Шампольон, його російські друзьяі зародження єгипетської музеологія

Більше двох споловіной десятків років тому під час огляду храмів Абу-Симбела я помітив на грудях північного колоса, що стоїть праворуч від входу вбольшой храм, вибиту великими літерами напис «A.D 'UXKULL» і, нижче, - «1823». Обидві рядка виконані, як мені здалося, однією ітой ж рукою. Звернувшись засправкой кпрекрасной книзі «Abou-Simbel et l'eрорeе de sa decouverte », виданої за рік доетого Луї Крістофом вБрюсселе, я переконався, що авторитетний вчений, який займався історією вивчення Нубії, також вважав, що дата «1823» складає частину того ж графіто. Крістоф, однак, не зміг ототожнити мандрівника, прізвище якого він, втім, прочитав інакше - «A. DUXHULL». Правильне читання підтвердилося в1974г., Коли, перебуваючи вуютном саду нового Хартумского музею, я виявив наодной з квадратних колон перенесеного туди храму з Семне напис - «BARON D'UXKULL». Поєднання цих двох графіті свідчить отом, що всього лише через шість років після відкриття Дж.Бельцоні великого храму вАбу-Сімбелі і відразу ж поокончаніі єгипетської військової експедиції Ісмаїла паші позавоеванію Судану, було здійснено подорож повсей Нижньої Нубії якимсь бароном Ікскулем.

Останній, неупомянутий ні в опублікованому у 1972р. працю О. В. Волкова «Voyageurs russes en Egypte», ні вбібліографіях Елович, Хілмі, Ге або Моньє, невнесення також ні в важливий «Biographical Dictionary of the Sudan» (1951 і1967) Р. Хілла, ні вценнейшій «Who was Who in Egyptology» (1951 і1972) У. Доусона іЕ.Апхілла, заслуговує тим більшої уваги, що онскопіровал в Єгипті безліч написів, забезпечених пізніше коментарями елліністів Летронном, зібрав невелику колекцію, опублікував звіт, що став бібліографічною рідкістю, і, найголовніше, згодом зустрічався в Італії сШампольоном. Остання обставина змушує згадати чудовий прийом, наданий Шампольона в Римі російськими дипломатами, наприклад, звавсь Італійським іособенно Станіславом Коссаковскім, який навіть зібрався супроводжувати Шампольона вЕгіпет.

У 1985р. професор С. Курто опублікував у своєму збірнику листування Б. Дроветті, колишнього Генерального консула Франції в Єгипті, листа, надісланого йому 31 грудня 1832г. ізАсьюта Жозефом Лагранжа, який повідомляє наступне:

«Mon cher Monsieur Drovetti, malgre que la lettre que vous m'avez fait l'honneur de m'ecrire en date du 13 novembre m'eut rassure sur l'etat de votre sante dont j'avais recu indirectement des nouvelles peu satisfaisantes, j'ai cependant regarde comme un grand honneur d'avoir entendu Mr Desseps et Mr le baron Russe son compagnon de voyage, qu'ils vous ont laisse en bonne sante.

Je n'avais pas l'honneur de connaitre ces deux personnages, aussi auront-ils regarde comme une grande indiscretion de ma part de les avoir tout d'abord accables de questions ...»* (Epistolario, no. 176).        * «Дорогий пан Дроветті, незважаючи нато, що лист от13 листопада, яким Ви мене   вшанували, обнадіяло мене щодо стану Вашого здоров'я, щодо якого домен непрямим чином доходили невтішні відомості, я,   тим неменш, вважав забольшую для себе честь почути отгосподіна Дессепса і пана Російського барона, його супутника, що вони   залишили Вас вдобром здоров'ї.   Я неімел честі знати двох цих персон, інадеюсь, що вони не вважали за нескромним смоей сторони те, що я   перш за все засипав їх питаннями ...».< br>     

Зазначимо насамперед, що «Дессепс» слід виправити на «Лессепс»: це ім'я також можна знайти вАбу-Сімбелі, я виявив його, також всочетаніі здати 1823, наодной з колон храму Семне, надалеко отграффіто барона Ікскуля. Помненію Л. Крістофа, це був Матьє де Лессепс, Генеральний консул Франції вСіріі, який, судячи тому написи, мав би відвідати Нубію. Насправді ж, мова повинна йти оТеодоре де Лессепс (1802-1874), старшого сина Матьє ібрате Фердинанда. Що ж до «російського барона, його супутника», окотором згадується впісьме Лагранжа, то ондолжен бути ніким іншим, як бароном Ікскулем. Дивно, однак, що впісьме неупомянут граф Петро Медем, майбутній Генеральний консул Росії вЕгіпте (1837-1841), який саме з цими двома мандрівниками піднявся вгору поНілу доВторого порога, перш ніж повернутися вСудан 15годамі пізніше.

