Національний технічний університет України

"КПІ"

Реферат з історії України на тему:

"Дії УПА в роки ВВВ і в післявоєнний період"

Перевірив:

Бунєвіч В.Г.
Виконала: студентка гр. ІК-82

Назаренко В.В.

Київ. 1999 р.
Маючи перед собою цiль розкрити питання "УПА в роки Великої Вітчизняної
Вiйни "я притримувались таких правил:

1. Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публіцистична)

Тараса Бульби-Боровця," Армiя без держави ", то майже всi факти можна перевiрити в цiй кніжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладених фактiв.
1. Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом.

План реферату: < p> 1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

2. Партизанська акцiя УПА.

3. Олевська республiка.

4. Україна в 1942 роцi. "Лісове братство".

5. Дві фази боротьби проти Гітлера.

6. Переговори: "УПА - радянськiй партизани", "УПА - Нiмецька влада". < p> 7. Корiння перелом - 1943. Переговори з польським підпіллям.

8. Розкол УПА на двi групи.

9. масовi жертви Лебедівськой диктатури.

10. Котловина смертi.

11. Новi україно-германськi переговори. Українська армiя в Германiї.

Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повнезавоювання українських земель нiмцямі i досить-таки лiберальна полiтикаокупацiйної влади до населення.

Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiйвладi працювали у підпіллю.

Та перше захоплення нiмцямі ( "хай буде сам чорт, аби лише не Більшовик")змiнілось більш реалістичними поглядами на новоявленого окупанта України. Узв'язку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної iнеофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української Народній
Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С. Бендери) не чекаючи розвиткуподiй 30 червня 1941 року проголосила (прийняла) полiтичний акт: "Актпроголошення Української держави "i" Акт консолiдацiї українськихполiтичних сил ".

Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю вруках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робивсяакцент на спiльну роботу з нiмцямі. Цiкаво те, що цю iдею створення владипiд Нiмецький протекторатом пiдтрімував (благословив) сам митрополит
Шепетіцькій. На чолi виконання цього "декретом" С. Бендери було поставлено
Ярослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки,митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi не маючиспочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почалипроводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горізонтi iсторiї в тойчас з'являється Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiднік групи
С. Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у військових сил,своїми указами наробив таких справ, що репутацiю актiв було сильнопiдмочено (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Української Центральної
Ради вiд 22.01.1918 року).

Взагалi цi укази пiдлягають справедливої крітіцi, бо переважно - ванархiї i дезорієнтації мас, у появi юридично-державного дуалiзму вонизiгралі головну роль.

Це вже не кажучи про їх рівну безграмотнiсть з точки зору законностi якдипломатичної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональнаукраїнську армiю, котрий теж залишився невірішенням через некомпетентнiсть.

В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки булинаступнi тези:
1. Суверенiтет України,
1. Ворог України:
- Всеросійська імперія (i комунізм);
- Нова Росiя, якщо не вiдмовилася вiд своїх претензiй на Україну як на свою, "законну" частину;
- Німеччина;
- Польща;
1. Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї;
1. Продовжувати антіворожу пропаганду.

Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежуваліся вiдполiтичних партій. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв",
"комісарів" в Центральну та схiдну частину України, при цьому яскраво виднопротистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i "Бендерівцiв". Таагiтацiя мала реальнi наслідки (змiнювалісь кадри державного сектора).
Однак Нiмцi заборонили всякі полiтичнi органiзацiї i "Держава" С. Бендерирозпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод, на мiй погляд, не малавибору: в любому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи Радянської
Росiї, виникає едино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльнеозброєння. А сам український антікомуністічній центр було розподiл потаким центрам:

- полiс (УНР);

- буковина (ОУН);

- Львiвський (С. Бендера).

2. Партизанська акцiя УПА.

22 червня 1941 року замiсть Українського Національного Вiдродженняз'явилась Українська Повстанська Армiя. Військові дiї ведуться в основномупроти НКВС. Також проводяться акцiї по захопленню транспорту iтрудоресурсiв у більшовиків, збір зброї.

У Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" котрих готує для себе німецькаармiя. Як стверджує Т. Б. Боровець набiр українцiв був "ідеологічно"підготовано як "воїнів Полiської Сечi". Коротше кажучи це була спроба,використовуючі можливості пiдготовки більш військової нiж якоїсь іншої,пiдготуваті кадри для української армiї.

