Історія України (шпаргалки )

1. Предмет, методи та джерела вивчення історії У.

Предмет вивчення в кожній науці становить система об'єктивнихзакономірностей. Предметом вивчення історії У. є закономірності виникненнясоціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх укр.землях. Історія У. розглядає суспільні процеси та рухи, розвиток різнихполітичних сил та партій, прагнення укр. народу до незалежності, процесоб'єднання всіх укр. земель в єдину державу, розвиток державних структур таполітичної системи. Це перша складова частина предмету. Друга - вивченнясвітових суспільних процесів, їх взаємозв'язку в історії У., а також місце
У. в історії світового суспільства. Існують 5 основних типів історичнихджерел: 1) речові (поселення, архітектурні споруди), які дає намархеологія; 2) етнографічні; 3) лінгвістичні; 4) усні; 5) писемні (актовіматеріали, оповідні пам'ятки).

2. Кіммерійці, скіфи, сармати на території У.

Кіммерійці (кінець 2 - початок 1 тис.. До н. Е..) Перші племена натериторії У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер в "Одіссеї") таассірійськіх джерелах. Скіфи - войовничі ірано-язічні племена кочовиків -скотарів, що у 7 сторіччі до н. е.. витіснили кіммерійців зі степу півдня У.
У 513-515 рр.. до н. е.. Скіфи відбили наступ величезного військаперсидського царя Дарія I, що намагався їх завоювати. Сармати - племенасхідних кочовиків, що в другому сторіччі до н. е.. Завоювали більшу частину
Скіфії, вітісняючі скіфів до Криму, за Дунай та Дністер. Панування сарматівтривало продовжувалося до 3 ст. н. е.., коли на землі Пів. У напали готи. Упідсумку до кінця залізного сторіччя встановилася майнова нерівність міжчленами общини; розпочався перехід частини засобів виробництва (худоби,землі, знарядь праці та т. і.) у приватну власність верхівки племен;боржники та військовополонені перетворювалися у рабів, що свідчить пророзкладання первобітного суспільства та формування класового.

3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я.
З кінця VII ст. до н.е. греками (в основному вихідцями з Мілета) на
Північному узбережжі Чорного моря й в устях рік, що впадають у Чорне море,були засновані торгові факторії, що виросли згодом у міста: Тиру (устя
Дністра), Ольвія (устя Юж. Бугу), Пантікапей (на місці м. Керч), Феодосія,
Херсонес (на місці Севастополя) та Найбільшої з міст-республік була Ольвія,єдиною монархією - Боспорське царство. Економіка держав-республік булабагатопланова. Торгівля велася по 2-х напрямках: із Грецією і зі скіфамі
(сів. сусідами). У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровіна, рабий ін. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам;віно, оливкова олія, озброєння, тканини, мармур, предмети мистецтва й ін.
Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку і т.п.; імпортували --худоба, хліб, хутра і рабів. Ремесло - досягло високого рівня і славилосявиготовленням металевих виробів (дзеркал, статуеток, прикрас і т.п.),керамічним виробництвом (глиняні судини, черепиця, посуд і т.п.), ткацтво,ювелірнім і каменерізнім виробництвом і ін. Землеробство-розроблялисяпшениця, ячмінь, просо, виноград, яблуко, груша, гранати і м. п.
Тваринництво у господарстві утримувалися: коня, корови, вівця, свині й ін.
Рибальство - у ріках і на море. Політичний розвиток. Існувало дві формиправління: а) Міста-республіки (Ольвія, Тиру, Херсонес і ін.), у якихзаконодавча влада належала народним зборам. У нього входили всі вільнігородянин-чоловіки. Виконавча влада належала архонта, що обиралися зрабовласницької знаті міста. б) Монархія - Боспорське царство, що виникнулов 5 ст. до н.е. у результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм.
Законодавча і виконавча влада концентрувалася в руках царя (династії
Перепадів, Мітрідатів і ін.). У 107 р.. до н.е. Перепад був убитийповсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон і початківчеканіті власну монету. Ідеологія - антична релігія; у містах відправляликульт того бога, у залежності від того, із якої частини Греції булипереселенці (у Боспорського царстві - культ Аполлона, через мелетськогопоходження його жителів). Причини спаду: а) із 3 в. н. 9. починаєтьсязагальна криза античного товариства (праця рабів стала невигідна,відбувається натуралізація господарського життя, різке скороченнявнутрішньої і зовнішньої торгівлі), що спричинило за собою ослабленняпричорноморських держав; б) набіги кочівників. У результаті: у 3 в. н.е.під тиском готовий загинула Ольвія й ін. міста-республіки, у IV в. н. е.під набігамі гуннів - Боспорське царство.

