МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА
ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КУРСОВА РОБОТА
З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
НА ТЕМУ:
ВИЩІ ОРГНІ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ УКРАЇНИ
студента І курсу групи ЮП-11
Заборовця Костянтина Георгійовича
Науковий керівник: Білим М.І.
Полтава 1999
ПЛАН:
1 Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 2
2 Прінціп поділу влади ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
3 Органи законодавчої влади ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
4 Президент України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 18
5 Органи виконавчої влади ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22
6 Судові органи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .24
6.1 Конституційний Суд України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 24
6.2 Верховний Суд України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
6.3 Вищий Арбітражний Суд України ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 30
Висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 35
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36
ВСТУП
Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізаціїфункцій повинна створювати різноманітні державні організації, які уюридичній науці називають механізмом держави.
Механізм держави - це система всіх державних організацій, які здійсьнюютьії завдання і реалізують функції. З цієї точки зору соціальне призначеннядержави здійснюється ії механізмом, який складається з органів держави,державних підприємств і державних установ, які є різновидом державнихорганізацій. Частина державних організацій (саме органи держави)наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюєтьсяуправління в суспільсьтві з метою реалізації завдань і функцій держави. Цячастина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апаратудержави.
Апарат держави - це система всіх державних органів, що організуютьздійснення завдань, виконання відповідних ії функцій у межах своєікомпетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідатидеяким загальним рисам і принципам, зокрема:
-організація практичного здійснення принципу народовладдя;
-сувереність державної влади;
-неухильне додерження принципу законності;
-орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості,
-охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;
-забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, наційетнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві (принципсоціальної справедливості);
-організація здійснення державної влади згідно з принципом поділувлад, тобто ії діференціювання на законодавчу, виконавчу, судову гілкивлади;
-систематичне залучення до виконання державних функцій різноманітнихгромадських об'єднань, співпрацювання з ними
-забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методівпереконання та виховання.
Державний апарат є системою державних органів, а державний орган є первиноюклітінкою державного апарату. Орган держави - це структурований іорганізований державою чи безпосередньо народом колектив державнихслужбовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владнимиповноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові таінші функції відповідно до свого прізначення.1
Наявність означає владних повноважень, що орган держави здатнийвстановлювати обов'язкові правила поведінки, тобто юридичні норми ііндівідуальні акти і домогатісь за допомогою встановлених законом засобівїх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чи спільно зіншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльностідержавного апарату в цілому. Тому держава повинна піклуватись про те, щобпо відношенню до державних органів чітка визначалась сфера іх діяльності ікомпетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавними органамиі організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування, щобдержавні органи являли собою відносно самостійні, професійні тавідповідальні ланки державного апарату.
Оран держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак можнавіднести: всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхомбезпосередньої чи представницької демократії, виконувати покликаніпередбачені законом функції; мають державно владні повноваження; діють увстановленому порядку; взаємопов'язані відношеннями субордінації; всі разомстворюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.
Спеціфічнімі рисами, тобто такими, що відокремлюють державних органах віднедержавних і організацій, слід вважати:
-формування їх безпосердньо державою чи населенням (виборцями) і здійсненнядержавними органами свїх функцій від імені держави;
-виконання кожним державним органом чітко визначених, встановленому узаконодавчому порядку повноважень, видів і форм діяльності;
-наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційноїструктури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, щовизначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок йоговзаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;
-надання державним органам повноважень державновладного характеру.
Наявність державно-владного характеру є найбільш важливою ознакоюдержавного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежуваннядержавних органів і державних організацій (підприємств, установ) віднедержавних органів і організацій.
В юридичній літературі описані різні принципи класифікації державнихорганів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:а) за місцем усістемі державного апарату: первинні (створюються черезвибори усім населенням або його частиною); вторинні (створюютьсяпервинними, походять від них і підзвітні їм);б) за змістом та напрямами державної діяльності: законодавчі органи, главудержави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи,судові органи, контрольно-наглядові органи;в) за способом утворення: виборні, прізначуванні, ті, що можутьуспадковувати;г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;д) за складом: одноособові, колегіальні, е) за територією на яку поширюються їх повноваження: загальні абоцентральні, місцеві або локальні.