Перша ВIЙСЬКОВА акцiя УПА проходила на територiї полiс, котра впринципі була "нiчійною землею". Нiмцi стримко пройшли це мiсце, залишившиза собою розрiзняні частини радянських військ, яки затим сталиоб'єднуватись в партизанські загони. Нiмцi не бажають признавати ПОЛIСЬКЕ
Сiчь - тiж загони мiлiцiї, якими керує i якi пiдлеглі законам УНР. Булодосягнуто компромiсу в тому, що це буде напiввiйськова - напiвмiліцейськаакцiя по очищенню вiд бiльшовіцькіх загонiв цiлого полiс. Якщо короткоописати цей "генеральний наступ" отримуємо:

1. Встановлення зв'язкiв з Бiлорусiєю (вiддiл самооборони В. Родзька i

М. Вiтучіка);
1. Переговори з С. Бендери ОУН (у Львовi було досягнуто позитивної (для

УПА) домовленості з ОУН);
1. Аналогічний договiр з монархiстамі (про участь монархiстiв в рядках

УПА);

Тут неможливо не сказати про таку iсторичну особу як полковник Д'яченко,командир кавалерійського полку "Чорних запорожцiв", який став командиром
Полiської Сiчi. А сам Бульба-Боровець став головнокомандуючим УПА таокружним комендантом мiлiцiї в м. Сарни. Але трапилось так, що Д'яченко iще декiлька офiцерiв були вимушені виїхати у Польщу. На щойно звільненемiсце було з впевненістю призначено пiдполковніка П. Смородське,зігравшого важливу роль в управлiннi УПА. Автоматично, щоб дiйсно укріпитисвiй авторитет керiвництво УПА проголосило положення, визначивши полiтичнихпрограму армiї. Це, на мiй погляд, був своєчасний i правильний крок.

Коротко про цю платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що:
1. це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi;
2. непідлеглість жоднi полiтичнi партiї, дiї її пiдкорюються законам лише Влади Української Держави;
3. боротьба проти всiх захватнікiв i окупантiв України для вiдродження суверенної Української держави;
4. визнання принципів демократiї, рівноправності, законiв про людину, Рiвного признання всiх вiр i релiгiю;
5. пiдтримка всiх форм власності, захист людини як вiд державного капiталiзму так i вiд приватного капiталу;
6. в промисловому i сільськогосподарському вiдношення Україна повинна розвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина - акціонер; земля - для трудiвнікiв; державне, кооперативне та приватне хліборобство, планова перебудова економiки;
7. вiльна праця, культурнi, медичні i iншi питання.

Як свiдчать факти, програма знайшла пiдтримку багатьох колах населення.
Менi ж здається, що багато питань - про устрiй державного апарату, якихсьмеханiзмiв законотворчої та виконавчої влади не було зачеплено або малисьна увазi як закони "Уряду Української Держави" i взагалi, цю програму ятакож оцiнюю позитивно.

Та повернiмось до iсторичних фактiв, зараз хочеться все-таки завершитирозповiдь про наступ Полiської Сiчi. 20 серпня 1941 року по всьому Полiссю,разом з військовими формуваннями Бiлоруської Самооборони розпочався наступ
Полiської Січi. Це такi райони як: Туров-Мозир, Олевск-Звягіль (Новгород-
Волинський), так названа "лiнiя Сталiн", Бобруйск-Гомель-Коростень. Булозайняте мiсто Олевск, очищено вiд бiльшовіцькіх формувань багато областей.

Пiдбівші короткi пiдсумки можна сказати:
1. Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйськових-стратегiчних характер;
1. Операцiю викликала "нахабно-захватніцька полiтика комунiстічної Москви по вiдношення до Бiлорусiї i України";
1. В операції приймало участь бiльш 15 тис.. чоловiк (10 тис.. українцiв i 5 тис.. бiлорусiв) з обох сторін;
1. Вона показала переваги слабо-озброєної, погано-організованої та багатої народним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв i бiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанськими загонами та формуваннями.

помічаємо, що нiмецькi війська нiякої участi у вiйськових дiях НЕприймали, озброєнням та iншим бойовим знаряддям ПОЛIСЬКЕ Сiч та загони
Бiлоруської самооборони не забезпечували а навiть, навпаки, деколи заважалий обмежували розвиток подій.

