Борис Моісеєв

Ф. Раззаков

Борис Моїсеєв народився на початку 50-х у в'язниці м. Мозир в Білорусії. Про себе він розповідає: "Я з дуже простий, сумної, чесною, дуже вразливою великої родини Мойсеєва. Це єврейська, убога, але дуже культурна містечкова прізвище. Вся наша сім'я народилася і виросла в маленькому містечку Могильов і від інших сімей відрізнялася тим, що все життя вони тупо вірили в те, що вони робили, народжували багато дітей. Моїм предком не був граф, герцог або дворянин, і ні на один з цих титулів я не претендую і не хочу претендувати. Перед моїм родом мене схиляє те, що до кінця життя вони прожили бол'шую, принижену життя містечкових євреїв. Мій предок був конюхом при дворі, моя прабаба була прачкою при дворі ...

Моя мама 1915 народження. Вона була простою робочої, робила шкіру для взуття. Вона жила довго і пам'ятала всі часи. Вона мріяла, щоб я став актором, тому що вона не могла собі цього дозволити. Вона не могла навіть чоботи купити, щоб піти в містечковий клуб. Я був її улюбленцем, і в день смерті, коли мама вмирала, без ніг, самотня, нікому не потрібна, вона в бреду кричала, кричала: "Де мій Боря?! "І ще одна її фраза, яка проволокла мене по життю, яка тримає за серце і не відпускає, що стала провідною зіркою моєї кар'єри: "Девки, - кричала вона у в'язниці, - я народила ..." - Кого ти привела? "-" Генія - Я народила дівку з яйцями! "

Цю фразу, цю нитку я несу в ім'я чесного роду, що дав планеті Земля чесних пацанів. Один живе в Ізраїлі, інший - в Литві, і третій - підданий Російської імперії. У мене два брати: Анатолій і Маркс. Назва Маркс від того, що мама була віддана партії, якою вона і була знищена в 1953 р. На якомусь партзборах вона крикнула: "Мені плювати на таку партію і на такого імператора". За це вона постраждала, але завдяки цьому народився я. Вона була жінкою, вона знала, що діти чекають її ... І, напевно, вона пішла на гріх з наглядачем ... Вона провела у в'язниці майже 2 роки, коли ж народився я, її випустили, пожаліли ... У мене немає батька і немає по батькові, яке придумали ті, хто хоче мене зрівняти з іншими ... "

Сім'я Мойсеєві жила в типовій комуналці сталінських часів, побудованої полоненими німцями, де проживало майже 2 десятки сімей. Мати любила свого пізнього дитини, виховувала як дівчинку і практично ніколи не карала. Напевно, єдиний раз вона покарала його в шестирічному віці, коли він зламав різдвяну ялинку, щоб зробити собі з її мішури красиву корону. За цей проступок мати змусила його стояти голими ногами на розсипаної за статтю солі.

Борис ріс дуже ранимим дитиною. Будь-яку несправедливість по відношенню до себе він сприймав з таким трагізмом, що багатьох це лякало. Навіть у тому випадку з короною він не зміг винести материнського покарання і того ж дня звалився в гарячці. А потім, коли одужав, вирішив покінчити життя самогубством. Від фатального кроку його врятував ... Робертіно Лоретті, пісні якого Моісеєв почув тоді вперше. За його ж сдовам, божественний голос співака настільки надихнув його, що він дав собі клятву обов'язково стати артистом.

В Іншим разом Моісеєв ледь не наклав на себе руки в четвертому класі. Тоді з-за поганих оцінок і поведінки вчителя вирішили залишити його на другий рік. Дізнавшись про цьому, Борис відправився на річку і кинувся в її холодну воду. А так як плавати він не вмів, то, природно, став тонути. На щастя, що знаходилися поруч люди прийшли до нього на допомогу і врятували від неминучої загибелі. Вже через день про це вчинку стало відомо в школі, і вчителі вважали за краще не зв'язуватися з настільки емоційною дитиною. Моїсеєва перевели в п'ятий клас.

