Національний Університет "Києво-Могилянська Академія"

Реферат з історії України

З теми

"АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР * Я"

Виконала студентка

ДЕН-2,

ГР. 3

Рибачук Анна.

Київ - 2000

План:

1. Вивчення античних пам (яток півдня України

2. Антична колонізація Північного Причорномор (я

3. Античні держави Північного Причорномор (я:

- історія держав Північного Причорномор (я

- державно-політичний устрій міст-держав

- Ніконій

- Тіра

- Борісфеніда

- Ольвія

- Херсонес Таврійський

4. Населення і торгівля античних міст-держав

5. Вплив північно - причорноморської цивілізації на довколишні племена

Вивчення античних пам'яток півдня України

Дослідження пам'яток античної культури на території Українипочалося ще наприкинці 18 ст. Спочатку це були візуальні обстеження,викладені в загальних описах Північного Причорномор (я П. Сумарокова,
І. Потоцьким, І.М Муравйова-Апостолом, Г.Е Кепером, П.І Кеппеном.

Вже на початку 19 ст. створюються музеї в м.Миколаєві (1806),м.Феодосії (1811), м.Одесі (1825), м.Керчі (1826). Їхня діяльністьспрямовувалась на вивчення переважно античних пам'яток. У 1801 році
П. К. Сухтелен проводити в м.Ольвії перші археологічні розкопки, трохипізніше розпочинаються розкопки поблизу м.Керчі й у м.Херсоні.

Регулярного характеру розкопки пам'яток античної культури Півдня
Причорномор'я набули у кінці 19 ст. Крім історико-археологічних описівназваних авторів, в першій половині 19ст. були створені карти і планизалишків античних північнопрічорноморськіх міст. Згодом були зробленіспроби звести археологічні матеріали а також розвідки з історії
Баспорського царства й Ольвії.

З кінця 19 ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільшихантичних міст-держав та іхніх некрополів на території України - Березані та
Ольвії (Б. В. Фармаковській, Е. Р. Штерн), Херсонеса (Одеське товариствостарожитностей; К.К Костюшко-Валюженіч, Р.І. Лепер), Пантікапея
(К. Є. Думберг, В. В. Шкарпіл), курганів Боспорського царства. Були відкритіоборонні споруди, житлові квартали, термо (лазні) й монетний двір у
Херсонесі, десятки монументальних поховальних споруд. У пожовтневійперіод, а особливо після Великої відчизняної війни, археологічнідослідження античних пам'яток України набули дуже широкого розмаху.

Завдяки цьому ми тепер маємо досить повне уявлення про археологію таісторію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в Північному
Причорномор'ї-Тірі, Ольвії, Херсонесі і Боспору.

За джерела при вивченні історії античних північнопрічорноморськіхдержав, крім так званих артефактів, правлять свідчення давніх авторів.
Насамперед це "Історія" Геродота. Відомості про Північне Причорномор'язалишили також Діодор Сіцілійскій, Страбон, Полієн, Демосфен, Єсхін,
Діон Хрісостом, Птолемей, Овідій, Пліній та інші стародавні вчені,філософи, письменники, поети.

Але найконкретнішімі є різні категорії археологічних джерел, якіздобуваються при роскопки міст, поселень і некрополів (могильників).

Антична колонізація Північного Причорномор'я.

Перші випадкові відвідини Пн.Прічорномор 'я грецькими мореплавцямиприпадають на початок першого тис.. до н.е. За літературною традицієюнайраніше поселення на Березанський півострові могло виникнути близькосередини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е грекизасновують Ольвію (Південнобузькій лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. -
Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкінітіду. Тоді ж упівденно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливовоно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е, коли вихідці з Гераклеї
Понтійської заснували на його місці Херсонес. У другій половині 6 ст. дон.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікопей, Феодосія, Німфей,
Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонаса, Келі. Саме в цей часвідбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, дез'являється багато поселень. Окрім Херсонеса, більшість згаданих містзасноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Пн.Прічорномор 'я була частиною так званої Великої
Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювало рядом причин,найголовніша з яких-відносне перенаселення, коли всі землі в матеріковій
Греції були вже розподілені. "Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі вінших місцях, не так щільно заселених.

Греки - засновники північнопрічорноморськіх міст були в основнійсвоїй масі малозаможнімі землероб, частково-торговцями, ремеснікамі.
На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільськимгосподарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городнічалі
, Розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття - ремістніцтво, торгівля
- Були другорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'ямала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише якгосподарське освоєння греками Північного Причорномор'я, причому мирне.
Новозасновані колонії не залежали від міст-мотрополій хоч і підтримували зними добрі стосунки, навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння вторгівлі, надання рівних прав громодянам обох полісів, мали з ними єдинікульти й літочислення.