На мене справило величезне враження той факт, що до сих пiр про цю бойовуоперацiю українського i білоруського народу я не знав, а взнавши, буввражений розмахом та результатом дiй, бо величезна територія полiс булазвiльнено вiд впливу партизанських загонiв більшовиків.

3. Олевська республіка.

В величезному трикутнику Луцьк - Гомель - Житомир вже навiть нiмцiв НЕвважали за ту велику силу, що брала Київ i Смоленськ, i йшла далі, на
Москву. Центром республіки - а саме так стали називати лiсових населення цейзвiльнено вiд окупантiв шматок землi - стало невелике районне мiстечко
Олевськ.

Дивнi речi стали вiдбуватісь зразу по приходу військ Польської Сiчi -
Олевськ був центром воєнних дiй i тепер - штабом: мешканцi з радістюзустрiчалі візволітелiв, i це можна зрозумiти - цей факт iснуванняострiвцiв української незалежностi серед німецьких окупантiв. Одразу ж людисамi розпочали без сторонньої допомоги пiдiйматі економiку - відпалапотреба в колгоспах i радгоспах, почали вiдкривати невелікi Промисловiпідприємства та iн. Все це показує, що українська нація має дуже сильнувiру i мрiю - хоч на пожаріщі та голi, але рiднiй землi спорудити храмукраїнської суверенної соборної держави. Велику роль у становленнi краюзiграв Петро Смородське - начальник штабу УПА. Вiдбулося й культурнестановлення - вiдкриваються церкви, школи, новi й старi газети "Вісті",
"Слово", "Голос", "Гайдамакi" - що стала офiцiйним джерелом Полiської Сечi.
Виникає в iсторiї ще одна вагома фiгура - Iван Мітрінт, котрий очолюєредакцiя "Гайдамаки". Вiн хоче створити "Українську нацiональна --демократичну партiя ", має деякi" лiвi "погляди (наприклад, хоче залишитиколгоспи) i намагається посилаючись на свiй та iншi авторитети втягнути УПАв полiтичних боротьбу. Та позиція верхiвкі УПА нехітна - вона пiдкорюєтьсялише законнi владi.

Потрібно відлити те, що iснування Олеської республiки навiть чистотеоретично стоїть пiд знаком питання. I дiйсно, згодом Нiмцi почалиприсилати своїх iнспекторiв, вимагаючи бездоганного пiдкорення українськоївійськової одиницi - а ПОЛIСЬКЕ Сiчь саме такою i була в той час. Укерiвніцтвi УНР було пiдняти питання про припинення iснування республiки iперехiд в пiдпiлля. На мiй погляд, таке рiшення було досить мудрим - цедавало можливiсть скоротити по над 10 тисяч бойових членiв Полiської Сечi,бо ж партізанськi загони радянських військ було вітіснено аж у брянськілiси, а от втримувати звільнену територiю ставало все важче.

Так чи інакше 15 листопада 1941 року ПОЛIСЬКЕ Сiч УПА була самоліквідована. По плану зброю було сховано, а людей розпущено додому.
Залишився лише Олеський гарнiзон, якiй проіснував на декiлька днiв довше.

Отже, виконавши свiй бойовий обов'язок, ця "армiя без держави" - ПОЛIСЬКЕ
Сiч припинила своє iснування. Але у бiйцiв не зникло бажання боротись противорогiв рiдної України.

4. Україна в 1942 роцi.

Штаб бувшої Полiської Сечi роздiлівся - одна частина людей вiдiйшла вiдсправ, друга оголосила пiдпiльно-бойовi акцiї органiзацiї УПА. ° Її штаб буврозташований в лiсніцтвi Людвіпольського району.

На початку 1942 роцi Т.Бульба-Боровець зустрiчається з президентом Уряду
А. Левицьким. Була змальована така Полiтична ситуацiя на Українi.
8. заборона нiмецького владою прав українській нацiї на самостійність i незалежнiсть;
9. жорстока окупацiя, варварство в економiцi, інших областях;
10. знищення культурних та етнологічніх цiнностей ( "рабам не потрiбна освiта, їх справа - чорна робота");
11. масові облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш;
12. внутрішня партiйно мiжусобіця Нацiоналiстiв.

