Маючи перед собою цiль розкрити питання "УПА в роки Великої Вiттчізняної
Вiйни "я прітрімувався таких правил:

1. Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публіцистично)

Тараса Бульби-Боровця," Армiя без держави ", то майже всi факти можна перевiрити в цiй кніжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладених фактiв.
2. Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом.

План реферату:

1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

2. Партизанська акцiя УПА.

3. Олевська республiка.

4. Україна в 1942 роцi. "Лісове братство".

5. Дві фази боротьби проти Гетлера.

6. Переговори: "УПА - радянськiй партизани", "УПА - Нiмецька влада".

7. Корiння перелом - 1943. Переговори з польським пiдпiльям.

8. Розкол УПА на двi групи.

9. Масовi жертви Лебедівськой диктатури.

10. Котловина смертi.

11. Новi україно-германськi переговори. Українська армiя в Германiї.

Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повнезавоювання українських земель нiмцямі i досить-таки лiберальна полiтикаокупацiйной влади до населення.

Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiйвладi працювали у пiдпiллях.

Та перше захоплення нiмцямі ( "хай буде сам чорт, аби лише не Більшовик")змiнілось більш реалістичними поглядами на новоявленого окупанта України. Узвязку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної iнеофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української Народної
Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С. Бендери) не чекаючи розвиткуподiй 30 червня 1941 року проголосила (прийняла) полiтичний акт: "Актпроголошення Української держави "i" Акт консолiдацiї українськихполiтичних сил ".

Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю вруках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робивсяакцент на спiльну роботу з нiмцямі. Цiкаво те, що цю iдею створення владипiд Нiмецький протекторатом пiдтрімував (благословив) сам митрополит
Шепетіцькій. На чолi виконання цього "декретом" С. Бетдері було поставлено
Ярослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки,митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi немаючиспочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почалипроводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горізонтi iсторiї в тойчас з'являєтся Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiднік групи
С. Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у війскових сил,своїми указами наробив таких справ, що репутацiю актiв було сильнопiдмочено (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Україньской Центральної
Ради вiд 22.01.1918 року).

Взагалi цi укази пiдлягають справедливої крітіцi, бо переважно - ванархiї i дезорiєнтаціiї мас, у появi юридично-державного дуалiзму вонизiгралі головну роль.

Це вже не кажучи про їх рівно безграмотмотнiсть з точки зору законностiяк дiпломатічної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональнаукраїнську армiю, отрій теж залишився невірiшеннім через некомпетентнiсть.

В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки булинаступнi тези:
1. Суверенiтет України,
2. Ворог України:
- Всеросiйска імперiя (i коммунiзм);
- Нова Росiя, якщо не вiдмовилася вiд своїх претензiй на Україну як на свою,

"законну" частину;
- Німеччина;
- Польща;
3. Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї;
4. Продовжувати антіворожу пропаганду.

Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежуваліся вiдполiтичних партій. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв",
"комiссарiв" в Центральну та схiдну частину України, при цьому яскравовидно протистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i "Бендервцiв". Таагiтацiя мала реальнi наслiдкi (змiнювалісь кадри державного сектора).
Однак Нiмцi заборонили всеякi полiтичнi органiзацiї i "Держава" С. Бендерирозпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод, на мiй погляд, не малавибору: в любому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи Радянської
Росiї, виникає едино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльнеозброєння. А сам український антікоммунiстічній центр було розподiл потаким центрам:

- полiс (УНР);

- буковина (ОУН);

- Львiвський (С. Бендера).

2. Партизанська акцiя УПА.

22 червня 1941 року замiсть Українського Національного Вiдродженняз'явилась Українська Повстанська Армiя. Вiйсковi дiї ведуться в основномупроти НКВД. Також проводяться акцiї по захопленню транспорту iтрудоресурсiв у Більшовик, збір зброї.

У Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" котрих готує для себе німецькаармiя. Як стверджуе Т. Б. Боровець набiр українцiв був "iдеологiічно"підготовано як "воiнів Полiської Сечi". Коротше кажучи це була спроба,вікорістуючі можливости пiдготовки більш вiйскової нiж якоi iньшої,пiдготуваті кадри для украiнської армiї.

