Київський інститут Міністерства внутрішніх справ.
Кафедра Українознавства
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З Історії України.
Тема: Україна в другій половині ХVІІ століття.
Київ 1999 р..
Тема: Україна в другій половині ХVІІ століття.
План.
1. Боротьба Українського народу проти іноземних агресорів у другій половині ХVІІ століття.
2. Початок "Руїни".
3. "Вічний мир" 1686 р.. між Росією та Польщею. Закріплення територіальної розчленованості українських земель.
1. У 1648 р. український народ єдиною силою виступив проти польсько -католицького поневолення. Експлуатація панів, шляхти, євреїв-орендаторівбула жорстокою. Богдан Хмельницький сказав: "Причиною, яка спонукалакозаків піднятися війною на ляхів було не те, що позбавляти їх. земноїбатьківщини, не те, що обтяжувати їх роботами, подібно до немилостивіфараонів, а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивихдогматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнувалисела й доми нетлінних душ ".
Війна поділ на чотири періоди.:
Перший період війни (1648-1649) знаменувався перемогами під Жовтими Водамиі Корсунем; битвою під Пилявцями; облогу Львова і Зборівськім договором.
Другий період війни (1650-1653) попри кровопролитну боротьбу повсталих іполяків, жодній із сторін успіху не приніс.
Трітій період війни (1654-1655) визначився допомогою Росії Україні вборотьбі з Польщею.
Четвертий період війни (1656-1657) це укладання союзу між Україною і
Семіградськім князівством, а також спільні дії козацтва і шведською арміїпроти Польщі.
Внаслідок визвольної війни 1648-1657 рр.. Українська держава увійшладо складу Московської на правах автономії. Основою державної території була
Наддніпрянщина від Случі до Дністра на заході, до кордонів Росії на сході,тобто Київське, Брацлавська, Чернігівське воєводства, частина Волинськогота Білої Русі.
Після смерті Б. Хмельницького козацька старшина обрала гетьманомгенерального писаря Війська Запорозького Івана Виговського, він бувнайближчим соратником Б. Хмельницького. Намагаючись протистояти впливу
Москви, Виговський уклав союз із Швецію та Кримом, розпочав переговори з
Польщею, що викликало невдоволення старшини. Він розірвав союз з Москвою ісповістив про це європейські країни. Під Гадячем у вересні 1658 р.. вінуклав договір із Польщею, за яким Київське, Брацлавська, Чернігівськевоєводства входили до складу Речі Посполитої як окрема держава під назвою
Велике князівство Руське зі своїм гетьманом.
Народ договору не підтримав, побоюючись повернення польськихпорядків. Чи не прийняли його й запорізькі козаки з І. Сірко. Договір привівдо конфлікту з Росією, внаслідок якого російська армія на чолі з князем
Трубецьким в червні 1659 р. ніщівної зазнала поразки під Конотопом,втративши до 40 тис.. Убитими проти 10 тис.. Виговського. Проте гетьман НЕміг скористатися своєю перемогою - адже в Україні перебували моськовськізастави, нерозважливо напад запорожців на чолі з І. Сірком на Крим змусивсоюзників Виговського - татар - повернутись додому. Загони Богуна такошового Сірка з допомогою російських військ розбили загони Виговського.
Він відмовився від гетьманства і подався до Польщі.
У 1663-1687 рр.. Україна розпалася на дві окремі частини Правобережнуі Лівобережну Україну. На Правобережжі гетьманом став П. Тетеря, на
Лівобережжі Я. Сомко. Тоді ж на Правобережній Україні розпочавсяантифеодальної рух на чолі з І. Поповичем, який і привів до краху П.
