Міністерство внутрішніх справ Росії

Юридичний інститут

МВС Росії

Москва Малий Іванівський пров., д. 2

Кафедра історії і

культурології

Курс 2 з/о

№ групи

№ залікової книжки

Контрольна робота з дисципліни:

«Історія ОВС»

Тема № 13: Система виправно-трудових установ радянської держави в 30 і г.г.

Дата отримання роботи секретаріатом Дата отриманняроботи кафедрою

Дата здачі роботи в секретаріат Дата закінченняперевірки викладачем

Адреса местажітельства:

Москва

План.

1. Колонії, табори, в'язниці.

2. Депортація і розкуркулення селян.

1

Море біле, водна широчінь.

Соловецький колишній монастир.

І з усіх кінців руської землі

Нас з любов'ю сюди привезли.

Гарні по весні комарі,

Чудовий вид від Секірной гори,

І від будь-яких ударних робіт

Здоровеет веселий народ.

Гімн Соловецьких таборів

Колонії, табори, в'язниці.

що відбувалися в країні зміни в правовій, у соціально -економічної та ідеологічної сфері визначали розвиток системивиправно-трудових установ радянської держави в 30 і роки.
Сталий тоталітарний режим зробив величезний вплив на кримінально -правову політику того часу. Для проведення масових репресій
(repressio (лат.) - придушення) правлячому режиму була потрібна досить такивелика і добре налагоджена мережа виправно-трудових установ. У 1930р. заснували Управління таборів (Улагая (ГУЛАГ) ОГПУ при РНК СРСР).
Структура ГУЛАГу змінювалася багато разів, функції ж у своїй основі змінювалисянезначно. Відповідно до змін конкретно-історичних умовдіяльності виправно-трудових установ у 30 р.р. змінювалася їхчисельність, форми і т.д.

Зміни відбувалися в такій послідовності:
1. Управління таборами ОГПУ при РНК СРСР було утворено 24.02.1930 р.
2. Головне управління таборів ОГПУ 15.02.1931г.
3. Головне управління виправно-трудових таборів і трудових поселень

НКВС СРСР 10.06.1934 р. (постанова ЦВК).
4. Головне управління таборів, трудпоселеній і місць ув'язнення 29.10.1934 р.
5. Головне управління виправно-трудових таборів і трудпоселеній НКВС

СРСР 29.10.1938 р.
До 1934 р. загальні в'язниці перебували у віданні республіканських Народнихкомісаріатів юстиції і входили в систему Головного управління виправно -трудових установ. У 1934 р. загальні тюрми разом з іншими місцямивисновки були передані з Наркомату юстиції до ГУЛАГу НКВС СРСР. У вересні
1938 р. у складі НКВС було утворено самостійне Головне тюремнеуправління.

Для того щоб об'єктивно розглянути питання про репресованих у 30роки варто розділяти ув'язнених було піддано репресіям як у кримінальнихтак і у політичних справах. Тому що люди піддалися арешту за ст. 58 КК
РРФСР і є жертви політичного терору з боку правлячого режиму.
Сухі цифри статистики з архівних документів говорять про те, що заполітичних мотивів були репресовані і побували у виправно -трудових таборах і колоніях 3,4-3,7 млн. чоловік. Рештаукладених із загальної кількості 17,8 млн. чоловік - відбували термінпокарання у кримінальних справах. (Дані з архівних фондів ГУЛАГу ОГПУ -
НКВС СРСР .).

Одними з перших радянських таборів були Соловецькі табору особливого призначення (СЛОН). Їх заснували навесні 1923 р на Соловецьких островах у будівлях монастиря. За перші сім років існування Соловецьких таборів число ув'язнених у них зросла з 3 тис. до 60 тис. Соловки стали першими по-справжньому великими радянськими таборами для ув'язнених.

Їх часто називали своєрідним «державою в державі».

Новоприбулих ув'язнених табірна адміністрація вітала фразою

: «Майте на увазі, тут немає Радянської влади. Тут влада - соловецька ». Соловки мали власну печатку (журнал «Слон», пізніше перейменований в «Соловецкме острови», газету «Нові Соловки», були й соловецькі гроші - із зображенням білого слона.

Малася і власна система покарань, часто досить суворих і незвичайних. Наприклад, довгу та круту сходи в 365 ступенів, що ведуть на гору Секірную, зробили знаряддям страти. провинився укладеного прив'язували до деревині, і скидали зі сходів. підстави її він досягав вже мертвим. Був і інший незвичайний спосіб покарання.

В'язнів виставляли «на комарів», тобто роздягали і прив'язували до дерева, а незліченні укуси комах довершили справу.