Перша ВIЙСЬКОВА акцiя УПА проходила на територiї полiс, котра впрiнцiпi була "нiчійною землею". Нiмцi стримко пройшли це мiсце, залишившиза собою розрiзняні частини радянських вiйск, яки затим стали об'єднуватисьв партізанскi загони. Нiмцi не бажають признавати ПОЛIСЬКЕ Сiчь - тiжзагони мiлiцiї, якими керує i якi пiдлеглі законам УНР. Було досягнутокомпромiсу в тому, що це буде напiввiйскова-напiвмiліцейска акцiя поочищенню вiд бiльшовіцькіх загонiв цiлого полiс. Якщо коротко описати цей
"генеральний наступ" отрiмуємо:

Встановлення зв'язкiв з Бiлорусiєю (вiддiл самоборона В. Родзька i
М. Вiтучіка);
Переговори з С. Бендери ОУН (у Львовi було досягнуто позитивної (для УПА)домовностi з ОУН);
Анологiчній договiр з монархiстамі (про участь монархiстiв в рядках УПА);

Тут неможливо не сказати про таку iсторичну особу як полковник Д'яченко,кавалерiйского командир полку "Чорних запорожцiв", який став комадіром
ПОЛIСЬКЕ Сiчi. А сам Бульба-Боровець став головнокомандуючим УПА таокружним комендантом мiлiцiї в м. Сарни. Але трапилось так, що Д'яченко iще декiлька офiцерiв були вимушений виїхати у Польщу. На щойнозвiльненемiсце було з впевненiстю призначено пiдполковніка П. Смородське,згравшего важливу роль в управлiннi УПА. Автоматично, щоб дiйсно укрiпiтісвiй авторитет керiвництво УПА проголосило положення, візначівше полiтичнихПрогграмма армiї. Це, на мiй погляд, був своечасну i правильний крок.

Коротко про цю платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що: це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi; непiдлежiсть жоднi полiтичнi партiї , дiї її пiдкорюються законам лише
Влади Української Держави; боротьба проти всiх захватнікiв i окупантiв України для вiдродженнясуверенної Української держави; визнання прініпiв демократiї, рiвноправ'я, законiв про людину,рiвнопрізнання всiх вiр i релiгiю; пiдтримка всiх форм власнностi, захiст людини як вiд державногокапiталiзму так i вiд приватного капiталу; в промисловому i сiльскогосподарському вiдношення Україна повиннарозвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина - акціонер; земля
- Для трудiвнікiв; державне, кооперативне та приватне хліборобство, плановаперебудова економiки; вiльна праця, культурнi, медiчні i iншi питання.

Як свiдчать факти, програма знайшла пiдтримку богатьох колах населення.
Менi ж здається, що багато питань - про устрiй державного апарату, якихосьмеханiзмiв законотворчої та виконавчої влади не було зачеплено або малисьна увазi як закони "Уряду Української Держави" i взагалi, цю програму ятакож оцiнюю позитивно.

Та повернiмось до iсторичних фактiв, зараз хочеться всеж завершитирозповiдь про наступ Полiської Сiчi. 20 серпня 1941 року по всьому Полiссю,разом з вiйсковімі формуваннями Бiлоруської Самооборони розпочався наступ
Полiської Січi. Це такi райони як: Туров-Мозир, Олевск-Звягіль (Новгород-
Волинський), так названа "лiнiя Сталiн", Бобруйск-Гомель-Коростень. Булозайняте мiсто Олевск, очищено вiд бiльшовіцькіх формувань багато областей.

Пiдбівші короткi пiдсумки можна сказати:
Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйсково-стратегiчних характер;
Операцiю викликала "нахабно-захватніцька полiтика комунiстічної Москви повiдношення до Бiлорусiї i України ";
В операції приймало участь бiльш 15 тис.. чоловiк (10 тис.. українцiв i 5тис.. бiлорусiв) з обох сторін;
Вона показала переваги слабоозбройнної, поганоорганiзованної та богатоїнародним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв iбiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанськими загонами таформуваннями.

Завважаємо, що нiмецькi вiйска нiякої участi у вiйськових дiях НЕприймали, озброенням та iншим бойовим знаряддям ПОЛIСЬКЕ Сiч та загони
Бiлоруської самооборони не забезпечували а навiть, навпокі, деколи заважалий обмежували розвиток подій.

На мене справило величезне враження той факт, що до сих пiр про цю бойовуоперацiю українського i белоруського народу я не знав, а взнавши, буввражений розмахом та результатом дiй, бо величезна терірорiя полiс булазвiльнено вiд впливу партизанських загонiв Більшовик.