4. Західні, східні й південні слов'янські племена. Розселення стародавніх східних слов'ян.
Слов'яни - одна з найбільших етнолінгвістічеськіх спільностей, натериторії сучасної Європи, що нараховує біля 227 млн.чоловік (германці - 86млн.) Проблема походження слов'ян - одна зі найбільш складних. Умовно можнавиділити два напрямки в суперечках: міграційна теорія і теорія автохтонногопоходження слов'ян. а) По міграційної теорії - слов'яни є прібулцямі; - поДунайської теорії-на основі «Повісті тимчасового років». затверджується,що слов'яни спочатку жили по Дунаю «де є нині Угорська земля і Болгарська»;
- По висло-Одерської теорії (В. Сєдов, И. Русанова) - слов'яни вийшли з
Празької культури, (тер. Польщі і Чехословаччини). б) По теорії автохтонногопоходження слов'ян (її притримуються - Н. Шахматов, Б. Рибаков, С. Шелухині ін.) слов'яни є споконвічними жителями Європи від Дніпра до Вісли. У своючергу чеський учений Л. Нідерле приходив до висновку, що походження слов'янне може бути з'ясовано в силу хиби науково достовірних джерел. Найдавнішіписьмові звістки про древніх слов'ян: а) венеди - під такою назвою древніслов'яни вперше згадуються в працях римських істориків I ст. н.е. - Плініяі Таціта. Вони займали територію від Одеру до середнього плину Дніпра, від
Прикарпаття до Балтійського моря. Венеди разом із готами, гунами й авараминеодноразово чинили набіги на багату, але ослабла Римську імперію. На думкуархеологів, венедів відповідає археологічна зарубинецька культура (Зх. У.)і пшеворська культура (територія Польщі). У результаті: після початку з 375р. великого переселення народів. (викликаного потребою в нових земляхчерез екстенсивний землеробство; прагнення до здирства Римської імперії іпросування кочівників - готовий, гуннів, аварів) відбулося переселеннявенедів і їх розділо на склавинів (предків західних і південних слов'ян, щорозселили від Балкан до Вісли) і на антів (предків східних слов'ян). б)
Анти (4-7 ст. Н.е.) займали територію між Дністром і Сев. Дінцем. Мовадекілька змінилася, тому що слов'яни почали асимілюватися з іншиминародами, зокрема зі скіфамі і сарматами, що належали до североіранськоїмовної гілки. У результаті асиміляції древнеславянська мова вийшлапереможцем, але доповнівся поруч скіфсько-іранських слів (слово «добро»,сокира - сокира будинок скіфо-іранських слів (слово «добре» поряд ізслов'янським, собака - пес і т.д.). У культурі древніх слов'ян були аналогинімецької, гето-франкійскої, кельтської і балтійської культури, у томучислі б моделей кремації мертвих родичів (на Подніпров'ї), елементивогнепоклонства й ін. У результаті: на поч. 7 в. анти були розгромленікочовим племенами аварів. Східні слов'яни розселяються у важкодоступнихлісових районах сучасної У, Білорусії, Росії, де ослав'янівають значнучастину місцевого (балтійського, угро-фінського й ін.) населення в) 15військово-племінних спілок (7-9 ст.)-завершальний етап розкладання п/о.товариства в східних слов'ян. Галявині заселяли сучасну Київську обл.,древляни - Житомирську і Вінницьку, хорвати - Карпат, жителі півночі -
Чернігівську, Сумську, Брянську і т.і. Кожна спілка складалася з десятківдрібних племен на чолі з князями і старійшинами. Зовнішня політика а) важкатривала боротьба (із змінним успіхом), із південно-східними сусідами --кочовим племенами (аварів, печенегів), що неодноразово чинили набіги; б)сформоване до VII в. могутнє хазарську держава протистояла атакам арабськихармій, завдяки чому за цією захисною стіною змогла розвиватися вмайбутньому Київська Русь; в) в основному мирні сусідські відношення заланами, болгарами (південь, пів-східн), прібалтійськімі племенами, угро -фінськімі племенами (весь, Міряй, мордва, мурома й ін.). Ідеологія --поганську релігія - обожнювання сил природи, що робили найбільш сильнийвплив на людину (Перун-бог грому і блискавки, Ярило - бог Сонця, Даждь --бог і ін.). У результаті: а) розвиток східних слов'ян йшлопріроднічоісторічнім шляхом і було типовим для сотень інших народів б)рабовласництва зустрічалося (патріархальне, домашнє), але воно не сталопануючою формою виробництва у слов'ян, тому що для рабовласницького засобувиробництва: - необхідні сприятливі кліматичні умови і висока родючістьгрунтів, при яких навіть така малоефективна праця, як рабського, приносив бистабільні високі врожаї. Якби слов'яни обрали такий шлях при їхньомукліматі і родючості - вони б померли від голоду разом із рабами; --характерна обмеженість родючих грунтів при наявності повноводними рік
(Єгипет, Межиріччя, Ср. Азія і т.п.), що робило необхідним створеннязрошувальних систем, для будівництва яких була потрібно величезна кількістьрабів. У слов'ян ця необхідність була відсутня - у східн. слов'ян державаутворилася в 9 в. н.е., коли рабовласництва у усьому світі вже терпілосерйозну кризу.