Після восьми класів Моісеєв вирушив здійснювати свою мрію про акторську кар'єру і вступив до Мінське хореографічне училище. За його ж словами: "Мене хотіли звідти вигнати, але не вигнали. Я був в одному з молодших класів піонервожата, і в одного з піонерів (їм було лише по 9 років) був день народження. Щоб відзначити це свято. Ми купили вина, і вони всі пили. Потім йшла вистава "Спляча красуня" і замість "Вальсу квітів" вийшов вальс маленьких п'яних піонерів. За це мене хотіли вигнати. Але я зіграв сцену, що вмираю, впав на підлогу, забився в істериці. Пожаліли мою маму (не мене!), і мені дозволили продовжувати навчання. Я був круглим двієчником. Я не вчив хімію, фізику ніколи. Але я дуже добре знав спеціальність, я добре танцював класику ... "

Закінчивши училище в 1974 г, Моісеєв з розподілу як балетного танцюриста потрапив у Харківський театр опери і балету. Саме там він вперше сильно закохався в свого колегу по трупі - балетного танцюриста Іварса. За словами Моісеєва: "Я дико закохався в Іварса, латиша. Романтика з величезними очима, чистими і красивими. Я пам'ятаю нашу першу секс. Він був не фізичним, а скоріше -- душевним. Це було роздягання, і згвалтування душі, але не тіла ... Моя любов змусила мене навіть залишити Харків. Я поїхав в Прибалтику, щоб жити і працювати десь біля нього ... Він був моїм першим коханим чоловіком ... "

Як не дивно, але в Прибалтиці, в Каунасі, Моісеєв зустрів жінку, яка в 1976 народила йому сина - Амадеус. У тому ж місті Моісеєв незабаром познайомився ще з однією жінкою, яка незабаром круто змінила його долю - Аллою Пугачової. Їхня перша зустріч відбулася в 1975 р. в нічному клубі "Орбіта", де тоді виступав Моісеєв. Пугачова зайшла туди випадково, будучи з дочкою в гостях у батьків свого колишнього чоловіка Міколаса Орбакас.

Б. Моісеєв згадує:

"У ресторані сидить тітка. Мені кажуть: "Ось вона, зірка." Я сів навпроти і подивився їй прямо в очі ... У ній було щось божевільне, якийсь натиск, якийсь порив ... "

Після цієї зустрічі пройде якихось 5 років, і доля знову зведе Моїсеєва і Пугачову разом. Цього разу місцем зустрічі стане знамените вар'єте в Юрмалі "Юрас перлами". На той час Моісеєв з пересічного артиста перетворився у головного балетмейстера Державного балету Литовської РСР (до цього він танцював у Державному ансамблі Литви "Трімітос" у Вільнюсі), однак його головна мрія - підкорення Москви - не залишала його ні на хвилину. І завдяки Пугачової йому вдалося її здійснити.

Б. Моісеєв згадує:

"У 80-му році зовсім випадково я танцював у Юрмалі, в шоу, де, до речі, брала участь і Лайма Вайкуле. Алла мене помітила. Вона була там з Болдіним, Резніком, його дружиною Мунір і Раймондом Паулсом. Через якийсь моєї екстравагантності вони до Алли мене тоді підпустили, і я почав здалеку, так, щоб привернути її увагу. У мене тоді був такий номер "Синьйор Ча-ча-ча "- я виходив, тримаючи в зубах величезну троянду. І ось я вийшов з цієї трояндою, поцілував її і кинув Аллі на стіл. Вона так захотіла спіймати цей квітка, що тільки якась добра випадковість не дозволила їй всім тілом впасти на підлогу цього клубу.

Я думаю, вона згадала ту Каунаський зустріч. Потім до мене підійшов Болдін і сказав, що я дуже сподобався Аллі, що вона збирається робити нову програму ... "Давайте зателефонуємо, може бути, так вийде, що Алла запросить вас працювати до Москви ". У той же час я отримав запрошення від Паулса працювати в шоу у Лайми. Раймонд вирішив в той час потихеньку займатися її кар'єрою, її репертуаром. Але як би не була гарна, витончена і мила Лайма -- це не Алла Пугачова. Алла - це неповторне явище природи ... "

Через деякий час після цієї зустрічі Моісеєв на свій страх і ризик приїхав до Москву з власним шоу, яке він показував в Олімпійському селі.

