Звільнення з Японського полону В.М. Головіна

Через чотири дні російські полонені були в Hakodate. Тут їм також відвели чисте приміщення, добре годували.

27 вересня "Діана" увійшла в Hakodate. Рікорд негайно надіслав свій лист і лист начальника Охотської області на ім'я першого після губернатора начальників острова.

У листах йшлося, що дії Хвостова і Давидова були самовільними і що російський уряд зовсім не причетна до цього інциденту. Далі висловлювалася надія, що і японська сторона проявить прагнення до дружби. Японці залишилися цілком задоволені отриманими листами. Вони привітали бранців з наближається звільненням.

Однак одна обставина схвилювало Головніна. Коли японці дізналися, що на "Діані" доставлені лист і подарунки матсмайскому губернатору від іркутського губернатора, вони захотіли особисто познайомитися з Рікордом і просили його самому вручити все це буніо - японському губернатору. Головнін побоювався, що японці зроблять з Рікордом так само підступно, як свого часу вчинили з ним. Побачення відбулося 30 вересня і закінчилося благополучно. Після цього полоненим дозволили піднятися на другий поверх, звідки було добре видно, що парадна губернаторська шлюпка з Рікордом під трьома прапорами - японською, російською військово-морським і білим (прапором світу) рухалася від берега до "Діані".

Не встигли вони спуститися на перший поверх, як японці принесли лист іркутського губернатора для перекладу на японську мову. У листі була висловлено прохання до японців почати переговори з Рікордом про звільнення полонених. У ньому іркутський губернатор, між іншим, згадав про його подарунки для матсмайского губернатора, які складалися з золотих годинників і червоного сукна, і просив прийняти їх на знак "соседственной дружби"; говорилося також, що у Рікорда є інший лист, який він одразу ж вручить після звільнення полонених.

Незабаром з "Діани" прибув Такатай-Кахи, який привіз звістку, зрадівши всіх, - це була звістка про вигнання французів з Москви. Головніна та іншим хотілося дізнатися більш докладно про все, що сталося на батьківщині, як були розгромлені іноземні загарбники. На його прохання Рікорд направив своєму другові газети, журнал військових дій, який охоплював події від початку наполеонівської навали до смерті Кутузова. Японці також виявили живу інтерес до того, що сталося в Росії. Їх особливо зацікавило те обставина, що французька армія, яка захопила Москву, була переможена і її жалюгідні залишки ледь забрали ноги. Вони попросили перевести опис найважливіших бойових дій. Головнін пояснив, що французькі війська, оточені в Москві, змушені були пробиватися звідти силою і що майже вся наполеонівська армія загинула. Японці заплескали в долоні, всіляко вихваляючи фельдмаршала Кутузова, говорили, що Кутузов "все зробив прямо по-японськи, бо їх правило війни наказує заманювати ворога якомога далі всередину землі, збираючи між тим з усіх боків людей, і потім оточити їх ".

"Ми сміялися такого порівняння, - іронічно зауважує Головнін, - і говорили між собою: "Не дивно, що честолюбство японців змусить їх подумати, не навчився чи безсмертний наш герой Кутузов з тих книг, які Хвостов у них викрав ".

Японська влада обговорили отримані листи, і буніо вирішив звільнити російських моряків.

3 жовтня бранці вперше зустрілися з Такатай-Кахи, які прийшли разом з перекладачем. Поважний старий, писав Головнін, з найбільшою похвалою і щирістю відгукувався про відносини до нього Рікорда, офіцерів і матросів "Діани" і взагалі всіх жителів Камчатки, з якими йому довелося зустрічатися.

Але перш ніж російських моряків відпустять на шлюп, Головніна необхідно було зустрітися на березі з Рікордом і пояснити йому, що японці ніяких претензій до Росії не мають, що подарунків від іркутського губернатора матсмайскій губернатор прийняти не може, бо, взявши їх, він зобов'язаний від себе послати подарунки, а це суворо забороняється японськими законами, і він просить, щоб повернення подарунків не образило іркутського губернатора. Нарешті Рікорд зобов'язаний написати, що текст відповіді японського уряду він добре зрозумів і по повернення до Росії російський переклад цього документа доведе до відома свого уряду.

5 жовтня Головнін зустрівся на березі з Рікордом. На прохання японців Василь Михайлович був одягнений в фуфайку і шаровари, зшиті ще в Хакодате з дорогої шовкової матерії яскравого кольору. На голові у нього була парадна трикутна капелюх морського офіцера, вона не дуже гармоніювала з його незвичним костюмом.