Таким чином склалась катастрофiчна ситуацiя. I зносити все покiрно вiднового окупанта не можливо, i пiдняти нове повстання теж не можна.
Домовились бити нiмцiв, але не шляхом загального повстання, а окремими
"літаючими бригадами" - починаючи з часу, коли Гiтлер вийде до Волги. Однимз головних осiб майбутнiх дiй був полковник I. Литвиненко, зв'язного
Президента.

Отже, вже весною 42-го паралельно гiтлерiвськiм "Amt" окупацiйнім iполiтичним силам, стала дiяти система прихованої суверенної українськоївлади - "Лісове царство".

Боротьба має вестися в полiтичних-пропагандистському та військовомунапрямках (вiйна як з цивільною адміністрацією Гiтлера, так i воєнні дiї наЗахiдно фронтi).

Дуже цiкавi, по моєму, "законi українського партизана":
13. це не бандит, а чесний i мужній воїн;
14. воюй лише за нацiональна iдею i для високих полiтичних цiлiй;
15. буде боротися до побудови Самостiйної України;
16. йому заборонено займатись грабування;
17. вiн пiдлеглій командиру, хоч i є в той же час добровольцем i революціонером;
18. воїн що добре справляється з своїми обов'язками.

З цього видно, що фiзична дисциплiна була поганою, хоч ось на моральнійдисципліні й тримався весь порядок. Також заслуговують на увагу й новiаспекти партизанської тактики УПА: - органiзацiя складається з невеликихпартизанських груп;

- тактика "з-пiд землі i пiд землю";

- дiяти скрiзь, та не попадати;

- жорстока підлеглість командирам;

- знаходитись постiйно в руху;

- нiчнi напади, сiючi панiку;

- розвiдка й контррозвiдка.

Дiйсно, це iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Хочетьсявiдмiтіті, що ворогами УПА вважало нацистському i Комунiстична партiї (НКВСта есесівців), - розстріл останнiх на місцi без суду й слiдства.

I ось вже пiд кiнець весни 42-го всi головнi задачi по реорганiзацiїармiї були виконанi.

В цей час на Українi проходить злодійський масовий терор гестапо. Виникаєголод, багато концтаборiв та iнше - жити стало неможливо тяжко. I "лiс"стає єдиним притулком для людей.

5. Дві фази боротьби проти Гiтлера.

16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. П'ятьлетучих бригад займаються партизанською вiйною: йде поповнення в рядиборцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвськіх арештiв, була в наявностiчудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - Нiмцiзлякалися, вони побачили "величезну армiю", а диверсії українськихпартізанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам "нової"адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративним органами.

Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi "запорожцiпишуть до турецького султана ", в якому роз'яснювала свої дiї вiдносно
Германiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйногопiдпiлля лiтом 42-го не було згоди та єдності щодо поглядiв на методиборотьби. Група С. Бендери (М. Лебiдь) стояла на пасивному шляху безпартизанських діверсiй: "партизани - це агенти ..... з ними нам не подорозi "тим самим зупиняючи зусилля УПА.

Друга фаза партизанської боротьби полягала в тому, що зважаючи наособливо тяжкий стан лiтом 1942 року видається указ всiм "літуючімбригадам "бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення аособливу увагу звернути на системi транспорту та тилового забезпечення --вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю як
Шепетiвська, що мала бiльш нiж демонстрацiйній диверсійний характер.
Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволеннявійськовополонених шляхом нападiв на ешелони. Таким чином, партизанськізагони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж,рубiж переговорiв.

6. Переговори: "УПА - радянські партизани",

"УПА - Нiмецька влада"

Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 41-42 роках натериторiї України радянські партизани НЕ iснували як реальна сила: загонипiд командуванням генерала Бiлова, Ковпака було розбито. Але з радянськоїсторони була добре органiзована розвiдка, до того ж потрiбно зва?? ити й навсе зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котрамогла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку звдалими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєї полiтики увiдносини з українською армiєю: з радянській сторони з'являютьсяпропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антібільшовіцькукомпанiю i помилки з обох сторiн ". У червнi 42-го в трикутнику Олевськ-
Рокитно-Городище було закинути радянський партизанський загiн пiдкомандуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилосьзгодом не лише для цього.