Ось як він сам згадує ті дні:

"У той час я вже був зіркою в Литві, два рази на тиждень мав свою телевізійну передачу і щотижня танцював там нову програму. Коли я з'явився в Москві, комуністи мене не хотіли, гомосексуалістів - раз і єврей - два. Цей шлейф тягнувся за мною, хоча ніхто мене ні з ким не бачив ... А я тоді був дико закоханий у свого колегу, в танцюриста. Зараз він живе в одному маленькому білоруському місті. Нам доводилося ховатися тільки для того, щоб потриматися за руки. Це було дуже сумно. Але в той же час на всіх тих комуністичних прийомах знаходився який-небудь начальник, який обов'язково хотів посидіти поруч зі мною ... Я згадую кінець 70-х ... Ці комуністи і комсомольці водили танцюристів у лазні і трахкали там. Їх страшно тягнуло на все це. І ми, молоді хлопці, грали в їх гри ... Нас змушували це робити, нас залякували ...

На кожній комсомольської п'янці перебував "терорист", любитель гарних тел молодих хлопчиків. Це ні для кого не було секретом, це всі знали. Я пам'ятаю один із прийомів у залі "Орлятко", там зараз - "Російська трійка ". Вони мені кричали:" А ну, Боряшка, станцій голим! "І я роздягався, щоб потім поїхати, приміром, на Дні комсомолу на Камчатку або в Туніську республіку. Тому що хотілося. Жити хотілося, щоб моє мистецтво було доступним для всіх ... "

Незабаром Моісеєв дійсно отримав запрошення від Пугачової і разом зі своїм тріо "Експресія" був зарахований до її колектив. Більш того, Моїсеєв став не тільки членом Пугачовська трупи, а й другом її сім'ї. Коли з-за творчої завантаженості Пугачової та проблем зі здоров'ям її матері - Зінаїди Архипівни -- постало питання про те, з ким їхати відпочивати в Сочі її доньці Христині, вирішено було відправити її саме з Мойсеєвим. Погодьтеся, така справа сторонній людині Пугачова навряд чи б довірила. І Моїсєєв чудово впорався з цим дорученням: Христина повернулася додому чудово відпочила і засмагла.

Дебют Моїсеєва та тріо "Експресія" у складі пугачовського колективу відбувся у програмі "Прийшла і говорю". Дебют був визнаний вдалим, однак незабаром з Міністерства культури прийшло строгу вказівку: "Прибрати ЦЕ з програми! "(під ЦИМ, природно, мався на увазі Моісеєв). Пугачової не хотілося позбавляти свою програму настільки екстравагантного тріо, тому вона пішла на хитрість - змусила Моїсеєва відпустити бороду, щоб виглядати більш мужньо. Як не дивно, але чиновників з мінкульту ця "поправка" цілком задовольнила, і проблема була благополучно вирішено.

Творчий альянс Моісеєва з Пугачовою тривав трохи більше 7 років, після чого розпався. Чому? На цей рахунок існує дві абсолютно протилежні версії. За однією з них, Моісеєв пішов від Пугачової зі скандалом через творчі розбіжності, за інший - без всякого скандалу під тиском зовнішніх обставин. Причому обидві ці версії викладає в ряді своїх інтерв'ю сам Моїсеєв. Послухаємо ці визнання.

"Собеседник", Жовтень 1997:

"Я ішов зі страшним скандалом-10 років з нею не розмовляв і, ось тільки недавно знову почали спілкуватися ... "

"Світ новин ", Грудень 1997:

"Коли я посварився з Аллою і пішов з її колективу. Мені не хотілося жити, але я все-таки переміг себе. І в цьому мені допомогло моє вічне бажання бути зіркою. Моє вічне пихатість і вічний пошук ... "

"Московський комсомолець ", березень 1998 р.:

"Може Можливо, настав час, коли захотілося стати самостійним. Я перейшов планку "актор другого плану", бо зрозумів, що мені є що сказати. І так трапилося, що група збиралася до Індії - я вже керував "Реціталом", - і мені сказали: "Ти, не поїдеш". Нібито я не пройшов комітетські органи. Я думаю, зіграв роль мій дух космополітизму, який я ніколи не приховував. І я бачив, як Алла переживала. І як вона тягла (за що я її дуже поважаю) з цим чесним розмовою. Я все зрозумів і тихо, без скандалу пішов і почав свою кар'єру ... "

І все-таки чорна кішка між Моїсеєвим та Пугачової тоді пробігла. Тому що численні очевидці події стверджували, що обидва артиста дійсно перестали один з одним розмовляти. Про те, якими були їхні відносини після цієї суперечки, свідчить і такий факт. "Стоїть Богдан Титомир зі своєю шоблой 13-річних, і вона йому каже: "Познайомся! Це-головний педро країни! "Для мене це було принизливо. Перед ким вона зняла капелюха? Вона мене опустила цим, як в тюрязі ... "- розповідає Моісеєв.

Однак пройде всього якихось 6-7 років, і добрі відносини між Моїсеєвим та Пугачової знову відновляться. Але повернемося в кінець 80-х.

В 1989 Моісеєв на 2.5 р. виїхав до Італії, до Мілана. Артист згадує: "Вікна мого пансіонату виходили на театр" Ла Скала ", це самий-самий центр Мілана, і я бачив, як займався Нурієв. Тоді ж я познайомився з примою трупи Нурієва. Хлопець цей був з Москви, я не буду називати його прізвище, ми здружилися, і я став вхожий до Нурієв. Це не означає, що ми вечеряли разом і прокидалися вранці вдвох, близький з ним я не був ніколи. Він був сверхгеніален, і я пишаюся тим, що вдома у мене зберігається особистий автограф і його тікета (квиток) ".

Під час перебування Моісеєва в Італії на батьківщині артиста померла його мати. Проте ніхто з родичів Моїсеєва не повідомив йому про цьому сумному подію, і він дізнався про це вже після того, як відбувся похорон.

Б. Моісеєв згадує:

"Зв'язки з братами я, на жаль, не підтримую, маю на них глибоку душевну образу. Я провів два з половиною роки за кордоном, не знав про маминої смерть ... Вони неправильно надійшли: почали ділити її і мої меблі (я був одним з головних спадкоємців), продавати за безцінь квартиру і ховати на православному кладовищі, до якого я не маю претензій. Але на єврейському цвинтарі, поруч, -- весь рід її, брати, сестри, які теж були розчавлені, принижені тієї системою, тому що вони були євреями ... Для мене її православні похорони були великою образою, зараз я повинен знайти час, щоб перенести її до батьків, туди, де буде і мій останній притулок ... "

В 1991 Моісеєв повернувся на батьківщину практично один, тому що велика частина його колективу прийняла рішення залишитися за кордоном. Для Моісеєва це було сильним ударом, однак на батьківщині його чекало не менш серйозне випробування. Коли він повернувся до Москви, хтось пустив чутку, що він ... хворий на СНІД. Слух був настільки стійкий, що навіть ті, хто колись називав себе другом Моісеєва, тепер боялися подати йому руку. Так продовжувалося протягом декількох місяців, які Моісеєв тепер намагається не згадувати. Саме тоді він з відчаю дав декільком друкованим виданням інтервио, в яких відверто зізнався у своїх гомосексуальні нахили.

В 1992 Моїсеєв знову повернувся в активну творчість. Того року він підготував велику програму "Імперія почуттів", до якої запросив одразу кілька зірок: Л. Зикіна, К. Новикова, Ліз Мітчелл з легендарної групи "Бонн М". Прем'єра програми відбулася в лютому 1993 р. і викликала самі суперечливі почуття. Наприклад, під час концерту, коли на сцену разом з Мойсеєвим вийшла Зикіна, частина глядачів піднялася зі своїх місць і демонстративно залишила зал. Моісеєв потім з цього приводу скаже: "Пішли непатріота Росії. Пішли жлоби. І правильно зробили. Їм не треба це дивитися. Їм не треба Зикіна, не треба моєї фінальної точки - "Імперії почуттів", яку я присвятив Фреді Меркьюрі, .. Зикіна довіряє мені як режисеру, довіряє моєму чуттю. Хоробрий чоловік. Прилюдно цілує мене і не боїться бути погано витлумаченої: я ж стою на сцені в усьому прозорому - голий, можна сказати ... "

В 1992 Моісеєв одержав прекрасну можливість розширити свій творчий діапазон. Режисер М. Бланк запропонував йому зіграти головну роль у фільмі "Помста блазня" по опері Верді "Ріголетто". Прем'єра фільму відбулася в серпні 1994 р.