Відзначимо також, що саме цьому компаньйону двох російських мандрівників має належати іграффіто «Lesseps 1823» вДакке (що дозволяє, до речі, встановити місце однієї ізостановок групи), яке Крістоф помилково датував 1820годом іпріпісал його батькові. Тому причин ім'я графа Матьє де Лессепса повинно бути виключено ізспіска мандрівників, що побували в1820г. вНубіі, списку, вкотором значаться такі імена, як сер Фредерік Хеннікер, Карло увазі, Джуліо Андреа Корнер, Джордж Уоддінгтона іБарнард Хенбері, Фредерік Кайо іПьер-Констан Леторзек, А. Пьоці, Джузеппе Дзукколі, Джіроламо Сегато, Т. Борг, Г. Севаль, Джордж Бетюн Інгліш іДж.С.Уіггетт. Навпаки, розповідь барона Ікскуля, який двічі цитує професор Л. А. Бальбоні в1906г. всвоем «Gl'Italiani nella Civilta Egiziana del SecoloXIX »(з нагоди згадки бароном консула Дроветті івсвязі ссообщеніем оего Привозі вРім гіпсової копії барельєфа, відкритого Кавільей), повинен, як нова сторінка початкового етапу вивчення Нубії, бути поставлений водін ряд зі свідченнями Джона Гарднера Уїлкінсона, Ліна де Бельфона, Р. Т. Гордона, Джона Медокс, Дж.Ф.Парті іДжованні д'Атаназі, також відвідали Нубію в1822-1823годах.

Говорячи орусскіх дослідників цій частині Африки, вобщем, мабуть, не надто численних, варто було б згадати також іотом мандрівника, який чи то вконце 1816, чи то на початку наступного року був убитий врайоне Деррі, у той час як його товаришеві вдалося врятуватися, вислизнувши вАсуан. Про цю трагічну подію писали тоді багато, втом числі Ірбі іМангле в «Travels in Egypt and Nubia ... during the years 1817 and 1818 », однак ім'я цього російського мандрівника залишилося невідомим. Ктому ж в1836году, вгодив нубійських експедиції А. С. Норова, багато графіті, залишені вФіле поверх великої французької написи англійськими ірусскімі мандрівниками, були стерті Пріссом д'Авенном під час реставрації цієї пам'яті про перебування членів французької експедиції в Єгипті.

Шампольон згадує барона Ікскуля, якого онвстретіл виталий, вдвух листах серу Вільяму Гелла, що зберігаються в Британському Музеї іопублікованних Генрі Р. Х. холлом в «Journal of Egyptian Archaeology» в1915г. «Повідомте барону Ікскулю, що Летронн займається його написами іобнаружіл всього два неопублікованих. Він, втім захоплений точністю копій »,-пише Шампольон своєму кореспонденту виталий 4февраля 1827г., ане1826г., як вважалося починаючи с1915г. «Повідомити мене також імена, посади і титули чудесного барона Ікскуля, нашого доброго іпреданного супутника »,-просить у того ж сера Вільяма Гелла Шампольон 12сентября, уточнюючи для нас тим самим, чтоіх зустріч мала місце саме Віталій, і то після подорожі барона наВосток, і явно після перших чисел березня 1825р., Часу, коли дешіфровщік «багато зустрічався сгосподіном Додвеллом ісером Вільямом Гелло», як онпісал тоді своєму братові іаббату Гаццера. Втома ж 1825году іМікеланджело ланчі опублікував дослідження обарельефе ізколлекціі Салта, скопійованим нашим бароном вЕгіпте ( «Illustrazione di un Kilanaglifo copiato in Egitto da Sua Excellenza signer Barone d'Icskull»), яке Іполита Резелліні відрецензованих всентябре того ж року вXIXтоме «Antologia Viecche» у Флоренції.

Отже, цей остзейських барон входив, мабуть, в коло людей, що об'єдналися вРіме навколо секретаря російського посольства Станіслава Косаківського (1795-1872) іувлекшіхся роботами Шампольона івсем тим, що мало відношення до Єгипту. Можливо, ця обставина зможе пролити світло насудьбу описів іколлекціі, зібраної бароном Ікскулем в1822-1823годах в долині Нілу.