Пропозицiя Генштабу СРСР були такі:

- припинити ворожнечу (УПА i радянські партизанські загони);

- злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу;

- припинити антирадянську пропаганду в УПА;

- пiдняти загальне повстання на Українi;

- всiм членам УПА гарантувалася амністія за мінулi грiхі.

Вiдповiдь УПА не затримались: УПА - суверенна ВIЙСЬКОВА одиниця УНР, зчужою армiєю НЕ з'єднається, може бути лиш спілка; українські військовісили, що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись намир i на вiйськових союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет;загальне повстання на Українi буде пiдняти лише в тому випадку, коливідкриється Захiдно фронт і у всiй Європi з'являться такi ж умови дляповстання, iнакше заколот приречений на невдачу i загрожує винищенням всiєїукраїнської нацiї.

Вiдповiдь Генштабу була така, що в якості суверенної держави признаваласьлише УРСР, процес дружнiх переговорiв всіляко пiдтрімувався і було данозгоду на перемир'я й нейтралiтет.

Та переговори явно затягувалися зi сторони УПА (на мiй погляд потрiбнобуло б таки якось знайти компромiс i з'єднати зусилля) - керiвництво ж УПАбоялося, що якщо вiдбудеться їх злиття - то це дасть прівiд Радянському
Союзi "в'їхати" на Україну в якостi визволителя та iнше.

Так чи інакше до грудня 42-го переговори нi до чого не привели. Загiн
Медведєва почав набирати силу, а Москва зимою 42-43-го проголосилаукраїнських нацiональних партізанiв "бандитами".

Першi переговори з нiмцямі вiдбулися 23 листопада 42-го року з шефом
СД Волинi i Подiлля Пiцом. Цi й подальші переговори також нiчогоконкретного не принесли. Приведу, для прикладу, де яки пункти, що ставилисяна них:

Нiмцi вимагали зупинити Нiмецька-українську ворожу, перетворити УПА влегальну напiв - військову полiцейську силу в системi німецьких військ,допомогти нiмцям знищити всякi антинімецькі групування, за що Нiмцi будутьзобов'язанi припинити всi репресівнi заходи проти населення України, а проорганiзацiю Української держави згоджуються говорити, лише пiсля вiйни.

Контр-позиція українцiв: припинити всi репресiї, визнати сувереннуукраїнську республiка негайно з усiма віпліваючімі з цього наслiдки,розпустити всю цивільну Нiмецька адмiнiстрацiя, зупинити грабунок економiкита iнших надбань України; УПА - це пiдпiльна суверенна армiя України iвлитися може лиш в регулярну Українську нацiональна армiю.

На мiй погляд, не погоджуватись з нiмцямі було правільнiше, це давалосвободу й вiру в становлення самостiйної України.

7. Корiння перелом - 1943.

Переговори з польським пiдпiллям.

Розпочався Сталінградській наступ. Нейтралітет з радянськимипартизанськими загонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучіх дiй протинацiональна-визвольних органiзацiй. Почались частi бої з партизанськимизагонами бiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польськимпідпіллям з метою припинити українсько-польську ворожу, нормалiзуватівiдносини й налагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайової. Але полiтикапольського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - руками
СРСР та схiдніх союзнікiв знищити Німеччина, а руками росiян i нiмцiвзадушити національно-визвольний рух на Україні, щоб знову окупувати
Захiдно Україну - пiдвела УПА до факту про: 3-й вiдкритий фронт --польський.

8. Розкiл УПА на двi групи.

ідеологічно - програмнi розбiжностi й партiйно нетерпимість окремий групи
С. Бендери (очолював Микола Лебідь (Максим Рубан) як плiднік ОУН-С.Бендерi)привела до того, що ця органiзацiя вiдважілась на такий крок: вона визналаформу боротьби УПА проти німців та бiльшовикiв i запропонувала розпочатипереговори про спiльнi акцiї всiх революцiйніх сил на Україні в лавах УПА!

9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН -
С. Бендери були такi:

1. Чи не взнавати полiтичної залежностi вiд УНР, а пiдкорітісь УПА,полiтичної лінiї ОУН - С. Бендери.

2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину Конституцiя України.

3. Військовий вiддiл ОУН - С. Бендери включити до складу УПА, зробитиСпiльний штаб пiд тiєю ж вівiскою - УПА.