Що стосується вищих органів державної влади України то до нихвідносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів
України, Конституційний Суду України, Верховний Суд України, Вищий
Арбітражний Суд Україні.1
принцип поділу влади
В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, владаздійснюється за допомогою спеціальних органів. Звідси різні галузівлади: законодавча, виконавчо-розпорядча і судова. Для того, що запобігтизловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної влади, незв'язаної правом, ці вітки не повинні з'єднюватіся в руках одного органу,тобто повинні бути роздільні. Розподіл влад таким чином єструктуроутворюючім і функціональним принципом раціональної організації і контролю. Розмежування направлено на те, щоб утримати державну владу від можливих зловживань. Всі органи і вітки державної влади покликані бутихоронителем Конституції. Конституція повинна стояти над цими владами, ане влади над Конституцією. Розподіл влад виражається в розподілікомпетенцій, в заємному контролі, в системі здержок і противаг,збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження івзаємопогодження.
Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл владиміж самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державнавлада в її повному об'ємі. Забороняється реалізовувати функції, щоналежать іншому органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка -небудь необмежена влада, не зв'язана правом і принципами Конституції.
Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципіврозвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав особи, закріплених в Конституції. Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів незайнявши авторитарно-абсолютного положення і не перевернув право іконституцію. Відомо сказане положення про те, що розподіл влад являє собоюрозподіл роботи в державному механізмі з ціллю раціоналізації іконтролю. Розподіл влад - це не захопленою стан відокремленихструктур, а працюючий, діючий механізм, досягаючи єдності на основіскладнолго процесу узгодження і спеціальних правових процедур,передбачених в тому числі і на випадок конфлікту і екстремальноїситуації. Загальний принцип єдності і розподілу влад конкретизується взалежності від примінення в різних історичних ситуаціях і положеннях.
Єдність досягається через динамічну рівновагу, через певну напругу,співдопомогу і процес улагодження. Але при цьму обов'язкова умова: неповинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу, інакшестануть не можливі взаємоконтроль, здержкі і противаги, і отже, розподілвлад і правова держава. Законодавець пов'язаний принципами права іконституції, правами людини. Крім того він є під контролем народу. Важливезначення має орган конституційного нагляду. З його допомогоюзабезпечується конституційність усіх законів і підзаконних нормативнихактів. В системі здержок і противаг, на випадок необдуманих, поспішнихрішень законодавця, виправляючи роль грає глава держави (відкладне вето,в певних випадках назначення дострокових виборів і інші йогоповноваження). Без цього механізм розподілу влади буде недосконалим.
Зтрімування виконавчої влади, надалі, досягається за допомогою їїпідзвітності і відповідальності перед народним представніцтвом.1 Мовайде про політичну відповідальність, забезпечувану за допомогою вотумунедовіри. Важливу роль у боротьбі із зловживаннями виконавчої владиграє також інститут імпічменту. Виконавець не повинен підміняти не тількизаконодавця, але і суддю. Hіхто не може бути суддею у власнійсправі. Тому громадянин в правовій державі повинен мати право подати всуд на будь-які дії виконавчої влади (як на окремих посадових осіб, так іна виконавчо-розпорядчий орган в ціло-му). В іншому випадку зловживаннявиконавця стануть безпокаранамі, відкріється шлях до встановлення тиранії.
Суд, система правосуддя - третя необхідна гілка влади в механізмірозподілу влади. Це арбітр, що вирішує спори про право. У правовійдеражві праввосуддя чиниться тільки судом. В цьому найважливіша гарантіяправ і свобод громадян, правової державності в цілому. Суд не повиненпідміняти собою законодавця чи виконавця, інакше він перетвориться вдеспота. Але в свою чергу ні законодавець, ні виконавець не повиннісобі присвоювати функції суду. Тому найважливішим є забезпеченняреальної незалежності суду від різноманітних органів і осіб, котрі бдиктували йому свою волю і фактично узурпували судову владу. Оптимальнимваріантом є назначення суддів пожиттєво або, по крайній мірі, на довгийтермін. Судді повинні призначать вищестоячими органами влади. Судприсяжних є найбільш діяльною формою забезпечення незалежності іоб'єктивності правосуддя. Виразом рівності громадян перед законом єпідсудність загальному суду, недопустимість розширення юрисдикціїспеціальних судів.