Іноді, як згадував соловецький в'язень Борис Ширяєв, новоприбулих ув'язнених проводили перед стовбуром карабіна. При цьому одного-двох з них несподівано розстрілювали на очах у решти «при спробі втечі». Так укладеним вселялося необхідність дотримуватися не писані «закони Соловків». Поряд з цим Соловки ще зберігали багато рис м'якості тюремного режиму. Частина ув'язнених займалася науковою роботою. Політв'язні-соціалісти відстоювали свої вольності.

Середня тривалість життя соловецького укладеного на початку 30 рр. не перевищувала чотирьох - п'яти років.

У 1936 році Соловки отримали нову назву Соловецька в'язниця особливого призначення (СТОНу ). У 1939 році Соловецька в'язниця була скасована.
Одним з найсуворіших таборів того часу була Колима.

У 1928 р. тут знайшли багатющі родовища золота. Три рокипо тому прийняли рішення освоювати їх силами заключеннних. На чоліпідприємства «Дальстрой» поставили видного чекіста Е. Берзіна. Першу групуув'язнених (понад 200 осіб) направили на Колиму восени 1931 р.

4 лютого 1932 до бухти Нагаєва приїхав сам Е. Берзіна. На березі вцей час стояло тільки 17 будівель ... На Колиму незабаром стали прибуватинові, вже багатотисячні, партії ув'язнених. Через деякий час наберегах бухти виросла столиця Колими - Нагаєва (Магадан). З 1937 р. режимколимських таборів став ще більш жорстким. Провідником нової політикистав знаменитий полковник Гаранін, що змінив арештованого Берзіна. Робочийдень ув'язнених взимку збільшився з шести до десяти годин.

Як і раніше, укладених спонукали працювати за допомогою «зниженихнорм харчування ». Штрафний хлібної пайок (при виробленні менше половини норми)становив 300-400 г на день. Колишній Колимський укладений письменник Варлам
Шаламов зауважував: «Треба дуже небагато, всього три тижні, щоб цілкомздоровий, фізично сильна людина перетворився на інваліда, в «гніту».

У 1938 р. по таборах прокотилася хвиля масових розстрілів за
«Саботаж і спробу повстання». В. Шаламов згадував: «Багато місяців день ініч на ранкових і вечірньої перевірки читалися незліченні розстрільнінакази. У 50-градусний мороз музиканти з битовіков грали туш передчитанням і після читання кожного наказу. Димні бензинові факели розривалитемряву ... цигарковий папір наказу покривалася інеєм, і який-небудь начальник,читає наказ, струшував сніжинки з листа рукавицею, щоб розібрати івигукнути чергову прізвище розстріляного ». Кожен список завершувалапідпис начальника колимських таборів полковника Гаранина.

У першу чергу знищувалися «троцькісти», учасники колишніх опозиційу ВКП (б). Всього на Колимі розстріляли близько 30 тисяч чоловік. Стративідбувалися в особливому таборі біля шахти Серпантінка. Німецька комуністка
Труді Ріхтер згадувала, як проводилися «гаранінскме розстріли»: «Внаметі одягають наручники і в рот сунуть кляп, щоб людина не могла кричати,зачитують вирок - рішення Колимської трійки НКВС - і ведуть в «кабінетначальника », спеціально пристосований для виконання вироку. Людинатільки переступає поріг двері, тут же чути глухий постріл ».

У той час як на Колимі йшли« гаранінскіе розстріли », у таборах
Республіки Комі відбувалися «кашкетінскіе розстріли». Так їх назвали попрізвища голови особливої комісії НКВС Кашкетіна.

У квітні 1938 р. близько 2 тис. ув'язнених перевели на табірний пункт
«Старий цегельний завод» під Воркутою. Тут їх якийсь час тримали внаметах, потім оголосили їм про переведення в інше місце. По дорозі колонув'язнів розстріляли з кулеметів.

Одним з найяскравіших подій в історії радянських таборів сталобудівництво Біломоро-Балтійського каналу імені Сталіна.
Канал протяжністю 227 кілометрів з'єднав Біле море з Онезьке озеро.
Будівництво широко висвітлювала радянська преса. Газети писали, що наканалі відбувається «Перековування» людей: злочинці стають чеснимилюдьми. Будівельників навіть називали з відтінком поваги ув'язненимичервоноармійцями. Це «почесне ім'я» у вигляді скорочення «з/.к» пізніше стализастосовувати в документах до будь-яких ув'язненим.

Будівництво почалася у вересні 1931 р.. В'язнів в новий табірперекинули в основному із Соловків. Основним засобом впливу наув'язнених стала так звана «котловка»-нерівне харчування. Застосувалипростий прийом: чим менше ув'язнений працював, тим менше він отримував їжі.
Ті, хто не виконував норм, отримували "штрафний пайок», який приводив дошвидкого виснаження і смерті. Але й пайок для «ударників», перевиконувалинорму, не покривав фізичних витрат.

На каналі постійно працювало 100 тис. чоловік. Часом смертність удень сягала дуже високих розмірів. Проте загальна кількістьув'язнених не зменшувалося: на будівництво постійно привозили поповнення.

