Реформи Петра I

Реформи поч. XVIII ст. завершували процеси, які протягом кількох століть визначали хід російської історії: закріпачення основної маси населення, створення потужного привілейованого стану - дворянства, становлення самодержавного державного устрою та ін Хоча свої перетворення Петро проводив без певної системи, вони охопили всі сторони російського життя і помітно змінили її. При цьому цар-реформатор діяв енергійно і жорстко, не рахуючись з засобами і не шкодуючи людей.

У сфері соціально-економічної найважливішою мірою була Подушна перепис 1718 - 1724 рр.. (до цього перепису були подвірні). Саме ця перепис остаточно закріпачити основну масу населення, позбавивши її можливості вільно пересуватися по країні і самостійно вибирати собі заняття. На основі перепису була введена паспортна система, полегшила боротьбу з селянськими пагонами.

Селяни і посад були обкладені подушної кріпаками, яка збільшила доходи держави (в 1724 р. по ср з 1680-м - в 3 рази). У той же час Петро вжив заходів щодо консолідації своєї головної опори - стану феодалів. У 1714 р. Указ про єдиноспадкування знищив відмінність між маєтком і вотчиною, що в однаковій мірі оголошувалися спадковим володінням. При цьому їх не можна було дробити: землі могли бути передані лише одному із спадкоємців. Вводячи подібне обмеження, Петро розраховував примусити більшість дворян "хліба свого шукати службою ".

Петро намагався розвивати і промислове виробництво, необхідне для озброєння армії, створення флоту і пр. При ньому в Росії було створено понад 100 мануфактур -- металургійних, суконних, парусно-полотняних і пр. Головним ініціатором створення цих мануфактур була держава, яка потім нерідко передавав їх в руки приватним особам за умови регулярних поставок продукції в скарбницю. Питання про робочій силі Петро вирішив по-кріпосницько: в 1722 р. власники мануфактур отримали право приписувати (купувати) до підприємств кріпаків. Підневільний праця стала визначальним на мануфактурному виробництві. Проте спочатку воно змогло задовольнити потреби держави в залозі, сукні, качка і пр.

Серйозні зміни відбулися у сфері державного устрою. У 1711 р. був заснований Сенат, який замінив Боярської думи. Права Сенату були широкі, хоча й трохи невизначені: контроль над правосуддям, вирішення бюджетних питань; через Сенат відбувалося призначення на різні посади. На відміну від Боярської думи, що представляла інтереси аристократії, Сенат був суто бюрократичним органом, який формується царем і повністю залежним від нього.

У 1717 - 1721 рр.. громіздка наказовому система була замінена новими центральними органами -- колегіями, названими так внаслідок їх пристрої: на чолі кожної стояв не один начальник, а Рада з 5 осіб на чолі з президентом. Всього колегій було 11. Три з них називалися головними: Військова, Морська і Закордонних справ; три займалися фінансами - Камер-, Штатс-контор-та Ревізійної-колегії; три -- торгівлею і промисловістю - Комерц-, Мануфактур-і Берг-колегії; земельними справами відала Вотчина колегія; місцевими судовими установами -- Юстиц-колегія. На правах колегій було створено ще дві установи: Головний магістрат (1720), за допомогою якого самодержавна влада намагалася контролювати діяльність купецтва і багатих городян; за допомогою Синоду (1721) - церкви.

При всіх недоліках ця система стала помітним кроком вперед по організації самодержавно-бюрократичного управління. Менше вдалася обласна, чи губернська, реформа (1708 - 1710), за якою країна була розділена на вісім губерній, відмінних один від одного і за територією і за чисельністю населення. Губернії ділилися на провінції, а ті - на повіти. На чолі кожної губернії був поставлений губернатор, який володів всією повнотою влади і чия діяльність слабо контролювалася.

Були створені величезні штати чиновників, які стали викликати невдоволення і центру -- недобросовісної службою, та місцевого населення - численними поборами. Важливу роль у становленні нової бюрократії зіграла "Табель про ранги" (1722), вперше поставила в основу службової кар'єри не знатність роду, а особисту вислугу кожного чиновника.

Найважливішим досягненням було створення регулярної армії і військово-морського флоту. З поч. XVIII в. проводилися рекрутські набори: селяни постачали рекрутів до армії, а городяни - у флот. Дворяни становили офіцерський корпус. Військова служба була практично довічної.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.kostyor.ru/