Панування права прокламує, щоб суд виступив арбітром в спорі проопрушення права не тільки в правозастосовчого, але й в правотворчупроцесі. Суд повинен бути здержуючім фактором проти порушень права іконституції не тільки зі сторони виконавця, але й зі сторони законодавця.
Для цього необхідний конституційний суд. Hе підміняючи законодавця ізалишаючись в межах судових юрісдікційніх задач, конституційний судзабезпечує конституційність закону, інакше кажучи верховенство
Конституції в правотворчій діяльності законодавця. Без такої судовоїперевірки конституційності законів (і тим більше підзаконнихнормативних актів) не може утвердитись панування права, правова держава.
Існування конституційного суду дозволить не приміняти такий нормативний акт
(в тому числі і закон), що суперечить конституції. Є ще один аспектдіяльності суду в механізмі здержок і противаг. Виступаючи в роліарбітру, рішаючі спори, суд звертається до тлумачення права і Конституції.
У певних випадках він може використовувати аналогію закону і аналогіюправа. Тобто, в своїх рішеннях суд може вийти за межі букви закону ізвернутися до його духу. В такому випадку він приймає рішення, керуючисьдухом законів, змістом права, іншими словами, на основі дійсно -історичних аксіом і принципів права. Це дозволяє суду більш оперативно впорівнянні з законодавцем приводити правопорядок у відповідність зпотребами життя. В відомих рамках така свобода суду не протиречить правовійдержаві. Тому що мова в цих випадках йде не про повсякденну діяльністьсуду, а про екстремальні, виключні ситуації в системі здержок і противаг,розпреділенні і балансуванні влад. Важливо, щоб суд при цьому залишавсяхоронителем Конституції, захищав право і пргрес, а не пертворювався взброю зловживань і реакції. Тут необхідний цілий ряд факторів і умов
(організаційних, юридичних, культурних і ін.), завдяки яким суд можефактично стояти на сторожі панування права і справедливості, мати високуповагу і авторитет в суспільстві.
Розподіл влад - це не тільки юридичний і організаційний, але й соціально -політичний принцип, що дозволяє з'єднати такі протіречіві аспектисоціального життя, як влада і свобода, закон і право, держава ісуспільство. Розподіл влади є необхідною умовою, мірою і маштабомдемократизації політичного життя. З цим пов'язаний другий аспектрозподілу влади: розпреділення влади між класами і групами, проблемаучасті різноманітних груп в реалізації влади, степінь представленості зурахуванням різноманітних інтересів і т. д. В правовій державі владапоходить від народу, тому тільки народ в своїй конкретно-історичнійреальності і повинен мати можливість приймати участь в реалізаціїполітичної владі.1 Державна влада в цілому і різноманітні її гілки неповинні бути монополізовані якою-небудь однією групою, прошарком,класом, оскільки мова йде про правову державу, про панування права. Управовій державі важливо забезпечити представництво інтересів різнихпрошарків і груп, плюралізм думок і інтересів. Такий плюралізм повинен з допомогою розподілу влади органічно з'єднати демок-ратізацію влади з їїкомпетенцією і професіоналізмом.
Обов'язковою умовою для цього є розподіл влади, тобто розподіл влади черезсоціально-політичний плюралізм. Монополія влади безнадійно веде дополітичної патології в різних її різновидах, таких, як авторитарнатиранія, бюрократична олігархія, охлократія, антигуманність технократія,мафія, що дорівається до політики. Запобігти монополізації влади зісторони кого б там не було можна лише тоді, коли вона стане розділеною,розпреділеною серед різних учасників політичного процесу, політичноїсистеми. А для цього в свою чергу необхідна повноцінно пульсуючимиправова держава, що може свій плюралізм адекватно представити вінститутах політичної влади, в системі розподілу влади.
ОРГАНИ ВЛАДИ ЗАКОНДАВЧОЇ
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна
Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України - чотиристап'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основізагального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємногоголосування строком на чотири роки.
України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень
Верховної Ради України. Позачергові вибори до Верховної Ради Українипризначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень
Верховної Ради України.