На будівництві застосовувалася найпростіша ручна техніка - тачки,примітивні «журавлі» для підйом а каменів. У книзі «Канал імені Сталіна»наводиться характерна замальовка: «Одна з жінок, проходячи повз тачки,плює на неї з таким страшним виразом злоби й ненависті, що ураженийконвойний неофіційно каже: "Ну, тітка ... Ну, тітка ...». І більше нічогододати не може ».

Канал здали в строк, до 1маю 1933р. Наприкінці червня по ньому урочистопройшло перше судно »Чекіст». Після успішного завершення будівництва кожномушостому укладеним оголосили амністію.

М. Горький так писав про біломорських ув'язнених: «Там було поряднекількість сільських куркулів. Це були найбільш «важковиховувані» люди.
У опір законним вимогам держави вони доходили до похмуроїжорстокості. Один з них, сховавши 450 пудів зерна, допустив померти відголоду двох своїх дітей і дружину і сам отошал до смерті. Але і в цихнапівлюди, ідолопоклонникам приватної власності, правда колективногопраці похитнула Зоологическое індивідуальне »

Наприкінці 30 рр. режим у в'язницях повсюдно посилився. Наприклад,вікна в камерах всюди закрили віконницями. Ув'язнені прозвали їх
«Намордників». Тепер вони могли бачити з вікна тільки вузьку смужку світла.
Адміністрація впоралася з останніми спробами політв'язнів відстоятисвої вольності. У 1937 році у в'язницях і таборах де-не-де ще спалахувалиголодування ув'язнених есерів, меншовиків та «троцькістів». Вони вимагалидотримання колишнього статусу «політичних»: права не виходити на роботу,вільно спілкуватися між собою, читати книги і газети, вести записи і т.д.

Головним методом допитів в ОГПУ та НКВС завжди був «слідчийконвеєр ». Змінюючи один одного, слідчі вели допит цілодобово.
Ув'язнені позбавлялися сну. більша частина підслідних витримувала тількидві доби «конвеєра». З 1937 року число заарештованих збільшилася. На
«Конвеєр» витрачалося дуже багато часу. Тому був дозволений більшепростий метод «фізичного впливу».

«Фізичне вплив» стало особливо широко застосовуватися влітку 1937року. Письменниця Євгенія Гінзбург згадувала свою першу ніч у Бутирськійв'язниці в липні цього року: «Почалося все відразу, без жодної підготовки, безбудь-якої поступовості. Не один, а безліч криків і стогонів знущалисялюдей увірвалися одразу у відкриті вікна камери. Над хвилею криків катованийпливла хвиля криків і лайки, що вивергають катувати ». Невдовзі післязміщення М. Єжова арешти пішли на спад, офіційно засуджувалися «перегини».
Багато слідчі сумнівалися, чи можна тепер застосовувати «фізичнийвплив ». Тому 20 січня! 939 року на місця було розісланотелеграма: «ЦК ВКП (б) роз'яснює, що застосування фізичного впливув практиці НКВС було допущено з 1937 р. з дозволу ЦК ВКП (б). Відомо,що всі буржуазні розвідки застосовують фізичний вплив щодопредставників соціалістичного пролетаріату, і при тому застосовують його внайбільш потворних формах. Питається, чому соціалістична розвідкаповинна бути більш гуманна щодо затятих агентів буржуазії, заклятихворогів робітничого класу і колгоспників? ЦК ВКП (б) вважає, що методфізичного впливу повинен обов'язково застосовуватися і надалі у виглядівиключення щодо явних і неразоружівшіхся ворогів народу, якцілком правильний і доцільний метод ». У 20 роки була створеназнаменита «трійка» ОГПУ. На відміну від звичайних судів вона засідала заочно,за закритими дверима. Засуджені давали прочитати виписку з її вирішення,надруковану на машинці. 10 липня 1934 столична «трійка» отрималаназва Особливої наради (ТСО) НКВС СРСР. На початку воно теж тількизаключалов табір на п'ять років, але незабаром отримало право і розстрілювати.
Судило ТСО НКВС СРСР не за статтями кримінального кодексу, а з особливих,
«Літерні статтями. (СВЭ - соціально шкідливий елемент - уголовник,
«Битовік», ШОЕ - соціально небезпечний елемент (найлегша політичнастаття), АСА - антирадянська агітація, ПШ - підозра в шпигунстві, КРД -контрреволюційна діяльність.). У серпні 1937 р. у кожній областітакож створили «трійку» в яку входили перший секретар обкому, начальник
НКВС та обласний прокурор. При цьому тюремні відділи і в'язниці питаннямиприведення у виконання вироків над засудженими до вищої міри покаранняне відали. Відповідно до інструкції в їх обов'язки входило лише належнезабезпечення виконання вироків.

Депортація і розкуркулення селян.