Колонії в основному засновувалися упорядковано, коли ще в митрополіїобирали або призначали керівника групи колоністів - ойкіста. На місцізакладання нового міста розмежовував ділянки під будівлі йсільськогосподарські території, відводили місця для культових ігромадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

Античні держави північного Причорномор'я.

Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'явідбувалося поступово, в цілому в напрямі із заходу на схід.

6 ст.до н.е. запорукою було часом заснування більшостіпівнічнопрічорноморськіх держав. Кожне з них мала власну історію, алеоскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також ізварварських оточенням, в їхньому розвитку простежується багато спільного.
Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди ікілька єтапів.

Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1ст. до н.е.

Він характерезувався тісними культурними та економічними зв (язками якіз материкової Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлюваловідносною стабільностю загальноісторічного розвитку. У матеріальному ідуховному житті колоністів домінували еллінські традиції. Саме в цей ЦАСстворюється Баспорське царство.

На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок 5ст.до н.е) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав,розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного
Причорномор'я, закрема Іонії. Типовою є землянкова житлова забудовабільшості північнопрічорноморськіх полісів, хоча вже у 6 ст.до н.е. унайбільших з них будуються храми формуються комплекси Агора (площа,навколо якої розміщувалися адміністративні, громадські будівлі, крамниці
, Культові майдани, вівтарі). Зароджуються ремесла, промисли
, розвивається торгівля, виникає монетна справа. У чий часзапочатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців ізнавколишніми племенами кочовиків.

На другому - класичному етапі першого періоду (початок 5 - другатретина 4 ст.до н.е.) розпочинається поступовий розквіт держав. В цей часзначно поширюються контакти з кочовнікамі та племенами Лісостепу. Особливотісні зв'язки з варварських населенням мав Боспор.

Наприкінці другої третини 6 ст в розвитку античнихпівнічнопрічорноморськіх держав спостерігається недовгочасна криза.
Відтоді починається останній етап еллінського періоду - елліністичний,який спочатку позначається максимальним економічним розвитком, піднесеннямсільського господарства, ремесел, торгівлі, культури в цілому.

Проте вже з другої половини 3 ст.до н.е.поступово назріває криза.

Агресія скіфів у Західному Криму, пересування варварських племен у
Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округиантичних міст.

Другий великий період історії античних держав ПівнічньогоПричорномор'я - римський (середина 1 ст. до н.е. - 70 роки 4ст.н.е.)-характеризується передусім входженням Тірі, Ольвії, Херсонеса,до складу римської провінції - Нижньої Мезії. Цей період позначавсянестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варварізацією населення
, Натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно -економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали дляримської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на їїсхідні кордони, що проходили по Дунаю. Спостерігається деяке економічнепіднесення Тірі, Херсонесу, Баспору, їхня культура потрохунормалізується.

У другому періоді оснування античних північнопрічорноморськіх місті їхніх округ можна виділити три основні етапи.

Перший розпочинається в середині 1 ст. до н.е. , Коли політика цихміст поступово переорієнтовувалася на Рим.

Другий етап охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н.е. ,коли в Тірі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загониримських війск, а самі ці міста підпорядковуються Нижній Мезії. В певнійполітичній залежності від Риму перебуває й Боспор. В умовах відносноївоєнно-політичної стабільності економіка північнопрічорноморськіх державдосягає найвищого розвитку.

Третій - останній етап - розпочинається з 2 половини 3ст. н.е., коли з метою захисту кордонів римської імперії від готів, гарнізониримських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я.
Навали кочовиків, зокрема готів, фактично знищили сільські округи. Майжевсі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках 4 ст.під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодомувійшли до складу Візантійської імперії.

Державно-політичний устрій.

Північнопрічорноморські поліси були рабовласницьких демократичнимиабо аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не малиправ громадянства. Найвищими органами законодавчої влади були народнізбори ( "народ") і рада. Народні збори, в яких брали участь усіповноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони,грошового обігу, забезпечення населення продовольством, наданняпривілегій купцям. Виконавча влада складалася з різних колегій --магістратур або окремих службових осіб - магістратів. Існували спеціальніколегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами
(колегія стратегів), торгівлею (колегія аграномів), благоустрою міста
(колегія астіномів) та інші. Діяли судові установи, що складалися зкількох відділів.У судочинстві брали участь судді, свідки, обвінувачі.