Народні депутати України обираються громадянами України на основізагального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємногоголосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. Усьогообирається 450 депутатів. З них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 - за списками кандидатів удепутати від політичних партій, виборчих блоків партій убагатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основіпропорційного представніцтва.1 Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати,гласності та відкритості, свободи агітації, рівних можливостей длявсіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості докандидатів з боку органів державної влади, органів місцевогосамоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Участьгромадян України у виборах є добровільною. Вважається, що виборці,які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результативолевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.
Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими,повторними, а також замість депутатів, які вибули.
Здійснення громадянами України права обирати і бути обранимине залежить від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних таінших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майновогостану, місця проживання, мовних або інших ознак. Обмеження виборчих прав, що не передбачені Конституцією України, забороняються. Право голосу навиборах мають громадяни України, яким на день проведення виборіввиповнилося вісімнадцять років. Кожний виборець має в одномандатному табагатомандатному загальнодержавному виборчих округах по одному голосу. Чи немають права голосу і права бути обраними громадяни, визнані судомнедієздатними. Здійснення виборчого права зупиняється для осіб, якіза вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на годинуперебування в цих місцях. Депутатом може бути обраний громадянин України,який має право голосу, на день виборів досяг двадцяти одного рокуі проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бутиобраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисногозлочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленомузаконом порядку. Військовослужбовці Збройних Сил, Національної гвардії,
Прикордонних військ, Управління державної охорони, військ
Цивільної оборони, Служби безпеки України, інших утворенихвідповідно до законів України військових формувань, крім тих осіб, якіпроходять строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, особирядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, судді і прокурори, а також державні службовці можуть бути зареєстрованікандидатами в депутати, якщо на момент реєстрації вони подадуть доокружної виборчої комісії особисте зобов'язання про припиненнявиконання службових повноважень на період виборчої кампанії. Усі особи,які обрані депутатами, звільняються з роботи чи служби та із займанихпосад.
Проведення виборів депутатів організовують виборчі комісії,які утворюються і діють у порядку, визначеному законами України. Виборидепутатів є рівними. Громадяни України беруть участь у виборах нарівних засадах. Вибори депутатів є прямими. Депутати обираютьсябезпосередньо виборцями. Голосування на виборах є таємним: контрольза волевиявленням виборців у будь-якій формі не допускається.
Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними як шляхомсамовисування, так і через політичні партії, виборчі блоки партій, атакож збори громадян і трудові колективи у порядку, визначеному цим
Законом.
Народні депутати України здійснюють свої повноваження напостійній основі. Народні депутати України не можуть матиіншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодонесумісності депутатського мандата з іншими видами діяльностівстановлюються законом.
Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед
Верховною Радою України таку присягу: "Присягаю на вірність Україні.
Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність
України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників ".
Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України передвідкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чогодепутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмоваскласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Повноваженнянародних депутатів України починаються з моменту складення присяги.
Народним депутатам України гарантується депутатськанедоторканність. Народні депутати України не несуть юридичноївідповідальності за результати голосування або висловлювання у парламентіта його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народнідепутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради Українипритягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.
Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно зприпиненням повноважень Верховної Ради України.
Повноваження народного депутата України припиняютьсядостроково у разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або виїзду на постійнепроживання за межі України;
5) смерті.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата
України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради
України. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатськогомандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата Україниприпиняються достроково на підставі закону за рішенням суду. Верховна
Рада України працює сесійно. Верховна Рада України є повноважною за умовиобрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Верховна
Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання
Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат
України. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється
Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України.
Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторкалютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії
Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються
Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третининародних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради
України або на вимогу Президента України. У разі введення воєнного чинадзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається удводенний строк без скликання. У разі закінчення строку повноважень
Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стануїї повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії
Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайногостану.
Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закритезасідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу
Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України приймаютьсявиключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування назасіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом Україниособисто.
