Рим створив свою цивілізацію, грунтувався на особливій системі цінностей.

Стародавній Рим. На руїнах цього велетня виникло ісформувалася більшість західноєвропейських держав. З глибинийого буття прийшли до нас багато установ, зачатки сучасноїлітератури та юриспруденції, шедеври архітектури. Історія Римухвилює нашу уяву великою кількістю драматичних подій, яскравихвидатних особистостей. Бути може, саме тому Рим залучавнайбільш талановитих дослідників.

Такі відомі культурологи, як О. Шпенглер, А. Тойнбі,виділяючи античну культуру або цивілізацію як єдине ціле, заперечували самостійне значення Риму, вважали, що всяримська епоха була кризовою стадією античної цивілізації. Коли їїздатність до духовної творчості сходить нанівець, залишаютьсятільки можливості до творчості в області державності і техніки. Все ж таки, що за довгі століття римськогопанування в Середземномор'ї було зроблено в науці, філософії, історіографії, поезії, мистецтві, було запозичене у греків.

Інші дослідники, наприклад, С.Л. Утченко, навпаки, вважають, що
Рим створив свою оригінальну цивілізацію, грунтувався на особливій системі цінностей, яка склалася в римській цивільноїгромаді у зв'язку з особливостями її історичного розвитку. Дотаких особливостей відносяться встановлення демократичної формиправління в результаті боротьби між патриціями і плебеями і перемогостанніх і майже безперервні війни Риму, які перетворили його зневеликого італійського містечка в столицю величезної держави.

Під впливом цих факторів сколюється ідеологія, системацінностей римських громадян. Її визначав в першу чергу патріотизм --уявлення про особливу богообраності римського народу і самою долеюпризначених йому перемоги, про Рим як вищої цінностей, про борггромадянина служити йому всіма силами, не шкодуючи сил і життя. Дляцього громадянин повинен був володіти мужністю, стійкістю,чесністю, вірністю, гідністю, помірністю в способі життя,здатністю підкорятися залізній дисципліні на війні,затвердженим народними зборами закону і встановленим «предкам» звичаєм умирний час, шанувати богів-покровителів своїх родин, своїх сільських громаді, звичайно, Рима.

Справами, гідними римлянина, особливо зі знаті, визнаваласятільки політика, війна, землеробство, розробка права - цивільногоі сакрального, історіографія. На такій основі складалася раннякультура Риму.

Зближення римської і грецької культур стало особливоінтенсивним з встановленням імперії, коли філософські та політичнітеорії, що склалися в середовищі підданих елліністичних царів, стали близькі і римлянам. Ця пізньоантична греко-римська культура,в якій обекомпонента грали рівноправну роль, поширилася іу східній і в західній половині імперії.

3

Релігія i ВІЛАЙЯТ НОХЧИЙЧОЬ.

ЛІТЕРАТУРА, НАУКИ, МИСТЕЦТВО.

У Римі за давніх часів життя і поведінку кожного громадянинастрого і точно визначалися старовинними формами і пристойностями. Римлянмав вести в порядку свої справи, підтримувати сувору поважність вбудинку, виконувати свої обов'язки і вміти відстоювати свої права.

У Римі з'явилися куртизанки, і утримувати їх стало мало невимогою хорошого тону. Число шлюбів стало зменшуватись, а числорозлучень зростати. На грунті сімейних грошових відносин здійснювалисязлочину, про які раніше не було й чути. Опустилися колишністрогі погляди на становище жінки в сім'ї, почалося прагнення жінок до розширення своїх прав, особливо завдяки скупчення в рукахдеяких жінок величезних капіталів, це явище прийняло такі розміри,що законом були обмежені права жінок за спадкоємства.

Страшно посилювалася розкіш у пристрої будинків, в одязі, у столі,увійшли в звичай абсолютно невідомі раніше бенкети за грецькими зразками, з лежання, музикою, з великою кількістю всілякихстрав, замість того що раніше було лише по дві зміни блюд.
З'явилися в Римі дорогі кухаря, фахівці-булочники, кондитери.

Розвивалася звичка вбивати час, нічого не роблячи: входили дозвичай різні домашні свята, засновувалися нові суспільнісвяткування і влаштовувалися з найбільшою розкішшю,супроводжувалися звичайно гладіаторськими іграми.

Початкову освіту було до певної міри поширенов Римі ще за довго до того часу, про який ми теперговоримо: вміння читати, писати, рахувати було не рідкістю серед самих простих громадян, араб - управитель скільки-небудь значногопомістя неодмінно знав грамоту і рахунок. Кращим засобом освітизавжди служить вивчення мови.

Римські трагедії та комедії як суто літературні творибули довгий час переробками з грецької. Трагедії були в меншомупошані, ніж комедії. Зміст трагедій запозичили в міфів, комедій --з життя. Воно було бідно і одноманітно: майже завжди діюобертається близько любові або, точніше, закоханості, пристрасної,глибокого і разом з тим нудотно і т.п.

Від давніх римських письменників до нас дійшли лише незначніуривки. Першим римським автором був Лівій Андронік
(приблизно 272-207). Займався навчанням дітей і перевів --спочатку як навчальний посібник - «Одіссею». Потім він склав першийдраматичний твір латинською мовою, яке було представленов 240 році.

Значним письменником є Тит Макцій Плавт (254-184). Донашого часу дійшла 21 комедія Плавта.

4

Трохи пізніше віршованих творів з'явиласяпрозаїчна література. Вона мала менше представників,користувалися тим не менш великою пошаною, ніж автори трагедій і комедій. На противагу авторам цих останніх прозою писаливиключно римляни, відомі й люди, що займали високо становище вдержаві.

У 219 р. з'явився в Римі перший грецький лікар і швидкопрославився, в слід за тим медицина і лікування стали робитисясвого роду модою, і Катон спробував зібрати в невелику книжку ті поради з медицини. Які він вважав споконвічно латинськими іпротиставляв новомодним, грецьким.

Римська література 3 століття заслуговує, при всіх своїхнедоліки, повної уваги за те, що вона прагнула перенести всвою батьківщину чудное дерево грецької поезії. Треба визнати заслугою і те, що римські письменники наслідували переважнонесучасним їм письменникам, а письменником порівняно вже старим, але більш талановитим. З цієї точки зору діяльність
Невія, Еннія, Плавта заслуговує високої оцінки, але не можна невизнати, що самий дух грецької поезії стояв удуже великому протиріччі з усією передувала життям римськоїгромади, з тим духом, який її раніше надавав життя. І тому цілкомзрозуміло, що знаходилися люди, які боролися проти цього еллінського впливу.
На чолі їх був Катон. Йому не вдалося зупинити напливу тих ідей, яким він не співчував, але в боротьбі проти них цей типовийпредставник римської національності все так зробив велику справу:він заклав тієї латинської прозової літератури,яка надалі доставила римському імені нову славу.

5

ПЛАН:

1. Стародавній Рим.

2. Думка відомих культурологів про античну культуру.

3. Система цінностей римських громадян.

4. Релігії та звичаї.

5. Освіта в Римі.

6. Література. Відомі письменники того періоду.

7. Медицина.