5. Норманська та анти норманська теорії походження державності

Київської Русі.

Існують 2 точки зору на утворення К. Русі: норманська теорія і теоріяпріроднічоісторічного утворення Київської Русі. 1) Норманнський теорія - проНесамостійний розвиток росіянкою державності (засновники - німецькі вчені
Байєр і Міллер, запрошені в 18 в. Катрю II для роботи у Російській
Академії наук) - спирається; а) на «Повість тимчасового років» - (основнеджерело того часу, написаний київським ченцем Нестором на поч. 12, деперекладається легенда про запрошення слов'янськими племенами в якостікнязів 3-х братів на чолі з Рюриком (Синеус, Трувор) - варягів (вікінгів,норманів) по походженню; б) першими керівниками К. Русі були нормани-князі
Рюрик, Олег; в) у творах римських істориків і ряді інших неслов'янськихлітописів затверджується про дикість і відсталість східно-слов'янськихплемен, що говорить нібито про їхню нездатність без: помочі ззовнізаснувати таку могутню державу, як К. Русь. 2) Теорія єстествено історичногопроцесу утворення класів і держави у східних слов'ян: а) для цього існуваливсі необхідні економічні, передумови: достатньо високий розвиток ін. сил
(археологами знайдені залізні знаряддя праці; доведене відділення ремеславід с/х та інше, що говорить про майнову диференціацію, від котрої одинкрок до утворення класів і держави); численні успішні військові. походислов'ян приносили видобуток і пріскорювалі процес класоутворення;захоплення старійшинами общинних земель говорить про початок складанняфеодальних відношень і т.і.; б) археологічні розкопки вказують, щокількість поховань воїнів-норманів мізерно мало в порівнянні зі знайденимпохованнями російських воїнів; в) у літописах наступних сторін нормани НЕзгадуються, тому можна зробити висновок, що їх кількість була малою і вонишвидко злилися з корінним населенням - ослов'яніліся; г) порівняльнийаналіз залишків озброєнь норманів і слов'ян говорить про приблизнооднаковий рівень розвитку продуктивних сил; д) у літописах прямоговориться, що ще до приходу варягів. у Києві правил 1-й князь - слов'янин
Кий (кін. поч. '7 в.); Франкскі «Бертінські анали уперше згадують продержаву східних слов'ян (поч. 9 в.), коли в 838 р.. до візантійськогоімператора явилися - посли, що підтверджували, що «їхній народ звуть Росс іспрямовані вони царем, називаний Хаканом, заради дружби ». Висновок: ізнорманами або без норманів, східні слов'яни були в силах зробити останнійкрок від розкладання первіснообщинного до феодального товариства.

6. Політичний устрій та соціальна організація Київської Русі.