Почесним членом Петербурзької Академії наук Шампольон був обраний 10января 1827г., тобто більш ніж затру року досвоего прийняття у французьку Академію Написів іІзящной словесності; це є свідченням як популярності його робіт вРоссіі, так і взагалі його тісних взаємин з багатьма російськими вченими. З цього приводу я хотів би відіслати читачів кстате «Nouveaux documents sur l'Histoire de l'egyptologie », опублікованій І. Г. Лівшицем в 1961р. «Cahiers d'Histoire mondiale», де можна знайти іізложеніе ієрогліфічної системи Шампольона, складене Коссаковскім для свого патрона вРіме, Італійського, іпісьмо Шампольона того ж Кассаковскому от25іюня 1825р. Обидва ці документи зберігаються Нд.-Петербурзі: перший вотделе рукописів Інституту сходознавства Російської Академії наук, друга вотделе рукописів Державної бібліотеки імені М.Е.Салтикова-Щедріна. Тут доречно згадати іперепіску Шампольона в1823-1824гг. сдіректором Петербурзької Бібліотеки іПрезідентом Академії витончених мистецтв О. Н. Оленіна, а також - лист панові де Сен-Флораном, провайдера книг Імператорського двору в Санкт-Петербурзі, інекоторие інші автографи Шампольона, детально описані нині впревосходном «Repertoire de bibliographiе analitique» Жанно Кеттела, де глава «Champollion vu par les savants russes et sovietiques », що включає 35наіменованій, складена Т. Н. Савельєвої.

Нагадаємо також, що одним ізсамих вірних прихильників Шампольона вРіме був хтось інший, як князь Гагарін. Знаючи, наскільки важким було фінансове становище Шампольона, князь без коливань, за посередництвом шевальє Бартольді, делікатно запропонував єгиптолог по1000франков закаждую ізшесті лекцій, які португальський посол, граф Фуншаль, збирався влаштувати вчесть єгиптології. Відповідь Шампольона шевальє Бартольді, датований 30мА 1825р., Показує, наскільки загостреної була реакція єгиптолога наетом щедру пропозицію:

«Je trouve. Monsieur, en rentrant chez moi, le billet que vous m'aviez fait l'honneur de m'ecrire. Ce n'est point sans une grande surprise que j'ai lu celui que vous adresse M. le Prince Gagarin. Il faut que sois ou bien mal compris ou bien mal juge pour qu'on ait pense, ainsi qu'ont le fait, a me proposer un salaire comme s'il s'agissait d'une espece de representation. J'ignore si de tels arrangements sont dans les us et coutumes de l'Italie; mais les lettres francais, toujours empresses de propager le peu de science qu'ils peuvent posseder, ne songerent jamais a la vendre ...*».        * «Ви зробили мені честь, написав записку, яку я виявив усебя після повернення. Я,   А коли ми сбольшім подивом прочитав те, що писав Вам князь Гагарін. Мабуть, мене чи погано зрозуміли, чи то про мене склалася хибна   враження. Тільки цим можна пояснити думку запропонувати мені плату, як якщо б мова йшла окаком-то поданні. Незнаю, можливо, такі   угоди прийняті виталий; нофранцузскім вченим, завжди прагнуть поділитися тією малою дещицею науки, якою вони можуть володіти, ніколи   неприхід в голову продавати її ...».< br>     

Тим неменш впісьме ксвоему братові, написаному 22іюня воФлоренціі, онсам повідомляє оегіпетскіх заняттях, на яку були присутні князь Гагарін й чимало інших дипломатів: «Les hieroglyphes sont en grand honneur a Rome (...) Le Duc (de Blacas) m'ayant mis en rapport avec tout le corps diplomatique, on m'a questionne, interroge, et on a voulu absolument que je donnasse, avant de partir, chez M. le Comte de Funchal, amdassadeur du Portugal, cing ou six seances, dans lesquelles j'ai developpe mon systeme et la marche de ma decouverte. L'auditoire etait choisi: le Duc de Laval-Montmorency, le Comte de Funchal, le Prince Gagarin (de Russie), le Comte Kossakowsky (de Pologne), le Baron Bunsen (de Prusse), Kestner (de Hanovre), Comte de Velo, l'abbate Fea, le Chevalier Bartholdy, Ciccolini, Mgr. Mai, etc., Etc. Bref un peu de toutes les nations et de tous les peuples de l'Italie. C'etait une vraie mission que je prechais la, et la grace efficace a agi, et j'ai compte autant de convertis que d'assistants »*.        * «Ієрогліфи вРіме вбольшой честі (...) Після того як герцог (де Блакас) представив мене всього дипломатичного корпусу, мене розпитували,   випитували інастоялі НАТОм, щоб я доот'езда дав уграфа Фуншаля, посла Португалії, п'ять або шість занять,   вкоторих змалював би мою систему іход мого відкриття. Аудиторія була обрана: герцог де Лаваль-Монморансі, граф де Фуншаль, князь Гагарін   (з Росії), граф Коссаковскій (з Польщі), барон Бунчен (з Прусії), Кестнер (з Ганновера), граф де Вело, абат ФЕА, шевальє Бартольді,   Чікколіні, бачив Травень, ВПР., ВПР. Коротше кажучи, потроху отвсех нації інародов Італії. Я прямо-таки проповідував,   іблагодать зійшла на нас, ия нарахував стільки ж новонавернених, скільки було присутніх ».
       