4. Вiдкрити в УПА iнститут партійних комiсарiв i службу безпеки.

5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi.

6. Очистити територiю майбутнього повстання вiд польського населення.

I так далi. Можемо собi уявити вiдповiдь УПА на цi монопартiйнi,діктаторськi пропозицiї ОУН - С. Бендери. Тим самим 22 травня 43-го рокупереговори без успiху було припинено. А сам М. Либiдь зробив досить такіцiкавий крок - перейменував ОУН - Бендери в УПА i очолив штаб. З'явилосядвi УПА, як ранiш було з двома ОУН.

Нове керiвництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавихрiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3 --й крок нацiональної революції i загальне повстання українцiв проти німців,спровокувала всю українську полiцiю, давши нiмцям багату поживу до тюрем,повністю дезорієнтувало їх. В зв'язку з цiм в липнi цього ж року отаман
Тарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську Народну
Революцiйну армiю "(УНРА).

9. Масовi жертви Лебедiвської диктатури.

Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiю - УПА та УНРА.

УНРА стала розвиватись, відповідно обставинам, по лiнiї зменшення свогоскладу i переходу в глибоке пiдпiлля при наростаючій загрозi радянсько --комуністичної диктатури, УПА ж навпаки, збільшувало свої лави, впритул довиникнення на Полiссi та і Волинi цiлих партизанських республік, в якихдiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi примушувалижителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також,
"внутрішня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюють як ворожих агентiв,i якщо вони не переходять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРАдосить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допуститибратовбивства. Це мотивували А. Левіцькiм як:

1. НЕ потрiбно збільшувати армiю перед новою окупацiєю України Червоною
Москвою;

2. не є полiтичних доцiльно боротьба армiї без держави в пiдпiллi запанiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явитьсядержавна влада).

По-моєму, це важливi причини (i головне - чесно сказане!). У жовтнi 43-гоштаб УНРА вінiс на загальний огляд свiй документ-реакцiя на проведення
М.Лебедем-Рубановим "екзекуцiї", українського народу - "Вiдкритий Лист" дочленiв органiзаторiв ОУН С. Бендери.

В ньому вiдверто показанi всi негативні моменти органiзацiї i iснування
УПА (Бендеровського), їх антиукраїнську полiтику, жорстокiстю i варварство,небажання i нерозумiння існуючий ситуації та iнших полiтичних-революцiйніхформувань як співпрацюючіх. У вiдповiдь на це УПА робить спробу нападу наштаб УНРА. Багато членiв УНРА попало в полон. УНРА не проводитивiдповiдних воєнних закладiв, i "армiя" - дуже зменшена, вiдступає у бiкрiчцi Случ. Має там Вільнюську битву з росiйсько - польськими партизанами,потiм переслідується бендерiвцямі, що оголосили УНРА справжню вiйну. Так чиiнакше, дiйсно можна звинуватити органiзацiю Бендери - Лебедя в розколi йдезорганізації українського нацiонального, державно-творчого тасоцiального ходу життя; в явнiй чи неявнiй допомозi Радянським військам; вактах послiдовна, систематичних диверсій, посягаючіх на норми людяностi iзагальнi етично-моральнi устої, що можна прірiвняті до вiдкритогобандитизму.

10. Котловина смертi.

Пiд осiнь 1943 року ПОЛIСЬКЕ-Воїнська улоговина стала ареною масовоїсмертi. Сюди стiкалісь, перед загрозою швидко насуваючого фронту, люди зусiєї України. Перед УПА, сконцентроване саме в цьому районi (бiля 100000чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партія Лебедеваставити задачi, якi не виконуються: очищати українські землi вiд полякiв,нищити внутрiшнiх ворогiв, вести військову боротьбу проти нiмцiв та iнше.

Всi республіки Лебедева були зніщенi авiацiєю нiмцiв, радянськiй партизаниходили впродовж i впоперек цій "держави", Медведєв дiяв в маленькому
Чумацьким лiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадав німецьких генералiв, а
Ковпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий німцями.
Бiйцi УПА втратили ту гнучкість i блісковічнiсть дiй в нападi, велигероїчні бої з відступаючімі нiмцямі й частинами радянських військ. Алескрiзь потерпіла поразки. Почалася панiка в рядах армiї, люди тiкалі в лiс,служба безпеки у вiдповiдь проводила репресівнi заходи проти тих, щозалишилися. Ось така картина "вiйни УПА проти нiмцiв та радянських війську 1943-44 роках.