Ранєфеодальна монархія федерального типу, при якій існувала така пірамідавлади: а) на чолі держави - великий київський князь; б) найближче оточення,за допомогою якого великий київський князь управляв державою: особистадружина, що ділілася на старшу (бояри, мужі) і молодшу, (отроки, дитячі);питомі князі, що стояли своїми військами в значних містах (Чернігів,
Переяславль, Псков і ін.) І вправлявші підпорядкованими Рад із князів істарших дружінніків складав Боярська думу при великому князі, що збирав їїдля прийняття важливих рішень (виступ. у похід, висновок світу і т.п.); в)суд, збір данини і судових мит здійснювали спеціальні дружинники, щоназивалися мечниками, вірників. г) керування невеличкими містамиздійснювали намісники великого князя - тісяцькі і посадники. Залежненаселення: «смерди» - селяни, що не потрапили в особисту залежність відфеодала і які експлотуваліся шляхом стягування данини. «Закупити» - (смерди,що взяли у феодала «купу» - позичку грошима, інвентарі), насіннямі і т.п.
«Рядовичі» - селяни, що уклали з феодалом «ряд» - договір і за це виконуючірізноманітні роботи у вотчині. «Ізгої» - вигнані з общини селяни, що немали права через це користуватися общинної землею (луками, пасовищами ітощо). «Холоп» - напіврабами. Феодальна експлуатація здійснювалася шляхом: а)економічного примуса - виплата княжої данини; висновок селянами кабальнихдоговорів із феодалами ( «купа», «ряд»); роздача феодалами землі селянам, защо останні сплачували земельну ренту (панщина, натуральний оброк, згодомгрошовий оброк); б) позаекономічного адміністративного примуса - станованерівноправність селян стосовно феодалів. До другої половини Х сторіччя на
Русі не існувало індивідуально »власності на землю. Вона рахуваласьспільною власністю князів, бояр, старших дружінніків, а уособлювала їїглава своєрідної корпорації - київський великий князь. Власне ж Боярськаземельна власність укладається лише на початку XII сторіччя. У силу цихособливостей повстання населення в Києві (у 1068 і 1113 роках - найбільшезначні) не носили характеру класової боротьби.

7. Соціально-економічні відносини в Київській Русі.

Панує натуральне. господарство, при якому все необхідне провадиться недля продажу на ринок, а для внутрішнього вжитку. Землеробство - основнезаняття, 2 - 3-пільній системою розроблялися: пшениця, овес, просо, жито,ячмінь та ін. культури. Основними знаряддями праці були: рало (дерев'янийплуг), борона, серп, коса. Скотарство - розводили волі, коні, корови,вівця, свині, кози і т.і. Ремесло - до 60 фахів: ковальське, ткацьке,гончарні, шкірян, ювелірне й ін. Внутрішня торгівля - ремісничі виробиповсюдно змінювалися на с/господарські. Намітилася деяка спеціалізаціярайонів: із Прикарпаття-везли сіль; із півдня - хліб, худоба; із півночі --хутра. Зовнішня торгівля - ДО Русь експортувала: худобу, хліб, сіль,ремісничі вироби, хутра; імпортувала: вино, тканини, прянощі, дивовижнітовари і т.п. Найбільший торговий шлях - «із варяг у греки» - по Дніпру.
Допоміжні галузі - полювання (за допомогою цибулі, стріл, мереж і пасток);
Рибна ловля (ловили гачком, неводом); бортніцтво (збирання дикого меду).

8. Головні напрямки зовнішньої політики Київської Русі. Прийняття християнства.