В 1995 р Моісеєв пішов на новий експеримент - почав співати. Варто відзначити, що до вокалу він вже одного разу вдавався в кінці 80-х - тоді І. Тальков спеціально на замовлення ЦТ написав для новорічного "Вогника" пісню "Учитель танців ", яку і виконав Моісеєв. Проте далі єдиного виконання справа тоді не пішла. І ось через майже 10 років Моїсеєв знову повернувся до вокалу - на цей раз у своїй новій програмі "Дитя пороку ". З цією програмою Моісеєв вирушає в гастрольний тур по країні, де публіка приймає його по-різному: одні аплодують, інші освистували. На останніх Моісеєв практично не реагує. Однак є хула, а є критика. Як остання хочу навести слова людини, добре відомого у світі шоу-бізнесу, Б. Зосимова. Ось його слова: "Відсутність смаку і брак культури викликають "милу" реакцію на Б. Моїсеєва. Він досить посередній танцюрист. Він просто тусовщик. Я дивлюся на нього з позиції мого бізнесу і бачу, що він надзвичайно непрофесійний. У шоу-бізнесі багато тусовщиків, людей, які прилаштувалися. Вони миготять в усіх програмах, у всіх тусовках. Вони відрізняються від інших особливою екстравагантністю, вони епатують публіку. І народ верещить ... "

В 1996 Моісеєв випускає у світ свою нову програму з не менш епатуючі названням - "Падший ангел". Її прем'єра відбулася в ГЦКЗ "Росія", і всі 3 концерти проходять з аншлагами. Тоді ж виводить і перший альбом Моїсеєва - "Дитя пороку".

Навесні наступного року з'являється нове шоу Моісеєва - "5 років потому". Ось як описувала це дійство г-та "Вечірній клуб". "Концерт "крихітки Борі", також відомого під жіночим ім'ям Берта, - це мюзикл, де він танцює сам і зі своїм балетом, співає, бігає по сцені і пурхає, як жучок з крильцями, закидаючи зал прекумедно репліками типу: "Стриптизу не буде - ви ж не замовляли", навіщо я вам потрібен? Ідіть додому. У вас є улюблені чоловіки і жінки і телевізор! Навіщо вам я?! "

Він не боїться шокувати публіку. Його тема - "порок". Він не хоче здаватися "хорошим", він не може стати "однаковим".

В 1998 Моісеєв з'явився перед публікою в різних обличчях. Наприклад, його останній альбом носить абсолютно несподіване для співака, неепатажное назва "Свято". І в той же час його остання робота з молодим співаком Н. Трубачом знову присвячена темі геїв - "Голубая луна".

Незважаючи на те, що Моісеєв завжди відносився до категорії найепатажніших артистів російської естради, його ім'я не дуже часто зустрічається у роздiлi скандальної хроніки. Хіба що зрідка преса смакує подробиці його любовних романів.

З інтерв'ю Б. Моїсеєва:

"Я не боюся своєї причетності до касти гомосексуалістів дуже високого класу, для мене це не принизливо і не захоплено - це нормально ... Я повинен комусь належати: касти, культурі, своїй країні. Я пишаюся цим, і підтвердження моєї гордості бачили всі - це "Овація".

Так, я люблю багатих чоловіків. Багатьох - значить не гаманець, а внутрішньо і фізично багатих, дико люблю. Я можу попрати шкарпетки ... своїми руками багатому - ще раз підкреслюю, багатому духом, тілом, мізками - або труси ... і мені це буде в кайф. І це моє життя. Я не знаю, хто я - сильний чоловік чи сильна жінка, знаю одне: мене притягує слово "любов", я вірю в нього зовсім тупо, це один із китів, що тримають мене ... "

Я ніколи не спілкувався з Ігорем Мойсеєвим. Але він мій метр. Одного разу, на ювілеї хору ім. П'ятницького в 1994 р., виявився з ним у залі в одному ряду. Так він втік. Мабуть, злякався мене. Його моя персона шокувала. Але мене часто запитують - Не родичі ми? В Америці у мене якось поцікавилися: "Вибачте, ви не син Ігоря Моісеєва?" А я відповів: "Ні, я його дочка ... "

Я часто думаю про старість. Напевно, це буде самий страшний епізод у моєму житті. І я до нього готуюся. Морально, фізично. Смерть моєї матері повністю відтворила картину мого фіналу. Це самотність, ці нескінченні хвороби, це відсутність будь-якої допомоги з боку. Це, як кажуть у народі, "нема кому води подати". Я не намагаюся придумувати собі якусь казку про старість, тому що моя старість незалежно від моєї популярності чи заощаджень, які я накопичений, моя старість буде гідна мого дитинства: як я з'явився з потворності, убогості, ненависті, невизнання, нерозуміння, то я й піду з цього життя. І це жахливо. І саме тому я сьогодні, як ніколи, рвуся в бій. У мене немає внутрішнього "стопа", немає години, дні, щоб я не придумував новий номер, нову історію для шоу або концерту ..."

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.bmoiseev.ru/