Японці зробили все, щоб побачення Головніна з Рікордом проходило в урочистій обстановці. Зустріч повинна була відбутися в прекрасною кімнаті митного суду в присутності кількох перекладачів, "Академіка", а також деякого числа чиновників нижчого класу.

Близько полудня Головніна ввели в митницю, у якій зібралося багато солдатів, одягнених у багаті парадні плаття з шовку або оксамиту, вишитих золотом і сріблом. Перекладачі і Головнін увійшли в кімнату, відведену для побачення. Японці за своїм звичаєм сіли на підлогу, а Головніна був запропонований стілець. Невдовзі прибув на губернаторській шлюпці Рікорд разом з офіцером Савельєвим, перекладачем Кисельовим і кількома матросами. Останні залишилися перед будинком.

Головнін не став описувати своїх почуттів, що навалилися на нього, коли він побачив свого друга, з яким був розлучений так довго. Він лише зауважив: "Уявляю читачеві самому судити, що ми відчували при першій нашому свіденіі ".

Після декількох радісних хвилин, пережитих друзями, Головнін повідомив про мету даного побачення. Рікорд у свою чергу сказав, що у нього є припис іркутського губернатора "щодо постанови, з обопільної згоди між двома державами, меж і взаємних дружніх зв'язків ".

Обмінявшись думками, Головнін і Рікорд вирішили, що піднімати ці питання зараз не слід. Їх можна вирішити тільки в японській столиці, але для цього треба було б затриматися ще на зиму в Hakodate. Жити на кораблі взимку неможливо, а переїзд на берег поставив би росіян у залежність від японців, що, звичайно, було дуже небажано.

Після закінчення побачення російських офіцерів пригостили чаєм та цукерками. Головнін проводив своїх друзів до шлюпки, і вони відправилися до "Діану", Василь Михайлович повернувся до себе.

На наступний день японці урочисто вручили Хлєбниковим і Муру капелюхи і шаблі. Цього ж дня всі офіцери, одягнені в найкращі сукні і при шаблях, були представлені буніо. На прощальній церемонії були присутні більше двадцяти японців.

Буніо витяг з-за пазухи аркуш паперу і, піднявши його догори, урочисто сказав: "Це веління уряду!" Про його зміст вже знали, але була одна важлива додавання: на наступний день всі полонені без винятку будуть звільнені. Присутні почали вітати росіян з радісною звісткою.

Після повернення росіян у відведений їм житло до них приходили чиновники, солдати і багато прості японці. А перші три помічники губернатора принесли з собою письмове привітання і вручили його Головніна на пам'ять. У ньому говорилося: Від гінміяг.

"Всі ви довго знаходилися тут, але тепер за наказом про буніо самі повертаєтеся до своєї вітчизни, час вашого від'їзду вже минув, але за довготривалого нашого перебування тут ми до вас звикли і розлучатися нам з вами шкода. Від східної нашої столиці до острова Матсмая відстань вельми велика, і з прикордонної цього місця в усьому тут недостатньо, але ви перенесли жар, холод та інші зміни повітря і до благополучного повернення готові; про власну вашої радості при цьому не згадуйте, ми самі ону відчуваємо і з нашого боку сему щасливому події радіємо. Бережіть себе в шляху, про що і ми молимо Бога. Тепер, бажаючи з вами попрощатися, написали ми це ".

Увечері для колишніх бранців від імені буніо був влаштований урочиста вечеря. Їх пригощали з дев'яти - десяти страв кращою рибою, приготовленої в різних видах, дичиною, а також і прекрасною японською саке.

Після вечері російським морякам піднесли кілька ящиків з лакованої посудом. Наступний день, 7 жовтня, був присвячений зборів. Вартові і робітники укладали речі, продовольство, щедро вибраного японським урядом: 50 мішків рису, кілька діжок саке, багато солоної і свіжої риби, овочів, редьки і т. п.

При прощанні росіяни не залишилися в боргу: вони також залишили японцям різні подарунки. Головнін подарував, зокрема, атлас Крузенштерна, ряд карт з атласу Лаперуз, французько-російський словник. Рікорд підніс гравіровані портрети генерал-фельдмаршала М. Ф. Каменського, П. І. Багратіона, фельдмаршала М. І. Кутузова. "Японці, - писав Головнін, - дізнавшись, яких знаменитих людей оці портрети, взяли їх з захопленням і найбільшою вдячністю ".

