Реферат з Історії Збройних сил України на тему: "Бій у Катеринославі" (1917р.) студента 33-ю взводу

Бонюка Олексія Петровича

Київ 1996 < p>
Наприкінці грудня 1917 року в Україні склалась вкрай напружена політична ситуація. Тривала ворожнеча в керівництві Центральної Ради, а Центральна
Рада та Раднарком в свою чергу конфліктували між собою. Раднарком не міг дійти згоди із більшовиками Харкова, а харківські більшовики не хотіли визнавати самостійність київських більшовиків. Тривала боротьба
Раднаркому з Донським урядом та білогвардійцями, ситуація на німецькому фронті була нестабільною в тилу панував розлад та анархія. За таких обставин неможливо було вирішити кожну проблему окремо, а тому українські та радянські діячі перебували у розгубленості, оскільки ані перші ані другі не наважувались брати на себе вирішення усіх проблем.
За вирішення цих проблем взявся Раднарком, згідно з особистим наказом
Леніна була призначена особа, яка б керувала бойовими діями проти донців,білогвардійців та "їх посібників". Це був В. Антонов-Овсієнко. Підпосібниками Ленін мав на увазі Центральну Раду. Але завдання це було не злегких оскільки Харківські більшовики не підтримували відкриту агресіюпроти Центральної Ради. Але не зважаючи на це радянські війська поступовопочали переходити до бойових дій. Яскравим прикладом можуть слугуватизбройні сутички на станціях Лозовій та Синельниково. Подальші кроки
В.Антонова-Овсієнко вгадати було неважко - Харків та Карерінослав. Тімбільше, що Харків уже знаходився у його руках, а Катеринослав з великоюкількістю місцевої червоної гвардії в будь-який момент готовий бувповстати.
Збройна сутичка у Катеринославі, на відміну від попередніх, була вжевідкритим втручанням у внутрішні справи України, служила початком війни
Раднаркому з Центральною Радою. Адже попередні сутички можна було пояснитинеобхідністю боротьби з білогвардійцями Корнілова та Донським урядомгенерала Каледіна, а в цьому випадку втручання у відносини міжукраїнською владою Катеринослава та більшовицьким ревкомом булонеприхованою агресією. Навіть Антонов-Овсієнко в своїх записках наводитьнаказ за яким загону Єгорова доручалось підняття в Катеринославі повстаннята захоплення міста.
На той час в Катеринославі нараховувалось близько 1500 багнетів військ
Центральної Ради. За спогадами Антонова-Овсієнко там знаходилось 5000червоногвардійців, полк імені Пилипа Орлика, що тяжів до останніх,нейтральна артилерія та 1500 гайдамаків. Як згадував генерал М. Омелянович
-Павленко, вже восени 1917 року в Катеринославі був утворений гайдамацькийкурінь, який був єдиною місцевою військовою українською формацією. Алебільш реальною виглядає інформація про наявність в місті трьох українськихугрупувань: Катеринославського куреня "вільного козацтва", Сердюцькогополку імені П. Орлика та зукраїнізованого 134-го Феодосійського. Що жстановили ці військові підрозділи: гайдамацький курінь бувукомплектований переважно з добровольців і справляв дуже добре враження
. Звичайно до нього вступила студентська та гімназічна молодь, яка не малавійськової підготовки. Цей курінь знаходився під командуванням майбутньогозахисника Карпатської України тоді старшини, а потім штабс-капітана
Сергія Єфремова. Йому допомагав теж старшина і його брат Олександр Єфремов та комісар Центральної Ради інженер Іван Труба.
Другим військовим формуванням на яке спирались місцеві представники
Центральної Ради був 134-й Феодосівській полк. Радянські комісари у своїхспогадах писали, що цей полк під впливом агітації офіцерів схилявся допідтримки української влади. Разом з гайдамацький куренем Феодосійськийполк нараховував близько 1500 багнетів, але навіть за такої чисельностівраховуючи непідготовленість студентів навряд чи він був серйозноюперепоною для більшовиків.
Третім підрозділом, що мав відношення до військ Центральної Ради, якзазначалось був сердюцькій полк імені Пилипа Орлика. Цей полк прибув зпівночі. Цей полк був створений влітку 1917 року з вояків-українців 60-оїдивізії на Північному фронті. Переважали в полку українські кадри 240-горосійського полку, а очолював його підполковник Липовець. Після
Жовтневого перевороту у Петреграді більшовики значно посилили вплив уцьому полку. На чолі військової ради став українець - більшовик, якийпоступово почав демобілізовуваті кращі кадри. За таких обставин полкзалишила значна кількість старшини. Підполковник Липовець втратив вплив навояків полку, оскільки ті робили на нього замах. Незабаром майже повністюзбільшовіченій полк виїхав до Катеринослава. Хоча він складався зукраїнців, але більшовицькі погляди переважали за інтересідержавніцькі.