У самi Полiської котловінi збиралось все бiльше людей. I це ставалонебезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьомумiсцi, до того ж там дiяли не лише багато численні радянськiй партізанськiзагони, але i "внутрішній" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедева. Цевсе вело до катастрофи i так воно й сталося.

18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план:
19. таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцямі i добитися евакуацiї цивiльного населення на територію Польщі або Австрії;
20. звiльніті С. Бендеру з метою задовольнити Лебедева i створити єдину пiдпiльну армiю УПА;
21. УНРА перевести в глибоке радянське підпілля, як зброю партизанських акцiй;
22. очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровця.

З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецькогокомандування, що складався з семи пунктiв (аналогiчних) плану УНРА.

17 листопада делегацiя виїхала в рiвно, 30-го була в Берліні, а 1-гогрудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку.

поведiнки нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунуті схiднійфронт і сам Гiтлер був проти любих нацiональних армiю при нiмецькi. Але 44 --й приніс корiннi переломи в поглядах на цю проблему.

Весною 44-го верховне командування УПА перенесло свiй штаб з Волинi в
Карпати. Всі військові частини отримали наказ залишитись на місцях,переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Кримтого нехтуючи своїми ж принципами, монопартія Лебедева проголосиланародження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головногополiтичного фронту. На мiй погляд, цiкавіш є той факт, що не булаОпублiковано навiть платформа УГВР, членами котрій, по сутi, були тежпредставники ОУН (С. Бендери). Цiкаво й те, що в жовтнi 44-го вся група
УГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем виїхала в Німеччина i стала називати себе неiнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР".
Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордоннепредставництво УГВР "являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємосказати що Спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншiпартизанські формацiї. Прикладом може служити Легіон національноїсамооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-
Гальчевський.

11. Новi українсько-нiмецькi переговори.

Українська армiя в Германiї.

В цей час Нiмцi бажали лише одного створити Спiльний блок всiх народiв,прігніченіх комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставлений генерал
Андрiй Власов, як головнокомандуючий росiйською визвольною Армiєю (РВА). Уостаннiх числах жовтня 44-го звiльнів бiльшу частину українських положення
- С. Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та інших. Нiмцi хотiли вестипереговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня
44-го. Швидкому просуванню заважала Концепцiя Власова, "о єдиній iнеподільної Росiйської імперії ", тим самими що ставили пiд сумнiв суверенітет
України. Але не маючи виходу німцi були змушені признати Український
Нацiональний Комiтет в Германiї як репрезентацiю українського народу переднiмецького владою. Отже, переговори Закiнчив в кiнцi 44-го, а в першi днiберезня Нiмецька влада затвердила комітет i дала дозвiл на організаціюнової української армії пiд командуванням генерала Шандрука.
Нова армiя мала складатись з двох частин:
23. регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР на схiдному фронтi;

- нерегулярно частина - "група Б" Української нацiональної армiї.

Група "Б" мала діверсiйно-партизанського завдання на схiдному фронтi
(командиром був Т.Б.Б.)

В склад регулярної УНА входили:

1. Дівiзiя "Галичина" - перша дивізія УНА;

2. Українське Визвольна військо;

3. Всi українцi, полоненi, з армiєю Власова, полiцейськi.

Теоретично штаб УНА мiг набрати 250000 кадрiв. Але цим планам не данобуло втілитися у життя внаслiдок закiнчення вiйни. Найбiльш боєздатнічастини армiї було розбито на невелікi групи i планомiрно здавались у полонамериканцям. Одна з дівiзiй генерала Власова повернула зброю проти німців iдопомогла чехам звiльніті Прагу, але через декiлька днiв її заново
"звiльнились" радянськiй війська.

Отже, в цьому невеликому обсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалосьвісвiтіті деякi Iсторичнi факти про воєннi дiї УПАП в роки ВВВ.

Список лiтератури:

1. Микола Либiдь - "УПА".

2. Тарас Бульба-Боровець - "Армiя без держави".

3. Петер Міенчук - "УПА 1942-1952 роки".

4. О. Субтельний - "Україна. Історія".