3. Олевська республика.

В величезному трикутнику Луцьк - Гомель - Житомир вже навiть нiмцiв НЕвважали за ту велику силу, що брала Київ i Смоленськ, i йшла далі, на
Москву. Центром республцкі - а саме так стали називати лiсових населення цейзвiльнено вiд окупантiв шматок землi - стало невелике районі мiстечко
Олевськ.

Дивнi речi стали вiдбуватісь зразу по приходу вiйск Полiсської Сiчi - бож
Олевськ був центром воєніх дiй i тепер - штабом: мешканцi з радiстьзустрiчалі візволітелiв, i це можна зрозумiти - цей факт iснуванняострiвцiв українськоi незалежностi серед нiмецкіх окупантiв. Одразу ж людисамi розпочали без сторонної допомоги пiднiйматі економiку - відпалапотреба в колгоспах i радгоспах, почали вiдкривати невелікi Промисловiпiдпрiємства та iн. Все це показує, що українська нація травні дуже сiльнувiру i мрiю - хоч на згаріщi та голi, але рiднiй землi спорудити храмукраїнської суверенної соборної держави. Велику роль у становленнi краюзiграв Петро Смородське - начальник штабу УПА. Вiдбулося й культурнестановлення - вiдкриваються церкви, школи, новi й старi газети "Вісті",
"Слово", "Голос", "Гайдамакi" - що стала офiцiйним джерелом Полiської Сечi.
Виникає в iсторiї ще одна вагома фiгура - Iван Мітрінт, котрий очолюєредакцiя "Гайдамаки". Вiн хоче створити "Українську нацiональна --демократичну партiя ", має деякi" лiвi "погляди (наприклад, хоче залишитиколгоспи) i намагалися зсилаючись на свiй та iншi авторiтеті втягнути УПА вполiтичних боротьбу. Та позiцiя верхiвкі УПА нехітна - вона пiдкорюєтьсялише законнi владi.

Потрибно вiділіті те, що iснування Олеської республiки навiть чистотеоретично стоiть пiд знаком питання. I дiйсно, згодом Нiмцi почалиприсилати своїх iнспекторiв, вимагаючи бездоганного пiдкорення українськоївiйскової одиницi - а ПОЛIСЬКЕ Сiчь саме такою i була в той час. Укерiвніцтвi УНР було пiдняти питання про препінення iснування республiки iперехiд в дiдпiлля. На мiй погляд, таке рiшення було досiть мудрим - цедавало можливiсть скоротити по над 10 тисяч бойових членiв Полiської Сечi,бо ж партізанськi загони радянських вiйск було вітiсняно аж у Брянськийлiси, а от втримувати звiльняну територiю ставало все важче.

Так чи инакше 15 листопада 1941 року ПОЛIСЬКЕ Сiч УПА буласамолiквiдована. По плану зброю було сховано, а людей розпущено додому.
Залишився лише Олеський гарнiзон, якiй проїснував на декiлька днiв довше.

Отже, виконавши свiй бойовий обов'язок, ця "армiя без держави" - ПОЛIСЬКЕ
Сiч припинила своє iснування. Але у бiйцiв не зникло бажання боротись противорогiв рiдної України.

4. Україна в 1942 роцi.

Штаб бувшої Полiської Сечi роздiлівся - одна частина людей вiдiйшла вiдсправ, друга оголосила пiдпiльно-бойовi акцiї органiзацiї УПА. ° Її штаб буврозтошований в лiсніцтвi Людвiпольского району.

На початку 1942 роцi Т.Бульба-Боровець зустрiчається з президентом Уряду
А. Левiцкім. Була змальована така Полiтична ситуацiя на Українi. заборона нiмецького владою прав українськой нацiї на самостiйно iнезалежнiсть; жорстока окупацiя, варварство в економiцi, iньшіх областях; знищення культурних та етнологічніх цiнностей ( "рабам не потрiбна освiта,їх справа - чорна робота "); массовi облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш; внутрішня партiйно мiжусобіця Нацiоналiстiв.

Таким чином склалась катастрофiчна ситуацiя. I зносити все покiрно вiднового окупанта не можливо, i пiдняти нове повстання теж неможна.
Домовились бити нiмцiв, але не шляхом загального повстання, а окремими
"лiтучiмі бригадами" - починаючи з часу, коли Гiтлер вийде до Волги. Однимз головних осiб майбутнiх дiй був полковнiк I. Литвиненко, зв'язного
Президента.