Сила полку сягала майже 1000 багнетів. Не зважаючи на те, що і самібільшовики висловлювали побоювання щодо прихильності даного полку, алеврешті під час вуличних боїв він виступив на боці більшовиків.
Крім того в місті знаходились 228-й та 271-й запасні полки, запаснийгарматний дивізіон та запасний уланський ескадрону. Піхотні підрозділиоголосили підтримку більшовиків, але були роззброєні і не становилисерйозної військової сили. Гармаші ж підтримували війська ЦР. Вже під часбоїв деяка частина солдатів хнову була озброєна більшовиками та бралаучасть в подіях на їхньому боці.
Досить чисельною була червона гвардія Катеринослава. Однак справжня їїчисельність була набагато меншою ніж писав Антонов-Овсієнко. Загаломчисельність червоної гвардії доходила до 2000 багнетів, які отримали
10000 квінтівок, 10 мільйонів патронів, десять кулеметів та кількасотнаганів за допомогою Леніна. З такими силами можна було виступати противійськ ЦР.
Незабаром було знайдено і привід до повстання. Ним став броньовик,який 24 грудня гайдамаки привезли з Олександрівська і кількаразів прїхалі на ньому по проспекту. Споївші охорону броньовик вином,більшовики вивезли його на подвір "я Брянського заводу. На ранок 26 грудняпредставники української влади прибули на завод з умовою повернутиброньовик до 14-00. Звичайно, що червоногвардійці броньовик не повернули,а тому 8 січня у Катеринославі було розпочато вуличні бої. Розташованабіля монастирського лісу артилерія почала обстріл Брянського заводу.
Украйнські підрозділи міцно закріпились на околиці міста, де знаходилисьїхні казарми і вжили заходи для розміщення посилених загонів на станціїта на вокзалі Катеринослава. Крім того, в центрі міста, на пошті булизібрані потужні сили для штурму Ради робітничих та солдатських депутатів,де знаходився Ревком з великим червоногвардійськім загоном. Поруч із
Озерний базаром розташовувалися резерви військ ЦР. Полк ім. Орлика, щоперебував у казармах, оголосив про свій нейтралітет. Про це оголосили і
228-й та 271-й запасні полки.
Головні сили червоногвардійців дислокувалися на Брянському заводі. Зрозробленим планом більшовики створили кілька ударних груп, які направилив різні кінці міста. Але вжиті ними заходи виявились недостатніми. Увечері
26 грудня українські підрозділи майже повністю оволоділи ситуацією і вприміщенні міської думи розпочалися мирні переговори. Звичайно длябільшовиків ці переговори були зволіканням часу, оскільки за наказом
Антонова-Овсієнко їм на допомогу вирушив загін червоногвардійців на чолі з
Єгоровім, крім того вони всіма засобами намагались притягнути на свій бікнейтральні полки. 27 грудня в зв "язку з переговорами вся перша половинадня минула в спокої, але це дало змогу більшовикам оговтатись тамобілізувати свої сили: до будинку Рад підійшло солідне підкріплення --червоногвардійці амурського та Брянського заводів і частина полку ім.
Орлика згодилась виступити на їх боці. Цей полк захопив батарею, щообстрілювала Брянський завод і вибив підрозділи ЦР з вокзалу. Розуміючиважливість захоплення будинку Рад, українські частини в ніч з 27 на 28грудня пішли в наступ, але ця атака закінчилась невдачею. Тією ж ніччю настанцїю Ігрень, що поруч з Катеринославом, прибув загін Єгорова, в якомубув навїть бронепоїзд. В місті продовжував майоріті жовто-блакитні прапорлише над однією будівлею - поштою. У ніч на 29 грудня російський загін зтилу ввірвався на пошту, пудкріпленій атакою катерінославців. О 12 годиніночі українські представники підписали акт капітуляції.В результаті боївросійські червоногвардійці втратили 10 чоловік убитими та 20 пораненими,а катерінославці - 11 убитими і кілька десятків поранених. На жаль данихпро втрати українських підрозділів немає. Частини решток військ
Центральної Ради відійшли до Олександрійська. Один загін гайдамаків виїхавдо Києва, де згодом брав участь в обороні столиці від радянських військ.

Піля бою в Катерінославіможна було вже сказати. Що більшовицький уряд почаввести відкриті бойові дії проти Центральної Ради. Отже, розпочаласьукраїнсько-більшовицька війна. Україна була втягнута в громадянську війну,початок якій поклав похід Антонова-Овсієнка проти білогвардійців.

Література:
1.Революція на Україні, К.1930
2.Новіков А. Катеринославський жовтень. К.87
3.Д.Дорошенко. Історія України.
4.ПотаповМ.ЧервонаГвардіяКатерінослава.К.87 5.Я.Тінченко. Перша українсько -більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918). К96