Тетері. Тоді ж гетьманом було обрано черкаського полковника Петра
Дорошенка. Він здійснив військову реформу, мав на меті об'єднати всіукраїнські землі. Дорошенко прийняв протекторат Туреччини, яка в 1672 р..оголосила війну Польщі та за Бучацький угодою отримала поділля; підвласністю Дорошенка залишилася Наддніпрянщина. У 1672 р. з 12-тисячнимзагоном він був змушений допомагати турецькій армії, яка вибивали поляківіз Поділля, щоб перетворити його на турецьку провінцію. Через деякий частурецькі війська, захопивши Поділля та обклали Львів, змусили Польщупідписати Бучацький мир (1672), за яким Брацлавщина і Південна Київщинапереходили під контроль козацтва. Поява турків в Україні остаточновідвернула народ від Дорошенка, який зрікся 1676 р.. булави на користьлівобережного гетьмана Івана Самойловича (1672-1687)
У боротьбі проти турків і татар велике значення мали суходільні таморські походи на Крим і турецькі фортеці. У 60-х роках ХVII ст. такипоходи очолювали Іван Сірко та Іван Ріг. Основні напрямки цих походівпролягли на Перекоп, Кафу, Бахчисарай, Акерман, Кизикермен, тагином та іншіфортеці. Сірко разом із Запорозької Січчю не прийняв присяги цареві в 1654р. Постійно організовував походи проти турків і татар. Навесні 1660 р.
Сірко на чолі загону козаків завдав удару Очакова. У 1663 р. Сірко разом ізкомандиром російського гарнізону на Запоріжжі Г. Косаговім здійснив двапоходи на перекопські укріплення і не дав татарам можливості об'єднатися зполяками. Успішним був похід Сірка та кошового Рога проти татар 1667 р.. У
1677-1678 рр.. Українські козаки на чолі з І. Самойлевічем разом ізмосковськими військом обороняли Чигирин від турків під час російсько -турецької війни (1677-1681) за правобережні землі України. У 90-х рокахкозаки планували здобути турецьку фортецю Азов. Відволікаючий удар завдавсяв пониззі Дніпра. Було здобуто 4 ворожі фортеці, що відкрівало водний шляхдо Чорного моря. 19 липня 1696 р.. під час другого походу Азов булоздобуто. Водночас активізувалися суходільні та морські походи запорозькихкозаків на Крим, що сприяло бойовим діям під Азовом. Унаслідок азово -дніпровських походів південні рубежі України та Росії стали безпечними.
У другій половині XVII ст. народ України, як і раніше, боровся протиагресії Туреччини, Польщі та Кримського ханства. На при кінці XVII ст.українські землі було поділено між Росією, Польщею і Туреччиною. Автономія
Лівобережної України регулярно обмежувалася. Політика козацької старшини таукраїнської шляхти, як і боротьба між гетьманами за владу, лише руйнуваладержавний лад України.
2. Як писалося раніше внаслідок визвольної війни 1648-1657 рр..
Українська держава увійшла до складу Московської на правах автономії.
Основою державної території була Наддніпрянщина від Случі до Дністра назаході, до кордонів Росії на сході, тобто Київське, Брацлавська,
Чернігівське воєводства, частина Волинського та Білої Русі. Галичина йчастина Волині лінілісь у поляків. На підлеглих козакам землях, площеюмайже 150 тис.км2, проживало 1,2-1,5 млн населення.
Після смерті Б. Хмельницького козацька старшина обрала гетьманомгенерального писаря Війська Запорозького Івана Виговського. Про йогоправління нам вже звісно (см. п 1). Виговський відмовився від гетьманства ігетьманом обрали Юрія Хмельницького (1659-1663). Він підписав із царськимурядом нові Переяславські статті 1659 р.., що доповнювали та істотнообмежували Березневі статті 1654 р.. Старшині заборонялось обирати гетьманана старшинських радах, гетьману - підтримувати відносини з іншимидержавами. Московські воєводи, крим Києва, з'явились і в деяких іншихмістах. Це допомогло Москві укріпітіся в Україні.
У 1660 р. Ю. Хмельницький уклав із Польщею Слабодіщенській трактат,за яким Україна визнавала владу Польщі, що викликало протест з бокулівобережних полків і змусило Ю. Хмельницького на початку 1664 р.. зректисягетьманства. Розірвана на окремі території соціальними конфліктами, Українарозпалася на дві окремі частини. Народ назвав цей час "Руїною" (1663-1687)
3. На Правобережжі України гетьманом став П. Тетеря (1663-1665), якийздобув грунтовну освіту і обіймала низку важливих посад ще за Б.