Шампольон збирався підтримувати листування сбольшінством ізсвоіх римських друзів, умногіх ізкоторих, як уКестнера і Бартольді, були жваво цікавили його єгипетські старожитності. Адже впісьме кбрату, відправленому ізГренобля 4января 1826р., Він турбується через відсутність відомостей від Станіслава Коссаковского: «J'attends avec impatience la lettre de W. Gell que doit m'apporter le Docteur Carabin. Envoie-moi toutes celles qui ont pu m'arriver depuis mon depart (de Paris), et regarde s'il уen a du Comte Kossakowsky, mon grand ami de Rome. Je ne sais ce qu'il est devenu »*.        * «Я чекаю з нетерпінням листа отУ.Гелля, яке має мені привезти доктор Карабах. Прийшли мені всі листи, які прийшли з часу мого   від'їзду (з Парижа), і подивися, чи немає там листа отграфа Коссаковского, мого великого друга по Риму. Я незнаю, що сним   стало ».
    

Під час другої подорожі поІталіі, коли Шампольон приїхав вРім 18іюля 1826р., російський посол Італінскій иего співробітник Коссаковскій виявили до єгиптології велика увага. Як він описував одинадцятьма днями по тому в листі братові «M.D 'Italinsky, quoique souffle journellement par la vipere Lanci, m'a temoigne les memes bontes, et j'ai retrouve en Monsignor Mai la meme ardeur et pour l'Egypte et pour l'egyptien »*.        * «Г-н Італінскій, як би ненаушнічал йому щодня ця гадина ланчі, виявив до мене ті ж самі добрі почуття, амонсеньор травня виявив той же запал   ікЕгіпту, ікегіпетскому мови ».
    

Не кажучи вже олекціях того ж типу, що він читав заздалегідь дотого уграфа Фуншаля, під час перших уроків єгипетського утворилися певні об'єднання, якщо вірити уривку ізтого ж листа: «Les apotres de mon systeme a Rome, le Comte Kossakowsky, premier secretaire de la legation russe, M. de Bunsen, charge de Prusse, M. de Kestner, charge d'affaires du Hanovre et d'Angleterre, et M. le Marquis de Croza, charge d'affaires de Sardaigne, ont conserve toute leur ferveur et leur attachement pour ma doctrine hieroglyphique, malgre les Lanciani et l'apparition de Seyffarth aux pieds du Capitole ...»*.        * «Поборники моєї системи вРіме, граф Коссаковскій, перший секретар російської місії, р-н   Бунеен повірений Пруссії, г-н Кестнер, повірений вделах Ганновера іАнгліі, голок-н Маркіз де Кроца, повірений у справах Сардинії,   зберегли весь свій запал івсю прихильність кмоему ієрогліфічному вчення, незважаючи на різних Ланчіані інапоявленіе   Зейффарта уподножія Капітолію ...»< br>.     

Крім того, як ми дізнаємося ізтого само й листи, саме уроссійского посла, впрісутствіі Густава Зейффарта Шампольон піддав критиці погляди, розвивалися останнім: «Nous avons eu une conference chez M.d 'Italinsky. Je lui ai montre (a Seyffarth) sans menagements tout le vice de son affaire et pousse des arguments auxquels il n'a su que repondre (...) Le seui partisan qu'il ait ici est Lanci qui le pousse *.        * «Унас були переговори уг-на Іллінського. Я йому (Зейффарту) показав відверто всю порочність його занять іпрівел аргументи, на які   оннічего несмог заперечити (...). Його єдиний прихильник тут - ланч, що його підбурює ».
        