Рюрик -. варязьких ватажок, правил спочатку в Ладозі, а в '862 р..,скориставшись внутрішніми усобицями, захопив Новгород, 'що викликало.значне повстання проти варягів, придушене в крові Рюриком. Новгородськийкнязь. Саме з 860 р.. літочислення почінатіті вживати термін. «Руська ера»і веде його майже 30 років. Олег Віщий (882-912) - послідовник Рюрика;отримавши в 879 р.. влада від мертвого Рюрика в Новгороді, зумів об'єднати
Київську і Новгородська землі (убивши князів, що правили в Києві, Аскольдаі Діра). Розширив територію К. Русі, приєднавши древлян, сіверянрадімічів. У 911 р.. учинив переможний похід на Константинополь. Ігор (912 -
945) син Рюрика, приєднав територію межиріччя Дністра і Дунаю. Величезнучастину часу провів у військових походах; у 915 р.. першим зіткнувся зпеченігами, підписав із ними; f мирний договір, через 15 років порушений
(через підбурювання печеніги Візантією, не зацікавленої в посиленні К.
Русі); 941 р. .- поразка від Візантії; 943-944 - захоплення Дербента і
Південного Прикаспію (союзника Візантії); 944 р. - Незначна перемога над
Візантією; через величезні витрати на військові походи збільшив данина,через що був убитий древлянами в 945 р.. (при спробі зібрати данину вдруге).
Убивство пояснюється й іншими чинниками. Ольга ('945-964) - дружина Ігоря,регент при малолітньому сині Святославові; помстилася за убивство чоловіка,знищивши 5 тис.. древлян?? два посольства, що прибули свататі її задревлянського князя Мала; провела податкову реформу: визначивши кількістьданини-«уроки» і місця збору данини - «цвинтарі»; особисто прийнялахристиянство і встановила дипломатичні відносини з Німеччиною, піднявшиавторитет К. Русі. Святослав (964-972) - син Ігоря й Ольги, велику частинучасу провів у військових походах, використовуючи наступальну тактику,швидкість і раптовість, розгромив Хозарський каганат, Волзька Болгарію,
Дунайську Болгарію й ін. Ввів традицію призначати князями в інші містасвоїх синів (для зміцнення єдності К. Русі). Хотів перенести столицю з
Києва в Переяславець на Дунаї (перехрестя торгових шляхів), але потерпів у
971 році поразка під Доростолом від візантійців, через що відмовився відпретензій на Дунайські землі. При поверненні в Київ загинув у 972 р.. у боїз печенігами в районі дніпровських порогів. У останні роки князювання
Святослав проводив антихристиянський терор, намагаючись перекласти нахристиян провину за власні військові невдачі на Дунаї. Він мав намірзнищити всіх християн і розорити і спалити їхні храми. Володимир (980-1015)
- Переміг у результаті братовбівчої боротьби за княжий престол у Києві.
Його основним суперником був брат Ярополк, що відрізнявся увагою додуховного життя: відновив літописання, схилявся до розширення зв'язків ізбільш культурними країнами Заходу, Болгарією, Візантією. Володимир узяввладу як лідер антихристиянського плину і, створюючи систему поганського 6 --божа, руйнував храми. Приєднав землі в'ятичів і радімічів, але включно якколоніальні анклави. 'На південно-західній межі з печенігами побудувавмережу міст-міцностей. Для централізації влади в 988 році хрестився самий,а в 989: року хрестив населення Київської Русі, причому не завждидобровільно жителі відмовлялися від язичеством. Ярослав Мудрий (1019-1054)
- Син Володимира, будучи Новгородським князем, після смерті батька вийшовпереможцем із міжусобної боротьби з братами за Київський престол. Юридично,закріпив феодальні відношення на Русі введенням збірника законів «Російськаправда », замість запрошення митрополита з Візантії - самий призначив його в
1051 р., Прямуючи захистити себе від візантійського впливу. Розширив правацеркви і її земельні володіння. Заснував Києво-Печерський лавру і першійбібліотеці на Русі при Софійським соборі. Побудував південну оборонну лініюуздовж р. Рось для захисту від набігів кочівників. В зовнішній політика, які батько, більше покладався на дипломатію, чим на зброю. У традиціях тогочасу поріднівся з королівськімі подвір'ями Франції, Німеччини, Візантії,
Норвегії і т.п. (дочка Ганна - королева Франції). При Ярославові К. Русьдосягла вищої могутності. У той же час при ньому діяла така правова нормаяк кревних помста. У країну вливається сильна чернечого-аскетичнаструмінь із Візантії, що уповільніло процес реформації і ренесансних явищ.
Володимир Мономах (1113-1125) - онук Я. Мудрого, переяславський князь; у
1113 р., Придушив народне повстання в Києві, зайняв великокнязівськийпрестол і зм'якшів ступінь експлуатації селян; об'єднав 3/4 території Русі,припинивши на ній усобиці. Талановитий полководець, учинив 85 успішнихпоходів, зупинив тиск половців на Русь, завдавши їм ряд значних поразок углибині їхніх територій. Автор «Повчання Володимира Мономаха». Мстислав
(1125-1132) - син В. Мономаха, вийшов переможцем у міжусобній боротьбі за
Київський престол. Продовжив політику батька по зміцненню держави,припиненню усобиць і захисту зовнішніх меж. Після його смерті К. Русьостаточно розпадається на окремі князівства. Причини прийняттяхристиянства: а) необхідність зміцнення феодальних відношень уранньофеодальна державі, тому що язичеством суперечило єднанню Русі; б)прийняття єдиної з Візантією релігії зміцнювало б південні межі Русі, томущо Русь одержала б на півдні авторитетного і могутнього союзника; в)прийняття християнства сприяло підняттю міжнародного авторитету Русі, т. к.до 988 р. Русь в очах Європи і Візантії була «дрімучої, поганської»; г)прийняття християнства сприяло б зближенню з високорозвиненої Візантією --спадкоємицею культури Древньої Греції (технології, література, мистецтво,архітектура і т.п.). Розвиток подій: а) для зміцнення велікокнязівськоївлади Володимир проводить реформу язичеством, створивши пантеон шести богівна чолі з Перуном; б) переконавшись у неспроможності язичеством, як пануючоїрелігії феодальної держави, Володимир вирішив прийняти християнствовізантійського обряду (православ'я). Щоб не потрапити при цьому у васальнузалежність від Візантії, як інші, Володимир захопив візантійську міцність
Херсонес (988 р.), І відтіля як переможці продиктували 2 умовивізантійському імператору: видати за нього сестру імператора, після чоговін готовий прийняти християнство; водохрещення киян мало місце, певне,на ріці Почайні в 988 або 989 року (історик 0. М. Раков називає іншу дату -
1 серпня 990 р.). Значення прийняття християнства: а) сприяло зміцненню К.
Русі як ранньофеодального держави, підняло її міжнародний авторитет,зміцнило її зв'язку з Візантією, сприяло поширенню писемності на Русі, далоімпульс розвитку староруської культури (живопису, архітектури); б)християнство насаджувалося на Русі жорстокими методами, у результаті булизнищені багато пам'ятників поганської культури; церква згодом перетвориласяв найбільшого феодала.

