есери, анархісти відмовилися співпрацю з новою владою і взяли участь у громадянській війні. Іноземні країни - Німеччина, союзники по Антанті - надавали підтримаю антибільшовицьким силам. Постачали зброю, боєприпасами. З одного боку вони хотіли покінчити з більшовицьким режимом, з другий були зацікавлені в розчленування Росії і отримання нових територій і сфер впливу.

1 етап громадянської війни. У 1918 р. сформувалися центри антибільшовицького руху. "Союз захисту Батьківщини і свободи "під керівництвом есера Савінкова," Союз визволення Росії "- об'єднав кадетів, меншовиків, есерів.

Сильне антибільшовицьке рух розгорнули козаки. На Дону і Кубані їх очолив генерал Краснов, на південному Уралі - отаман Дутов. На півдні Росії та Північному Кавказі - генерали Алексєєв і Корнілов почали формувати Добровольчу армію. Вона стала основою білого руху. Після загибелі Корнілова його замінив генерал Денікін. Навесні почалася іноземна інтервенція. Німецькі війська окупували Україну, Крим, частина Північного Кавказу. Румунія загарбала Бессарабію. Країни Антанти підписали угоду про невизнання Брестського миру і майбутньому розділі Росії на сфери впливу. У березні в Мурманську був висаджений англійський десант, до якого потім приєдналися французи й американці. У квітні Владивосток був зайнятий японцями. Потім на Далекому Сході з'явилися загони англійців, французів і американців. У травні повстали солдати чехословацького корпусу. У ньому були зібрані військовополонені з австро-угорської армії, які виявили бажання брати участь у війні проти Німеччини на боці Антанти. Корпус був відправлений Радянським урядом з транссибірською магістралі на Далекий Схід. Потім він повинен був переправлений до Франції. Повстання призвело до повалення радянської влади в Поволжя, і Сибіру. У Самарі, Уфі та Омську були створені уряду меншовиків, кадетів і есерів. 6-7 липня есери зробили спробу повалення Рад у Москві. Вона закінчилася повним провалом. Керівники були арештовані. Представників лівих есерів виганяли з Рад і державних органів. У липні 18 г. була розстріляна царська родина в Єкатеринбурзі. Радянський уряд розвернуло активні дії для захисту своєї влади. Червона Армія була перетворена і перейшла до загального військового обов'язку. Пройшла широка мобілізація. В армії встановлена жорстка дисципліна, вводився інститут військових комісарів. Утворений Революційний Військова Рада Республіки (РВСР -- Реввійськрада). У червні 18 р. проти чехословацького корпусу та антирадянських сил на Уралі і Сибіру був утворений Східний фронт. Радянська армія у вересні перейшла в наступ і витіснила супротивника за Урал. Відновленням радянської влади в Приураллі і Поволжя завершився перший етап громадянської війни. Наприкінці 18-19 р.р. білий рух досягла максимального розмаху. У Сибіру владу захопив адмірал Колчак, оголошений "Верховним правителем Росії". На Кубані та Північному Кавказі Денікін об'єднав Донську і Добровольчу армії до Збройних сил півдня Росії. На півночі за допомогою Антанти формував свою армію генерал Міллер. У Прибалтиці генерал Юденич готував похід на Петроград. З листопада 18 р. після закінчення 1 Світової війни союзники посилили допомогу білому руху, забезпечуючи її боєприпасами, обмундируванням, танками, літаками. Розширились масштаби інтервенції. Англійці зайняли Баку, висадилися в Батумі та Новоросійську, французи - в Одесі та Севастополі. У березні 19г. Колчак почав наступ від Уралу до Волги. У квітні війська Каменева і Фрунзе зупинили його і витіснили до Сибіру. Потужний селянський рух і партизанський рух проти уряду Колчака допомогло Червоної Армії встановити радянську владу в Сибіру. Колчак за вироком Іркутського Реввійськради був розстріляний. Юденич двічі намагався наступати на Петроград, але закінчилися поразками. Його війська були роззброєні і інтерновані естонським урядом, так як не хотіли конфлікту з Радянською Росією, яка визнала незалежність Естонії. У липні 19 г. Денікін захопив Україну і провівши там мобілізацію почав наступ на Москву. Захопив Курс, Орел Воронеж. У відповідь радянський уряд утворило Південний фронт, під командуванням Єгорова. У жовтні Червона Армія перейшла в наступ. Їй надавало підтримку селянський рух на чолі з Махно, які розгорнули "другий фронт" у тилу Добровольчої армії. У грудні 19 початку 20 р. війська Денікіна зазнали поразки. Радянська влада була відновлена на півдні Росії, Україні та Північному Кавказі. Залишки Добровольчої армії сховалися на Кримському півострові, командування якими Денікін передав Врангеля. У 1919 р. почалося революційне бродіння в частинах союзників. Інтервенти змушені були вивести свої війська. Цьому сприяло громадський рух в Європі і Америці під гаслом "Руки геть від Радянської Росії!". Третій етап громадянської війни. У 20 р. головним подією стала радянсько-польська війна і боротьба з Врангелем. Визнавши незалежність Польщі, Радянський уряд почав з нею переговори про територію і державних кордонах. Польський уряд, очолюване маршалом Пілсудським, пред'явило непомірні територіальні претензії. Для відновлення "Великої Польщі" поляки вторглися до Білорусії і Україну, захопили Київ. Червона армія під командуванням Тухачевського і Єгорова в липні 20 р. розгромили польську угруповання на Україні та в Білорусії. Почався наступ на Варшаву. Але допомогу західних країн і всі сили поляків зупинили наступ Тухачевського. Радянсько-польську війну завершив світ, підписаний у Ризі в Березень 21 р. За нього Польща отримувала землі Західної Білорусії та Західної України. Врангель ( "правитель півдня Росії) сформував у Криму "Російську армію" і почав наступ на Донбас. Для відсічі їй був утворений Південний фронт під командуванням Фрунзе, Врангель був розбитий і відтіснили в Крим. У листопаді Червона армія опанувала укріпленнями Перекопського перешийка, форсували озеро Сиваш і увірвалися до Криму. Поразка Врангеля ознаменували кінець громадянської війни. У 20 р. за підтримки військ Туркестанського фронту (під командуванням Фрунзе) була повалена влада бухарського еміра і хівинського хана. На території Середньої Азії утворилися Бухарська і Хорезмська народні радянські республіки. У Закавказзі радянська влада була встановлена в результаті військового втручання уряду РРФСР. У 20 р. була утворена Азербайджанська радянська соціалістична республіка, Вірменська радянська соціалістична республіка. У Лютий 21 р. проголошена Грузинська сов.соц.республіка. У 20 р. за рішенням ЦК РКП (б) та уряду РРФСР була створена буферна Далекосхідна республіка. У 22 р. подальше Схід остаточно був звільнений від японців. Таким чином на території колишньої Російської імперії (за винятком Литви, Латвії, Естонії, Польщі та Фінляндії) перемогла Радянська влада.

При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru