Санкт-Петербурзький університет.
Факультет журналістики.
Курсова робота
Історія писемності. Виникнення і розвиток.
Студента першого курсу вечірнього відділення Пасак І.С.
Санкт-Петербург
1999
Зміст:
Введення. Писемність і людство.
3
1. Коріння
5
2. Піктографія. Ідеографія.
8
3. Ієрогліфи. Від сенсу до звуку.
10
4. Склади. Ще крок.
13
5. Алфавітний лист - вінець графічної еволюції.
14
6. Змішання часів.
16
7. Лист і мова.
17
8. Живі і мертві мови.
19
Висновок. Хто ж автор?
21
Введення. Писемність і людство.
Мова є система знаків, що є основним засобом спілкування [1].
Писемність - система знаків, що закріплює мову.
Ми знаємо, хто придумав електродвигун та антибіотики, конституцію ікомп'ютер. Але ці винаходи, які змінили життя людства, ніколи невідбулися б, якщо б в давнину хтось, чиїх імен ми ніколи не дізнаємося,не винайшов землеробство, обробку металів і писемність. Сучасні діти,виводять свої перші букви-каракулі, не думають в цей час про своїх далекихпредків. Вони прийшли у світ, який неможливо уявити без засобівмасової інформації, а вони не розвинулися б без писемності, без величезногокількості різноманітних текстових матеріалів. Щоб жити в цьому світі,треба вміти читати і писати, інакше опинишся на узбіччі сучасності. Івсе ж доля однієї людини, не знай він писемності, змінилася б нетак разюче, як доля всього людства.
Майже мільйон років покоління людей були пов'язані між собою тількинитками міфів і ритуалів, а різні племена - тільки химерними чутками.
Винахід алфавітного листа було тим великим кроком, який привівлюдство від варварства до цивілізації [2]. У той момент, коли впершебуло викарбовано, надряпано, ім'я вождя, або бога, або племені - ми ніколи недізнаємося точно, - тоді почалася історія. Часи, коли не існувалописемності, так і називаються - доісторичними. Раніше для людиниіснували дві реальності: буденна, негайна, події в якійвідбувалися остільки, оскільки їх можна бачити, чути або пам'ятати, інезмінна реальність міфів, яка панувала над часом. Міфи та ритуалитоді були єдиною скарбничкою людських досягнень. Тепер з'явиласятретя реальність - історична, вона ж інформаційна. Людина опиниласявключений в потік історії, завдяки засобам масової інформації він теперзнає про події, яких ніколи не бачив, за допомогою інших засобів,розвинулися на основі писемності, він може повідомити про себе нащадкам, зякими ніколи не переговорить. Перш тільки божественні явища булинепідвладні часу, тепер випробування часом витримують і справилюдські. Те, що робить людина сьогодні, будуть пам'ятати не тільки йогосучасники, а й далекі нащадки. Наука не могла б отримати яке-небудьістотне розвиток, не спираючись на роботи попередників. Добратрадиція наукових робіт - ретельне пережовування попередніх дослідженьз подальшим вичленовування крихт нового знання - сформувалася на основіможливості копатися в багатьох бібліотеках і здобувати освіту придопомоги підручників, в яких залишили своє накопичене знання, може,давно покійні світила.
Міфи всіх цивілізацій розповідають про божественне походженняписемності - її цінність люди розуміли завжди. І сама можливість писатиі читати довгий час залишалася надбанням обраних, перш за все жрецтва ідержавних чиновників. Інакше й бути не могло, адже, щоб оволодітиграмотою, потрібно запам'ятати і навчитися зображувати тисячі складнихзнаків - ієрогліфів. Коли фінікійці, а за ними греки створили звуко -буквене лист з алфавітом з кількох десятків простих значків,яким здатний опанувати кожен за кілька тижнів, відбулася тиха ісама велика революція за всю історію людства.
Основна передумова до створення писемності - виникнення мови.
Коли людська мавпа навчилася говорити, відразу стало зрозуміло: раночи пізно ця ж мавпа навчиться і фіксувати свої мовні прояви.
Але, з іншого боку, один раз виникнувши, писемність почала надаватиобернений вплив на мову, надаючи йому більшу стабільність іоформленість. Поза листа уявити собі сучасний загальнонаціональниймову важко [3].
1. Коріння.
Геродот розповідав, що, коли цар Дарій I вів проти кочівниківскіфів війну, що загрожує дуже затягнутися, скіфські царі відправили до Даріювісника з дарами. Це були птах, миша, жаба і п'ять стріл. Персизапитали посланця, що означають ці дари, але той відповів, що йомунаказано тільки вручити подарунки і швидше повертатися. Персам належалосамим зрозуміти значення ці дарів.
Перси скликали раду. Дарій вважав, що скіфи віддають себе в його владуі тому принесли йому на знак покори землю і воду, бо миша живе вземлі, жаба живе у воді, птиця, швидка, як кінь, - знак втечі, астріли означають, що скіфи відмовляються від опору. Один з мудреців,супроводжуючих царя, з ним не погодився. Він тлумачив послання скіфівзовсім інакше: "Якщо ви, перси, як птахи не полетить в небо, або, якмиші не зариє в землю, або, як жаби, не поскаче в болото, то неповернетесь назад, уражені цими стрілами ". Подальші події показали,що правий був саме цей мудрець: Дарій зазнав поразки від скіфів [4].
Розповідь Геродота доносить до нас відомості не тільки про одне зісторичних подій, а й про найдавнішу предка писемності. Дари скіфівбули своєрідним способом передачі інформації, т.зв. предметним листом.
Колись, принаймні 10 тис. років тому, з нього і почалася історіяписемності.
Прототипом писемності були символічні предмети і умовнімнемонічні знаки, ще й тепер вживаються у дикунів: у малайців
Суматри дрібка солі, перцю і т.п. для позначення любові, ненависті та ін,різнокольорові буси у червоношкірих, палиці з карбами у меланезійців, ньям -ньям, Ашанті та ін зарубки на палицях - перший крок до створення листа, відтаких бирок відбувається німецьке слово буква - buckstab, буковая палиця.
Наступний крок - ідеографізм (див.). Ще вище стоїть фонетізм, в якомупервісне реальне значення малюнка-ідеограми вже забуто і пам'ятаєтьсятой звук, який цей малюнок на даному мовою позначає [5].
Сучасне буквене лист здається досить простим і зручним. НаНасправді воно увібрало величезна кількість правил, умовних відносин ірізних відкриттів. Коріння писемності сягають глибокої давнини.
Приблизно з IX по II тисячоліття до н. е.. люди почали використовувати фігуркитварин або просто предмети (палички, камені) для "запису" та обліку худоби,тобто відкрили предметне лист. Неясно, це предок сучасного листа абойого родич по бічній лінії? Протягом давньої історії виникалобезліч примітивних типів і систем письма, і більшість з них не маєнічого спільного з сучасним листом. [6] Старовинні винаходи людства,схожі на лист (але листом не є), називаютьсяпредпісьменностямі [7]. На основі деяких предпісьменностей виниклолист. Інші так і залишилися тупиковими шляхами людської думки, зяких не розвинулося нічого нового, хоча своїм цілям - враховувати худобу абопередавати прості повідомлення вони служили досить добре.
Для передачі інформації і для запам'ятовування первісні народивикористовували "палочної" лист. Найпримітивнішим його прикладом єпохило увіткнута в землю на узбіччі палиця, що інформує про довжину шляху іможливих на ньому перешкоди та небезпеки [8]. Не стали джереломписемності, наприклад, палички з карбами. Предметним листом вважаються ітакі стародавні способи передачі інформації як вАмпуми та стос.
Вампуми - це шнури з нанизаними на них раковинами різного кольору абопояс, сплетені з таких шнурів. Північноамериканські індіанці (ірокези ідеякі інші) використовували вампуми, щоб передавати інформацію.
Кількість, колір і взаиморасположение раковин були значимі (наприклад, білийколір означав світ, фіолетовий - війну), так що за допомогою великого числараковин складали досить складні повідомлення. Черепашкове лист аж ніяк небуло монополією індіанців. Як мнемонічне засоби користувалися ікористуються ним багато народності в Африці (лист "ініварі") [9].
Кіпу (вузликове письмо) - учені до цих пір не прийшли до однозначноговисновку, чи була писемність у інків. Жодне даний держава неможе існувати без писемності: необхідно вести постійний облік,передавати повідомлення про події в країні, розпорядження. Творцівеличезної держави - найбільшого в доколумбової Америці - повинні булимати лист. Проте його так і не виявили. Схоже, що лист інків (а,точніше, предпісьменность) просто мало надто незвичайний вигляд. Кіпу (намовою індіанців кечуа - 'вузол') - оригінальне породження інкських культури;це вовняні або бавовняні мотузки, до яких прив'язували рядишнурків. Число шнурків на одній мотузці доходило до сотні, а на нихнав'язували вузли різної форми. Кількість і форма вузлів позначала числа.
Найбільш віддалені від мотузок вузли відповідали одиницям, трохи ближчерозташовувалися десятки, ще ближче - сотні, потім тисячі. За допомогою цихвузликів, що нагадують кісточки рахунок, виражалося будь-яке число, а колір шнураозначав той чи інший предмет. Бурий колір символізував картопля, жовтий
- Золото, червоний - вийняв і т.д. Кіпу дозволяло чиновників передаватирізну інформацію про податки, зокрема войнов в тій чи іншій провінції,позначати людей, які пішли на війну, кількість загиблих, які народилися абопомерлих і багато що інше. Розшифровували інформацію спеціальні тлумачістос --стос-камайокуна. Головним серед них був особистий секретар Верховногоправителя інків - Великого Інки, що подає йому зведену інформацію. Іспанці,зіткнулися з стос, були вражені тією швидкістю і точністю, з якоюїм видавали потрібні відомості. Узявши у руки купу, купу-камайокуна відразупочинав читати по шнурів і вузлів. Голос читця ледве встигав за рухамиочей і рук.
2. Піктографія. Ідеографія.
Предпісьменностью була і піктографія (грец. рисункові лист). Якневажко здогадатися з назви, використовуючи піктографію, повідомленняпередавалися за допомогою малюнків. До цієї предпісьменності, мабуть,відноситься і наскельний живопис.
Піктографія використовується і в сучасному світі. Так, малюнок вилки таножа на дорожньому знаку, який означатиме, що поблизу знаходиться якасьзабігайлівка, - це сама натуральна піктограма. Інший приклад --позначення видів спорту на спортивних змаганнях. Піктограми зручні,оскільки не пов'язані з конкретним мовою і всім зрозумілі. Але саме томувони непридатні для запису мови і листом не є.
Взагалі, існують тільки два основних принципи листа:ідеографічний і фонетичний. Зовнішній вигляд ідеографічних символів непов'язаний з принципами звучання слів, він залежить від соціальних традицій, відматеріалу для письма і від письмових інструментів [10]. До ідеографічнихсистем відносяться: шумерське листа (пізніше - аккадській, IV-I до н.е.),Еламська (XXIII-IV до н.е.), єгипетське (XXX до н.е.-V н.е.), Хетське (XV-
VII до н.е.), китайський (c XIII до н.е.), майя (IV-XVI н.е.), атцекское (до
XVI). Ще не дешифровані писемні пам'ятки в долині Інду (XXV-XX дон.е.), о-ви Великодня (XIV-XIX н.е.). Можливо, в їх основі лежитьідеографічних система письма [11].
Піктографія - позамовні знакова система, оскільки вона прямовисловлює думки, а не слова і пропозиції. І тим не менше саме з неївідбулося найдавніше словесне лист. Багато народів, створивши піктографію,так і не зуміли винайти лист. Про деякі явища важко сказати, щоперед нами, предпісьменность, або вже лист. Наприклад, учені до цих пірсперечаються про табличках з острова Пасхи, про атцетском листі та іншихпредпісьменностях. Справжнє лист виникає тільки тоді, колизображення стає не малюнком, а знаком, абстракцією. Про цеперетворенні говорить можливість вживати такий знак в переносномузначенні, передавати і інші слова, які так само або схоже звучать.
Подібним чином записують і сучасні ребуси. Аналогічно було влаштованоі стародавнє лист. Ребусний принцип епізодично зустрічався і впредпісьменностях. У знаковій системі, яка використовується африканським народомйоруба, шість раковин означають 'привабливий' (а шнур з шістьмараковинами - щось на зразок любовного послання). Цей знак з'явився тому,що слова 'шість' і 'привабливий' звучать на мові йоруба однаково -
[efa]. Так виникає знакова зв'язок між звучить мовою і шрифтом --основа будь-якої писемності.
Система листа майя виникла в перші століття нашої ери. Піктографічнимоснова його легко вгадується. Лист майя рішуче відрізняється відживопису, хоча писаря рясно ілюстрували текст мініатюрними картинками.
Як показують дослідження нечисленних що дійшли до нас пам'ятниківписемності майя, в ній використовується приблизно 270 знаків. Голосні прилисті не враховувалися, слово визначалося за згодним (137). Матеріаломдля письма служила кора фікуса або - рідше - шкура ягуара. Вирізані зцього матеріалу довгі стрічки (10 м і більше) складалися гармошкою. Такстворювалися літописи, календарі, молитовники та ін Відомо, що у майяіснували великі бібліотеки, але вони були зруйновані іспанськимизавойовниками з релігійного фанатизму [12].
3. Ієрогліфи. Від сенсу до звуку.
Батьківщина листи - Стародавній Схід. Найбільш древній вважаєтьсяписемність шумерів, що жили в Межиріччя, в Передній Азії. Шумерськелист виникло понад 5 тис. років тому. Серед найдавніших оригінальнихписемностей були системи письма в Еламу (держава в Передній Азії), в
Єгипті, долині Інду, Китаї, в Малій Азії у хеттiв, а також на Криті. У
Центральній Америці в індіанців майя в I тисячолітті н.е. з'явилася самамолода із стародавніх писемностей. З усіх цих систем листи до наших днівзбереглася тільки китайська.
Єгипетська ієрогліфічна писемність на протязі 14 столітьпредставляла собою хвилюючу загадкою для вчених світу. Геродот, Страбон,
Діодор Сіцілійський говорили про ієрогліфи як про незрозумілих малюнках -письменах. У IV столітті Гораполлон дав докладний опис значень ієрогліфів.
Слідуючи закладеної ним традиції тлумачення, в ієрогліфах бачиликабалістичних, астрологічні і гностичні таємні навчання; вичитувалиуривки з Біблії, халдейські, єврейські і навіть китайські (!) тексти.
Учням, які знайшли в собі сміливість відмовитися від багатовікової традиції,виявився француз Франсуа Шампольон (XIX ст.), який розкрив загадку єгипетськоїієрогліфіки. Він припустив, що ієрогліфи - це не письмена-малюнки (нащо вони такі схожі за формою), а позначення букв і складів. Спираючись на своюздогад, Шампольона вдалося розшифрувати написи на єгипетських пам'ятникахі гробницях [13].
Існує гіпотеза, що з шумерського листа відбуваються всі іншіписемності (крім листа майя). Шумерське лист добре вивчено, відомайого багатовікова еволюція від піктограм до мовних знаків і потім дословесно-складовим. Проте ні підтвердити, ні спростувати цю гіпотезувченим не вдається - дуже мало відомо про настільки віддаленої історії.
Найбільш ранні зразки шумерської писемності - це бирки (звичайно зглини) з печаткою та позначкою про кількість, які прив'язували до предметівабо твариною. Потім з'явилися більш складні облікові таблиці. Видатнимдосягненням шумерів було те, що кількість вони позначали окремимзнаком. Наприклад, п'яти коровам відповідали п'ять овалів і зображеннякорови, а не п'ять малюнків корови, як у різних предпісьменностях.
Поступово система ускладнювалася. З'явилися стандартні знаки - ієрогліфи, здопомогою яких було легше зображувати конкретні часто згадуються речі --сонце, корову, птицю і т.д. Знаки-малюнки почали використовувати і дляблизьких за змістом слів: наприклад, ієрогліф "сонце" став означати "яскравий",
"Світло", "день". Для деяких понять використовувалася комбінація знаків.
Так, слово "рабиня" позначали двома малюнками - жінки і гори, - оскількирабинь в Шумер привозили звичайно з гір. Поступово значки все менш схожимина малюнки. У шумерів з'явилися стандартні умовні знаки, що складалися зклиноподібних рисок, дуже віддалено нагадували колишні малюнки.
Можливо, зовнішній вигляд шумерсько?? про листи пов'язаний з тим, що знакивидряпували на мокрій глині. За формою клиноподібних рис шумерське листі його спадкоємці в Межиріччі назвали клинописом.
Найважче було зображати абстрактні поняття, власні імена,а також різні службові слова і морфеми. У цьому допомагав ребуснийпринцип. Наприклад, у шумерському листі знак стріли використовували не тількидля слова стріла, але і для слова життя, яке звучало так само - [ti].
Постійно застосовуючи ребусний принцип, шумери закріпили за деякими знакамивже не словесне значення, а звукове читання. У результаті виниклискладові знаки, які могли означати деяку короткупослідовність звуків, найчастіше склад.
Таким чином саме в Шумері вперше сформувався зв'язок міжзвучної промовою і написаними знаками, без якої неможлива реальнаписемність. Використання знаків для позначення звукової оболонки слівіменується фонетізаціей. Вона характерна для всіх словесно-складовихписемностей. У них з'являються знаки трьох типів: словесні, складові тадопоміжні - детермінатіви. Складові знаки використовуються яксамостійно, так і для супроводу словесних знаків, щоб уточнити їхвимову. Детермінатіви позначали загальні поняття і завждиприєднувалися до інших знаків, пояснюючи їх зміст. З власним ім'ям
Ашшур зв'язувалися детермінатіви місто, країна або божество, щоб булозрозуміло, про який Ашшура йдеться - бога, місті або країні.
Перехід від малюнка до фонетичного листа видно в тому, як мексиканціпередали на письмі звуки латинського pater noster: вони зобразили рядом:прапор (по-мексиканськи pan), камінь (te), плід кактуса (notsch), і зновукамінь (te); вийшло, в результаті, звукосполучення pante notschte, тобтоможливо близька для мексиканців передача латинських звуків paternoster [14].
У словесно-складових системах писемності було дуже багато різнихзнаків. Це досить незручно, бо всі їх необхідно було запам'ятовувати; крімтого, не для всіх мов ця система підходить. У китайській мові слова незмінюються за відмінками, числами, часи та іншим граматичним категоріям.
Тому ієрогліф - тобто словесний знак - завжди читається одномовною.
Наприклад, в російській мові, якщо б ми користувалися подібної писемністю,до знака СТІЛ довелося б кожного разу приписувати фонетичні знаки длязакінчень: СТІЛ-му, СТІЛ-а і т.п. Тому китайська писемність, потрапивши вСвого часу в Корею і Японію прижилася там не дуже добре: у корейської таяпонською мовами розвинена система словозміни.
Однак у словесних знаків є і відомі переваги. Зрозуміти такийтекст можна і не знаючи його вимови. У Китаї люди, що говорять на різнихдіалектами, не розуміють один одного, настільки по-різному вони вимовляютьслова. А написаний текст зрозумілий усім.
4. Склади. Ще крок.
На основі складових знаків давніх словесно-складових писемностейвиникли чисто складові системи письма. Серед найбільш відомих складовихписемностей клинописні (давньоперсидською, аккадській та інші спадкоємцішумерського листа), западносемітскіе (спадкоємці давньоєгипетськоїієрогліфіки) і дві японські складові системи (спадкоємиці китайськоголиста).
До особливого типу відносяться западносемітскіе писемності (фінікійський,Армі, староєврейською, арабська та ін.) Зазвичай в складовий листзнаки позначають не один звук, а декілька - як правило, склади, тобтопоєднання гласного і одного або кількох приголосних звуків. Узападносемітскіх писемностях були тільки знаки для приголосних звуків,які в тексті могли позначати або окремий приголосний звук абопоєднання цього приголосного з будь-яким голосним. Такий тип листа називаютьКонсонантне (лат. consonans - приголосний звук). Западносемітскому листа, асаме фінікійського, призначено було зіграти в історії людської расивеличезну роль. Саме з нього сталося більшість сучаснихписемностей, наприклад грецьке письмо, яке дало сучасного світулатиницю і кирилицю. А з латинського письма у свою чергу відбулисяанглійське, французьке, німецьке, іспанське, італійське, польське,чеське та ін, з кириличного - російське, болгарське, сербське,монгольське лист і багато писемності мов колишнього Рад Союзу.
Фінікійці писали справа наліво.
До западносемітскому мови сходить і арамійське лист, а через нього --сучасні арабське і єврейське. Від арамейської листа відбуваються ічисленні індійські писемності (кхарОштгі, деванагарі тощо), атакож вірменське і грузинське лист. Таким чином, з поширених вСвіт писемностей тільки китайська, японська та корейська не пов'язані зфінікійським листом.
5. Алфавітний лист - вінець графічної еволюції.
Консонантне лист добре підходить для семітських мов, деприголосні звуки відіграють особливу роль: корінь слова складається з приголосних
(звичайно трьох). Поєднуються з ними голосні служать для словотвору тасловозміни. Це схоже на один із способів утворення множинногочисла в германських мовах, наприклад, в англійському: man - men (людина --люди), foot - feet (нога - ноги), goose - geese (гусак - гуси). Але ванглійською таких слів небагато, а в семітських мовах це єдиний ірегулярний спосіб словозміни. Текст на цих мовах, записаний тількиприголосними літерами, досить зрозумілий (як якби в російській мовізаписували тільки основи слів, наприклад: Дівчинка ід в школ за рук з мам).
Загальний зміст очевидний, хоча незрозуміло, про одну дівчинку сказано або продекількох.
У семітських мовах у голосних і приголосних різні граматичнізавдання. Семітське лист розвивалося по шляху огласовці Консонантнетексту. Це означає, що в текст вводяться надрядкові і підрядкові
(діакритичні) значки, що позначають голосні. Над або під відповіднимзгодним (у вигляді крапок або відповідних значків) зазначається йогоогласовці, тобто супроводжуючий його голосний звук. Тексти, записанісемітських листом, діляться на тексти з огласовці (більш зрозумілі) і безогласовці (менш зрозумілі, але все ж таки читаються).
Шлях до рівноправного позначення приголосних і голосних був довгим. Вже взападносемітскіх системах письма для позначення голосних інодівикористовували так звані matres lectionis (буквально - матері читання) --знаки, які допомагають читання. Це кілька знаків для приголосних, якимипозначали схожі на них голосні. Йдеться про чотири приголосних звуках -
[w], [j ],['],[ h] (останні два - особливі звуки семітських мов). Звуки [w],
[j] були близькі до гласним [u], [i], а приголосні [ '], [h] були схожі наголосний [a]. Коли фінікійським мовою почали користуватися греки,позначення голосних стало обов'язковим. Спочатку використовувалися "матерічитання ", пізніше знаки для голосних стали відрізнятися від знаків дляприголосних. Так, в латинському листі від початку був один тільки знак 'V',який перед голосною завжди читався як приголосний 'W', а між приголосними
- Як голосний звук 'U'. Потім цей знак як би роздвоївся на 'V' і 'U'
- (тому вони схожі графічно). У сучасному грецькому листі букви,що позначають голосні, рівноправні з буквами, що позначають приголосні (усібукви стоять у рядку разом).
А в російській мові відбувся зворотний процес: буква для приголосного йпоходить від з букви для голосного і (довелося лише додати до неїнадрядковий значок). Так з'явилося звуко-буквене лист, в якомуписьмовий знак позначає не слово, не морфему, а звук. Писемністьбільше не намагалася прямо передавати зміст, як піктографія абоієрогліфіка, вона просто фіксувала звуковий потік, і цей шлях показавсебе найбільш ефективним.
Звуко-буквене, або алфавітний лист став вінцем графічноїеволюції. Воно найбільш економно (звуків в мові менше, ніж складів, аскладів менше, ніж слів) і підходить для мов усіх типів, чого не можнасказати про інші види листа. Писемність, що складається тільки з словеснихзнаків, незручна, наприклад, для мов з багатим словозміни (якпозначати окремі морфеми?). Складова система писемності не дуже підходять длямов з великим скупченням приголосних.
Писемність як би пішла на задній план, надавши користувачамповну свободу вираження своїх думок, звівши витрати в часі длянавчання, перешкоди в спілкуванні та взаєморозумінні до мінімуму.
6. Змішання часів.
У житті і мові завжди присутні як досягнення минулого, так ізачатки майбутнього. Коли кількість змін (їх регулярність,обов'язковість і т.д.) переходить в нову якість? Коли малюнок стаєієрогліфом? Коли складовий знак перетворюється на букву? На ці та ряд іншихпитань немає і не може бути остаточних відповідей. Запитання: Чи користуємосями (при нашому алфавітному листі) ієрогліфами, або, точніше кажучи,словесними знаками? Очевидний негативну відповідь. А насправді --користуємося, і дуже часто. Ієрогліфами є, зокрема,математичні, фізичні та інші умовні знаки '+', '=', '%', а такожцифри і відповідні позначення чисел. Ми прочитує запису типу 2 +2 = 4або 100% словами, отже, це словесні знаки, тобто вони співвідносятьсяз цілим словом. А як бути з такими текстами, як Від річки до будинку 100 м?
100 - це ієрогліф, а що таке м? Якщо читати як 'сто метрів', букваперетворюється на ієрогліф. Але деякі читці прочитують подібні написияк 'сто ем', і тоді це можна все ж назвати буквою, хоча і з доситьособливими правилами читання.
7. Лист і мова.
Писемність розвивається, еволюціонує, але тим не менше порівнювати іоцінювати, який лист є кращим або краще трохи некоректно. По -перше, як це описано вище, різні типи листи можуть по-різномупідходити до того чи іншого мовного строю. Словесні писемності зручнішедля мов з незначним словозміни. Складові підходять для мов зпростою структурою складу (тоді і складів, і письмових знаків виявляєтьсянебагато). Дуже часто зміни листи починалися, коли листпересаджували на грунт нового, невідповідного мови, як це було зфінікійським листом, запозиченими греками.
По-друге, за системою листа стоять не тільки там мову, але історіяі культура. Саме тому з такими труднощами проходять навіть невеликі реформиграфіки та орфографії. Само собою зрозуміло, їх проводять для зручностіщо пишуть і читають споживачів, але страждаю від цього перш за всеосвічені носії мови, що звикли до певної, може,застарілої графіки та орфографії. Багато російських письменників не прийняли реформи
1917-1918 рр.. і в еміграції продовжували видавати книги в старій кодуванні
(на цьому наполягав, зокрема, Бунін Іван Олексійович).
Перетворення графічної системи, пустила глибоке коріння, загрожуєвоістину катастрофічних збитком. Так, наприклад, з 1930 по 1940 рр..таджиків і узбеків довелося двічі змінювати писемність: спочатку перейти відарабського алфавіту до латинської, а потім, під час політики русифікації, --від латинського до кирилиці. Після цих реформ цілий народ залишивсяпрактично без книг і втратив свою письмову культуру.
Так що навряд чи варто очікувати найближчим часом повальний перехід всіхмов на алфавітний лист, наприклад на латиницю. Щоб зберегти традиціюі культуру, багато народності готові терпіти деякі незручності.
Практично не допускають ніяких графічних реформ англійці, саметому їх алфавітний лист може вважатися алфавітним тільки з великоюнатяжкою. Дійсно, як співвідносяться літери і звуки в англійському словіknight - [najt]? Але не вважати ж англійське лист ієрогліфічним! Всіці питання так чи інакше враховує теорія листи, яка складається з двохчастин. Зв'язок між письмовими знаками вивчає грамматологія (в 1952 р.цей термін ввів американський лінгвіст Ігнас Джей Гельб, який івизначив цю область як окрему науку). Власне шрифтом і формоюзнаків займаються палеографія і епіграфіка (якщо об'єкт вивчення - ценаписи, вирізьблені на твердому матеріалі). Так, наприклад,грамматологіческіе знання необхідні, якщо потрібно створити писемність длянеписьменній народу, а відомості про клиноподібної форми знаків, їхпоходження та спосіб нанесення відносяться до палеографії. Деякікультури надають формі знаків особливе значення. У Китаї каліграфіявважається мистецтвом: ієрогліфів багато, вони складні, і недбалий почеркзробить текст нечитабельним. Навпаки, той хто не відзначається особливою витонченістюпочерку, навряд чи буде від цього сильно страждати - написане літерамирозібрати майже завжди неважко.
8. Живі і мертві мови.
Мова є головний засіб спілкування людей і тому завжди існує всуспільстві. Поки є люди, які користуються мовою як основним засобомспілкування, мова живий, він безперервно змінюється. Весь процес розвитку мовизводиться до поступового зникнення одних явищ і появи нових,причому процес зародження нових лінгвістичних явищ (інновацій)відбувається непомітно для говорять і пишуть. Виникаючи в мові (усній абописьмової), лінгвістичні інновації поступово знаходять собі все більшезастосування, починають вживатися все частіше й частіше, поки не набудутьтаким чином статус правила, поки люди не стануть розглядати цілінгвістичні явища як щось само собою зрозуміле, звичайне, якфакт мови.
Якщо ж мова перестала бути основним засобом спілкування в будь-якомусоціальному колективі, він стає мертвим. Три причини можуть викликатитакий стан. По-перше, може зникнути народ-носій цієї мови.
Так, останні тасманійци померли в минулому столітті, а разом з ними ітасманійських мови. По-друге, народ може засвоїти нову мову, забувшистарий. Якщо від старого мови залишилися які-небудь письмові пам'ятки,лінгвісти можуть більшою чи меншою мірою вивчити структуру даної мови.
До подібних мертвим мов відносяться, наприклад, шумерська, хітіті іхуррітскій, готський і прусський. Нарешті, мертвим може стати будь-якоїлітературна мова, що зберігся в будь-яких обмежених сферахвживання, притому у всіх інших сферах використовується жива мова, запоходженням пов'язаний зі старим літературною мовою. Такевзаємовідношення між мертвим латинською та романськими мовами, класичниммонгольським і сучасним монгольською мовами, старослов'янською йболгарським [15].
Висновок. Хто ж автор?
Деякі писемності були винайдені, а решта - і їх більшість
- З'явилися в результаті поступової і довгої еволюції. Серед винайдених,так званих авторських писемностей - слов'янське письмо, вірменське,грузинське і пр.
Вірменське лист було створено, як і деякі інші писемності,щоб переводити богослужіння і Священне писання на рідну мову. Воноз'явилося на початку V століття, в період боротьби вірмен за політичну тадуховну незалежність від Персії і Візантії. Вірменський алфавіт розробиввірменський просвітитель єпископ Месроп Маштоц (361-440). Його життя та історіїстворення вірменської писемності присвячено 'Житіє Маштоца', написане
Корюном - одним з його учнів. Однак історія ще не закінчена. І всучасному світі люди винаходять лист. Так, у першій половині XIX ст.індіанець племені черокі Секвойя, будучи стовідсотково неписьменним (він не вмівні писати, ні читати, але, звичайно, знав про існування книг), придумав іввів листа для свого народу. Спочатку він створив словесне листа, але потімприйшов до ідеї складового листа, запозичивши для цього форму (тільки форму)англійських букв.
Наприкінці XIX століття в Камеруні правитель держави Бамум Нджойявинайшов листа для мови бамум - спочатку також словесне, але потімскладовий з елементами літерного. На території Росії словесне листвинайшов чукотський пастух Теневіль, але їм користувалися тільки йогородичі та знайомі. У колишньому Рад Союзі для багатьох мов були створеніписемності на базі російського алфавіту. Над ними працював колектив учених -лінгвістів, тобто такі писемності були винайдені штучно.
Винахід нової писемності - глобальний справу, титанічна акттворчості, часто визначає культурний і політичний розвиток народу
(звичайно, у тому випадку, якщо ця писемність прижилася, поширилася ізбереглася). Творців писемностей шанують, зараховують до лику святих ітаке інше. Іноді, правда, честь створення писемності приписують великимправителям, але ми-то знаємо, що вони рідко створюють що-небудь самі.
Про більшість писемностей не можна сказати, що їх хтось винайшов.
Наприклад, грецьке або китайське лист ніхто не придумав, вони створювалисяі вдосконалювалися наПротягом багатьох століть різними людьми. Та й улисти в цілому, наскільки можна судити, єдиного творця не було,як і в колеса, мови і безлічі інших критичних для історії людствавинаходів.
Список використаної літератури.
Кнорозов Ю.В. Писемність індіанців майя. М.; Л., 1963
Владимиров Л.І. Загальна історія книги. М. "Книга", 1984
Лоукотка Ч. Розвиток листи. М., 1950
Істрін В.А. Виникнення і розвиток письма. М., 1965
Брокгауз і Ефрон, Енциклопедичний словник, Т.46. "Терра", 1992
Тейлор Е. Первісна культура. М., 1939
Саприкін В.А. Введення в культурологію. М., изд-во МГІЕМ, 1995
Шайкевич А.Я. Введення в лінгвістику. М.: Изд-во Російського відкритого ун -та, 1995
Кондратов А.М. Земля людей - земля мов. М., "Дет. лит-ра ", 1974
Енциклопедія для дітей. Т.10. Мовознавство. Російська мова. М.: Аванта +, 1999
-----------------------< br>[1] Шайкевич А.Я. Введення в лінгвістику: навчальний посібник. - М.: Изд-воросійського відкритого ун-та, 1995, С. 4
[2] Тейлор Е. Первісна культура. М., 1939.
[3] Владимиров Л.І. Загальна історія книги. Москва, "Книга", 1984, С.8
[4] Геродот. Історія: в 9 кн. Л., 1972.
[5] Брокгауз і Ефрон, Енциклопедичний словник, Т.46, С.704. Репринтноевідтворення вид. Ф.А.Брокгауз-І.А.Ефрон, 1890г. Изд. "Терра" -
"Terra", 1992.
[6] Владимиров Л.І. Загальна історія книги. Москва, "Книга", 1984, С.8
[7] Гельб І.Є. Досвід вивчення письма. М., 1982, С.34
[8] Владимиров Л.І. Загальна історія книги. Москва, "Книга", 1984, С.10
[9] Там же.
[10] Шайкевич А.Я. Введення в лінгвістику: навчальний посібник. - М.: Изд-воросійського відкритого ун-та, 1995, С.51
[11] Там же.
[12] Владимиров Л.І. Загальна історія книги. Москва, "Книга", 1984, С.15
[13] Саприкін В.А., Введення в культурологію. Учебное пособие в 3-х частинахпо курсу "Теорія та й історія світової та вітчизняної культури", М., изд.
МГІЕМ, 1995.
[14] Брокгауз і Ефрон, Енциклопедичний словник, Т.46, С.705. Репринтноевідтворення вид. Ф.А.Брокгауз-І.А.Ефрон, 1890г. Изд. "Терра" -
"Terra", 1992.
[15] Шайкевич А.Я. Введення в лінгвістику: навчальний посібник. - М.: Изд-воросійського відкритого ун-та, 1995, С.13