Отже, вже весною 42-го раралельно гiтлерiвськiм "Amt" окупацiйнім iполiтичним силам, стала дiяти система прихованої суверенної українськоївлади, окрешеної "Лісовим царством".

Боротьба має вестися в полiтичних-пропогандістському та вiйсковомунапрямках (вiйна як з цiвiльною адміністрацією Гiтлера, так i военнi дiї наЗахiдно фронтi).

Дуже цiкавi, по моєму, "законi українського партiзана": це не бандит, а чесний i чоловікових воїн; воюй лише за нацiональна iдею i для високих полiтичних цiлiй; буде боротися до побудування Самостiйної України ; йому заборонено займатись грабованням; вiн пiдлеглій командиру, хоч i є в той же час добровiльцем iреволюціонером; воїн що добре справляється з своїми обов'язками.

З цього видно, що фiзична дисциплiна була поганою, хоч ось на морамьноiйдiсціплiнi й тримався весь порядок. Також заслуговують на увагу й говiаспектмі партізанскої тактики УПА: - органiзацiя складається з невеликихпартизанських груп;

- тактика "з-пiд землм i пiд землю";

- дiяти скрiзь, та не попадати;

- жорстока пiдлеглість коматдірам;

- знаходитись постiйно в рухi;

- нiчнi напади, сiючi панiку;

- розвiдка й контррозвiдка.

Дiйсно, це iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Хочетьсявiдмiтіті, що ворогами УПА вважало нацистському i Комунiстична партiї (НКВСта есесовцiв), - розстріл останнiх на місцi без суду й слiдства.

I ось вже пiд кiнець весни 42-го всi головнi задачi по реорганiзацiїармiї були виконанi.

В цей час на Українi проходить злодiйскій масовий терор гестапо. Виникаєголод, багато концтаборiв та iнше - жити стало неможливо тяжко. I "лiс"стає єдиним притулком для людей.

5. Дві фази боротьби проти Гiтлера.

16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. П'ятьлiтучіх бригад займаються партизанською вiйною: йде поповнення в рядиборцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвськіх арештiв, була в наявностiчудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - Нiмцiзлякалися, вони побачили "величезну армiю", а дiверсiї українськiхпартізанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам "нової"адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративним оорганамі.

Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi "запорожцiпишуть до турецького султана ", в якому роз'яснювала свої дiї вiдносно
Германiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйногопiдпiлля лiтом 42-го не було згоди та єдности щодо поглядiв на методиборотьби. Група С. Бендери (М. Лебiдь) стояла на пасивному шляху безпартізаськіх діверсiй: "партiзані - це агенти ..... з ними нам не подорозi "тим самим зупиняючи зусиля УПА.

Друга фаза партизанської боротьби полягала в тому, що зважаючи наособливо тяжкий стан лiтом 1942 року видається указ всiм "лiтучімбригадам "бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення аособливу увагу звернути на системi транспорту та тилового забезпечення --вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю як
Шепетiвська, що мала бiльш нiж демонстрацiйній діверiйній характер.
Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволеннявiйсковополоненніх шляхом нападiв на ешелони. Такімчіном, партізанскiзагони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж,рубiж переговорiв.

6. Переговори: "УПА - радянські партизани",

"УПА - Нiмецька влада"

Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 41-42 роках натериторiї України радянські партизани НЕ iснували як ліберальну сила: загонипiд командуванням генерала Бiлова, Ковпака було розбито. Але з радянськоїсторони була добре органiзована розвiдка, дотого ж потрiбно зважити й навсе зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котрамогла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку звдвлімі операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєi полiтики увiдносини з українською армiєю: з радянською сторони з'являютьсяпропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антiбiлбшовіцькукомпанiю i помiлкі з обох сторiн ". У червнi 42-го в трику?? нику Олевськ-
Рокитно-Городище було закинути радяннській партизанський загiн пiдкомандуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилосьзгодом не лише для цього.

Пропозицiя Генштабу СРСР були такі:

- припинити ворожнечу (УПА i радянські партiзанскі загони);

- злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу;

- припинити антирадянську пропаганду в УПА;

- пiдняти загальне повстання на Українi;

- всiм членам УПА гарантувалася амнiстія за мiнучi грiхі.

Вiдповiдь УПА не затримались: УПА - суверенна ВIЙСЬКОВА одиниця УНР, зчужою армiєю НЕ з'єднаєця, може бути лиш спілка; українськи вiйсковi сили,що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись на мир iна вiйськових союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет; загальнеповстання на Українi буде пiдняти лише в тому випадку, коли вiдкрієтсяЗахiдно фронт ї у всiй Європi з'являться такiж умови для повстання, iнакшезаколот приречений на невдачу i загрожує вінішенням всiєї українськоїнацiї.

Вiдповiдь Генштабу була така, що в якости суверенної держави признаваласьлише УРСР, процес дружнiх переговорiв всiяко пiдтрімувався і було данозгоду на перемирря й нейтралiтет.

Та переговори явно затягувалися зi сторони УПА (на мiй погляд потрiбнобуло б таки якось знайти компромiс i з'єднати зусілля) - керiвництво ж УПАбоялося, що якщо вiдбудеться їх злиття - то це дасть прівiд Радянському
Союзi "в'їхати" на Україну в якостi визволителя та iнше.

Так чi інакше до грудня 42-го переговори нi до чого не привели. Загiн
Медведєва почав набирати силу, а Москва зимою 42-43-го проголосилаукраїнських нацiональних партізанiв "бандитами".

Першi переговори з нiмцямі вiдбулися 23 листопада 42-го року з шефом
СД Волинi i Подiлля Пiцом. Цi й подiльшi переговори також нiчогоконкретного не принесли. Приведу, для прикладу, деяки пункти, що ставилисяна них:

Нiмцi вимагали зупинити Нiмецька-українську ворожу, перетворити УПА влегальну напiв-війскову полiцейську силу в системi нiмекцькiх вiйск,допомогти нiмцям знищити всякi антінiмецькі групування, за що Нiмцi будудьзобов'язанi припинити всi репресівнi заходи проти населення України, а проорганiзацiю Української держави згоджуються говорити, лише пiсля вiйни.

Контрпозiцiя українцiв: припинити всi репресiї, визнати сувереннуукраїнську республiка негайно з усiма віпліваючімі з цього наслiдки,розпустити всю цiвiльну Нiмецька адмiнiстрацiя, зупинити грабунок економiкита iнших надбань України; УПА - це пiдпiльна суверенна армiя України iвлитися може лиш в регулярну Українську нацiональна армiю.

На мiй погляд, не погоджуватись з нiмцямі було правільнiше, це давалосвободу й вiру в становлення самостiйної України.

7. Корiння перелом - 1943.

Переговори з польським пiдпiллям.

Розпочався Сталінградській наступ. Нейтралітет з радянськмі партизанськимизагонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучіх дiй проти нацiональна -визвольних органiзацiй. Почлісь частi бої з партизанськими загонамибiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польським пiдпiлям зметою припинити українсько-польську ворожу, нормалiзуваті вiдносини йналагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайової. Але (недальновидна) полiтикапольського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - руками
СРСР та схiдніх союзнікiв знищити Німеччина, а руками росiян i нiмцiвзадушити нацiональновівозльній рух на Україні, щоб знову окупувати Захiдно
Україну - пiдвела УПА до факту про: 3-й вiдкритий фронт - польський.

8. Розкiл УПА на двi групи.

Iдеалогiчно-програмнi розбiжностi й партiйно нетерпiмiсть окремих груп
С. Бендери (очолював Микола Лебідь (Максим Рубан) як плiднік ОУН-С.Бендерi)привела до того, що ця органiзацiя вiдважілась на такий крок: вона визналаформу боротьби УПА проти нвiмцiв та бiльшовикiв i запропонувала розпочатипереговори про спiльнi акцiї всiх революцiйніх сил на Україні в лавах УПА!

9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН -
С. Бендери були такi:

1. Чи не вiзнаваті полiтичної залежностi вiд УНР, а пiдкорітісь УПА,полiтичної лінiї ОУН - С. Бендери.

2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину Конституцiя України.

3. Вiйсковіi вiддiл ОУН - С. Бендери включити до складу УПА, зробитиСпiльний штаб пiд тiєю ж вівiскою - УПА.

4. Вiдкрити в УПА iнститут партийних комiсарiв i службу безпеки.

5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi.

6. Очистити територiю майбутнього повстання вiд польського населення.

I так далi. Можемо собi уявити вiдповiдь УПА на цi монопартiйнi,діктаторськi пропозицiї ОУН - С. Бендери. Тим самим 22 травня 43-го рокупереговори без успiху було припинено. А сам М. Либiдь зробив досить такіцiкавий крок - перемейнував ОУН - Бендери в УПА i очолiв штаб. З'явилосядвi УПА, як ранiш було з двома ОУН.

Нове керiвництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавихрiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3 --й крок нацiональної револююцiї i загальне повстання українцiв проти нiмців,спровакувала всю українську полiцiю, давши нiмцям багата на поживу до тюрем,Повнiстю дезорвентувало їх. В зв'язку з цiм в липнi цього ж року отаман
Тарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську Народну
Революцiйну армiю "(УНРА).

9. Масовi жертви Ленбедiвської диктатури.

Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiю - УПА та УНРА.

УНРА стала розвиватись, вiдровiдно обставинам, по лiнiї зменшення свогоскладу i переходу в глибоке пiдпiлля при нарастаючiй загрозi радянсько --комунiстічноi диктатури, УПА ж навпокі, збільшувало свої лави, впритул довиникнення на Полiссi та і Волинi цiлих партизанських республік, в якихдiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi примушувалижителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також,
"внутрішня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюют як ворожих агентiв,i якщо вони не перезодять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРАдосить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допуститибратовбіства. Це мотивували А. Левіцкiм як:

1. не потрiбна збiлбшуваті армiю перед новою окупацiєю України Червоною
Москвою;
2. не є полiтичних доцiльно боротьба армiї без держави в пiдпiллi запанiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явитьсядержавна влада).

По-моєму, це важливi причини (i головне - чесно сказане!). У жовтнi 43-гоштаб УНРА вінiс на загальний огляд свiй документ-реакцiя на проведення
М.Лебедем-Рубановим "екзекуцiї", українського народу - "Вiдкритий Лист" дочленiв органiзаторiв ОУН С. Бендери.

В ньому вiдверто показанi всi негатiвнi моменти органiзацiї i iснування
УПА (Бендеровського), iх антiукраїнську полiтику, жорстокiстю i варварство,небажання i нерозумiння iснуючого ситуації та iнших полiтичних-революцiйніхформувань як співпрацючiх. У вiдповiдь на це УПА робить спробу нападу наштаб УНРА. Багато членiв УНРА попало в полон. УНРА не проводитивiдповiдних воєнних закладiв, i "армiя" - дуже зменшення, вiдступає у бiкрiчцi Случ. Має там Вiлянську битву з росiйско-польськими партизанами,потiм переслідується бендерiвцямі, оголосивши УНРА справжню вiйну. Так чиiнакше, дiйсно можна звинуватити органiзацiю Бендери - Лебедя в розколi йдеорганiзацiї українського нацiонального, державано-творчого тасоцiального ходу життя; в явнiй чи неявнiй допомозi Радянським вiйскам; вактах послiдовна, систематичних `діверсiй, посягаючіх на норми людяностi iзагальнi етично-моральнi устої, що можна прірiвняті до вiдкритогобандитизму.

10. Котловина смертi.

Пiд осiнь 1943 року ПОЛIСЬКЕ-Воінська улоговина стала ареною масовоїсмертi. Сюди стiкалісь, перед загрозою швідконасупаючого фронту, люди зусiєї України. Перед УПА, сконцентроване саме в цьому районi (бiля 100000чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партія Лебедеваставити задачi, якi не виконуються: очищати українськи землi вiд полякiв,нищити внутрiшнiх ворогiв, вести вiйскову боротьбу проти нiмцiв та iнше.

Всi республіки Лебедева були зніщенi авiацiєю нiмцiв, радянськiй партiзаніходили впродовж i впоперек цiєй "держави", Медведєв дiяв в маленькому
Чуманському лiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадав нiмецькiх генералiв, а
Ковпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий нiмцямi.
Бiйцi УПА втратили ту гнучнiсть i бліскавічнiсть дiй в нападi, велигероiчнi боi з вiдступачімі нiмцямі й частинами радянських вiйск. Алескрiзь потiрпiла поразки. Почалася панiка в рядах армiї, люди тiкалі в лiс,служба безпеки у вiдповiдь проводила репресівнi заходи проти залишившихся.
Ось така картина "вiйни УПА проти нiмцiв та радянських вiйск у 1943-44роках.