9. Соціально-економічні та політичні передумови феодальної роздробленості Київської Русі.

Феодальна роздробленість не була випадком, і всі країни Європи пройшли,через її. 1) У результаті розвитку феодальних відношенні всередину в нач.
12 в. наступає криза росту, коли стара форма об'єднання земель (К. Русь)уже не відповідає прогресу і перестає бути необхідної, тому що: а)унаслідок розвитку натурального господарства ніхто з феодалів нe бувзацікавлений кинутися до об'єднання з іншими феодалами, тим більше між нимипостійними були заздрість, ненависть, ворожнеча, тобто не було ніякоїекономічної причини триматися старого об'єднання (К. Русі); б) феодали, усвоїх вотчинах за допомогою особистої дружини могли одержати все необхіднеіз селян, і без помочі великого Київського князя, через що влада останньогона час виявилася зайвої (до цього феодали годувалася з княжої данини івійськових походів); в) місцеві феодали в себе у вотчинах вже обзавелисячималими штатами керування і дружинами, що давало їм можливість самостійнозвістки господарство, а з іншого боку - позмагатися за владу з великим
Київським князем (як правило, їхнім родичем); г) ріст і зміцнення міст --перетворив їх в економічні, політичні центри значних феодальних вотчин іщодо убезпечив від нападу великого київського князя або кочівників. 2)
Величезні географічні розміри К. Русі об'єктивно сприяли росту сепаратизму,а з іншого боку, в умовах загострення соціальної боротьби, великийкиївський князь змушений був самий їх посилювати, тому що був не в силахзробити їм, у випадку селянського повстання швидку і діючу поміч за тисячікілометрів від Києва. 3) Насильницьке об'єднання східнослов'янських земельу 9 сторіччі дало обернене реакцію в 12 в.; майже поголовне прагнення досамостійності значних і дрібних феодалів тим більше, що області склалисяпереважно в рамках колишніх племінних спілок. 4) Зміна торгової кон'юнктури
- Західна Європа початку торгувати безпосередньо з ближнім Сходом. Крімтого, Київська Русь загубила важливий торговий маршрут до Чорного моря.
Сутність і значення феодальної роздробленості. По своїй суті вона явиласяперехідним періодом від ранньофеодального держави К. Русі, (механічногооб'єднання земель) до зрілого феодального товариства (централізованійдержаві). У цей перехідний період завершується складання всіх основних рисі інститутів феодалізму (основних феодальних повинностей селян, основнихправ феодалів, системи феодально-станової ієрархії, основних елементівфеодального апарата і т.п.) тільки не в рамках усієї держави (як на стадіїцентралізованої держави), а лише в рамках окремих феодальних вотчин ікнязівств. Т. е., феодальна, роздробленість була закономірним і більшвисоким етапом у розвитку феодальної держави, чим ранньофеодальна К. Русь,тому що. сприяла росту продуктивних сил і більш гнучко захищала інтересипанівного класу (одна з основних функцій держави). Водночас, феодальнароздробленість знизила обороноздатність країни, що в умовах посиленнямонголотатар призвело до транедії російських земель. Спочатку, у 12 ст.,
Київська Русь розпадається на 12. князівств (їхнє число постійнозмінювалося), найбільшими з який були: Галицько-Волинське, Володимиро-
Суздальське, Новгородська феодальна республіка й ін. Потім їхнє число напочатку ХШ. ст. дійшло до 50, а в XIV сторіччі - навіть 250.

10. Загарбання Польщею та Литвою українських земель.