З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни. Так, поліси
Боспору Кіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владою
Археанактідів у єдине Боспорське царство, хоча й після цього залишилисьпрактично самостійними в своїх внутрішніх справах.

Античні міста-держави Північного Причорномор (я

Ніконій.

Назва міста походить, можливо, від імені ойкіста. розташовувалосявоно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с.Роксолані
. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н.е. ,
Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близькодесятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основуекономіки становило землеробство. На відміну від Тірі власної монетноїчеканки не мав. В 1-6 ст.до н.е. основним платіжним засобом навнутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети. Але можливо
, Що в 5 ст. До н.е. Ніконій вже випускав власну літу монету іззображенням сови. Підтримував торгівельні зв (язки з містами Іонії, Антікі
, Острівною Грецією, з Істрією, Ольвією. В 6 - першій половині 5 ст. дон.е забудовувався землянковімі житла, які згодом змінювалися будинкамизвичайного грецького типу. На другу половину 5 - 4 ст. до н.е. припадаєрозквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди. Близькотретьої чверті 4 ст. до н.е Ніконій занепадає. В 3-2 ст. до н.е. занепадпосилюється, а з нашестям голатів та інших варварських племен містоостаточно гине. В 1-4 ст. н.е. життя в ньому відновлюється, але цейперіод майже не досліджений.

Тіра

Назва міста походить від грецької назви Дністра-Тірас.
Місцерозташування залишків Тірі - околиця сучасного Білгорода
-Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями з
Мілета наприкінці 6-ст. - Початок 5 ст.до н.е. У розвитку Тірі виділяютьдва основні періоди: Еллінський (від заснування міста до середини першогостоліття до нашої ери) і римський (середина 1 ст.до н.е. - 70-ті роки 4ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісті. Час першогорозвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіракарбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.еможливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора. Зарімськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. дон.е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвоголегіонів.

В середині 3 ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, йримський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами.

Населення Тірі займалося посередницько торгівлею, сільськимгосподарством, скотоводсвом, міншою мірою - ремеслами. Тіра маласільську округу. Тут віращувалі зерно, ловили рибу, випасав худобу.

розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. таоборонних споруд кінця 4-го ст. до н.е.

Борісфеніда (від грецької назви Дніпра - Борисфен)

Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найранішав Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями удругій половині 7-го ст. до н.е. . На певній стадії свого розвитку цепоселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, щоодержало назву Ольвія. У 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах
Березанський лиману виникають численні невеликі поселення, котрістановили сільську округу Борісфеніді. Остання існує й у 5 ст. до н.е. , Аз кінця 4 ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.

Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н.е. Борісфеніда входила доскладу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, щозберіглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах малопрямокутне планування. Розкопано залишки апсідального храму, некрополь
5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борісфеніді багаті на знахідкигрецького посуд.

Ольвія

Ольвія - давньогрецький мовою означає - "щаслива". Розташована направому березі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив формуміста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на датузаснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється дозаснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. дон.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.

топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасноїта Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману
. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територіюплощею близько 55 га, чісленість її мешканців становила близько 20 тисяч.

В історії міста й держави простежуються два великі періоди.

Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. дон.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками танапівземлянкамі, в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного длястарогрецького міста вигляду. У 5 ст. до н.е в ній, за Геродотом, ужеіснували укріплення та палац Скіфського царя Скіла.

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами.
Відкрито залишки Агора (площі, навколо якої зосереджувалися торгові ряди
, Будинки суду, магістратур). Виявлення священні ділянки.

Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу. Маларозвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку цебули литі "дельфінчікі", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е.карбує звичайні для античного світу монети.

Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалисяремесла й торгівля.

В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійськадержава досягла найвищого економічного піднесення. Виник нов?? й типсільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. дон.е. починається поступовий занепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняєтьсяпід протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя
Понтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й булодобіте гето-дакійськімі племенами.

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії,що стає початком другого періоду, що проходить під знаком римськихвплівів.У цей час територія городища скоротилася майже втроє йогозабудова була скупченню і бідною.

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність відскіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.

В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії.

2 ст. - Перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку
Ольвії римської доби. У 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнаєнавал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті
4 ст. н.е.