У самi Полiської котловінi збиралось все бiльше людей. I це ставалонебезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьомумiсцi, до тогож там дiяли не лише богаточісленнi радянськiй партізанськiзагони, але i "внутрiйшнiй" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедева. Цевсе вело до катастрофи i так воно й сталося.

18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план: таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцямі i добитися евакуацiї цивiльногонаселення на терірорiю Польшi або Австрії; звiльніті С. Бендеру з цiлью задоволніті Лебедева i створити єдинупiдпiльну армiю УПА;

УНРА перевести в глибоке радянське пiдпiлья, як зброю партизанськихакцiй; очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровця.

З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецькогокомандування, що складався з семи пунктiв (аналогiчних) плану УНРА.

17 листопада делегацiя виїхала в рiвно, 30-го була в Берлінi, а 1-гогрудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку.

поведiнки нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунуті схiднійфронт і сам Гiтлер був проти любих нацiональних армiю при нiмецькi. Але 44 --й приніс корiннi переломи в поглядах на цю проблему.

Весною 44-го верховне командування УПА перенесло свiй штаб з Волинi в
Карпати. Всі вiйсковi частини отримали наказ залишитись на місьцях,переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Кримтого нехтуючи своїми ж принципами, монопартії Лебедева проголосиланародження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головногополiтичного фронту. На мiй погляд, цiкавіш є той факт, що не булаОпублiковано навiть платформа УГВР, членами котроiй, по сутi, були тiжпредставники ОУН (С. Бендери). Цiкаво й те, що в жовтнi 44-го вся група
УГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем віiхала в Німеччина i стала називати себе неiнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР".
Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордоннепредставництво УГВР "являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємосказати що Спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншiпартизанських формацiї. Прикладом може служити Легіон національноїсамооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-
Гальчевський.

11. Новi українсько-нiмецькi переговори.

Українська армiя в Германiї.

В цей час Нiмцi бажали лише одного створити Спiльний блок всiх народiв,прiгнiченніх комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставленої генерал
Андрiй Власов, як головнокомандующiй росiйською визвольною Армiєю (РВА). Уостаннiх числах жовтня 44-го звiльнів бiльшу частину українських полонених
- С. Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та инших. Нiмцi хотiли вестипереговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня
44-го. Швидкому просуванню заважала Концепцiя Власова, "о єдіной iнеподільної Росiйской імперії ", тим самими ставівша пiд сумнiв суверiнiтет
України. Але не маючи виходу німцi були змушений признати Український
Нацiональний Комiтет в Германiї як репрезентацiю українського народу переднiмецького владою. Отже, переговори Закiнчив в кiнцi 44-го, а в першi днiберезня Нiмецька влада затвердила комітет i дала дозвiл на органвзацiюновоi української армії пiд командуванням генерала Шандрука.

Нова армiя мала складатись з двох частин: регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР насхiдному фронтi; нерегулярно частина - "група Б" Української нацiональний армiї.

Група "Б" мала діверсiйно-партизанського завдання на схiдному фронтi
(командиром був Т.Б.Б.)

В склад регулярної УНА входiлі:

1. Дівiзiя "Галичина" - перша дівізiя УНА;

2. Українське Визвольна вiйско;

3. Всi українцi, полоненi, з армiєю Власова, полiцейськi.

Теоретично штаб УНА мiг набрати 250000 кадрiв. Але цим планам не данобуло втiмітіся у життя внаслiдок закiнчення вiйни. Найбiльш боєздатнічастини армiї було розбiто на невелікi групи i планомiрно здавались у полонамериканцям. Одна з дівiзiй генерала Власова повернула зброю проти нiмцев iдопомогла чехам звiльніті Прагу, але через декiлька днiв її заново
"звiльнились" радянськiй війска.

Отжеж, в цьому невеликому обсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалосьвісвiтіті деякi Iсторичнi факти про воєннi дiї УПАП в роки ВВВ.

Обсяг лiтератури.

1. Микола Либiдь - "УПА".

2. Тарас Бульба-Боровець - "Армiя без держави".

3. Петер Міенчук - "УПА 1942-1952 роки".

4. О. Субтельний - "Україна. Історія".