Купка російських моряків пробула в японському полоні два роки, два місяці і двадцять шість днів. Незважаючи на позбавлення і неймовірні труднощі, вони зберегли вірність своїй батьківщині, показавши незвичайну витримку, непохитна духу.

10 жовтня 1813 "Діана" знялася з якоря і стала виходити в море. Безліч японців зібралися на березі, щоб побажати російській шлюп щасливого плавання. А Теске, Кумаджеро і Такатай-Кахи проводжали на шлюпках "Діану" до того моменту, коли вона вийшла у відкрите море.

3 листопада "Діана" увійшла до Авачинська бухту. Визволення із неволі прийшли зустрічати родичі, друзі і знайомі. Лейтенант Якушкін, який служив з Головніна на "Діані", і поручик Волков, "побачивши мене, прийшли в таке захоплення ... як би бачили що воскрес із мертвих брата свого ", - пише про цій зустрічі Василь Михайлович.

2 грудня 1814 Головнін і Рікорд рушили з Петропавловська до Петербурга. Їхали спочатку на собаках, потім на оленях, на конях, а від Якутська-на візках. Прибули вони до столиці 22 липня - в той же день і той же час, коли "Діана" сім років тому, в 1807 р., йшла в далеке плавання ...

28 січня наступного 1815 Головнін відправився в Рязань, куди прибув 5 лютого. "У Рязанської губернії у відпустці перебував я рік", -- писав Василь Михайлович. 15 лютого він повернувся до Петербурга і "залишився для видання своєї подорожі ", тобто" Записок в полоні у японців ".

Зауваження В.М. Головніна про японський державі і народі досить суб'єктивно, але цікаве тим, що були зроблені в особливих умовах - в полоні (з розмов зі правоохоронцями). Головнін описував тільки ті обставини, які були розказані двома або трьома японцями в різний час. Ці описи цікаві ще й тим, що ми бачимо Японію очима очевидців. Ці описи відносяться до 19 в.Головнін оскаржує думку місіонерів про те, що японці народ віроломний, хитрий, невдячний, мстивий, до якого європейці повепілі до того, що в прислів'я увійшли виразу "японська злість "," японське підступність ". Головнін пише, що японці розумні і проникливі, що доводиться їх вчинками стосовно до іноземців і у внутрішньому правлінні держави. У японців бракує однієї якості - сміливості, але це Головнін пояснює миролюбним властивістю їх правління, від довготривалого спокою, яким, не маючи війни, цей народ насолоджується, від незвички до кроопролітіям. Що стосується народної освіти в Японії, порівнюючи їх з іншими народами, японці самі освічені. Японське уряд хоче, щоб народ користувався тільки винаходами власного розуму і забороняє йому переймати вигадки ін народів, щоб з чужими науками не вкрали до них і звичаї чужі. Ввічливість, з которойяпонци звертаються між собою, показиает справжнє просвітництво цього народу. Мова японців не є прийнятий ними мова чужего народу. Він походить від найдавніших їх предків, яких вони шанують загальними їм і Курільцю. В іншому, від частих зносин в колишні часи з китайцями, корейцями та ін народами японці запозичили від них безліч слів, які тепер вже зробилися властивому японської мови. Далі Головнін описує віросповідання японців, закони і звичаї, промисловість, торгівлю, державний устрій і багато іншого.

Пройшли століття, а Японія все також притягує погляди і уми людей. Століття науки і прогресу підніс нам Японію як лідера світових технологій. Але на схилі другого тисячоліття ми так і не пізнали східну філософію, красу квітучої вишні та різнобарвною опалого листя.

Нове століття ставить перед нами нові питання.

Справа В. М. Головніна у вивченні Японії продовжив Іван Васильович Голонін, який створив кілька книг з вивчення японської мови. Тепер люди, цікавляться Японією через книги В.М. Головніна можуть дізнатися про історію та культурі, а за книгами І.В. Головніна можуть вивчати японську мову.

Список літератури

Головнін В.М. Записки флоту капітана Головніна про пригоди його в полоні у японців у 1811, 1812 і в 1813 рр.., з долученням зауважень його про японському державі й народ. -- Хабаровськ 1972

Фраєрмана Р.І., Зайкин П.Д. Життя і незвичайні пригоди капітана - лейтенанта Головніна, мандрівника і мореходца. - М., 1957

Давидов Ю.В. Головнін. М., 1967

Дівін В.А. Повість про славного мореплавців. - М., 1976

Дружинин Н.М. Російські мореплавці у старої Японії. - Л., 1924

Кузнецов Ю.Д. Історія Японіі.-М. 1988