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га,проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в першістоліття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвіїєлліністічної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дніабо в підбоях вірізуваніх у стінках цих ям. На земній поверхні надпохованням звичайно встановлювалися кам (яні надгробки у вигляді стел,антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е з (являються землянісклепи, що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилогокоридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якимизводились грунтові насипи. Найвищої досканалості споруди цього типудосягають у другій - першій половині 3 ст.н.е. , Коли будувалисьмонументальні кургани з кам'яними крепідамі. Саме тут використовувалисьнапівціліндрічні розпірні склепіння й вісокоякістні кам'яні мури
(найвідатнішімі зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового,
Єврісівія та Арета.).

Херсонес Таврійський

Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього містарозташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році дон.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець
4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопрічорноморськіхміст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, анаселення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдинепрямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, щозбереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи --цитадель.

Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував новемісто - Калос Лімен. Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжяпрактично всього Захіннього Криму.

У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави
Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно
-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонесзвернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора. Під час його походів наскіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності.
Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якоїпозбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу
Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в
Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в
Харакеі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днівзбереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.

Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинаєтьсяновий єтап піднесення: розвиваються торгівля, віноробніцтво, соляний ірибальський промисел. Але вже у третій четверті 3 ст.н.е. справипогіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняєтьсякарбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70 --ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжуєіснувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків.
Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е.з'являються могили, обкладені черепицею, у 2 ст до н.е. - Ком'яні ящики йвирубані в скелі склепи з нішами - лежанками.

Боспорське держава

Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнинуназивалася Боспор Кіммерійській. Головним містом був Пантікапей, алестолицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворення
Боспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста
Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Терітака, Порфмій, Фанагорія,
Германаса, Гергіппія, Кепі та інші, здебільшого були звичайними полісніміструктурами. У 480р. до н.е. Боспором починає правити династія
Археанактідів, яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.

На етапі найвищого піднесення держави 6СТ. до н.е. її територіяобіймала Керчінській і Таманського півострови, Східне Приазов'я, пониззя
Кубані, а також Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили нетільки античні міста, а й місцеві племена - сіндів, меотів, тореті,дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонтгрецьких міст.

В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічнукризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводом
Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор, унаслідок чого
Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1ст. н.е. Боспор стає власником Рима. До середини 3 ст. н.е.спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинаєтьсявоєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунська навалою (
375-376рр.) За гібеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії,
Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії.

Населення

Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становилигреки-переселенці з Малої Азії, Аттікі й Гіраклеї Понтійської. З першихстоліть Нової ери зростає чисельність представників місцевого населення вантичних містах. За соцально станом структура населення була доситьстрокатий. Крім громадян і рабів, існувало також багато вільних,залежних або напівзалежніх людей.

Торгівля

Протягом усього свого існування античні міста - держави Північного
Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного
Середземномор'я, Причорномор'я, з навколишніми племенами, Римом, і йогосхідними провінціями. Ведуть торгівлю з варварами, які постачали грекамзерно, рибу, худобу, шкіри, рабів, мед, віск, натомість одержувалиремісничі вироби, зброю, прикраси, вино, тканини.

Торгівельні стосунки з варварських світом відбувались наобмінній, а з античним - головним чином на грошовій основі. Монетно справавиникає у північнопрічорноморськіх державах майже одночасно з їхнімформуванням. Кожний із полісів карбував власну монету.

Вплив північнопрічорноморської античної цивілізації на довколишніплемена

Залучення місцевого варварського населення до сфери торгівельноїдіяльності греків, до політичних взаємин - чи то в межах Союзницькавідносин і навіть об'єднань (Боспорське держава), чи то у виглядістягування кочовикам даними з античних міст (Ольвія) або навіть військовоїконфронктації, - все це не могло не позначитись на соціально-економічному,політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднімвпливом північнопрічорноморськіх античних держав у скіфів формувалася своядержавність, виникали міста і поселення з рисами, притаманними грецькіймістобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізаціясправляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженніфортець (Неаполь Скіфський), запозіченні місто-й жітлобудівнічіх прийомів
, Використанні кружальної античної кераміки, а також виготовлених грекамивисокохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із
Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).

Поряд із скіфамі під цівілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня
України підпадалі й інші тогочасні племена - сіндів, меотів, сармати,черняхівці та інші.

Античні культурні традиції лягли і в основу життяранньосередньовічних міст Криму.

Список використаної літератури

1. Кріжіцькій С.Д "Антична культура Північного Причорномор'я"

2. Соколов Г.І "Античне Причорномор'я"

3. Античні держави Північного Причорномор'я, М.1984

4. Толочко П.П "Давня історія України"

5. Античні давнини Північного Причорномор'я, К.1988

6. Антична історія і культура, 1968