Хмельницького. Але в основному він проводив про польську політику. Разом ізполяками захопив Лівобережжя, агітуючи польського короля Яна Казимирапродовжити наступ аж до Москви. А коли наступ провалився, Тетеряповернувшись на Правобережжя, зайнявся придушенням антіпольськіх заколотів.
Це ще більше обурило народ. Втративши підтримку населення, Тетеря втік до
Польщі.
На Лівобережжі в ті часи гетьманом був Я. Сомко (обраний ще 1662 р.. Загетьманування Ю. Хмельницького). Царський уряд звинуватив його в серпатізміта за судовим вироком стратив у вересні 1663 р.. А в червні того ж рокупредставники Росії домоглися обрання гетьманом Лівобережної Україникошового Запорозької Січі Івана Брюховецького. У 1665 р. він підписав
Моськовські статті, за якими в Україні значно обмежувалися праваукраїнського народу, а його землі оголошувалися володінням російськихцарів. Все це спричинило хвилю повстань. І І. Брюховецького було вбито.
Тоді ж на Правобережній Україні розпочався антифеодальної рух на чолі з І.
Поповичем, який і привів до краху П. Тетері. Тоді ж гетьманом було обраночеркаського полковника Петра Дорошенка. Він організував похід на
Лівобережжя, де 8 червня 1668 р. (після вбивства повстанцями І.
Брюховецького) його проголосили гетьманом усієї України.
У той час почався наступ поляків на Правобережжя, що змусило Дорошенкоповернутися туди, залишивши на Лівобережжі наказ ним гетьманомчернігівського полковника Демка Многогрішного. Незалежна поведінка гетьманазбурила проти нього старшину. Многогрішного несподівано ув'язнили івідвезли до Москви. Після допитів гетьмана заслали до Сибіру, де він іпомер. За таких умов Дорошенко ледве міг управляти навіть Правобережною
Україною. Для подальшої боротьби сил не вистачало, і він уклав союз ізтурецьким султаном. Поява турків в Україні остаточно відвернула народ від
Дорошенка, який зрікся 1676 р.. булави на користь лівобережного гетьмана
Івана Самойловича (1672-1687)
Замість Дорошенко турки висунули на гетьмана Ю. Хмельницького (1677-1681). Іця його спроба гетьманства закінчилась невдало. Ставши знову гетьманом,він так і не зміг позбутися турецької опіки, що й призвело до втрати йогоприбічників, а потім і до смерті від турецьких рук у Кам'янці (1681)
Відтоді Правобережна Україна втратила політичну й економічнусамостійність.
Сусідні держави поділили між собою Правобережжя. У 1681 р. Росія й
Туреччина уклали в Бахчисараї мирний договір, за яким зобов'язалися НЕзаселяти землі між Дніпром і Південним Бугом.
У 1677 р. турецька армія підійшла до Чигирина та обклала його.
Протягом чотирьох тижнів оборонялися захисники міста. Козацькі полки йросійські війська розгромили турків і татар поблизу Вужина, і Чигирин буловрятовано. Нова спроба турецької армії овладіті містом у червні 1678 р.. тежзакінчилася її розгромом біля Стрельнікової гори, повз яку пролягла дорогана Чигирин, що ним наприкінці липня турки все ж оволоділи. У серпні поблизу
Вужина відбулася семиденний жорстока битва, після якої турецька арміявідступила. Це стало переломним етапом у війні, яка завершилася
Бахчисарайський перемир'ям на 20 років між Росією, Туреччиною і Кримськимханством. Останні визнали умови Адрусівського договору 1667 р.. між Росієюта Польщею.
Згідно з умовами "Трактат про вічний мир" між Росією і Польщею (1686)царський уряд розірвав мирні відносини з Туреччиною і приєднався доантитурецької "Священної ліги" (Австрія, Венеція, Польща), що ц привело допочатку боротьби за визволення Північнього Причорномор'я та Приазов'я, докримських походів 1695-1696 рр.. Російсько-українських військ.
Література:
1. "Історія України" В. Ю. Король, видавничий центр "Академія" 1999 р..
2. . "Історія України" О. Субтельний, Київ 1993 р..