У 13-15 ст. ослаблені золотоординських ярмом, укр. землі стали об'єктомзахоплення іноземними державами. Захоплення більшої частини укр. земель
Великим князівством Литовським (ВКЛ). Здійснення захоплення білоруських іукр. земель велося князями: Міндовгом (ЗО-сг. 13 в. - 1263; фундатором
Литовської держави), що захопили «Чорну Русь» (сучасну Гродненська область
Білорусії); Вітеном (1293-1316) і Гедиміна (1316-1341), що захопили великучастину білоруських земель; Ольгердом (1345 - 1377), що захопили великучастину укр. ч частина російських земель (від сучасних Волині до
Білгородської області на сході, від Брянської області на півночі до
Херсонської і Миколаївської на півдні;. Ольгердом був узятий Київ);
Вітовтом (1392 - 1430), що захопили південно-укр. степу аж до Чорного моряв районі Одеси. Причини швидкого захоплення: а) Русь була ослабленазолотоординських ярмом; б) багато князівств добровільно входили до складу
Литви, намагаючись спілкою з ній убезпечити свої землі від тиску
Тевтонського ордена і монголо-татарського ярма. Політика Литви назахоплених землях - укр. і білоруські землі складали 9/10 територіїлитовської держави: а) его вносило специфіку в життя усього Великогокнязівства Литовського, державний мова - староруського, закони складені наоснові «Російської правди» і ін.; б) У. К. Л, незважаючи на тенденції доцентралізації, що проявилися за Вітовта, було схоже на федерацію численнихземель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і владатам була в руках місцевої укр. і білоруської знаті, що одержала значнуавтономію в справах. «Старе - не змінюємо, нове - не впроваджуємо» - такийбув принцип правління литовських князів). Тому М. С. Грушевський вважав, що
В.К.Л в більшого ступеня, чим Московия, зберегло традиції Київської Русі.
Захоплення Галичини Польщею був здійснений польським королем Казимиром ІІІв 1349 р.. У 1351 - 1352 р.. між В.К.Л і Польщею спалахнула війна за Галицько -волинські землі. У результаті: Галичина залишилася за Польщею, Волинь - за
Литвою.

11. Соціально-політичне становище українських земель під владою Литви.

12. Польсько-литовські унії та їх наслідки для У.