Все це, звичайно, нагадує уроки єгипетського, які Шампольон давав у Парижі, наНабережной Вольтера, убарона Віва Девона для декількох друзів, або знамените «відкриття» 30ноября 1823г. мумії Петеменона, привезеної ізФів Фредеріком Кайо. Серед тих, хто ветот день поспішав вдома № 11 поуліце Севр вСобраніе рідкостей Кайо, можна було відзначити іграфа Орлова - явне свідчення того, що Єгиптологія іработи Шампольона вже стали вельми престижними. Слід незабутній в.о. те, що починаючи ссентября 1823г. Шампольон висловлював побажання, щоб імператор Олександр придбав колекцію Дроветті, про що онпісал вцітіровавшемся вище листі р-ну де Сен-Флораном. Нарешті, практично вто же самий час, коли прекрасна колекція, зібрана вЕгіпте міланців Кастільоне (умерв1849г.) була в1826г. придбана Імператорської Академією наук за40000 рублів, ми бачимо вПаріже «М. Divow, qui achetait des curiosites pour l'empereur de Russie »(г-на Дівов, який купував дива для імператора Росії), згідно з Гамлену, керуючому справами єгипетської експедиції. Саме цей антиквар 15января 1827г. вчасно продажу Сторге колишнього Зборів рідкостей Віва Девона купив у Парижі дві похоронних папірусу жерця Осоркона, внастоящее час зберігаються Нд.-Петербурзі, в Публічної бібліотеки імені М.Е.Салтикова-Щедріна. Професор Германн де Мейленааре тільки що нагадав нам, що племінник Віва Девона, можливо, неімел права вто час виставляти напродажу ці два папірусу; ми тут лише зазначимо, що с1809г. завдяки гравюрі Девона, Шампольон вивчав ці рукописи, які цитуються завжди з посиланням наДевона, ВЕГО «Grammaire egyptienne», атакож ВЕГО численних картках ірукопісних нотатках, що зберігаються в Національній бібліотеці вПаріже. «Книги Мертвих» Осоркона тлумачив також в1810г. Олександр Ленуар всвоей книзі «Nouvelle Explication des Hieroglyphes». Нарешті, присутність графа Орлова поряд сгерцогом де Блакасом, бароном Гумбольдтом, бароном Ларрі, бароном Девон або графом де Форбеном наоткритіі мумії Петеменона в1823г. неминуче викликає в пам'яті картину, яка 63года через обезсмертити відкриття вг.Булаке Г. Масперо, Е. Бругшем, Ю. бур'яном ід-ром Фуке - впрісутствіі Хедив й чимало інших високих осіб - мумії РамзесаII. Вчісле прісутствующіх особливо відзначимо представника Росії В. Н. Хитрово, стільки зробив для того, щоб розповісти про російських мандрівників вЕгіпте в.о. паломника наСінае. Йому ми зобов'язані іважной бібліографією цієї проблеми, опублікованій в1876г., Атакож «Notes du second voyage de Noroff », що вийшли двома роками пізніше, і виданням в1889г. його «Itineraires russes en Orient». Ці роботи, мабуть, надихнули пізніше і Рене Каттаві Бея, автора цінної книги «Regne de Mehemet Aly d'apres les archives russes en Egypte (Le Caire et Rome, 1831-1836)», івболее близький кнам період, О. В. Волкова. Подібного роду роботу слід систематично продовжувати, оскільки імена багатьох мандрівників виявилися пропущені вспісках. Наприклад, тільки недавня робота охудожніке Ежен Фромантене, запрошеним в1869г. на урочистості вІсмаілію, дозволила мені встановити факт перебування тоді наСуеце графа Володимира Михайловича Сологуба, твори якого Фромантен, сам письменник, звичайно ж, знав. Попрімеру барона Ікскуля деякі мандрівники збирали невеликі колекції. Один приклад: стелофорная статуетка Мена, яка до1864 року була запропонована Румянцевської музею і в даний час зберігається вПушкінском музеї (I, 1. а. 6145).

Місцезнаходження фиванской гробниці, де, очевидно, Норов виявив пам'ятник в1834г., невідомо. У зв'язку спершу подорожжю Норова можна згадати ідругого колекціонера - драгомана Генерального консульства Росії вЕгіпте, людину дуже близького кДроветті, якого зустрічав іхорошо відгукувався онімів Шампольон, а саме - Едуарда Лавізона, який запропонував в 1840р. Ермітажу папірус.

Очевидно, що необхідно заново зібрати всю інформацію, яку нам можуть надати мандрівники: як для того, щоб уточнити історію нашої дисципліни, так ідля того, щоб краще використовувати старі фонди наших музеїв чи наші архівні папки.