До повноважень Верховної Ради України належить:
1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку,передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;
2) призначення всеукраїнського референдуму з питань,визначених статтею 73 Конституції України;
3) прийняття законів;
4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін донього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняттярішення щодо звіту про його виконання;
5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково -технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охоронидовкілля;
7) призначення виборів Президента України у строки,передбачені цією Конституцією;
8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента Українипро внутрішнє і зовнішнє становище України;
9) оголошення за поданням Президента України стану війни іукладення миру, схвалення рішення Президента України провикористання Збройних Сил України та інших військових формувань у разізбройної агресії проти України;
10) усунення Президента України з поста в порядку особливоїпроцедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції
України;
11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програмидіяльності Кабінету Міністрів України;
12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр -міністра України;
13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів Українивідповідно до цієї Конституції;
14) затвердження рішень про надання Україною позик іекономічної допомоги іноземним державам та міжнародниморганізаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків іміжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державнимбюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, наданнязгоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбаченихцією Конституцією;
16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та іншихчленів Рахункової палати;
17) призначення на посаду та звільнення з посади
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захиступрав і свобод людини в Україні;
18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку України за поданням Президента України;
19) призначення та звільнення половини складу Ради
Національного банку України;
20) призначення половини складу Національної ради України з питаньтелебачення і радіомовлення;
21) призначення на посаду та припинення повноважень членів
Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;
22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій
Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворенихвідповідно до законів України військових формувань, а також Міністерствавнутрішніх справ України;
23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншимдержавам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншоїдержави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію
України;
24) надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад
Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови
Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення ірадіомовлення України;
25) надання згоди на призначення Президентом України на посаду
Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральномупрокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;
26) призначення третини складу Конституційного Суду України;
27) обрання суддів безстроково;
28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради
Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду
України про порушення нею Конституції України або законів України;призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономно
Республіки Крим;
29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районіві міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування іперейменування населених пунктів і районів;
30) призначення чергових та позачергових виборів до органівмісцевого самоврядування;
31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення
Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в
Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або частковумобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами на звичайноїекологічної ситуації;
32) надання у встановлений законом строк згоди наобов'язковість міжнародних договорів України та Денонсаціяміжнародних договорів України;
33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією
Конституцією;
34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента Українина вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чикомітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш якоднією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;
35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату
Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України таструктури її апарату;
36) затвердження переліку об'єктів права державної власності,що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об'єктівправа приватної власності.
Верховна Рада України здійснює інші повноваження, яківідповідно до Конституції України віднесені до її відання.
Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради
України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до
Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної владита органів місцевого самоврядування, а також до керівниківпідприємств, установ і організацій, розташованих на території
України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Керівники органів державної влади та органів місцевогосамоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язаніповідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.
Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народнихдепутатів України від її конституційного складу може розглянутипитання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийнятирезолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю відконституційного складу Верховної Ради України.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не можерозглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягомоднієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення
Програми діяльності Кабінету Міністрів України.
Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної
Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради
України та відкликає їх.
Голова Верховної Ради України:
1) веде засідання Верховної Ради України;
2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях
Верховної Ради України;
3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;
4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органамидержавної влади України та органами влади інших держав;
5) організовує роботу апарату Верховної Ради України. Голова
Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією
Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламент
Верховної Ради України.
Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради
України, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради Україниздійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядаютьпитання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Верховна Рада
України у межах своїх повноважень може створювати тимчасовіспеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.
Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, щостановлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії,якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційногоскладу Верховної Ради України. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядокдіяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.
Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриттяпершого засідання Верховної Ради України нового скликання. Президент
України може достроково припинити повноваження Верховної Ради
України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарнізасідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради України,що обрана на позачергових виборах, проведених після достроковогоприпинення Президентом України повноважень Верховної Ради Українипопереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року здня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бутидостроково припинені в останні шість місяців строку повноважень
Президента України.
Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістювід її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією
Конституцією.
Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;основні обов'язки громадянина;
2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіббез громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) з?? сади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєннякосмічного простору, організації та експлуатації енергосистем,транспорту і зв'язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійногозабезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охоронидитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури іохорони здоров'я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правилаконкуренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митноїсправи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, іншихоб'єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основидержавної служби, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судовоїекспертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання іслідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основиорганізації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил Україниі забезпечення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зоннадзвичайної екологічної ситуації;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статуснародних депутатів України;
22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які єзлочинами, адміністративними або Дисциплінарними правопорушеннями, тавідповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України; системаоподаткування, податки і збори; засади створення і функціонуванняфінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статуснаціональної валюти, а також статус іноземних валют а території України;порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до іншихдержав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних силінших держав на території України;
3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державнихстандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;
7) державні свята;
8) порядок утворення і функціонування вільних та іншихспеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим,відмінний від загального.
Законом України оголошується амністія.
Право законодавчої ініціативи у У