Кревська унія (1385): а) причини - прагнення об'єднанням підсилити своїдержави перед особою Тевтонського ордена (що зробив з території В.
Пруссії, Латвії, Естонії з 1340 по 1410 р.. більш 100 значних походів наслов'янські землі) і Московського князівства (після перемоги в Куликівськоїбитві 1380 р. виростив його авторитет серед укр. і білоруського населення
В.К.Л, а авторитет литовського Князя-Ягайло - союзника Мамая, впав); б)утримання Унії: Ягайло женився на польській королеві Ядвізі і бувпроголошений польським королем, до Польщі приєдналися землі В.К.Л
(включаючи укр. і білоруські), на яких уводиться католицтво як державнарелігія; припинялися сутички між Польщею і В.К.Л, а їхні збройні силиоб'єдналися для боротьби з Тевтонського ордену; скарбниця В.К.Л переходилана потреби Польщі; в) значення унії двояко: з одного боку - позитивне
(допомогла об'єднаним силам у 1410 р.. у Грюнвальдській битві розбити
Тевтонський орден) з іншого боку - негативне (роздача укр. Земель польськимфеодалам, передача скарбниці В.К.Л на потреби Польщі, насильницькепоширення католицизму й ін.); г) наслідки унії: Витовт, ставши великимлитовським князем, зумів на час (1392-1430) відновити незалежність B. K.
Л., але через 10 років після його смерті великокнязівський престол у Литвізнову зайняли нащадки Ягайло (з'явилися одночасно польськими королями, щопродовжили політику свого предка). Окремі спроби відродити колишню владу
Києва як центру, хоча і починалися, але успіху не мали. Так, запрошені в
1433 р. князем Свидригайлом татари воювати з польсько-литовськими рядамирозсудливо відмовилися. А в 1470 р.. після смерті київського князя Симеона
Олельковича ця посада залишалася незайнятим. Проте, Кревська Унія була лишеособистою Спілкою, заснованим на шлюбі царюючіх персон 2-х держав, зберігшиавтономію Литви і Польщі (при васальній залежності Литви). Така Люблінськаунія цілком об'єднала ці держави. Люблінська унія (1569 р.) - Утворення
Промови Посполитої а) причини - повна поразка Литви від Росії на першомуетапі Лівонської війни (1558 - 1583 р); б) утримання Унії - Польща і Литваоб'єдналися в єдину державу Промова Посполиту; на об'єднаній територіївстановлювалися: єдиний державний устрій, загальна грошова система, єдинийсейм, суд, закони и т п. по польському зразку; загальний польський король
(колишній одночасно великим князем Литовським) обирався і польськими ілитовськими феодалами; польські феодали могли мати землі в Литві, литовські
- У Польщі; католицтво, як пануючу релігія й ін.; В) Польща середини XVIст. була островом цивільного світу і внутрішньої солідарності на фонікривавих релігійних конфліктів у Франції, Англії, Німеччини, кривавоїопричнини в Росії й інквізиції в Іспанії; г) значення унії - допомоглапереможно завершити Ливонську війну, але різко підсилила колонізацію укр.,білоруських і литовських земель, класова і національно-колоніальнегноблення трудящого населення; д) наслідки унії: захоплення укр. земельмісцевої, частково польською шляхтою, що поступово перетворювалася взначних землеробських магнатів (Вишневецький, Острозький, Заславський,
Калиновський і ін.), Із посиленою енергією що експлуатувались укр. селян;покріпачення селян - остаточно затверджено Литовським статутом 1588, заякому встановлювався 20-літній термін піймання швидких селян, шляхтичамдавалося право самим установлювати всі повинності селян, розпоряджатисяселянським життям і селянським майном; полонізація укр. знаті, щоприймала мову, традиції, вірування Польщі. Втративши смак до політики, укр.магнати перетворилися в невідомих раніше польському товариству олігархів,що мають більше збройних сил і грошових ресурсів, ніж мала вища влада
Промови Посполитої. Брестська унія (1596 р.): А) причини - прагнення
Ватикану підпорядкувати католицтво східну православною церква, створившиперехідний період для повного переходу православних українців докатолицизму; бажання ряду православних священиків зрівнятися в правах,прагнення захистити себе від впливу Московського патріарха, що підтримувавукр. братерства, що намагалися обирати священиків, втручатися в церковнісправи і т.д.; б) утримання унії - укр. церква визнавала основні догматиі не переходила, під владу Ватикану, визнавши своєю главою - тата
Римського. Богослужіння залишалося на слов'янській мові; в) наслідки унії --перехід у лоно католицизму, фактична заборона православної церкви;переслідування священиків, що залишилися вірними православ'ю, роздівукраїнців на 2 конфесії, поклавши початок відмінностям, що пізнішерозвилася між західними і східними українцями. Проти Унії виступили народнімаси (козацьке повстання 1594 - 1596 р.., повстання городян Луцька в 1620р., у м. Острозі в 1638 р.. і т. д.). Проти Унії вели боротьбу частинадворянства на чолі з князем Костянтином Острозьким (1527-1608), а такожукр. братерства. Це змусило Промову Посполиту в 1633 р.. знову розв'язатилегальне існування православної церкви, хоча пільги як і ранішепоширювалися лише на уніатів.

13. Соціально-економічні відносини на У у складі Речі Посполитої.

Поворот У особою до Польщі і до запасу призвів до перерв не тільки вполітичної, але і господарського життя країни. Все товариство починаєтьсяперебудовуватися по західних зразках. Прямі хоз. зв'язку стають більштривкий. Станова система У. У відмінності від поділу товариства на класи,що виникає станова система грунтувалася на правах, обов'язках абопривілеях, установлених юридично. Дворянство - перше і головне серед усіхстанів, що сформувалися в XIV-XV сторіччях. Цей стан склали різноманітнісоц. групи. Самими численними були нижні прошарки шляхти. Усерединідворянського стана існували не тільки економічні відмінності, але ісоціальне тертя. Міщани - біля 10-15% населення укр. земель склали жителіміст (особливий стан). Відповідно до Магдебурзькому права, усі жителі йогоміст, що одержали, були рівні між собою. Проте на ділі між городянамиіснували глибокі соц. -економічні відмінності. Багаті захоплювали всіпосади і користувалися всіма привілеями міського самоврядування. Середнійміський клас складався з дрібних купців і торговців. А робочий люд фактичнобув позбавлений усіх прав, оскільки не мав у місті ні власності, нінайчастіше, свого рогу. Саме городяни в етнічному відношенні були найбільшерізношерстою частиною населення того часу. Селяни відрізнялися один віддруга особливими правами. Своє єдине право користуватися землею селянинвідпрацьовував на панщині або сплачував феодалові оброк. Панщина рідкоперевищувала 14 днів у році. Виконуючи регулярно всі умови селянин мігсамий розпорядиться своїм земельним наділом (заповідати або продати).
Ставши частиною Мови Посполитої, У. потрапила в сферу стимулюючого впливу
Заходу. У той же час у самому соц. -економічному укладі Промови Посполитоїіснували гострі проблеми і протиріччя. У результаті зернового буму